(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Sochineniia i pisma P.A. Kulisha"

ф 



Ргезепіесі іо іЬе 
ивкАКУ о/г/7е 

иКІУЕКЗІТУ ОР тококто 

Ьу 

Оеог§е Ьиску,і 




л 






'М!' 




V 1У'^ 



Сочиненія и Письма 

И. ^. Кулиша. 



-• шш^ •- 



^^ол\ь І'й. 



Изданіе й. |УІ. Ду/їишь. 



^^•. 



Лодь редакціей 
в X. ^(алтсгхи ха. в 



■ ^11.1^^^ ч ^^іі^^Да ^М^" 



К І Е В Ь. 

Типографія Т. Г. Мейнандера, ІІушкинская ул. І* 20. 

1908. 



-•;і. г 



кабЛмОТЕЇА\ 



П»^^,ь ..і^ 



/?■ 



.1' 



ОтТ) редакцій. 



Огромное и важное значеніе обществетюй, ли- 
тературной и научной д-Ьятельности П. А. Кулиша, 
занимавшаго одно- изь первьіхг. м-Ьст-ь вь кружк-Ь 
40 — бО-хь годовь, сод'Ьйствовавшем'ь національно- 
лигературному и научно-историческому движенію вт» 
Южной Россіи того времени, его глубокія разносторои- 
нія дарованія, его многочисленньїя вьідающіеся трудьі 
вь различньїхь областяхг. литературьі и исторіи, его 
неустанное исканіе исторической истиньї и вьісокихг. 
идеалов-ь жизни и его обособившееся впосл-Ьдствіи 
положеніе — требуют-ь глубокагр изученія развитія и 
хода его мисли и характера в-в, связи сь развигіемь 
науки и ходомь общественной жизни со второй 
четверти и до конца ХІХ-го в-Ька, а зто будеть воз- 
можно лишь тогда, когда мьі соберемь и издадимь 
всЬ его литературньїя произведенія, научньїе трудьі и 
письма. Вь виду вьішеизложеннаго, приступая кь изда- 
нію собранія сочиненій и писемь П. А. Кулиша, мьі, все^ 
таки, не р-Ьшаемся назвать собраніе полньїмь: произве- 
денія П. А. Кулиша печатались вь теченіе бол'Ье ч-^мь 
полустол-Ьтія вь Россіи, и заграницей вь весьма мно- 
гихь изданіяхь, ежем-Ьсячньїхь и ежедневньїхь, и ми 
р-^шительно не ув-Ьрени, что собрали все, вьішедшее 



•йИй 



шшті тшшшжштш!№яітшшмшшшш т 



І 



. іуь по 



IV 



подь его пера; друпя его ііроизведенія находятся 

ь рукоііисях-ь и хранятся вь коллекціяхь частньїх-ь 

иць; оть н-Ькоторьіхь изь них-ь мьі получили необхо- 

имие для нась оригинальї. Позтому, мьі сь благодар- 

.остью примемь всякія указанія, на пропущенньїе 

;ми трудьі покойнаго писателя и историка. Есии, при 

овторньїх-ь изданіях-ь произведеній других-ь писате- 

ей, мьі часто встр-Ьчаемг. новьія иногда значительньїя 

■іолненія, то т-Ьм-ь трудн-Ье будет-ь изб-йжать зтого 

,1 2-м'ь изданіи собранія сочиненій и писемь Ку- 

^а. Но сд-Ьланньїми намь указаніями до окончанія 

ечатанія нзданія мьі воспользуемся теперь же и по- 

-Ьстим-ь ихь, какь дополненіе, вь конц-Ь посл-Ьдняго 

ома, а если будеть возможно, то и вг. конц-Ь того 

їли другого сл-Ьдующаго за сим-ь тома. 

Собранньїя нами сочиненія П. А. Кулиша мьі 
іаспред-Ьляем-ь вь группьі по крупньш-ь родамь ли- 
ературньїхг произведеній и только вь зтихь груп- 
іахь располагаемь ихь вь хронологическомь поряд- 
•Ь, такь какь установить общую хронологію произ- 
іеденій невозможно всл-Ьдствіе того, что очень часто 
іелкія произведенія задумьівались, писались и появ- 
ляйсь вь св-Ьть вь то время, когда начали печа- 
аться крупньїя, 

. Произведенія П А. Кулиша, какь изв-Ьстно, пи- 
:ались имь и по „старорусски" (малорусски) и по 
.новорусски" (на обьічномь русскомь литературномь 
'знк^). Мьі не отд-Ьляли однихь оть другихь.такь какь 
акое отд-Ьленіе м-Ьшало бьі ц-Ьльности представленія 
ччности и творчества автора. Точно также мьі не от- 
5ЛЯЛИ боліье слабьіхь его произведеній оть луч- 
иихь. Но куда мьі внесли разд-Ьленіе, такь зто — 
іь сборники, которьіе вьішли вь св'Ьть еще при 



^ 



жизни автора и на его собственньїя средства, какь, 
напр., „Хата", Дуторская философія", Дуторна 
поззія" идруг. Зто разд-Ьленіе мьі считали ум-Ьстньїмь 
по тому, что такіе сборники составлялись случайнб, 
• ради удобства и вьігодьі изданія, и входившія вь нихь 
произведенія не бьіли связаньї какой-либо общей 
мьіслью. О каждомь изь такихь сборниковь мьі по- 
дробно говоримь вь своихь прим-Ьчаніяхь кь произ- 
веденіямь П. А. Кулиша вь конц-Ь тома. 

Н-Ькоторьія произведенія П. А. Кулиша появля- 
лись вь св-Ьть то отд-Ьльньїми главами, входя потомь 
вь н-Ьсколько изм-Ьненномь вид-Ь вь полное произве- 
деніе, то иногда печатались вь двухь редакціяхь: пер- 
вой, бол-Ье краткой, и второй— дополненной и из- 
м-Ьненной. Вь такихь случаяхь, во изб-Ьжаніе гро- 
моздкости изданія, мьі беремь вь основаніе поздніій- 
шую и бол-Ье полную редакцію, а вь прим-Ьчаніяхь 
отм-Ьчаемь разницу ея оть первой и бол-Ье краткой. 
Для полнотьі изданія мьі считаемь необходимьімь 
напечатаніе также и всЬхь варіантовь и поправокь, ка- 
кіе д-Ьлались П. А. Кулишомь кь своимь произведе- 
ніямь и вь нихь. Зд-Ьсь мьі встр-Ьчаемся сь работой, 
которая принимаеть большіе разм-Ьрьі; привести зти 
варіанти и указать поправки вь отд-Ьльньїхь томахь 
кь т-Ьмь или другимь трудамь, произведеніямь, ока- 
залось, всл-Ьдствіе зтихь разм-Ьровь, д-Ьломь неудо- 
боисполнимьімь. Позтому, мьі предположили вьід-Ьлить 
ихь изь изданія и напечатать отд-Ьльно, такь какь 
потребность вь такихь варіантахь и поправкахь мо- 
жеть бьіть лишь у небольшаго круга людей, заня- 
тьіхь научной разработкой литературьі и исторіи. 

Правописаніе произведеній П. А. Кулиша, какь 
творца зтого правописанія, получившаго теперь все- 



обшее" 
.важное 
т вез, 

ш ір: 

т нас 
шеішій 
рай до 
еаи не 
вину ае 
установ 

СК1Ш) 

гла, ко 
рукопиі 
наїір, І 
,Дбсвіі 
оримк 
ченіе п 
пирь-гс 

Пр 
шиш 

виду Ц] 

шьн 
ми всі 

ЧІЗТ( 

Наїіоі 
Нкотс 
будто-( 
произві 

ПОТпи 

на,. - 



2-й, 



.VI • 

общее признаніе и распространеніе, им-Ьеть особенно 
важное значеніе для исторіи его развитія и потому 
ми везд-^ держимся правописанія первообраза того 
или другого произведенія. Таким-ь первообразомь 
для нась служит-ь или рукописний подлинникь, вм- 
шедшій непосредственно изь под-ь пера самого авто- 
ра и дошедшій до нась, или его первоиечатньїй вид-ь, ' 
если не сохранилась рукопись. Иногда авторь, в-ь 
виду цензурньїхь требованій, держался при печатаніи 
установленнаго вь 1876 году правописанія малорус- 
скихь произведеній; ми удерживаемг. его лишь то- 
гда, когда не им-Ьемі. вь своемь распоряженіи ни 
рукописи, ни первопечати, чтб читатели и зам-Ьтять, 
напр., вь прим-Ьчаніях-ь, печатавтихся зо 2-м'ь изданіи 
„Досвитокь", вь 1899 г. и поставленнихь нами посл-Ь 
прим-Ьчаній, заимствованнихь изь „Основи". Исклю- 
ченіе представляеть лишь правописаніе думи: „То- 
пирь-гора". 

Прим-Ьчанія свои кь стихотвореніямь, пом-Ьщав- 
шимся вь журнал-Ь „Основа", авторь вьід-Ьлиль, вь 
виду ихь огромнаго обьема. вь приложенія, оставивь 
лишь немногія мелкія подь строкой. Для однообразія 
ми всЬ его прим-кчанія, предисловія и посл-^словія, ' 
гд-Ь зто било возможно," поставили вь конц-Ь тома. 
Над-Ьемся, что ихь обьемь оправдаеть наше р^Ьшеніе. 
Н-Ькотория изь зтихь прим-Ьчаній принадлежать, 
будто-бьі т-Ьмь редакціямь изданій, гд-Ь печатались 
произведенія П. А. Кулиша. Ми нашли необходи-о 
мьімь внести ихь вь настояшее изданіе, во 1-хь, 
по тому, что не всегда можно установить, что при- 
надлежить автору и что —редакцій, которой авторь 
приписьіваль нер-^дко собственньїя примЬчанія, и, во 
2-хь, по тому, что зти, даже если они и редактор- 



І 



І: 



у] І . 

скія прим-Ьчанія, т-Ьсно связаньї сь самимь произ- 
веденіемь и поясняють его содержаніе. 

Вь настоящій томь, какь и вь сл-Ьдующіе, бу- 
дуть входить и неизданньїя почему-либо авторомь 
при жизни его произведенія. Такія произведенія бу- 
дуть нами указаньї вь нашихь приміічаніяхь, вь ко- 
торьія ми относимь все, что касается судьби, такь 
сказать вн-Ьшней исторіи, того или другого произве- 
денія. 

Вопрось обь изданіи переводовь П. А. Кули- 
шемь произведеній Шекспира, Байрона и друг, (ра- 
зум-^емь крупния ихь произведенія) остается пока 
не р-Ьшенньїмь, по н-^которьімь соображеніямь. Если 
они и будуть напечатани, то какь особое издані?. 
Переводи же небольшихь произведеній западно-евро- 
пейскихь писателей, составляющ,іе сборникь „Пози- 
чена кобза",- войдуть во 2-й томь нашего изданія. і 

Что касается до біографій П. А. Кулиша, то, вь 
виду уже сушествуюшихь, написанньїхь г.г. В. Шен- 
рокомь и О. Маковеемь, ми свою отлагаемь до конца 
изданія, когда она должна будеть явиться итогомь и 
обьясненіемь всего передуманнаго, перечувствован| 
наго и совершеннаго П. А. Кулишемь и разборомі 
.сложившихся о немь мн-Ьній, 

Кь настоящему тому мьі прилагаемь портреть 
покойнаго П. А. Кулиша и его супруги Александрь 
Михайловньї, относящіеся оба кь 1860-мь годамь і 
сь автографами самаго П. А. Кулиша подь обоймі 
портретами. Автографь самаго П. А. Кулиша взяг 
нами изь стихотворенія „Слава", написаннаго и под 
писаннаго имь собственноручно, а литературньїй псев 
донимь А. М. Кулишь, также изв-Ьстной писательниць 
написань П. А. на оборот-Ь ея портрета. Вь сл-Ьдук; 



^. 



VIII 



щих-ь томах-ь мьі постепенно будемг давать автографи 
и самой писательницьі вь ея собственномь имени и 
псевдонимахь. 

Очень многія лица оказали намг, при изданіи 
сочиненій и писемь П. А. Кулиша. любезное сод-Ьй- 
ствіе. Приносим-ь им-ь самую искреннюю и глубокую 
благодарность за оказанное содіійствіе, о котором-ь, 
как-ь и обь именах-ь их-ь, скажем-ь впосл-Ьдствіи. Счи- 
таем-ь лишь необходимьш-ь помянуть зд-Ьсь добрьшь 
словом-ь память незабвеннаго Василія Петровича Гор- 
ленка, недавно почившаго и принимавшаго самое го- 
рячеє участіе в-ь нашем-ь д-^л-Ь сов-Ьтами и сообще- 
ніями. Мир-ь праху его! 

И. Каманинь. 




тг 



рисвячую це видання 



паж яти 



наидороі'шій для ліене людині, 



моїй вірній дружині, 



Дантедеймону Одександровичу КУЛІшу 



Олексахдра }^і/лішо6а. 



^Ґ4С1 




гЕ 



Бі 



3)орога і незабутна дружина моя! 



^е 



Ти працював увесь свій вік, не покла- 
даючи а ні на одну хвилинку своїх втом- 
лених рук. 

Ти жадав зробити іцасте и про- 
світу своій рідній Україні. 

Ти шукав правди, не вважаючи на 
те, що про тебе говоритимуть. 

Ти втішав себе тілько словами: 

^Кобзарю! Не вважай ні на хвалу темноти. 
„Ні на письменницьку огуду за пісьні 
„И ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти 
„Дзвони собі, співай вь святій самотині"' . 

Ти визнавав, що „у досвіта встав' ... 
, темно ще на дворі;"... але ти, себе 
самого занедбавши, одважно працював, 
як ти казав ,за-для культури Укра- 
іни", вкладаючи в сю працю — свою душу, 
свою любов, свою силу и свої статки- 
маєтки. 

Ти бажав побачити повен збір своїх 
стихотворів^ за своє ж:итте, — та не су- 
дилось тому справдитись. 

Справдити твоє заповітне бажанне 
я постановила метою мого вдовиного 
після тебе віку. 

Оце починаю доходити своєї мети 
и випускаю між: люде перший том твоїх 
стихотворів, присвячуючи це видання 
твоїй для мене святій і незабутній, 
дорогій мій друже, нам'яти. 

Олександра Хулішоба 

(Ганна Барвинок.). 



І' 



І 



СТИХОТВОРЕНІЯ' 



тг-іщ Г.Г. 



Украйна.) 



Влагодареніе Господу, нема вг св-ЬтЬ бяагочестив- ' 
шои землі надь ' нашу Вкраину; а було жг колись т^іке 
время, шо й вона не знала ще в'Ьрьіхристіявськон, апостав- 
ленй були по городахь и селахі» болваньї, деревяньїи, ср^бвьі 
й золотий, которимії темньїй людь кланявсь и звав'ь бо- 
гами. И вь такбй темногЬ розуму пробували ми ажь поки 
вь Кіев-Ь воцяривсь великій князь Владимір-ь. Отсей-то 
Владимір-ь повел'Ьв'ь усЬмт» христитись, а болваньї и ихт. 
гнюснии капища звел'іЬв'ь палити, руйновати, вь н-Ьвець 
обертати, а на м-Ьсто ихь Божій церкви будовати. Оть зь 
того-то великого часу народь Украинській изь тьми болво- 
хвальства вийшовь и одного Бога, вь Тройці славимого, 
познавь. 



^) Вь первьій разь ато произведеніе бьіло напечатано отд^кльной ц 
квижкой поді таким'ь ааглавіемії: „Украйна". Зложивь П. Кул'Ьпі'ь, 
Одь початку Вкрайньї до батька Хмельницького. Кіев-ь. В-ь Универси» 
тетскоИ тиаографіи. 1843." 

На оборотЬ ваглавнаго листа, вь І-мь ивданіи, авторі» наав- 

чаталі обілсненіе: „Які, треба читати. Де стоить й, і, й, 6, у, то вс% 
тій літери зь значками треба читати якь московське и. Словце да 
треба читати — та. Літеру і треба читати такь якт. іо. Літеру гь рвано 
читають по Вкраин-Ь: иньшіи ледьвй не такь якь московське є, але 
Л'Ьпше читати лкь московське и'. 

ІІрим'Ьчашя кь тексту помі^щевьі вь конц'Ь вастоящаго тома. 

Ред. 



Великій князь Владимірг, на старости літті своихг, 
почувши, що вже ему не довго жить на світЬ, под'Ьлив'ь 
своє царство дванадцяти своим-ь сннам-ь и, добре их-ь рос- 
порядивши, сам-ь в'бчним'ь сном-ь спочинь. Але скоро не 
стало единои власти, не стало й порядку на Вкраині. Мало 
було з-ь князькбв'ь того, що кожному покбйник'ь панотець 
одказань, 
А всякому хот-Ьлось статки и маєтки у братбвт» пооднимати, 

Самому на Вкраині пановати. 
Стали князьки вобватись, забувши, що всЬ одного батька 

д-Ьти, 
И черезт» их-ь несчаснни усобицй 
Не одна душа хрнстіянська безневинно пбшла зь сбго світу. 
Тогді вже на Вкраин-Ь рідко де длугатар-Ь на воликбв-ь 

гукали, 
, А частгЬйше ворони по поляхь кричали, 
Труп-ь ділючи помбж'ь собою, 
А галки сврю річ'ь говорили. 
Збираючись летЬти ца крбвавее поле. 

Якт» ось чутка невесела на Вкраині стала, 
Що татарській хань Батий йде на Кіев-ь з-ь нел-Ьчоньїми 

ордами. 
Оттогді-то треба було князьками свои чварьі занехати, 
На безбожного Ватин разомт» виступати. 
Але, видно, вт. усобицях-ь князьки зь глузду зпалїі, 
Порозницею на его нападали, 
ТІбді» Ватиевим-ь мечемь, 
Які. у жнива жито пвдь серпомг, 
Одинь за одними голови поклали. 
Марне души свои зт» вбйськом-ь погубляли, 
Жбнок'ь удовами, дівок'ь сиротами покидали, 
Батькбвь и матерок'ь. у велиі(бй тузі зоставляли. 

Тогді безбожний Батий преславний град-ь Кіевг вбй- 

ськомт. обгорнув-ь, 
Стіни городськіи й церкви Божи погромивії, 



8 



Людей побиві», 
И все княжество Кіевське вь нівець обернунть 

. Оттим-ь-то, панове, сказано, що всяке царство, раздіп- 
шееся на ся, ве 'СтанетЬ) в всякій домь, разділшійся на ся, 
вапустіегь. 



Дума перва. 

Напившись людськои крові, надихавшись димомь по- 
жарищь, лютий губитель люду христіянського звбрав-ь до 
купи свои горди да й потягнув^) з-ь ними ажь на Волгу 
ріку. Але вже нйкому не було свободи на Вкраині: увесь 
людь, що зостався окь побоища, платив^ велику давь Ба- 
тиЗвимі» баокакамі». Тяжко було жити вь неволі пвдь кор- 
мигою безбожнихь бусурмань, але жизнь красча одт» смерти, 
А рбдна земля мила и подь попеломі. пожарищі, и пбд'ь 
кровавими руинами, и пбдь кормигою поганого люду. 

Скоро безбожний Батий рушив-ь з-ь Украйни, 
Заразь почавь сходиться росиолоханий людь из-ь чужини 
Збирались сердечний ва пожарища, якь розкиданий му- 
рашки до своеи купи, 
.ії'іі. •!■«.!• -іп і'Тяжко, тяжко вздихали, ' ' 

Гбркими слбзамн руини й пепелища обливали, 
До Бога милосердного щирий молитви посилали, ' 

Безбожного Батия денно й нбчно проклинали. 
А потбмь знову давай витоптаний кбньми поля орати, 
' Хатини будоЬати, ' 
Розруйнований Божій церкви муровати, 
Да й стали жить пополамь зь бідою, 
Ладючи то сякь, то такь зь поганою Татарвою. 

Одначе не ввесь той людь додрму вертався, ' 

Що зь великого перестраху татарського Ббгь знає де по- 

опинявся: 
Багацько. й княаьковь,. в боярь, в всякихь паддвь. 



Не хотячи тяжкои неволй татарськои терпіти, 
Позоставались то в-ь Литві, то в-ь Прусах-ь, то по других-ь 

земляхі] жити. 
Але потбм'ь стали дуже по сво§й рбднбй Украйні тосковати 

И, не хотячи ьа чужині помирати. 
Почали литовського князя Геднмина благати, 
Щоб-ь вбнь древнюю и преславную землю христіянськую 
Визволивь з-ь-идд-ь кормиги татарськои. 
„Ой князю, кажуть, князю Гедимине! 
.Багацько тьі земель и кріпких-ь городбит. звобвіїв-ь, 

„Багацько собі славьі й чести достав-ь; 
,Але не було б-ь тобі луччои славн, не було бть тобі внсчои 

чести,. 
.Які. бьі тобі Ббп. допомбп> древнюю и преславную русь- 
кую землю Вкраину 
дЗь-ибд'ь кормьіги татарськои слобонити 
„И до свого силного княжества Литовського прилучити", з 

Послухав-ь князь Гедимин-ь, пораховав-ь розумною головою, 

И зараз-ь звелів-ь у сурми сурмити, 
Вбйсько збирати, вози й уюки риштовати, 
Вт» походТ) виступати 

Огь же йдуть вони не день, не два, не три й не чотири, 

Густа курява встав понадь головою, 
И зустрілись надь Ирпенью рікою зь поганою Татарвою, 

Стали битись тяжко, ажь земля стугонала. 
Річка Ирпень гула мйжь крутими берегами, 
И самій дерева одь жалости до землі приклонялись. 
А в-ь Татарви багацько було й христіянського люду. 
Неволею узброеного супротивь Гедимина. 
Огь, наши й крикнули: 
„9й, братцй, кажуть, братцй! 
„Охота жь вамь дорогу намь заступати, 
„Погану Татарву собою пбдпирати! 
,Ми зь Литвинами йдемо не для того, 
,Щоб-ь православний церкви руйновати, 



■Ж 



І, 



■ „Або ваше добро грабовати; 
„А хочемо ми, братцй, погану Татарву зь землі христіянсь- 

кои прогнати, 
„Тяжке ярмо зь вашои шіи зложити, 
„Волю й свободу люду Божоііу православному дати". 

Отожь, скоро почули наши таке слово, 
Заразь покинули погану Татарву собою пбдпирати, 

А стали б§ кругом-ь оступати, ' 

Своимь рбдним-ь братьямь, православним-ь христіянам'ь, 

И Литвинам'ь помочи додавати, 

А Татарь ворогбвь вь пень рубати. 
Тогді й сталась велика викторія надь Татарами при річці 

Ирц§ні, 
Тогді й сталась велика радость по всйй Украйні. 

Заразь до Кіева зь Гедиминомь княземь рушали, 
У святую Софію вступали, 
Воговй молились, 
Спасителю христились 
Поклони до землі клали. 
А потбмь ключі одь казни й одь клейнодбвь князю Геди- 

мину оддавали, 
Порядокь и росправу поставити на Вкраині прохали. 
То великій князь литовській Гедиминь мудрою головою 

пораховавь. 
Ключі одь казни й одь клейнодбвь бравь. 
Казну й клейноди одмикавь, 
Золоту гривню на цепу й палицю судову виймавь, 
Миндога, князя Голшанського, до себе пбдзивавь. 
Словами промовлявь: 
„Оть же тобі, Миндоже, гривня золота 
„И палиця судовая зь сребра. 
„Вудь ти княземь и господиномь надь всією Вкраиною, 
„Будь моимь намістникомь вь преславнбмь граді Кіеві, 
„Порядокь, судь и росправу удержуй, 
,Віру христіянську шануй. 



в 



,И вже, каже, нехай вь сЄго часу на в-Ьки в'Ьчнии 
„Народ-ь Украинській буде пвд-ь одною державою аь на- 

родом-ь Литовскимі), 

„Якії рбвньїи зь рбвними > 

„И вольний зь вбльнимй". 

Так'ь и сталось^ , 

„Дай же, Боже, люде промовляли, 
„Пбсля сбго великого д-Ьла счасливо проживати, . ' 

„Бусурмань вобвати, 
, Слави й чести народу Вкраинському достати!" 



\ 



Дума друга. 

Украйна була за одно з-ь Литвою ш§стьдесяті>-ш§сть 
год-ь, аж-ь поки литовський князь Ягайло зробивсь коро- 
лем-ь польоким-ь и прилучивь свою землю Литовськую до 
Полщи. Оттогді-то й ми пристали разомі) з-ь Литвинами 
до Полякбв'ь, все таки, якь рдвньїи до рбвньїхь и вдльнии 
до вдльнихь. Тогд'Ь в-ь Поящі, в-ь Литві», й на Вкраин-Ь 
поставлено було, зам^сь князбв-ь, по гетману: один-ь звавсь 
корбннимь, другій литдвськимь, а вкраинській гетман-ь звався 
руськимь. И первий гетмань на Вкраин-Ь був-ь Предиславь 
Лянцкоронській. Сей Предислав-ь, узявши по весні неве- 
селу вістку, зараз'ь пославь по свого найстаршого реймен- 
тара Остапа Дашковича; 

,9й, каже, друже Остапе! . 
„Звели осауламі) вбйсько ві» поход-ь викликати, 
,Бо вже не даром-ь летягь одь Чорного моря птицй 
„И виють по балкахь и байраках-ь вовки да лисицй: 
„Пбднявся на нась Турчин-ь з-ь Татарвою, 
„Виступили в-ь поле незліченою ордою". 

То голенний Остапь Дашковичт» теє зачуває, 

Вбйсько збирать зараз'ь посилає. 
Оттогді вже по городах-ь не музики вигравали, 



, 



. X 



Осаули вбйськовии по вулицях-ь пробігали, 
На винники, на лазники, на броварники гукали: 
.Ви, грубники, ви, лазники, ви, винники, ви, броварники! 
„Годі вам-ь по винницяхт, горілок-ь курити, 
„По броварвя^т, пив-ь варити, 
„По лазнях-ь лазень топити 
„Товстим-ь видомт, мух-ь годовати, 
„Сажи витирати! 
„Ходімь з-ь нами Туркбв-ь, Татарь вобвати"! 

То народт. Божій теє" зачуває, 
Усяк-ь своє діло покидав, 
. Усяк-ь худоби половину збував, 
Шаблю булатную 
Пищаль семипядную. 
Доброго коня набуває, 
Ради віри христіянськои, 
Ради слави козацькои, 
В-ь поход-ь зь гетманом-ь Предиолавомь 
И хоробримь лиментаромт. Остапомь, 
Виступає. 

Отг же йдуть вони не день, не два, не три й не чо- 

тири; 
ьачать, птаство хижее Понадь головами вг них-ь кружав; 
Чують, звірье позаду й Побоках-ь квилить-проквиляе, 
До побоища смертного козакбві, провожає, 
Здобич-ь велику собі чув. 
День и нбчт. свого визку й завиванья не уймуе. 

Ажь ось, земля стугонить. 
Курява вт, степу висчє хмари стоить, 

Бусурманське вбйсько ся зближає, 
Кбнським-ь ржаньемь, людським-ь крикомь у вуши козакам-ь 

ударяє. 
Не одному й жаху завдавав. 



>:■ ' 



8 



І 



Тогд-Ь гетман-ь Предиславт. 
И хоробрий лиментар'ь Остапь 
Напередь усЬх-ь ви-Ьзжають, 

Шаблями блискають, 
Боговй молитау посилають, з 

Хрести покладають, 
А потбмт. усе вбйсько на дві части розділяють, 
Кбнеее супротив-ь непріятеля одряжають, 
А пішее на засаді в-ь байраках-ь и чагарнякахті зоставляють. 
„Держись же ти, друже Остапе, каже гетман-ь, у засаді, 
„А я пбйду бусурманов-ь зустрічати, 
„Огнем-ь да мечемт. ихт» привітати, 
„Кбнськими копитами з-ь грязью топтати. 
„Держись, друже Остапе, не виходь з-ь байраков-ь, 
„Хоч-ь якій буде крикт», хочг якій буде грбм-ь. 
,Ббп> намі дав-ь и силу вт. руки й одвагу вг серце, 
„Може зь нась одинь супротивь десяти бусурманбв'ь стати, 
„Слави козацькои доказати. 
„А якь стануть уже невірний нась одолівати, 
я До байракбв'ь притискати, 
^Якт» стане крикь наш-ь орлов-ь подт. небесами за хмари 

заганяти, 
„Вовкбвт» сіроманцбв'ь лякати, 
„Вь болота й камнші проганяти, 
„Які» стане кров-ь христіянська байраки затопляти: 

„Вь той чась прошу тебе, друже, 
„Яко мога швидче байраками ззаду поганих-ь бусурман-ь 

забігати 
„Разом% на нихь зі) самопалби!} гукати, 
„Мбцно списами напирати, 
„Шаблями булатними голови невірний стинати". 

Такі} и сталось. 
Помчались козаки, монь буйний вітерь, знявшись зі» поля, 

Погнав-ь велику ниву красноверхого маку. 
Сидить хоробрий Остань Дашкович'ь на засаді вь байраку. 



9 

Тяжко серце ние-понивае. 
Душа за козаками вь степи уганяв 
Боговй любезнй голови козацьки поручае. 

Аж-ь ось, степи гудуть, 
Гармати й самопали ревуть, 
Крик'ь и громь до небесь уставав, 
Орлбв-ь ширококрилих-ь за хмари заганяє, 
Вовки сіромавцй з-ь ляку по болотах-ь, по камишахг уте- 

кають, 
Невірний козакбв-ь до байракбвь притискають, 
Кровью христіянською байраки наповняють. 

Оттогді вже пішій козаки не люльки по-пбд-ь кущами курили. 
Самопали да ладовницй рядили. 
Байраками позадь бусурмань забігали, 
Разом-ь на нихть з-ь самопалбвт. гукали 
Мбцно списами напирали. 
Шаблями булатними голови невірний стинали, 
Озирнутись не давали, 
Тяжко, тяжко розбивали; 
Чотирохь тблько зоставляли: 
Двоих-ь у Цариград-ь до султана турецького з-ь веселою 

вісткою посилали; 
Двоих-ь до короля польского зь козаками виправляли. 

, Тбгді гетмань Предиславь 

И хоробрий лимонтарь Остап-ь 
По горахь трупу верхи розьізжають, 

Кругомь себе поглядають, 

Одинь одного не пбзнають. 
Бо димомь мушкетнимь закурились, 

Кровью невірною покрились. 

Оттакь-то наши колись воввали, 
У Татарь землй стародавни вкраивськи по-надь устьемь 

Дніпра одбивали. 



10 



■Добичу свою побравши, додому вертались, 
Боговй молились, 
Саасителю христились, 
Добромт. ділились. 



Думатретя. 

Забравши гетмант. Предислав-ь 

По-над-ь устьемь Дн-Ьпра у Татарт. 

Стародавнй вкраинськіи землй, 

И каже Остапу Дашковичу: 
„Що жт. теперт., друже Остапе, будемо чинити? 
„Як-ь нам-ь сїи землй в-ь своей властй сохранити? 
„Щобі. часом-ь Турки й Татаре, знову оправившись, на нась 

не напали, 
„Сйх-ь предков'Ьчннх'ь земель у нась не одибрали'? 

—„Не турбуйся, батьку, каже Остап-ь: 
„Звели тблько мбн-Ь козакбві. зо жменю ибдь свою хору- 

говт» зобрати, 
До вже я знатиму, як-ь сій землй одь Туркбв-ь и Татар-ь 

обороняти". 

И зараз-ь звел-Ьв-ь у сурми сурмити, вбйсько скликати, 
До громади собирати. 
А сам-ь посеред'ь громади вихожае, ^ 

На всЬ сторони вклоняе, 
До козакбв-ь промовляє: * 
„Позвольте, панове молодці, велику річ'ь сказати, 
.Славне во віки вічний діло роспочати! 
,Ббгь милосердний нам-ь помбгь 
„У бусурманов-ь предковічнй наши землй одбити, 

„Треба ж-ь тепер-ь нам-ь их-ь добре боронити, 
„Щоб-ь часом-ь зневаги славі козацькбй не вчинити. 
,А коли хочете, панове, не тблько их-ь ворогам-ь не попу- 
стити. 



11 



,А ще й усе христіянство собою,, якт» стіною, одг невір- 

них-ь заслонити, 
„Світлую славу на землі, вічнее царство на небесах-ь за- 
. ' . , • , служити: 

„Треба нам-ь велике й неслиханнв д-і^ло зробити, 
„Треба намь перед-ь самим-ь носом-ь у Турков-ь и Татар-ь, 
,3а порогами на дніпровських-ь островах-ь, Січ-ь збудовати, 
„Страхть и боязнь усяку занехати, 
„Души свои Господу Богу поручити, 
„Туркбвь и Татар-ь безустанчіе бити, 
„Слави козацькои доказати. 
„Хто з-ь вас-ь, панове молодці,, якійтнебудь великій гріх-ь 

учинив-ь 
„И попу на сповідй не об-ьявив-ь; 
„Хто з-ь вась коли-небудь против-ь Бога, погрішивь, 
„Або отца й неньку прогнівив-ь: 
„Нехай тепер-ь наперед-ь дави виступає, 
„Битись безустанне з-ь невірними присягає, 
„Щобь праведний Господь на полі й на морі бго ровсу- 

див-ь, 
„Душу бго одь ТЯЖКИХІ1 гріхбв-ь слобонив-ь". 

То козаки, скоро теє зачували, 
Заразь де-якіи наперед-ь лави виступали. 
Битись безустанне зь невірними присягали, 
Хрести покладали. 

Тогді хоробрий Оьтап-ь Дашкович-ь великую радбсть має, 

Козакбвь оглядає: 
В-ь кого нема доброи рушницй, рушницею награждае; 
В-ь кого нема доброго коня, конемь наділяв, 
От» козаками вози риштує, 
Гармати й кулй готує, 

В-ь поход-ь виступає. 



А гетман-ь Предиславь, на теє споглядаючи, 
Хочь сєрцем-ь и звеселився, 



г 



І 



12 



Що такій преславний походь на нев'Ьрньїх'ь 
Зь найодважн'Ьйших'ь льіцарей зложився: 
Але жаль-туга велика бго обнимае, 
Що в'Ьрньїй пріятель бго Остап-ь на віки, може, бго покидає. 
Гбркими слбзами вмився, 
На булаву гетманськую похилився, 
Таки слова промовляє: 
„Дай же, братци, вам-ь, Боже, счласливо вобвати, 
яТуркбв-ь, Татарь бити, 
„Віру христіянську боронити, 
, Славу козяцькую на ввесь св-Ьтг розсилати! 
„Прощай, друже Остапе!, і 
„Много л'Ьтт> земля стоить, 
,А ще нй разу не видала, 
„Щоб-ь чоловіковй така велика да одважна дума, , 

„Як-ь тобі оце, на душу зпала! 
,Жаль мене великій по тобі, друже, обнимае, 
„Але козацьке моє. серце з-ь сей радости й той жаль забував, 
„Одмикайте жг, клюшники, мурований лбхи, 
дЗнахожайте старосвітськи вина и меди; 

„Нехай козацство .в-ь, волю погуляв, 
„Сбго великого дня по вік-ь не забував"! 

И заразг клюшники важкими ключами старосвітській лбхи 

одмикають. 
Бочки 81» винами да зі) медами достають, 
Козакамі} ковши да чарки роздають, 
Усіхт» угощають. 
А гетман-ь Предислав-ь свого вірного пріятеля Остапа по- 

руч-ь себе сажае, 
Вії золотий кубка вина наливав, 
На прощанье угощає. 
А тугь кругомт» сурми сурмили, на бандурахь вигравали, 

З-ь самопалОв-ь да зь гарматт> гр§мали. 
Солодкими медомь да солодким-ь виномі» кубки исповняли, 
Козаки козакбвь угощали. 



18 



■А потбм-ь одинь зь одним-ь прощались. 
На коней сядились, 
Вь поході) виступали. 

Отт> же й пбшли козаки по-над-ь Дніпромть, 
Прямо простуючи за пороги до острова Хортицй. 
А тогді ш;е всі землй од-ь "Чигрина до самаго Чорного моря 
И по сей вбкі) Дніпра до Азова, 
Пустовали, 
Густою травою, заввишки в-ь чоловіка, заростали; 
У траві куропатвц й.усяки птицй проживали, 
Дикій кони по степу табунами гуляли, 
Круторогій тури блукали, 
Білорогіи сугаки скакали, 
Да степний вітри од-ь моря до моря широко латали. 
Тогді хочь би сто версгь за Чигррнь пройшовь, 

Жаднои &ь душі христіянськои не знайшові); 
Тблько погана Татарва кбньми де-негде по степу вигляла, 
По степу вигляла, себе забавляла, 
Козака вт, степу виглядала, 
Щобь бго напавши зарубати, 
Одежу кармазинну да оксамитну зняти, ■ 
Золота вь кишеняхь пошукати, 
Козацького коня орканом-ь пбймати, 
г ^УРУ малого у неволю взяти. 

Оця-то погана Татарва 
Й хороброго Остапа Дашковича аг бго лицарями вь степу 

забачала, 
Днвомь великимь дивовала, 
Думала й гадала: 
Куди б-ь се козаки вь невеликбй купі по-надь Дніпромь^ 

' > простовали? 

Якого непріятеля вобвать вони мали? 
Але нападать на і(озакбвь боялась, 
По-за травою ховалась, 
Слідомь одцалбкь, якь собака вовка, провожала. 



с| 



II 



14 

А як-ь же вбачила, що вони на дніЬпровській острові. Хор- 
тицю прибували, 
Рови на оетров-Ь копали, валн висипали, 
Хвои рубали, зао-Ьки бобвии складали, 
Гострий пали дубовий тесали, Січ-ь будовали, 
Гарматами е§ кругом-ь риштовали: 
Тогд-Ь б-Ьжить у свои авули, миттю орду скликає, 
Зь крикомт. зь гамом-ь, які. чорная хмара, пбд-ь С-Ьч-ь пбд- 

ступае. 
Але козаки з-ь гармагь на их-ь ударяють, 
Од-ь Хортицй орду одбивають. 
А потбм-ь ать самопалами, з-ь шаблями да: з-ь списами, 

Кбнно у стень виступали, 
Зт. самопалов-ь на Татарву, усі разомт,. густо пов-Ьвали, 
Списами мбцно натискали. 
По степу Татарву як-ь полову розметали, 
Коней у них-ь одбивали, 
Златосиними киндяками да оксамитами тороки набивали; 
Здобич-ь побравши, до С-Ьчи вертались, 
Боговй молились, 
Спасителю христились, 
Добромь д-Ьлились, 
Мед-ь-вино коряками попивали, 
На бандурах-ь да на кобзах-ь вигравали, 

Души побитих-ь козакбв'ь поминали. 

Оттакг-то, панове, завелась тая людославная Запорозькая 

С'Ьч'ь, 
Тая козацькая слава. 
Що по всбму світу дивом-ь стала. 
Що по всбму св-Ьту луговимь гомбном-ь рознеслась, 
Туреччині да Татарщин-Ь добримь лихом-ь знати далайь, 
Да й Ляхам-ь ворогаіп. у знаки вдалась. 



15 



Дума четверта. 



По гетман-Ь Предиславі гетмановавт. ще князь Дмитро 
Вишневецькій, що, одважно воюючи, попався сердечний у 
руки Туркам-ь и в-ь Цариград-Ь люто замучена. А по его 
смерти гетмановав-ь князь Остапь Р*ужинській. Сей гетман-ь 
луччій порядок^, в-ь вбйську козацькому вчинивт», Орду 
коло Бєлгорода розбив-ь. А по смерти Остапа Ружинського 
гетмановавь Венжикь Хмельницякій, прапрадід-ь Богдана 
Хмельницького. Сей Орду пбдть Заславьем-ь тяжко розгро- 
мивті и розбгнав-ь, слави немалои козацькому вбйську до- 
став-ь. А по Єго смерти вибрали гетманом-ь Йвана Свп>р- 
говського. 

И скоро гармати заревли, 
Сурми й бубни загули. 
Козаки новому гетмановй булаву пбднесли: 
Як-ь ось, посли зь Молдавськои земл-Ь прибувають, 
Гетмановй до нбгь упадають. 
Оборонить Молдавію одь Туркбвь благають. 
Великій дари — золотий кубки, ковші, 
Шаблй дорогій вь дарь бму предлагають. 
Оборонить ихт» одь Туркбвь гетмана благають. 
То гетмань Свірговській Ивань дари одть Молдавань бере. 
Золотий кубки й ковші полковникамь своим-ь роздає; 
Дорогій шаблй й булати бере, 
Сотвикамь и отаманамь роздає, 

Самь на коня всідає, 
Помежь вбйськом-ь проіжжає, 
Янь орєль сизий помежь хмарами л§тає. 

Велику добичь собі чує — забачає. 

Високо вгору уганяє, 
Силу свою пробуе-повіряє. 
Огь же й пбшли козаки да на два шляхи, 
А на трете на Чорне море. 
А що первимь шляхомь, то пбшовь самь гетмань Свір- 

говській. 



" 



16 

А другим-ь шляхом-ь — полковник'ь Сава Ганжа, 
А третйм'ь шляхом-ь-водою, 
Дніпровською глибиною, 
То пбшов-ь кошовий отамань запорозькій Фесько Покотило. 
Вбн-ь на чайках-ь з-ь хоробрими Запорозьцями виступає, 
До устья Дністра й Дуная Чорнимт. морем-ь прибуває, 

Обоє устья човнами своими заступає, 
Нй одного судна турецького до Молдавіи Туркам-ь на одсіч-ь 

не допускає. 
А гетман-ь Свірговській изь Савою Ганжею до города Со- 
роки прибували, 
Туркбвт. пвдт» городомь великій табор-ь знахожали, 
З-ь гарматт> на них-ь гремали, 
Зт. самопалов-ь густо повівали, 
Пашу турецького Кара-Мустафу в-ь полон-ь брали. 
До короля у Варшаву одсилали. 
А потОм-ь козаки назадг уступили, 
Золота й сребла од-ь Молдаван'ь брати не схотіли, 
Тблько меди да вина дорогій вт. дяку принимали, 
Один-ь одного частовали, 
На радощах-ь вь Молдавіи ликовали. 

А як-ь стали козаки до Вєсарабіи простовати. 
Мимо ґорода Киліи прохожати: 
То зустрів-ь их-ь якійся Ормниин-ь лукавий, 
Радючи гетмановй до города Киліи зь вбйськом-ь привер- 
нути, 

Приступом-ь бго добути, 
,Бо Турки, каже, великій клади в-ь Киліи малим-ь вбйськом-ь 

охраняють, 
„Поки козаки до дому вернуться, пбджидають, 

„А потбмт., каже, тии великій клади до султана 

провадити мають". 

Тогді гетман-ь Свірговській да й не схаменувся: 
Великого промаху дав-ь, 
Ормянину превражому сину віри поняв-ь, 



17 

Зт> вбйськомь пбд-ь Килію, хорошенько не оглядівшись, 

сунувся. 
Ой ще жь козаки й на вали не ступили, 
А вороний кони пбдь ними чогось засмутили; 

Охь ищв жт. и обідня пора не настала, 
Якь пбднялась ив'ь-пбд'ь землі полуночна чорная хмара, 

Бочки пороху пбдь козаками зривала, 
Козакбвь вь ихь гєтманомь високо вь гору пбднимала, 

Довго вертівши пбдь небесами. 
По пескахь, по корчахь, по білому камінню роскидала. 
И вже тогді й рбдная бь мати не пбзнала, 
Де голова пана Йвана лежала. 



А тимь часомь Турки зь-ва муровання городського вибі- 
гали, 
На обозь козацькій вдаряла, 
Козакбвь багацько вистинали 
Багацько й у неволю похватали; 
А бблше то горе, що Кбшку Самбйла вь неволю взяли, 
Которого козаки за рбдного батька мали, 
Не разь, не два й за кошового бго обирали 
Велику надію на бго вь войні покладали. 
А потбмь невірний довго ще по полю нашихь гнали, 
Ажь поки ночнии тумани козакбвь кругомь обгортали 
И, якь орель своихь дітокь, закривали. 

Ой не весело жь було козакамь до дому тогді вертатись: 
Свого гєтмана втєрявши, стидь и соромь бувь передь людь 

хрищений показатись. 
Тогді-то вже бандурники й кобзарі одь села до села по 

Вкраині прохожали, 
Поминь гетмановй Свірговському одправляли. 
Славний діла бго люду Божому оповідали, 

На бандурахь да на кобзахь вигравали, 
Піснй жалббнии про бго прокладали: 



18 



„Які того пана Йвана, 

„Що Свірговського гетмана, 

яДа як-ь бусурмани поймали, 

,То голову йму рубали, 

„Ой голову ему рубали 

„Та на бунчукт} в-Ьшали, 

,Да у сурми вигравали, 
„З-ь бго глумовали. 

„А ив-ь низу хмара стягала, 

,ІЦо воронбв'ь ключа налатала, 

„По Вкраині тумани клала, 

„А Вкраина оумовала, 

„Ой Вкраина сумовала, 

„Свого гетмана оплакала. 

„Тогді буйнй вітри завівали: 
, — Це ж-ь ви нашого гетмана сподівали? 

«Тогді кречети нал§тали: 
„ — Де жь ви нашого гетмана жалковали? 

„Тогд-Ь орли загомоніли: 
„—Де жіі ви нашого гетмана схоронили? 

„Тогді жайворонки повилися: 
„ — Де жь ви зг нашимт) гетманом-ь простилися? 

„ — У глибокбй могилі 

дВиля города, биля Киліи, 

,На турецькбй линіи'. 



Дума 



пята. 



Не забаром-ь пбсля смерти Свірговського 
Козаки раду вь Чигрині собирали, 
Усіхь сотникбвь и полковникбвь изкликали. 
Гетманом-ь Богдана Ружного наставляли. 

То не вітер'ь буйний по степах-ь вие-завивае. 
То не хані) татарській на Вкраину вбйсько своє насилає. 



19 



Щоб-ь воно Вкраину, рбЛну мати • нашу, безневинно плюн- 

дровало, 
Жбнок-ь, да діто}С'ь, да.^обро наше вт. полон-ь брало- 

"*' ■ \\% "^^ забирало. 

Коней да овець, усю Божую » ск<Я«ну в-ь свои джерела за- 

і І '>І \ ганяло, 

Козацьки холіни розбивало й розоряло: 
То голбнний Вогданко усіх-ь козакбвь у громаду созивае, 
Усіх-ь козакбвь, и служивих-ь, и простих-ь, 
И сусідбвг, и пвдсусідквв-ь, и хорунжих-ь, 
.V И прочих-ь инихі старших*, 
Усіх-ь хоробрйх-ь сотникбв'ь и полковникбвт. у купу ззиває, 

скликає, 
До громади собирае, 
А самії посередині вихожае, 
Святим'ь містам-ь три поклони покладав, 

А на чотири сторони по одному поклону, 
Да козакам-ь один-ь поклонь, 
Да ще оотникам-ь да полковникам-ь одинь поклон-ь; 
До Бога молитву читає, 
А до козакбв-ь до всіеи громади такь промовляє: 
„То не вітерт. буйний по степах-ь вие-завивае, 
,То не хант» татарській на Вкраину вбйсько своє насилає, 
«Щоб-ь воно Вкраину, рбдну мати нашу, плюндровало, 
„Жбнокь, да діток-ь, да добро наше в-ь полон-ь брало- 

забирало, 
,Коней да овець, усю Божую скотину вь свои джерела за- 
ганяло, 
„Козацьки холіви розбивало й розоряло: 
,То король Полщи намті и вамь подарок-ь висилає, 
. _ „Великій дарь дарує, . 

„Нась и вась шануючи й поважаючи. 
„Хоче вбн-ь, щобь ви, братцй, хоробрий козаки товариши, 

рЗа йго, короля Полщи, Бога молили, 
„Да ему, королю Полщи, якь Боговй, що живе високо на 

небі, 

а* 



20 



„По в'ЬріЬ й по правд'Ь служили: 
.Ляховг би не били, 
,А зг ними ЯКІ) ЗТ) рбдними братами жили, 
На Москалба-ь би нападали, 
.Татарбв-ь би побивали й вобвали. 
„А за сеє вашому гетмановй, 
яГолбнаому Богданковй 
„Да й вамт» з-ь ним-ь великій дар-ь дарує; 
,А той великій подарок'ьтдар'ь; булава золота, 
„Да хоругва з-ь сребла, 
„Да бунчуні» зь жеребця. 
,Да ще той король Полщи пише-приписуе: 
,„Хай, ка, твои козаки товариши служать мені в'Ьрою й 

правдою, 
.„Як-ь великому тому Боговйу ЩО живе високо на неб-Ь. 
„„А як'ь не будуті> служить мйні В'Ьрою й правдою, 
„„То я им-ь тогді другій подарокт. подарую, 
„„Хоробою, их-ь порадую, 
„„Хоробою тяжкою да важкою"", 

з 
А козаки теє зачували, 
До свого отамана промовляли: 
„Оце жт» намь король Полщи великій подарок-ь-дарг дарує, 
„А не послужимт> ми бму в'Ьрою й правдою, 
„То й хоробою, бачт», якоюсь нась порадує. 
„Якою ж-ь то хоробою? 
„Чи не слободою? 
яДа якть би вже отою хоробою, що слободою, 
дТо всЬм-ь нам-ь товаришам'ь козаками 
„Иншихт. дардв-ь и не треба; 
„Служили б-ь ми бму, королю Полщи, по в'Ьрі й по правді, 
„Якь тому БоговО, що живе високо на небі, 

«Ляхбвг би не били, 
„И з-ь ними ЯК'Ь з-ь рбдними братами жили, 
„На Москалбв'ь би нападали, 
„Татарву би вобвали, 






21 



дИ во в'Ьки пічний 
„Не злом'ь, а добром-ь да молитвою 

„Свого пана великого, 
„Короля Полщи именитого, 
,Як'ь батька щановали". 
Оце казавши, да й замовчали. 
Тогді гетман'ь голенний Богданко 

До писара свого 

Хоми Беародного 
Да до курбнних'ь прохаючи пбдступае, 
И одного й другого барзо випитуе-сповідує. 
Те й друге так'ь и так-ь викладуе, 
Поход'ь пбд'ь Турка козакам-ь обіщуе 
Да велику здобиченьку на поході великому. 

Так-ь и так'ь козаки громаду свою розкладали, 
Велику пораду мали, 
У ПОХОД'Ь виступали: 
Козаки Запорозькій з-ь кошовимь своим'ь Нечаемь 
Чорним'ь морем'ь пбд-ь татарскій город-ь Кефу пбдппивали 
Козаки гетманськіи з'ь гетманом-ь Вогданком'ь 
Румом-ь туди Ж'ь через'ь Перекоп'ь простовали. 
Коло самои линіи Перекопськои татарську велику орду 

розбивали, 
Мов-ь баба буряки, рубали, 
Мов-ь молотник'ь у клуні ціпом-ь солому, розметали, 
До города Кефи прибували. 
Той городь плюндровали, 
Бідних-ь невольникбв-ь из-ь неволй визволяли. 
А якт, стали до Вакчисарая й Козлова козаки ся зближати. 
Стали ихь посли одь хана переймати, 

Гетмановй до нбгь упадати. 
Купи червондбв'ь передь ним-ь насипати. 
То голбнний Богданко й кошовий Нечай 
Жовтими чоббтьми тій купи червонцбвь розгортали й роз- 

кидали, 



22 



Козакамт» на тютюні, оддавали, 
Сами примирье з-ь крьімським'ь ханомі. пріймали, 
Весело до дому з-ь славою великою повертали, 
Мимо города Киліи прохожали, 

На городть ударяли, 
Город-ь до остатку руйновали, 
УсЬх-ь Туркбвь и Ормян-ь вистинали, 
Поминки гетмановй Св-Ьрговському справляли. 

Да за того жї. короля Степана 
Ще раз'ь козаки за в'Ьру христіянську в-ь походт. виступали, 
Мимо самого Перекопа на Турка, черезі» Черкеськую землю, 

простовали, 
Турка рубали й плюндровали, 
Добнчу велику вті бго одбивали, о 

Да тугь же й гетмана свого пбдь горою, пбдть густою ро- 
китою знахожали. 
Глибоку могилу копали. 
На могилі кургані, насипали, 
Бнля кургана-могили коня турецького гетманського зо- 

ставляли, 
Похороні, гетмановй Богданковй правили- одправляли. 
Туті. бму й по вікі. лежати! 
Добнчу свою побравши, до дому вертались, 
Боговй молились, 
Спасителю христились, 
Добромт. ділились. 



Думашеста. 

Не довго Богданко гетмановаві.. 
Милосердному Богу душу оддав-ь. 

Тогді козаки по бму які. по рбдному батьковй сумовали, 
Раду собирали, 

Йвана Серпягу, що звався й Пддковою, гетманомі. наста- 
новляли, 



23 



И заразь зі. нимі>, сівши ві. човньї, 
На Чорнее море заодно зі. Запорозцями виступали, 
Далеко Чорннмт. моремт. гуляли. 
На Турецьку землю простовали. 

А по Чорному по глибокому моречку, 
Да по широкому да по далекому Дунаечку 
Злая буря вихожае-виступае, 
Козакбвь до землі до чуждои провожае, 
А изь низу буйний вітері. віе-повівае, 
А по Чорному моречку супротивна филя вставав, 
Да по Чорному морю вовкомг-сіроманцемт. лає й гукає. 

Збиралися козаки товариши, всі хоробрий Запорозцй, 

Про тую бурю мирковати, 
Тихон погодоньки по-надт. синймі. моремг-Дунавмт. пб, 

жидати, 
А злая буря все бблші. виступала 
Да й нй трошки по Чорному морю глибокому. 
По Дунаечку далекому да широкому, 
Тая буря не виймала, 
А все ЗЛІЙШ1. громомі. по небу тарахтала, 

А блискавка м§жі. скалами лискала. 

І 
Оттогді гетмані. Ивасенько Серпяга 
Козакбві. товаришбві. до себе пбдзивае, 
До казакбві. товаришбві. такі, и такі, промовляє: 

„Ой ви, панове, рбднии мои братцй, 
.Хоробрий мои товариши, козаки Запорозцй! 
„Слухомі. нйколи не слухано 
„И ВИД0М1. нйколи не видано, 
^П^обь такая буря злая 
„На козакбві. такі, мбцно виступала й уставала, 
„Щобі. такимь громомь-блискавкою тарахтала й лискала, 
„Да щоб-ь ви, панове товариши, ось такі, довго-довгеньн 

стояли, 
„Тихон погодоньки биля моря-Дуная пбджидали*. 



24 



А козаки теє зачували 
Да й усЬ замовчали. 

„Коли жь ми той бусурманщнньї лякалися? 

Каже знову гетман-ь: 
„Коли ж-ь таки мьі вбдь неи де-небудь ховалися? 
,А теперечка не то бусурманщини, але й бури злякалися, 
„Тихои погодоньки пбджидаючи, 
„Да на злую й лихую бурю жалуючи, 
„Зо вс'Ьм'ь надбрвалися". - 

А козаки теє зачували 
Да й ус'Ь мовчки замовчали, 
Варзо, барзо раховали, 
Нйчого не промовляли, 
Один-ь на одного споглядали, 
В-ь походг виступали. 

Оце ж-ь йдуть вони не день, не два, не три й не чотири. 

А злая буря лихая по Чорному моречку, 

Да по далекому Дунаечку 

Варзо унимала, і 

Да й супротивная филя в'ь свои домовини, вь ковбанюги 

забігала, 
Да тамь и пропадала. 

А козаки Боговй молитви посилали, 

По три поклони покладали, 

Вбдпочинье мали. 

А потвмг всі козаки в'ь поході» виступали, 
Изь своим'ь хоробрим-ь гетманомії, 
Серпягою Йваном-ь, 
Тяжко нехриста розбивали, 

Думали й гадали, 
Да й подь городомь Кермавомі» 
Из-ь бусурманськимі» салтавомь 

Примирье мали: 
У бго всю худобу вбднимали, 



25 

Усфхі, Татар-ь-бурякбвь розбивали, 
Тихою погодонькою, 
Зг гарною добиченькою 
До дому привертали. 

А на другій рбкь В'Ь тим-ь же гетманомт., 
Козаки В'Ь Волощину ходили 
Господаря волоського Петра в-ь Турецьку землю прогнали, 
А свого гетмана, 
Серпягу Йвана 
Господарем-ь над'ь Волохами настановили, 
Але Турок-ь листи до короля до Степана засилав-ь, 
Голову Серпяжину видать прохав-ь; 
А як-ь не видасть, то вбйськом'ь вдарити на Полщу стра- 

' ■ щав-ь, 

Да й Волохам-ь в-ь Цариграда не ласково бунчуком-ь махав-ь. 

То Ляхи ь-ь Волохами великій страх'ь соб'Ь мали. 
Пана Серпягу, до города Львова на бенкегь лестно закли- 
кали, 
Вином'ь да медрм'ь частовали» 

Голову бму одрубали, 
До султана турецького посилали. 
А козаки, тіло Єго взявши, 
. У Канев-ь привезти, 

Чесно поховали. 



Дума сема. 

Отож'ь скоро пронеслась чутка по Вкраині, 
Що гетмана Серпягу Ляхи вже згубили: 
Зарав-ь козацство а-ь старшиною до Чигрина прибувало, 
Гетманом-ь Якова Жаха, Сорпягового друга, настановляло. 
На Волохбві} виступало. 

А Волохи того не ждуть не гадають, 
Мед'ь-вино а-ь Турками в'ь Вукаресті попивають. 



26 



Ажт> ось козаки абд-ь мури городськіи прибувають, 
Зь гармать гукають, 
Мури розбивають, 
У городі, ухожають, 
З-ь самопалбвь густо пов-Ьвають, 
Усіх-ь Турквв-ь и Волохов-ь як-ь пухт» розметають. 
А потом-ь самихт. главних-ь пузавбв-ь, що видали на смерть 

Серпягу, половили, 
Середа м-Ьста пов-Ьшали, надпись над-ь ними прибили: 
„Оттак-ь зрадцй й вііроломцй пропадають, 
Що правди й одваги в-ь серц'Ь не мають, 
„Свого батька ради страху турецького погубляють". 

А потбмі] скарби великій вії Волощив'Ь забирали. 
До дому весело повертали. 

Ой не вспіли ж-ь козаченьки добро под'Ьлити, 
Як-ь подбйшли суровий од-ь короля Степана листи. 
Ой не вспіли жь козаченьки на радощах-ь погуляти, 
Як-ь ставт. король Степан-ь Жаха на суд-ь за Волохові, звати. 

Але Жахт. добре догадавсь, 
У Каневськбмті монастир-Ь абд-ь чорною рясою сховавсь. 

Королеви вь руки доброволне не оддавсь; 
Але вже сердега й одт. булави гетманськои одцуравсь, 
Зті св-Ьтомт» на в-Ьки попрощавсь, 
Воговй єдиному служити почав-ь, 
Щоб-ь милосердний Вбгь грішную душу бго в-ь царство 

небесное привявь. 

Оттогд-Ь вже козаки раду собирали. 
Нового собі гетмана зь полковникбв'ь Семена Скалозуба 

вибирали. 
То гетманть Скалозуб-ь, бажаючи дуже Турка за Серпягу й 

Жаха покарати, 
Зачав-ь до обозу козакбві) великую силу стягати; 

А потди-ь сЬвши на запорозькій чайки, 
Дніпромь на Чорнее море до острова Тендрова випливав'Ьг 



27 



На острові Тендрові одпочинок-ь мавь, 
Козакбв-ь пбдт. города турецькій приморській на розглядині 

посилавть. 

Огь у той-то час-ь, панове, изь города з-ь Трапезонта ви 

ступала галера, 

Трома цвітами процвітана-малбвана: 

Ой первим-ь цвітом-ь процвітана— 

Златосинйми киндяками побивана, 

А другимь цв-Ьтомт. процв-Ьтана — 
Гарматами арештована, 

Третйм-ь цвітом-ь процвітана 

Турецькою білою габою покровена. 
Ой у той галері Алхан-ь-паша, трапезонськв княжа, гуляє, 
Маеть собі ивбранного люду: с§мсогь Туркбв-ь, яничар-ь 

штиреста 
Да бідного неволеика пбвчварта-ста 
Без-ь старшини вбйськовои. 
Первий старшій м§жь ними пробуваеть Кбшка Самбйло, 

пань кошовий, 
Другій Марко Рудий, судья вбйськовий, 
Третій Мейсїй Грач-ь, 
Вбйськовий трубач-ь, 
Четвертий Ляхт, Бутурлак-ь; клюшник-ь галерській, 
Сотник-ь переяславській, 
Недовірок-ь христіянській, 
Що бувь три годи вь неволі. 
Десять літг якть отав-ь по волі, 

Потурчився, побусурманився 
Для панства великого. 
Для лакомства несчастного. 

Огь у тбй-то галері вони од-ь пристани далеко од-ьіжжали, 

Чорним-ь морем-ь далеко гуляли, 
Противт. города Кефи великій да довгій одпочинок-ь мали 
Ой представиться жь Алкану-паші сон-ь дивен-ь, барво ди- 

вень, на прочудо 



28 



То Алкан-ь-паша 
Трапезонське кеяжа, 
На Турконь-яничар-ь, на б-Ьдньїхт. неволникбв'ь покликав: 
„Турки, каже, Турки-яничаре и ви, б-Ьдньїи неволники! 
,Которий би мбі-ь Турчин-ьяничар-ь сей сон-ь одгадати, 
,Могь би ему три гради турецькій даровати, 
,А которий би мбгь бідний неволиик-ь одгадати, 
„Могь би бму листи визволенй писати, 
„Щобт. не мбгь нйгде нй хто зачепати". 

Сеє Турки зачували 
Нйчого не сказали; • - 

Б-Ьднии неволники хочь добре знали, 
Соб-Ь промовчали. 
Тблько оббзветься мЄж-ь Туркбв-ь Лях-ь Вутурлакь, 
Клюшник-ь галерській, сотник-ь переяславській, 
Недов'Ьрок'ь христіянській: 
„Як-ь же, каже, пашо, твбй сон-ь одгадати, 
„Що ти не хочеш-ь нам-ь пов-Ьдати"? 

^Такій менік, небожата, сон-ь приснився, 

„Що бодай нйколи не явився! 
„Видиться, моя галера цв-Ьтована-малбвана 
„Стала вся ободрава, на пожар-ь спускана; 
.Видиться, мои Турки-яничаре стали вс'Ь вь пень порубани; 
,А видиться, мои неволники, которий були в-ь неволі; 
,То всі стали по волі; ' < 
■ „Видиться, мене отамань Кбшка на три части розтяв-ь; 
„У Чорнее море пометав-ь". ■ 

• І І ЧІМ: " 

То Лях-ь Бутурлак-ь теє зачував, 
Словами промовляє: 
' .Алкан-ь-пашо, трапезонське княжа, 

„Молодее паня! 
,Сей тобі сонь не буде нймало зачепати, 
„Скажи тблько м§ні луччв бідного неволника доглядати, 
„З-ь ряду до ряду сажати. 



1 



29 



„По два, по три кайдани на руки й на ноги набивати, 

„З-ь ряду до ряду сажати, 
„Червонои таволги по два дубця брати, 

„По шіяхг затинати, 
„Кровь христіянську на землю проливати*. 

То як-ь скоро теє Турки зачували, 
Одг пристани галеру ще далше одпускали. 
Бідний неволники до опачинь руками пріймали, 
Щироглибокои морськои води доставали. 

То як-ь скоро теє зачували, 
Од-ь пристани галеру ще далше одпускали. 
До города Козлова, до дівки Санджакбвни на залбти по- 
спішали. 

То дівка Савджакбвна на встрічу вихожала, 
Алкана-пашу вт. городг Козловт» зо всім-ь вбйськом-ь затягала, 
Алкана за білу руку брала, 
У світлицй-камяницй зазивала. 

За білу скамью сажала, 
Дорогими напитками наповала, 
А вбйсько середь ринку сажала, 

Медомь-горілкою вгощала, 
То Алканть-паша, 
Трапезонське княжа, 
Не дуже дорогій напитки вживає,. 
Як-ь до галери двоихь Турчивбв-ь на пбдслухи посилає, 
Щобь не мбгь Вутурлак-ь Кбшку Самбйла одмикати, 
Поруч-ь себе сажати. 

Огь, як-ь тій дща Турчина до галери прибували. 

То Кбшка Самбйло, отамань запорозькій, словами промовляв:: 

„Ой Ляше Вутурлаче, брате старесенькій! 
„Колись и ти бувь у такбй неволі, якь ми теперя. 
„Добро намь учини, 
„Хочь.ваоь старшину, одомкни. 



зо 

Нехай бьі й мьі в-ь городі погуляли 
„Панське весілье знали". 

А Лях-ь Бутурлак-ь: „Ой Кбшко Самбйлу, отамане запорозькій, 

„Батьку козацькій! 

„Добро вчини, 
,В-Ьру христіянську подь ^оги пбдтопчи, 

„Хрестт> на собі поламни. о . 

,А якь будешь віру христіянську пбд-ь ноги топтати, 
,Вудвшь у нашого п^на молодого за рбдного пана пробувати". 

То Кбшка Самбйло.тее зачував'ь, 
До бго промовляв-ь: 
,0й Ляше Бутурлаче, недовірку христіянській! 
, Бодай же тн того не дождав-ь, 
„Щоб-ь я віру христіянську подь ноги топтав-ь! 
„Хочь буду до смерти біду да неволю пріймати, 
„А буду віру христіянську й славу козацьку по вік-ь ша- 

новати: 
„баша віра погана, 
„Земля проклята"! 

Скоро Лях-ь Бутурлакт. теє зачуває, 
Кбшку Самбйла в-ь щоку затинає: 
„Ой, каже, Кбшко Самбйлу, отамане запорозькій! 
„Будешь ти мене в-ь вірі христіяиськбй ук'оряти, 
„Буду тебе паче всіх-ь неволникбв'ь доглядати, 
„Старий й новми кайдани направляти, 
„Ланцюгами впоперек-ь втроє буду брати"! 

То як-ь скоро тій два Турчина теє зачували, 
До Алкана-паши прибували: 
„Алкан-ь-пашо, трапезонське княжа! 

4 

„Безпечне гуляй: ' 

„Доброго й вірного клюшника маєшть: 
„Кбшку Самбйла в-ь щоку затинає, 

„В-ь турецьку віру ввертає". 



31 

То Алкань-паша, трапезонськє княжа, великую радбсть мш 
Пополамт. дорогій напитки розділяло: 
Половину на галеру одсилало, 
Половину з-ь дівкою Санджакбвною вживало. 

Став-ь Алкань-паша дорогій напитки пити-пбдпивати, 
Стали умисли козацьку голову клюшника розбивати: 
„Господи! є в-ь мене що й спити и сходити, 
„Тблько ні зг кимь об-ь вірі хрнстіянськбй поговорити' 
До Кбшки Самбйла прибуває 

Поруч-ь себе сажає ' 

Дорогого напитка метає, і 

По два, по три кубка в-ь руки наливав. і 

То Самбйло Кбшка по два, по три кубка в-ь руки брав-ь, 

То вь рукава, то вь пазуху скрбзь третю хустку додол' 

пускав!.. І 
- А Лях-ь Бутурлакь по єдиному випивавь, 
Да такт, напився, 
Що з-ь ногь звалився. 
Тогді Кбшка Самбйло Ляха Бутурлака на лбжку якь ди 

тину спати клавь, 
Сам-ь вос§мдесягь чотири ключі аь-пбдь голбв-ь виймавь, 
На пяти чоловік-ь по ключу роздавав-ь: 
„Козаки панове! Добре майте, 
„Одинт, одного одмикайте, 
„Але кайданбв-ь из-ь рук-ь и зь ногь не скидайте, 
„Полуночнои години дожидайте". 
Тогді козаки одинт. одного одмикали, 
Кайданбвь изь рукт. и зь нбгь не скидали, 
Пелуночнои години дожидали, 
А Кбшка Самбйло, чогось одгадав-ь. 
За бідного нєволника ланцюгами втроє себе приняв-ь, ^ 
Полуночнои години дожидав-ь. 
Стала полуночна година наступати, 
Став-ь Алкан-ь-паша з-ь вбйськом-ь до галери прибувати. 
То до галери прибував-ь. 






^ 



% 



щ^ 



€л 



82 



Словами промовляв-ь: 
,Вьі, Турки-яничаре, помаленьку яч-Ьте, 
.Мого в-іірного клюшника не збудіітв, 
„Сами ж-ь добре помежт. рядами прохожайте, 
„Всякого чолов'Ька оглядайте, 
. . ,Во вбнь теперь подгуляв-ь, 
„Щоб-ь кому.пбльги не давь". 

То Турки-яничаре свічи вь руки брали, 
Помбж-ь рядами прохожали 
Всякого чолов'Ька оглядали. 
Ббгь помбп>, за замокь руками не пріймаіли: 

„Алкан-ь-пашо, безпечне починай: 
«Доброго й в-Ьрного клюшника маеш-ь: 
яВон-ь б-Ьдного неволника з-ь ряду до ряду посажав-ь, 
,По два, по три старий кайдани й новий посправляв'ь, 
„Кбшку Самбйла ланцюгами втроє приняв-ь". 

Тогд-Ь Турки-яничаре вь галеру вхожали. 
Безпечне спати полягали, 
А котории хмельнии були, на сонь знемогали, 

Коло пристани Козловськои спати полягали. 
А Кбшка Самбйло полуночнои години дождавь, 
Сам-ь мбжь козатсбвь устав-ь. 
Кайдани изь рукь и зь нбгь у Чорнее море поскидавії, 
У галеру вхожае, 
Козакбв-ь пробужае, 
Шаблй булатний на виббрь вибирає, ^ 

До козакбв-ь промовляє: 
я Ви, панове молодц-Ь, кайданами не стуч-Ьте, 

яЯсини не вчин-Ьте, 
дНй которого Турчина вь галер-Ь не збудіте"." 

То козаки добре зачували, 
Сами з-ь себе кайдани скидали, 
У Чорнее море пометали, 
Нй одного Турчина не збудили. 



38 

Тогді Кбшка Самбйло до козакбвь промовляє: 

.Ви, козаки молодц-Ь, добре, братія, майте, 

,Одь города Козлова забігайте, 
„Турокь-яничар-ь вь пень рубайте, 
.Которихь живцемь у Чорнее море кидайте". " 

Тогді козакц одь города Козлова забігали, 
Турокь-яничарь вь пень рубали, 
Которихь живцемь у Чорнее море повкидали. 
А Кбшка Самбйло Алкана-пашу зь лбжка взявь. 

На три части розтявь, ' 

У Чорнее море пометавь, 

До козакбвь промовлянь: 
„Вн, панове молодці, добре дбайте, 
„Всіхь у Чорнее море кидайте, 
„Тблько Ляха Вутурлака не рубайте, 
.Между вбйськомь для порядку за яризу вбйськового зо- 
став ляйте". 
Тогді козаки добре мали, 
Ьсіхь Туркбвь у Чорнее море пометали, 
Тблько Ляха Вутурлака не зрубали, 
Между вбйськомь для порядку за яризу вбйськового 80- 

ставляли. 
Тогді галеру одь пристани одпускали, 
Сами Чорнимь моремь далеко гуляли. 

Ажь ось у неділю, 

У полуденну годину, 
Ляхь Вутурлакь одь сна пробужае, 

По галері поглядає. 
Що нй одного Турчина вь галері немає. 
Тогді Ляхь Вутурлакь изь лбжка вставає. 

До Кбшки Самбйла прибував, 
У ноги впадає: 
„0^ Кбшко Самбйлу, отамане запорозькій, 
.Батьку козацькій! 



84 



„Не будь же тьі на мене, 
„Які» я був-ь на останц'Ь в'Ька мого на тебе! 
„Ббпь тоб-Ь допомбпь непріятеля побідити, 
„Да не вм-Ьтимеш-ь у землю христіянську входити. 

, Добро ти вчини, 
„Половину казакбв'ь у окови до опачин-ь посади, 
„А половину вь дороге турецьке платье наряди; 
„Як-ь будемо одь города Козлова до города Цариграда гу- 
ляти, 
„Будуть из-ь города Цариграда дванадцять галер-ь вибігати, 
„Будуть Алкана-пашу зь дівкою Санджакбвною по залбтахь 

поз драв ляти: 
„То якь будешь одвігь оддавати"? 

Як-ь Лях'ь Бутурлак-ь навчивт», 
Так-ь Кбшка Самбйло, отаман-ь запорозькій, й учинивт): 
Половину козакбвг до опачинь у окови посадивь, 
А половину вт» дороге турецьке платье нарядивт». 

Стали одт. города Козлова до города Цариграда гуляти, 
Стали зтї Цариграда дванадцять галер-ь вибігати ^ 

И в-ь галеру з-ь гармати торкати, 
Стали Алкана-пашу з-ь дівкою Санджакбвною по залбтахь 

поздравляти. 

То Ляхт. Бутурлакь чогось догадав-ь, 

Самь на чердак-ь виступав-ь, 
Турецькими біленькимі. завиваломь махавг; 

Разь то мовить по грецьки, 

У друге по турецьки, 
Каже: «Ви, Турки-яничаре! помаленьку, братія, ячіте, 

„Од-ь галери одверніте, 
„Бо теперь вбн-ь подгуляв-ь, на впокоі спочиває, 

„На похмелье знемогае, 

„До вась не встане, 

„Голови не зведе. 
„Казав-ь: „„Як-ь буду назад-ь гуляти, 



85 



„„То не буду вашои милооти й по вікть забувати"». 

Тогді Турки-яничаре одь галери одвертали. 

До города Цариграда убігали, і 

Изг дванадцяти штук-ь гармат-ь гримали, 
Яссу воздавали. 
А козаки добре собі дбали, 
Сбмдесягь гарматг собі арештовали, 
Яссу воздавали, 
На Лимань-ріку испадали, 
Кь Дніпру-славуть, и низенько вклоняли: 

„Хвалим-ь Тя, Господи, й благодарим'ьі 
„Були тринадцять год-ь у неволі, 
„А теперь чи не дасть нам-ь Вбгь хочь на час-ь по волі"! 

А у Тендрові острові Семень Скалозуб-ь з-ь вбйськом-ь на 

заставі стоявь, 
Да на тую галеру поглядань, 
До козакбвь словами промовлявь: 
„Козаки, панове молодці! 
„Що сія галера, чи блудить, 
„Чи світомь нудить, 
„Чи много люду королевського має, 
„Чи за великою добиччу ганяв? 
„То ви, пайове, добре майте, 
„По дві штуки гармать набивайте, 
„Тую галеру зь Грознои гармати привітайте, 
.Гостинця §й дайте. 
„Коли Турки-яничаре, то вь пень рубайте, 
„Коли жь бідний неволники, то помочи дайте". 

Тогді козаки промовляли: 
„Семене Скалозубе, гетмане запорозькій, 

„Батьку козацькій! ' 

„Сія галера не блудить, 
„На світомь нудить, 
„на много люду королевського має, 

З* 



36 



яНй 8а великою добнччу ганяв, 
„А, може, се б'Ьдвий давній неволвик'ь взі» веволй вт@кае*. 

— „Але вн, братцй, каже гетман-ь, віри не доймайте, 
„Хоч-ь по дві гарматн набивайте, 
„Тую галеру з-ь Грознои гармати привітайте, 
„Гостинця би дайте. 
„Як-ь Турки-яничаре, то в-ь пень рубайте, 
„А як-ь же бідний невольник-ь, то помочи дайте". 
Тогді козаки, як-ь діти, не гараздь починали, 

По дві штуки гармагь набивали. 
Тую галеру зг Грознои гармати привітали. 
Три доски вь судні вибивали, 
Води дніпровськои напускали. 

Тогді Кбшка Самбйло, отамань запорозькій, самі, на 

чердак-ь виступав!., <' 
Червоний хресчатии давни корогви з-ь кишенй винимавь, 
Розпустив'ь, до води похилив-ь. 
Самі) низенько вклонивь: 
„Козаки, панове молодці! 
,Сія галера не блудить, 
„Нй світомь нудить, 
„НО много люду королевського має, 
„Нй за великою добиччу ганяє, 
„Се єсть бідний давній неволвик'ь іСбшка Самбйло аті не- 
води втбкае! 
„Були тринадцять годь у неволі, 
„Теперь чи не дасть Вбп> хоч-ь на чась по волі"! 
То козаки вь каюки скакали, 
Тую галеру за малбвавй облавки брали, 
Да на пристань стягали, 
Од-ь дуба до дуба на Семена Скалозуба паевали. 
Тую галеру на пристань стягали! 
Тогді златосиніи киндяки — 

На козаки, 
Златоглави — 



87 



На отамани, 
Турецьку білую габу— на козаки на біляки, 
А галеру на пожарі, спускали, 
А срббло-злато на три части паевали: 
Первую часть брали 
На церкви накладали: 
На святого Межигорського Спаса, 
На Трехтомировській монастир-ь. 
На святую Січовую Покрову давали, 
Котори давнйм-ь козацькимь скарбом-ь будовали, 
Щоб-ь за ид-ь встаючи й лягаючи милосердного Бога благали; 
А другую часть помбж'ь собою пабвали, 
А третю часть брали, 
Очертами сідали. 
Пили да гуляли, 
Из-ь семипядних-ь пищалей гремали, 
Кбщку СамбГіла по волі поздравляли: 
,Здоровь, кажуть, здоррв-ь, Кбшко Самбйлу, отамане запо- 
розькій! 
„Не загинув-ь еси в-ь неволі, 
,Не загинешь а-ь нами козаками по волі"! 



Дума восьма. 

Ради були козаки, що Кбшку Самбйла знову мбж-ь собою' 

І мали, 

Але скоро их-ь друга недоля постигала; 
Сила велика Туркові, на морі на ихь коло города Керчи 

напала, 
Кругомі. кораблями да галерами их-ь човни обгортала. 
Козакові, розбивала, 
Которих-ь у Чорному морі потопила, 
Которихі, живцемі. у неволю аі. самимі. гетманомі. Скало- 

зубомі. забрала. 
Отаогді-то козаки на бусурманськбй землі пропадали, 
Тяжко, тяжко жалковали. 



88 



Плачучи гбрко, свою рбдну Вкраину споминали. 
Тогд'Ь далася бідному неволнику тяжкая неволя добре 

знати: 
Кайдани руки й ноги поз-ь'Ьдали, 
Сьірая сириця до жовтои костЬ тіло казацькее прождала. 

То біднни неволники на кров-ь, на гЬло поглядали, 
Обг вір-Ь христіянськбй гадали, 

Землю Турецькую, ^ 

В-Ьру бусурманськую, • 

Проклинали: 
„Тьі, земле Турецькая, 
,Тн, віро бісурманськая! 
,Ти еси напольнена сребромть, златомт. и дорогими напит- 

ками, 
,Тблько що бідному неволнику на світі невбльно, 

„Що біднни неволники в"ь тобі пробувають, 
„Празника Рождества, нй Воскресенія не знають, 
яУсе вь неволі проклятбй, 
,На каторзі турецькбй 
„На Чорнбмь морі иробуваготь, 
„Землю Турецькую, 
^Віру бусурманськую, 

„Проклинають: 
„Ти, земле Турецька, 
„Ти, віро бісурманська, 
„Ти, розлуко христіянськаї 
„Уже бо ти розлучила не єдиного за сбм-ь лігь войною 
„Мужа з-ь жоною, 
„Брата зь сестрою, 
„Дітокг маленькихь з-ь отцемт» и маткою". 

Ой поклоняється ж-ь бідний неволникт> из-ь землі Турецькои, 
Изт» віри бісурманськои, 
У города христіянськіи 
До отца до матусй. 



89 

Ой не може жг вбн-ь имг сам-ь поклонитися, 
Тблько поклоняется голубоньком-ь сиверьким-ь: 
„Ой ти, голубонько сивенькійі 
„Ти високо лбтаешт., 
„Ти далеко буваеш-ь. 
„Полеци ти в-ь города христіянськіи 
„До отця мого до матусй, 
„Сядь-пади, 
„На црдвбрьи отцевскбмь жалббненько загуди, 
„Обг мо§й пригоді козацькбй припомяви: 
„Нехай отець и матуся мою пригоду козацьку знають, 
„Статки-маетки збувають, 
„Великій скарби собирають, 
„Головоньку козацькую з-ь тяжкои неволй визволяють; 
„Бо ЯКІЇ стане Чорне море согрівати, 
„То не знатиме отець-мати, 
„У которбй каторзі шукати: 
„Чи вт. пристани Козловськбй, чи вт. городі Цариграді на 

базарі. 
«Будуть і^шкали Турки-яничаре набігати, 
„За Червонее море, у Орабську землю, запродавати, 
„Будуть срббро-злато не лічачи, 
„Сукна дорогій не мірячи 
„За их-ь брати. 
„Ой визволь. Боже, бідного неволника на святоруській 

берегь, 
„На край веселий, 
„Мйж-ь народь хрищений"! 



Дума девята. 

Ой у нашбй у славнбй Вкраині 
Бували колись престрашнии злигоднй, бездольнй години 
Бували й мори, й вбйськови чвари. 
Нйхто Вкраидцбв'ь не рятоваві», 



40 



Нихто за ихт» Боговй молитовь не посилав-ь, 
Тблько святий Ббгь наших-ь не забувавь, 
На велики вусилья, на вбдпов-Ьдья держав-ь, ^ 

Тблько Ббгь святьій знав'ь, 
Що вбн-ь думавь. гадавг, замишляв-ь, 
Як-ь невзгодиньї на Вкраинську землю поснлаві.. 

Ой то жт. була найгбршая, найстрашн-Ьйша чвара, 

Що зь Ляхами да за в'Ьру православну стала. 
Задумали нечестивий Ляхи церкву православну руйновати, 
Ун-Ью на Вкраину впровожати, 
Влагочестіе скореняти, 
Народ-ь христіянській у В'Ьру католицьку ввертати. 

Але яаши на те не приставали, 
Мечемь свою предковічну віру одт» Ляхбвть и ксбнзбв'ь 

обороняли. 
Тогді окаянний Ляхи гетмана нашого КосЬнського пбймали, 
У каменний стовб-ь замуровали, 
А на Вкраину жолвірбв-ь наслали, 
По церквах-ь з-ь голими шаблями . порозставляли, 
Щоб-ь вони гвалтом'ь народі» христіянській 
Молитись по лядськи примушали; 
Попбв'ь наших-ь православних!, изь олтаря проганяли, 
і^ш Иблсмиканихт» кобнзбв'ь на ихг міста у престола по- 
І^В ставляли. 

^^■^ Оттакт. Ляхи над-ь святою вірою глумились, 
^^^^Ь Бога не страшились, 

І^^^В Людей не стидились! ;, 

А тшл'ь часом-ь велено жолнірству в-ь города украинськіи 

вступати, 
Вибрать нового гетмана не давати, 
Народ'ь силою вт. кателицство повертати. 
Але наши у городі вь Чигрині раду собирали. 
Думали й гадали, 
Довго, довго раховали, 



41 



На гетманство Павла Наливайка, хороброго лицаря обирал* 

Богу помолились, 

, Из-ь Ляхами биться безустанне за святую віру зговорились 

Ой не день и не два Ляхи Вкраину плюндровали, 
Нй на часиночку одпочиння не мали. 
Коней н'авзаводах'ь день и ибч-ь держали, 
До гетмана Наливайка дорогу верстали. 
А' гетмань хоробрий Наливайко, що вбнь думае-гадае. 
Що вбн-ь за долю товаришбв-ь своихь замишляє? 

Тблько Ббгь святий знає, ' 

Що ему на помочі» помагає. 

Изі-аа гори хмара виступає. 

Виступає, внхожає, 
До Чигрина громом-ь вигремляе. 
На Вкраинську землю блискавицею лискае. 
То Поляки через-ь три ріки три переходи мали 
Да й биля третбго переходу станом-ь стали. 

Пустили коней на попаеаньє, 
Сами собі дали на три години одпочиванье. 
А що гетмань Наливайко думае-гадае? 
Що вбні. на невзгоду Ляхввт» замишляє? 
Тблько Ббгь теє святий знає. 
Що бму на помочт> помогае. 

То не хмари по небу громомть вигримляють, 
То не святих-ь вони до Бога провожають: 

То Ляхи ві. бубни вдаряють, 
У свистілки да ві> труби вигравають, 
Усе вбйсько своє до купи вг громаду скликаютьі 
Щобь йшли всі до громади на послуханье, 
Слухати гетмана Жолковськового оповіданье. 
Отто й пришли, усі рядом-ь стали. 
Усі рядомь стали да й замовчали, 
Гетманську оповідь слухати зачали, 
А послухавши коней сідлали. 



ч 



42 



Черезг Б-Ьлу р'Ьчку перехрд'ь великій мали, 
Мостн мостили, 
Гребли гатили, 
Кблля забивали, 
Горзиау да дряницу клали, 
Через-ь Білу Р'Ьчку переход-ь великій мали. 
А перейшовши огороди да шанцй робили, 
У в-ь окр-Ьті гармати становили, 
А передь гарматами три хрести вколотили; 
А що первий хрестть, то Сомино висить, 
Сомино висить, барзо голосить. 
А що другій хресгь, то Богун'ь висить, 
Богун-ь висить, шаблюкою лопотить. 
А що третій хреста, то порожній стоить, 
УсЬх-ь инших-ь козакбвт. до себе пбджидае, 
Коаакбв-ь пбджидае, козакбв-ь оглядає: 
Хто первий пбдбйде. 
Того гармата вбье; 
Хто другій добіжить, 
Того самопал-ь цапне; 
Хто третій пбдскочить, 
Той христиться буде, 
Христиться буде й молиться стане: 

Що хрьстт. зт. осоки, то бго надбане. 

А козаки гляділи, у вбчи вбачали, 
Промбж'ь себе бурковали-раховали, \ 

Три корогви на вабаченье Ляхамт. становили. 
На корогвах-ь уговор-ь-рядну писали: 
, Вірному православному христіянству миром-ь мир-ь, 

,А Ляхам-ь-ворогамт» пекелний пир-ь! 

яВі. кого хрестт», на того й хресгь"! 

Отое жі} а нбшли Ляхи 
На чотири шляхи, 
А козаки Ляхбв-ь на всі сторони по всім-ь хрестам-ь колотили. 
Ляхи опрощення просили, да не допросились: 



43 



Не ^акбвськи козаки, щобь опрощенье дали, 
Не такбвськи ж-ь и Ляхи, щобь напасть забули. 
Ой не забули своеи пригоди проклятий Ляхи, не забули, 

Вони все теє козакам-ь спомянули, 
Як-ь козакбвь подт. кормигу свою лядськую знову пбдвер 

нули. 
А теперь побачивши, що з-ь козаками худа справа вобва 

тись. 
Стали на хитрощй пбдбйматись; 
Нйби-то примирье аг гетманом-ь Наливайком!» брали, 

Хресгь ціловали, 
Покинути всяку вражду на Евангиліи присягали. 
Але незабаромт» зновт. свою присягу поламали, 
Гетмана Наливайка да полковника Лободу, 
Да сотника да судью 
До Варшави лестао зазивали, 
У темницю похапали, 
А на другій день у мідного вола посадили, 
Огню бму под-ь черевомі. розложили, 
Да й усіхь тихть трохть мученикбв'ь у тбм-ь волу попалили 



Оттогді-то Вкраина дуже васумовала. 
Що найкрасчих-ь своихь лицарей, Наливайка й Лободу 

втеряла. 
Що защитники віри й воли, такою смертью пострадали, • 
Якою од-ь початку світу люде не вмирали. 
Оттогді-то вже Вкраина сумовала 
За сироту себе мала, 
На Бога єдиного всю надію покладала. 
А бандурники да кобзарі піснй тогді, на втіху й на я^алі 

людям-ь, 
Про гетмана Наливайка прокладали. 
Великій діла Єго вихваляли, 
Люту смерть бго оплакали, 
Людям-ь у серце вічну вражду на Поляквві» клали: 



44 



,0й у город-Ь Могилев'Ь димомь потягнуло, 
„Як-ь те вбйсько Запорозьке з-ь гармагь да ревнуло. ' 

,0й у городі Могилев'Ь да сталося пусто, 
„Які. пов-Ьяли козаки зь самопалбв'ь густо. 

„Ой у город-Ь Могилев'Ь орльї да гадюки, 
.Лядським'ь гілом-ь годуються, лядську тілу радуются. 

„Ой у город-Ь Могилев'Ь що пнй да колодн: 
„Прилучилося, бач-ь, лихо лядськби породі. 

„Не такеє ище б-ь лихо, як-ь тая позора, 
„Що ходить по б-Ьлу св-Ьту з-ь двора да до двора. 

,Не так-ь тая позора, як-ь козакам-ь порада, 
„Що Кравчину ^) шануючи, Ляхам-ь далась зрада. 

„Далась Ляхам-ь зрада из-ь самого рана 
„Од-ь гетмана Наливайка, шановного пана". 

Друга пгьсня про Наливайка. 

„Славна стала та Кравчина, як-ь на ТТолщу стала, 
„Вовкулакам-ь кателикам-ь мстючи зраду дала, 

„Тую зраду, тую зраду, вдо вть мур-Ь в-ь темниц-Ь, 
,3-ь Наливайка позичала, якь з-ь б'Ьдной вдовицй. 

„Вдовин-ь енну, вдовин-ь сьіну! в ще в-ь тебе браття, 
„А в-ь братбв-ь твоих-ь козакбв-ь багацько завзяття. 

„Зходилися вс-Ь козаки, раду положили, 
„Да на рад-Ь на Полякбв-ь поход-ь присудили. 



1) Батько гетмана Наливайка був'ь, кажуть, кравець; а-ь тоеи-то 
причини Ляхи дражнили И самого Наливяйка кравцемь, а козакбв-ь 
кравчиною: але козаки, на влйсть Ляіам-ь, стали й сами себе аватн 
Кравчиною и зробили вт. того с;;ова шановне соб* прбзвище. 



46 



„Розходилися козаки изть тоеи ради, 
,Вьібирали з-ь-пбд-ь камінь^в-ь великій клади. 

„Клади продавали, самопали куповали, 
„Куповали самопали, в-ь поход-ь виступали. 

„А попереду всЬх-ь Голий соколом-ь лбтае, 
„На конику вороному даахом-ь вигравав. 

„Привертали козаченьки порану до Случи, 
„Да з-ь гармати густовали, кателикбвь звучи. 

„А Ляхи й почули, у в-ь одв-Ьтт. ревнули. 
„Бодай же им-ь тяжко-важко, що вони ревнули! 

„Що вони ревнули, б-Ьду пров-Ьщали, 
„А козаки гайдамаки думали й гадали, 

„Думали й гадали, думали й гадали, 
„Тяжко-важко за гетманом-ь свонм-ь сумовали. 

„А в-ь Варшаві да на раді да судьи судили 
,Да спалити Наливайка в-ь волу присудили. 

„Присудили Наливайка да. Ляхи спалити, 
„Присудили козаченьки Ляхам-ь вбдомстити". 



Пгьсня про Лободу. 

„Ой в-ь городі Батурині дзвони задзвонили, 
,0й то ж-ь паши козаченьки у раді рядили. 

„Ой у раді да рядили, як-ь на Полщу стати, 
,Да на раді присудили Вкраину єднати, 

„Огь и вийшли козаченьки. Хоч-ь тисяча й дв^Ьст 
„Да багацько да за ними зведеться користй. » 

„Пан-ь Судима, пан-ь Сулима козакбвь збирає, 
„Да й усім-ь тим-ь коааченькам-ь вбнь так-ь промовляє: 



46 



„.Товариши, рбднн братья, чин-Ьть мою волю: 
,„ГЦо намь треба відплатити Вкраинську недолю. 

.„Хоч-ь нась, паньї Запороацй, и тисяча й двістЬ, 
„,Да багацько да аа вами зведеться корьістй. 

„„Ой багацько да користи зведеться за нами, 

.„Коли хочете побиться бучно из-ь Ляхами". 

■ ,',•■• ■ " 

«Як-ь на теє оббзветься Лободбвській чура, 

,До козакбв'ь уклоняе, оттакг промовляє: 

„„Ой панове отамани, добре себе майте, . 
.„Що за мого пана Йвана Ляхамі» вбдомщайте. 

,,0й мбй пане, пане ЙванеІ десь-то ти аобгався 
„„Що на Ллібн-ь став-ь навперше да й не сподівався, 

„„Ой мбй пане, пане Йване, Наливайкбв'ь дрз'же! 
„„Що задав'ь зь нимі» зраду Ляхами, задавті да й байдуже! 

я „Ой мбй пане, пане Йване, десь-то ти спод-Ьвся, 
,„Що у муріі у темниц-Ь Ляхамг знадобився. 

„„Ой панове отамани, пана Йвана спомяніте 
„„Да за мого пана Йвана Ляхам-ь вбдомсгЬте. 

„„Коли хочете Вкраину до себе єднати, 
„„То вамг треба пана Йвана добром-ь поминати, 

„„Як-ь Вкраину тій Ляхи до себе єднали, 
„„Тогд-Ь наши з'ь паномт» Йваном-ь Ляхбвь вобвали, 

„„Ой и Ляхбвт» вобвали, як-ь по Бугу стали, 
,„Да гетмана Потоцького двбйчи заганяли. ^ 

„„Ой и Ляхбв-ь вобвали, які. по Пруту стали, 
„„Того було, що й Цоцору добре плюндровали. 



47 



„„Добре було, добре було, да сталася зрада, 
,„Що забито пана Йвана у нед-Ьлю зрана"". 



Дума десята. 



Потративши Наливайка й свояка бго Лободу, 
Ляхи зовсЬмь уже Вкраину опановали, 
Жолнірство своє по всЬх'ь замкахг становили, 
Людей мордовали, 
У лядську віру ввертали, 
. Що хотя робили, 

А ксбндзи лядській оді> села до села не кбньми, а на лю- 

дях-ь роз'Ь'Ьжжали, 
Бь церквахг святив антиминси да требники православний 

палили, ' 
Пакости несказанн^ііи чинили. 
А потбм"ь усЬ церкви православний на одкуп-ь жидамь 

пооддавали. 
Жиди ключі ОДІ» церкорі и вербвки оді) дзвовбв-ь до себе 

вт> корчму одибрали. 
За велику плату христіянам-ь править Божу службу позво- 

ляли, 
З'Ь людей и зь святои віри христіявськои кепковали, 

Гойською §§ називали. 
Оттакее Ляхи на Вкраині на своє лихо обезумівши ви- 

роблялиі 
И вже тогді невбльно було нйкому зь православних'ь жад- 
ного уряду держати: 
Усіх-ь павбв-ь нашихі» кателицство на-ь уряду витнскало- 

виганяло, 
А тблько тих-ь, що поробились кателиками, не займало. 

Огь у тую-то гбркую годину 
Багацько душь христіянськихг марне себе погубило: 
Ради благь міра сего. 



48 



Багацько з-ь наших-ь панбвт. у кателицство пооберталось, 

Своих-ь землякбв'ь одцуралось, 
Над-ь ними жь разом-ь з-ь Ляхами наглумлялось. 
И вже тогд'Ь хто був-ь Решето, то ставг Решетинській. 
Хто був-ь Чапля, або Проскура, або Лопата, 
То вже стали — Чаплинській, Проскуринській, Лопатинській. 

И вже тогд-Ь тьіи одступники 
Равом-ь з-ь вірою й рбдну мову свою голосну вкраинську 

завехали, 
Попольски цвенькати стали, 
Свою ж-ь рбдну мову мужицькою узивали, 
Тую гарну, поважную мову мужицькою узивали, 
Которою й князь Владимір-ь говорйвть, 
Як-ь вірою христіянською всю Вкраину просвітив-ь! 

У тую гбркую годину 
Усе вбйсько козацькее по Вкраині, як-ь овечки без-ь па- 
стуха, ватагами блукало, 
Само обії собі не знало. 
Де-яки на Запорожже повбирались, 
А которимі. жаль було покинути домбвки, 
Тій, стиснувши серце, дома зоставались, 
Боговй молились, 
Спасителю христились. 
Луччои години сподівались. 

А тим-ь часом-ь Орда на пограничче в-ь Украйну набігала, 
Козацькій двори й холіви розбивала й розоряла, 
Народг в-ь немилосердную неволю брала, 
Кони, воли й овечки вт. свои авули заганяла, 

Тблько свиней не займала. " 

Оттогді-то вже козацство мовт. би од-ь сна трохи зтреие- 

нулось, 
Об-ь свобй несчаснбй долі схаменулось: 
До Запорозцбв-ь на Січ-ь прибували, 
Разомг з-ь ними розумного воина Петра Сагайдачного гет- 

маном-ь обирали. 



49 

В-ь поход-ь на Татарву моремь виступали, 
До Криму зь моря привертали, 
Город-ь Кефу зплюндровали, 
Відних-ь неволникбв'ь изть неволй визволяли. 
А потбм-ь и пбд-ь городь Козловь пбдступили, 
. Кругом-ь бго вбйськомт. обгорнули, 
Зт» гарматі» ревнули, 
Димомь мушкетним-ь бго мури окурили, 
Великій страхт. Татарві причинили. 
То проклята Татарва из-ь города изь Козлова з-ь білимт. 

завивалом'ь виступав, 
Мир-ь возвіщае, 
Великій окупт, за город-ь козакам-ь поступає, 
Усіх-ь неволникбв-ь, що забрала вь Украйні, випускає. 
Тогді козаки, здобичі, забравши, 

Ві. човни посідавши. 
До дому ві. великбй славі повертали. 
Тихі, біднихі> неволникбвь по городахь христіянськихі. 

роспускали, 
Дітей батькам-ь, 
Братбві. сестрамть, 
Чоловікбвг жбнкамь 
Вертали, 
Що вже ихь як-ь мертвихь оплакали. 



Оттогді-то окаянний Ляхи, бачачи велику козацьку силу й 

славу. 
По вс§й Украйні стрепенулись. 

До Полщй втикати, які> одь вовка поросята, сунулись. 

А жиди за ними слідом-ь спішили, 

Аж-ь свои вонючіи ярмулки й патинки погубили. 

А король польскій Жигмунгь и собі схаменувся. 

На престолі сидячи здригнувся: 

,Гей, каже, панове сенатори! годі вамі. Украйну бунтоватиі 

„Треба, бачу, козакбвь ласкою гамовати, 

„Ато (5удемо ми оді. нихї, за Вислу втекати!" 

4 



50 

И зараз-ь листи до гетмана Петра Сагайдачного засьілае,. 
Гетманомт, бго на всю Вкраину подтверждае, 
Подарки великій дарує, 
Булаву золоту, хоругов-ь червоную хрещатую, золотий бун- 

чукт. присилає, 
Так-ь и сякь козацьке бго серце гамує. 

Тогд-Ь гетман-ь Сагайдачний по ВкраинЬ, 
Як-ь Божа бжола по сгЬлнику медовому, похожае, 
Усе поправляє, 
Усякій ущерб-ь наповняє. 
Церкви святий будуе-обновляе, 
Священникбв'ь православних^ знову до парахвій приставляє, 
А вь Кіев-Ь преславний Братській монастирь збудоваві., 
Великій вклади йму даровав-ь, 
Србблом-ь да златом-ь украшав-ь, 
Великій будинки при манастирі для школи-Академіи му- 

ровавг, 
Великими коштом-ь тую школу содєржав-ь, 
Розумною головою так-ь раховавь, 
Щоб-ь з-ь той школи світь прємудрости на всю Руськую 

землю просіяв-ь, 
Народовй вь темногЬ розуму загинути не дав-ь. 

Ой добре-добре козаки за гетмана Сагайдачного на Вкраин-Ь 

проживали, 

Не разі, и не два Туркав-ь-Татар-ь розбивали, 
Да й Ляхбв'ь-ворогбв'ь у тревод-Ь держали. 
Але шкода, що Господь чоловікови недовгій вікт. дав-ь! . 
Гетман-ь Петро Сагайдачний до конця днєй своих-ь 

дохожавь,' 
Милосердному Богу праведную душу вь Братств-Ь оддав-ь, 
Украйну, як-ь малу дитину, сиротою зоставляв-ь. • 
Тогд-Ь Ляхи знову жоли^ров-ь своих-ь на Вкраину 

виправляли. 

Замки один-ь за одним-ь забирали, 






51 



Зновь у лядську в-Ьру народ-ь увертати починали, 
Не то козаками зобратись у раду не допускали. 
Але й двохь и трохг, що збйдуться на улиц-Ь, аараз-ь 

розганяли. 
Оттакее лихо Ляхи на Вкраин-Ь виробляли! ' 

Ще гбршє як-ь до Сагайдачного Вкраива тогд-Ь б-Ьдовала, 
Тяжку наругу од-ь Ляхбві. и жидбвь в-Ьра христіянська 

пріймала. 
Проклята жидова церкви Божи на оренд-Ь держала, 
Гор-Ьлку вь церквахь, якь у шинку, продавала. 
Сама проскури скверними своими руками пекла, 
Велику плату за вихь назначала, 
Сама паски кь Воскресенію продавала, 
Жидбвською рукок) аначокь на ихь клала. 
Оттаку-то наругу в-Ьра христіянська одь Ляхбвь и жидбвь 

пріймала! 



Дума одинадцята. 

Оть же ще разь козаки раду собирали, 
Гетманомь Тараса Трясила настановляли. 

То гетмань Тарась Трясило зь козаками пбдь Переяславь 

прибувавь, 

Надь річками Трубежемь да Альтою станомь ставь, 
Ляхбвь до себе вь гости пбджидавь. 

То не чорни хмари наступають, 
Громомь гудуть, 
Дощь и градь на поля несуть, 
Блискавицями блискають: 
То Поляки на три шляхи своє вбйсько разд-Ьляли, 
Пришли, передь козаками станомь стали, 
Зь гармать на козакбвь гремали, 
Конницею й піхотою на козацькій таборь напирали, 
Але ничого не вскурали; 

4» 



52 



Бо козаки, 
Якії степови бики, 
Що против-ь тНЬчки вовкбв'ь тблько роги свои наставляють, 
Сами ж-ь нй назад-ь, нй напередь не поступають, 

Двойчатьіми ратицями землю роздирають, 
Тяжко ревуть, вовкамт» великого страху завдавають: 
Такт» и вони пбдь гарматами лядськими якь укопани 

стояли, 
Нй назад-ь, нй наперед-ь не поступали, 
Тблько раз-ь-пораз-ь свои гармати набивали 
На Ляхбв-ь и часто й тяжко гримали, 
Зь самоаалбв'ь густо пов'Ьвали, 
Нйчого не промовляли. 
То Ляхи, як-ь собаки пбдогнувши хвбсгь, до свого обозу 

уступали, 
По уши себе валами обкопали, 
Ще ббльших-ь потугь до себе пбджидали. 
А козаки на велики потуги лядськи не вважають, 
На Бога милосердного свою над-Ью покладають, 

Счасливои години дожидають. 
А як'ь стали Ляхи свбй празникть Панське Тіьло празновати» 
Зь гармагь грбмати, 
У сурми вигравати, 
Потішний огЯіЬ вь стану пускати: 
Тогд-Ь стали козаки соб-Ь раховати, 
Як-ь би Ляхамг слави козацькои доказати. 
Мовчки сидять, сами собі думають-гадають, 
Дивляться, якт> вь лядськбмт. стану ракети пбдь небеса 

латають, 
Искрами все поле обсипають, 
Якь пьянии Ляхи краковяка співають, 
Якь труби да свисгЬлки вигравають, 
Сами собі думають гадають, 
Нйчого не промовляють, 
Полуночнои години дожидають. 






68 



А о пбвночи авелівь гетмань Тарась кбннимь полкамь 

тихо зь табору рушати, 
Ляхбвь кругомь обгортати. 
Зори дожидати. 
А якь стала Божа зоря на небі займатись, 
Небо й землю роркрашати, 
Сивий тумани до купи згортати, 
Пташокь, звірять звеселяти: 
Тогді стала чорна хмара на Полякбвь пбдбйматись: 

Уся піхота козацькая зь табору рушала. 
Мовчки пбдь самий шанцй лядсь'ки пбдступала. 
Тихо хрести покладала, 
Мовчки Бога на помочь призивала, 
На шанцй одними списами да шаблями вдаряла, 
Сонну сторожу побивала, 
У самий таборь уступал^. 
Пушки лядськи опановала, 

На ляхбвь обертала. 
Велику тревогу пбдбймала, 
Ляхами якь грушами землю всипала. 
Оттогді-то пьянии Ляхи, не продравши очей, вь табору 

якь свинота сунулись, 
Да вже тогді схаменулись, 
Якь на кбннии полки козацькій наткнулись. 
А козаки ихь якь буряки рубали, 
Якь полову по всбму полю розметали, 
У Трубежу й у Алті велики ихь тцсячи потопили, 
Трупомь лядськимь річки погатили, 
Добре Ляхбвь проучили! 

Про те діло ще й досй стари люде знають, 
Ту нбчь Тарасовою Нбнчу називають. 

Оттогді-то вже козаки Воговй велику дяку посилали, 
У лядській таборь якь одна семья вхожали, 
Очертами сідали, 
Пили да гуляли. 



II 



54 



А Ляхи зь жидами ао всіеи Вкраинн як-ь собакц ртбкали. 

Ой не довго жь гетман-ь Тарась на Вкраині попановав'ь, 
Скоро Єго Господь у царство небесне одозвав-ь. 
Тогді козаки гетманом-ь Павлюка настановили, 
Віру христіянську од-ь Полякбв-ь боронили. ■ 
Але Ляхи всЬми потугами на козакба-ь пбд-ь Кумейками напали, 
, Табор-ь у нихть одбивали, 
Козакби-ь аж'ь до Боровицй гнали. 
А якь убачили, що Воровицй им'ь не достати, 
Тогді стали на примирье ставати, 

Хрестт> ціловати, 
Що не будуть зь козаками вобвати. 
Ой не вміли ж-ь козаченьки Ляхам-ь одв-Ьчати: 
Не треба було Ляхамь віри няти, 
Не треба було 3% Воровицй виступати, 
Во у Ляха нема вь серці правди. 
Ляхи зараз-ь присягу зламали, 
По дорогам-ь нашихь малий купи доганяли, 

Шаблб, мушкети, списи однимали, 
Самих-ь изг кунтушей, изь жупавбв-ь оббдрали, 

Везь чупринь и безь усбвь додому одпускали. 
А старшину из-ь гетманомь Павлюгою похапали, 
У Варшаву одбслали, 
Жив ИМ'Ь кожу зть голбвг поздирали, 

Половою понабивали. 
По городах-ь украинських-ь розсилали, 
Народ-ь застрашали. 
Ой скипіло жть кровью не одно козацькее серце тогді на 

Вкраині, 
Терплючи таку пригоду на свобй родині. 
Але притихли козаки, усі мовчки замовчали, 
Тблько знай своихь нашійникбв'ь проклинали, 
Луччон години дожидали, 
Одну думку на умі собі мали, 
З-ь нею лягали й уставали, 






66 

Якь любу дитину, коло самого серденька ЙЙ держали: 
„Ой дождетесь. Ляшки, ви за сеє плати, 
, Будете знать, якь у козакбв-ь волю однимати, 

„Ватькбвщину у нихь одбирати, 
„Да своим-ь панам-ь пузанам-ь оддаватиі 
я Дармо, що нас'ь у мужики обернули, 
«Аби наши козацькій души в-ь тілі не заснули! 
„Перекуемї. коси, серпи й лемеши 
„На гострий шаблй, на блискучій списи. 
„Будете ви, проклятий нашійники, в-ь болотахь стирчати, 

„Своим-ь трупом-ь вовкбв-ь годовати! 
„Нйхто воли у народі з-ь предку віку вольнбм-ь не задушить 
.Шякее лихо, нОяке убозство, нйяка пригода вг серці 

козацькбмт. одваги не потушить! 
„Будуть козаки усяку наругу й біду примати, 
^Мовчки будуть пбд-ь кормигою як-ь воли працбвати, 
„Кривавим-ь потом-ь землю поливати: 
„Але одну думку на умі будуть собі мати, '^ 

«Зт. нею й молитись, 
«з-ь нею й христитись, 
«з-ь нею й лягати й уставати, 
„Як-ь любу дитину коло самого серденька б§ держати, 

вСчасливои години вижидати, 
„Великого чоловіка одь Господа милосердного собі прохати, 
„Щоб-ь пбд-ь бго корогвою за свою свободу одностайне стати' 
„Одинт. одному 80 всіхь концбвт. Украйни руку подати!* 

Такь и сталось. 
Довго козаки пбдь ярмом-ь лядськимг шію гнули. 
Здавалося, що вже Ляхи собі пбдг ноги ихі. зовсімь 

обдгорнули. 
Але искра воли ще раз-ь зь-пбдь попелу виривалась 
Лютим-ь пожаром-ь по всбй Украйні на згубу ворогбвь 

розливалась. 
Несподіванне козаки ще рааь пбдбймались. 

До купи збирались, 
Гетманом-ь Степана Остряницю вибирали. 



56 



57 



Думали й гадали, 
Статки-маетки збували, 
Самопали, списн, шаблй добували, 
На Полякбв'ь виступали. 



Дума дванадцята. 

Ой пбшли жь козаки 
На чотьірв шляхи, 
На чотири шляхи, а на пяте на Подолье. 
Що одним-ь полем'ь, тр пбшов'ь пань хорунжій Самко 

Мушкегь, 
А за паномь хорунжимь мало-мало не три тисячи, 
Усе хоробрий товариша Запорозцй. 
На кониках'ь вигравають, 
Шабельками блискають, 
У бубни вдаряють, 
Боговй молитви посилають 

Хрести покладають. • . 

А Самко Мушкегь, то вбн'ь на коню дя й не вигравае. 
Коня удержує, 
До себе притягує, 
Думае-гадае. 
Да щобт. сто чортбвь л'ихомь вбили ту бго думу-гаданье! 
Самко Мушкет-ь думае-гадае. 
Словами промовляє: 
„А що, як"ь наше козачество мовт. у пекл-Ь Ляхи спалять? 
яДа зь наших-ь козацьких-ь молодецьких-ь костей пирь соб'Ь 

на похм-Ьлье зварять? 
яА що, як-ь ваши голови козацьки молодецьки по степу- 

полю поляжуть, 
„Да ще й рбдною кровью вмиються, 
„Поперєросколотими шаблями покриються? 
„Пропаде, монь порошина з-ь дула, тая козацькая слава, 

„Що по всбму св-Ьту дибомь стала, 
„Що по всбму св-Ьту степом-ь розляглась-простяглась, 






„Да по всбму св-Ьту луговим-ь гомбном-ь розишлась, 
„Туреччині да Татарщин-Ь добрим-ь лихомь знати далась 
„Да й Дяхам-ь-ворогамь на спись оддалась! 
„Закряче ворон-ь, степом-ь летючи, 
„Заплаче зозуля, лугом-ь скачучи, 
„Закуркують кречети сизи, 
„Загадаються орлики хижи, 
„Да все, усе по своих-ь братах-ь, 
„По буйних-ь товаришах-ь козаках-ь: 
„Чи то ихт» згарбомь занесло, 
„Чи то ихь у пекл-Ь потопило. 
„Що не видно чубатихь не то по степах-ь, не то й по луга:іь, 
„Не то й по татарських!» земляхт., 
„Не то й по турєцьких-ь горахт., 

„Не то й по Чорних-ь морях-ь, 
„Не то й по лядських-ь поляхі! 
„Закряче ворон-ь загруе-зашумуе да й полетить у чужую 

землю, 
„Ань-ба! кбстки лєжять, 
„Шаблюки стирчять, 
„Кбстки хрустять, 
„Шаблюки, поперєросколонй бряжчить, 
„А чорна-сива сорока зоскалилась да й басує. 
„А що голови козацьки, то мовь швець Семонь шкуру 

загубив-ь, 
„А що чуби, то мов-ь чортяка джгути поробив-ь: 
„У кров-Ь усЬ да й позасихали, 
„Отто-то й слави набрали"! 

Ой пбшли козаки 
На чотири шляхи. 
На чотири шляхи а на пяте на Подолье. 
Що одним-ь полем'ь, то пбшов'ь хорунжій Самко Мушкеті», 
А другим-ь полем'ь, то пбшов-ь сам-ь гетман'ь 
Остряниця Стєпан'ь. 
Сивою голубкою голову свою буйную додолу закинув'ь. 



II 



58 



А за ним-ь йдуть мало-мало не три тисяча, 
Усе хоробрий товариша Запоровцй. 
На кониках'ь внгравають, 
Шабельками блискають, 
У бубнн вдаряють, 
Боговй молитви посилають, 
До Степана Оотряницй ось так-ь промовляють: 
„Чи ти живт», чи здоровг, пане Степане? 
„Чи тн вмер-ь, чи твою головоньку дубом-ь додолу пришибло? 

„Рахованье не вт. поминанье! 
.Коли ж-ь небудь треба да й по нась поминки робити; 
яЩо по нась, пане, стари баби будуть у пол'Ь свистіЬтн, 
,А по тобі, пане, молоди дівчата стануть голосити". 

— „Да те все однако, 

„Що Яким-ь, що Якбв-ь", 
Каже гетмант». 
,Ось, яісь пристанемо до Пятого яра, 
„То хочт. и серед-ь л-Ьтечка, зашумить-загуде не дай світа 

чвара! 
,Буде й нашим-ь лихо, якт» зозуля ковала, 
„Степомг летючи, 
„Лугомг скачучи. 

„Що вона ковала, « 

„То правду казала: 
„Нал§тять орли хижй, стануть жалковати, 
„А ворони налбтять да й стануть здобичи ждатп й пбджи- 

дати. 
„То як-ь налетять оттй зозулО, 
„Що нась не забули, 
„Що жидь, а що Лях-ь, 
„А що й Запорозькій козак-ь"! 

Ой пбшли козаки 
На чотири шляхи. 
На чотири шляхи, а на пяте на Подолье. 
Що одним-ь полемь, то ибшов-ь хорунжій Самко Мушкегь, 



59 



А другим-ь полем-ь, то пбшовь сам-ь гетман'ь, 
Остряниця Степані), 
А трвтймі. полем-ь, то ибшовт» осаул-ь веселая голова 
Карно Пбвтора-Кожуха. 
На конику вигравав, 
Пісню співає. 
А за ним-ь йдуть мало-мало не три тисячи, 

Усе хоробрий товариши Запорозцй. 
На коникахть вигравають, 
Шабельками блискають, 
У бубни вдаряють, 
Боговй молитви посилають. 
А Карно осауль на конику вигравав, 
Пісню співає: 



„Пресучая та журба мене изсушила, 
„Вона мене молодого изі вбп> извалила. 

„А я тбй журбі да й не пбддаюся, 

„Ой пбду ж-ь я до шинкарки, горілки папьюся. 

„Ой хто хоче меду пити, ходімії до жидбвки, 
„А вь жидбвки чорни брбвки, високи пбдкбвки. 

„Й юпочка рябенька, й сама молоденька, 
„Да якая ж-ь хорошая, яка чепурненька! 

„Шинкарочко моя, насипі) меду й вина, 
„Ой щобі> моя голбвонька веселенька була" 

— „Коли ти жонатий, то йди додому, 
„А які» не жонатий, то ночуй зо мною". 

— „Ой є ві) мене й жбнка й діточвкь двоє, 

„Да не пригортаються, серденько моє". і 

Ой рано-рано козаки до СтарицО ріки прибували, 
Ляхбві> наді> Старицею, вь Пятбмг яру, великій таборі 

знахожали, 



60 



в1 



Заразь на ях-ь ударяли, 
Схаменутись Ляхам-ь не давали, 

Из'ь окопбвь вибивали, 
До містечка Полонного гнали, 
Полонное кругомть обгортали. 
А Ляхи якь хорти запихавшись у містечко впадають, 
Священникбвь православнихь из-ь крестами, з-ь корогвами, 
Изь святими образами супротив-ь козакбв-ь висилають. 

На примирье стати Вожим-ь именемь благають. 
То як-ь тблько тая свята процесія перед-ь таборомь козаць- 

ким-ь явилась, 
Рука у всякого козака додолу опустилась, 
Нихто не одваживсь Божим-ь служителям-ь поперевь "слова 

сказати, 
УсЬ зараз-ь позволили на примирье стати. ' 
Оть же тогді хреста и Евангиліе Ляхи й наша старшина 

ціловали, 
Уговор-ь-рядну на б^лбиг паиері писали. 
Руки й печатй прикладали, 
Щобь уже згода мбжь Ляхами й козаками по вік-ь зо- 



ставала, 



Вражда й чвара нйколи не вставала. 



Тогді козаки- по домахь рушали. 
По городах-ь, по селах-ь Ляхбв-ь геть розганяли, 

ІСами усі села опановали. 
А гетмань Остряниця з-ь старшиною вбйськовою у Канев- 
ській манастир-ь прибуває, 
Милосердному Богу молитви посилає. 
Не думає, не гадає, 
Ще на Єго біда настигає. 
Ляхам-ь ксензи клятву розвязали, 

Противт. козакбвь знову научали. 
Ляхи пбд-ь манастирь байраками да ярами прибували 
Гетмана Остряницю й усю старшину, тридцять душ-ь' по- 

хапали, 



і. 



На вози скованих-ь поклали 
До Варшаві^ байраками да по ночам-ь скритно мчали. 

А в-ь Варшаві на базарі щиро ярий огонь горить-палае, 
Коло огню пали стоять, 
Спици залізний стнрчять, 
Помбж'ь ними знай каті> похожае. 
Зараз-ь гетмана Остряницю и найвисчу старшину: 
Сулиму, Недригайла, Боюна, Риндича, взяли, колесовали; 
Гайдаревського, Вутрима, Запалія, Кизима й Сучевського 
Залізними спицями наскрбзь пробивали, 
Живих-ь на високи пали пбдбймали; 
Постилича, Гаруна, Сутигу, Подобая, Харкевича й Около- 

вича, 
Судака, Чурая, Чуприну, Соколського, Ворожбита й Миро- 

вича 
Гвбздками стоячих-ь до смоляних-ь дощокь црибили. 
Дошки огнем-ь пбдпалили; 
Загребу, Скребила, Ахтирку, Потурая, Вурлія й Загнибіду 

Залізними лапами живихь розбдрали; 
Метиляя, Скубрія, Завєзуна, Гуртового, Глянського, 
Тумара, Дунаевського, Тугая, Косиря Могилянського 

Четвертовали. 
Оттак-ь-то тни лицарі вь мукахь несказанних^ у Варшаві 

погибалиі 
А души их-ь на небо вступали, 
До Бога, як'ь до батька дітки, прилбтали. 
Все теє Воговй зь плачемт., зт» жалем-ь оповідали. 
Тяжку да важку кару на Ляхбв'ь-ворогбв'ь послати прохали. 

То Святий Боготець бере их-ь, до Себе пригортає, 
Благим-ь да праведним-ь сєрцем'ь над-ь ними уболіває, 
До Исуеа Христа, до Богородицй, до Янголбв'ь да до Свя- 

тих'ь промовляє: 
,Чи на теє ж-ь Я світі» создав-ь, щоб-ь Поляки Єго кровью 

невинною поливали, 
„Щобь яснее солнцє димомь пожарвимі» затемняли. 



62 



„Криком'ь невинньїх'ь мученикбв'ь Намії на неб'Ь покою не 

давали? 
,0й чи довго же Мбні на такій беззакошч дивитись? 
„Ой чи довго будуть Ляхи й жиди людським-ь лихомь 

веселитись? 
„Скоро, скоро страшна хмара из-ь-за гори Чигринськои 

встане. 
яПодвигнеться и затремтить земля, як'ь Хмельницькій на 

Полякбв'ь гряне"! 
Оттакь на небі Господь Свбй праведний сов-Ьті. покладав'ьі} 
Еад'ь малимь и незначними чоловіком'ь руку Свою всеїіо- 

гущу простирав-ь, 
Ляхамь великій да тяжкій б'Ьди вготовляві); 
Але Ляхи про те не думали, не гадали, 
Пьянимь роаумомг на Божій суді» не вважали, 
По Вкраині пановали, 
Що вовки, пародії Украинській рвали, 

Церкви палили, 
Козацькихь д-Ьтей в-ь казанахі. варили, 
Кожи 31» живих-ь людей драли. 
Ще нйколи бідна Вкраина такси біди, якг тогді, не прій- 

мала, 
Нйколи тань не сумовала, 

йовсімТ) погибала, 
Засумовала-затосковала, 
Слези річками проливала. 
Да й нйхто жь нашимь тогді не помогав-ь, 
Нйхто з-ь нась Воговй молитов'ь не поснлав-ь, 
Тблько Святий Боп> нашихь не забувавг, 
На велики зусилья, на вбдповідья державі., 

Тблько Святий Боп. теє внавь. 
Що Вбнь думань, гадав-ь, замишляв-ь, 
Якь такій муки на нась грішних-ь посилань. 
Не намь гріпінимь теє знати, 
Не намь про те, за те раховати; з 

Нагае діло Воговй молитись, 



ва 



Спасителю христитись; 
Іисусе Христе, Сине Божій! 
Помилуй нась, помилуй нась, помилуй нась! 



Року Божого 1843, м*- 

сяца Квітня. Писано ві 

богоспасаеидк'ь град'Ь 

Кіев'Ь. 



Три слези ДІВОЧІ.*) 

І. 

Заплакала Украіна, 

Ударившись вь грУди; 
„Сини моі кохй,ниіІ • 

Ой щб зь вйми буде? 

„Моі квіти рож^виі, 

Морбзомь прибиті! 

Орли моі молодйі, 

Яструбомь зустріті! 

„До кбго жь я прихилися 

Тепйрь головбю? 
Зосталась я на старості 

Везь вась удовбю. 

„Боже милий! вони жь Твой 

Заповідь чинили: 
Свой мйтірь уббгую 

Шанув£ли-чтйли, 

„И до братівь своіхь тймнихь 
Простяг&ли рУки: 



•) „Хата". 1860. Издавт. II. А. Кулішї.. Спб. В-ь друкарні П. А. Ку- 
ліша, стр. 107—111. 



64 

Всіиь бажали вони мйря, 
Вблі и науки. 

,Нв покинь іх-ь, милий Ббже, 
Ворогйм'ь ВТ) заб&ву; 

Спомянй на нихт) дідйвську, 
Пр&дідивську сл&вуї 

яА щоб'ь 8лйв не витйло 
Над-ь іх-ь голрв&ми, , 

Прист^в-ь до них-ь по &нгелу 
З-ь легкими крилйми- 

.И нех&й вони почують 
Вь далекому крію, 

Як-ь журися я за ними, 
Як-ь благословліію". 

1847. 



П. 



Ой коли б-ь я гблось соловейка міла, 
Та лйгкиі крила, та вблю, та силу; 
То я бі) сюю вйсну гнізді не звив&ла, 
Літ&ла бь, літ&ла, куди захотіла. 

И сади зелйні, и чйстее пбле, 

И луги темнйнькі я б-ь перелетіла; 

Я б-ь не зупинилась, де плугітарь бре, 

Я бь не зупинилась, де сиівй, дівчина. 

Ой я бь залетіла за камяні стіни, 
Озирбла б-ь тйрми зь-вйрху ажь до дна, 
Знайшли бь братівь мйлихь, синівь Украіни, 
И нйшкомь літйла бь зь вікнй, до вікн4. 



65 



Жалибн^нько, сумно імь би заспив&ла, 
Щобь слбзи котились, щобь серденько нило, 
Щобь підь мой пісню вони все згадбли, 
Щ6 булб на світи имь лвЗбо та мило. 



1847. 



III, 

Віє вітерь надь Кйевомь, 

Сади нахилйе; 
Синій Дніпрь старйхь сусідокь, 

Німйхь гірь, питіе: 

іДе гулйе-бенкетуе 

Синь нашь незабутий? 
Вже й соловьі одспів&ли, 

А йгб не чути! 

,Ужй и Духь, и Купило 
И Петрб минулись, 

И чумаки ись пбрвоі 
Дороги вернулись; 

„Ужй й жито половіє, 

Чась затбго й жіти; 

А вінь не йде — біли мине 
Сісти заспів&ти!' 

Обізвйлись НИМ1 гбри: 

.Дніпре, старий дрУже! 

Не пит&вь ти Украіни, 

По кімь вони, тужить, 

„Не прислух&БСЬ, щ6 ДІБЧ&Та 

Пл&кали-спів&ли, 
Про щ6 фйлі зь берегами 

Нйщечкомь шеат^и. 



66 



„Роспит^й же б^йних-ь вітрів-ь 

З-ь далекого кр&ю, 
Як^' наш-ь коба&рь з., важким., р&нцем'ь, 

Під-ь ружжйм'ь гулйв!" 



1847. 




К-ь Олимпію. 

Пока уси, пока бокали 

Не заняли души твоей, 

Олимпій, ти прекрасний малий, 

Ти цв^гь прелестний вешнихі. дней. 

Молюсь святому Аполлону, 
Чтоби, жар-ь сердпа возлюбя, 
Своим-ь внушеньям-ь и закону 
На в-Ьки покорил-ь тебя. 

Не долго прелестью блистаетг 
Пред-ь нами дольній мір-ь суегь: 
И на земл-Ь не погибает-ь 
Одно святое жертвой Л'ЬГЬ. 

1848 г. Февр. 2. Тула. 




Досвітки. 



Присвягь 

оправного вь золото примірника *). 

Подарую золотую 

Писанку дружині, 
Що кохала меце вірно 

При лихій годині; 

Що кохала, не питала. 
Чи панського роду, 

Оддала за серце серце 
И пишную вроду. 

Про ту вроду я співаю, 

На бандурі граю, 
А серденько, якь золото, 

Вії скарббвні ховаф. 

Ой ховаю, добре знаю — 
Зт. нимі» буду багатий 

И вг малбваній палаті, 
И в-ь убогій хаті V 



•) Напечатано вт, г-м* наданій „Д<5овиток'і,''. Харьковь, 18вв. 



68 



З а с п І В ь *). 

У-д6світа встав'ь я... темно ще на дворі; 
Дй-не-де по хй.тах'Ь яснй світло сгіе, 
Сгіе яснй світло, якь на небі збрі... 
Дивуюсь, радію, у серця пит^ю: 
„Скажи, віще сйрце, чи скбро світг буде?" 

— ,,0й скбро свігь буде, 
Прокйнутця лібде, 
У всйке вікбнце 
Засиніє сбнце..." 

Ой уд4рю ж-ь зь-р&зу 
У стрУни живиі: 
Прокиньтесь, вставайте, 
Старйі й малйі! 

Віщувйннямі) вбвимі) 
Сйрце моє бтьйтця, — 
Черезь край изь о^рця 
Рідне слбво ллетця.,. 



Нарбдня слава *). 

Нем4 вь мине рбду, 
Нем&е дружини. 
Ані бр4та-тов&риша 
На всій Україні, 
дума сумовита — 
Тб мой родина; 
Сйрце одиноке — 
Вірная дружина; 
Степи, гбри и долини — 
Товарйство-побратйми. 



*) Напечатано в-ь І-мь изданіи „Дбсвітокг", Спб., 1862 г. Ві> дру- 
карні П. А. Куліша. 

**) Основа, 1861 г., Сентябрь, стр. 25. 



, 69 

Росцущу я свої думи, 

Та й не позбір4ю; 
Ростеклйся, сумуючи, 

По рідному кр4ю. 
Од-ь Лим4ну до Есм&ні 

Жовтіє пшениця; 
Я, безрідний, одинокий, 

Всібди чуженйця. 
Одь Лиману до Есм4ні 

Могили чорніють; 
Ой жнуть лйде, ріді. из-ь рбдомь, 

И надйльше сіють... 

Хвали Бог4, хто з-ь подружжямь 

За пбстать захбдить; 
До когб старенька мй,ти 

На ниву вихбдить. 
Кому діти помог4ють 

Пшениченьку ж4ти, — 
Я зг могилами німими 

мушу розмовляти. 
Ой по тих-ь могйлахь, у-г6ру висбких-ь, 
По тих-ь гробовйщах-ь, у-зймлю глиббкихь, 

Лежить могб рбду без-ь ліку. 
По тихі. степЛх-ь, по гбрах-ь Дніпрбвих'ь, 
По бблищах-ь и лугй.х'ь Низбвихь 

Живи бгб слй,ва одгь віку до віку. 

Ой встань, сл4во, 

Уст&нь р4но, 

Вийди, сліво, 

Изь тумАну... 
Ти безрідному— родина. 
Одинбкому- -дружи на, 
Товариство — на Вкраіні, 
Одрйдонька— на чужині. 



70 

Солониця*). 

дума. 
(1596). 

[. 

Іду Иблем-Ь ЧЙСТИМ'Ь, 

Глину бкомт» бйстрим-ь — 
Филібютця жбвті ниви 
Жйтом-ь колосйстим-ь. 

Уродило жито, 
Та нікому ж&ти: ^) 
Пішли н&ші хлібороби 
Спис&ми ор4.ти, — 

Спис&ми ор&ти, 
Трупомї. засівй,ти... ^) 
Ой які-то б^дем-ь жнива 
С-ь тогб сіву м&ти! 

II. 

Крикне товариство: 
,Наливй,йку, др^же! 
Не впевнййся, сизий орле, 
На лейотрбвих-ь дуже; ^) 

„Бо ті лейстровйі 
Виросли в-ь неволі: 
Ой не вдйржять ирбтив-ь вітру 
Корогви у полі". 

ш. 

Буйний вітер-ь віє, 
Наганйе хм&ри: 






*) Основа, 1861 г., Сентябрь, отр. 26. 



71 



Чи т6 Турки наступ&ють, 
Чи хижі Тат&ре? 

Ой не Турки, не Тат^ре, 
Христиіїнська сила, 
Мбвь хмарами грімучими, 
Таборі, обложила. 

Ст4ли нвдолйщки 
Пбручт. изг Лях&ми, 
Обгорнули Наливй.йців'ь 
Леестровик^ми. 

Украіно рідна! 
Чи се ж-ь твоі діти 
. Кругом-ь шінці покоп4ли, 
Щоб-ь на своіх-ь бити? *) 

„Ой хто из-ь Жолкбвськимь, 
Тому панувати, 
А хто стіне зт. Наливайком-ь, 
Тому погибіти." 

Повабились н4піі 
На мбву луківу, 
Затоптали, закаляли 
Козйцькую слй.ву. 

IV. 

Ой ви, Налив&йці, 
Молоді орліїта! 
Ой пор4 вамь гостйй вй.ших-ь. 
Пори, привіті,ти. 

Блиснула грімниця 
Изі, чбрноі хмй.ри: 
Повалились — покотились 
Пішаки й рейт&рв. 



72 



73 



Крикне панті Жолкбвський 
На пй.нськев військо: 
„Не стинй.йтесь, пани бр&ття, 
Зь Налив^.йком'ь близько. 

яРоскидайте, бр&ття, 
Шовкові намити, 
Иззив4.йте усіб шлйхту 
На гучні бенкйти. 

Будемо гулйти, 
Пив4, меди пити, 
А козаківь Налив^йцівь 
Рблодомт. морити." 

VI. 

Бенкетне шлйхта, 
Игр^ючи вь кй,рти, 
А козаки лейстровикй 
Додержують в4рти. 

Поскид&ла шлйхта 
Панцири й шиш&ки, 
Бо козаки лейстровикй 
Вірні, якт» соб&ки. 

Кинувсь Налив6.йко 
Од-ь брбду до броду; 
Сюди трудно й туди трУдно— 
Нем& переходу! 

Кинувсь Наливайко 
Одт» в&лу до в&лу: 
Ой одд&йте, менй, бриття, 
Лях&м'ь на пот&лу!" 



'^ 



VIII. 

Чогб, чогб сл&вна 
Солонйця стйла? 
Що козаки Наливй,йці 
На ій воювйли. 

Солбниі мл4ки ^) 
Слізми просоліли. 
Що козаки Налив&йці 
Боюв4ть не вміли. 

Вони воювали 
Чртйрі неділі, 
Одь безхліб-ья, одг безвіддя 
руки обомліли. 

Вони воюв&ли, 
И кров-ь розлив&ли, 
Бунчуки й шаблі підт» нбги 
Ворогім-ь поклали. 

Вони воюв4ли. 
Та й довоюв^ись. 
Що Лях&мь та недолйшкам-ь 
Вь неволю дост&лись. 

IX. 

Буйні вітри, буйні. 
Осипалось жито: 
Дббра дбля тим-ь судилась. 
Що з-ь гарм4гь побито! 

Неж4тиі ниви 
Вь-нівець обернулись: 
Тяжкй лихо тимь судилось. 
Що з-ь войнй вернулисьі 



74_ ■' 

сумно доші, сумно 
Зернб прибивй,ють: 
Ой без'ь батьків-ь мал^нькні 
Дітки виростають. 

Виростй.йте, дітки, 
В'ь щасливу годину, 
Ой рятуйте-визволгійте 
Ще раз'ь Україну! 



Зза Дунаю*). 

Олександрі Михайловні К. 

Покину, покину 
Чужую чужину, 
Та на Украіну 
Соколом'ь полину. 
Ой хто жт» менй дома 
Щиро привітне, 
Лй5бо В'Ь вічі глііне, 
Про ЖИТТІІ спитає? 
Привітають мине 
Вовкй-еіром&нці, 
Залігши дорогу 
В'Ь зелйнім'ь байраці: 
я Годі тобі жити 
За тйхим'ь Дунй.ем'ь: 
Ми на тйбе, друже, 
Давнб вже чиг&ем'ь; 
Годі тобі здббич-ь 
У нась одбивй-ти — 
В'Ь світлом-ь догляд&ти 
Убогоі х&ти. 
Нех&й т^мна нічка 



*) Основа, 1861 г., Сентябрь, стр. 33. 



75 



Х&ту обгорт&е; 
Н&ше сйрце хиже 
По-вік'ь звеселіїв. 

Привітають м^не 
Яструби з-ь орлами, 
Роспустйвши крила 
По-еад'ь город&ми: 
„Ой ми тобі лйбо 
У вічі заглйнемі., 
Твої очі-зорі 
Из-ь лбба дост4нем'ь. 
Годі прозирати 
У далекі віки. 
Голубити вь сирці 
Надіі великі. 
Прйдки твоі вь шлгіхти 
Хати відбивйли, — 
Своім'ь тілом'ь В'Ь пблі 
Вовків'ь годувбли, — 
Паніїнські робрбви 
На унучи др&ли, — 
Лисиці в'ь іх'ь трупу 
Сйрце виідйли, — 
Очами-зорйми 
Далеко сяг4ли, — 
Яструби з'ь орл4ми 
Очі Ім'ь клюв&ли: — 
Ой то твой дбля. 
Ой то твоя воля; 
Втік&й на чужину 
Из-ь рідного пбля! 
Тобі рід-ь-родйна — 
Чуж4я чужина, 
Н4ша лібба. адббич'ь — 
Сл4вна Україна..." 



76 



77 



Р у^с а л к а *). 

Мицкевичова баллада. 

Ой що ж-ь то за хлбпець, 

Хорбший, вродливий? 
Щ6 то за дивчйна край бго? 

Хбдять наді» водою 

Тихбю ступбю — 
Світить молодйкт» срібнорбгий. 

Год/е дівчина 

Хлбпця ягідк&ми, 
Що вь ткю зелбеім'ь набрала, 

А він'ь ій голбвку 

Квітчає квітками... 
Щвне ж-ь то кохй.ная п&ра! 

Скоро день погісне, 

Зійде місяць йсний — 
Вже вони вихбдять изь г&ю: 

Хлбпець той — мисливий, 

Стрілиць уродливий; 
Хто так& дівчина — не зн4ю. 

Звідкіліі прихбдить — 

Не пит&й даремне; 
Якть вони, зник4е — Вогь знй.е. 

Мов-ь зорй засвітить 

Попідть г&ем'ь тймним-ь, 
Мовь йскра в-ь темнбті, згас4е. 

„Скажи міні пр&вду, 
Серденько дівчино, 
(Н4 що ти з-ь уик менй звбдиш-ьі) 
Дй твой хатина? 



•) Основа, 1861 г., Сентябрь, стр. 34. 



І 



Хто твогі родина? 
Зь якбго сели, сюди хбдиш'ь? 

„Літечко мив4е, 

Листя опад4е, 
Холбдні вближіютця нбчи; 

Не в-ь гай, а в-ь х&ті 

мушу цілувати 
Твой лйчко, твоі к^рі бчі. 

«Коли жь ти безрідня, 

Сйрденько дівчино, — 
Ходімт» до мойі госпбдн, 

Житимемо агь тоббю, 

5ікь риба з-ь водбю; 
Всі м4тимеш'ь ві) м^не вигбди. 

,Що вт» мине достітокг 

И худбби ст&токії; 
Що ві) м^не и вівці й бжолі^та; 

Що вь мине світлиця — 

Царйві годйтця; 
Мой м4ти твой буде міти". 

— ,0й коз&че-тумо, 

Гбрда-пйшна д^мо! 
Не йме тобі мой сйрце віри. 

М4ти говорила, 

Що в-ь вась так& віра, 
Яжь на сйнімь мбрі піна. 

,М6,ти говорила. 
Що вь вась стільки л4ски, 
Якь на тйхимь ст^ві риски; 
Соловьйм'ь спів&еш'ь, 
А сбрцем-ь буйеш-ь, — 
На йншую мен^ промінйеші»* 



78 

— „Серденько дівчино! 
Огь же на колінахт. 

Клянусь тобі місяцемь, зорйми, 

Присяг&ю небом-ь, 

Землею и пйкломг, 
Що не буде йншоі між-ь н&мі!" 

— „Ой місяцю-книзю!" 
Озвйілась дівчина, 

„Я тебй за свідка призиваю. 

Якь слово зламав, 

НехАй покар&е 
Егб твоЛ сила свят^яі* 

Скбро зговорила — 
Мовть виросли крила, 

Голубкою поміж-ь віття лине. 
Наз^д-ь обернулась, 
Лук&во всмихнулась, — 

Мов-ь та йскра, у тймряві гйще. 

Шкоди, здоганйти, 

Шук&ти, гук4ти! 
Пішли. лун& по гй,еві сумно. 

Ніхто не озвався, 

Ані засмііївся. 
Зоставсь козік'ь сам'ь собі думно. 

ДУмае-гад4е, 

Додбму верт&е, 
Сумуючи, понадт. сонною водбю. 

Тихо, тихо вь лісі, 

Хиб& тільки трісне 
Сухб. вітка в-ь бго підь ногбю. 

Пр сбннііі водиці 
Прбміння блищйтця: 
Срібнорргий вь воду зазирне. 



79 

Аж!ь ось изза г4ю 
Вітрйць подих&е, — . 
Ясна фйля по бзеру грАв. 

Чи т6 жь забіліла 

На бзері піна, 
Чи то дивне проявилось диво: 

Що посеред-ь піни, 

Мов'ь би на картині, 
Заявилося дівч4 уродливе? 

Молодйнька, гожа, 

Якь пбвная рбжа, 
Покроплена раннбю росбю. 

То співомт» озвйтця. 

То сміхомті заллетця, 
Верб очі, вй.бить серденько красбю. 

„Коз4чв мисливий, 

Хлбпче уродливий!" 
Озвалася изг срібноі піни: 

,Чог6 в-ь ночі блудишть 

И сйрденьком-ь нудиш'ь 
По зрадливій, лук&вій, дівчині? 

„Гбді сумув&ти, 

Важйнько здихй,ти! 
Ходи, сйрце, до мине гулйти. 

Вудемі. тащцювати, 

Якь рибонька гр&ти, 
Які» листівка, по врді черкати. 

Абб під-ь водбю 

Лііжемо зо мною 
На мякбму, лилійному лбжі. 

Тихими реч4ми 

Й к4рими очіми 
Роскажу я тобі про всі диві, Ббжі." 



_80^ 

Зь води виринйе — 

Як-ь срібло сийе... 
мутить бму д^шу наготи, дівбча, 

А вон4 смібтця, 

Як-ь рибонька в-ьйтця, 
Якт> голубка, до §го буркбче. 

Ой м&нить слов&ми 

Й чбрними бров&ми, 
Веселкою по воді кружлйе. 

То зновг поринає, 

Лебідкою гр&е, 
Вь срібні бриаьки воду розбивше. 

Забилось серденько: 

Підбігь він-ь близенько, 
Хбче скочить в-ь вбду и не хбче. 

А срібная фйля 

Ноги ему змила... 
Дзюркотить — и ПІДМИВ& — й лоокбчв. 

В&бить бгб, тйгне; 

Сйрце вь грУдях-ь тане, 
Мовг Єг6 до лбня мила пригорт&е. 

И божбу святую, 

И тоску німую — 
Усй, про все коз&кь забув4.е. 

Рйнетця у вбду; 

Пишную урбду 
Оком-ь, сйрцемь и душбю обійм&в. 

Плив^, допливше, 

руки простягй,е, 
И до сбрця лаЗбо дівча пригорт&е. 

Ой глйне — споглйне 

На лйчко румйне — 

Щб за диво, щб за нбве чудо! 



81 



Се жь 5г6 кохана, 
Забутая п&раї 
Зникла рй-зомі. зь очйй бму луда. 

вА ти жь присяг&вся 

И місяцемт. клйвся!.. 
Буде жь тобі кАра по заслузі: 

Пбки місяць світить, 

Будешь ти ходити 
Над-ь водбю у великій тузі." 

Скбро зговорила — 

Зашуміла фйля... 
Підть водбю оббе сховались; 

Де вони гулііли, 

Лйбо розмовлйли, 
Ні ж4дного сліду не зосталось. 

Тільки, якь день зг4сне, 

Зійде місяць іїсний 
И загляне в-ь таємничі вбди, — 

Из-ь бзера рине 

Вродлива дівчина, 
Зустріч-ь — хлбпець хорбшоі врбди. 

Вони, надь водбю 

Сигів красбю, 
А вінь тужить у темному г4ю. 

Хлбпець той — мисливий, 

Стрілиць уродливий; 
Хто такб, дівчина — не знаю. 



82 

„Что єсть мн-Ь и теб-Ь, жено?" *) 

Іоанва гл. II, от. 4. 

Дорогому землякові Зінченкові. 

о, Акь Тебб, Сп^се, у тім-ь слбві Ькчу\ 
О, як-ь Твоб сйрцв моім-ь сйрцем-ь ч^ю! 
Чит&ю завігь Твій, — читаючи ипкчу. 
Високо підвйвт. ти натуру людською. 

Чуж& Тобі ст^ла и рідная м&ти, 
Зоставсь Ти без-ь рбду, без-ь хіти на світі, 
Щобт. рбдом-ь кохйним-ь сйрця не сков&ти; 
Хйтнім-ь упокбем-ь духа не вгасити. 

О, зн&ю я, зн&ю, гікт» те сбрце билось, 

Як-ь той дух'ь висбкий злітівт. наді, землйю!... 

Що дітямть на лбні у м&тери снилось, 

Чого мертві ч^ють — обнйв-ь Ти душбю. о 

Снились дітямт. райські віковічні квіти; 
Чй,ють мйртві жйзні грядущого віку... 
Спр&вдишь Ти, що бй,чять чйстим-ь сйрцем-ь діти; 
Спр&вдиш'ь, що дорбжще всбго чоловіку. 

Ужб з-ь р4ю Твоімь духомт. 

На нась повів&е: 
Ужй знбву Твой слбво 

Мбртвих-ь воскреш&е. 

Вирост6,ють, приближ4ють 

Твоб ц4рство діти. 
Ой не дУрно жили й гйбли 

Пр&ведники вг світі! 

Вирост&ють, — Твоім-ь слідомть, 
Зг мйтернбго лбна 



• 



*) Основа, 1861 г., Сентбрь, стр. 41. 



_88_ 

Утікйють роспинАтись 
Середь Вавилбна. 

„Жйно м4ти! що тобі я? 

Ти сноб вчинила, 
Якь, радіючи, під-ь сйрцемь 

Дитину носила. 

„Минулися ті радощі, 
Минулися й муки... 

Не вмістити тобі вь сирці 
Нбвоі науки! 

„Спочивай, спасенна душо, 

У тихій госпбді, 
А ми будем'ь святу правду 

Сіяти вь нарбді. 

,Д4й нам-ь, МЙ.ТИ, те справдити, 
Що на чйстімт. лбні 

Снйтця дітямь непорочним-ь 
Вт» грішнімі. Вавилбні. 

,Д4й намі., мііти, доказати, 

Що ми — рідні діти 
Тихь велйких-ь, що за пр4вду 

Гинули на світі". 



Сь того світу *). 

Варволом^еві Шевченкові. 

Не хотіли пінські діти, 
Мой воленьку вволити, — 
Щоб-ь менй тамь поховали. 
Де бі. одр&ду сйрце м^о. 



•) Основа, 1861 г., Сентябрь, стр. 49. 



в* 



84 

Де бт. мочене мой тіло 
Тихо тліло, не боліло, 
Де бт» моіі души, уббга 
Злинула колись до Ббга. 
И прох&в-ь я, и благй.в'ь я, 
И на кобзі виграв&в'ь я, — 
Шкбда співу кобзарського! 
Шкбда слбва козацького! 

Не хотіли паненИта 
Послухати могб бр4та, 
Щоб-ь мені почегь вчинити — 
КИТЙ.ЙКОЮ м&ри вкрити, 
Червоною китайкою, — 
Заслугою коз&цькою. 
И прох^вь він-ь, и благав-ь вінт., 
И холопствомг дорекйів-ь він-ь: 
Занедбали паненйта 
Дорекйьння могб бр&та! 

Не хотіли, та вчинили — 

Китайкою труну вкрили. 

Та й вислали до могили. 

Де 00136,81. л, сумувів-ь я, 

З-ь Дніпрбм'ь-брй.томт. розмовлгів-ь я. 

Не хотіли, та вчинили — 

Спочі'в&ю на могилі, 

Паненгітам-ь на досаду, 

Товариству на одр&ду, * 

Украіні на пор6,ду. 

Спочивй,ю, дожидаю, 

Дблі-вблі вигляд6.ю... 

Гбді, бриття, сумув&ти: 

Ще не вмйрла ніша М&ти! 



і 

V-:- 






• 8& 

К у М Є й к и*). 
Дума. 

(1637). 

І. 

Закипіла на Вкраіні 

Страшенна трівбга, 

Як-ь на шлйхту піднялася 
Сірбма уббга. 

Піднялася за орй,нди, 

За жидівські дуди,^) 

Що терпіли — не стерпіли 
Уббгиі лвЗди. 

Руйнували сіромахи 

Корчми малбв&ні; 
Де спітк4ли— поруб&ли 

Рандірські ридвани. 

.Почали сірому шлгіхта 

За жидів-ь карати, 
Забірйла всю худббу, 

Й друнтй и хй,ти. 

Розлетілось по Вкраїні 
Везх&тнее пт4ство, — 

Затрусилось по будйнкахь 
Вельмбжнее пінство. 

П. 

,0й Потбцький, бй,тьку пй.нський, 
Рушй,й на Вкраіну! 



•) Основа, 1861 г., Сентябрь," стр. 50." 



І 



Зупини кварцйнимі. військом-ь 
Повшйхну руіну". 

Роспустили орли крила, 

З-ь орл&ми зліт&лись: 
То кварцііне військо сь п&нським'ь 

До-к^пи згіждж^лись. ^) 

Течи річка між-ь камінням-ь, 

Рбссю прозивають; 
По тій ріцці середт. нбчи 

Огнища пал&ють. 

Червоніють чорторйі 

Підмивають кручи. 
Втй,борились сіром&хи, 

Потоцького жд^чи. 

ПІ. 

Ой не дбвго піджид&ли — 

Коники заржали: 
Вони нй.шим'ь неминуче 

Лихо віщув&ли. 

Зійшлб- сбнце у тум&ні, 

Ревнули гарм&ти: 
Не по однімт. козаченьку 

Заплакала мй,ти. ') 

Ой розбйв-ь з-ь гарм&гь Потоцький 
Тй-борг, мов-ь кош&ру; *) 

Розігн^и Ляхи нАшихт., 
Як-ь вовки от&ру. 

Ой мостили на Росй,ві 

Мости тулубами, 
Засів&ли чисте поле 

густо голов&ми. 



87 



IV. 



Никли трави ж&лощами, 

Гнулось древо с-ь туги: Ь) 

Дознав^ли нй,ші предки 
Тяжкбі наруги 

Когб бйли-потопйли 

В-ь глиббкій Рос4ві, 
А когб судбмг судили 

Вь далекій Варшаві. 

Осудили недобйтківт» 

На великі муки: 
Розійшлися по Вкраїні 

Калікр безрукі. ^) 

Огласйли из-ь Варшави: 

„Дивітеся, лйде! 
Хто встав6.тиме на шлйхту, 

То всімь тбе буде".'') 

У. 

Нех^й буде, нехай буде, 

Коли Божа воля, 
Щоб-ь рослі в-ь богіх-ь крівівих-ь 

Украінська доля! 

Нех&й знають на всім-ь світі, 

ЯкТ) ми погиб4ли 
И, гинучи, своіб пр&вду 

Крбвью записй,ли. 

Зацисй.ли — прочитають 

Неписьменні лйде. 
Що до суду изг галяхйтсвомт» 

Згбди вь нась не буде. 



88 

Пбки Рось зовбтця Россю, 
Деіпрб вть море ллетця, 

Пбти сйрце українське 

Зтї панським-ь не зживйтіш. 



Химери*). 

Мнцкевичова баллада: Котапіусгпойс. 

Присвячена Олександрі Михайловні К. 

Слухай, дівчино! — Не сл^ха. — 

В-ь твоій хатині ні духа! 

Що коло сйбе хватйеш-ь? 

Когб цілуеш-ь, вітАеш'ь? 

Ужй ж-ь світь білий... — Не слуха. 

Т6, якь укбпана, стйне. 
Сумно, понуро споглгіне, 
Тб знов-ь слбзйіми заллетця, 
То до когбсь засміетця, — 
Лйчко веселе, румйне. 

„Грицю! кохання єдине! 
Се ж-ь ти уст&в'ь з-ь домовини? 
Ніччю!... Ступій же тихйнько... 
В-ь мбне не-ріцная нйнька... 
Вуде лих4я година... 

„Хай собі чув и ЗНЙ.ЄІ 

Тебб на світі немає! 

Вчбра тебй поховали... 

Щ6 жт. мені сумно так-ь стйло? 

Ні, я тебй не боїбся.... 

Дай обійму пригорнуся... 



ї 






*) Основа, 1801 г., Октябрь, стр. 18. 



І 



89 



Се ж-ь твой лйчко... и бчі... и брбві... 
серденько, вимовь хочі» слбво! 
я — твой вірна Катруся. 

„Чоміь же ти до мине, Грицю, не оавйсся? 

Який тп холбдний!... Дай нагрію руки... 
Оттуті» іхь нагрію коло могб сйрця... 

Вонб не простигло від-ь тяжкбі муки. 

„О, хблодно ж-ь м&буть, тА-м-ь у тймній Иш! 

Не влйжавь ти, Грицю, в-ь нимій домовині. 
Пійду я сь тобою, — лижемо у пйрі! 

Без-ь тббе для мине увесь свігь — пустиня. 

„Тйжко міні, Грицю, в-ь світі 

Жити з-ь ворогами: 
Вони міні дорек&ють 

Моіми слЄз^ми. 

„Щб поб4чу — не ймуть віри; 

Щб скажу — сміїбтця. 
Заніміла б-ь я на-вікц, — 

Самі рйчі ллібтця. 

„Сйрденько кох&не! 
Прийди вь динь до м^ве: 
Мбже, перестануть 
Сміятися й'ь м^не. 

„Мбже, міні снйтця... 
Ні, до могб сйрця 
Тебй пригорт&ю... 
БАч-ь, якт» вонб бьйтця! 

Чогб жь ти зникАеш-ь? 
Чогб ти боісся? 
Ищй р4во, сйрце, 
Ищй р&но, Грицю! 



90 



91 



,Б6жеІ курн вже співають 

И зорй вь віконці!... 
Де ж-ь ти ділось-закотйлось, 

Яснй мой сонце? 

„Де ти внйкнув-ь? Покажіїся, 

Вервіісь на филйну, 
И менй візьми а-ь собою 

В'ь тймну домовину". 

От&кт» бідолашне дівчй. побивалось, 
ІБігло за кох^нком-ь, слізми обливалось. 
На плачті іі ревниіі, 
На крикт» цобідйнний, 
Багато нарбду в-ь хй,ту назбіг^ось. 

„Чит&йте молитву!" простбта гукй.е: 

„Се ж-ь душА Грицькова міжь якиа літ&е! 

Се ж-ь іі вбивають 

Катрусини слбзи, 

Зті миру не пускають 

Линути вь рай Божий!" 

чую я те слбво, 
И нйщечкомг плачу: 
Я Грйцеву дУшу 
Своімт. сйрцемь б4чу. 

Аж'ь тутт. обізвйтця 
Письм^кт» до гром&ди: 
„Незн&ть що горблять, 
Незн&ть щ6 провидять! 

„Де ті В'Ь к&та душі 
Літають по х&ті? 
То вйгйдки бабськи, 
Щобь дітйй ляк4ти. 



„Дівчй, божевільна 
Химйри ганйе 
А тймна темнбта 
Роти роззявлйе!" 

— ,Ні, пісьм&ку!" обізвуся; 

,Вонй, сйрцем-ь чув, 
А темнбта чудо б&чить, 

Хочь не розумує. 

„Ти великі рйчі зн&епп., 
Незнй.ні для лнЗду; 

А, не м4вши §г6 сйрця, 
Не побй,чипгь чуда. 

„Ти у нббо про8ир6.еш'ь ' 
И В'Ь зймлю глибоко; 

А без-ь сйрця В'Ь чужй сйрце 
Не заглЛнеш'ь бком'ь*. 






С а м ь собі*). 

Заспів&ю, спогадаю 

Літи, молодйі, 
А вь тих-ь літях'ь, Бджім-ь р&ю, 

Надіі святиі. 

Заспів&ю, спогад&ю 

Вірную дружину, 
ОбіллвЗ німими слізми 

Німу домовину. 

Заспів&ю — хай дрім&е 

Сйрце одинбке, 
А ти, дУмо, зливь-розлийся 

Висбко-ширбко. 



*) Основа, 18в1 г., Октябрь, стр. 20. 



92 

Есть у СВІТІ пр&вда чиста, 
И добрб, и вбля, — 

Иззив&й іхть, ііоЛ дУмо, 
На ріднее пбле. 

Степи моі ширбкиі, 

Цілинб одвічня! 
Хто з-ьбре васт> та засів — 

Сл4ва тому вічня! 

Лани моі небрані, ^) 

Д6.ВНІ перелбги! 
Дбки по вась блукатимуть 

Брати МОІ вббгі? 

Вони брють вась оч&ми, 
Скорбдять бров&ми, 

Сіють т^гу, поливають 
Дрібними сліакиа. 

Ой зродй жт., велика туго, 

Ярую пшеницю. 
Збагати насушним'ь хлібом-ь 

Убогу Вдовицю! 



Люлі-люлі*). 

Хожу-блужу по гброду ' 
Великому, великому. 
Одкрйвь би я свой сйрце, 
Та нікому, та нікому. 

Цвіт^ вовб, якь Ббжій рай, 
Пбтай миру, пбтай миру; 



4^ 






*) Основа, 1861 г., Октябрь, стр. 22. 



98 

Ні лйбощамт>, ні мйлощамь 
Не йме віри, не йме віри. 

Ой серденько закритеє, 
Тихий р&ю, тихий р^ю! 
Ніхтб тебй не нівечить. 
Бо не зн^е, бо не зв&е. 

Цвіти ж-ь собі, живи собі 
Самбтою, самбтою; 
Втіш&й себй солбдкою 
Дрімбтою, дрімбтою. 

А щобь тебб лихі лйде 
Не вжахнули, не вжахнули, 
Засни, сбрце, довічним-ь сном-ь. 
Лйлі-ліблі, лйлі-ліблі! 



Старець*). 

Дума. 

Присвячена Щд^жді Олександровні Б. 

8ріе¥гак, піевіеіуі йріе^аб піе тат коти. 

Міскіетісг, 

і 

Брияь бандура, та й замбвкне... 

Чом-ь йсе не зайгр^е? 
Стоіть старець підт. вікбнцем-ь, 

ЧбмЬ же не СПІВЙ.Є? 

Ой ходйвт. би я по сйлах-ь 

Одь хкга до х4ти, 
Ой спів^вь би на ввесь гблось, — 

Нікому спів&тиі 



•) Основа, 1861 г., Октябрь, стр. 22. 



94 

Як'ь промовлю Христа ради 

(Велйкее слбво!), — 
Скиба хліба вь хліборбба 

Ст&рцеві готбва. 

• 

Як'ь споглгіне дббре око 

На гблову сиву, 
Заклик&ють лйде ст&рця 

У х^ту щасливу. 

„Сід&й, діду, ст&рче Ббжий! 

Підкріпись варйним-ь, 
Випий ч&рку, агад4й нішихь 

Рбдичів-ь помйрлихг". 

Я сід&ю, підкріплююсь 

На укмпЛ злиденне... 

Ой я старець, — не старйче 

В-ь гр^дях-ь сйрце в-ь мине. 

Помив&ю усіхь мйртвих-ь, 
А по живйх-ь пл4чу, 

Що нікбго я жнвбго 

Середь ввх-ь не б&чу. 

Ні сь кім-ь сісти потужити 

В-ь пблі ва могилі; 
Ні сь кім-ь пісвею збудити 

Літі, молодйі. 

Молодбсте-одр&досте, 

Вбленько безь кр&ю! *) 

Кому про вась на старечій 
БандУрі зайгр&ю? 

Чий сбрце стрепенйтця 
Од-ь слбва живого, 

Що спів&в'ь я, вищув&в'ь я 
Віку молодбго? 



95 

Ой співавт» я. віщувй.в'ь я: 

„За малу годйву 
Оживить живив слбво 

Рідву Укр&іну, 

И прапр&ввуки згад&ють 
Прапріщурів-ь діло, 

И промбвить до вих-ь в-ь пблі 
Усйка могила!" 

Ой співй.в'ь я: «Буде жити 
Н4ше слбво, будеї" 

Чи живи жь вонб у тйбе 
Веаталінний лібде? 



Не по селах-ь прохож&ю, 

А по клйдовйщахт»: 
Спочив&е в&ше слбво 

Вг вімйх'ь гробовйщахг. 

Поховай ми з-ь дідами, 

Слбво, н&шу силу; 
густо, густо засадили 

рутою могилу. 

Зеленіє, мовь барвінокт), 

На могилі рута: 
Що були ми, гік-ь жили ми, 

Як'ь гйбли — забуто! 

Ой замбвкни, иоИ кббзо: 

Нікому співати! 
Промовляю Христа-ради 

Одт. х4ти до х&ти. 

Густий мброк'ь скрізь по х&тах-ь, 
Густійший вь будйвках-ь, 



96 

Що нвм4 души живбі 

В-ь сйстрахь-Украінках'ь; 

Що понйклим-ь, вйлимт. серцем-ь 

Німбту кохй-ють; 
Покохавши, паненіїток'ь, 

Німчиків-ь рожають. 

Ой німують по Вкраїні 

Високі палати; ' 

Густий мброк-ь окривй.е 

Пах&рськиі х&ти. 

Бривь бандура, та й замбвкне... 

Мовть пекельна сила 
На живйі мої струни 

руку наложила. 

Наложила вон4 рУку 

На гарйчу дУшу... 
Ой спів&в-ь би, віщув&в'ь би, 

Та мовч&ти мушу. 



Дунайська дума*). 

Перва половина. 
(1648—1654). 

Тихо Дун&й, тихо 
Нес^ чисту вбду; ') 
Задивилися дуброви 
На свой урбду. 

Тихо Дунй,й, тгіхо 
Жбвті піски мйе. 



•) Основа, 1861 г., Октябрь, стр.2в. 



97 

Поглину я по берег&х'ь — 
Мой сйрце нйе. 

Де, Дун6.ю батьку, 
Твоі рідні діти, 
Що розійшлйсь-ростеклйся 
По Вбжому світі. 

Одні на Вкраіні, 
Другі в-ь Московщині; 
Споминають тебб, батьку, 
При лихій годині, 

,Нвхй.й сиомин&ють 
И в'ь піснйхь співають, 
И до мине доріженьку 

В'Ь знегідді верстають". 

Вернулись до тйбв 
З-ь України діти: 
„Всйди, батьку, одн6.кова 
. Недбля на світі. 

„Будемо, Дун4ю, 
Твой вбду пити, 
А по тббі, Украіно, 

Сйрденькомт. тужити, 

„Будемо, Дун^ю, 
Твой жито ж&ти, 
А цро тббе, безтал&нна, 
У ПІСНЙХ'Ь співіти*. 



Були, колись, кажуть. 
Щаслива година: 
Які сад'ь рясний, процвітала 
Усй Украіва. 



98 

Ой хто жь тйі лйде 
Спасанні бували, 
Що в-ь красу ясну, весйлу 
Іі прибір&лв? 

Були т6 ианове 
Великого рбду— 
Каштеліїни та княж&та, 
дуки, воевбди. 

Вони узгрянйччя 
Лйдом-ь осадили, 
Одь Татарви безббжноі 
З^млю захистили. 

Порйдок-ь давали 
Город&мь и сйламті. 
ІІроцвітбла Україна, 
Богота, весйла. 

Поглинуть панове 
Од-ь крй,ю до кр^ю — 
Золоті лани филібють 
Та дуброви м&ють. 

Поглинуть панбве 
З-ь яснбго будинку — 
Слуги ВТ} бірвахт) позлотйстих-б 
Гулйють по ринку. 

Не маки, не рбжи 
В-ь саду процвіт&ють: 
Т6 п&ніі та панйнки 
Шовк&ми сийють. 

Хвбдятця панбве 
Кіньми дорогими, 
Исповнйють срібні кубки 
Винами ситними. 



99 



Гукй-ють гарм&ти 
Під-ь п&нські вив4ти; 
Одь гучнйхт. мазурок-ь хбдять 
Хбдоромг пал&ти. 

„Дивітесь", мовляють, 
„Молодйі лКЗде: 
Ходіть н^шим-ь П&НСЬКИМ'Ь рббомі) 
То все гарй.зд'ь буде. 

«Дивітесь", мовляють, 
И ви, малі діти: 
Оцй дббра рам-ь наука, 
Яка» у СВІТИ жити: 

.Вь пблі с^рцем-ь жвавим-ь 
До ббю став&йте; 
Дбма меди, вина пийте. 
Та й не пролцв&йте. 

„Не жйлуйте, діти. 
Трунку дорогбго, 
Из-ь двора не випускайте 
Тверйзим-ь нікбго. 

„Нехй,й бр&ття шлгіхта 
В4.шу лібдськість зн&ють, '^) 
Нех4й вй^шу пінську гбйность ^ 
Всйди прославляють. 

„Нем&е на СВІТІ 
Кращого клейнбду, *) 
Як-ь п^нськее сл&вве ймя 
Великого рбду. 

„Нем4е для сйрця 
Бильшоі утіхи. 
Які» пишатись слй.вним'ь рбдомь 
Во віки и віки!" 



100 



II. 



Хто жь то тгіі лнЗде, 
Що понурі хбдять, 
На висбкиі будинки 

И очйй не звбдять? 

Хто жь то тйі лнЗде, 
Що з-ь дбму втікають, 
Та кращоі собі долі 

По степ^х-ь шукають? 

Щ6 ж-ь то за бурл&ки 
Зь довгими чуб&ми, 
Що всю шлйхту, усіх-ь дуків-ь 
Зовуть ворогами? ^) 

„То голбта п-БЙна, 
Мужйчиі діти, 
Що не хбчуть у вельмбжнихь 
Л4ски запобігти. 

„То сірбма тймна, 
Винники, дейнйки; в) 

Прршпйтившись утікають 

. ; У 'степи далекі. 

вТо злодійство хиже 
Крйетця від-ь к4ри. 
Зівше пбвні тогб хлбпства 
Винниці й бровйри." '') - 

ПІ. 

Обіавйтця хлопство 
Поза городами: ^) 
.Ой чи дбвго буде шлйхта 
Гордувати н&ми?' 



101 



Обізвйтця хлбпство 
Дикими степ&ми: 
„Ой чи дбвго владітиме 
Нашими лавами!" 

Обізвйтця хлбпство 
З-ь Велтікого лугу: 
,0й вернімось, коз&ченьки, 
ШлИхті на послугуі" 

IV. 

Верталось бурлацтво 

ШЛ>{ХТІ ДОГОЖЙ.ТИ, 

Пйшним-ь з&мкамь та будйнкамь 
Краси додав&ти: 

„Блискучі будинки. 
Стіни малбв&ві! 
Як-ь ви г&рно сийете, 

Окрившись двм&ми! 

„Ой вихбдте вг пбле, 
Вельмбжне жолнірствої 
Вуде вам-ь велика дика 
За все добродійство: 

„Що ви Украіну 
Гарно захистили, ^) 
И коз&цтва вь Чбрне море 
Гуліїть не пустили; ^°) 

Що ви Украіну 
Як-ь с&д-ь искрасйли, 
И СЛЙЗЙ.МИ підд&.нськими 
Всі трй,ви зросили; 

Що н&ша Вкраіна 
Стйла ШЛ1ІХТІ р&ем'ь, ") 



102 

А ми, іі рідні діти, 

По степах-ь блук&ем'ь.'' 

V. 

Вибігала шлгіхта 
Зь блиск^чих-ь будйнківь, 
Манівщ!ми утікала 

Вт} Пбльшу без-ь патйнків'ь. 

Обливй.лась шлйхта 
Дрібними слбзами: 
,Д6бра н&ші, села н4ші 

Щ6-Т0 буде а-ь вами? *^) 

.„Прйдки н&ші слАвні 
Короліїм'ь служили, 
И пустині Українські 

Лйдом-ь осадили. ^^). 

яПредкн нй,ші сл&вні 
Боронили вблю, 
И придбали бр4ттямь шлйхті 
Щасливую долю. 

яПрбдки нй,ші славні 
В-ь склеп&хг спочивали, 
А тепйрь іхт. гайдамаки 

Сь трун-ь повивертали! 

Друга половина *). 

,0й безумне хлопство! 
Сліпі вь тебй очі: 
Подивися, наступ&е 

Хм^ра від-ь півнбчі. 



•) Галичаніїнь, 1863, кн. І, вип. 2 стр. 7 и 8 .Дбсвиткьі', 1899 г., 
ивд., стр. 34—37. 



108 

„Не хотіло йсній 
Шлйхті догож&ти, — 
Вкрйе тебе вічь на віки 
У похі^лій х&ті. 

,Не хотіло панству 
По видну робити, — 
Буде тобі до роббти 

Блискавка служити". 

уі. 

,Пр&вда ваша, правда; 
Тймна ніч-ь надхбдить.., 
Дбвго дбвго на Вкраіні 
Сбнечку не схбдить! 

„Мйртвим'ь снбмть спочйнем-ь 
По тйжкій роббті... 
Чи до віку ж-ь намт. леж&ти 
У тймпій темноті?" 

УП. 

Прокинулись лйде: 
„Ой дй ж-ь наша ет^ла, 
Що ш&блею, мов-ь косою 
Панство покосила? 

Ой припадім-ь, бр&тьтр, 
До землі сирбі: 
Що нам-ь скажуть батьки наші 
Зь могили німоі?" 

— „Сила в<гша, діти, 
Спить у домові<ні, 
Що простягл&сь підт. землею 
По всій Украіві". 

„Домовино слй,вна! 
Розкрийсь передт» н&ми, 



104 

ДА,й нам-ь глйнуть в-ь твою т&йну 
Ясними оч&ми! 

„Домовино слй,вна! 
Верни нашу силу* 
Д&й нам-ь ще рй.з'ь звеселити 
Україну милу! 

„Щобь зновт. Україна 
С^дом-ь процвіт&ла 
И в-ь холодку дітйй своіі-ь 
Одт» спбки хов^»; 

Щоб-ь росила тр&в^ 
Не слізьми, росбю, 
И хижацтво не втіш&ла 
Свойю красбю". 

Тихо Дунай, тихо 
Неси чисту вбду; 
Задивилися діброви 
На свовб урбду. 

Тихо Дунай, тихо 
Жбвти піски мйе; 
Як-ь згадаю Україну 
Сбрденько занйе. 

■ Вже й Орд4 лих4я 
З'ь Криму позбіг&ла, 
А ти стоїш-ь степовищем-ь. 
Які» здАвна стойла. 

И Дун&й сумує, 
И Куб&нь у тузі. 
Хто ж-ь пануе-бенкетуе 
В^ь Великому лузі? 



. 



« 



105 

Настуся*) 

поем А. 

(1648). 
Йвану Пилиповичу Хильчевському. 

Якь сь тоббю ми зустрілись 
На шляху ширбкім-ь, 

Ти заглйнув-ь міні вь душу 
Своіміі дбврим-ь бкомТ). 

И порМив-ь менй щиро, 

Куди прямув&ти... ■ • 

Дбвго йшбвт. я, та й прибився 
До рідної х&ти. 

Не пійду я дальше хй,ти. 

Мій кох&ний брй,тв; 
Вуду в-ь х&ті я спів&ти, 

На бандУрі йгр&ти. 

Ой чи вь нась же в-ь рідній х&ті 
. Нічого згадйіти, 

Нічим-ь тугу розігнати, 
Вгбру духь піднйти? 

Шша х&та булк ад&вна 

На всімт. світі сл&вна, — 

О-ь тогб д&вна, як-ь витбла 
Королгі Степана. 

Убир&лась акта, х&та 
Пйшвими квітк&ми; 

Облив&лась нй,ша х&та 
Крбв-ью и слбз&ми, 



•) Основа, 1861 г., Октябрь, стр. 1.— Вт. „Досвітках-ь" ато посвящен: 
опущено. 



106 



Виліт&ли ат) нйі вь пбле 

Орлгі за орл&ми; 
Обгортали н&шу хкту 

Литвини з-ь Ляхй-ми. 

Обгорт&ли, та втікйли 

Усімй шляхами 
ІІеред'ь вй.шими шаблйми, 

Дбвгими списами. 

Нашу хіту турки й Німці 

За моріїми зн6,ли, 
Вь н4шу х4ту вь усіхь земель 

Подарунки сліли. 

Було гучно, було бучно, 

Та вст^вь бр4ть на брйта,- 

Ой замбвкла, похилилась 
Н&ша рідна х&та. 

Ой німує, ой сумує 

Ніша вбога х4та, 
Що багйтий одцурався 

Убогого бр^та. 

Задзвонить же вь німій х&ті, 

БандУрниі струни! 
Роскривайтеся святйі, 

Прйдківськиі труни! 

Оживи, красо дівоча, 

Вь кобзарському сирці! 

Нехай сйрце усміхнйтця— 
И слізми заллйтця. 

Оживи, козйцька сл&во, 

У бандУрнихь струнахь, — 
Нехай прйдки звеселіітця 

У забутихь трунахь; 



107 

Нехай мбвлять жив^ олово 
На всн5 Україну — 

И ззовуть усьб родину. 
У сймью єдину. 

Ати, друже мій Ив&не, 
Прийми мой дику. 

Що колись пор&дивь щиро 
Менй середь шлііху. 

За породою тво^ю, 

Я прибивсь до х4ти, — 
Гбді пб світу блукати, 

Дорбги питати! 



Заспівь до позіии. 



Нехій місяць изь зоріїми 
Дйвитця у вбду, 

А я глину — задивлйся 
На дівочу врбду. 

Лвббо місяцю зь зорйми 
Вь вбду вигляд&тись: 

Міні лвЗбо дівбчою 

Красою ваив&тись. 

Ліббо місяцю зь зорііми 
Вь вбду порин&ти: 

Міні лнЗбо вь дівбчее 
С^рце прозир&ти. 

Нем^ ліпшого на в^бі 

Надь зорю вь погбду: 

Нем& кр&щого на світі 
Надь дівбчу врбду. 



108 



Нем& виду ПИШВ1ЙШ0Г0 

Над-ь зорі в-ь півнбчі: 

Немй, дива дивнійшого 
Над-ь сйрце дівбче. 



Пісня перва. 

І. 

Уродилася Настуся — 
Лйбо подивитись, 

Изь личенька румгіного 
Хоч-ь води напитись. 

Уродилася Настуся — 
Сйрце голубине... 

Хто ж-ь то 6і кохй,тиме, 
Як-ь мй,ти дитину. 

Роспущу крил4ті думки 
По всій Україні—^ 

Нем4 п&ри статбчноі 
Коханій дівчині! 

Немй. сйрця ласк&вого, 

Ні тйхоі мбви 
До льббого залицїіння, 

ДрУжнбі розмбви! ' 

Шкод4, шкодіі, чорнобрівця 
По степйхт» шук&ти, 

Щоб-ь з-ь рбжею садбвою 
Докупи звязіти! ■ 

По Вкраїні огні горгіть, 
Підт. нйбо сяг&ють; ^ 

Потягнуло степи дймомь 

Крюки в-ь диму гр&ють. 



109 

Поміж-ь б&локь Жбвті Вбди ^) 
Крбв-ью червоніють; 

По городй.х'ь обгорілі 
Двбрища черніють. 

Повкладалась серед-ь пбля 

ПІлйхта спочив&ти; 
Похож^ють в-ь пйшнихь ш&тах-ь 

Козаки чубаті 2). 

II. 

Процвіт&е вт. сад у квітка... 

О тр6,во висбка! 
Закрий іі, схов&й іі 

Відт. лйдського бка. 

Нех&й йі сбнце стиха 

СвітомТ} обливке; 
Нех&й бжілка, Вбжа втіха, 

Над-ь нйю літ^е. 

Нехай^йі збрі крбплять 

Чистою росбю... 
Не дбвго ій пиш&тися 

Свойю красбю. 

Не схов&е филйстая 

Пишної квітйни: 
Не заступить старі м&ти 

Ліббоі дитини. 



III. • 

Ой у вдови Обушйхи 
Сіни на помбсті. 

Наіхали до вдівоньки 

Коз&ченьки вт» гбсті. 



по 



111 



І 



Молодйі до ирисінок-ь 

Конйченьківь вріжуть, 

А старйі господині 

Добрй-вечір-ь к&жуть. 8) 

„Добрй-вечір-ь, паніматко, 

У твоіб світлицю! 
Нехій Ббгь святий из-ьнйба 

Назир4 вдовицю. 

„Пізнавай гостей незваннйх'ь, 

Чйсна господине, 
Що зд&лека завіт&ли 

До тйбе вг гостину, 

„Чи забула, панім&тко, 
Той весблий вбчір-ь, 

Як-ь ми сь твоімг Опан&сом'ь 
Вели дружні рйчі, — 

„Дружні рйчі таємничі 
Про козацьку зр4ду, 

Що хотіли відомстити 

Шлйхті за неправду? 

„Чи забула, панімй,тко, 

Той рй.нок'ь понурий, 

Якь ти в-ь військо виряжала 
Волбвиі хури? 

„Обушйхо панім&тко, 

Сизая орлице! 
Не дУрно ти злили, слізми 

Нбвую світлицю. 

„Тобі сйрце говорило 

Про козацьку долю: 

Виросли нові могили 
По чистому полю! 



І 1 






„Щ6 в-ь Кумййках-ь, вг Боровйці 

Задержалось сили, 
Те вь Сулі аеленолугій 

Ляхи потопили. 

.Потопили полохлйвихь, ' 

Завзйттих-ь напали, 
Поотрилйли, порубали, 

Кіньми потоптали. 

«Пішли, туга по Вкраіні 

Од-ь х&ти до х4ти. 
Та не вмйрла сь тогб ж&лю 

Коз&цькая м4ти. 

„Вов& сйрігь на отйцькі 

Могили водила, 
Як-ь встав&ти, воюв&ти — 

Піснею учила. 

„И крів&вим'ь слідомт» діти 
В-ь степи простувіли, 

Везг гармй,тт> на Жбвтих-ь Вбдахь 
Ворогівт» стрічбли. 

„Добувй,ли козач&та 

У шлгіхти гарм&ти... 
Помолодшала старенька 

Козацькая м&ти. 

„Зазив&ла пишну шлііхту 

Підь Кбреунь вть гостіїну,.. '') 
Про ту учту сліва трубить . 

На всй Украіну. 

„Панімй,тко Обушйхо, 

Сизая орлице! 
Знай же й ти про славну учту 

У своїй свитлйці. 



112 

„Ой твого ми Опан4са • 

Дббре иомин&ли: 
Пишну шлгіхту, як-ь тих-ь р&КІВ'Ь, 

Рук&ми побрбли. 

„Привітай же еась, як-ь м&ти, 

Чйсна господине: 
Ми сь Кбрсуня про<;тувйли 

До тйбе вт. гостину." 

IV. 

гучно, гучно у світлиці 
Батьки розмовляють. 

Лйбо іх-ь сини Настусю 

В-ь підд&шші вітають: 

я Ой дівчино, дай намг, сйрце, 

Водиці напитись. 
Годі зг&гою у полі 

Козак^міі томитись! 

„Нех&й шлйхту добивають 

Яструби дзюбаті; 
Ніша втіха — к4рі бчі, 

Чбрні бровенйта." 

Хилить вітер-ь, хилить буйний 

В-ь дубрбві квіти ну; 
Ваблять рйчі молодйі 

Вродливу дівчину, 

Исхилйютця ВТ) дубрбві 

Верхи изь верхами: 
Иззираютця в'ь розмбві . 

Очі изь очй,ми. 

То вагр&е, то занйе 
Сбрце голубине... 



118 

Стережися, Настусенько, 
Лихбі години! 

Схаменися, не дивися 
На козйдьку ьрбду; 

Идй лучче зь мбсту кинься 
У холбдну вбду. 

Там-ь до суду пл4вать будешь 

Тихими ноч&ми, 
И коз&цтво необ&чне 

В&бити реч&ми. 

Там-ь, рус4лкою, смійтись 
Вудеш-ь изь кох&ння, 

А тугь, щиро покохавши, 
Звйнешь вг безтал&нні. 

Шкод4 квітку од-ь лихбі 

Бурі закривіти: 
мусить буря зь нйі пишне 

Листя обірвати. 

Процвітайте жь и зникайте 

Квітками, дівчата: 
На те рбдить васт., серд^шнихь, 

У бблістях-ь м&ти. 

Процвітайте, не впиняйте 

серденько кохати. 
На те в&ми, що зорйми, 

Любуетця м6.ти. 

Процвітайте и намт. дійте 
Віших-ь чар-ь напитись: 

Тільки й щ4сгя на сім-ь світі, 
Що на вісь дивитись. 



114 



Пісня друга. 



І. «) 

Ой давнб були, — 

Вь непйімять пішли, — 
Нещаслива година, 

Що козацькою 

ИрбаТіЮ святбю 
Червоніла Вкраіна. 

Ой били Ліїхи 

Н^шихі) козаків'ь 
Од-ь Дністрі до Стариці, 

По всіх-ь город&хт», 

Сйлах-ь, хуторАхт» 
Голосили вдовиці. 

Ой були,, бул& 

Глибока Сули, 
Нішимь трупом'ь заг4чвна. 

Пбльщі служили, 

Шлйхті годили — 
Тамь за вс^ нам-ь заплачено. 

П. 

Поквд&ли в^ші 
Волбвиі х^ри, 
Манівцііми та терн&ми 
По дои&хь сапнули. 

Покидали вь лбзахі} 
Спіжбві гарм&ти, 
У безлвЗдний степ-ь Москбвський 
мусили втікати. 



115 

Покид&ли в-ь б&гнахт> 
Вороайі кбні; 
Сл4ли свити черезь б&гна, 
ВтікАли 'дь погбні. 

ПІ. 

Тільки Дмитро Гуня ') 
На Сулі зостався 
Між-ь Сулбю и Славутомь 
В^лом-ь обкопався. 

Вився Дмитро Гуня 
Пять неділь а-ь Лях4ми. 
Не загине бгб сл&ва 

Поміж-ь козак&ми! *) 

Вився гуня, бився, 
На силі знемігся; 
Похиливши корогбвки, 

С-ь Потбцьким-ь мирився. 

Сумно н4ші, сумно 
По дом^х-ь верт&лись. 
Що брати іх-ь над-ь Сулбю 
Сп4ти повкладались. 



IV. 

И ти, Опан4се, 
Хорббрий Обуше, 
Серед-ь ббю крів&вого 
Оддівь Ббгу душу. 

«Помір&ю, бр&ття, 
За рідну Вкраіну, — 
Ой пригладьте вдову мой 
И малу дитину. 



8* 



116 

»0й Морбзе друже, 
Мій названий бр&те! 
Назвр&й орлйнимь бкомі» 
Сирітськую хкту. 

,Нв попусти шлйхті 
Наді» нйю глумитись, 

А я буду на тімь СВІТІ 
Вбгові молитись, 

„Щоб-ь извбв'ь воскрйсла 
Коз&цькая сила 
И шляхйцькимь клгітим'ь трупомть 
Дніпрб загатила. 

яМ&еш'ь сйеа, бр&те, 
Я — дочку єдину; 
Як-ь дійдуть лігв, испаруй іх-ь 
У дббру годину. 

,Нех&й кров-ь Морбзівь 
З-ь мобю аіллвтця; 
Звеселйтця на тім-ь світі 
Гіркй мой сйрце." 

V.' ■ 

Десять рік-ь минуло 
Після тбго ббю, 
Якть Опан&с^ надь Сулбю 
Полігь головбю. 

ІЦіІро ва тілгь СВІТІ 

Богу вінь молився, 
А старий Морбзь из-ь сйном-ь 
По комиш&х'ь крився. 

Невблею н&шим*ь 
Ллхй мирь дав&ли; 



! 



117 

Роспустйвши по домівках^», 
По одинцю бр&ли. 

Врблв, аакидбли 
У замкбві глйбки; 
Не ставило вь вих-ь кайдй.нів'ь, 
Забивали в-ь дибки. 

Ой дуббві дибки, 
Залізні кайдани! 

По СТеП&Х'Ь ви, по КОМИШ&Х'Ь 

Н4шихь розганйли. 

Розлітались різно 
Орли сизокрилі, 
Молодйх-ь орлйть на зАбвич^ 
Наліті^ти вчили. 

Дббре жь вони, дббре 
Вимахали крила, 
Шки знбву Украіна 
Вунтом-ь закипіла. 

Дббре ж-ь вони, дббре 
По степ&х'ь шуг&ли, — 
Роспорбшвне коз&цтво 
Докупи скликали. 

Триста кбней 8ь дбму 
Зь Гуаею впк4яо; •) 
Трл тіісачі до Богдіва 
У Січь прибувало. 

Дві сбтні зть Морбзом-ь 
По Дніпру спускілось: 
Дві тисячі сь Турйщини 
До Січи вертілось. 



118 



Вернувсь Гуня сь пбля, 
А Морбвь иа-ь мбря, — 

Ро8лилй,ся по Вкраїні 

, Козацькая вбля. 

УІ. 

„Ой ти, слАвний гуне, 
ДрУже мій єдиний! 
Д^вь вамсь Госпбдь обнгітися 
На вбльній Вкраїні. 

„Дббре послужила 
Намі) стар&я сила: 
Утік4ла відь нась шлйхта, 
Штани погубила. ^'') 

„А тепйр-ь, мій друже, 
Прошу тебй дуже: 
їдьмо — синові мойму 

Зн&йдемо подружже. 

„К&.жуть, в-ь Обушйхи 
. Дочк& — якь калина, 
Ой то ж'ь синові мо^му 
Назв&на дружина. 

„Попаруемт) діток-ь, 
Молодйхг орлйтокг, 
Та й засйдемт. по пасік&х'ь 
На ввесь літ-ь ост&токь. 

„Нех&й свіжим-ь цвітом-ь 
Землй процвіт&е, 
А ми будемії молитвами 
Добув&,ти р4ю. 

„Нех4й ріді) наш-ь рбдить, 
Ворог^мь на лихо, 



119 

А ми собі, дідуючи, 
Повмір&ем'ь тихо, 

,И будемо дивитись 
Изг Божого рй.ю, 
Як-ь наш-ь рід-ь лук&ву шлііхту 
Під-ь кбрінь руб&е". 



VII. 

Дббре діди сиві 

Між-ь сйбе рядили, 
Щ&сну дблю молодймь судили; 

У святу неділю, 

Вг обідню годину, 
Вь Обушйхи за столбм'ь сиділи. 

За столбмт. сиділи. 

Покріпляли сили 
Изг синами, гостьмй молодими. 

Сини мовчязлйві. 

Батьки говірливі , 
Мов-ь голуби сйві-буркотлйві. 

дОбушйхо нйне! 

Сід4й біля мине", 
Обіавйтця Гуня довгоусий. 

„Якь ти горюв&ла. 

Дочку згодув&ла, — 
Про все ти намі. росказ&ти мусипгь. 

«Одь твойі х&ти 

Несйтоі шлйхти 
Не змогли ми, нйне, одгангіти: 

Зь малими синіми 

Лугами, терн&ми 
Од-ь- нап<(сти мусили втікй.ти. 



120 



„Диво дивне ст&^ло— 

Недббитки вст&ли, 
Та й задали Лях^мі» прочух&на; 

А щ6 намт. дивнійше, 

Що вдовнвй крйша 
Десять рікі) напасти не дознала. 

„Ой хочь одь вап&сти, 

Кажуть, не проп&сти, 
Та не д&й нікбму зн4ти іі, БбжеІ 

Атб ж-ь то вдовиці, 

М&вши у світлиці 
Лйбу дбню, що в-ь горбді рбжуї* 

VIII. 

— яКоз&ченьки, батьки мої, 

Крил&тиі орли моі! 

Коа&ченьки-небож&та, 

Молоді моі орлЛта! 

Так-ь судила Божа вбля, 

Щобь давила нась недоля, 

Щобь щлях^цька своя-вбля 

Гн^а нась изь х&ти, сь пбля, 

Наші, достй.ток'ь забір&ля, 

Наш-ь насушнай заід4ла, 

Нітіх-ь діток-ь-малоліток-ь 

Зть дбброго путії збив&ла. 

Та не всіхь же хижа сила 

Людоідством'ь застрашила, 

Не всімь бчі засліпила, 

Не всімії с^рце задавила. 

Не зад&вить тому сйрця, 

Чий рідь з-ь дй,вности ведйтця, 

Хто, ЯКІ пт&шка, сь клітки рвйтця, 

Чий кровь лилась и ллвтця 

За Вкраінське щ4стя-дблю, 

За святу нарбдню вблю..." 



121 

Пильно слухав-ь сивий Гуня 

Зь Морбзомії ззир&вся: 
Дббрим'ь слбвомії бІЛЬШ'Ь, НІЖІ} м^дом-ь 

Солбдким-ь, впив&вся. 
А мотбрна господиня 

кухлів^ долнв&е, 
Медову кипучу силу 

Слбвом-ь заправляє. 



IX. 

«Од-ь Прйпети до Сив{5хи 
Всл4вили себ^ Обухи, ^^) 
Та й не злбтомь раббваним'ь, 
Не гонбромь купбванимь, 
Не герб&ми-клейнбдами, 
А своіми пригодами. 
Вони ві) пблі воюв&лв 
И вь невблі бідув&ли; 
Вони ві) мукахі) жартув&ли, 
Ж&ртом-ь сйрце гартув&ли. 
ІЦб ми чули, ве забули, — 
Тимі же слідомь прямув&ли. 
Були, буря — хилилися, 
Вулб лихо — молилися, 
Булб гбре — горювали. 
Та пр&вдоньк}' шанув4ли. 
Вь кбго срібло, в-ь кбго злбто 
Та шляхйцькиі клейнбди, 
А вь нась пр4вда, пр&ва вбля- 
Найлюбійша вь світі дбля. 
Згине срібло, згине злбто, 
Занедбіютця клейнбди. 
Тільки пр&вда на Вкраїні 
По вікь вічний не загине, 
Тільки правда, пр&ва вбля 
Буде всімь жад&на дбля..." 



1'22 



123 



І 



Похитали голов&ми 

Сивими старйі: 
яОй слухайте та навчй,йтвсь, 

Діти мололйі! 
Так-ь нам-ь пр&діди- мовлИли, 

Одь прй.щурів'ь чувши, — 
Не глухй вть нась булб сйрце, 

Не глухйі уші". 



— яЩо змогли. Ляхи з-ь еас-ь др&ли, 

Худібоньку забір&ли, 

Н4ші бжбли піддирали, ^^) 

Нй,ші ниви продавали, 

Біднйли нась постоями, 

Харчув&нням'ь, напбями. ^^) 

Де нась лвбде шанувйли, 

Тамг вони зт» нась глузували, 

По-шляхйцькій гордув&ли, 

По-збойцькій жартували, 

Якь ви вь пблі стали лука, 

Ст4ла дбма жівк&мь мука. 

Якь ви вь пблі ст&ли брця, ^*) 

Не бй,чили жінки сонця. 

Ой не зн^и жь ми одр&ди, 

Опрічь прйдківськоі прй.вди. 

Ой не м&ли жь ми пор&ди. 

Ні науки, опрічь правди. 

Мовь святб, небйсна сила, 

Вон4 сбрце намь живила, 

Якь на СВІТІ жити — вчила, 

Одь нап&сти боронила. 

Булб, буря — хилилися, 

Булб лихо — молилися. 

Хилилися, та й не вп^и; 

Молилися — вблі жд^іи. 



Ой дожд^ись — цзорнули 
Сь того пбкла, де тонули. 
Ой що н&сь по-вбвчій рвбли, — 
Вбвчимь слідомь повтікйли. 
Ой що крбвь живую ссйли, — 
Вл&снихь ск&рбівь одбіг&ли. 
Що надь н&ми насміхались, — 
С4ми слізми обливались. ^^) 
Всб жь то пр6.вда поробила, 
Н&ша предківськая сила, 
Зь давнихь д^вень завішана, 
Нагріда намь обіщана 
Замість срібла, замість злбта, 
Замість гбнору-клейнбдівь..." 

Стрепенулись діди сиві 

Одь живбго слбва: 
Розогріла стари сйрце 

Гарйчая мбва: 
„Т&кь, паньм&тко, рідна сйстро! 

Дгікуемь за мбву! 
Вйпьемо жь за н&шу правду, 

Нарбдню оснбву! 
Налив&й намь кухлі пбвні 

Мйдомь, пьйнимь-чбломь; ^^) 
Нех&й вь сйрце рй-дість ллетця 

Сь твоімь лйбимь слбвомьі" 

XI. 

— „Коз&ченьки, батьки моі, 
Крил&тиі орли моі! 
У вась бчі прозірливі, 
А вь нась душі покірливі. 
У вась рбда середь пбля, 
А вь нась дбма — в&ша вбля. 
Ви бьетйся, — ми чуємо, 



124 



По домівках-ь бідувмо, 
Бідуємо, працібемо, 
Малйхь дітокт. догляд&ем-ь, — 
Догляд&емті, вт. чисте сйрце 
Пр&вду, вблвньку вливіем'ь, — 
Догляд^вм-ь, годуємо, 
Підмбгу вамт. готуємо." 

— „Золоті у тйбе устаї" 

Ще Гуня оав&вся. 
„Заяві) ОбухТ), де вг світі щ4стя, 

Як-ь сь тобою бр&вся. 
И щаслива, п^вне, буде 

По-віісі> тогб дбля, 
Кому судіїтця подружжямь 

Л«5бн твоИ дбняЛ 

А у дбні горить лйчко, 

Що в-ь лузі калина: 
Перед-ь БЙю — Морозенко, 

Г4рний, як-ь картина. 
„Ой закрий же менй, нйне, 

Нех4й він-ь не зн&е, 
Як-ь сйрденько трецйчетця, 

Мліе-омлів&е!" 

XII. 

— „Коз&ченьки-небож&та, 
Молоді моі орлйта! 
Пбки виросли в-ь вась крила, 
Рідна м&ти вас-ь учила, — 
Ой' учила, наставлйла, 
Прівихть прйдків-ь споминй,ла. 
Щб ви чули, не забули, — 
Тгімь же слідомь полинули. 
Козакуйте жт., ііроцвітй.йте, 
Та й вйиТі сл6,ви уділяйте. 



125 

Козакуйте жь, прославляйтесь, 
На н&сь лйбо огляд&йтесь 
Як-ь до вась ви завіт4ли, — 
Мов-ь а-ь могили ми устйли. 
Якь до нісь ви налетіли, — 
Нй,че світь нам-ь освітили, 
Ой світіть же по світлиці 
Бідол&шній удовиці; 
Мйдом-ь кухлі исповнййте, 
Іі мужа спомин4йте. 
Пийте пиво, іжте етр4ву, 

СпОМИвАйте вгб СЛ&В}'. • 

Ой ваш-ь рід-ь вед^тця адавва; 
Н&ша сліва адАвна сд4вна; 
Н4ша правда адАвва прівл, — 
Чиста, сл4вва в&ща сл&ва!" 



Пісня третя*) 
І. 

Ой бризнули на двбрі цимбали 

Озвалися у сінях'ь бойри; 

Заспів4ли дружки у світлиці; 

Забилося сйрце у вдовиці. 
Голубонька а-ь голубничкА лііне: 
Розлуч«ють зь мвтір-ью дитину, — 
Розлуч&ють, вінбчком-ь вінчають. 
Пишно гучно пбіадомь руш&ють. 
Не морськ&я кучеріїва фйля 
Из'ь світлиці Настусю вхопила: 
Ухопили весільниі гбсти... 
Ж^ься, Боже, іі молодбсти! 



•) Основа, 1861 І-., Ноябрь, стр. 1. 



226 

Взяли, взяли, МОВІ) из-ь с&ду квітку, 

Завертіли у білу намітку. 

Наміточко, серпанокь тонйнький! 

Жалься, Ббже, старбнькоі нйньки, 

Що з-ь дочкбю щ6 не нажилася, 

Слізоньк&ми гірко облил&ся, 

Що дочкбю щй не навтішалась, 

Сиротбю у х4ті зостйілась. 

чує, чує материне сйрцв, 

Як& дбля дбні доведйтця, 

На хвилину щйістя, на хвилину, 

Сумування буде до загину, 

Нй, хвилину зтї мйлимь обнімання, 

Довгі роки гбря-горюв&ння. 

чує сйрце, чує — не вміє сказ&ти... 

Веселися, м&ти, утіш&йся зйтем-ь! 

Сл&вний Морозйнко на всю Украіну 

Изнайшбв'ь у тйбе у х&ті дружину. 

Бився Морозенко за нарбдню волю, — 

Дйкуй, мати, Вбгу за щасливу дблю! 

Вився Морозйнко, козакАм-ь на диво, — 

Дуікуй, мй,ти, Вбгу, пбки будеш-ь жива! 

II. 

Простяглйсь, пішли далеко 

Луги за луг&ми. 
Красу етця зеленими 

Річка берєг&ми, 

Ще нед&вно по тій ріцді 

Заст&вв стойли: 
По заст&вах'ь оранд&рі 

Мито зі людйй бр&ли. ") 

Ще нед&вно берегй.ми 
Стойли будинки; 



127 

В-ь тихь будйнках-ь погибйли 
Щші Украінки; 

Оді. схід-ь-сбеця до піввбчи 
Тонку пргіжу пргіли, 
- Прйли, ткйли та шляхбцькі 
Скрині наповн}{ли. 

Ще нєд&вно діди сиві 
Млинів'ь догляд&ли. 

Та зь унуків-ь розмір-ь бр&ли, 
П4аові зсипйли. 

Ще недавно по три кбрчми 

Стойло на милі, 
И щбглами одзнач4лись 

Висбкі могили. ^^) 

Взялись дймом-ь гостроверхі 
ЩляхЄцькі будинки; 

Вигляд&ють изза пйчищ-ь 
Вілиі хатинки. 

По дибрищах-ь будинкбвихь 

Пасутця телйта; • 
На рушники та на хустки 

Білять біль дівч&та: 

Вйлє нАша тонйнькая! 

Якть ми тебй вйтчем-ь, 
Понижемо білі руки 

Своім-ь чорнобрйвцям'ь. 

Вйле нй.ша тонйнькая, 

Лібба н4ша пр&цяі 
Гбді, гбді клйтій шлйхті 

Изь дівчвгь знущ6,тьця! '^) 



128 

Неи& заст&в-ь, нем& мйтаї 
Везіть, лібде жито; 

Сипте розмірі» не на шлйхту — 
На свой гром&ду. 

Повастрбмлюйте на щбглн 
Голови ранд^рські, 

Нехй,й зь вітромт) розмовляють 
Про аорАдка п&нські! 

Повхбдила кров-ь у з^млю,— 
Землгі пйшним-ь цвітомь 

Искрасйла усі тр&ви! 

Де шлйхту побито. 

Закрич&ли страшнйм-ь крйком-ь 
Всі луги й дубрбви, 

Та й замбвкли, — ведуть лнЗде 
Тйхиі розмбви: 

Якь по-Ббжому, святбму 

Жити на Вкраіаі, 
Осяг&ти під-ь левади 

Вольні займанщини. 

Заніївь Г^ня займанщйну, 
Занйвії Морбв-ь другу. 

Та й осіли пасік4ми 

Край темного лугу. 

А святую батьківщину 

Одд&вь Морбз-ь сину, 

Нехай веди вь стару х6,ту 
ЛиЗбую дружину. 

Ой дозн4ла стар4 хй,та 

Одь ранд^рства лиха, 

Та не кинула оойлі 
М&ти Морозйха. 



129 

Лн5бо вітами старими 

Груші х4ту вкрили 
Що діди й баби на спбминь 

Унукамь садили. 

«Утішайся жь молодими, 

М4ти Морозйхо! 
А ми будем-ь дідувАти 

По пасік&х-ь тихо, 

«Вудем-ь собі дідувйти, 

Гбспода благати, 
Щоб-ь одвів-ь усйке гбре 

Од-ь твойі х4ти. 

.Поки вь церкву перерббим-ь 

Костильні руіни, 
Нехйй Вбгу будуть хр^мом-ь 
Пасікй-пустйні. 

,А про свнто ми до тйбе 

У х4ту заглйнем'ь; 
Якь жили ми, горювбли— 

За кухлемь спомйнем-ь." Щ 

ПІ. 

У старій, дідизній Морбзовій х4ті 
Якь сйрцемь-душйю раділа-дивйлісь 
На молоду п&ру Морозйха мітиі 

Щ6 жь булб за Щ4СТЯ, щб жь бул& за втіха 
Обушйс-тйщі, вдові одинбкій, 
Якь зь.р4на вь неділю приїде одвідать 
Іг-одйну єдину, дбню яснобкуі 

Посідають ліббо за столбмь дуббвимь. 
Отар4 господиня ставить кінву м^ду. 



130 



Ширбку, квітчасту козбцьку-лиц&рську 
Зачин4е Гуня зь Морбаом-ь бесйду. 

Гірні-ненаглйдні діди сивоусі, 
Мов-ь голубів-ь п4ра, сйвих-ь-волохйтих-ь. 
Вуркбчуть-говбрять, мов-ь у давбни дзвбнять. 
Ззирйетця мбвчки изь мй.тір'ью мйтії. 

Г&рні, якче вь срібних-ь образи вінбчкахь, 
Батьки військовйі на пбкуті сйють, 
Поважне обличчя, святйі розмбви, 
И бчі, мов-ь збрі, тихо, льббо гр&ють. 

IV. 

Голубко Настусю 

Не кажи матусі, 
Яки гбре твой сйрце чув... 
■ Чує вонб, ниє, І 

Та сказать не вміє, 
Що бму недоленька готує. 

Хай мАти не 8н4е, 

Що вже в-ь тйхім-ь р&ю 
Підь квітк&ми шелестить гадйка. 

Хай ВОН& забуде, 

Як& тобі буде 
Неминуча, невимбвна мука, — 

Невимбвна мука — 

Из-ь мйлим-ь розлука; 
Розставання — сйрця розривання; 

Розмбва ночами 

3-ь німими стін&ми; ^і) 
На постблі — в-ь домовині спання. 

V. 

Діди сиві, говірливі, . 
Голубоньки буркотливі! 



181_ 

Вуркбчєте, говбрите, — 
Яки ж-ь лихо ви твбрите! 
Живи слбво ви сієте, — 
Яки ж-ь лихо тим-ь дієте! 
Коло жінки Морозенко 
Не сід&е вже близенько; 
Не дйвитця Морозйнко 
в-ь бчі кАриі пильненько; 
Изь ослбна зрив6,етця. 
За рушницю хапАєтця; 
Обтирає він-ь рушницю. 
Заглядає в-ь ладівницю. 
Чи всі кулі, всі наббі;., 
Озирни ясную збрбю, 
Сгіде мбвчки, крутить уса, 
Не споглйне на Настусю. • 
Понуритця вийде с-ь х4ти, 
Ст^не свйстом-ь кони зв&ти. 
,0й кбню мій Вусурмбне! 
Нудьгб. тобі жити в-ь мине. 
По лев4ді похож6.ти, 
Зь річки вбду попивати. 
Гбді, кбню, смутно ржіти, 
Підкбвами зймлю рв4ти! 
Тобі нудно на ОТЙ.ВІ, 
Міні нудно жить без-ь сл&ви. 
Ой без-ь сливи козйдькоі, 
Вез-ь заслуги лиц4рськоі: 
Що без-ь сл4ви сйрце млйве, 
Веа-ь заслуги сирцю туга. 
Тобі тісно у лвв4ді, 

Міні душно жити в-ь ХЙ.ТІ. 

Ой цорй, нам-ь погулЛти, 
До козйцтва аавіт&ти. 
Росплету я тобі гриву — 
Всім-ь козй.чєнькам'ь на диво; 



132 



138 



Уберу я тебй, кбею, 
В-ь щирозлбту, ясну збрбю; 
На степй-х-ь ми виростки, 
По-над-ь мбрем-ь грасув&ли, 
Вь орл4 крил-ь ми ПОЗИЧЙ-ЛИ, 
Вь мбря сили здобув&ли. 
Приленули на Вкраїну, — 
Вудем-ь битись до загину] 
Не загине н6,ша слй,ва: 
Доб-ьембся до Варш&ви, ^) 
А в-ь Варш4ві н^шу сл&ву 
Ми посидимо на л4ві, 
Нех&й шлгіхту вони, судить, 
Н&шіхь прйдків-ь з-ь грббу будить 
И, призвівши передь пани, 
Поскидй,е з-ь них-ь кайдани, — 
Поскидй^е з-ь нихті кайдани 
И залічить в-ь душах-ь рй.ни. 
Лібба жінко! рідна м^ти! 
Гбді жити зь вкми. вь хй,ті! 
Трйба шлйхту добив&ти, 
Прйдкам-ь р&ни заживліїти. 
Нех&й предки сплять беаь болю 
На крівйівим-ь ріднім-ь пблю, 
Нех4й слй.ва провож4е 
Чисті душі іхт. до р4ю. 
Н&ша сл&ва, в4ша пр4вда 
Нех&й буде ім-ь нагрйда 
За ті муки, що терпіли 
Оді) колиски до могили!" 

уі. 

—„Ой щ6 жь се ти мгілий, 
Думаешь-гад&еш'ь? 
М&буть менй молодйньку 
Покинути міеш-ь? ^^) 



„Коня обнім^еш-ь. 
За гриву хап&ешг; 
Кличу тебй серденйтком-ь — 
Ти не дочувАеш-ь. 

„Мой серденйтко, 
Кохй.ння єдине! 
На край світа за тоббю 
ПтАшкою полину. 

дОй руб&йся-бййся, 
Ббемть веселися, 
А на м^не, молодйньку, 

Хочт» разь озирнися. • • 

„Вудеш-ь кровт. ворбжу 
Из-ь піскби-ь міш6,ти, **) 
А я буду хустиною 

Тобі пігь втир&ти. 

„Вудеш-ь серед-ь ббю 
Зг^гою томитись, — 
я под^мь тобі сь криниці 
Водиці напитись.* 

VII. 

Навернулась в-ь Морозбнка 
Теплая слйзйна,^г- 

Пригорнулася до бго 
Вірная дружина. 

Пригорнулась... „Розступйся, 
Н&ша м^ти, з^мле! 

Я дознбла в-ь світі щ4стя, — 
Вуде, буде з-ь мине! 

.Лучче міні заніміти, 
Вь домовині тліти, 



Н 



134 

Ніж-ь кох4ння, мов5 д^шу, 
Изь рук-ь упустити!" 

Ой не сбкіль з'ь високбсти 
Низйнько спустився: 

Морозйнко в-ь к4рі бчі 
Лйбо задивився. 

„Ой чи вам-ь же, оченйта, 
Слізми заливй,тись? 

Лучче ж-ь мй,ю гречкосіемг 
На ввесь вікь ост^тисьі 

„Занедбаю для вась сл&ву, 
Завзйття лицй,рське. 

Величайся, кому лйбо, 

У піснйхг кобз&рськихь; 

„А я зь милою зостанусь, 
Мовг у тйхім-ь рй,ю, 

И конії на круторбгі 
Воли проминіію!" 

IX. 

Молодбсте-чарівнйце! 

Хто тебй не зн4е? 
Чогб жь с^рце замір&е, 

Якь тебй згад&е? ^ 

Тйпле, тбпле кубелечко 

Ти бму звивала, 
Вт. Бджім-ь рй,і квіти рвйла, 

Егб чарувйда. 

Зачарбване, заснуло, — 

Сни чудбвні снились... 

Чом-ь же вони не справдились, 
Як-ь бчі одкрились? 






186 

Не для тйбе, Морозенку, 

Воли круторбгі! 
Нех4й брють, грйчку сіють 

Брати твоі вббгі, 

А ти будешг Україну 

Ор&ти спис&ми 
И по пблю сіять вблю 

Врй-жими тіл&ми. 

Будеш-ь сіять, пбки лгіжешт» 
Вь пблі спочивати. 

Буде битись в-ь сирУ зймлю 
Старенькая м&ти; ^'^) 

Розірвйтця зь бблю-жблю 

Сйрце голубине; 
Засшв6.е-заридй,е 

Усй Украіна. ^ 



ЗАМІСТЬ ЗПИЛОГА ДО П08МИ- 

Брату Тарасові 

на той свігь. 

У пах&,рській х&ті 
Украіна мй,ти ' 

Оббхь нась рбдила; 
У чистому пблі 
На однбму лбні 
Оббхь нась пестила; 

ОДН&КОВІ ПІСНІ 

Оббм-ь нам-ь спів&ла, 
На єдине діло 
Оббхь споряжбла. 
Розійшлись ми різно 



136 



187 



Дітьми молодими, 
Зустрілися пізно 
Між-ь людьми чужими. 
Вкупі працювати 
Вратть из-ь брй.том'ь бр&вся; 
Що ОДН& впь вась м&ти, 
Ти не догадб-вся. 
Вр&тався сь чужими, 
Радився сь чужими, 
Гордувб.в'ь словами 
Щирими моіми. 
И на той світі» вибравсь 
Из-ь сем-ьі чужбі... 
Зост&всь я без-ь тйбе 
Круглими сиротой. 

Щ6 жь міні чинити? 
Якь у світі жити, 
Щобт. души живбі 
Не занапастити? 
Чи МІНІ по тббі 
С^мом-ь сумув&ти. 
Чи твой роботу 
Взйти докінч&ти? 

Докінч4ю, брй,те, 
Не загину мй-рне, — 
Втішу Украіну, 
М6.тірь безтал&нну. 
Усміхн^тця, брй,те, 
Заплй-кана Мити, '^) 
И лйбо ій буде 
Дітйй спогад&ти: 
„Різно діти, різно 
Вь світі пробув&ли, 
Та єдину душу 
Удвбхт» вони м&ли. 



Різно діти, різно 
П6 світу блудили, 
Та на однб діло 
душу положили." 



Гоголь и Ворона *). 

Плив^ Гбголь по Славуту,' 

Вь в(5ду порин&е. 
На гіллі сидить Ворбва, 

В^женько здих&е: 

,0й мій друже білокрилий! 

Горенько от» тоббю! 
Пориніеш'ь, — не дай, Ббже, 

Заллесся водбю!" 

Пливи Гбголь по Славуту, 

С-ь хм&ри дбщик'ь ллвтця. 

У Ворбни-жалібнйці , 

З-ь ж&лю сйрце рвйтця: 

,0й з'ьявйся, яснй сбнце. 

Висуши намь крила, 
Що оббмії нам-ь зь мбкримь пір-ьямі. 

Літй,ти не сйлаї" 

— „Ой Ворбножалібнйце! 

Чогб м4рне крйчеш-ь? 
Я купй.юсь-очищ&юсь, 

А ти зт» дУру плічешт.. 

„Нй. що міні на Славуті 
Твогі ос'іорбга? 



*) Освова, 1861 г., Октябрь, ві) конц'А книги на поол'Ьднеиь 
листк'Ь, ненукерованнои'ь. 



138 

Сушйл&сь би собі мбвчки, 
Рот&та неббго! 

,НА що міні одт. дощику 

Твоіі оборбна? 
Сиділа бь ти собі мбвчки, 

Химйрна Ворбно!" 






Давне горе *). 

ДУМА. 

Василеві Михайловичу Білозе'рському. 

Чом'ь, Дунаю, став-ь ти м^тень, 
Став-ь ти мутен-ь, каломутент»? 
Ой чи вітри тебй збили, 
Чи лебеді білокрилі, 
Чи кбники вороненькі. 
Чи козаки молодйнькі? ') 

Чогб, сбрце, ти сумуешь, 
Чогб нйеш'ь-занив&еш'ь? 
Чи ти нбве гбре чуеш'ь, 
Чи д4внее спомин&еш'ь? 

„Ой хоть чую — не боБбся: 
Я крівцйю розіллвЗся, 
Роаіллібсь по ріднім-ь крй.ю 
Одт» Есмй.еі до Дун&ю. , 

И сь крові урбдять квіти, — 
Звеселіітця малі діти, 
Уквітчйіютця дівч&та, 
Радітиме стари, Мй.ти. 



•) Основа, 1861 г., Ноябрь, отр. 1. 



139 

Я сумую дй.внім'ь гбрем-ь, 
Що зрослб надг сйнімь мбрем-ь 
И, в-ь безщ&сную годину, 
Обнялб всю Україну, — 
Якь зінбвать розрослбся, ^) 
Вь сйрце глибоко впилбся. 
Я сумую ощо не зн4ю 
И не б4чу ему кр&ю." 

На далекій Україні 

Не ОДН&, не дві дівчині 

Рй,ді мине привітати, 

До сйрденька пригорт&ти, 

В-ь рйчах-ь душу виливйіти, 

ВрйіТомті, тй.том'ь називати. 

Ой дівч&та, пишні квіти, 

Везтал&нні моі діти! 

Лучче менй не вітайте, 

Та слізт. рйвнихь міні дійте; 

лучче мен4 не цілуйте, 

Та 80 мнбю посумуйте. 

Нех&й сумі) нашг по Вкраїні, 

Як-ь та мй,ти по дитині, 

Пл6.че — стбгне — вбивіетця, 

Вт» сбнні душі врив&етця. 

Нехйй всЛке тбпле сйрце 

Нішим-ь бблемь иадрігяйтця, 

Щшим-ь бблемь, нішим-ь гбремь, 

Що зрослб надь сйнімі мбрем-ь. 



140 

Чумацькі діти *). 

МицкЕвичовА валдада: Ро^гоІ.Шу, 

„Йдіть, моі діти, 

Дрібнйнькиі квіти, 

На могилі ст&ньте 

Та на шляхь спогляньте. 

яВертіетця 8Ь Дбн} 
Чум&цтва багато,— 
Чи не над-БІждж^е 
И ваш-ь рідний тйто. 

.Літечко мив^е, 
А 6г6 нем&е. 
Чогбсь мой сйрце 
Нйе-занив&е. 

яДощі попсувйли 
Чум&цькі дорбги, — 
Колйб-ь не спітк&ли 
Розбиш4ки вббгі!... 

„Помолітесь, дітки. 
Богові святбму, 
Щобь т4то щасливо • 
Вертався додбму." 

Р&ді діти уволити 

Материну вблю, 
Изнялйсь, покопотіли 

На могилу ВІЇ пбле. 

До могили припад&ють, 
Травицю цілують, 



*) Основа, 1861 г., Ноябрь, стр. 3. 



141 

А старшеньке зачив&е 
Молитву святую: 

,В6же, т4ту ваші» небйсний! 

я Змилуйся наді, н&ми: 
„Верни татусй додбму 

.3% сивими , вол&миї 

дНех^й мити серйд-ь ночи 

„Тихйнько не п^}4че; 
.Нех&й татусіі здорбвим-ь 

,У вічі побачить! 

„А для нась, малйньких-ь дітокг, 

„Вчини, милий Боже, 
яЩоб-ь у т6,та не бднято 

„Гостинця в-ь дорбзії" 

Щиро мблитця дітвбра 

Ббгові святбму, 
Аж-ь ось— дГей, гей!" чути в-ь пблі, 

„Гей, воліі, до дбму!" 

— „Тй,то! тй,то!" закрич&ли 

Дрібні пташенйта. 
Копотить бму назустріч!» 

Дівч&тка й хлопйта. 



Хто жт. то слбвом-ь те роск&же, 
Щб діетця вт» сирці? 

Пригорт4е батько дітокь, 
Пл&че и смійтця. 

„Щб матуся? чи здорбва? 

Чи ТІІЖК0 журилась?" 
А хлопїіта вже по лібшияхії 

На м&жу і схопились: 



142 

„Гей ви, сиві, половйі! 

Гей, воли, додому! 
ГЦйро ми за вась молились 

Ббгові святбму." 

Весел йтця б&тько, глбдя: 

„Чумацька натура! 
Зрости, Вбже!... Буде н&ша 

Не послідня хура." 

Задивився, радіючи, 

На дітокт» дрібни ньких-ь, 
Аж-ь тутть — „прббі!" крикне зз&ду 

Щймитт> молоденький. 

Озирнувся — вже бурліцтво 

Воли випрягй,е. 
Він-ь до дрйка,— навкруп. §го 

Комйшників'ь згр&я. ^) 

„Молись Богу, сякйй-такйй. 

Та дав&й червінці. 
Виймай сукні та кор&лі. 

Що накупйвТ) жінці!" 

— «Схаменітесь, лібде Ббжії 

ОтТ) моб богй.тство: 
Плугь волівь, чотйрі вбзи...." 

Не вваж& бурл&дтво. 

Байдужй й на дітські слбзи 
Комйшникам-ь клйтим-ь: 

Не спускають у дорбзи 
Чумакб.М'ь баг&тимг. 

„Ой беріте жь воли й м&жі 
И ввесь мій ПОЖЙТОКІї, 



143 



Тільки, арббі, не робіте 
Сиротами дітокт)!" 

Святи слбво— малі діти, 

И ЯКИ т6 сйрце 
Що на батьківські гаргічі 

Слбзи не озвйтця? 

„Стійте, стійте!" загук4е 

Комйшник-ь найст&рший. 

„Утік&ймо, панй-бр4ття: 
Се ЗАдбич-ь не н&ша!" 

Шар&х-ь згр4я до байрйка! 

Мов-ь птаство шугнули. 
Зрадів-ь б4тько, уклонився 

В-ь нбги гайдаб;Урі. ^) 

„Ой не ДіїКуЙ МІНІ, бр6.тв", 

К&же гайдамака: 
„Нех&й буде твоіі Ббгу 

Та діточк&мь дАкА. 
І 
„Зд4вна я чигй.в'ь на тйбе 

З-Ь бІДОЛ&ШНІМ'Ь бр&тствомт. 
(Ти худббою й достйтком-ь 

Вслбвивсь міжь чумй.цтвом'ь). 

,И сбгбдні твоіхь діток-ь 

Б^чивіз на могилі, 
Як-ь вони за свогб тй,та 

Гбспода молили, 

„Спершу я сміявсь, а абтімі 

Поринули слбзи, 
Якь згадй.в'ь об-ь своиіх"ь діткахт. 

И жівці-неббзі. 



144 

„Ой и в-ь мине, бр4те, дома 
Е дітки малйнькі, 

И за ііндю тужить-плбле 
Іх-ь безщй-сна нйвька. 

„Верт&йсь, брите, до госпбди, 
А ви, дрібні діти. 

За мой погйбшу душу 
Гбспода моліте!" 



Ьа^о Ма^йіоге *). 

Хожу барегА.ми, 
Та й не нахожуся; 
Дивлйсь на сади зелйні, 
Та й не надивлібся. ^) 

Садгі-виногр&ди 
В-ь вбду порин&ють; 
Поузь бйрегг ясні см^ги 
Як-ь сріблб сийють. 

Шук&ю-пит&ю 
ЗеЛйері рУти, 
Щоб-ь тебб, мій рідний кр&ю. 
Навіки забути. 

Вт> тобі, рідний кр4ю, 
Лйде туманіють; 
По степй^х'ь твсіхт» розлбгихь 
Бодякй красніють. 

Тобі, рідний кркю, 
Не дав-ь Госпбдь дблі. 



•) Основа, 1861 г., Нояйрь, стр. 7. 



145 

Роскйнулась твой дбля 
Могйдами в-ь пблі, 

Зійду на могилу. 
Глину на Вкраіну... 
Помандрую в-ь чужі зймпі, 
Да тамь и загину. 



• До Данта, 

прочитАвщи вг6 поему Пікло*). 

Хто не знй,е, Д&нте, твогб горювання, 
Той и твогб пйкла страшнбго не взн4е: 
С-ь твогб сйрця вийшли ті оповідання. 

в-ь праведному сирці той огбнь пал4е, 
Що п4лить у пйклі душі беззакбнні; 
Вь мученому сирці іблодт. побивше 

Рожйвиі квіти, пишні, благовбнні, 

Що гинуть без-ь сліду, що, мовт. сонь, зникають, 

Оставивши вь сирці бблі невимбвні. 

Нех6.й усі лв5де тйі бблі чують; 

Нех&й усі зймлі, всі язики знають, 

Якь великі душі за ввесь мир-ь горйють. 



До Марусі Т, **). 

Не спів&й міні, землйчко, 
На чужій чужині, 

Не нагадуй міні, сйстро, 
Рідноі Вкраіни. 



*) Основа, 1861 г., Сентябрь, стр. 41. 
••) ІЬі(і., Ноябрь— Декабрь, стр. 11. 



10 



146 

Тво}{ пісня порвв&е' 

Туди мой д^шу, 
Де любліб я к&рі бчі, 

Та забути мушу. 

Не забуду я до суду 

И навпбслі суду! 
Тимь кохй.нням'ь перед-ь Богомг 

Хвалитися буду. 

Лібблять лібде пишні квіти, 

Лйблячи зривають, 
А красою, такт, як-ь діти 

Метйликом-ь, гр&ють. 

Я люблй тебй, дівчино, 

Якь дитину мй,ти. 
Не баж4ю за кохання 

Льббоі одпл^ти. 

Мой сбрце за кохання 

Міні одплатйло. 
Що дорогу мой тймну 

СвітомТ) освітило. 

Освітило — т4йну слбва 

Живбго одкрило... 
Ой не дУрно жь мой сйрце 

Жило и любило! 



147 



Родина єдина *). 

Ой немй, на рідний бйрігь 
Врбду-перехбду; 
• Не знайти до рбду брбду 
Через-ь бистру вбду. 

Бистра річка — життгі мой, 
Ширбка-глиббка,.. 

Пл4вле-т6не на тій рїцці 
Душ4 одинбка. 

Ой вихопись, души мой, 
Та змахни крил&ми, 

Поленй, де рідна х&та 
Стоіть між-ь сад&ми. 

Ой КОгб Ж-Ь тобі П08В&ТИ 

Изь рідноі х&ти? 
Глухо вт. ХЙ.ТІ... хиби, встіїне 
Зг домовини м&ти. 

Ой нехй,й ВОН& уст4нв, 
На мине споглйне, 

Та 30 мнбю свой гбре 
И щ6.стя спомяне. 

Ой я з-ь м4тернбго гбря 

Набірй,вся сили, 
М4терні святі надіі 

Д4лй мін{ крила. 

Облітйв-ь я тими крильми 
Ввесь свігь-Украіну; 



•) Основа, 1861 г.. Ноябрь-Декабрь, стр. 12. 



10» 



і 



і> 



148 

Сгіду-падУ одпочити ■ 
На вбогу могилу. 

Уббгая, низбнькая, 

Забута могила,^ — 

Вояк в-ь мине на Вкраіні 
Родина єдина. 

Навкруги стогігь гробниці 
Ст» пишними словами.. 

Я на ій повішу кббзу 

Зь живими струн&ми. 

Ой хто прийде по родині 
Пл&кати-ридй,ти, — 

Буде кббза бму гр^ти,- 
Сйрце розважати. 

Будуть лВ5дв по тій кббзі 

МОЙ М&ТІрЬ ЗНЙ.ТИ, 

З-ь нбю й сина, якь єдину 
Д^шу, спомин&ти. 



Тульвіса *). 

Ой итбві. я до дівчїіни — 
Одь ворітт. вернувся: 

Піду лучче до шинкірки 
Горілки нап-БЙся! 

Нех6.й дббрі лйде славлять 
Що вь шинку ночую,— 

Щб за тиждень загорьбю— 
36, ніч-ь прогайную. 



•) Основа, 1861 г., Ноябрь— Декабрь, стр. 15. 



149 

лучче міні од-ь гром&ди 
Наругу приймати, 

Аніж-ь собі вбльні рУки 
Навіки звязбти. 

Твоі ч&рі, дівчинонько, 
Я по лйдяхт» зн&ю; 

Тому щ&стю, тому р6,ю 
Віри не дійм&ю. 

Ой колйб-ь нась не в^зано — 
Мбже бі) нам-ь жилбся, 

Що вблвю моб сйрце 

Сь твоімт. понялбся. 

Ой яки тамг щ&отя-доля 
Дй вг хбті невбля? 

Мой дбля — середі пбля 
Невйзана вбля! 

Ой аагр&й міні, кобз&рю, 
Про ті ч&си д&вні, 

Як-ь у Січі проживали 
Н&ші предки сл6,вні. 

Ой загр&й міні, кобз&рю, 
Нех&й я заплачу, 

Нех6.й дблю — вбльну вблю— 
Кріз'ь слбзи поб&чу. 

Ой заплй,чу-8арид6,ю, 

рутою утруся... 
До лйбоі дівчйнойьки 

По-вік-ь не вернуся. 



150 



Святиня *). 

Мбвчки струни па бандурі 

Я перебір&ю. 
Заспів^в'ь би я до тйбе — 

Гблось замір&е.' 

Не почуешь могб слбва 

СЙрцеМ-Ь МОЛОДЙНЬКИМ'Ь, — 

Квітчаною головбю 
, Схйлисся до нйньки. 

„Пестй м^не, мой нйне, 
Як-ь малу дитину. 

Я твойго, нйнй, лбня 
До-віку не кину," 

— „Ой покйнеш-ь, мой доню, 

Д&лебі покйнеш-ь, 
у чужий крй,й, в-ь чужі лнЗде 

Пт&шкою полйнешь. 

Прийде, прийде, могі доню, 

Так4я година. 
Що ріднійша нйньки буде 

Льббая дружина." 

И я чую тихі рйчі, . 

Голоснійше гр&ю 
Я душйю молодую 

Красу обійм&ю. 

Ой бандуро, рідна сйстро, 
Золотйі струни! ^) 



*) Основа, 1861 г., Ноябрь — Декабрь, стр. 15. 



151 



Вложй ві н^і мо^ серце, 
Висбкиі думи. 

Нех&й ій в'ь ві сні приснйтця, 
Щб я чую й ЗНЙ.Ю, 

Про щб сйрцем-ь одинбкимь 
Гбспода благй,ю. 

Нех&й ій В'Ь ві сні присвйтця 

Мй,ти Украіна, 
Щше гбре, нй,ша радість, 

Надія єдина. 

Святи слбво— рідна мати; 

Есть іщй святиня, 
Вища, Ббгові милійша — 

Рідная Вкраіна. 

Зрозумій, МОЙ КОХЙ.ННЯ, 

Чистою душйю, 
Щб люблй я,, чим-ь живу я, — 
Вудеш-ь ти мойю. 



Великі ироводи *). 

П08МА 

(1648). 



евіа тій поіова. 

N011 ега (Іерта сіі 8і £;епиі сова. 
Оапіе. 



Благій матері славного сина 

Марьі Ивановні Гоголь. 

Як-ь на мине щуря-буря 

Оь півнбчи схопилась, — 

Твой х^та, благй. м&ти, 
Міні відчинилась. 



•) Основа 1862 г., Явварь, стр. 17. 



152 

Які» ва м^не хиже пткатво 
Вкжво налітАло, — 

Ти менй, благ4я акти, 
Орябиь велич&ла. 

Не орйлт> я, стари, нйне, — 
Гблуб-ь полохливий, 

Яструбй,ми заклбваний, ^ 

Сбвами ночнйми. 

Підь ТВ0Я5 схов&всь я кришу, 
В-ь завірвбху злую; 

Твоім-ь д^хом-ь тбплим-ь дишу, 
Твоім-ь сйрцемті чую. 

Ой ти вміла заспокбіть 
Ліікане сердйнько, — 

Вуркочу тобі тихбнько, 
Мой рідна нйнько. 



Пісня перва. 
1. 

Ой чогб, чогб 

Вь слАвнім'ь Г&дячі 
Вь усі давбни задзвбнеео? 

Ой чого, чогб 

Усі мбгилки 
Корогв&ми закр&шено? 

Попи саів6.ють, 

Свічки пал&ють, 
Козаки шабельк&ми лиск&ють. 

Ой когб, когб 
ПЙШНИМ'Ь ибіздомії 



153 

У почйті привезено, 

Воронбго конгі 

Вь сріблі-зблоті, 
За трунбю приведено? 

Пани й панйтя, 

дуки, княжата 
З'ьіхались труну провож&ти. 

Ой хтб жт. бо то, хтб 

На сирУ з^илю 
Пав-ь у ^брнім-ь оксамиті? 

Тяжко старбму 

Зоставатися 
Сиротбю на світі! 

Е кому меди 

И вина пити, 
Та нікому очйй веселити 

П. 

' Гбді тобі, гбді 
П6,не Рарожйнський, 

У сирУ збмлю бйтьця: 

Ще ж-ь бо ти на світі, 
У похил ихь літяхт». 

Не зовсім-ь одиниця. 

Не залив&й, б4тьку, 

Примерклого бка 
Гіркими слбз&ми: 

Есть у т4бе втіха — 

Дочкі яснобка, 
Сії чбрними бров&ми. 

Ой вов4 відії жалю, 
Янь степові квітка 
Підь росбю, схилилась. 



І 



_ 



154 

А на Н красу, 
На пишну урбду 
Вся молбАІжі» задивилась. 

Схилилась над-ь брй-том-ь, 

У ябринх-ь серпАнках-ь, 
Якь верби, над-ь водбю; 

Усім-ь взяла бчі, 

Усім-ь взяла сйрце 
Молодбю красбю. 

ПІ. 

Під'ь страшну негбду, 

Черезь Жбвту Воду 
Не знайшли пани брбду; 

Помбр-ь молодйнький 

Панйч-ь Рарожйнський, 
Повернувши сь похбду. 

Не низькймь поклбномь 

Низові гультййство 
Паненй привіт&ло: 

Вено бму в-ь груди 

Зт» довгої ПИШІЙЛІ 
Подарунок-ь посл^о. 

Чи то степи й б^ки, 

Глиббкі байрй.ки 
Кр6,сним'ь мАком-ь процвіт&ють: 

Чи то Хмельнищй,не, ^) 

Втікачі-панщ&не 
Червбну кровь розлив&ють? 

Застукавг Хмельницький 
Гетьмана Калину 
Изг Потбцьким-ь підт» Стеблбвимт.,- 



155 

Діїкують панбве 
По костблах-ь Вбгу, 
Хто вернувся здорбвим'ь. 

Ой уж^ жь Хмельві^цький 

На всю Україну 
ЗичнймТ) гблосомі) гук&е: 

,Гей, хто не хбче 

Шлйхті догож&ти, 
Хай до мине прибув&еі" 

Гудуть хліборбби, 

Якь веснііні бжбли: 
я Ой щб м&емо чинити? 

Чи намь манівцями 

За Дніпрб втікати, 
Чи ще ШЛЙХТІ послужити? 

яУжй жь ми служили, 
Ужй ж-ь ми й робили. 

Та ш,6 м&емь за послугу? 
Запрбдало п6.нство 
Наше тйло й душу 

Орандаріім'ь у наругу. 

IV. 



Ой у Лубнйх-ь крутоіїрих-ь, 

У висбкім-ь з&мку, 
Сидить пишний князь Ер^ма ^) 

На тісовім-ь §4нку. *) 

Насупився князь Ерйма, 

Все листи ЧИТЙ.Є. 

„Вр&же хлбпство! Х&мське кбдлої" 
Раз-ь-пб-разь гук&е. 



166 

„Наряж&йте драгбнію, 

Лаштуйте гарм&ти! 
На всіхп шлях&х'ь, перевбзахь 

Пост&вити ч&ти! 

,Усі стежки по яр^гах-ь 

Поперетин&ти, 
А, пійм&вши утік&чів'ь,* 

На п&лі вбив&ти! 

.На роспуттях'ь шибениці 

Ставити по полю, 
Щоб-ь 8авч6.су вгамувати 

Лед&чу овавблю!" 

V. 

Кличе пишний князь Ерйма 
Пйред'ь сйбе Гблку, — 

Молодбго отамана 

Панцирного пблку. 

„Щне Гблко! ти вірностю 

' Свой Ймя всл^вивь: 

Тим-ь я тебй сйредь шлйхти 

Високо постАвив-ь. 

„Хоч-ь родивсь ти відті козаки, 
Та шляхетну д^шу 

Вг твоіхт» речіх-ь и учйнках-ь 
Шанувй,ти мушу; 

„Бо не дУрно ти 80 мнбю 
З'ьіздив'ь чужі крйіі: 

Розумнійшоі людини 
Наді) т^бе не икю. 



157 

„Вірний ГблкоІ теп^рь ткя 

Година наст&ла, 
Щоб-ь твой душ& шляхйтна 

Сбицемі) засиііла. 

дЗанедужав-ь Рарожйнський, 

Поховавши сина, 
А тимії ч&соді'ь закипає 
Бунтомь Украіна 

„Гадяч&не пйрші вст4нуть: 

Завзйтиі лібдеї 
Як-ь не впйним-ь тогб хлбпства, 

То щось лихй будеї 

яОдй ж-ь мушу сусідові 
Допомбгу д&ти 
И тебй посл4ть у Гй-дяч-ь 
Рейментарюв&ти, 

„Честь велика! Усй шлйхта 

Завидує зббку. 
А за вірвость дамб тобі 

Нагрй.ду висбку: 

,Дам6 тобі крулевщйзну 
У Липовім-ь Врбді, 

И будеш-ь ти, зь ЛЙ.СКИ сййму, 
Шлііхтич'ь на загрбді." *) 

Уклонився пант» отумань, 

Засийли бчі: 
„Я більшоі, ясний КНІІЗЮ, 

Мйлости не хбчу, 

„Аби міні панімі) своіим-ь 
Дббрв догодити 



158 

И відт) нихії ласк&ве слбво 
Собі заслужити," 

VI. 

Чогб ясь се ти, Гблко, 
Чого ж-ь се ти, друже, 
Одійшов-ь одг кейзя, 
Та й зажуривсь дуже? 

Чи ти зажурився, 
Чи ти загад&,вся, — 
Хто ж-ь би то по тббі 
Дорозумов&вся? 

Глибокий колбдязь, — 
Тільки дно блищйтця: 
Твой думк4 глибше 
У сирці таітця. 

Глиббкий колбдязь, 
Води не достати: 
Тебй не збагнувсь би 
Ні б&тько. ні м&ти. 

Глиббкий колбдязь, 
Не сягни ключина: 
Тебй не збагнула бт. 
И вірна дружина. 

Сі» пан&ми ти вйрісь, 
Пан&м'ь сподобався, 
И рідного батька 
Зм&лку відцур&вся. 

П&нськимь теб^ м^ти ' 
Лйчком-ь наділїла, > 



159 

Бо в-ь п&нських-ь будйнках-ь 
Тоббю ходила. 

Уродила м4ти — 

Як-ь намалювала, *) 

Бо в-ь п&нських'ь будйнках-ь 

Вони, пробувала. 

Чогб ж-ь теб^ сйрцем'ь 
Козаки шанують?... 
Козацьку натуру 
Вони в-ь тобі чують. 

Якії загрАешт. в-ь пблі 
На воронімг кбні, — 
За тоббю, Гблко, 
Коз6.ченьки рбемі)! 

Якт> вйідеш-ь збрбйно 
Грянйчить грянйці, — в^ 
Вони за тоббю — 
Що вбльниі птиці! 

Вірно Гблка, вірно 
Свойму п4ну служить,.. 
Чогб жь бгб сйрце 
Пбтай усіхь тужить? 

Зь вес^лоі учти 
Гблка утік4е, 
И пінська шанбба 
Егб не втіш4е. 

Ой біів-розбив^е 
Щука-рйба риску: 
Не вваж&е Гблка 
На дівбчу л&ску '). 



160 

Летить ррбл'ь в-ь нйбо, 
Роспустйвши крила: 
С-ь ковак&ми Гбльці 
Розмбва не мила. 

По сйнйму мбрю 
Лйбідь поринає: 
Не простацьку Гблка 
думку собі м&е.... 

VII. 

ПІШЛ&-ПОВИЛ&СЯ, 

Зь Лубйнь крутойрих-ь 
Дорбга розлбга...^ 

Обняли коз&цьку 

Безбднюю д^шу 
Велика трівбга. 

„Дй ти живйщ-ь, слй,во, 

Пр&ведне лицірство, 
Дй тебй шук&ти? 

Ой що жт. тебй, слй,во, . 

На- свігь не явили 
Висбкі паліти. 

„Ой чи тб жь то сл&ва, 

Велика заслуга, 
Щоб-ь свій рідь підняти? 

Чи т6 сл&ва сл&вва 

На Ббжому суді, 
Щоб^ людг рятув&ти? 

„Ой из'ьіздив'ь-звідав'ь 
Я чужйі зймлі, 
Рбзуму набр6,вся; 



161 



Ой бй.чивт> я'сл&ву 
Понад-ь сйнімт» мбрем-ь — 
Я вт. ій закох4нся. 

,0й шумлЛть байраки, 

Луги Низовйі 
Буйними вітрами: 

„Ой настало врймя. 

„Насїйлр година 
„Розмовлять от. паніми. 

„Ой буде розмбва 

„У чистому полі 
„Дбвгими списами: 

„Гей, пйшнее п4нство, 

„Шляхетне лицарство! 
„Росквитайтесь а-ь нбми! 

„Ой буде розмбва, 

, Гарматная рй.да 
„Огнйм-ь, порох4ми; 

„Напйшемем'ь листи, 

„Вічні договбри 
„Гбстрнми шаблймиї" 

УІІІ. 

Іде Гблка чйстим-ь пблем-ь, 

На воровім-ь кбні; 
За ним-ь повчбк'ь панцйрниківь 

У яснйнькій збрбі; 

За ним-ь слуги молодйі, 

Воай скарбовйі; 
Під-ь білими попбвами 

Кбні дорогйі. 



11 



. 



162 

Блищить ш&бля козацькая 
Відь сріблб, та зл&та: 

Зрядйвт. 6г6 пан-ь ласк&вий, 
Як-ь ріднбго брй,та. 

Горить в-ь пблі, против-ь сбнця, 

С^кні-едам^шки: 
„Не забув&й, вірний сл^го, 

Княжйцькоі лй,ски." 

— „Не забуду, не забуду, 
Хнбк жив-ь не буду! 

Ой я вам-ь, вельмбжне п&нство, 
За все вдйчен-ь буду:, , 

„И за те, що пінські бчі 
Й п&нські брбві м^ю; 

И за те, що свогб б&тька 
Зм&лку відбігаю; 

^і. за те, що мой мй,т0 

Пішлйі за водбю, 
Породивши паненйтко 

Вь лузі над-ь Сулбвд; 

И за те, що ви дост&тком-ь 

Менй наділили, 
Нагрубивши, наздир&вши 
З-ь рідноі Вкраіеи. 

„Ой Ерймо, пишний кшізю! 

Не дивись звисбка: 
Не засліпиш-ь сріблбмі.-злбтом'ь 

Коз&цького ока! 

,Булб менй в-ь чужі збмлі 
З'ь соббю не бр6,ти, 



168 

Коли хотівь зь мине слугу. 
Дворянина мкта. 

„Вулб менй не пуск4ти 
На т4йні розмбви 

До тих-ь людйй, що п6 світу 
Шіірять рбвум-ь нбвий. 

„Ой ти, кніізю, вь Езуїтів-ь 
Учивсь панув&ти, 

А я учивсь у тихть людйй 
Вратів-ь рятувати. 

Закбвані брати моі • 

Вт) шляхбцькі статути... 

Пбра, пбра поскид&ти 
Невбльникам-ь пухи! 



ПІСНЯ друга. 



Середь гй,ю, під-ь горбю, 
Старий дуб'ь стоіть; 

Спідь кбреня тогб дуба 
Крннйця дзюрчйть. 

Дз*)рчйть-біжйть криниченька, 

Наповни стаибк-ь. 
Над-ь тим-ь ставкбмь нахилився 

Вишневий садби-ь. 

Похилая хатиночка 

З'Ь садки, визирй,. 
Ві тій хатинці прожив&е 

Бабуся старб,. 



11* 



164 

"Сам^ собі, як-ь міайяець. 

Кругбм-ь гай шумить. 
Полягли травб. висока — 

Нікому косить. 

Чий же т6 в-ь траві висбкій 
Протбптаний слідг? 

Нбсять діти-ун^чята 
Бабусі обід-ь. 

Бабув&ти вони, хбдить 
До добрихь людбй, 

А аімбю у з&пічку 

Вбвну в-ь них-ь прядй. 

Тамг дітвбра сь повитухи 
Не звбдить очйй, 

Слухаючи пісйвь іі 

Та старйхь річйй. 

Як-ь водиця испід-ь дуба 
У ставбит} біжить, 

Так-ь бабуся зт. малйвькими 
Дітьми бубонить. 

А весей.-красн4 настй-не — 
Вони, знов-ь у гаіі, 

Знов-ь до дуба підгірвбго, 
Бо там-ь іі рай. * 

Т6 не квітки міжг травбю, 

Т6 — думки і(: 
Як-ь споглзіне, то й згад&е 

Р6,дощі своі: 

„Цвіте гісний, цвіте крб^сний! 
Не довго цвітйш-ь: 




165 

На хвилину, милий Ббже, 
ЩАстя вамі» дайшь. 

„Ой сонь-трй,во в ти, абре! 

Густійте бриніть, 
Де дружина иоА вірна 

Під-ь ііворомі. сиить. 

,А ти, вбдо дзюркотлива! 

Течи изь ставкй^ 
У Сулу аеленолугу... 

Тамь иоЛ дочки. 

„Русйлкою покутує 
Рбзум-ь молодий, 

Що не втеклА, необ&чна, 
Лихбі біди. 

„Перед&й ій, дзюркотбнько, 
Плачь довічній мій, 

М4терніми слізоньк4ми 
Лйчко ій обмий. 

я Коз4ченьку-безб&тчвн ку ! 

Ти — кр&дений цвігь... 
Цвіти жь собі и красуйся 

На ввесь Вбжій свігь. 

„Ой, як-ь я тебй не бкчу, 
На сирці пвч4ль; 

А поб4чу твой врбду — 
Візьме сйрце жаль: 

„На послугу, на утіху 
Щнству уродивсь, 

И ВІДЬ рбду К03Й.Ч0Г0 

На-віки одбйвсь." 



. 



166 



167 



II. 



Ой блиснула грімниченька, 
Густу хм&ру розрив&ючи: 

Засийли козаченьки, 
Дубрбвою проіждж&ючи. 

Попереду пан-ь отй.манть 
Пок&вуе імь доріженьку. 

Кінь вороний, самт» молодий, — ^°) 
Чогб ж-ь клбнить він-ь голівоньку? 

То не маки процвітай. 
Густу траву искраш&ючи; 

То козаки луку вкрили, 
Конйченьківт» попао.&ючи. 

Ой не журись, бабусенько, 
Що ти вту світі одинбкая; 

Есть у тйбе, стари, нйне, 
Родинонька ясноокая. 

Ой не гблуб-ь затуркотав-ь, 
У вікбнце добиваючись: 

Загомонів-ь каз&,ченько, 
Лйбим-ь слбвомь озиваючись: 

III. 

„Куди іду— не проіду 

Похйлоі х&тя: 
У тій хАті рробув^в 

Мой рідна м&ти. 

• 

„Пробувйе одинбка 

Сироти, бабуся. 
Вон^ міні — рідний бй.тько 

И рідна матуся. 



„Ой ти менй, бабусенько, 
В-ь колисці хитйла; 

Надь малбю дитиною 

Вь будйнках-ь спів&ла. 

„Ти зо мною розмовляла 

Тихо вечорами, 
Мой душу наповнила 

Щирими слов&ми. , 

,Спй,ли рйчи чарівничі 
У душі хлопйчій, 

Прокинулись, розвинулись 
у думці козй,чій, 

„Над'ь филйстими морями 
Живуть, мамо, лібде; 

Зміркув&ли, зрахув^ли, 
Щ6 сь козаки буде, 

,Тйі лібде, моі( нйне, 
ТвоБб річ-ь святую 

Розжевріли вь душі моій. 
Які» йскру живую. 

„Не турбуйся, иоЛ рідна. 
Що я в-ь пква. вд&вся: 

Зв^ла дбля, ик що коз&к'ь 
Панй^м-ь сподобився. 

„Ой у тйбе кругбмь х&ти 

Тихая дуброва, 
А у лузі Великому 

Гучн4я розмова. 

„Ой у тйбе по садбчку 
Метелики гр&ють, 



168 



А из-ь лугу Великого 
Орли виливають. 

„Вйлиаули сизі орли 

Вь Кбрсунь на Вкраіну, 
Оживйли-воскресйли 

Козацькую силу. 

„Ков&ченко-безб&тченко 

Шлйхті прислужився, 

Що, грянйді грянйчивши, 
Він-ь у сл&ву вбився, 

„Ой викине він'ь ту (;л6.ву 
Корогвбю в-ь пблі, 

Заив&ючи невбльників'ь 
До вбльноі волі. 

.Буде п&нству зг бго сл&ви 
Вічний упомйнок-ь: 

Повтік4ють-позб)г4ють 

Зь васбких-ь будйнокть. 

„Благослови, рідна нбне, 

Старими рук&ми, 
Щоб-ь вороги вт. полі мліли 

Перед-ь козак&ми. 

„Благослови, бабусенько, 

Святими своім-ь слЬвомть, 
Щобт. до тйбе я вернувся 
Из-ь войнй здорбвим-ь. 

„Не хбчу я на Вкраїні 
Пй.ном'ь панувати 

И пихбю безталаннимт. 
Ж&лю завдав&ти. 



169 

• 
,Я підкину підвалину 

Під-ь твой хатину 
И введу вт> нбі уббгу, 

Молоду дружину. 

,3аспівй.е-ааси}іе 

Гай навкруги х&ти, 
И доживйш^ зг нбми віку, 

Як-ь рідная мбти.* 

IV. 



У старбго дуба 

Холбдна водиця 
Стиха кбрінь підмив&е: 

Про Жбвтиі Води 

И про Корсунщйну 
Повитуха мбвчки анбе. 

Колйб-ь не дітвбра 

Малими ног&ми 
В-ь траві стйжку протопт&ла, 

То пташки співучі 

И бжілки гудйчі ■ 
Новину бь ій росказ^ли. 

Про Жбвтиі Вбди 
И про Корсунщйну 

Шйпче вітер-ь по дубрбвах-ь. 
Не а-ь одниі буди 
Повтікйли лйди, ") 

Неодйн-ь пустує брбвар-ь. 

Про Жбвтиі Вбди 
И про Корсунщйну 
Дітям-ь сни чуднйі снЛтця: 



170 

По всій Україні 
Всгіке зрозуміло, 
Що час-ь на Ляхів'ь піднйтьця. 

Ой заходить сонце - 

За холбдну хмй,ру, . 
А нббо огнйм-ь пал6,е: 

Старбнька бабуся. 

Здіймаючи рУки, 
Щйримі» сбрцем-ь промовлйе: 

,И благословляю, з 

И Ббга благ&ю, 
Щоб-ь фортуна в-ь пблі їіамь служила, 

Щоб-ь несите ц&нотво 

И хиже ранд&рство ^) ' 
Коз^ька сила одоліла., .' 

І 

„Які. зсч будеш-ь, сйнку, 

У чистому пблі 
За Лях&мй конбмт, уганяти, 

Не ражу я, сйнку, 

Тобі кров-ь людськую 
Річеньк&ми м&рне проливати, 

„Нех&й побивше 

ВорЙженьків-ь нашихт» 
Всбгосвітняя позбра. 

Що по всЄмУ світу, 

По всіхь дббрих-ь лйдях-ь 
Хбдить иа-ь двори, до двбра. ^8) 

„Буде о-ь тббе СЛЙ.ВИ— 

Предківськую збмлю 
Унуч&там-ь поверт6.ти; 

Буде з-ь тебе слй,ви^- 

Бельмбжнее п&нство 
З-ь Украіни позгонити. 



' 



171 

„Ой нех&й же тйбе 

Ббжий Син-ь намнбжить ") 
За твой козачу вдачу! 

Мбжв доживу я, 

Що на Україні 
Людську вбленьку поб&чу. ■ 

„Мбже, доживу я, 

Що в-ь старенькій х&ті 
Загучйть скрипки й цимбйли, 

И звич&ем-ь дббрим-ь, , . 

Ти дітбкь згодуеш'ь, 
Які» ми свсіх-ь годув&ли. 

„Коли ж-ь не побачу 

Коз&цького війська 
Підь білою корогвбю, '*) 

То надію тбплу 

Понесу у сирці 
Вь домовину иаь соббю. 

„Коли жь не хит6,ти 

Міні правнуч&ти, 
Якь тебе колись хитйла, 

То й то мині р4дість, 

Що я тебе в-ь військо 
На ворогів'ь провожйла!" 



Пісня трйтя. 



І. 



Вельмбжний рід-ь Рарожйнських-ь 

Початку не ике: 
Як-ь розжився, збагатився — 

Ніхтб не зазнає. 



172 

Мбже, ще тоді, як-ь Кй-ін-ь 

Завйдував-ь бр&ту, 
Судила ім-ь сліпи, дбля 

Здобйчу баг&,ту. 

Мбже, прйдки умочили 

В-ь людській крові рУки... ^^) 
Забули те, занедбали 

Вельмбжні унуки. 

Паненйтами рожілись, 

Панами вмір4ли; 
Зг висбкоі високбсти ") 

На люд-ь позир&ли. 

И хилилась усгі шлйхта 
Підь п&вськую рУку, 

Оддавбла дітйй своіхг 
У двірську науку. 

Тимт) дворйнствомь пиш&ючись, 

Училася шлйхта, 
Якь добтй-ткомі. та гонбром-ь 

Переважить бр&та; '^) 

Як-ь піддінську нахилити 
Шйю під-ь кормигу; 

Як* саж6.ти бунтовнйків-ь 
У тбмну хурдигу. 

Царюв^и Рарожйнські 

В-ь шляхйцькій гром&ді, 

Стйірші в-ь війську, самовл&дні 
На сеймбвій р&ді. *^) 

И изт. рбду в'ь рід-ь привикли 
Себй поваж&ти' 



178 

«Кому робить, кому служить, 
А намт» — панув&ти. 

„Сам-ь Господь нам-ь ук4зув 

Владйчню роботу: 
Хилить підь нась братівь-шлЛхту 

И хймську темнбту. 

яС-ь ким-ь 80ТНЙМСЯ за грянйці — 

Він'ь нам-ь помаг&е, 
Из-ь рбду В'Ь рід-ь Рарожйнськихт. 

Дббра розшир>іе. 

„Такт, судилося на нйбі, 

Щобь роди стари нн і 
Уставляли суд'ь и правду 

По всій Україні. 

„Ой якь зь д&вніх-ь було ч&сівь, 
Так-ь повинно й бути; ^о) 

Не здоліе тогб л&ду 
Ніхтб повернути." 



II. 

Ой пр&вду мовлгіли 
Вельмбжні панбве, 

Нехйблену прАвду, 

Пбки не гукнули 
Луги и дубрбви 

Про козацьку зр&ду. 

Закрутилась круто 
Зелена хмелина. 

Звившись на тичину; ^^) 
Огласйло хлбпство 
Шлйхту брехун&ми 

На всю Украіну. 



174 

„Шкбда каанодіямь 
Зь висбких-ь амббнів-ь 

Простолйдя дурите! 

Ой гбді нам-ь, бр&ття, 
Шляхбцькому Богу 

Ладанй,ми курити. 

„Ой зберімось, бр&ття, 

У чистому пблі 
На спасбену на^ку: 

Стіньмо одностайно, 

Под&ймо братт) бр&ту 
У тяжкій пригбді рУку." 

И вже ид^ть різно, 
И вже гудить грізно 

Чбрві хм&ри ЗІ! гром&ми. 
Насупилось нббо, 
Сгіють блискавиці 

Усімй, сторонами. 2*) 

И вже не одного 
Росчахнуло грбмом-ь 

Кучерявого дуба... 

Втікайте, панове, 

Вь Пбльшу з-ь Украіни; 

Буде вамт» велика згуба! 

У Г4дячі слй.внім'ь, 
На Йвана Куп^а 

Громовб. стріли, вп^ла: 

У пй.нський будйнок-ь 
Людськй. поголбска 

Новину страшну примчйла. 

У Гидячі слівнім-ь 
Посербд'ь баз&ру 
Кр&сне полом-ья пал&е: 



175 

Ой т6 козАк-ь Гблка 
Из<ь панцйрним'ь пблком-ь 
Навкруги людбй збірне. 

У Гй,дячі ол&внім-ь, 

На велике свито, 
Костбли мовчйть-пустують: 

Ой посередг ринку 

Козаки охбчі 
На вбзі вбза риштують. 2') 

Чогб притаілись 
Увити зт. ЗСидами 
У склепй.х'ь з-ь мертвяк&ми? ^) 

Ой високо МЙ.Є, 

На сбнечку ойе 
Корогбв-ь між-ь козаками, 

,0й ви, коаачйньки. 

Ви хиж4цькі слуги 
И ви вббгі гречкосії! 

Ой гбді вам-ь, бр4ття. 

Неситому панству 
Хилить под-ь кормигу шйі. 

„Ой хапайте, бр&ття, '*) 

Хто кйй, хто дрючину 
На вельмбжвую Спйну, 

Вирятуймо, бр&ття, 

З-ь тйжкоі невблі 
Свою рідну Вкраіну. 



„Ой гбді вамь, бр&ття, 
Жито засівати 
По шляхйцькому пблю. 



176 



Гей', зьорімо, бр4ття, 
Свой предківщину 
Та засіймо святу вблю". 

III. 

Оцй Голка серед'ь ринку . 

З-ь возів-ь покликі,е. 
Лн5бо корогбвь княжйцька 

Надь козакби-ь грй.е. 

Червбною кит4йкою 

Пишно вози вкриті. 

Стоіїть мовчки Гадячй.не, 
Мов-ь у зймлю врйгі. 

Давнб, давнб такйх-ь річйй 
Не чула Вкраіна: 

До землі всіхг прихилила 
Лихй.я години. 

Поглядає брат-ь на бр4та, 
А бй.тько на сина: 

Чи вже спр&вді підніметця 
Ус^ Украіна? 

Чи вже спр6.вді роскуйтця 
Невбльникам'ь рУки 

И визволять батьків-ь сини 
А дідів-ь унуки? 

Роскуїбтця, роскуйтця 

Тільки всі встав&йте 

На шлйхецькі хитрі рйчі 
Й грізьбу не вважайте. 

Роскуйтця, поскид&е 
Щйд4ни Вкраіна 



177 



Аби у всіхт. бул4 вбля 2») 
И дума єдина, 

„Роскуйтця, и до-віку 

Вже тогб не буде, 
Щоб-ь на п4на працювкли 
Невблею лнЗде. 

„Брати моі, зачинайте 

Велйкее діло: 
Ставши в-ь л4ви, підступайте 

Підь п&еський мур-ь сміло. 

»Не вважайте, що глиббко 
Він-ь у зймлю врився: 

Хтббь устблві, цротйв-ь миру, 
Ще тбй не родився. 

пПрйдки вй,ші невблею 8^1 
Той мурь муровйли,— 

По цеглині розібрати 
Вй.М'ь завітувйли. 

„Не страшні смерть, хто надП 

На дблю не мйе, 
Кого вброг-ь, як-ь той ВбрОН'Ь 

Клюй-заід4е. 

«СлАва тому, хто полиже 

За вбогого брй,та 
И унукам-ь перекаже 

Вставати на кАта. 

,А про-тй прошу вас-ь, бр4тгя, 

Ладу могб жд6,ти 
И ПОріідкоМ'Ь, по-лиц&рській 

Шд-ь мурь підступати. 



13 



і 



> 

5 



і 



178 

„Може шлііхта схаменйтця 

Ц попрбсить згбди; 
Не бороніть, — хай втік&е 

За Даіпрбві води. 

„Хай втік&е та нак4же 

Вельмбжеим'ь панятамь, 

Щобь не важились буііти 
По уббгимь х&тамь. 

„Низько стогіть хати н&ші, 
Вгбру дух-ь пал&е,--- 

Не минйтця напаснику 
Хто нась насід&е!". 

IV. 

Вт) обідню годину 
На Йв6,на Куп&ла, 
сумно, сумно вь Рарожйнських-ь 
У будинку стбло. 

Старий Рарожйнський 
На ліжку кон&е, 
Егб дочк&-одинй,чка 

З'ь жклю омлів&е. 

Зт» великого рбду 
Одн4 зостайтця... 
Зупинились в-ь бчахт, слбзи. 
Серденько не б-ь^тця. 

Чбрна поторбча 
Молитви чит^е, . 
За дук&ти болящому 
Гріхи відпуск&е. 

Щб пав-ь ні вакбівії 
З'Ь молодбго віку, 



'■ 



179 

Довгопблий відпускне 
Од-ь-нйні й до-віку. 

Чи то, якг коз4цтво 
По тьбрмахь конАло, 
А козачки невблею 

Постіль пан^м-ь слйли; -"') 

• 

Чи то, як-ь павбве 
Гамувбли бунти, 
И під-ь шлйхту П08аймй,ли 
Коз4цькиі грунти: '■'^) 

Чи то, як-ь сь Потбцькимь *>) 
Сільский люд-ь карели, 
Відь Ніженя до Києва 
На п&лі саж4ли, — 

За все довгопблий 
П4нові прощ4е, 
И до р4ю пінську душу 
З'Ь мйромь одпуск4е. 



В-ь обідню годину 
На Йвй,на Купила, 
Сумно, сумно в-ь Рарожйнських'ь 
На подвір-ьі ст4ло. 

Радить шлйхта р&ду, 
Ст4вши кругйм-ь §каку; 
Виклик&е на пор4ду 

Вельмбжну паніінку: 

,0й що нам-ь, вельмбжна 
П&нночко, чинити? 



12« 



180 

Не здоліемт» противт) хлбпства 
34мку боронити. 

,Повтікй.ли зь акику 
Козаки надвірні, 
МалолнЗдком'ь зост&лися 
Сл^ги вй,ші вірні. 

• 

„Хоч-ь же нась и омаль, 
Та все чиста шлйхта, — 
Умір^ти ми готбві 

За п&на и бр&тя! 

„Чйсне панібратство 
Дорбжше нам-ь плити, — 
За ваші гйнор-ь и здорбн-ья 
Р4ди ми вмір&ти! 

„Шляхйцькою крбв'ью 
Вали позли в^ем-ь 
Влагороднимь н4шим'ь трупом-ь 
Рови зарівнйем-ь. 

„Нвх&й по всіх-ь зймляхт>, 
Де пани панують, 
Про шляхйцьку н6.шу з&цность 
Вельмбжниі чують. 

„Ватькй й діди н&ші 
Рід-ь вашії підпір^ли, 
Вони з-ь в&ми хлібь-сіль іли 
И меди пив&ли; 

„Зь в&шого дост&тку 
Вріли щйдрі д&ри: 
Черезь васт» вони від-ь сййму 
Кролевщйзни м&ли. 



181 

„Нех4й же вбачй,е 
Вся вельмбжна шлАхтл, 
Як-ь стойть дворЛне вірні 
За пй,на и брй.та!" 

VI. 

Ой крикнула лебедонька, 
Криломь вбду розбив&ючи; 

Озвйлася яснй, п&нна, 
Згбрда руку простяг&ючи: 

„Ой сл4вниі бр&ття шлПхто, 
Щші олуги незапл&тниі! 

Не вважй.йтв на мій смутокь, 
На моі бчі заплакані. 

я За хм&рами дощовііми 
Горйть-сйе яснй сбнечко; 

Ой відь ж4лю великого 
Роспалілось мой сйрдечко. ■ 

„Однй,, одні, як-ь айрнятко, 
З'ь могб рбду я аост&лася; 

Найвищая, найкращая 
Міні дбленька достйлася. 

„Сідл&й міні, пан-ь конйший, 
КовА могб довгогривого: 

Поведу я вірну шлйхту 
На козаки бунтовлйвого. 

„Уд&римо вступнйм-ь ббем-ь, 
Усі купою полижемо: 

Якь стоііти за свій гбнор-ь — 
Вікй.м'ь дйльшимь перек&жемо!" ^1) 

УП. 

Похилились в-ь тймнім-ь лузі 
Калинові вітв: 



182 



Запл&кала вірна шлйхта, 
Як-ь малйі діти. '*''') 

.Панно нйіша, дбле н4ша, 

Красб всбгб кр&ю! 
Не на землі бт) тобі жити, 

А вь Ббжому рі,ю. 

,0й веди жь нась, йсна збре, 
У чертбгь пресл&ввий, 

Де сиііють перед'ь Вбгомт» 
Твоі предки сл&вні. 

,А щоб-ь вброгь не втішй^вся 

По нашому згбні, 
Спр&вим'ь твойму панотцеві 

Пишні похорбни. 

„Як-Ь порине у твій ЗЙ.МОК'Ь 

Каломутна річка, — 
Горітиме вь тймнім-ь скли ні 
Восковйія свічка. 

„Як-ь кйне^ця хиже хлбпство 
Пити п&нські вина, — 

Злетить вгбру увись зАмок-ь, 
Якь лйгка перина. 

„Изг лбхів-ь, будинків!., ст&ень, 
Иа-ь хлбпського тр^па 

На двбрищі Рарожйнських-ь ■ 
Ст4не чбрна купа. 

„Хай уп-ьібтця гайдам4ки 

Вйнами-мед&ми, — 
Заростать іхг хижі кбсті 

Тйрном'ь-бур'ьян&ми. 



188 

„Ой про н6.шу чйсну сл4ву 
Буде мир-ь гриміти, 

А про зр4ду іхь лукаву — 
Зь г^домт» гад-ь шипіти. 

„Ой про шлііхту у світлйцях-ь 
Проречуть гетьм&ни, 

А про хлбпство у темнйцяхт. — 
Ланцюги й кайд&ни". 



ПІСНЯ четверта. 

І. 

Ой загули талимб&си мідянї, ^8) 
Ой зарж&ли"* кониченьки вороні; 
Стари, бр&ма усміхнулася, **) 
Що ворбта одімкнулися. 

Ой злинула лебідонька изт. гнізді; 
Гр&е кон^мі Рарожйнська молоді: 
Білі шіти, золотйі береги, ^') 
Сиплють йскрами каміння дорогі. 

« 

„Ой іду я, іду до шліббу, 
На віту, воріженьки, згубу! 
Ой зіграно міні и забубнено, *") 
Тільки менй не полвбблено, 

„А самі я женихів'ь своіх-ь люблй — 
Усйрденьку, як-ь у пйклі, потоплй. 
Горйть-кипйть гіркй серденько мой... 
Ой усім'ь вам-ь, женишеньки, місце є!" 

П. 

Ой вь Гідячі, серед-ь ринку, 
Ревнули гармати... 



♦ 



! 



} 



184 

,Нв нам-ь, шлЛхто мо$і вірна, 
Відт» хлбпства втік&ти!" 

Ой лиск&е в-ь чйрнихг хмй-рах-ь 
Зубч&ста грімниця; ^) 

Хто ж-ь то в-ьетця між-ь дйм&ми, 
Як-ь біла орлиця? 

,Дозв6ль, б&тьку, изь жупана 
Срібний дудзь зірвати! 

Ой не візьмуть чарівницю 
Коз&цькі гарм&ти. "**) 

„Ой у тббе, отамане, 

Замовні рушниця: 
НАші к^лі одверт&е 

Панна-чарівнйця. 

„Ой ти знй.еш'ь, от&мане, 

Всйке характерство: ***) 

Шкбда, шкбда товариства, 
Льббого братерства!" 

Окрйласїґ шлИхта дймомт», 

Рушниці гріміють; 
Гадяч£не, ЯКІ. снбпики, *") 

По землі ляг&ють. 

Окрилася шлііхта дймомь, 
Крізт» дим-ь огонь с}!е; 

Лйскавкою між'ь л&вами 
Панночка літіе. 

Ой не в&жся, п&не Гблко, 

П^нну зустрічати: 
Зачарує семипгідну — *^) 

Не втрапишті стрелИти. 



Ой не вй,жся, отамане, 
Шену наіждж&ти: 

Зачарує гбстру ш&блю — 
Не влучиш^ руб4ти. 

Ой не в&жся чарівниці 

У вічі заглянуть: 
Обомліють бистрі ноги, 

рученьки завинуть. 

Проруб&вся пані) отй.ман'ь 
До п&нни близйнько, — 

Заблищ&ли к&рі бчі, 

Тбхнуло серденько... 

„Гей, козакй-товй.риші 
Панцирного пблкуі • 

Оступіте у три л&ви 
Отамана Гблку. 

, Розвертайте по-лиц&рській 

За л&вою л&ву: 
Ростбчимо з-ь усіхь ббив-ь 

На панів-ь обл(\ву. 

„Чи то жь сл4ва — на капусту 
Зсікти жмйню шлйхти? *'^) 

Ой лучче намг іх-ь рук4ми, 
Як-ь курбй, забр&ти". 

Ой закйнувь пан-ь от&ман'ь 
Що риб&лка сітку: 

Ускбчила Рарожйнська, 
Як-ь пт&шка у клітку. 

Трепбчутця у неводі 
Кар&сі червбві; 



186 



187 



Ні до втбку гбрдій ШЛІІХТІ, 
Ні до оборбни. 

Ой нашь Гблка за морями 
Характерства вчився: 

Ой хто бь бгб перев&живь, 
Ще той не родився. 

Та не гар&зд'ь, пкве Гблко, 
Не гарйізд'ь ти рббишт., 

Що сь поклбном'ь низйсеньким-ь 
П4нну сь кони звбдишт». 

Колйб-ь тобі, от6,иане, 

Та не занедб&ти 
Підкинути підвблину 

Під-ь б&бину х&ту! 

Колйб-ь тебй чарівниця 

Не зачарувала 
И завзйття козацького 

Не загальмув&ла! 

ПІ. 

Западне низько 
Черв(1нев сбнце 
У пили та вь тум&ни.> 

„Ой стійте, не риньте 

У ШЛЯХЙЦЬКИЙ З&МОК'Ь, 

Брати моі Гадячбне! 



і** 



,0й алетівт} пугачі} 
На висбку бр&му, 

Та, якь пугу, та пугуі *•' 
Ой чує, чує 
Коз&цькее сбрце 

Якусь великую тугу. 



„Ой не дУрно, бр&ття, 

Вйіхала шлйхта 
На останній грець сь козак&ми: 

Мабуть, начинила 

Склепи будинкбві 
И підкбпи порохй.ми". 

Не слухають хлбпці 

И батьки старйі. 
Ринуть на адббич-ь велику. 

Ой богй,то лйду, 

Бідолйх-ь уббгих-ь, 
Укорбтить собі віку! 

Вивбдять хлопИта 

Кбней у нараді, 
Винбсять п&нські риштунки, 

А оірбма вббга, 

Вудники. дейнйки 
Пгють коштбвниі трунки. 

Ой зап&ло сбнце 

Вт. пили та в-ь тум&ни, — 
Хмари иблом-ьям-ь пал&ють: 

Ой у остй.ннв 

Нгйні бідолахи 
Веселих-ь пісень спів&ють! 

IV. 

Ой місяцю М&ЮІ 
Не світи зза г4ю, 
Нех&й гісно сер^дь нбчи 
Купило пал^е. 

Нех&й кругбм-ь грйща 
Т^мна ніч-ь насупить; 



188 

г 

Нех&й кбжне приголубить, 
Кого вірно лйбить. 

Ой захов&в-ь місяць 
Молодйі рбги; 
Потемніли стежки в'ь полі 
И биті дорбги. 

Куп&льні дівч&та 
Черезь огонь скй-чуть, 
А матіркй пз'ь батьк6.ми 
По убйтихь пл&чуть. 

Співають дівч&та, 
Як-ь у дзвони дзвонять, **) 
А пон^риі панове 

Побйтих-ь хорбнять. 

Чбрва потороча 
До панівь побрилась; 
Кому печаль, кбму гори, — 
Поторбчи радість. 

Украла нічь тймна 
Крів&виі жнива. 
Кому печаль, кому гори, — 
Чбрному пожива. 

Стиха, чбрний, стиха 
Сповидй,е панство, 
За людську кровтз обітуе 
Неббснее ц&рство. 

Стиха, чбрний. стиха 
Хлбпство поуч6.е; 
Ой хто сіє головами, 
А вінь зажин&е. 



189 



Не для тйбе, Гблко, 

Молодецькі ж&ртй: 

Взйвши мушкбгь, колб п4нии 

Дод^ржуеш-ь в&рти. 

Т(» не голуб-ь сивий 
Кругь голубки ходить: 
Павії от&ман'ь изт» панйнки 
И очйй не ввбдить. 



Бережися, Гблко, 
Дівбчоі рйчи, 
Щобг панИнка не влестила - 
Тзргб обрізу грйче. 

Бережися, Гблко, 
Дівбчоі вроди, 
Щоб-ь не вйпустив-ь ти шлгіхти 
За Дніпрбві вбди. 

Не вберігся Гблка 
Краси молодбі; 
Сідл^вь шлйхті пбтай р&ди 
ВороБЙі кбні, 

Не вберігся Гблка 
Тйхоі розмбви: 
Наготбвив'ь шлііхті зброю 
У тбмній дубрбві. 

Крйкнувь о-півнбчі 
Півень кукуріку! 
Не поб&,чять Гадяч&ве 
Сірбми до-віку. ^ь) 



190 



191 



Крйкнув'ь пугачь пугу 
Землй застогн&ла, 
Заревли і{ утрбба, 

Огн^м-ь запал&ла. 

Щнськиі будинки 
Підь нйбомі) літають, 
А пннбве изт. Гадйча 
У Дубні втікають. 

Обернулось грйще 
На страшну трівбгу. 
Присвічує красний півень 
Втікач^М'ь дорогу. 

Чи ясно, чи тймно — 
Жв4во втйкомг чйшуть, 
Тільки кбні воронйі 

Підковами крйшуть. 



ПІСНЯ пята. *) 
1. 

Блиснула зорй; 

Біліють полі! 
Під-ь холбдним-ь туміном-ь. 

Чогб зібрались 

Стари дейнйки 
У дубрбві за стй-ном-ь? 

Блиснула зорй; 
Біліють поли 
Почини, нйбо сигіти. 



' 



*) Основа, 18в2 г., Февраль, стр. ЗО. 



„Ой не гарйздь нам-ь, 
Старйм-ь голов&мь, 
Молодбго послухати- 

„.Ой наш-ь отАман-ь 

Високо літа, 
Та сід4е низенько: 

Що якь віскь рост&в-ь. 

За слбво одд^вт, 
Рарожйнській сердйнько. 

,0й чи на ти ж-ь брати наші 

Під-ь нйбо літ&ли, 
Щобь гайнути из-ь-за хмй.ри, 

Як-ь пани втік4ли? 

„Ой чи на те іхь по пблю 

Жуїбть сіроманці, 
Щобь наш-ь Гблка прислужився 

Вродливій пані/нці? 

„Усй пбле, всі дубрбви 

Вороний обсіло, 
Рознбшуе н&ші кості, 

Клюй н&ше тіло; 

,А панбве, зь л&ски Гблки, 
Вь Лубнйх-ь бенкетують, 

Та зь Ербмою на ГАдяч-ь ' * . 
Потуги готують. 

„НехАй же іх'ь привіт4е 
Из-ь шибениць шлйхта,... 
Викопаймо вр4жих'ь дуків-ь 
Изь могйл-ь проклйтих'ь! 

„Отаману молодбму 

Тепйр-ь п4нна снйтця: 



_192_ 

Ліббо буде на сл^гь іі 

Вставши подивгітьця! 

„Хай слухають шибеники, 
Які. вороний крйче, 

Як-ь удови, по мужеві, 

Сив'ь по бй,тьку пл&че. 

,А на Гблку верховода 

Зберімт. чбрну рй-ду, — 

Хай зупинить крйсним-ь сдбисмт. 
Людський жаль-дос&дуі 

„Чи такт» лйгко запл&кані 

Очі утирй,ти, 
Якь панйнці пбтай ради 

Кбника сідлй.ти! 

„Чи такг ліббо зр&дникові > 

У стовбй. стойти. 
Ой як-ь ліббо йсну панну 

На сідлб сажіти?" 

II. 

На дейцйках-ь босонбгихь 
Карм&зини сйють; 
■ Шабельк4ми шляхйцькими 
Будники лиск4ють. 

Не бойтця завзйтиі 

Панцирного пблку: 
Бубнять вь бубни, визив&ють 

На чбрний суді. Гблку. 

Вгійшов-ь Гблка середі, р&ди, 
Вкловйвся низенько. 



, 



193 

Коло бго панцирники 
Л4вами близенько. 

,3ратй мої рідні, 

Шанбвна громй-дої 
М&ете ви козацьке завзйття, 

Та не тимь завзйттямь, 

Силою сліпбю — 
Вйзволятця усі вАші бр&ття. 

„Брати моі лйбі! 

Тоді слобонйтця 
Відь Ляхівь несйтихь Украіна, 

Як-ь у всіхь уббгнхь 

И у всіх-ь замбжнихь 
Буде вбля и дума єдина. 

„В4чите ви дббре, 

Як-ь Ляхи лук4ві 
На погибель вась у зймок-в заманили, 

Не йнялй ви віри 

Мойму характерству, 
Та й баг4то лйду мірне погубили. 

»Мой жь характерство 

Не на те здалбся, 
Щоб-ь людську кровь дурно розливати: 

Навчивсь я науки, 

Щоб-ь людЄй від-ь муки, 
Не гнівлячи Ббга, визволити. 

«Ви чбрну ю ріцу 

На мине зозвйли — 
Стой передь в4ми, вь в4шій вблі. 

Не те МІНІ стр4шно; 

Страшно, що безт. мине 
Не буде вамт. у дохбдахг щ4стя-д6лі. 

13 



194 

„Знайте, бр&ття, підкбпана 

Уой Україна — 
Від-ь Г&дяча до Гл^хова, 

З-ь Луббнь до Лублйна. 

„Шдкоп&лися панбве 

Підь люд-ь необ&ЧБИЙ 
З-ь тогб ч4,су, як-ь постригся 

В-ь чйвці Сагайд&чний. 

„ПІД-Ь церкви З-ьбуДЙНКІВ-Ь П&НСЬКИХ'Ь 

Прокбпані хбди — 
На уп&док'ь и погибель 
Тймному народу. 

„Підійметесь, розіллєте 

Крів&виі ріки, 
А прийде ч^сь, провалитесь 

В-ь страшну тьму на віки. 

„Не про ти нам-ь— трйба, бр&ття, 

Ой не про т6 дб&ти, 
Щоб-ь шляхбцьким-ь білимь тр^пом-ь 

Пбле устил6.ти. 

„Трйба пильно тих-ь лукб.вих'ь 

Хбдів-ь дозирати, 
Що йдуть с-ь пал&тт. та до церкбв'ь, 

С-ь церкбв'ь у пал&ти. 

„Якь освітим-ь дйнним-ь світомт. 

Тйі тбмні хбди, 
Тоді тільки буде користь 

Из-ь Жбвтоі Вбди,— 

„Буде користь з-ь Солонйці, 

З-ь Альти, с-ь Корсунщйни: 






195 

Не запряжи у кормигу 
ШлИхта України! 

„Не мой жь се, чйсне бриття, 

Не мой наука: 
Идй БОНІ одь Исуса — 

Від-ь діда до внука. 

,Що хотіте, те й чиніте — . 

Я у в4шій вбли. 
Тільки прбшу — не згубіте 

Вкраїнської дблі!" 

ПІ. 

Зашуміли в-ь лузі 
Дуби кучерйві: 
Загукйли Гадяч&не 

На дейн^цькі л&ви: 

„Ой ви, волоцйги, 
Розбиш&цькі діти! 
Гей, лучче б-ь вам-ь по комиш&хь 
Низовйхг сидіти; ") 

„лучче бт. догляд&ти 
Мур&вського шлйху, *") 
Та Москбвському купецтву 
Завдав&ти жй,ху; 

,Лучче б-ь вамь з-ь лихими 
Жити ушкал&ми, *'') 
Аніж-ь р4ду радув4ти 
Зь нй,ми, козакіми! 

„Вуде з-ь васт>, що нішихть 
Ватьків-ь підманили, ^о) 



13* 



* 



196 

На крии&вій Солонйці 
Гблодом-ь морили. 

„Буде з-ь вас-ь, що шлйхту 
Дурно дратували, 
И зь лукб.вим'ь Остряайном'ь 
, Вт. степи повтік&ли. ^') 

яНе слухайте, бр&ття, 
Хижого бурлацтва; 
Хай панть Голка порядкує 
У Н&ШІМ'Ь козй,цтві. 

„Молодий вш-ь сбкіл-ь, 
Та жв&во літке: 
Де сп^ститця, — вражу шлііхту 
За чуби хап&е. 

„Возьмй, Голко,' стіїгу 

И бунчук-ь у рУки, — 

Визволь, визволь хліборббів'ь 
Изь пінської муки. 

„Займай, п&не Гблко, 

Шля;і6цькиі коні, — 

Визволь, визволь Україну 
Ст» тяжкбі невбли". 

IV. 

Дббре булб б-ь, дббре 
Жити на сім-ь світі, 
Колйб-ь мбжна булб діла 
Одногб глядіти. 

Булб, б-ь зь наст> громаді 
Пр&ведна послуга . . . 



V 

■ 



197 

Атб вкрилась козакбві 
У серденько туга: 

Міжг коз4цтвом'ь Голка 
Мовь по пущі блудить, 
И кбника воронбго 

Під'ь собою нудить. *2^ 

Ой чи тобі, Гблко, 
Отаманув&ти, 
Чи до Лубйн'ь крутоЯрих-ь 
Дорбгу вврст4ти, 

Та впусти до ніжокь 
Пй,нні молоденькій, 
Роспорбти бїлі грУди, 

Показ&ть сер динько? 

,0й глянь, п4нно, в-ь сйрдце, 
Чимь вонб пал&е, — 
Що другого, п4нно, Гблки 
У свїті немй,в"... 

М4рне слбво, м4рне, 
Чуж&я дружино! 

Ой хто в-ь пйнстві уродився 

Щб тому Вкраіна? 

Мирне твой, Гблко, 
Сйрденько паліє: 
Хто родився недолгішком-ь. 
Той Ляхбмт. сконй,в. 

„Ой сйрдце гаргіче, 
Огнйнная душо! 
Чимт. же я вас-ь погасити. 
Де втопити мущу? 



198 

„Погашу я сбрце 
П&нськими слбзйіми, 
Утоплй огнйнну д:^шу 
У бойх-ь з-ь Лях&ми, 

„Погашу я сйрце 
Пр&цею тяжкбю, 
Затоплй огвйнну д^шу 
Дикою людскбю. 

„Вороги лихйі, 
Ви сліпйі лйде: 
Не зн&ете, якк користь 
З-ь мине миру буде. 

„Не на те підвивсь я, 
Щоб-ь крбвт. розлив&,ти: 
Я аіднйвся, щоб-ь темвбті 
Очі осиИти. 

„Прокйвься, ВкраіноІ 
Вже сонечко схбдить. , , 
Гбді, гбді недолюдкам-ь 

Мйром-ь верховбдить!" 



ПІСНЯ шеста. 
І. 



Ой усйке ва сімт» світі 
Про свой гад&е: 

Хто про дблю Украіни 
Та про сл&ву дб&е, 

А хто з'ь бр6,та у захисті 
По дві шкУрі лупить, 



199 

А якь йнший, то й прилйдне, 
Щ6 попади, цупить. 

Велич&лися дейнйки 

Будинкбвим'ь лупом-ь: 

Поставляли шйбевиці 

З'ь вйкопаним-ь трупом-ь. 

И, попившись, сумували. 

Що Жидй сь кагблу, 
До прихбду панцйрників-ь, 

Усі ПОВТІКЙ.ЛИ. 

„Чорти б4тька зна", мовлі{ли, 

„Що ТепЙр-Ь ЧИВЙТНІ 

Якь и ц4рство веб(5снев 
Вт» Вбга заслужі^тиі 

,А киньмося лишйнь, бр&ття, 
По склепАх-ь церкбввих'ь: 

Там-ь баг&то на шляхйцтві 
Перстенів'ь коштбвнихг. 

,Та й якбго кй,та буде 

Шлйхта тамі) леж4ти, 

И страшнбго тогб суду 
Мовт. у прбсі жд&ти? 

„Ге! зімкнутої... Колйкою 
ГОдь дв^ри підпйртої 

Мабуть, стр4шно запордзьких-ь 
Гайдамік-ь и мйртвим-ь. 

„А ките лиш-ь, підкотіте 
Під-ь цйркву гармйту: 

Вони зіразь нам-ь очйнить 
Мертвецькую хіту". 



200 



201 



— „Гвалть! рятуйте!" изза двербй 

Жидй закричали. 
— „Оттакй. ловись, панбве!" 

Та й зареготали. 

Регочутця гайдабури, 

Гарм&ту риштують, 
Від-ь рідощівг під-ь соббю 

И землі не чують. 

Оттепйрь-то, пани бриття, 
Дожд&лись ми п&нства, 

Ще й у Бога заслужимо 
Небесного ц&рства! 

„Оттепйр-ь-то полат&ем'ь 

Своі дрй.ні ббки: 
Постоли будуть сап-ьгіні, 

Шовкбві волбки!" ^^) 

Ой торбхнула-ревнула 

Мідяні гарміта, — 
Захиталась, відчинилась 

Мертвецькая хіта. 

Повалило сь х&ти дймом'ь, 
Мовті у гуті ат. груби; 

Мовг голови, Одамова, — 
Вйщерила зуби. 

Посипалась цйгла, вапна; 

Двйри, мовть у пйкло, 
Роззявились, розширились... 

дА щб, Жидй? тйпло 

«Натопили ми вам-ь хйту? 
Не так-ь, ЯКІ. бувбло 




Ми вг холбдних'ь ваших-ь кбрчмах-ь 
На л4вах-ь конали!" 

Мовчить Жидй, ані телйнь, 

Нігдй не озвйлись; 
Тільки вйтхі домовини 

Скрізь пороскривались. 

Вигляд&ють жбвті кбсті^ 

Чи вже наступила 
Та година страшйнная. 

Що душу томила,— 

Душу вббгу, зад&влену 

Из-ь-м&лечку п^нством-ь, 

У вічвю, тьму зам&нену 

Хйтрим-ь тймним-ь ц4рствомь. 

сумно стбло гайдамікам-ь, 

Сумно міжг гроб&ми, 
Мов-ь мерці до них-ь озв&лись 

мертвими уст&ми. 

п. 

„Люде дббрі! ось дивітесь: 

Жидівська намітка! 
Утікйла, та й втерйла 

Чбртова Жидівка. ") 

яГлйньте, в-ь двйрцях-ь завйзнула! 

Сі двйрці на хбри. 
Ой там-ь вони, вр&жі сини, 

Ой там-ь людомбри!" 

Стрепенулись, поринули 

Вт. цйркву гайдабури, — 



* 



202 

Застогн&ли, заплакали 
Церкбвниі мури. 

Притаїлась изь Жид&ми 

Ходачкбва шлйхта. 
Коло батьків-ь та матірбк'ь 

Діти — ЯКІЇ писклйта. 

Притаїлися унйти, 

Що Ляхй.м'ь служили 

И сь ксбнвйми неписьменну 
Простбту дурили. 

„Агй,! огб!" загукали 

На іх-ь гайдамаки. 
„Так-ь ви усі сюди збіглись, 

Держівськи соб6.ки! 

,Дббре, Жидй! дббре, шлйхто! 

Дббре, довгопблі! 
Будуть жнива в-ь нась ряснійші, 

Ніжт» на пй.нськім'ь пблі. 

„И за се вамт. дйкуемо, 

Що ви свої тл^мки 
И скриньки ВСІ познбсили 

Намть на подарунки. 

„А щб, Жидй: чи в4жче вам-ь 

Зблото втерйти, 
Чи свої пог&ні душі 

До чортйк-ь ПОСЛ&ТИ? 

„В&чте, до чбго довбдять 
Вкті клйті к6,рби, ьь) 

Що самі нам'ь познбсили 
Незлічені скарби! 



'І 



203 

,А ти, шлйхто ходачкбва, 

Пани оконбми. 
Людські п-ьявкй безсердйчпі, 

Дрібні грошолбви! 

„Ви аь Жидй,ми накладали, ^) 
Іх-ь рббом-ь ходили, 

То сь пй,рхами й полижете 
У одній могилі. 

,А за те, що вт. вас-ь жидівська 

Уд^а ледАча, • 
Домовиною вам-ь буде 

Утроба соб4ча. 

,А що ж-ь вамг, бровки кудлаті, 

М4емо сказАти? 
Ви самі в'ь церквіх-ь привикли 

Людйй поучати. 

,А вихбдь лиш-ь поторбчо 
На амббнь висбкий, — 

Чи й до слова, як-ь до іжи, 
В'Ь тббв рогь ширбкий?» 

Не злякйлась поторбча 

Стйла на амббні; 
Каз&ть кй.зань поторбчі 

Ніхтб не борбнить. 

Отціі й Сина мугикнула. 

Ще й духа Святбго. 
„Ой слухайте, пани шліїхто, 

Прорбчого слбва! 

„Роскувйлось хиже хлбпство. 
За гріхи шляхйцькі, — 



4)1 



і 



204 

Нех&й спр&влять у-ост4ене 

Велйк-ь-день збойцький. ") 

„Ой вйкуе на іхь шлйхта 

Сталйвиі узди, — 
Ой не вийде х&мське кбдло 

До суду изт» нужди! 

„Ой вйкуе на іх-ь шлгіхта 

Залїзні кайдани, — 
Махй.тимв х&мське кбдло 

До суду ціпімиї* 

Ой якь грібкне оружйна 
Иа-ь дбвгого дУла, — ^) 

У ширбкий рогь попівський 
Засвистіла куля. 

Застогн&ли живі лйде 

И в-ь склепу шкелйти; 

Заблищ&ли списи, ш&блі, 
Загули мушкети. 

III. 

Хто жт> то в-ь цйркву увалився 
Изт» пандйрним'ь пблкомь? 

„Стійте; стійте, людоіди!" 
Крикне грізно Гблка. 

Ой труситця в-ь тймнім-ь ббрі 
Звірь від-ь рику лйва: 

„Чогб тобі, от6.мане, 

Чогб від-ь нась трйба? 

„Ой се н&ша здобйченька! 
Наші» се заробіток!»! 



205 

Н4ша вд&ча! вкть щйстя! 
Козацький пожйтокіЛ" 

— „Огляньтеся, навіжйнні! 

Триста самопйдів'ь 
Плечй сь плечйм-ь... Моргну усом-ь- 

Лйжете сноп&ми! 

„Ви на р&ді м&ли волЯІ, 

А л — після р&ди: 
Мой слбво м6,в силу 

Щлоі гром&ди. 

„Хто звелівь вамії, хто дозвблив'ь 

У церкві бугіти? 
Чи такймії же, якь ви; лиЗдямі» 

Щркву руйнув&ти? 

.Зруйнувавши, нарббите 

Мусору та пилу. 
Та й лгіжете соб4ками 

Вт. собачу могилу. 

„И тому, хто йі слбвомь 

Умів-ь руйнувати. 
Не дали у три дні нбву 

Щркву збудув&ти. 

„На крові бгб будують 

Капищй, нечисті, 
А по світу хбдить-тужить 

Духь бгб пречистий. 

„ Збуду етця цйрква нбва, 

Підь нйбо знесбтпя, 
Якь йстини вічне слбво 

На ввесь мирь -проллетця; 






» 



206 

дЯкт. забудуть братівь бр&ття 

Мужиками зв4ти; 
Якь у всіхь нась на Вкраїні 
Одв4 буде м&ти". 

Ой не впинить души Гблка, 
Річі), як-ь повідь, рине... 

Хтб ж-ь то йі зрозуміє 
На всій Україні? 

Понурились гайдабури 

Вть зймлю головбю, 
Почухали потилицю, 

Махнули рукбю: 

„В-ь тім-ь, от^ман-ь, твой вбля, — 
Хай мур-ь зостайтця, 

А що шліїхті та Жидові, 
То вже не минйтця!" 

— „Не дозвблю кровт) людськую 

М&рне розлив&ти! 
Хай втік&ють, куди зн4ють. 

До пбльскоі шлйхти. 

„А добрб, що наздирали 
Зь уббгого лйду, 
^ На потрйби військовйі 
Обйрнене буде." 

— „Зге-гйІ такії оттакбі 

Вміеш-ь ти спів&ти? 
А, бо'д&й же більш-ь нікбму 

Сбгб не чув6,ти1 

„Хиб4 жь тільки вь Вбга й світу 
Щд вь твоім'ь вікбнці? 



207 

Ще жт. не зг&сло галагй,номь 
Коз4цькое сбнце! ^з) 

• „Зостав&йся жь изь Жидами 

Та зт> мбтлохомг пй,нськимь, 
А ми будемт) промишляти 
Звичй.ем'ь козй.цькимт.. 

„Заставайся, добрбм'ь нАшим-ь, 
Як-ь Жид-ь, розживайся, 

Та зза Дніпрі, и зза Ббгу 
Гостйй сподів&йсяі" 

IV. 

Позаймй.ли гайдам&ки 
Усі бйлки и байр&ки, 
Всі дороги степовйі 
И всі стежки луговйі. 
Відт, Лубйнь до Кременчука 
Були, шліїхті й Жид&мг мука. 
Ні пробитись, ні прокрастись, 
Ані в-ь, грубі заховатись. 
Що ні ш6.бля, ні рушниця 
Прбтив-ь них-ь не помішнйця; 
Що ні сукні, ні щкатули 
Відь ХИЖ&ЦТВ& не влизнули. 

Обернули гайдабури 
Панські х4ти в-ь кучугури, в") 
ІІож&р'ь кровью поливали 
П&нські трунки попив&ли, 
Вь п&нські гуслі виграв&ли, 
У сапьіїнцях'ь танцювали, 
Закаблуки відбивали. 

Позайм4ли волоцйги 
Всі провйлля и яруги. 
Де могили, де прикмети, 



208 

Там-ь чатують іх-ь бекйти. 
Н^ коеиках-ь виграв4ють, 
Шабельками повертй^ють, '*^) 
ІІанцерників'ь проклин&ють, — 
Хмельницького вигляд&ють. 

V. 

Ужй жті чбрна г&лічь ,,^ 

Из-ь усбгб світу 
На Вкраіну позлітй,лась: 

Де було бурлацтво, — 

Лугарі, дейБЙки, 
На поживу, на гульни абір&лось. 

Ворбни зь грач4ми 

По звалищ^хт» грують, 
А по пусткахт» вовки завив&ють; 

Крйчети з-ь орлАми 

По шлях&х'ь шумують, ''^) 
Шйбеникамь бчі виід&ють. 

Не стйло бурл&цтву з 

Шляхйцького лупу: 
Всі будинки вже поруйнув&ли, 

Здир&ли одйжу 

По еклеп^хь із-ь трупу, 
В'ь тогосвітніх-ь шйтах-ь похожбли. 

Оцй вам-ь, павбве, 

Пізняя наука, 
Що ви людськйм-ь пбтом-ь кубкізь долив&ли: 

Се васт» побудила 

Пекельная мука, — 
Упир}(ми зт> гробівт, повставали. 

Пийте, уцирЯки, 
Живу кров-ь шляхетську, — 



н 



' 



209 

Суду вамть за ти не буде: 
Про вашу одв4гу, 
Силу молодецьку, 
Співй-тимуть из-ь рбду В'Ь рід-ь лйде. 

Тільки посумують, 

Слухавши тих'ь співів'ь, 
В'Ь ПІВНІ ч&си, рідний брат'ь из-ь бр&том-ь. 

Що іх'ь пр&щур-ь тихий 

Богобоязливий 
Ст&вся шлйхті безсердйчним-ь кАтом-ь. 

Мбже, "ТІЛЬКИ двбе 

На всй Украіну, 
Задзвонивши сумно у бандурні струни, 

Опл6,чугь „срамбтню 

Д&внюю годину", 
Як-ь ви розбив&ли келеп&ми труни. 



Пісня с^ма. 



Ой у Лубніїх-ь крутоіїрих'ь, 
у висбкімті зАмку, 

Сидить пишний князь Ерйма 
На тіебнім-ь §;Анку. 

Не чит6,е князь Ерйма 
Лйстів'ь издалйка: 

Перетіїв-ь усі дорбги 

И стежки дейнйка. "^^ 

Ой прихбдять до Ерйми 

За вістіїми вісті: 
Повтік&ло драгбніі 

. Тисяча и двісті. *») 



14 



І 



210 

Повтік&ли, поскидали 

Шапочки рог&ті, 
Та наділи коз&цькиі 

кучми волох&ті. 

Ширбкая окблиця 

И вергабкі. низйнький "'') 
Плй.вле-т6нв вь помийниці, 

Янь гнилі опеньки. 

Похилиста шапка-к^чма 

Из'ь вйрхом-ь чорибіїим-ь 

Ск&че, кр^титця, бас^е 
На ворОнімті кбню. 

Гбді тобі, пишний кнйзю, 

Ловити рарбгів-ь: '''^) 
Пор^ тобі чибірй,тись 

В-ь далеку дорбгу. 

Гбді соболя держати 

На срібнім-ь ланцйзі: ''^) 

Ой ужб жь твой княгиня 
У великій тузі. ™) 

Гбді, кнйзю, за грянйці 

Зт» Москвбю змаг6.тись: ■") 

Пори, зь Лубйнь зовсім-ь кбдлом'ь 
Вт. Пбдьщу вигреб&тись. '^) 

Мав-ь ти, кніізю, изь дорбгн 
Ч^нців-ь завертіти: ''^) 

Прийшлбсь тобі у коз&цтва 
Дорбги питатись: 

„Ой козаки! якії до Пбльщи 
Втр&лїити а-ь обозом-ь? 



; 



■і 



211 

Що по Дніпру ви пілите 
Усі перевбзи? 

В-ь Кременчуці, у Черкй.сах'ь, 
У Коневі, в-ь Ржйщахь 
Стоітй ви залбгами 
Вії старйхг таборйщах-ь." ''*) 

— „Н6, що тобі, пишний КНІІЗЮ, 

Дорбги пит&ти? 
Лучче тобі манівцями 

Зт» Лубйнь простув&тй. '*) 

,0й до тйбе, пишний КНІЇЗЮ, 
Збіглась усй шлгіхта: 

Червоніє навкругь тббе, 
Як'ь червчй-та пл&хта. 

„А між-ь тими втікач&ми 

Рарожйнська п&нна, 
Яснобка чарівниця 

На ввесь Гідяч-ь слй.вна. 

„Вміла вонб, від'ь коз&цтва 

Вночі утікй^ти. 
То зуміє й тобі, кнйзю, 

Дорбгу вказати. 

„А ми тебй зустрінемо 

Не раЗ'Ь И не Д5ІЧІ, 

Та ааглгінем'ь гарматами 

Тобі, вніізю, вь ВІЧІ. ■"•). 

,Ведй, кнйзю, за соббю 

Кбней табунй,ми, 
Щобь булб чимї. поділитись 

На прощ&ння з-ь ними. 



14» 



212 

„Бери вина, меди й пиво 
У бочкй.х'ь дубйвихт., 

Щобі. було чим'ь привітй.ти 
Козаків'ь лейстрбвихь. 

„Бери ш&ти дорогйі, 

сукні едам&шки, 
Щоб-ь булб чим-ь запобігти 

Козй,цькоі лАски. 

„Бери, кнйаю, срібні кубки, 
Зт» аблотомт» шкатули, 

Щоб-ь твого ми проваж&ння 
Довго не забули: 

„ПроважАли ми Ерйму 

З-ь Луббнь до Прилуки,- 

Дббре, добре нагрівали 
Коло бго рУки! 

„Провожбли ми Ерйму 
За вбди Дніпрбви, — 

Помінгіли своб рйм-ья 
На жуп&ни нбві. 

„Проваж4ли, рахували; 

„Чи бгб пуск&ти, 
„Чи вт» таборі до гарм&ти 

„Егб прикувати?" 

„Ой настйла твоіі, кнйзю, 

Остання година: 
Збунтувалась навкругь тйбе 

Усй Украіна." 

II. 

Не буг6.й, не круторбгий 
Вг от&рі гулйе: 



213 

Князь Ерйма крізь козацтво 
Дорбгу верстає. 

Ой не медь-пьян^е-ябло ''"') 

Ббчку розрив4е: 
Князь Ерйма изт» шлйхтою 

Хлбпство розганяє. 

Ой не пиво на про-дйво '•*), 

Игрй.ючи кисне: 
Князь Ерйма изг шлйхтою 

Гайдамацтво тисне. ™) 

Бережися, пишний кш!зю, 

Дніпрбвоі вбди: 
Не стин&йся сг коз&ченьком'ь 

Княжйцькоі врбди! 

Коз&К'ь Гблка по Вкраїні 

Шулякомь шуг&е; 
Де крутнйтця — гбрде п&нство 

Якь птй,ство втікше. 

• 

КозАкт. Гблка сшив4 сбтні 

На живую рУку: 
Породила бго м4ти 

На шляхйцьку муку! 

Ой де ст4не — землй т4не — 

Підкбпи рик&ють: 
Куди глйне — трави, вйне — 

Вороги зник&ють. ^) 

ПІ. 

„Ой ви, хлбпство тупориле, 

Безумниі гл&ви! 
Не в'ь-догМ'ь вамг, як-ь ми, п&нство, 

Добувй.ем'ь сл4ви. 



4 



214 



„Есть у мбне ув-ь оббзі 

Гблений хавт^рникт. 
Ой він-ь МІНІ у нап&стях'ь 

Великий заступник-ь. **') 

„Вйвіз-Ь я бгй йз-Ь Риму 

Від-ь Отдй Святого; 
Ой вінь зн&е, як-ь скрутити 

Гблку молодого. 

„Бо на сповіді спасенній 

П&нночка сказ&ла. ^'') 
Когб сйрденькомі. дівочім-ь 

Щиро покохала. 

„Покохала необ6,чна 

Вброга лихбго 
Бріттівь-шлйхти, віри, Церкви 

И Отцгі Святбго. 

„Покох&ла бідол^шня, 

Та й захорув^ла, 
И вт> недузі відь прел&та 

Т6,йни не сховала. 

„Так-ь Госпбдь камь посилює 

ГЕбмічт. не снодійну, 
Що ми служим-ь костелові 

И папіжу вірно. - ^ 

,Ось побА,чите, що змбже 

Пр^ва віра в-ь Ббга: 
Утік&ти нам-ь помбже 

Козацька залбга. 

,А ЯКІ. Богь дасть, що зь оббзом-ь 
Дніирб перебудем-ь, 



215 

То ще й Гблку на роспрй,ву 
У рУки добудем-ь. 

„Егб крбв-ью гарйчою 

Змйем-ь гріхт. дівбчий 

И вйставимії шибеника 
Перед -ь в^ші очі!" 



ІУ. 

„Чи то спр&вді, пани бр&ття. 

Чи уві сві снйтця. 
Що вать Гблка передь кнИземт. 

У шАнцях-ь тіснйтдя? 

„Чи то опрй.вді, паий бр&ття — 
Не йм^кь очйм-ь віри — 

Що наш-ь Гблка у намиті 
Плй-че над'ь папіром-ь? 

„Малйсеньке, тонесеньке, 

Пописане криво, 
Та з-ь от&маном'ь хорбврим-ь 

Чинить таки диво! 

„Ой панбве! се ж-ь пис&ла 
П&нна чарівниця! ^) 

Як-ь нам-ь Гблку відходити, 
Що кнйзя боітця?" 

— „Отам^ння сивоусеї 

Ви вік-ь звікув^и. 
Та гіршого надь всі гбря — 

ЛЙбощІВ-Ь не ВЗНЙ.ЛИ. 

„Отам&ння сивоусе! 

Ви вік'ь звікували, 



216 
Солбдшого наді» всі щістя — 

ЛьбвОЩІВ-Ь не ВЗН&ЛИ. 84). 

,0й риштуйте ви гарм&ти, 

Мортири бомббві, 
Тільки д^йте міні глйнуть 

На чбрниі брбви. 

„Ой стрелййте и руб&йте 

З-ь р&нку до півнбчи, — 

Дайте, д&йте міні глянуть 
У ліббиі бчі. 

,0й велика сирцю р&дість 

Вброга зломити, 
А ще більша, а ще вища — 

Щиро полюбити. 

„Ой велика душі мука 

Изт. світом-ь прощ&тись, 

А ще більша, а ще гірша — 
Дружини зрікатись. 

• 

„Отам^ння сивоусе! 

Чиніть мой вблю: 
Гей, пост&вляйте ви чкти 

По чистому пблю. 

„Нехай густо зачату ють 

Битую дорбгу, 
Шоб-ь ніхто не зміп> чингіти 

Кнйзеві трівбгу. 

,Хай Ерйма з-ь упокбем-ь 
Двіпрб перебуде. 

Ні одного скарббвого 
Вбва не позбуде. 



** 



- 1 



• 



217 

яХай втік&е изг нащАдком-ь 
Вт. добрую годину; 

Не верт&тись бму сі> Пбльщи 
До нась на Вкраїну!" 

Ой вволили ст4рі вблю 

Гблки молодбго, 
Не зосмілились промбвить 

Отаман/ й слбва. 

V. 

Хбдить Гблка надть водбю — 
Тяжко сйрце б-ьйтця; 

Его вброгь, бго литий 

Зь рідощів-ь смійтця. 

Хбдить Гблка та сумує 
Сйрцем-ь одиноким-ь; 

Его вброгь опинився; 

За Дширбм-ь ширбким'ь. 

Позир4е на сей ббрегь, 

Потир4е рУки: 
„ЗавдАв-ь, завд&мь козакбві 

Страшйнноі муки!" ^^) 

Ой не р4дуйсь, пишний кшїзю. 
Що закйнувг. Удку; 

Хбдить Гблка та голубить 
Висбкую думку: 

' „Клйчеш-ь менй, мой збре, 
На тй,йну роамбву, — 

Не почую я до-віку 
Коханого слбва! 



218 

,0й оглухну, занімію, 
Згніту своіб дУшу, 

Сйрце лйдомг заморожу, 
Мбвчки вмерти мушу. 

„Дороги, ти міні й рідна, 
Сйрденько дівчино, 

А дорбжша и ріднійша 
Мй,ти Украіна. 

„Не почую... бо не зможу 
Сйрця зупинити. 

Не поб&чу... не здолію 
Я без-ь тйбе жити. 

,0й широко, ой глибоко 
думкою займ&ю, 

А ще ширшу, а ще глибшу 
Я надію м4ю. 

„Де посіяти, зростити 
Влагод&тну волю, 

Як-ь не в-ь нас'ь на Україні, 
На крівйівім-ь пблю? 

„Ой засію я надїі 

И дУми висбкі 
У козй,цькій, у лицй-рській 

Натурі ширбкій. ^^) 

„Ой нех&й моі надїі 
Будуть моі діти: 

У сбрденьку гарйчому 
Лйбо іх-ь носити. 

,Роспинй.лись дббрі лвбде, 
Щоб-ь у р&і жити, 



і 



і 






_219^ 

А міні— аби не зникли 
Моі діти з-ь світу. 

„Ой тб рай мій, вічне ц4рство, 
Нагр&да від-ь Вбга! 

Не бажаю я відь бго 
Кращого нічбго. ^'') 



ПІСНЯ восьма, 



1. 



Вратті на бр&та гбстрить ш6,блю 

Наступ&е ббемг, — 
Велич&е Єг6 шлйхта 

Вйтяземт., гербем-ь. 

Вратт. від-ь бр4та утік6.е, 
Крйетця вт. хатині, — 

Узивіе бго шлйхта 

Х&момь на Вкраіні. 

Чий ж-ь діло перед-ь Вбгом-ь 

Прй.ведне, висбке? 
Когб льббо озир&е 

Небйснее бко? 

Ой чи тйхг, що після пр&ці 
Гулгіють сь панами. 

Ой чи тйх-ь, когб за пр4цю 
Вінч4ють тернііми? 

Нехай своікії вихвалііють 
Панбве сь трибуни, 

А про нАших-ь заигр6.ють 
ВандУрніі струни. 



1І 






220 

Нех&й своімт. кукли ст&влять 

Королі, княжата, 
А про нАших-ь бідол^шннх'ь 

Запл&чуть дівч&та. 

Ой нй дбвго тобі, Гблко, 

Отаманув&ти, 
Характйрством-ь чужозймнім-ь 

Ворогіві) лякати. 

Ой не дбвго тобі, Гблко, 

Голубить надію, 
Що Вкраіна вже не пійде 

Вь лиху різноцію. 

Рй,но, ркпо ти, мій брле. 

Піднявсь ВОЮВ&.ТИ, 

Необ^чнихі), безталй.нних'ь 
Рбзуму навч&ти. 



Сіеш-ь, сіешт. ПО Вкраїні 
Ярую пшеницю, — 

Лихй, доля рбдить-плбдиіь 
Нікчемну мітлицю. 

Сіешь пр&вду, сіешті рбзум-ь 
И свігь передвічній, — 

Байдужб! ихг потороча 

Тйгне вт» морокь вічний. 

Дбвго, дбвго Украіна 

Сліп4 й глухй, буде: 

Засліпили, заглушили 
Лук4виі лйде. 

Ой закрийтесь ясні бчі, 
Ляг&й, сйрце, сп&ти: 



221 

Щй нам-ь Сп&са не родила 
Пречистая м6.ти!.... 

Нарядили попи вь рйзи 

Премудрость всемйрну, 

Дурять-манять людь сердешний, 
Як-ь малу дитину. 

II. 

Ой заа Дніпрі та аза Богу 

Хм4ра наступ&е; 
Пан-ь Хмельницький Кривонбса 

В-ь похбд'ь виряжіе: 

,Идй, идй, Кривонбсе, 

Тбю сторонбю, 
А я пійду понад-ь гір-ью 

Слідбмть за тоббю. 

„Идй, идй, Кривонбсе, 

Та влови Ерйму. 
Як-ь удбаиш-ь, дуже вгбдишь 

Серденьку мойму. 

Ще ж-ь, мій друже, є там'ь Гблка; 

Сийе красбю, 
И прославивсь на Вкраїні 

Щрівні зо мнбю, 

Ой як-ь аиджеш^ь бму, друже. 

Вкоротити віку, — 
Не забуду я послуги 

Твойі до-віку." ^) 

ПІ. 

Ой зза Дніпрб, та зза Ббгу 
Хм&ра наступ&е; 



^22 

Грачів-ь ірійча й чбрвих-ь гйлок-ь 
На аей бік* стягле. ^*) 

Чи то гр^чі, чц то гй-ліч-ь, 

Чи зсйя?і дейр^кв 
Роепускіюі;ь цо Вкраші 

Зг^гони далекі? 

„Ой не довго будешь, Гблко, 
Верховбдить військомь! 
ВтікАй, втік4й, вр&жий сину, 

Из-Ь ШЛЙХТОЮ НЙЩКОМ'Ь. 

„Ой умів-ь ти г&рну здббичт. 

у нась віднімати; 
Зумій тепйр-ь, вр&жий сину, 

Против-ь нась стойти!" 

IV. 

Чогб, чогб вь Кривонбса 

Н4 бік-ь яісь скривився? 

Не заст^-ь вть Лубнйхг Ерйми — 
34 чуба схопився. 

Чогб вь дейнйкт, босонбгих'ь 

Потбмлені кбні? 
Не настигли — ударились 

Руками обь цбли. 

Не настигли вони кнгізя 

На битій дорбзі, 
Перечули через-ь лйде, 

Що вже на тімь боці. 

„Кричонбсе, старий батьку! 
Стйгуй овой рйлу, 




^ 






228 

Рятуй, рятуй відь зрйдника 
Украіцу милу! 

яУжй жь Гблка, пбтай війська, 
Сь кнйземь накладне, 

УсИ5 шлЛхту, все Жидівство 
Вь Пбльшу випуск&е, 

,0й удармо, Кривонбсе, 

На панцирні лбвц, 
Хай лед4що не калйе 

Ков^цькоі сл&ви. 

Ой не бійтесь, пани бр4ття, 
Чужозймськихь ш4нцівь, 

Ой удірмо, розженімо 

Гадячйнь-пог^нцівь!" 

у 90\ 

Ой не встйгь же козй,кь Гблка 

На кбника сісти, 
Стйли бгб панцйрниківь 

На капусту сіктв» 

Ой не встйгь же коз&кь Гблка 

На кбника впусти, 
Стйли Гадяч^нь голіннихь 

Якь снбпики класти. 

Ой якь стисне козйкь. Голка 

КоніІ острог&ма; 
Оступили бгб лАнці 

Зь голими шйбдііші. 

Оступйли.-'Мовіь колбссямь, 
ШаблЛми укрили. 



224 

Не зломити гайдабурамть 
Лиц&рськоі сили! ^^) 

Повернувся лйцарь Гблка 

На пр&вую рУку; 
Куди глйне. туди грйне, 

Всйди пбвно труау. в"^) 

Ой не взіїти вам-ь лицаря 

Гблими рукй.ми. ®^) 
Уж^ жь в4ша гайдамацька 

Течи кров-ь рік4ми. 

„Кривонбсе, брле хижий! 

Наліт&й близйнько, 
Чи не влучиш-ь дбвгим'ь СПЙСОМ.'Ь 

У самй сердйнько." 

— „Ой велике характерство! 

Намг бгб не вбити. **) 
Трйба, бр4ття, срібним'ь дУдзьком'ь 

Рушницю набити, ^ь) . " 

Чи то кблось середть ниви 

^Під-ь вітромт. схилився, 
Чи то Гблка уродливий 
С-ь кони покотився? 

Покотився, — кінь вороний 
Понадь Дніпром-ь гр4е. 

Ст» тогб ббку князь Ерйма 
Лйбо позир&е. 

Покотився, — довгогривий 

По пісбчку ск&че; 
На тім-ь ббці Рарожйнська 

ТЛжко-в^жко пл6,чв. 



225 



VI. 

Не вваж4ли гайдабури 
На кояАцьку врбду, 

Рвйли тіло по кусбчку, 
Кидали у вбду. вв) 

,Оцй тобі, чарівнице, 

Ті кбриі бчі, 
Що ти лйбо цілувйла 

Темнйнькоі нбчи! 

,Оцй тобі, чарівнице, 
Теє лйчко пінське, 

Що ти бму зопсувйла 
Завагіття коз&цьке! 

Оцй тобі, чарівниці, 
Сйрце те лук&ве. 

Що ти всім-ь нам-ь уб&вила 
Коз4цькоі слбви!" 

-УП. 

Тихо Дніпро Славутиця, 
Тихо в-ь мбре ллетця. 

На тімь ббці Рарожйнська 
Вь сиру зймлю б-ьетця: 

„Красб мойї з-ь золотими 

ШЙ.ТИ берег&ми! 
Як-ь же міні в-ь світі жити 

Поміж-ь ворог&ми? 

„Красб мой, пишна врбдої 
Нй. що ти здаліся! 

Щобь я м&рне кателйцтва 
И панства зрікл4ся? 



15 



226 

„Чи на те ж-ь я поб&чила 

Серйд-ь ночи сбнце, 
Щобт» дивитись на світт> Божий 

У пінське вікбнце? 

„Чи на те ж-ь МІНІ відкрились 

Таємниці тбмні 
Вь тбму сирці гаріїчому, 

Вь тій душі огненній? 

„Ой сбрденько гарїічев, 

Огненная душо! 
Підь водою у Славуті 

Найти я вась м^шу!" 

VIII. 

Ой злинула лебедиця 

Зь бйрега крут6го-г- . 

Поринй,ти та шукй,ти 
Погляду яснбго. 

Ой злинула лебедиця 

' Из-ь скблі крутбі— 
Поринати та шук&ти 
Розмбви любоі. 



Чи то ж-ь біла лебедиця 
Вгйтця міжь луг&ми: 

Чи то тонуть зь золотими 
Ш&ти берег&ми? 

„Ой цанове, вірна шляхто! 

. Кидайтесь у вбду, 
Вирятуйте чбрні брови 
И пишную вроду." 



227 



— „Тов&риші гайдам4ки! 

Хто зь вась дббре пл^вле? 
На тихь ш&тахь пбвно злита, 

Дорогбго к4мня. 

,М4будь, щиро чарівниця 

Гблку покохйла, 
Що ті шй,ти дорогйі 

Що-днй надівша." 

ПІкбда, шкбда вірній шлЛхті 

Пл4вати човн4ми: 
Потонула пишна врбда 

Сь чбрними бровАми. 

Шкбда хижому дейнйцтву 

Нйвідь роскидй,ти: 
Не пок4жутця до-віку 

Дорогйі ш4ти. 

IX. 

Ні шляхйцьке, ні дейнйцьке 

Не лоб&чить бко 
Дорогбго и святбго 

у Дніпрі глиббкімь. 

Не про вась, панбве, дбй,е 

Чистий Духь зь дух4ми, 

Якь на зймлю посил&е 
Диво міжь дивй,ми. 

Не на те вась, тймні лйде. 

Породила мАти, 
Щобь Дніпрбві таємниці 

Сйрцемь прозирйти. 

Прозир&ють у Славуту ^) 
Зь устя до вершини 



15* 



!■ 



228 

Не-спанші, не-схлопїлі 
Діти України. 

И поки дивитись будуть 
У Дніпрові вбди, 

Пбти будуть сйрцемт. чути 
Д4вніі пригбди. 

Ой багй,то у Славуті 
Дивного, святого; 

Найдиввійше— щире сйрце 
Гблки молодбго. 

Ростйрзане, крів&вее,' ■ 
В-ьйтця підь водбю 

И всю вбду исповнйе, 
Думою святою. 

Ой баг4то у Славуті 

Красоти таітця, 
А найкр&ща— Рарожйнська, 

ІІ&нна-чарівнйця. 

Щире сйрце до тйплого 

Лбея пригортйе 
И дівочою слбзбю 

РАнй заживлйе. 

Лйбо сирцю крів^вому 

Під-ь водою битись. . 

И на сей свігь кріз-ь ту душу 
Кох&ну дивитись! 

А на Йвана на Куп&ла 
З-ь води п&нна рине 

И обхбдить, вь білих-ь ш^тах-ь, 
Усй Украіну. 



229 

,Рй ти шаб, Украіно, 
Кох&ння навчила: 
Когб стріну надь Славутом-ь, 

Дам-ь у сйрце силу. ' 

»Пвребуде всїіку муку, 

Перебуде гбре, 
И квітками засийе, 

Якь веснбю пбле. 

,0й ти менй, Украіно, 

Навчила любити; 
Вь когб сйрце крів&вее, 

Мушу исцілйти. 

„ Перестане кров-ь гаргіча 

Сйрце обливати; 
Заспокбю, приголублю, 

Якть дитину м4ти." 

И багАто безтал4ннихь 

П4нна зустрічала, 
И У сйрце сцілйщиі 

Чбри проливйла. 

И иой крів4вв сйрце 

Скропила слйабю,— 
Напоіла сцілібщою, 

Живбю водбю. 

Обновилась, }їко брля, 

Юность могб сйрця; 
Роспустйла душб крила,' 

Пісня ллетця, ллетця.... *) 



230 



231 



Остйння пісня *). 

Ой счорніла я, ой змарніла я 

, Зь невимбвного горя, 
Що щербатая, безталанная 
Довелась міні дбля. 

Ой минулося закох&ннячко, — 

Не мин4етця мука. 
Отруїла менй, иоА м4тінко, 

Віковічня розлука. 

Ой хоч-ь тЯжко ж-ь я сумув&тиму, 
Та не зн&тимуть лн5ди 

Якк година, якб. литая, 

Заповзли міні вть грУди. . 

Ой одкрила б'ь я тобі, м&тінко, 

Мой труене сйрдце; 
Та не винесе твой серденько — 

На шматки розірвйтця. 



До землячки **). 

Украінко, рідна сйстро, 
Пташко полохлива! 

Куди се тебй замчй,ли 
Необ&чні крила? 

Первд-ь тббе щісна дбля 
Ст» карими очима. 



*) Черниговскій Листок-ь за" 1861 г. ?в 11, стр. 83. М*сяцт. и 
число зтого номера гавети не означеньї; ценаурное же разр'Ьшеніе дано 
18 декабря 1801 года. 

*•) Основа, 1862 г., Февраль, отр. 81. 



А довічняя невбля 

Стоіть за плечима. 
Поленула вг чужу зймлю 

З-ь рідноі Вкраїни, 
Проміняла рідну сйм-ью 

На чужу чужину. 
Веселися, утіш&йся, 

Пбки молодйнька, — 
Нех&й тужить по дитині 
На Вкраіні нянька. 
А як-ь брови полиняють 
Личенько змарніє, — 
Щимітиме вббге сйрце, 

Пбки заніміє. 
Щимітиме сйрце вбоге. 
Що рідну родііну 
Проміняла на зрадлііву. 

Невірну дружину. 
Гірк4, гірк4 сирцю зрада 

Дбма на Вкраїні, 
А ще гірша, а ще тіїжча 

На чужій чужині. 
Вудеш-ь пл4кать, в-ь зймлю битись, 

Дблю проклинати, — 
Не почує, не розв&жить 

Старенькая м4тп! 
Ой нех4й вонб не чує, 
Ой нвх4й не зн4е, 
Як-ь дитина погибйе 
У чужбму кр4і! 
Ляг4й, м4ти, спочив4ти 

В-ь тймну домовину: 
Не вйрнетця безталанна 
Дочк4 на Вкраіну! 



232 



233 



* 

4: * 



На-добрА-ніч-ь усім'ь вк нічь! *) 

Д6.ЙТЄ одпочити... 
Хто кох4е менб щиро — 

Не буде будити. 
Не будіте, миле бриття, 

Менй з-ь домовини: 
Ой не хбчу я до с^ду 

В4чити Вкраіни! 
А на суді знбву буду 

Гбспода благб-ти, 
Щобь вернутись працюв4ти 

До вббгоі х&ти: 
.Ой не жив-ь я, Ббже пр4вий, 

На білому світі: 
Рвав-ь терни я по дорбзі, 

Не рожйві квіти. 
Не доаабв-ь я, Ббже пр&вий, 

ЛиЗбого впокбю 
За непрй,вдою людськбю, 

Дблею тяжкбю. 
Верни, Ббже, дорогйі 

Літа молодйі, 
Що авялйли, отруіли 

Вороги лихйі. 
Верни, Ббже, мой силу, 

Що гнулась-хилйлнсь, 
На наругу, на забйву 

Лйдям'ь знадобилась. 
Верни, Ббже, менй з-ь р4ю 

До рїдноі Х&ТЙ,— 
Буду в-ь х4ті працювати, 

Тебб прославляти." 






І 



До братівь на Вкраїну *). 

Хто менй не ан4е— 
Сам-ь себй питає: 
Чи то вйчір-ь погасле. 
Чи рАнокь світле? 

Хто ііввб не зн6.в — 
Віри не дійм4е. 
Що старий дід-ь гблос-ь м4в, 
Під-ь кббзу спів&е. 

Ой мовч&в'ь я, бриття, 
Олбвомт. не озв&вся, 
Шки Б4тько украінський 
Піснею впивався. 

Хоч-ь мовч&вь уст&ми, 
Спів&вь я душ^ю. 
Та боіївся з-ь нимть різнити 
Кббаою мойю. 

Настала година. 
Що вся Украіна 
Зарид4ла по Тар&су, 
Як-ь мали, дитина. 

Наст&ла година — 
Ні одн4 людина 
Не взял4ся за бандуру 
Мужицького сина. 

Задзвонили сумно 
По Вкраїні дзвбни. 



*) Основа, 1882 г., Февраль, стр. 66. 



•) Основа, 1862 г., Маргь, стр. 29. 



234 



235 



І 



Висить мбвчки старосвіцька 
Бандура вт. комбрі. 

Ужй ж-ь на ій струни 
Та й пообвисали, 
Голоснійші, вимовнійші 
Вороги порв&ли. 

Чи до-віку жт., брА,'ітя, 
Будемо мовч&ти? 
Благословіть міні кобзу 
Німую узйти! 

Підтягну я струни 
На голось висбкиіі, — 
Не сумуй, Тар4се б&тьку, 
Вт. могилі глиббкій! 

ПочіплнЗ я, бр4ття, 
До старйхг струн-ь нбві, — 
Не докА.8уй, загребущий, 
Зь Москви козакбві! 

Нех&й гбрда шляхта 
Зі> ж^лю омлівйе. 
Що козАкт» вельмбжних'ь прйдків-ь 
На суд-ь визив&е! 

Гірко ж-ь міні тйя 
Сл4ва довелася, 
Що руки, ііоА знйлася, 
За кббзу взял4ся! 

Ой хто менй судить, 
Хто мнбю гордує. 
Нехай пр&вду, НЄХЙ.Й щиру 
Відь мине почує. 



Сусіде лук&ві. 
Загребущі рУки! 
Не до суду прийм&ть буду 
Од-ь вас-ь тйжкі м^ки. 

Гбді вамі» у сйрце 
Сіяти отруту! 
Я посіявь по отруті 
Крутовйрху руту. 

Посхбдила рута 
Варвінкомь хрещітим-ь, 
Вуде сйрце застилати, 
Р&ни закривити. 

Изь рань, мов-ь сь криниці, 
Рідне слбво рине... 
Розлив&йся, рідне слбво, 
По всій Украіні! 

Нех&й всйке іілАве 
Сйрце стрепенйтця — 
И нбвою, адорбвою 
думою заб-ьйтця. 

Росли, иоЛ дума 
Понад-ь берегйми, 
Де славетний Гариб&льди 
Вився з-ь ворогами. 

Цвіл4 мо»ї дума 
Над-ь водбю тихо, 
Де вік-ь чесний доживйе 
МАти-Гоголйха. 

Ой бгб жь то сила 
Менй звеселила 



236 

И спів&ти про святою 
Ьбленьку навчила. 

Ой і( ж'ь то сйрце 
Тйхе-голубйне 
Менй вчило тихесенько 
Пл4кать по Вкраїні. 

.Цвіте мій", мовляла, 
„Хблодомь прибитий! 
Огепйр'ь би тобі, сину, 
Трйба вт. світі жити! 

я На рідному пблі, 
Сину, ти орів-ь би, 
Рідну сйм-ью ти насушним-ь 
Тепйр-ь годувйв-ь би." 

Ой шкоди, намг, м&ти, 
Про те сумувй,ти, 
Що сусіде загарбали 
Из-ь рідноі х4ти. 

Нех4й иаг чужбго 
Хліба розживутця; 
В-ь нась на нйвах-ь нбві жнива, 
Дасть Госпбдь, начнутця. 

Ой урбдить жито — 
Вуде всйке сите; 
Занедбй.ем'ь, що зібрано, ' 
Хблодомт» побито. 

Порбжні засіки 
Гй,рно налаштуем'ь, 
Ще й сусідь своіх-ь насушним-ь 
Хлібомь еагодуем'ь. 



237 

Хай Німець сміетця 
Зт. н&шоро звичбю, 
Що ми справді хлібом'ь -сіллю 
Вброга карйем-ь. ^) 

Ой тим-ь ми на світі 
Зд&вна держимбся. 
Що втергіти тільки пр4вду 
Одну боімбся. , 

Дроцвіт4е цвітомь 
Давняя руїна: 
Переходить сцятк пр&вда 
Відг батька до сина. 

Пр4вдо, нАша мАтиІ 
Пбки ще живи, ти, 
Пбти будемь иавкругг х&ти 
Своє жито ж6.ти. 



Початокь нової позми *). 

(1648—1654). 

З а с п І В ь. 

Кобзо, моя непорочна уті:;о! 

Чомь ти мовчиш-ь? Задзвони міні стиха, 
Голосомь предківь святих-ь задзвони, 
Давні пригоди міні спомяни. 



1862 г*^^Тп°"' '^1 "■ -^ '• ''"^'^' '^- '' " ЧеР«'«'овскій Листо... 
іао^ г., № 10, стр. 76. ' 



238 



Може, чиє неспавілее серце 
Тяжко аабьетця, до серця озветця, 

Як-ь на бандурі струна до струни. 
Хто не зуміє озватись річами, 
Хай обіаветця дрібними слізами: 

Ти жь своі речі дзвони-промовляй, 

Душам-ь братерським-ь заснуть не давай. 
Хай недовірки твоі каменіють, 
Хай вороги твоі сь ж&лю німіють, — 

Ти рідну сймью до-купи ззивай. 
Гей, хто на горе, на лати багатий! 
Сходтеся мовчки до вбогоі хати. 

Мовчки сідайте в-ь мене по лавк&х'ь, 

Мовчки сумуйте по вбогихть братах-ь. 
Темно на-двбрі, зоря не зоріє, 
Вітер-ь холодний одь півночи віє, ■ 

Квилять вовки по степахь-облогах'ь. 
Кобзо! ти наша утіха єдина... 
Поки прокинетця сонна Вкраіна, 

Поки дождетця своеі весни, 

Ти нам-ь по хатахг убогих-ь дзвони. 
Стиха дзвони, нехай братнєє серце 
Важко забьетця, до серця озветця, 

Якь на бандурі струна до струни. 



Пісня перва. 



Куди ні спогляну— 
Серденько завяне; 
Де ні обернуся — 
Гіркими заллюся. 
Побраталось панство 
С-ь птьявкй.ми — жидами, 



289 



Душять Украйну 
6сім& сторонами. 
Усі перевози 
Обложили митомг, 
Вибірають мито 
И грішми и житом-ь. 
Всі річки й озера 
Заорандували; 
Козацькиі села 
Шляхецькими стали. 
Уже й вітряками, 
Уже й вешняками, 
В-ь городахт. торгами, 
Вь селахт) ярмарками, 
По шляхахт» чумацькихг 
Корчмами, шинками 
Завладав-ь Іуда, — 
Похилились люде!... 
Запродало панство 
Жидові Вкраіну. 
Хто словом-ь озветця — 
У темниці гине. 
На руки кайдани, 
А на ноги дибки, — 
Дивись у віконце 
Иа-ь темноі глибки. 
Слухай, ЯКІ» жидівство 
Из-ь панством'ь гуляє, 
Тупориі}имь хамом-ь 
Козака взива§. 
Слухай, якть голосять 
Козацькиі діти, 
Що мусять на жида 
Панщину робити *) 
Брати моі, орли моі, 

Приббркані крила! 






240 

Не на-віки обомліла 

Козацкая сила. 
Ще не вмерла, пани — брати, 

Козацькая мати... 
Ще не всі ми підь ногами 

У хижоі шляхти. 
Ще не вмовкли на .Славуті 

Ревучі пороги; . 
Ще до Січи не забули 

Козаки дороги. 
Ой зберімося на раду 

У чистому полі: 
Нема в'ь полі на роздолі 

Жидовскоі волі. 
Ой зберімось та порадьмось, 

Чи намь працювати, . 
Чи намі» хати покидати 

Та В'Ь луги втікати.... 



Вареоломеевї Шевченкові *), 

{на Єг6 звістку, що заспокбівь працею свою старість). 

Немі В'Ь світі рідний бр&те, 

Як-ь свой хатина! 
Поживи В'Ь і^еплі, вь затишку 

Вся твой родина. 

А якь ще коло хатини 

Та й млиндк-ь на Росі,— 

Спи собі тод( безпечне 

Під-ь негбду, В'Ь прбсі! 



*) Основа, 18вЗ г., Октябрь, стр. ЗО. 



241 

А прокинувшись, дивися, 

Як'ь дітибра грй,е; 
Слухай, сйрцем'ь веселися, 

Як'ь стара співає. 

Нвхй,й сл4вить диво дивне — 

. . Красоту дівоцьку, 
Щоб-ь згад&вь ти тйплим'ь сйрцем-ь 
Випну паруббцьку, 

Нвх6,й сл4вить Вбже свй'го— 

Лн5бощі-кох6.ння, 
Щоб'ь душі твоій приснилось 

Д&.внв жених&ння. 

А під-ь співи зростуть діти, 

Як'ь рожйві квіти. 
Ви дав4йте ім-ь науку, 

Якь у світі жити. 

Вь свїті жити — не тужити 

Хліба заробити. 
Не бойтись наступити 

На тернбві віти. 

Не самі квітки зривати 

По гайх-ь, по пблю: 
Чйсним-ь потом'ь виробл>$ти 

Из'ь невблі вблю. 

Працювали, добували 

Хліба ви святбго 
За первбцвіту-кох4ння 

Віку молодбго. 

На стернину и тернину 
Сміливо ступили, 



1в 



А квітк&ми перед'ь мйром-ь 
Гблову квітчали. 

И слбзу, и піт-ь крів&вий 
Від-ь людбй таіли, — • 

У 8вев4гу не дав&ли 
Молодбі сили 

Ой велика сила вь сбрці, 
Що кох&ти вміє! 

И недолю, и невблю 
Вони, подолів. 

Нем& сили вті Ббжім'ь мирі 
Над-ь святи кох4ня: 

Вонб рббить изь неволі 
Чйсне павувйіння. 



Кь Помпею. 

Помпей, ти именем-ь великій, 

Но больше, кротостью души, 

Ти внемлешь радостние клики 

Вь блаженной хуторской тиши. 

Веселий праздникі) именинниіі 

По'Ьзд'ь гостей нарядний, дліінний 

К-ь теб-Ь приводитт> вт» отчій дом-ь; 

Все шумно, радостно кругомт». 

У нась не то, — ми праздникт» Божій 

Встр'Ьчаем'ь меж-ь людей, 

И голось радостний друзей 

Не зазвучитт> кь нам-ь из'ь прихожей,- 

Сь старушкой милою вдвоемі. 

Ми никого к-ь себ-Ь не ждем-ь. 

Однакожь мисль, что ти мечтаешь 



_243_ 

О нась вь день радости своей 

И кубокь полний випиваешь 

За дальних-ь изгнанних-ь друзей, 

Одна уж-ь ата мисль чаруеть 

Наш-ь ум-ь и душу и даруетт> 

Зам-Ьну счастья бить сь тобой 

Среди семьи твоей родной. 

Повірь, Помпейко наш-ь прелестний, 

Что ми лишь тілом-ь вдалек'Ь, 

А думой вь милом-ь уголкі 

Встр-Ьчаем-ь цраздник-ь твой чудесний, 

За праздничним'ь столом-ь твоим-ь 

Невидимо сь тобой сидимі» 

И слов-ь твоих-ь очарованье 

Вкушаем-ь любящей душой, 

И тихой грусти изліявье 

о братьях'ь ділим-ь ми сь тобой, 

И о Надин'Ь одинокой 

Тоскуемь скорбію глубокой, 

Но сердца грустнаго тоска 

Сь тобою змісті намь сладка. 

Утішься жь, другь, что милой Саши 

Сь тобою нЬть вь день именпнь: 

Среди Мотроновскихь картинь 

Всегда витають души наши, 

И даже Грозний смерти чась 

Не разлучить сь тобою нась. 



Сонеть *). 



Ще любо дивлятця на мине карі очі, 
И біла рученька вь моій руці тремтить, 
И одь річей моіхь на ліжку, середь ночи, 
Дівоче серденько и мліє и болить... 



♦) Черниговскій Листок-ь, 7 октября 1862 г., № 27, стр. 215. 

16» 



244 

Дівчино-горлице! шкоди, твого кохання, 
Ночей без-ь сна, адихання-сумування: 
Живу я розумом-ь, а серце тихо спить. 

Минулись любощі, — душа моя жадає 
Кохання иншого.... Споглянь ти на орла, 
Як'ь вітромт} на 6г6 одь півночи бурхав, 
А він-ь давинить пером'ь, летить вінь як'ь стріла. 

То дух-ь мій, горличко, то розумт) мій буяє... 
Кого жт» він-ь по степах-ь шукає — викликав? 
Орлицю сміливу, крилатшу од-ь орла ^). 



Дума про Саву Кононенка *) 

(1637). 

Переднє словце. 

Між старосвіцьким'ь козацтвом-ь викидалось людей ле- 
дачих чимало. Такий був і Сава Кононенко. Приблудивсь 
він до нас на Рус із Московщини і заколотив усіма коза- 
ками, підцьковуючи шляхту на козацтво, а козаків-рей- 
стровиків'ь на випищиків та запорозців. Панам Ляхам такий 
чоловічок був по-нутру; підпирали його пани Ляхи зброй- 
ною силою, бенкетами його вглобляли, подарунками обсилали 
і помогли йому виманити в рейстровиків гетманську булаву. 
Тоді запорозький кошовий Павлюк, бачивши, що ледачий 
чоловіїс орудує козацькою справою, вислав од свого боку 
добрих молодців у Переяслав. Взяли вони Саву з його під- 
ручниками і привезли до Павлюка в Кош. Там козаки його 
судили військовою радою, та й скарали смертю, яко „не- 
друга отчизного і похлібцю лядського". 



*) Черннгов. Лист., 1863, Л6 9, отр. 6д— 72 в № 10, стр. 75—79. 



245 



Червоніють хмари, червоніють; 
Підь кручами филі аліють; 
Далекі діброви синіють; 
Луги й береги зеленіють. 

Потемніло небо над'ь горами; 
Говорить Славут із вітрами; 
Пливуть запорозці човнами, 
Окрила іх ніч туманами. 

„Запорозці, товариші-браття! 
Покажіть козацьке завзяття: 
По три чайки в-ряд натягайте, 
Дубовими веслами грайте." 

Виплилв с Крилова — не світало; 
Двинули с Черкас— не смеркало; 
Опівночі Канів минали; 
Перед світом якорь метали. 

„Запорозці, товариші-браттяі 
Покажіть козацьке завзяття: 
В Переяслав рано впадайте, 
Кононенка Саву піймайте. 

„Кононенко лядським духом дише: 
На козацтво ябеди пише. 
Накладає панами Ляхами, 
Колотить всіма козаками. 

„Кононенко — москаль-чужениця ; 
Над козацтвом глумом-глумитця; 
До Ляхів він — ласа лиопця. 
До козацтва— хижая птиця. 



246 



„Не такому булаву держати, 
Козацтву порядок давати, 
Про здобич козацькую дбати, 
По Чорному морю гуляти!" 

И. 

Ясно, ясно осіннєє сонце 

Переяслав освітило; 
Рясно, рясно запорозьке військо 

На майдані червоніло. 

Вийди, Саво, вийди, недоляшку, 
З гостроверхого будинку, 

Глянь на прігру, на рій запорозький, 
Що гуде-шумить по ринку!" 

Роєм, роєм славні запорозці 

Проти сонечка грають, 
Грізно, грізно лядського похлібцю 

На росправу викликають. 

„Набивай, москалю, лядський побратиме. 

Дорогі самопали, 
Що тобі панове на лукавих учтах 

В упоминку дарували! 

„Покликай на варту, на панцерну роту, 
Що стоіть при воротях, — 

Нехай потанцює перед козаками 
У сап'яних чоботях! 

„Годі тобі, Саво, козаків хапати, 

Шляхті в лапи оддавати! 
Нє до віку буде запорозцям уші 

Вража шляхта обтинати! 

„Не до- віку будуть скалічені люде 
У Гадячі вали сипать! 



247 

Годі вже 8 Ляхами, кручими синами. 
Сап'янцями згорда рипать!" 

ПІ. 

У Сави ворота — 

Краківська робота: 
Цвяховані, мальовані, 
Ґонтиною щитовані. ' 

Під щитом бойниці — 

Стоять гаківниці, 
На вік вічний збудовано 
І штабами обковано. 

Боронить ворота 

Панцерная рота, 
Мирським скарбом купована, 
Медом-пивом напована. 

Даремна робота! 

Не встояла рота, 
Як сипнула до приступу 
Завзята голота. 

Що одні стріляють, 

А другі рубають. 
Треті Саву Кононенка 
В батька-матір лають. 

Не встояла рота — 

Роспались ворота. 
Прискочила до будинка 
Завзята голота. 

Східчастий будинок, 

Зверткові віконця, 
Та не видно навкруг його 
За димами сонця. 



248 

Віють наші, віють 

Із мушкетів густо, 
Поки стало в пана Сави 
На подвір'ї пусто. 

IV. 

Стала в світі слава — 

Росквитався Сава 
З низовими братчиками-козаками 

За лукаві вчинки, 

За панські впоминки, 
За бенкети, за ласі трапези з Ляхами, 

Стала в світі слава — 

Що попався Сава 
Запорозьким братчикам в лабети, 

Врали-ясакували 

Жупани лудани. 
Оксамити, єдваби, саети. 

Стала в світі слава — 

Козацькая справа 
Сама себе людям на сміх не давала: 

Добре вона дбала, 

Раду радувала, 
Недруга отчизного скарала. 



' 



Могильні сходини *). 

ПОЕМА. 

На могилі при зірниці, 
Вь півночі, злітались, — 
Щирі душі українські 



") .Мета", Львові., 1863 г. Мі 1, стр 18-34, н № 2, стр. 106— І1в. 



249 

До ради збірались. 

Що до ради, що до діла, 

А що на суд-ь правий 

Збіралася громадонька 

Судити лукавихь. 

В-ь парчах-ь довгих-ь, вь китайковихь, 

•Золотом-ь ПОВИТИХ'Ь, 

И в-ь жупанах-ь у червоних-ь 

Збирались судити. 

Кругом'ь поле; спить могила; 

Громада сумує. 

Вижидає собі річі; 

Ніхто не жартує. 

Зайшовт. місяць, — перший півень 

Піднявсь на огласку; 

Изь громади двоє вийшло, 

Питаютця ласки. 

Перші, усбго озваїісь батько — 

Батько Запоріжжя: 

„А ну, діти, до поради, 

А нуте до річі!" 

Гукнувь батько, та й ставь смутний. 

Булаву піднявши. 

Обізвався за ним-ь другий. 

За голову взявшись; 

Обізвався жовтий, блідний, 

И голось, якт. зт. лбху, 

Ледве-ледве Єго чути, 

И назирцем-ь трохи 

Обернувся вкруги себе, 

Щоб-ь гуртг оглянути, 

Та, вклонившись, вимовляв: 

„Нуте ж-ь, діти, нуте!...." 



1 



250 



Звов-ь, як-ь нелень в-ь непогоду, 

Чуприну насунув-ь, 

Якть хмарою окутався,-— 

Якусь думу думавь. 

Изь підліб-ья смутни очі, , 

На них-ь чорна дума, 

Та 8ь нихт), часом-ь, свігь зассяе, 

Монь солнце зті-підт» дуба. 

Якть сонечко на заході, 

Дарма що не гріє, 

А 0ССЯ8 степи, лани, 

И лань золотіє, 

И озеро — як-ь срибряне, 

А даль — та червона!.... 

Такії зйссяли смутни очі з 

Зь-підг хмурого лоба. 

(Невідомий цей чоловікг почина свою річг до громади; гро.\іада 
іірііліівляетця до его и баче вг бму когось знайомого та забутого.) 

Невідомий: 

„Ой шановная громадо, 

Підчась ми зібрались, 

Хто-то й зь-близу, а кто й зь-даля, — 

Спішили, слітались, 

Не для сміху, не для жартівх, — 

Для праці, для ради, 

То у себе, то вь другого , 

Спитати поради... 

(Трохи помовчавши:) 

Хто пізнав свого батька, 

Чи малу дитину, 

Хто пізнав сестру, брата — 

У таку годину? 

Хто пізнає товариша. 



: 



251 

Не бачивши з'ь-роду? 
Пропоную своє лихо 
И свою невзгоду. 

(Знов'ї, трохи помовчавг, а тимі часомг громада аошімь 
утихомирилася.) 

Я родився вь своім-ь полі. 

А вирісь вг чужому; 

Шукавт. слави для Украйни. 

Та найшов-ь другому — 

Гріхь казати — козакові. 

Лягла моя слара! , . . 

Добро мусивті, та недоля 

Досталась, не слава, — 

А сором-ь, та людські лайки, 

В-ь Украйні зарікй; 

Мення моє — гірша лайка 

Зосталась на-вікі. 

Хто тепер'ь мене згадав 

Врату-козакові, — 

Тому й лайки, а відь кого? . . . 

(Плаче.) 

• 

Ох-ь серце вь окові! 
Моє серце гірько плаче, 
А гірш-ь, що не дома, 
Не на рідні поховали, 
Не в-ь густій діброві". 

Громада (пізнаючи Єго): 

— Бачили, чули. 
Милий наш-ь друже: 
Уже ти набрався, 
Ажь ми дивувались. 



252 



Невідоііївй (обтираючи слбзи:) 

„Хоч-ь — завіщо? скажіть мині! 
Скажить, добрі люде, 
Що зробив-ь я для УкраЙБи, 
Що мене забули 
Наши діти на чужині? 
Добромь не згадають, 
Тілько чути, що сміютця. 
Лають, проклинають". 

Громада (совсімг пізнавши): 

— Москаль, Москаль, рідний брате, 

Напустив'ь туману. 

Та й посліцли діти нашиї 

Москаль отуманив-ь, 

Москаль, Москаль, рідний брате! 

Та ті, що предь Богом-ь 

Стоять завше на тимь світі, 

Що тугь за порогом'ь. 

Невідомий (крізь слбзи:) 

„Хочь -на волі лігь вь могилу, 

Кайданівь не бачив-ь, 

Так-ь не маю й тугь покою, — 

Кістки моі плачуть: 

Вони бачуть, вони чують 

Недобрі споминки, 

Зарікання. Сором-ьІ . . . Соромі.! . . . 

Такь наші пожитки 

Пропадають, як-ь пилина; 

Москаль понаврочив-ь, 

Робить в-ь нашій Украйні, 

Робить, що захоче". 



! 



253 



Громада (голосно:) 

— Понаврочив-ь, понаврочив-ь! 
Наш-ь людь пропадав: 
Всю живущу Москаль тягне, 
Изт. рук-ь не пускав. 

Невідомий: 

„Пропадаю! . . . 
А той лежить у могилі, 
Лежить-спочивае 
В-ь Украіні, рідній землі . . . 

(Сердито) 
Совісти не маеш-ь! . . . 

Продав-ь Петру твою неньку — 

Ой, Юда предатель! 

Спокутуйся в-ь чужій славі. 

Спокутуйсь, проклятий!" 

Громада: 

— По заслузі ему, друже, 
Нехай лиш-ь проспитця; 
А ти, брате, спокутуйся 
Та вже-жт. не журися: 
Може буде таки вть світі, 
Що люд-ь схаменетця! 
Хоч-ь в-ь неволі трава зійде, 
А людт» нашь оснетця! 

Громада замовкла. 
Мовчить невідомий; 
Тутт» голось роздався. 
Неначе Господній, — 
Неначе-б-ь то з-ь неба, 
Якь Вогь на Синаі 






254 



255 



Балакав-ь зь Мосіемг, 
Той голось гукає: 

„Нежурись, козаче! 
Не сумуй по тій славі, 
Не бийсь по утраті! ' 

Буде колись та година, 
Якг у рідвій хаті 
Кістки твоі привітають, 
Та й вь далю до дому 
Твоя слава колись прийди 
Спочити в-ь діброві!" 

(Громада жахнулась, а невідомий, затрусившись, 
очі и довго мовчавг). 

Цевідомий: 

„Дай то, Боже!....* 

Лоб-ь піднявся, 
И очі блиснули; 
Сів-ь він-ь мовчки до громади, 
Громада зітхнула. 
За тимь часомі) стало чути, 
Як-ь пугачь гукає: 
„Пугу! пугу!..." всі зірнули, 
А вінь— не літає, 
А стоіть собі поважно 
В-ь турецькім-ь жупані, 
Та поважне слово Січі 
Гукає громаді: 
„Пугу, браття-громадяне! 
Я мушу сказати 
Своє лихо, людське горе, 
Й поради прохати 

(Громада змовкла.) 



потуїіивт. 






^ 



Нз'дно мині спать в-ь кайданах-ь 

На чужому полі; 

А ще гірше, як-ь згадаю, 

Що не мав волі. 

Волі неньці-сиротині, 

Нашій Украіні. 

Поховала своіх-ь діток-ь 

Не вь степу — в'ь чужині: 

Поховала вь Москівщині, 

У землі шляхецькій, 

У кайданахть, в-ь Сібірюці, 

В'Ь могилахь турецькихь. 

Скрізд> полягла наша слава, 
Слава віковая. 

Та полягла не в-ь Украйні: — 
Вона не приспала; 
Присипали чужі люде, 
Браги, та не рідні; 

Присипали Не загине-жь 

Слава на чужині! 

А вь Украйні сплять могили. 
Сплять сини ледачі; 
У неволі гартовались, — 
Не вь степах-ь козачихт». 
У неволі вік-ь марніють, 
У неволі гинуть. 
Москалеві хлібороблють, 
Его не покинуть. 
Не згадають першу долю, 
Не згадають нашу славу, 
Січ-ь, козацьку волю." 

Громада: 

— Гріхь и соромь братам-ь нашимь, 
Синам-ь України, 



_256_ - 

Янь-що слава добутая 
На віки загине. 

Батько Запоріжжя: 

— Потрівай лишті, ясний орле! 
Є і'онець між-ь нами, 
Скаже правду того світа, 
Які) там-ь поживають; 
Чи то справді вже забули 
Батьків-ь рідні діти; 
Стрівай, орле: вінт» не схоче 

Неправди таіти 

Того пекла не боітця, 
Що сперш'ь переходивь." 
Не страшна бму та мука, 
Що він-ь переносив-ь. 

Пу гачг: 

„Хай роскаже, 
А я своє: 

Гину й досі у кайданах-ь 

Богом-ь не прощенний. 

Бо вь кайданах-ь, у неволі, 

Лігь козакть хрещений, 

У кайданах-ь на чужині 

Ненька не приспала, 

А в-ь Украйні міжь братами 

Гине моя слава. 

Гине моя слава на вік^ь-віки; 

Поле поорали. 

Посіяли; уродило; 

Москалі стоптали. 

Потоптали наше зерно 

На саму Покрову, 

Покосили траву нашу 

До самого корня. 



, 



257 

Громада: . 

— Кара! кара Москалеві! 
Погубир-ь Укр^ійнуІ 
Кара дітямь Ка-уерини! 
Кара, злая кара! 

Замовкі) пугачі., трічи тупнув-ь 
Об-ь землю ногами; 
Забрязчали на все поле 
Залізні кайдани. 
Затряслася та могила, — 
Така іі доля! 

Зійшов^ пуіач'ь иа-ь могили, 
Та й сів-ь лщ-ь од-ь поля; 
А громада тутї. у ґомівь, 
Тамь регітт>, рм-ь гадась.... 
Старий батько огукву^ся: 
„Шо ви, діти? Гай, ^;ай! 
Стійте лищень. 
Стійте!" 

Ажь ось сь поля, аь-за могили. 
Піднявсь хтось чведужий 
Та довгою вкритий 
Китайкою червоною. 

Батько Запоріжжя: 

„Годі гомоніти!...* 

Насупивши брови хмурі, 
Голову схиляв, , 
Зійшовь вище на могилу, 
Звідтіль оглядає. 

Хто побачить — не пізнає. 
Хто такий — не знають; 



17 



•258 

А він-ь трохи одкрив-ь очі 
Та й ставг промовляти; 

«З-ь головою повинною 
Йду я сповідатись, 
Братамт» моім-ь, украінцям-ь, 
Свій гріхть розказати. - 

(Подумавши:) 
Усі мене знають, 
Одні мене знають, 
Другі-ж-ь поважають. , . ^ 
Инший гострим-ь як-ь уколе, 
То й в-ь ямі застонеш-ь; 
Тамті розіллють моремг кари, — 
Отто-жь вже потонеш!.. 
Які» тугь поратують ' 

Від-ь кари, то прямо 
Одягнуть у славу... 
Та що така слава, 
Як-ь тісно у хаті, 
И зг боку та на бік-ь 
Усе повертатись..-.. ' . 

Тобь-то кажуть: дЗапроторивт., 
Продав-ь свою ма.тір'ь". 
Послухайтв-ж-ьІ Коли винев-ь. 
То разом-ь карайте, ; 

(Подумавши:) 

Не того бажавг я, браття, 
Не кари від-ь ката; -г -V 

А бажав-ь я руку дати,, •.■■■і\.,п 
Як-ь брагь дає брату. . ,. ." 
Не бажавті я йти вь неволю,' 
Тікав-ь я відь панства, 
Від-ь шляхедтва, та попав-ь я 
У саме кріпацтво. 






259 

Не тягнуві» я вї) ярмі шиі, 
А йшов-ь я по волі; 
Простягь руку, якг рівному. 
Зійшлися обоє 
і И — думкою не згадати — 
Та хто-б-ь те подумавг? 
Своі руки, своі ноги 
В-ь кайдани обпутать;. 

Та вже довго я караюсь 
За те, що сподіявь; 
Душа моя не весела, 
А має надію. .^ 

Простіть мині, милі браття! 
Пустіть одпочинуть 
Зь вами вкупі, вт> вашій хаті.... 
1 Чи вже-жт» мині гинуть?" 

Громада: 

— Богь сь тобою, наш-ь Богдане! 

Не вмре твоя слава; 

Всі пізнають твои думи, — 

Спомянешь це слово. 

Хто-б-ь же думав-ь, щобь братт» брата 

Схотів-ь погубити; 

Щобь хто жінку хотів-ь вбити, ' 

Сина задушіїти?.., 

(Богдан'ь обнимаетця и цілуетця-^снершу з-ь батькомь Иаііо- 
ріжжя, а потімг зо всіма громадянами;) 



И звонь тихо, знов-ь не чути 
Річі до громади; 
Зновії сумують, вижидають , 
Суда и поради. 

(Де-не-де зь громади ририваютця го.іоса:) 



.Гонця! гонця!" 



17* 



260 

Аж-ь ось диба — ледве, ледве 

Протягує ноги; 

Поступ'ь вірна; він-ь не прооить 

Ні в-ь кого підмоги. 

Черезт. плечі висить кобза 

На реміві чорнілі-ь, 

На реміні широкому; 

На ій струни нові 

Почіпляні, напручені 

Самі нкг не грають. 

Кобзарь, йдучи, на палицю 

Себе підпирає. 

Піднявсь вище, ЯКІ) орель той, 

И очі орлині 

Піднявг вгору, озирнувся 

Кругомг на могилі. 

Довгі уси рот-ь прикрили, 

Від-ь вітру бушують, 

Зобгавь ноги, присідає; 

Громадонька чує — 

Забряжчали нові струни, — 

Кобзарь направляє 

Свою кобзу; все готово, 

И вінії починає: 

„З* даввихі» давеа-ь Дніпрт> широкий 

Тече.в'ь сине море; 

Зт» давних-ь давень наша мати 

Злегалася з'ь горем-ь; 

Зь давних-ь давент. діти наші 

Знали, де недоля, — 

Не було імь ще ніколи 

Таксі неволі. 

Помарніли, зледащіли; 

Та вже зелень сходить. 

Сходить жито; є надія, 



261 



Що Вогті намт) .уродить. 

в вже нива, де посіять, 

И готовлять насірня, 

Та на ниві в оріхи. 

Де дарма посіви. 

Ой кохав-ь я щирі думи 

Оріх-ь той згорати, 

Та все дарма: вража сила 

Взялася мішати. 

Ой мішали, ще й мішають 

Москаль, москадьчата, — 

Завелися в-ь нашім-ь краі 

Пани, паненята. 

Обвернули коштовитихь 

До свого талану; 

Обвернули та й зробили 

Украінця паном'ь. 

А с^. тим* панством'ь ему дано 

Чужиі авичаі; 

А в-ь звичаяхі-^лихо! лихо!... 

Ні, лучче сховаю..,.* 

Громада: 

— гТа ні, братеї . 
Нічого ховати. 

Кобзарь: 

„Забряжчи -ТИ, МОР кобзо. 
На ровиі струни; 
Я голосно заспіваю 
Слухать кому буде. 



(Р])ав.) 

Забряжчи ти, ііоя кобзо, 
На всі своі лади; 
Заспіваю про те панство. 
Про життя неладне. 

(Грає й співав.) 



262 



Забули стид-ь, забули сором'ь, 
Кому ви совість віддали? 
Огляну вась, побачу вась, 
Не ті ви стали, що були. 
Вг хоромах-ь ви авили гніздо 
Пороків-ь, злидеівт» и гріхів-ь, 
Всбго, що є на світі гидче, ' 
Чого сам-ь чоргь-би не хотінь. 
Все те я бачивт. и мовчавь, 
Бо ждав'ь кінця години злоі, 
1СІНЦЯ гріхів-ь, кінця пороків-ь, 
я ждавт», я жданЬї^-сказавті и годі.... 
(Замовкь и виграє на кобзі, а потімг зновг співає.) 

Я бачивь сам-ь, які» батько рідний 
Дітей свсіх-ь на сміх-ь пустивт.: 
Що дня гуляв-ь, робивь бенкети 
И все добро изг рукт. спустивті; 
Добро чуже, добро сирітське 
Пропів-ь, програні., в-ь дітей відеяв'ь; 
Чого-жь не вспівть пропить-програти, 
То те покрав-ь, вь гаман-ь сховав-ь, 
А дітямь даві. сердечну долю, — 
Не да^т» ума, не дав-ь освіти, 
А даві. гонорь, початий панства, 
И ст> тимії пішли несчастні діти. 
Сміетця люд-ь, — вони не бачуть 
И кирпу дмуть, у-верх-ь деруть, 
И панством'ь-тимь гордятця й досі, 
Хоч-ь з-ь них-ь сміють, хочь імь плюють. 

(Трошки помовчавши.) 

Несчасні діти, невинні діти! 
А хто за вась потягне руку? 
А хто вась збавить, не допустить 
До вась недолі, може й муки? 






263 

Тітки и дядько вась забули, 
За батьком-ь ті слідкомт. йдуть; 
В-ь однім-ь гнізді росли, кохались, 
Ті вамь підмоги не дадуть.... 

(Замовкь и направляє кобзу.) 



Громада: 



Кобза рь: 



-Добра!... 



„На другий ладь заграйте струни! 
Заграй ти, кобзо, голоснішт.!" 

Батько Запоріжжя: 

„Співай, кобзарю, ще такоі". 

Громада: 

— Такоі щеі побільш-ь, побільші.! 

Кубзарь (співав:) • 

„Отам-ь над-ь Пслом-ь, на правімь боці 
Ціеи річки, за піском-ь, 
Стоіть будинок-ь-хоромина, 
Построін-ь з-ь давна ще панком'ь. 
Теперь загляньте вь ті хороми, 
Вт. закрнми, скрини по куткахь. 
Великі кучі там-ь богацтва 
Зібралися в-ь однихт. руках-ь; 
Ті кучі плачуть и потбки слізь 
Ще ллютця, ллютця по землі, 
Бо те добро збіралось кривдо, 
Збіралось завжде по брехні. 
Багато лукт., багато поля 
Віднято сильно вь козаківь. 



II 






264 



265 



Не знавь суда, не зкав'ь ^осіарави, 

Украв-ь, відняв'ь, бо так-ь хотів-ь. 

Дивлюся я, и злодій той 

Споважнохильвйй у паніві); 

Ему бенкегь, бму зввчаі, 

Бо він-ь робивт., як-ь еам-ь хотівь. 

Сказавг-би я у вічі прямо, 

Що ти украв-ь, що ти видеявь; 

Ему не стид-ь, не стид-ь знакомим'ь, 

Бо сліді> згубив-ь — згумівг сховать. 

Та що й казать! казав-ь він-ь людямт>: 

.Я крав-ь, ховавт., бо вмію красть, 

„Бо в ліса — куди ховати 

„Злодіівії здобич-ь, ти не вт» вась!..." 



Громада: 



— Добра!... 



К о б з а р ь (иодумавши трохи, знові співає:) 

,А там-ь, в-ь кутку, високі гори 
И чорний лісь на нихт. порісь; 
На горах-ь тихті стоіть будинокг. 
БудинокТ) стогне, плаче лісь, 
Бо там'6 живе порочня мати,* 
Працює тілом-ь, ще й з-ь-добра, 
В-ь роскоші тоне, свігь поганить. 
Працює — лихо!— не одна-ж-ь! 
А бачуть те усі сусіди, 
Сусідні дочки молоді, 
И мати діток-ь наставляв: 
„Отак-ь робіть! отакі» робіть!"... 

(Награє на кобзі, а громада ні чичнрк'ь; подумавши, кобзарь 
;жовг сііінае:) 

„Ажь он-ь, ажь онг-де людський соромі.! 
Там-ь цілий рідт» на злі сидить. 



Там-ь батько вмерь — причина темна, 
А плід-ь пішов'ь ввесь світь гудить. 
Одна дочка пішла в-ь палати 
Продати тіло, та й найшла 
Усй, хочь білі, за-те довгі, 
И жизь — ніщо. Друга пішла 
Не то в-ь палац-ь, не тО в-ь хороми, — 
Кохання, жарти вт» торгь дала, 
ЕГ так-ь прошла не 'дна та зіма, 
Міжь людом-ь так-ь вона жила." 

(Замовк'ь и нахилив'ь свою голову.) 

Громада: 

— Ну ще, брате! ну ще, брате! 
Нічого таітй 

Та всю правду, наш-ь кобзарю, 
Бо де-жь іі діти. 

Кобзарь (уставши:) 

„Ні, панове громадяне! 

Роскаже хто другий, 

Бо вже таки утомився, 

Та ще й своя туга: 

Поскитавсь я на тімь світі, ' 

А все теє— -панство; 

Вувь салдатом-ь на тихь горах-ь 

И паном-ь з-ь кріпацтва; 

Потім-ь знову у кайдани, 

В-ь каторогу, післали, 

И каторжним!» згубивт» силу, — 

Потімт» назад-ь взяли; 

Ще скитався по чужині, 

Коли кажуть: „годі!...!" 

Так-ь-то й годі! Аж-ь и мертвий 

Не маю спокою; 



266 

Й тепер-ь мене судять, лають, 

Неначе живого. 

Тепері. моі кістки жовті 

Стали виривати; 

Тепер-ь стали в-ь домовині 

По шматкам* метати. 

А все пани-недоляшки, 

Московська понура!... 

Во щось правда для них-ь гірка, 

Не по іх-ь натурі..." 

Громада: 

— Людська хмара іхь розмиє, 
А вітер'ь розвіє; 

Лихе панство зараз-ь згине, 
Як-ь правда повіє! 

Тутт> другий півень одкликвувся; 
Громада знова озирнулась 
На всі краі, на всі сторони; 
По небі хмара хмару гоне, ' 
И хмари густо небо стлали, 
У край одь краю вісті гнали. 

Г р о и а д а: 

— Вісті, вісті сь того світу! 

Повіяв-ь вітерт» изг-за степу, 
З-ь байраків-ь, гаів-ь загуло; 
Громада змовкла, розслухає, 
А вітер'ь свище; чуть було 
Завиі тяжкі, слбзи гіркі. 
Ридання, регігь сь-підь кнута. 
Людськая кровь неслася вітромі», 
И тихо голось вимовляв-ь: 



■; 



•267 

,Віда, біда зь людьми з^ідвалась, 

Віда всім'ь краем'ь замишля, 

Відою річки наші ллютця, 

Віда вь неволю віддала. 

Одинг народ-ь себе рятує 

Зт. біди, другого затдга, 

И гне народ-ь бідою ключку, 

Останні злидні витягать. 

З-ь бідою жидта почав-ь боротись, 

З-ь біді нажив-ь богацтво, гроші, 

А все біду свою туря. 

Зь бідою Ляхь по-вік-ь воює, 

Віду на других* наклика, 

Віда панівь уже псувала, 

А пан* ще й досі не втиха. 

Ще пан* живе; живе неправда, 

Живе з* ним* лихо и біда. 

Ще пан* не вмер*, не вмерла кривда 

И пуга сили заіда; 

Ще пан* живе, ще пан* воює 

Из* словом* правди, и руба 

Ножем* брехні, ножем* доноса, 

И все кричить: „бід^! біда . . .** 

— Біда вам*, дочки Русалима! . . . 
Христос* колись людям* сказав*, 

— Во ви змели насіння годне. 

Що Вог* людям* на поміч* дав*. — 
Віда и вам*, пани прокляті! 
Бо й в* вас* зерна того нема, 
Во ви зерно своє псували. 
Нема в* вас* чести й сорома! 

Могилу лоском* люде вскрили; 
Замовкли, стихли; а в* могилі. 
Неначе мертві повставали. 
Гуло, вило, в* землі стогнало. 



268 

Зашуміли звов'ь байраки, 
В-ь отепу метлицю понесло, 
И хвиля трави вихиляв, 
И всюди, скрізь кругом-ь, гуло. 
А часомь вітер-ь 'сипне слизи, 
З-ь-далека горе принеси; 
И чуютт, знову громадяне 
Заспіви тяжкі; з-ь лиха все 
Зо всіх-ь ківців-ь гуде — спиває, 
Співає — плаче; плач-ь и сміх-ь, 
И злющій регігь, стогнуть люде: 
Один-ь почне, другий не стих-ь. 

Голось перший: 

Тяжко міні, тяжко! 

Зь горя, не по-волі 

у пеклі цім-ь жити. 

Тяжко міні, тяжко! 

Світт> білий поганить 
На соромі» робити. 

Тяжко міні, тяжко! 
Хліба заробляти, 

Гріхом-ь годуватись. 

Жити на світі, 

Та ще молодецкій 
Чести не мати. 

Ой чи моя-ж-ь то 

На це була воля? 

Чи я-жь то хотіла? 

В-ь батька гуляла, 
Матір-ь кохала, 

Й сердце кипіло. 



■ 1 



269 

Де-жь ти взялася? 

Відьма проклята. 
Пані багата! 

На що здалася? 

В-ь пана купила 

За два дукати? 

Тілько для того, 

Щоб-ь вь батька відняти, 
В-ь пекло продати. 

Так-ь ! . . . захотілось 
На два дукати 

Третбго взяти. 

Пий же, проклята, 
Кров-ь молодую! 

Серце руйнуешь. 

В-ь роскоші тонвшт. 
Насг убиваешті, 

Честю торгу еш'ь! 

Голось другий: 

Я ходила по городі, 

Ласковиць шукала, 

Заквітчати свою косу^ 1 

Та лихо спіткала. 

И не туди ,то, .аж-ь а-ь-за тину 

Паничт. появився; 

Які. не билась, не просилась 

И ЯКІ»' не молилась, 

А узяли у кімнати — 

Паничеві свати, 

По-неволі против-ь ночи 

Постіль білу слати, 



270 



271 



Ой бодай-же моі руки 
Зг-малку повсихали, 
Якть не вміла того пана 
На-віки приспати! 
Ой бодай-же моє личко 
Зг-роду не біліло, 
Як-ь приспати того пана 
На-віки не вміла. 
Ой було-бт» міні несчасній 
Та зь нимть задавитись. 
Які) тепера приходитця 
Валятись під-ь тином-ь. 
Та змивати слізоньками 
Панський той любисток^, 
Та нудити свою душу, 
Ховатись відт» діток-ь. — 

Прочистили хмари небо 
Над-ь-тими горами 
Зеленими Дніпровськими, 
И, ніби-то 31» раю. 
Повіяли тихесенько 
З-ь-відтіль на всі краі, 
Вь Украіні озвалися, 
Гуртомт» заспівали: 
„Ой краю наш-ь^ краюі 
Краю нашт» рідненький! 
Прийми, привітай нась, ' 
Якг сирітт> малеяьких'Ь! 
Ми сироти голі, 
Обірівані ходйм-ь, 
И ніччю спочити 
Кутка не знаходим-ь. 
Прок.чятиі діти, 
Одверженні родом-ь, 
З-ь душею и серцемт. 



И волею зь-годомт>; 

Ой знай же, наш-ь краю. 

Що нась попрікають 

За те, що кидаемть 

Нікчемні звичаі. 

Суди ти нась, краю! 

Карай по заслузі 

Та сг-першу послухай " ■ 

Серденька у тузі: 

Звичаі далекі 

До нась привітались; 

Батьки наші рідні 

Зт» ними поіднались; 

Звичаі нікчемні 

До нась привітались, 

Батьки не прогнали; 

Та й що з-ь ними сталось! 

Забули святую 

Та щирую правду, 

Украінську долю 

И козацьку славу; 

Злигались вь гостями— 
Народ ом-ь чужини, 
А свій рідь забули 
Діти Украіни!... 
Ой краю наші) милий, 
Що сь тобою сталосії? 
Твій рід-ь перебутий 
Тебе одцурався. 
Забута нам-ь воля, 
Запропащена доля; 
Ніхто не насіє 
Пшениці в-ь тімті полі. 
Дарма ті посіви— 
Пшениця не зійде, 
Кукіль там-ь уродить... 



272 



278 



Народнії з-ьідиП 
О люд-ь недотепний 1 
Перевертні края 
Одстали од'ь гурту, 
Одь нашого краю!... 
Батьки наші, краю, . 
Братівт. покидають, 
Синів-ь своихь ріднихь 
В-ь праці попрікають; 

Самі-ж-ь загубили 
И совість и правду,. 

Забули в-ь хоромах-ь 

Українську раду, 

Засіли в-ь хоромахт., 

В'ь мурованих-ь, білихт., 

Деруть зь-відтиль шкури ■ 

Братів-ь своіх-ь бідних-ь. 

В'Ь хоромах-ь бенкетр, 

В'Ь хоромах'ь весі^іля, — 

В'Ь братів-ь нащих'ь рідних-ь 

Диряві оселі. 
_ В'Ь хоромах'ь гуляють 

Пани, паненята, 

А наш-ь брат-ь бідує, 

Як-ь панські щенята. 

Ой краюнаш-ь милий! 

Заглянь ти, В'Ь 0удиаи, 

Подивись; пізнавщ-ь. 

Що наші, пан-ь там-ь чине". 

Зт. уСІХ-Ь КІНЦІВ-Ь, З'Ь усіх'ь сторін'ь— 
И все до могили, — 
Неначе-б-ь то пісня людська, • 

И голось єдиний 
Так'ь співає: 
„Як-ь була а [багата, 



І > 



Мала и дукати, 
Мала срібло, злато 
И рублені хати. 
' Мала своє поле 
И степи широкі: 
Паслися отари. 
Скрізь, де скинеш-ь окомь, 
Там-ь богато коней, 
Там-ь ліса соснові, 
Там-ь луги и луки, 
Там-ь гаі, діброви. 
Скрізь було вї. кешевях'ь 
Золото бряжчало; 
Пояси шовкові 
И шапки квітчались. 
Скрізь сияла слава — 
За морем-ь, Дунаем-ь; 
Мала свою волю, 
Вільно панувала. . . 
Пішло срібло-злато. 
Золоті дукати 
Вь московську кешеню; 
А рублені хати 
Огні попалили, 
И жито у полі 
Москалі скосили. 
Степи зруйновали,-г- 
Вагацтва шукали, 
Отари и коней 
Пани позаймали. 
Останнії гроші 
Кешеві не рвали, 
Та й ті не сховались, — г 
Жиди повіймали,. 
А волю святую — 
Вь ярмо та кайдани; 



18 



274 

• 

Осталася слава, — 
Вже то не закони. 
N Літай же ти, слаио, 

Літай по чужині, ' 

Та людям-ь розказуй, 
Яка Україна. . ." 

Замовкла пісня, й вітерг знову 
Погнав'ь по небі хмари чорні; 
И низомт» знову став-ь зганяти 
Зь усіх-ь кінців-ь, та все до хати, 
(ііь різнихі місцяхі по-переміні чуются голоси:) 



І. 

Слухай, хаме! Чи хочь вудки?- 
Випий лишень зь-горя. 

II. 

Сам-ь тулисся, а сміесся; 
Доказує т-ь горем-ь! 



І. 



Хаме, хаме! — хоч-ь за шелягьі . . . 
Стрівай лишень! . . . Слухай! 
Хочеш-ь даром-ь?... А признайся: 
Твоя жінка сука? -і 

III. 

Куда л-Ьзеш-ь, мазбпа! 
Вишт. тьі — й онт» вь работу. 
Нішто смнслиш'ь? Гречку-бт» сЬял-ь, 
А больше нітуть толку! 



275 



IV. 



Заплати — 
То будеш-ь правий; 
Не заплатиш-ь — 
Вудуті. краять. 

V, 

Пришли сіна до конюшні, 
Чоловіка вт. клуню, 
Нехай робить за панщину^ 
А тобі — ось дуля. 

VI. 

Коли хочешт>, щоб-ь не били,— 
Роби, що пан-ь каже. 

ГП. 

Як-ь не звяжешь свого батька 
То й тебе повяжуть. 

VIII. 

А ви куди простяглися? 
А вам-ь треба волі? 
А зась! Ще ви не Хранцюаи; 
Вамь різок-ь у — волю! 

IX. 

Ась! два! ас-ь! два! ... 

На прй, — во! . . . 



Што 



18* 



276 



\ ЇХ; 

V 

Зх-ь тьі! та-я, та-я! 

Н'Ьщто по-салдацкому такь гаварягь? 

XI. ■■ ■ 

Мене, пане, обідрали; 
Взяли моі дрова 
Десятники, а тепера 
Як-ь міні до-дому? 

XII. 

На(|»учись вигофарифать по-благородна, да тогда и пі)икоди 
шаловаться; а я не разопралг тфая мушицка язикг. 

XIII. ■ :: 

За молитву 
Треба дати,^— 
Ато підешь вь пекло! 

За шлюб-ь треба ^ 

Заплатити, — 
Ато підешь в-ь пекло! 

За исповідь — . , 
Хочь гривеньку,— 
Ато підеть вь пекло! 

За часточку^ — 
Хочь пяточку, — 
Ато підеш-ь в-ь пекло! 

Миромт. мааанг — 
Миро стое, — 
Ато підеш'ь вь пекло! 









277 

За похорон-ь — 
Карбованця, — 
Ато підеш-ь в-ь пекло! 

За хрестини — 
Три полтини, — 
Ато підеш'ь вт. пекло! 

По мертвому— 
Мене годуй, — 
Ато підеш-ь вь пекло! 

Вогь уродить— г 
Міні готуй, — 
Ато підеш-ь в-ь пекло! 

XIV. 

„Верніть міні добро моє, 
Верніть дідівщину! 
Верніть добро, що забгали , 
У лиху годину! 
Верніть міні степи моі. 
Верніть мою волю, 
Верніть волю, що забгали 
З-ь широкого поля! 
Верніть міні добро моє, 
Во Богь вась накаже! 
Верніть міні батьківщину! ..." 

Оттакь вь степу каже; 

Коли-чути: за цю мову — 

Пуга засвистіла: 

,Оцв тобі батьківщина! 

Згадай свого діда!...." 

За цим-ь — регіть изь-підь пуги. 



278 



279 



Л" 



А тамт.: „кукуріку! 

— Оттак-ь, браття, у нась діють, 

Оттак-ь ще до — вщу! — 




Топирь — І ора у: 

ВолинськА ДУМА •"). 



Вже журавелькн вйсну звистнлн, 

И жайворонки пид-ь небом-ь грають; 

Жабьі в-ь болоти заскрекотилн. 

Та й соловейки гай витають. 

Дивча вь диброви шука сон-ь-зилля; 

Кує зузулька, вик-ь ій вищув... 

Чи то жг короткий, та й безь весилля?. 

Блиснули слези, серце сумує... 

II. 

Ходить по селах-ь 
Дид-ь изт. торбами. 
Вудить святими 
Души иисвЛми. 
Всюди селяне 
Старцеви ради, 
Всюди вин-ь первий 
Серед-ь громади. 
Навкруги Єго 



•) Гора ся -на Полиню, у Ровенокому повити. На гори- кямья- 
вий хресгь, а пидт> горою - село Ивреди.ілв. Людський переказ'ь про 
Топир-ь— Гору заховано в-ь сій думи. Діялось у XVI столитти. . 

**) Правда, Дьвовт., 1868 г., № 27. 



Купляцця люде: 

„Заспивай, старче, 

Що було й буде?" 

— »0й, мои дитки!" 

Старець им-ь каже: 

Тяжка година. 

Та й лихо враже! 
Був-ь я тамті, дитки, де Ингул-ь-ричка, 
Злившись взії Богемії, рине у море; 
Земля Татарська там-ь невеличка, 
Да тяжке людямь видь неи горе. 
Вувь на шляху я, що Дикимії Полемі» 
Звидти прямують на Украйну; 
Зуздрив-ь а-ь могили пидь небомії голим-ь 
Погань Татарську, хижу дружину. 

День и вичт) бигь я, 

Зті СИЛІ! вибивався.... 

Гляау; аж-ь чорний 

З^митпь пиднявся! 

Вороння й г^лочь 

Пид-ь небом-ь кряче, 

И щось незриме 

Вт. оздухах-ь плаче. 
Хто бувт» у Сичи, прикмети знає: 
Коли з'ь улусивії хані» вилитае 
До нась по здобичі», — бго, мовті хмари, 
Птаство голодне попережае. 

Горе жь вамії, дитки! 

Рине, проклятий. 

Не дасть вамі> в^сву 

Празникувати. 

Молитесь, дитки, 

Святому Богу, 

Та й тикай кожне 

Вь свою дорогу!" 






280 

Молядця люде, 
А за горою 
Галоч-ь день вкрила 
Нач,е полою. 
Кликне — покликне 
Старець"д§^ миру: 
,Гей, спасай душу^ 
Тай Вожу виру! 
Крийтеся, люде, 
Хто куди встигне, 
Поки безбожна 
Пбгань наливе!" 

III. 

Вь темному лузи 
Сонце сміецця; 
Промнжь травою 
Струмочок-ь в'ьетця; 
Над-ь ним-ь плакуча 
Верба неначе. 
Схиливши виття. 
Сердешна й плаче. 
Витер'ь стихенька 
Виття хитає, 
Козакі» в-ь дивчини 
Правди й питає: 
„Чи вирно любит-ь 
Мене, дивчино?" 
— „Люблю, як-ь мати 
Ридну дитину". 
Проговорила 
Та й счервонила, 
Шитим-ь рук&вцем-ь 
Личко закрила. 






281 

Такт» голуб-Бятка 

Соби воркують, 

Ажт» раптом^ галаст> 

Сграшенний чують. 

Глянуть, аж-ь хати 

В-ь сели палають, 

Дим'і> по-пиді сини 

Хмари бурхають. 

Небо над'ь ними 

Все почорнило, 

А сонце крозію 

Зачервонило. 
Из-ь села люде, забравши дитки, 
Гуртом-ь безладним-ь в-ь пущу тикають; 
Несуть икони, хрести, пожитки 
Корогви аг витромт» фуркочуть — грають. 

Ледве до пущн 

Бидахи встигли, 

, Гала І" Татаре 

Ві» село вабигли. 

Виють, буркочуть, 

Мов-ь буря злюпіа, 

Мов-ь середт. моря 

Хвиля ревуща. 

Блиснули стрихи, 

Дим'ь пидлитае, 

Чор ним-ь кожухом-ь 

Небо вкривав. 

Зникли.... 

Зосталось 

Лишь пожарище. 

Витер'ь по чорнихг 

Буртищах-ь свище; 

Миж-ь попелами 

Печи биліють, 



•282 

А по руинах-ь 
Собаки виють. 



IV. . 

Ой ти, Вкраввський народе милийі 
Чомь сь-покояті — вику вту гбри зниваеш-ь? 
Чомь одт» колиски ажт. до могили 
Тильки турботу та нужду знаешТ)? 

Де твоя доля, 

Люде сердешний, 

Що в-ь своій хати 

Не бувт» безпешний? 
Жив-ь — иробував-ь ти, мовь та стеблинка, 
Що й перегналв б-ь иншу травицю, 
Дак-ь мусить гинуть у косовицю; 
Рист> ти, мовь дикий бросток-ь-дубинка, 

Що швидко вгору 

Парость пускає, 

Та злюща пакость 

Кору здирає; 

Мусить вин-ь соком-ь 

Снл-ь намагати, 

Голий корою 

Исгь покривати. 
■ Глянеш-ь на тйбе — 

Серце вмирав. 

Чи Бог-ь прокляттем-ь 

Тебе карає? 

Чи свить на тебе 

Розлютувався, 

Занапастити 

Притьмом-ь завзявся? 

Весно, красюща 

Землю квитками, 

Гарна, якь дивка 






288 

Мижь дивовьками! 
Вь цилому роци 
Добо найкраща 
Для земель ившихії. 
Для наст» — пропаща! 
Чимь ти витаеть 
Руський ниви? 
Щ6 вамі) принооиш-ь, 
Пишна богине? 
На пожарищахт» — 
Чорни руини, 
А на руинах'ь 
Плач-ь-побиваннв... 
То жь твоє любе 
Намь привитавне!... 
Геть видь нас-ь, весно, 
Геть, не вертайся! 
Вь пущах-ь та ветрахі» 
Квитом-ь пишайся. 
Туди заманюй 
Погань огидну. 
Нехай забуде 
Русь-Украину. 



Гей ти, Данило, 
Славний козачеі ') 
Чуешь, якь сумно 
Воронне кряче? 
Здавна ти анаешь 
Шляхи Татарськи, 
Славень ти, хвалень • 
Вь думахь Кобзарськихь. 
Волосомь сивимь, 
Батьку, вкривайся. 



284 

А ВТ) поли битись 
Не заринайся. 
Гей, стрепенися жг, 
Туре нашь ярнй! 
Кличуть у „танець* 
Тебе Татаре, 
Кличуть у танець, 
Та й скалять зуби... 
Заткни невирамт. 
Землею губи; 
Свисни Щербатими ^) 
Ханови вту слини, 
Щоб-ь ажті поганий 
Зуби заципив-ь. 
Не хтив-ь у Крими 
Тихо сидити, > 
Та й забажавт. песь 
Нашу кровь пити. 

Крикне ханії зично 
Хижим-ь Татарам-ь: 
„Де ступлю, хай кров-ь 
Скризь тече даром-ь!" 
Потимь гиранамт. ^) 
Давті знак-ь бровами, 
Щоб-ь звеселили 
Бго писвями,; ..: 
Гучно триструнни 
Скриглять чунгури: 
Вії лад-ь хита лобомт. 
Х&нище мурий; 
Кровью налити 
Вирячиві» очи. 






286 

Як'ь звирь, що заисти 
Скотину хоче, 
рлухавши ппсйнь, . 
Такт, расходився, 
Наче людський 
Крови напився. 
Випустивт» стрилу, і 
Закричав-ь: аман-ь' *) 
Шлики й каптани 
Роздавт. мижт. гиранг, 
Шукати дивчат-ь 
Вислав-ь погони, 
Казав-ь спочити 
Й попасти кони. 



, УП. . . 

На Топир-ь-гори 
Ш^ось дивнее сталось. , 
«Господе, рятуй!" , 
Криком-ь озвалось; 
Бо й там'ь Татарва 
Вже опинилась, 
За кимсь угналась, 
Та й зупинилась. 



А там-ь у лузи 
Знові» при вербини 
Чомг галасує 
Погань сть пусти ни? 
„Джяврг, джявр-ь!" 
По-вад-ь водою. 
Летять що сили.... 
Бо тамь сь косою 
За свою любу 



') белькочуть 



286 

Козакт» сердешний 
Навпрбтьі Гордн 
Вийшовті безпешнщр. 
Одьін-ь з-ь арканбм-ь 
Був-ь припустився, 
Та крикнув-ь: Гала! 
Сь коня схилився, 
Бо козак-ь его 
Черкнув'ь косою,^- 
Беркицьвув'ь мурий 
Сторчь головою. 
Другий шаблею 
Лиш-ь замахнувся. 
Та не встигь рубнуть, 
Не схаменувся, 
А козак-ь его 
Якь-раз'ь улучивт», 
Ростявь косою 
На дви унучи. 
Тоди Гордивци 
Стрили пустили, 
Ему три жала 
В-ь серце встромили. 

УПІ. 

Чи се на неби-^ 
Загримотило? 
Чи на степу щось 
Закопотило? 
Чи зт» бативнею 
Втика проклятий? 

Хант. у намети 
Липь полосатим'ь, 
Мовь цисля жиру 






-І?7 

Вовнь, спочивати. 
Кругом-ь намети 
Мурзив-ь билили. 
Пид-ь гору Топирь, 
Пид-ь гай засили 
Татаре; Аллу 
Вже прославляють 
Та й сире м-ьясо 
Кинське лигають. 

Копоть, що спершу 
Далеким-ь здався, 
•Раз-ь-у-раз-ь ближче 
Все ростинався; 
Вибигь 8'ь намету 
Ханг сь переляку, 
Вибиг.|іи й мурзи, 
Кричять: Алла-ггу! 
Миттю поганцн 
Сидлають кони, 
Риштують в-ьюки 
До оборони.. 

Чути вже- й голрсь. . . , 
Які) гримь лунав. 
Хол9Д'ь гордьіноьку 
Лаву проймає. 
Мріють у поли 
Шапки козацьки. 
Веде юнацтво 
Вь „танець татарський" 
Сокиль Данило — 
Аж-ь глянуть милої 
Кинь пид-ь вим:ь сивий 
Басує — рвецця; 



288 



Мечт. у иравици — . 
Щербатьім'ь звецця; 
Сяє сталева 
Шапка-мьісюрка; 
Блискає панцир-ь, 
Віедця бурка; 
Борода мав 
Вила, кучмата; 
Крикне у поли — 
Наче гармата. 
Передом-ь скочить 
Жваво до танця 
Затопив-ь шаблю 
В-ь крови поганця . 
Збився мургурий ; 
Хант. сь пантелику, 
Не зумив-ь справить 
Своихт. до шику, • 
Сунувсь уперед-ь, 
Мовг а-ь мишка шиломь 
Зчепивсь на шаблях-ь 
Зь старцм-ь Данилом^ 
Аж-ь ось Данило 
Щербатим'ь свисвув'ь, — 
Здобувсь хан-ь рани 
Та й сь поля : приснув-ь. 
Зі! московський мисяць 
Буде лизатись, 
Не хутко зможе 
На Русь загнатись. . 

IX. 

Зь нетривг та зг лису вийшли селяне. 
На пожарище дивляцця сумно, 
Аж-ь не ймуть вири, ажть серце в-ьяне, 
Тань зруйнували ихт. село глумно. 



289 



Плачемг голосять. 
Тяжко й здихають, 
На щ6 споглянуть. 
То й заридають. 
Зболили груди, 
Захрипнув-ь голось, 
Голови звисли, 
Як-ь в-ьялий колось. 
Дви стари вдбви зайшлись слезами, 
Людей питають: „Хто вирить ві. Бога! 
Чи нема мого сина мижть вами?" 
Друга старенька пита небога: 
„Чи не бачив-ь хто 
Моеи часомт,?" 
Та й заголосять 
Обидви разом-ь. 
Шкода питанняі 
Вже й вечорів^ 
Сонце за гору 
Голову криє; 
Проминем-ь хмару 
Позолотило, 
А наді) хмарою 
Небо темнило. 

„Диво! ой диво ж-ь!" 

Люде гукнули, 

На Топирь-гору 

Гуртом-ь сипнули; 

Бо на Топири 

Хрестт> почав-ь мрити. 
Перши зуздрили 
Маленьки дити. 
Роспростер-ь руки 
Вин-ь камьянии; 
На хрести сяють 
Слова святий. 



10 



290 

Що було миру — • 
Ниць повалилось; 
Обидви й неньки 
Ему вклонились. 
Одна молилась, 
Поклони била, 
А друга кричмо 
Заголосила. 
До хреста лине 
Щось ему шепче, 
Шепче, цилуе... 
Ниби ій легше... 
Та й пид-ь либ-ь очи 
Позапускала, 
Правцем-ь без-ь духи 
Пидь хресть упала. 
„Ой не велю жт. вам-ь," 
Каже пиить, „дити, 
Бидну небогу 
Та й тверезити. 
Спитайте лучче, 
Яка т6 сила 
ХрестТі перед-ь нами 
Постановила? 
То рука Божа 
Зробила чудо, 
Поки свить сонця — 
Пам-ьятка буде.*' 

X. . 

На Топири спать 
Повкладалися; 
Що вт. кого було — 
Покривалися. 
Мисяць над'ь миром-ь 



291 

Стиха сияе, 
А соловейко 
Вт. лузи спиває, 
Уси замовкли 
Сь тяжкого горя; 
Тилько стареньки 
Молитви творять; 
Тилько заквилить 
Там'ь немовлятко. 
То зитхне з-ь жалю 
Кризь сон-ь дивчатко. 
Вь кинець ущухло. 

Злиплися вики 
Сномт» благодатним-ь 
Ниби на вики. 
Не спала одна 
Тилько людина — 
Мати старенька 
Зниклого сипа; 
КвилЕать потиху, 
Мов-ь голубиця; 
З-ь очей горюща 
Крапле водиця. 
Ничо нька-мати 
Землю покрила, 
Все пригасила, 
Все потаила, 



Вг бздухах'ь всяки 
Духи блукають: 
Ти дбають щастя, 
Ти смерть зсилають. 
Все по ихті воли 
На свитт. приходить, 
Та й по ихіі воли 



19* 



292 

Из'ь свиту сходить; 
Потай ни коси 
При соби носять. 
Людське дихання 
На устах-ь косять. 

Льбде вартбви 

Нагле поснули; 

Зь неба дви зирки 

Вниз-ь полинули; 

Вт) темному лузи 

Зирка зникає, 

Друга на гору 

Тихо злитае. 

Хресгь на Топири 

Заворушився; 

Каминь, мов-ь тило 

Биле, свитився; 

Намалювались 

Карий очи; 

Забованйли 

Коси дивочи; 

Уста рожеви 

Любо всмихались; 

Руки обняти 

Роспростирались. 

Ажь ось прилинувь 

Янголь крилатий, 

Подав-ь дивчини 

Из-ь себе шати. 

В-ь янгольокихг шатахТ) 

Дивчина гожа, 

Мовг просто сь церкви 

Святая Божа, 

Ст) каменя вийшла 

Соби тихенько. 



. 






293 

Помижт» сплющими 
Майне легенько. 
По-над'ь землею 
Знявшись летила — ■ 
Де верба в-ь лузи 
Милого вкрила, 
А зь високости 
Глянула вт» воду: 
„Чи пизва милий 
Мою уроду?" 
Та й усмихвулась, 
Мов-ь квитка сяє, 
Якг поцилунком'ь 
Ганок'ь витає, 
А пиді) рукою 
Серце заграло, 
И очко щастем-ь 
Аж-ь запалало. 

. XI. 

В и н 'ь. 

„Ой не дали жт» нам-ь 
Щастя дожити!" 

Вона. 

„Звелить Господь рай 
Наш-ь видчинити. 
Дав-ь нам-ь дознати 
Щастя такого. 
Що не боицця 
Ничого злого. 
Трома стрилами 
Тебе пробили, 
Та й на сим-ь свити 



294 

Нась розлучили. 
Дай — поцилую, 
Кожну стрильїну, 
Рутою раньї 
Твои обвину. 
Чого ж-ь сумуеш-ь?" 

В и н-ь. 

„Не сумувати 

Не зможу: чув-ь я. 

Лк-ь моя й мати ■ 

Вилась у землю 

Та голосила. 

їй втишати 

Не моя й сила." 

Вона. 

,Та й я не знаю, 
Де моя мати: 
Бог-ь не дозволив'ь 
Про неи дбати.... 
За мною гнались 
ХиЖи невири. 
На Топир-ь-гору, 
Що люти звири 
Отг-огь близенько.... 
Тильки сь пив-ь-гони. 
Вже й досягають.... 

Вже ИХ-Ь ДОЛОНІ! 

Коси моеи 
Отт» досягали. 
Крикнути тильки 
Уста здолали: 
„Господе, рятуй!" 
Та як-ь простерла 



295 

Руки хрестоАП», я 
Так-ь и замерла. 
Такимті-то чудомь 
Спась Вог-ь од'ь глуму! 
Теперь я маю 
Едину думу: 
Кожнои ночи, 
Саме в'ь пивночи 
Буду литати 
Тебе витати, 
Раноньки люби 
Та й дилува-ґи".... 

ХП. 

Ой там-ь за гаем-ь 
Небо зт. землею 
Зійшлося, ниби 
Своє зь своєю. 
Тихо блукають 
Хмари стидами; 
Русалки мріють 
Межі» яворами. 

На свитТ) зайнявшись, 
День уже дише; 
Витерець трави 
Й листя колише. 
Вовки та лиси, 
Що жирували 
Татарським-ь трупомь, 
Геть повтикали 
По пущах-ь, нетрах'ь, 
По логовищах'ь, 
Зь мертвого поля — 
Сь побобвища. 
Ось вийшло сонце! 



•296 

Баї-аттямт. сяє, 
ІІроминня любе 
На свить злнвае: 
Давно сховалась 
У хрестть дивчина; 
Козака вкрила 
В-ь лузи вербина. 

Над'ь пожар ищемь 
Ластивки в^юдця; 
У лузи бжилки 
Медомт. пасуцця, 
Любо гостюють 
Помиж-ь квитками; 
Вусел-ь поважно 
Дибле плавами; 
Чайки кигичуть, 
А бугай бугу 
До них-ь озвецця 
Ст. темного лугу. 
По ставу грають 
Золоти хвили, ^ 
А соловейко 
У саду квилить; 
Циркав качка; 
Гуска гегече; 
Крильцями вт» поли 
Жайвирт. трепече. 
На пожарищи 
Скризь обгорили, 
Мовт» чорна варта, 
Шули стримили. 
Крили все поле 
Татарьски трупи; 
По ним'ь шугають 
Ворони й круки, 






1 

ч 



297 - 

Шарпають тило, 
Очи довбають, 
Похорон-ь темлий 
Орди справляють, 
А надь горою 
Топиромь сяє:. 
Кам-ьяни руки 
Хресть простягав. 



Наканун-Ь 17 октября *). 

Печалена я брожу межі, лагерних-ь огней: 
Ніть в-ь говор-Ь борцов-ь билого оживленья! 
Борьба надорвалА, сердца богатирей: 
Утрати горькія — и не видать спасенья! 

Как-ь вь цирк-Ь средь зв-Ьрей, в-ь горахт» заключеньї, 
Ми дивния д-Ьла геройства совершаемті; 
На нась глаза богоь-ь земнихь устремлени. 
И гибелью евоей ми праздность забавляем-ь. 

Да, в^кь наш-ь не пройдегь безсл'Ьдно на земл'Ь: 
Кровавие ручьи глубоко землю взроють; 
Вожди народние, сь бозстидством-ь на чел-Ь, 
Не лавромг, терніем-ь нам-ь голови покроюгь. 

Голгоеа новая устроена вь горах-ь— 
И в-ь церкви новая завіса раздерется, 
И чувство новое взволнуется вт» сердцах-ь, 
Й слово новое вь няродахт» пронесется... 



*) „Газета Гатцука", 1876 г., 2.3 октября, .^й 44, стр. 704. 



298 



Воззваніе *). 

Ти широка, земля моя родная, 
И велико могущество твоє: 
Твой Святослав-ь до берегов-ь Дуная 
Врал-ь города и замки на копье. 

Твои орльї недавно за Балкани 
Несли огонь и стр-Ьли на враговь; 
Пред-ь нх-ь грозой твердини трепетали 
Знакомих-ь нам-ь босфорских-ь берегои-ь. 

И ти-ль Дунай перешагнуть боишься, ' 
Мечем-ь твоим-ь Стамбулу погрозить 
И средь костей ва днком-ь боевищ'Ь 
Культури ие штандарти водрузить? 

Вспомни, Русь, твой труд-ь тисячелітній, 
Прославленний гражданственной борьбой; 
Олегов-ь путь, твой путь ветхозав-Ьтньїй, 
Не загражден-ь никіім'ь передь тобой. 

27 октября 1876 г. 

Вьізовь **). 

Н-Ьт'ь, хнщная толпа бездушних-ь богачей 
Уступки ми тебі не сд-Ьлаем'ь -во в-Ьки! 
Облекшись вь долговой виссон-ь из-ь векселей. 
Для пурпура ти льешь невинной крови ріки. 

Ти всю вселенную в-ь одип-ь вписала чект., 
Вс* подвиги ума и еердца оцЬнила; 
Любимий твой товар-ь— оплошний челов-Ьк-ь: 
Везд-Ь его твоя факторія купила. 



*) „Гаа. Гатц.", 1876 г., б ноября, № 46, стр 723 
*•) ІЬіа. 



299 



Но к-ь намг не ирорвался твой дерзостний обман-ь — 
Во имя общих-ь нужді» и вигоді, поднебесной: 
Ти русскій мір-ь еще не спрятала в'ь кармав'ь, 
Не нами заключишь та свой итог-ь безчестиий. 

Возстанетт. на тебя слявянская семья, 

Подниметт> високо свой стягь тисячел-Ьтній; 

На нашу прю сь тобой стечется вся земля... 

Да будет'ь страшний суд-ь! да будет-ь суд-ь посліднИ 



Приглашеніе *). 

Нам-ь памятни билия времена, 
Когда вся Русь, как-ь море, волновалась, 
Когда В'Ь густомг диму и вь аламени она 
Руиной падала и кровью захлебалась. 

Нам'ь памятни билия испитавья: 
Растоптани на Калк-Ь и Дн'Ьпр'Ь, ' 
Ми грозно поднялись в-ь нев-Ьдомой Москв-Ь 
И начали земель и княжеств-ь собиранье. 

И собрались под-ь нашь могучій стягт. 
Безсильние вь разброд-Ь милліони, — 
И покорился намі. нать безпощадний врап»,- 
Склепилася орда подь русскіе закони. 

Но сь запада орда иного рода 
Кь намь двинута Нам-Ьстником-ь Христа, 
Чтоби подт» знаменемь кроваваго креста 
Воздвигнуть зшафотть для русскаго народа. 

Премудрие властители земли! 

Гуманние глашатай науки! 

Ви вь ваши хижини кромішню тьму несли, 

Вь смиренвие еердца— сомніній тяжкихь муки. 



») „Газ. Гатц.«, 1876 г., 13 ноября, Л8 47, стр. 745 



Довольно сь вась Москвьі воевнопл'Ьнной 
И Кіева вї. развалинах-ь німих'ь! 
Иль мало вась легло на шанцах-ь боевих-ь? 
Иль мало славн нам'ь и чести во вселенной? 

Идите ввовь: сліди проложеньї: 

И Лях-ь, и Шведь, и Двадесять язиков-ь ^ 

Гостили на Руси, и честью почтени 

Изт. края в-ь край земли— среди побідних-ь кликов-ь. 

РІдите вновь, да здравствует-ь Война! 
Все ті же ми и вг. драк-Ь и в-ь миру: 
Великь у нас'ь запась кроваваго вина, 
Просторно будет-ь всім-ь у Русских-ь на пиру. 

Война*). 

Так-ь, ато он-ь, призивний звук-ь труби... 
О, сладкій сердцу звукь! ти— царственное слово, 
Ти — слово націй, ти — приговорь судьби, 
Велящей нам-ь открить арену жизни новой... 

Н-ііть, милая, не падай мні на грудь: 
Слезами горькими слези в-ь ней не пробудить. 
Теперь все ніжное и' тихое забудь: 
Ти діла страшнаго свидітельницей будешь. 

Гранитною скалой явись, мой другь, 
Недвижимой среди всемірно-грозной бури, 
Да не колеблется тревогою твой дух-ь, 
Пока сраженій димь скривает-ь блеск-ь лазурп. 

Война! война! вся Русь, какь исполин-ь, 
Трепещет-ь радостью, на трудний путь вступая: 
В-ь ея умі предметі, огь працідов-ь один-ь 
И вь сердці мисль одна, завітнвя, святая. 

*) „Газ. Гатц.", 1876 г., 13 ноября, Мі 47, стр. 753. 



301 



Кь „народньїмь п-Ьвцаїиь" *). 

Зачім-ь же смолкли ваши струни, 
Півци народние?... Куда дівались ви? 
Гді ті трескучіе перуни, 
Созвучіе безсмислееной молви, 

которими, бивало, всенародно 

Казните ви измишленних-ь царей, 

Изящних'ь дамь, роскошних-ь богачей 

И все, что више вась, толпи писак-ь голодной? 

Когда би знали ви прямое вдохновенье, 
И тайни творчества доступай били вамг, 
Ви обновились бн вть священное мгновенье, 
И вихорь би у вась промчался по струнам-ь. 

Теперь би крилатим-ь, віщимі» словом-ь 
Могли поднять упадщій русскій духь, 
Ви праведним-ь громили би укором-ь 
Созданіе Петра, німецкій грішний бургь. 

Теперь, когда кровавие Балкани 
Зовугь кь себі знакомих-ь им-ь орлов-ь, 
И добивають Оттомани 
Великодушних-ь юнаков-ь, — 

Пускай-бн вновь зарокотали 
Живия струни вь честь князей, 
И, внемля им-ь, сердца вострепетали 
Геройскимь чувствомть древнихь дней. 

Но нігь! кто разь, вь забаву черни дикой, 
Святимь огнемь безсмисленно играль; 
Кто славнихь предковь сонмь великой 
Вь мечтахь неліпихь отвергаль; 



*) .Гаа. Гатц.", 1876 г., 13 воября, ^Л 47, стр. 756. 



ао2 



Кто легкомьісленно ругался 

Надії в-Ьчиою святивей алтаря, 

И колебать в-ь безумій питался 

Маякь во мракі смугь, наші, идеаль царя, — 

Тогь потерял-ь на вік-ь стезю кь душЬ народа; 
Пришельцем-ь будеть онг вг родной своей семь'Ь: 
Ни церковь, ни законг, нй самая свобода 
Не дасть ему меж-ь нась уд'Ьла на землі. 

Герою*). 

Ми вид-Ьли тебя среди степей хивинских'ь. 
Ми вид-Ьли тебя на сербских-ь вьісотахг>, 
И всюду жителям-ь пред'Ьлов'ь чухно-финскихь 
Тиой идеал-ь войеи внушалг. какой-то страх-ь. 

Война подг. знаменемт> культурно-піонерним'ь 
Противна помнсламь героевь кулака, 
Ума недальняго служакам-ь безприм-Ьрним-ь, 
Глядищим-ь на талантт> и геній свьісока. 

Ти страшенії имт>, Герой, на горе всей Россіи, 
К'ь стиду отечества и кт> радости враговт».,. 
Н-Ьгь, не согнутг они передг тобою вий: 
Ти не изт) их-ь среди, ти между ними нов-ь. 

Сопіетнипі... какт> давно скаааль намь ато слово 
Великой націй великій гражданинь! ^) 
Божественний талантт> — залогь судьби суровой... 
Мужайся среди золг, славянскій паладин-ь! 

Отвергнутий толпой бездушно-гордливой, 

Ти имя русское вознесь на висоту; • 

Борьбой неравних-ь сил-ь, борьбой краснор-Ьчивой, 

Парадной хроввки заполнил'ь пустоту. 



' 



•) „Газ. Гатц.", 1876 г., 2Т ноября, № 49, стр. 784. 



аоа . 

Н'Ьт'ь, не умреть она, идея обладанья 
Тропой Олеговой кт> босфорскимт> берегамь! 
Сзовугь всю Русь подт. стяг-ь священния преданья, 
И дасті. она отнорт» безчисленнимь врагам-ь. 

И будешь ли ти жить среди арени славной, 
Иль жертвой мужества падешь сь мечем-ь в-ь рук*, — 
Твой образт> нравственний, культурно-православний 
Россія сохранитт. в-ь душевном-ь тайник-Ь. 



Приговорь *). 

Вскую шаташапя язьїцііі, 
и людіе поучаїпася тщетнимь? 

Ст> востока в-Ьсть пришла — шатаются язици 
И поучаются безбожними клеветам-ь, 
И сь запада встають князья морской царицу. 
Грозя разбоями и грабежами вамі». 

И вся вселенная молвою возшум-Ьла, 
Исполнился молви великій русскій мір-ь;. 
Но недвижим'ь и тихг у царственнаго д'Ьла 
Остался среди нась полночний богатирь. 

На лаврах'ь прежнихт> л-Ьт-ь йокоясь горделиво, 
■Спокойно онт» глядить вт> таинственную даль: 
Вилого времени глаголі. краснор-Ьчивой 
Преді» нимі> животворить народную скрижаль. 

Проходять перед'ь нимт> чредою величавой 
Владиміртз... Іоаннтї... Романові Михаиль... 
Тишайшій вь счастіи... и оні>, покритий славой, 
Онт>, вт> бЬдствіяхь войни создатель новихі> силі. .. 



•) „Газ. Гатц.", 1876 і-., 27 ноября, ^6 49. 784. 



_30і 

Проносятся предї. ним'ь орли Екатерини, 
Везтрепетних-ь дружині, крилатьіе вожди... 
Возобновляются в-ь ум'Ь его картини — 
Кровавие моря... огненние дожди... 

„Народі, мой!" онг в-Ьщалт., „ти — жертва искупленья 
•За все, чімі. гр'Ьшен'ь мірі, предь Господом'ь любви; 
Ти — переполненний фіалть долготерпінья, 
Холодний исполин'ь сь кип'Ьніем'ь аг крови. 

Доколі азт. терплю клеветникамт. митежним-ь, 
Смиряя вт. благости порив-ь моей души? 
Йди ихт. упаси жезломт. моим-ь жел-Ьзиимі. 
И, как-ь скудельничьи сосуди, сокруши. 



* * *\ 
■ * -'■ 



І 



Везсмисленно стихи мои журчатт.: 

Я вижу, ти едва журчанью ихт. внимаешь... 

Скажи, какой блистательний наряд-ь 

Ти окомі. сердца созерцаешь? 

Скажи, чай ніжний взор-ь твои краси лобзаетт., 
Везь мисли и без-ь слові, гордині женской льститт., 

Сгущаеттг алий цвіті, ланиті. 
И тонкій жарт, стида по тілу разливаегь? 

Но ніт!.. не говори! оставь надежду мні 
Одушевить твой умі. фантазіей игривой, 
И небранние взять аккорди вт. глубині 

Души невпнной и лінивой. ' 

Тогда мои безсмисленние звуки 

Получатт. строгій смислі.; я вт. дівственной крови 

Зажгу пожарь неопитной любви, 

И вт. сердці поселю страданій сладкихі. муки. 



305 



Западникамь *). 

Ві. позвавіе вещей ми очень глубоко, 
Какі> вт. преисподнюю, душею погрузились, 
И все теперь для насі. рішаетея легко. 

Ми доблестя.мі. отцові> и дідові, не учились; 
Ушли оті> вихі> ми вь даль, куда-то далеко, 
И лить омішное вт. нихт. потомству возвіщали. 

Гражданскіе труди, житейскія печали. 

Все забавляло нась вь почтеннихь старикахі»; 

Серьозной сторони ни ві> чемі> ми не видали. 

Но вь ихь присутствіи какой-то тайний страхь 
Ми вь сердці чуяли, какь будто предь царями 
Сиділи на суді вь порокахь и гріхахь. 

Давно ужь не видать ни одного межь нами. 
Изь 8тихь сдержаннихь, серьознихь стариковь, 
Сь ихь строгой правдою, сь ихь важними річами. 

Ми тішимся умомь ученихь дуракрвь, 

Ниспровергающихь величіе преданья, 

И рвемся изь дому, какь будто изь оковь. 

На Западі ми ищемь воздаявья 

За шалости ума, за дітскіе гріхи, 

За дерзкое святихь завітовь отрицанье. 

Но, господа! ужель ви вь старие міхи 
Хотите наливать кипучее вино? 
Валите прозу вь нихь, щадите хоть стихи, 
Ато ужь черезь чурь и стидно и грішно! 



*) ,Газ. Гатц.", 1876 г., 27 ноября, >6 49, стр. 793. 



*) ,Гаа. Гатц." 1878 г., 18 ноября, Л4 .^2, стр. 859. 



20 



306 



Возсозданіе *). 

У меея краснорічія мало, 
Не ум'Ью про все разсказать, 
Что мні душу когда волновало, 
Чтб мн-Ь в-ь жизеи дано испьітать. 

Не поагь я, мой другь, не мечтатель, 
Не умію рядиться в-ь цв'Ьтьі, 
Я твой скромний, н-Ьмой обожатель; 
Но меня не отвергнула ти. 

О, как-ь н-Ьжно меня ти голубишь! 
Как-ь високо себя я ц-Ьню 
За то чувство, которимі) ти любигаь 
Незам-Ьтную личность мою! ' 

Как-ь оттз Божія взора взиграла 

Размягченная масса земли, 

И красою душа засіяла 

Огь диханья Предв-Ьчиой Любви, — 

Такь БО мн'Ь челов'Ьк'ь обновился 
Передь любящимь взоромт» твоим-ь, 
И мой ум-ь роем-ь дум-ь заискрился, 
Какт. летящій в'ь звіздахт» херувимь. 

И постигнула я тайну искусства, 
И сум-Ью теб-Ь разсказать 
Про мой окриленния чувства 
И восторговь святихі) благодать. 



») „Газ. Гатц." 1877 г., 22 января, № З, стр. 54. 






' 



[ 



307 



Нигилисть *). 

Не говорите МН'Ь о церкви, монархизмі, 
О вірности бояр-ь вь , опальних^ волосах-ь: ') 
Родился я на світь вь геройском-ь мигилизм-Ь, 
И взв-Ьсил-ь русскій мірь на герценских-ь вісахь. 

Какое діло МН'Ь до десяти стол'Ьтій, 
В'Ь котория народ'ь Россію созидал-ь? 
Ми — отдаленн'Ьйших'ь орангутангов-ь д-Ьти; 
Наш'ь предок-ь счеть в-Ькамт. с-ь потопа потеряль. 

Великій ми народ'ь, древн'Ье всЬхь преданій, 
Наш-ь край — вселенная; везд-Ь ми у себя. 
Как'ь зв'Ьри средь лЬсов-ь, как'ь риби в'ь океан'Ь, 
Ми всюду властвуем'ь, плодяся и губя. 

И знайте, чистия, високія созданья: 

Внш'ь в'Ьк'ь уж-ь миновал'ь. Обняв'ь собой весь мір'ь, 

Ми В'Ь лшдях-ь заглушим-ь наивния мечтанья, 

И дикой вольниці откроем'ь в-Ьчний ппр-ь. 



Господнє попущеніе. 

Русская легенда. 
(] 555— 1612). 



Се предаю ти его, токио душу 
его соблюди. 



Кн. Іова, гл. І. ст. 6. 



І. 



Пред-ь Господа любви и жизни безконечной 
Стеклись крклатие безсмертія сини, 



•) „Газ. Гатц." 1877 г., 42 явваря, ^* З, стр. 54, 



308 

Глашатай его премудрости предв-Бчвой, 
СвидіЬтели суда и казни Сатавіі, — 

Созданья н'Ьжния, сь душею вдохновенной, 
Святое творчество фантазій небесь, 
Вінецт» сверхчувственньїх'ь божественньїх'ь чудесі, 
Благословенний плод-ь идеи безиредільной. 

Притек-ь пред'ь Господа и он-ь, дух-ь адской тьми, 
Сомн-Ьній мрачний вождь, крилатт> мечтою дикой — 
Сод-Ьлать Божій мір'ь ееатромь кутерьмн, 
Разнуздавньїх'ь страстей ареною великой. 

И рень Госпбдь любви: „О духи благостьіни! 
По слову моєму, весь мір'ь ви обтекли... 
Вь каких-ь странах-ь, в-ь какихт. виталищах-ь земли 
Ви зрЬли торжество божественной святи ни? 

„ГдЬ древній мой законь, чрезь Моисея данний, 
Достойно обновлен'ь под-ь знаменемт» креста? 
Гд-Ь зр-Ьет-ь Віри плод-ь, безсмертіем-ь в-Ьнчанний, 
Надежди и Любви сіяет-ь красота?" 

И грустний гимн-ь восн'Ьл'ь хор-ь ангельскій пред'ь 

Богом'ь: 
„Повсюду на земл-Ь господствуегь обман-ь, 
В-ь сердцах'ь — безвіріе, вь умах'ь — страстей туман'ь, 
Грабеж'ь и нищета — меж-ь храмом-ь и чертогом-ь*. 

Осклабился князь тьми, сверкая мрачним'ь взоромть: 
„Не всуе бил-ь мой труд'ь: во злобі я велик'ь! 
Я сділал-ь кресгь — Любви и Разума позором-ь, 
Наукою закрил-ь от-ь міра Божій лик-ь"! 

— ,А вид-Ьли (рече Господь) тогь край суровоіі, 
Гд-Ь борется сь нуждой и горем-ь челов-Ькт.? ч 
Не заразится он-ь гординею во вік-ь 
Внушеньем-ь духа тьми, гр-Ьховности освовой". 






309 



— ^Ей, Господи! (рекли) ми сердцем'ь отдохнули, 
Взирая сь висоти на подвиги его. 

Но зложелагели кь его душ-Ь прильнули, 
Да совратягь синов-ь зав'Ьта твоего". 

— „И еслибь тьі оть них-ь твоей десницей мощной 
(Примолвил'ь Сатана) не отстранил-ь врагов'ь. 
Давно б-ь разврат% и ложь торговихь берегов'ь 
Вселились, яко св-Ьгь, в-ь стран-Ь твоей полнощной". 

И возгрем-Ьл'ь Господь; ^Яаикі. велеречивий, 
Сплетевье адское коварной клеветиі 
Да будегь же сей край плевел-ь бісовских-ь нивой, 
Игралищем'ь страстей, позором'ь правдти! 

„Волчци и териіе огь рук-ь твопх'ь нечистих-ь' 

Да пріймегь свЬжая полночная земля, 

И да исполнится великая семья 

Во місто Божьих'ь чад'ь, зміенишей когтистих-ь! 

яСв, предаю теб-Ь е6 на искушеніе: 
Йди, в'ь ней суд'ь сь висогь закона низведи, 
Всели В'Ь нее обман'ь, предательство, хищенье, 
И лить ея живогь отт> смерти пощади. 

„Я знаю, сей народ-ь способен'ь к-ь воскресенью 
Ог-ь смертной пагуби в'ь жизнь в'Ьчную мою. 
Воскреснув'ь, он'ь предасгь на віки посрамленью 
И силу адову, и цдевету твою". 



П. 



Не молнія вдали меж'ь туч-ь блистала грозних-ь, 
Зубцами бороздя верхи безплодних'ь скал'ь: 
То дух-ь крушвнія и замисловь безбожних-ь, 
Во мракі злобних'ь душ'ь, усмішкою сверкал'ь. 



310 



с»і 



311 



Не бури глась рев-Ьл-ь вь своем'ь концергЬ дикомь, 
Рикали пропасти, тряслися горг хребти: 
То сь хохотомт» лет-Ьл-ь сь небесной висоти 
Противник'ь Господа в-ь веселій великом-ь. 

«Настал-ь (рече) конець стремленью челов'Ька 
К-ь безумним-ь подвигами сердечной чистоти: 
Борьба Добра и Зла, начавшись прежде в'Ька, 
Творенье ВожБих-ь рук-ь низводигь до мечти. 

„ПрОЙдеТ-Ь еще сто Л'ЬТЬ — И СМІХОМТі возсм'Ьюся 

Надь БС'Ьм'ь возвишеннимі» и честним-ь на земл-Ь, 
Все вь хаось превращу, и вь непроглядной мгл-Ь 
Сь божественной душей вь одинь составь сольюся". 



ПІ. 



И взгляди лютие на полночь онь метаеть, 
Гді свято соблюдень Всевишняго законь, 
Гд-Ь царь премудростью вь незлобіп блистаеть 
Среди совітниковь, какь новий Соломонь. 

У трона царскаго мужь церкви одесную, 

Во всеоружіи преданія, стоить; 

Другой, мужь земскихь діль, сь мечсмь вь рукі, 

хранить. 
Обичай и законь и жизнь царя святую 

И, какь на небеси теченье зв'Ьздь согласно 
С/ливается вь одинь чудесний, тихій хорь, 
Такь вь царстві праведномь все тихо, мирно, ясно, 
Куда ни устремляль князь мрака злобний взорь. 

Скрежеща вь ярости огненними зубами, 
Гремучей тучею спустился онь сь висоть, 
Диханьемь возмутиль теченье св'Ьтлихь водь, 
И землю омрачиль широкими крилами. 



IV. - 

И воспріяль онь власть Господня попущенья, 
Царя премудраго безумствомь поразиль, 
Оод-Ьлаль слухь его клоакой наущенья 
И вь сердце клевети кинжаль ему вонзиль. 

Во злоб-Ь, какь вь огн'Ь, метался царь великій, 
Жел'Ьзнимь скипетромь сов'Ьтниісовь разиль, 
Престоль свой кровью жертвь невинной обагриль, 
И царство превратиль вь вертепь тиранства дикій. 

И, мучась, какь оть рань, огь д'Ьль своихь жестокихь 
Вінець онь сь голови, какь терніе, сриваль, 
И, кроясь оть людей вь монастиряхь далекихь, 
Слезами и постомь боль сердца утоляль. 

Но, жертву аависти повсюду назирая, 
Предвічний врагь добра всб глубже погружаль 
Коварной клеветой отравленний кіінжаль, 
Мечти ужасния больной душі внущая. 

И царь изь мирнихь стінь, какь звірь изь клітки, 

рвался 
На місто Лобное, вь собранье палачей 
И страшний воиль и визгь, и хохоть раздавался 
Среди сверкающихь вь людской крови мечей. І 



„Еще день ужасорь (мечталь князь ада злобной) — 
И встаеегь иа царя истерзанний вародь, 
Низвергнеть царскій тронь — и самь себя пожреть 
Вь беаумной ярости войни междоусобной!" 

Но, више мукь земнихь душею воспаря, 
Народь передь судьбой гаинственной смирился, 



312 



И, вь кротости своей, ко Господу молился, . 
Да уврачуетт, дух-ь страдающій царя. 

„Н-Ьть, мой он-ь будегь, мой!" взивалт, князь тьмм 

жестокой, 
И злобой вящшею тирана напоил-ь; 
И сьіна посохомь безумний царь пронзил-ь, 
И сумрачние дни скончал-ь в-ь тоскі глубокой. 



VI. 



яТеперь сгекайтеся оть запада и юга 
ВсЬ гр-Ьшники земли! (воскликнул-ь Сатава) 
И не щадите зд-Ьсь ни недруга, ни друга, 
Да будет-ь ужаса вселенная полна! 

„Пускай потоки слезь горючихт. разольются, 
Злод-Ьйствомь возшумягь кровавня моря! 
Воздвигием'ь вимислом-ь царя ми на царя, 
Да оба глубоко народу в-ь грудь воиьютсяі" з 

Рече-и бисть. Стеклися супостати, 
С-ь конца в-ь конеці. весь край пожарами зажгли, 
И хати иахарей, и барскія палати 
На горе, гладь, позор-ь и гибель обрекли. 

И создался тогда изь Русича и Ляха 
Коварний оний типі, разнузданний коаак-ь, 
Безчестний удалець, чудовище без-ь страха, 
Краса кром-Ьшников-ь, світило гайдамак-ь, — 

Типь расторженія святих-ь семейиихь уз-ь, 
Тип-ь нарушенья клятв-ь и рицарскаго слова, 
Всего, чім-ь дорогь нам-ь народний наш-ь союзь 
Под-ь в-Ьчиим-ь знаменем-ь ученія Христова. 



313 



VII. 



Воавеселился врагь предв-Ьчний Бога правди; 
„Убійства! грабежи! безв'ЬріеІ разаратт»! і 

ТиранніяІ обмав-ь! всЬх'ь беззаконній аді»! 
И Бога н-Ьтт. в-ь сердцах-ь, и сердцу н-Ьтв отради! 

„Гд-Ь твой народь святой, хранитель правой віри, 
Свершитель чистих-ь жертв-ь у древних-ь алтареіі? 
Се, предт» лицемь твоим-ь другь друга гложугь звіри, 
Губители тобой помазанних'ь царей! 

„Прійди, вселися вт» них-ь, очисти ихг от'ь скверни, • > 

Законі» твоей любви безбожним!» возвісти, 

И висшим'ь разумом-ь ии'ь душу просвіти, 

Да встрянет'ь к'ь небесамт. єхидни род-ь мизерний!" 

Рече Госпбдь любви: „Воистину вселюся, 
И діломт. благости мой дух-ь возвеселю; 
Какь свігь сліпиміз очамт», ихт» разуму явлюся; 
Какт. чистий горний снігь, ихт. души убілю. 

И відай, злобний дух-ь: не всіхт. твоєю силой 
Обтіялт» еси и вті тьму погнбели уплект»: 
Остался сердцемт» чисті, безтрепетний пророкт», 
Вь оковахі» вражескихтз согбенний над-ь могилой. 

„Какь пламенникь небесь я крою вь искрі малой, 
Такь світь вселенния — в'ь одной душі святой... 
Да посрамится вождь гордини одичалой, 
И обновится жизнь сердечной чистотой! 

„Возставлю сей народ-ь смиренно-величавий 

Среди аемнихі» племень, какь лилію вь раю, 

И да хранить онь мисль изь віка вь вікь мою, > 

Сіяя вь тихости могуществомь и славой*. 



314 



Слава *). 



„Слава не вмре, не поляже: 
лицарстію козацьке 
всякому роскаже". 

(Кобзарська дума). 
І. 



Не поляже, кажеш, слава? 

от же вмре, поляже, 
и онуки те забудуть, 

щ6 дідам-ь роск&же! 

Занедбають пбтверезу, 

що поптіяву снилось, 

ніби воля з панським правом 
на Вкраіні билась. 

Ні! з порядком господарнім 
бились гольтяпаки, 

через лінощі нетяги, 

через хміль бурлаки. 

Не героі правди й волі 
в комиші ховались 

та з Татарином дружили, 
з Турчином єднались. 

Утікали туди слуги, 

що в панів прокрались, 
и, влизнувши з рук у ката, 

гетьман&ми звались. 



1 

1 



чубею. 



•) Изт, рукописей П. А. Кулиша, принадлежавдихт. Н. М. Ко- 



815 

Павлюківці й Хмельнич^не, 

хижаки-п-ьяниці, 
дерли шкуру з Украіни, 

Як жиди з телиці, 

а зідравши шкуру, мясом 
з Турчином ділились, 

покі всі поля кістками 
білими окрились. 

Не поляже, кажеш, слава? 

ні, кобзарю братеї 
прокляла своє козацтво 

Украіна-мати, 

розбишацьким заробітком 

гордувати стала 
и поеми гайдамацькі 

брехнями назвала. 

Все бо в них була омана: 
воля, честь, лицарство, 

ак що світом колотило 
дикее козацтво. 

Воля — шарпать паньскі села, 
честь — людей душити, 

а лицйірство — християнську 
кров річк4ми лити. 

. п. 

Як ходили наші предки 
слави здобувати, 

покидали стару Матірь 
у безверхій хаті. 



316 



317 



Горювала, побивалась 
без хліба, без соли, 

визираючи в віконце 
козацькоі долі. 

Не однака ж ії діткам 

судилася доля; 
хто лежав на дні морському, 

хто— посеред поля: 

хто в Царьграді на базарі 
брязкав кайданами, 

а кого в Москві на ринку 
дерли барбарами; 

иншого четвертували 
по серед Варшави, 

щоб не надили гультяів 
до пхянбі слави. 

Чула Мати безталання, 

плакала, журилась, 
за синами-буйтурами 

в си^)у землю билась. 

■:„. •► . , 
яГоді, годі, рідна пене, 

„не плач, не журися, 
я йди а нами козаками 

„горілки напийся. 

яМи тобі безверху хату 
«вкриєм оксамитом, 

„& стужкй понасипаєм 

„золотом, не житом*. 

И стара на голе тіло 
кунтиш надівала, 






' 
5 



босоніж у златоглавах 
павою гуляла. 

В-ь Божу церкву подавала 

приноси крінаві, 
щоб Господь синам прибавив 

адобичи та слави. 

А з попівських алилуів 
)^ шинк прямувала, 
за людський проклін, за олйзи 
музики наймала. 

Веселилась по козацькі 
била посуд, груби; 

доставалось и шинкарці 
и гостям у зуби. 

„На те воля, на те доля, 
„на те честь и слава! 

я Нехай знав моіх діток 

„и Москва й Варшава!* 

Довго різала троїста, 

козаки гуляли, 
по шклянк&х та по черепью 

у грязи скакали. 

А пропивши всі саети, 

жупани лудані, 
вели Матірь на спочивок, 

мов вельможну пані. 

И покіль старенькі кості 

любо спочивали, 
козаки своі гостинці 

у смак пропивали. 



318 



319 



Як пробуркались,^знов злидні, 
нічим похмелитись! 

„Де ж сини моі поділись?" 

Пійшли з Турком битись, 

пійшли віру боронити, 

людську кров точити, 

щоб було за що убогу 
Матірь похмелити. 

Визирає знов старенька 

у віконце долі, — 
шкода ждати: всі почезли 

ва морі й на полі! 

Полягали, та мовляли: — 

„Слава не поляже, 
„про невидане лицарство 

„всякому роскаже"! 

Так! роскаже, н^xай зн^е 
увесь світ великий. 

як текли по Украіні 
крівавиі рікі, 

як тих рік удови й діти 

слізми доповняли, 
на руйнбвищах козацьких' 

з голоду конали! 

Через се козацька слава 
не вмре, не поляже, 

про безпутне гайдамацтво 
всякому роскаже. 



\'і 



Козацька и панська розмова 
на тоїиу світі, а підслухав ї подав письменній громаді 

П. Куліш. *) 

• І. 
Дві козацькі марі. 

Одн4 мар&. 

Та й шііроко ж на сім світі! 

аж серденько гр&е! 
степ 8 могилами — що мбре 

від крй-ю до кр&юі 

Др^па ияр&. 

От знай мов коз4к утіху: 

степ — нен6.че мбре! 
не вид&в могил пз рбду, 

що стоять мов гбриї 

Одинбкі тут блук4ем, 

ніде притулитись, 
ані жйда обідр&ти, 

ні з ляхбм побитись. 

Нарек^ли на тім світі 

на тісну тіснбту, 
а тут з н^ду и в пекбльну 

поліз би роботу. 



♦) Изт. рукописей II. А. Кулиша, принадлвжащихт. М. Н. Ко- 



; 



чубею. 



І 



II 



320 



321 



Одні м ара. 

Ось поглянь! он, зза" могили 
н4че сніг бурх&е, 

тай реве щось, ти каз4в би 
Чорне мбре гр4е! 

Друга мари,. 

А зійдімо ж на могилу, 

Щб за дивовіжа! 
серед літа завірійха, 

сніговита фйжа! 

Одн4 мар 4. 

Що се, бр4те?... Се ж гулЛе 
наш Дніпро-СлавутаІ 

він и тут розбив Пороги, 
камянйі пута) 

Глянь униз: між комишАми 
тулиться, мов злодій... 

Не тулися: вже не зн4йде 
лях тебе добродій! 

Он, Лим4н уз Крим леліє, 
недалеко й море... 

а ЧИ1Ї на морі сила 
козаки поббре? 

Ще й Христ4 МИ не знавали, 
в Кгрека гостювали, 

и д ворбтям царіградським 
щити прибивали. 



' 



І 



Друга мари. 

Схаменися! сю ом&ну 

люде звуть мир4жем, 

Вілш не будем воювати, 
вдруге не поліїжем. 

Та й чбго тим велич&тись, 
що 8 Олегом віщим 

здобували ми у Кгрйка 
зодяг&ння й пищи? 

Щб тепйр нам за ,одр4да, 
що ми Турка дйрли 

и жінк&м своім возили 
намистині пйрли? , 

Славлять нас. проноакув&ті 

историогр4фи, 
а проти попадембся 

У чортгічі лй,пи. ■ 

Не так4 тут, бр4те, віра, 
як матуся вчила, 

ЩО знай пйтінку постила 
та поклбни била. 

Не така тут, бр4те, сліва, 
як ми прославлялись, 

що горючою людоькбю 
крбвью упив&лись. 

За пости та за поклбни 

р6.ю тут не буде: 
и ченці тут, и рандбрі— 

^ое одн4кі лйде. 



322 



828 



Не влестиш словами Бога, 
не засліпиш златом: 

не йме віри Божа правда- 
попам язикатим; 

не споглйне з високбсти 
(на) сріблгіні ш&ти, 

що вдягають Божий образ 
дері{ баг4ті; 

и нен^видні ій нкта 
церкви златогл4ви, 

що пиха помурувала 

для мирськбі ,сл4ви. 

Непрі^мві ж Богу й шкти 
приноси коз&цькі: 

шкбда земель бусурманських 
и маєтків пінських! 

Не невольникя в невблі 
ми -на думці м^ли, 

як гареми розбив6,ли, 
з&мки руйнували. 

Не за злйдві хліборббські 
били ми на панство; 

не за кривди, не за здирство 
зносили ранд4рство. 

Роспустйлйсь, розопсіли 

хижакй-голота, 
обдирали й правосл&вних 

для срібли, та злота. 

Ні купецтва не миналі, 
ні чум&цтва в полі, 



І 



розбивали всйх па морі 
и на суходблі. 

И в Москві нам, и в Стамбулі 

одак булк віра, 
ті^ькі слава, що воібем 

ніби бузувіра. 

Зн&ли скрізь нас по над мбрем, 
в К&фі, в Трапезбнті, 

доставалось, од нас туркам, 
як од шляхти Гбнті. 

Визволііли ми нарбду 

тисячі з невблі 
та й шук4ли з ними вкупі 

в Московщині дблі. 

А Москву поруйнув&вши, 

дерли Волощину: 
вех^й зн&ють православні 

н6.шу УкраінуІ 

Оцй ж нас тут не відбрбшуть 

историогр4фи: 
мов жидй попадембся 

у чортячі лкпщ 

П. 
Дві ПІНСЬКІ мар(. 

Одн4мар4. 

Со4 Іо, рапіе (іоЬ^О(І2Іе^и? 

ризіа Пкгаіпа! 
не вит4в 8\уе§о п&нства 

ні одв4 людина! 



21* 



^ 



324 

Чи то ж м&рео ми тат^рських-ь 
82Іакб\у пильнували, 

що без Пбчту Й без ПІДД&ННИХ'Ь 

зь домовини вст&ли? 

Щ6 зрічок нам та1о\упіс2усЬ, 
з тихь квітбк пах^щих? 

па со ріа8і\уо нам співоче 
по луг^х та пущах? 

То роегуа мужича, 

го8ко82 гайдам&цька: 
без богйцтва і Ьопогоду . 

гірка доля луцька! 

Др^гамарй,. 

Слухай, рапіе ка82ів]аше! 

де се так сцівй,е?... 
Н&че д&вній \уа](іеІо1;а 

предків вихвалює! 

О дні мар4. 

Сир&вді!..^ 

Друга мар А. 

Слухай: н6,че дзвбнить 
в струни золотйі... 
Се ж він будить з гробовища 
споминки святііі! 

Однй,мара. 

Я й слова вже розбир&ю, 
сирцем доповняю... 



325 

Чи не предки сй нас кличуть 
до п&нськаго р&ю? 

Изза хмар. 

Від настання світу, хто був 
кр&щий над Лехйта? 

він в жуп6,ні народився, 
а всі лібди в свитах. 

Не схотів жуп&на тбрти 

в бійці з мусульм&ном, 

платив зблото султ&нам 
и татарським х&нам. 

Для іе(іпо§сі всбгб миру 
під пятбю в п&пи, 
забажав Москву тіійм&ти 

у ШЛЯХЙЦЬКІ ЛЙ.ПИ, 

щоб Москвбю нависнбю 

Турка звоювати 
и від Рима до Пекйна 

р&й зарандув&ти. 

То була лтзрапіаіа гй.дка, 

тІ88уа велика, 
щоб по всій землі творили 

вблю кателйка! 

Тоді б чбрні лйде, — поки 
й світу, працювали, 

а шляхетні панували, 
в столи столувАли. 

Однб. мар А. 

О шеЬіе8кі \уаійеІ080! 
ве баж4ем р&ю: 



326 

твой пісня нкше пінське 
сйрце вдовольніте... 

Друга мара. 
Р2082Є, слухай !... 

Изпід землі. 

Изза мбря 
тихий вітер віє, 

віє вітер, повів&е, 

т^чу наганйе... 

Одн& марі. 

Со іо ІЄ8І?... Та се ж не з нйба! 

Наче з домовини 
сумний гблое обізвався... 

Изпід землі. 
Боже наш єдиний! 

твой пр&вда од востока 
зіронькою вст&ла, , 

та, сяйнувши до Вкраіни, 
невидима ст&ла. 

Прй-вдо нйне! де ти ділась, 

що тйбє ні в Римі 
не побачиш, не почнеш, 

ні в Ерусалймі? 

Закликів нас римський піпа, 
що Христом озвався, 

и рандірь до нас турецький 
з екзархіми слівся, 

та й оббе ж то лудили 
лудою нам очі, 



327 

мов би рбзум у козацький 
голові жівбчий. 

Нам каз&ли, ніби, нйне, 

ти в Москві сховалась, 

та й брехіли: там и сліду 
пр&вди не зосталось. 

Изза мбря вітер віє, 

тучу наганяє... 
не встай козік з могили, 

прівди дожидйе. 

Бо ніхтб бму на вйбо 
не вкавів дорбги: 

ні замбжні протопбпи, 
ні чевці уббгі. 

Він по лізнях, по бровйрнях, 

по ШИПКЯХ ТИВІІВСЯ, 

и без спбвіді й причістя 
спать на віки вклівся. 

Ой нехій же прівда злине 
з нйба на хвилину, — 

мов до мітери, до нйі 
сіромі цорйне, 

й, залившися гіркими, 
з сйбе кров измйе, 

и введ^ іх Вбжа прівда 
між свои святйі. 



сумно, сз'мно вітер віє, 
тучу наганйе... 

не вста^ козак з могили, 
прівди визиріе. 



3-28 

Одні мара.- 

Со 2а §;Нгр8Є\¥о! 

Друга марА. 

№в, тбі іто^і 
рапіе казгіеіапіе! 
гакг^сіїі оашесепі 

^Іо^у^ пат ггутіапіе. 

Ще я^с Пбпеля в ісолйсці 
Пбльща колихала 

на нас хижо позирала 
п&иськая тп&ра. 

Из Пийстами возилась, 
н4че кіт иа с4лом, 

а Степана обгорнула 
голеним кагалом. 

Як же ми настановили 
крулем швйда В4зу, 

не дали дихнути Пбльщі 
ізуіти й р6.зу, 

и затуркали по шкблах, 
по сеймах на віки 

чужоземнім красомбвством 
бідну просторіку. 

Белькотіли ми порймські 
кріще Цицербна, і) 

та й байдуже, що козіцтво— 
ніша оборбеа. 

Не схотіли іх лицарством 
прАвим поробити, 2) 



]Г 









329 

и козацькі повернули 
у підданство діти. 

Втікачі з них, волоцюги, 

колії постали; 
М|і іх пінськими рукіми 

до Москви загніли. 

Помогли нам ізуіти. 

городіїн дрочйти,. 
а других попів з ченцйми 

святостю окрити. 

И поникла ніша сліва 

перед тим мужицтвом, 

и сидить, мов пес у чбвні, 
пінство з ізуітством. 

Оцй ж сумно од востбка 

вітер повівіе, 
и на шлйхту й на козіцтво 

тугу нягангіе. 

Пбкн світу, пбки сбнця, 
пбти буде сліва, 

що потрублі.латинством 
Кріків и Варшіва. 

Пбки світу, пбки сбнця, 
будуть сумувіти 

запорозькі правнучіта, 

що не встіне Міти.... 

Ні, не встіне з під руіни: 
бо шляхетська сила 

своім трупом ій крівіві 
грУди пригнітила. 



330 



831 



Бесіда Старого Розума з Недомьісломь *). 

Старий Рбаум-ь. 

Погйбни день, що я на свит родився, 
и тиха ніч, що прорекла: „зачався"; 

О, щоб той день увився темнотою, 
щоб не світив Господь на его зверху, 
и світ над ним не засияв во віки. 

Нехай бго густий обійме мброк, 
нех4й бго важкі окрйе хміра, 
и пбмерки испбвнят Єг6 страхом. 

О, щоб ту ніч пожерла тьми, страшйнна, 
щоб не лічив іі ніхто в рокбвім крузі, 
и в місяцях не д4вано ій місця! 

Нех4й та ніч во вик неплідна буде, і) 
и радощів нех&й вони, не зн&е! 

Да проклянуть іі— що проклинають 
шкодливі дни и -пбмерки навбдять! ^) 

Да вигаснуть зар&ні іі збрі, 
нехай жада вона дарймае світу, 
и ліббоі зорі вчйй не бйч^йть,-- 

що матері утрбби не закрила 

и не спасли менй від мук великих! 



*) ато— УП-и статья вг сборник-Ь сочиненій II. А. Кулиша: „Ху- 
торская философія и удаленная оть світа поезія". Спб 1879 г " стп 
192—274. . ■' *^ 



■і 



* * 
« 



Чом я не вмер у м6,тери в утробі, 
рож&ючись чом не зітхнув дихання! 

Про що мене нестйли два колина, 
и два соски малбго годув&лв? 

Тепбр би я леж&в собі впокійно, 
опочив&в сном тихим безпробудним, 

як сплять царі и цуки імениті, 
що помникй собі побудували, 

як сплять князі, що зблотом-ь чертбги 
и сріблами світлиці исповнйли; 

абб як той захований недбрід 
що Вбжого очима дня не бкчав. 

Там*) грішники перестають буйти, 
там тбмлені знахбдять опочинок; 

невбльники леж&ть, простйгшись лйбо, 
байдуже ім про осавулу злбго; 

там схбдяться великі из малими, 
в п&нськоі раби не зн6.ють вблі. 



« » 



НедбмиеелТ). 

Колйб тобі не гірко було слухать... 
Та хто живб в устА.х удержить слбво? 



* » 



Навчав еси людйй на дббрий рбзум 
и покріпляв знембжениі рУки. 



! 



332 

Твоі словб. держ&ли— хто хит&вся, 
ти зміцнював коліна слабосильні. 

Тепйр же сам, в недблі и турббті, 
ти хйлисся к сирій землі від тучи. 

Хиб4ж не ти надіявся на правду? 
хиб&ж не ти вповив на вл&сну щирість? 

Згад&й лишйнь, хто погибав безвінно? 
коли и де погублено правдйвих'ь? 

А я видав, що, хто ор4в непрйвду, 
хто сіяв зло, той пожин&в скорботу. 

Дихни Госпбдь — и зникнуть нечестиві, 
попй,лить іх дихй,нне его гніву. 

Рик4е лев — заглушить бму гблос 
и левчуку повибиває зуби. 

Могущий лев без пйщі погибае, 
и левенгіт розгублює левиця. 



» ♦ 



Таймню річ донесено до мине, 

и слухав я, як мимрило щось тйхо''). 

у тймну ніч, серед понурих думок, 
ув обляги, як сон людей обійме, 

великий сум проніів міні все тіло, 
від остраху тремтіли моі кості. 

Дихнуло щось колб могб обличчя, 
и до-горй підвивсь у мине вблос. 



333 

Стоіть — дивлібсь — и б&чу и не бй,чу — 
ні ббліку, ні виду, ні пост&ви.... 
ущухло все — и чую ніби голос: 

„Хто пр&веден перйд судом Госпбдним? 
хто без гріх4 перед творцем небесним? 

И слугам він своім не довірив, 
и в іінголях вбач&е неправдивость. 

То щож бму ті, що живуть у глині 
и вя пилу збудбваві земнбму? 

Погйнулиб вони поперед молі, 
Між р&нком би и вйчором почйзли; 
де ділися, ніхтб й не дознав&вся б. 

Порв&лась би верівка в іх намиті, ^) 
и згйвулиб, умі не засягнувши". 



Кричи, зови, — ніхтб не обізваться: 
котброму з святих^) жалітись будеш? 

Безумний сам гнівом себй вбивй,е, 
заідлйвйй від злібщих думок сбхнв. 

Я 6Й.ЧИВ, я дурний роскоренйвся, 
та я проклйв осилю бго мірну. 

Его сини безпйчности не зніли; 
за ворітьми ') іх бито без защйти. 

Его врожій голбдний поідіе, 

прорубує тернбву огорбжу, 

и хижаки добро бгб рознбсять. 

Бо не з землі недоля виростів, 
не с пбиелу ростб лихі година. 



< 



834 



Ми рбдимось турббти дозеав&ти, 
так як орли — під хмарами літати. 



» » 
« 



А все-таки б я обернувсь до Ббга, 
Всевйшнбгр благ&в би я щоденно. 

Велике він и несказанне твбрить, 
він безлічно див4 своі явлйе. 

Лицй землі окрбплюе дощами, 
и на поли пускй,е з нйба воду. 

Смиренного вознбсить на висбкість, 
мизйрного из нужди визволив. 

Везббжникам псуй ледачі рйди, 
и не дай рукАм іх зла чинити. 

Лукавого лукавством бго ловить, 
и хитрого у хитрощах туманить. 

у день вони як серед нбчи ходить, 
и полапки шукають о полудні. 

Тим бідного іх меч, устб,, мин&е, 
безсйлного не вхбплять сйлні рУки. 

Вертй,еться нещ&сному надія, 
и закриви, неситу пйльку злбба. 



» * 
її 



Блажен, кого Господь остерег4е! 
не одвертайсь од Вбжого кар&ння. 

Поранить він и перевЯже р&ну; 
бгб рук& уд&рить и загбіть. 



335 

Шість раз тебй изб&вить од скорббти, 
и в сймий раз нещ&стя не дізн&сть. 

Спаси тебй від смйрти в голоднечу, 
и від МЄЧ& заступить серед ббю. 

Лихий язик, як бич, тебй не вд4рить, 
не знатемеш руіни, як настане. 

В голбдний рік и в лихолітте будеш 
сміЛтися, и звір тебе не займе. ' 

Бо ти й суху З'ьеднііеш собі зймлю, 
и всі^ка тварь прихилиться до тйбе. 

Поб&чиш мир кругбм свогб намиту, 
и як полі у тйбе буде пбввя. 

Твій рід и плід розмнбжиться на світі, 
и н&молодь кругом тебй ростиме. , 

И пійдеш ти на тбй світ пбвей віку, 
як на гумнб коп4 пшениці дббра. 

Оцй тобі розумне міркувінне; 
збагни йгб, користуйся ним, друже. 



Старий Рбзум-ь. 

О, хтоб узйв та зв&жив моє гбре! 
хтоб на вагу зложив мой несч&сте! 

Булбб вонб песку морськбго в&жче: 
тогб й гірке, дос&днв моє слбво. 

я стрілами Госпбдніми постріляй, 

отруту іх души, мой впив&е, 

и Ббжий страх на мине ополчйвся. 



336 

Хиби рикі онйгра») серйд п6,ши? 
хибк ревут воли, як йола повні? ' 

хиб& пісну ідйть без сбли стр4ву? 
и що ва смак в ійці без жовтковйаи? 

Оттак же й я душею одвертаюсь 
- від усбгб, що ст&лось моім хлібом. 

» * 

* 

Колгіб Госпбдь спевнив мой жад^нне 
и дав міні чогб я сподіваюсь! 

Нех&й менй роздавить бго сила, 
бгб рук4— порви мой дих4нне. 

Вул4б тоді міні в тому одр&да, 
бул^б міні в тому як4сь потіха, 
що не лам4в я Вбжого закбну. 

Чи буде ще снаги в леснй довблі. 
щоб до. кінцй терпіти й уповати? ' 

Хиб4 мо>ї снага тверді над к&мінь? 
Хибк, як мідь, кріпке у мине тіло? 

Тепйр я сам собі не довірїію, 

и хто менй піддержить пйред Вбгом? 






« » 
* 



Нещасному— підмога бгб дрУзі, 

хоч би з біди забув и страх Госпбдень. 

Брати моі невірні, як той бйстрень, 
що дзюркотить на прбвесаі в долині. 

Віжйть-шумйть, зламавши зімню кригу, 
надувшися водбю сніговбю; 



337 

а в зісуху нем4 Єг6 и сліду; 
прийшли жари — шкоди, бго шукати! 

Задлії 6г6 зверт&ють каравани, 
йдуть степбм и мирне погибають. 

ТемАнськиі и сіівські подорбжні 
надіялись, на лйбе водопійло; 

ШКОД& булб впов&ти на пройву: 
прийшли — нем4! страш&нная омана! 

Так ви менб звели в моій надіі: 
злякіла" вас тяжк& моя пригбда. 

Хиби, я в4с прошу, щоб наділили 
менй яким достатком, або грішми? 

Хибб. менй з невблі визволити, 

чи в розбиш4к вам трйба одбивати? 

Навчить менй--мовчатему я мбвчки; 
скажйть МІНІ, в чому мій гріх великий. 

Солбцкиі сдовк святбі прй,вді; 
як&ж користь из в&шого докбру? 

Ви судите моі гіркйі речі; - 

в кого болить, той стбгне хоч на вітер. 

НапАли ви гуртбм на сиротину, 
копнете приіітелеві йму. 

Поглиньте лиш міні у вічі прбсто, — 
П06Й.ЧИТЄ, котбре з нас лук&вить. 

Вернітеся — нвхй,й нн буде кривди; 
вернітеся, ^") я правду возглагблю. 



338 

В моіх слов&х не зв^йдете лукавства, 
я зн4ю й сам, що прбсте, що кривше. 

Ми на землі— що вбіни у службі, 
и наші дні— що н4ймитова пр&ця. 

У полі раб шук&е прохолбди. 
а нй-ймит жде тяжкбго заробітку; 

Я ж місяці и дні лічу журбою, 
на пай міні важкі упй,ли нбчі. 

Ляг4ючи, „Колйж той світ"? питаю, 
а ніч ид^, идй собі повагом, 
и муками до р&нку я годуюсь, 

Окрилося все тіло мой струпом, 
пориналась и полупилась кбжа. 

Мій день летить, як чбвник у верстаті, 
и воротт}{ не буде моій дблі.. 



* * 

» 



Ой спогадай "), що жизнь моя— як-ь вітерг! 
моім оч^м не бачити вже сч4стя. 

Подйвисся— немй, менй на світі; 
шук&тимеш— не зуздриш менй бком. 

Ид^-нливй хмарина та й зникле; 

не вернеться, хто зійде в преиспбдню; 

не вернеться до рідноі домівки, 
ніхто Єгб не вийде зустрічати. 



889 



» » 



І 



Оіт&к устам дав&тиму я вблю: 
нех4й цутк важйнне вилив&е; 
и серденько забавиться словами. 

Чи мбре я, чи звірь морський, страшенний, 
що ти менй иупйнюеш — гамуещ? 

Кажу собі: „Хоч сон меий потішить, 
постіль мой спокбіть трохи муку". 

А ти менй що раз лякй.еш снами, * 

у іірйвидки трівбжиш мовб душу. 

Тим смерть міні любйща над дих&нне, 
моім костим зотління я баж&ю. 

Зник&ю вже. відхбжу з сбго світу; 
покидь менй, бо дві моі— як п4ра. 

Що ми так4, щоб ти на нас дивився, 
не забував, що живемо на світі, 

огліідував що-р4нку вкту душу 
и прббував, які ми, що хвилини? 

Чи дбвго ще очйй з менб не спустиш 
и не даси хоч слиню проковнути? 

Чи я згрішив, то що тобі до тбго? 
про що мев4 що-дня достерег&ти, 
и цілитись на мине що години? 

Чом від-ь гріхб мен^ ти не очистиш? 
чому з мене неправди не обмиєш? 

Оцйж ужб землй менй присипле; 
шукатимеш — не знайдеш між живими. 

22* 



340 



Недбмиеелт,. 

Чи дбвго вже сплітатимеш химйри, ' 
и гблос твій бурхАтиме як вітер? 

Хнб& Господь закбн свій переміаить, 
и праведних неправо покарає? '• ' ' 

Твоі сини згрішили перйд-ь Ббгом 
то й попустив Госпбдь іх у погибель. 

Колйж изнбв обйрнесся до Вбга, 
помблисся всевіішнбму Владиці," 

коли ти жив на світі без лукавства 
то певен будь-оглянеться на тебе; ' 

він праведність твой5 судбм окрйе, 

и що ти мав с початку тво^о віку', ' 

покажеться малим у новім щ4сті. ' 



» * 
* 



Сягни лигайнь умом у д4вні дАвна, 
и мудрости в батків позич святоі 

(бо вчбра ми пост4ли-що ми знаєм? 
ми по землі мов тінню переходим), 

вони тобі роск4жуть и зьясують,- 
святі слові из серця свогб виймуть: 

„Хиб4 рости папирус уз болбто, 
и рогоз4 живи в безводний суші? 

Ще молоді, ніхто їі не різав; 
а перш травії усякоі посохне'. 



341 

До так и той, хто забувше Бога: 
неправого надія погибіе. 

Нем4 в бму ні пбвности, ні сили, 
бгб снаги,— що паукбва сітка. 

Шкоді 6 му об хіту обпірітись: 
не видержить, впади его будівля. 

Ось дерево ва сонці, зеленіє, 
и віттями нагнулось за огріду, 

коріннями вчепилось у каміння, 
и глибоко врослб аж до гранйту; 

а викопай, то й місце 6г6 рідне 
йму чужй и неприіїзне стіне: 

на тій землі ростиме йнше дреао, 
и віттями лелітиме на сонці". 



* ♦ 
* 



Ні, прівого Госпбдь не відпихіе, 
и грішному руки він не простигне. 

Колись тебй він щістем нагорбдить, 
веейлостю усті твоі испбвнить, 

а ворогів твоіх стидбм окрйе, 
намити злих як вихром позриває. 



Старий Рбзум/ь. 

о, так, знію! вонб ж бо сйму й прівда: 
хто без гріха, без кривди перед Ббгом? 

Хто з ним на суд, на прю словесну стане,- 
не оправдйть и тисячнбго слбва. 



1 



II 



342 



Могущий він и мудрий супротивник; ^ 
немй тогб. хто встбіть прбти бго. 

Перенеси куди захбче гори 

и в Зрости зовсім іх переверне. 

в бгб землй аж хбдором захбдить, 
и задріж&ть й стовпй-підпбри. 

Він повелить— и сбнце не захбдить; 
кладе печать на збрі нещислйнні. 

Один собі намйт свій напин&е, 

и по верх4м морськоі хвилі хбдить. 

Создав він Віз, Волосож&р и Квочку '^), 
світлиці геть на той бік окиіїну. 

Він чудесй, недрвідомі твбрить, 
вго див^м нїхтб не знйе ліку; 

Идй, гради — и я бгб не бачу, 
летить, шумить — я рбзумом сліпую. 

Чи візьме ЩО;— ніхтб бгб не впинить 
ніхто бму не крикне: ,Щб ти робиш"! 

Росйрдившись, Госпбдь не прохолбне, 
покі йму не вклбняться противні. 

То як же я стойв би проти бго, 
и нехтував словй бгб святні? 

Хоч би совсім я пр&вни почув&вся, 
то й тоб свогб судднЗ благй.в слов&ми. 

Хоч би й озв&всь благий на рйвні речі, 
не думав би, що він почув мій гблос. 



343 

він, що огнйм и бурним духом дише, 
він, що не знать, за що менй карй,е, 

ще не дай перевести дих&ння, 
и черйз край гіркбі наливАе. 

Чи силою, то сккже: „Я готбвпй"! 
Чи черйз суд, він ск&же: „Позивййте"! 

Я був би прав, колі^б мій ріт затйвся ^*), 
не винув4т, колйб менй він зг4нив. 



« » 
* 



Я пр&веден, про жизнь міні байдуже, 
я не боюсь умйрти за се слбво. 

НехАй собі, я вже сказ&в про Вбга: 
„Він праведних и нечестивих губить", 

О, хоч би він губив менб від р&зу? 
Ні, бму сміх из прбби неповинних! •*) 

Лед&чим він одд6.в у рУки збмлю, 

закрив лицй іі лук&вим суддям; 

Колйж не, він, то хто? скажіть, на мйлость! 



* * 

* 



ЛІТ& мої біж&ть, як скорохбдець; 
Біжать-літять, иа щастем не зустрівшись. 

Пройшли вони без сліду, як той чбвен, 
Як той орйл, що здббич доганіів. 

Коли скажу: „Забуду моє гбре, 
покину плач, возвеселібсь душею", 



344 

то страх менй обійме за мій смуток, 
бо 8ваю — тії менй не оправдй,ешь... 

Вже я давно осуждений у тйбе, — 
про щож міні даремне турбов&тись? 

Нех4й би я облився снігом-ь чистим 
и щблоком помив безвинні р/ки. 

то ти менй в нечисту яму вкинеш, 
и буду я гидкий моій одйжи. 

я Богові не рівня, щоб змаг&тись, 
и вкупі йти судом судитись правим: 

бо нікому між н&ми розсудити, 
на нас обох грізну піднйти рУку. . 

Нех&й би вже пін п&лицю покинув, 
н острахом не мучив мою дУшу; 

озвався б я до бго не лякавшись: 
бо в серці я не той, яким здайся. ^°) 



* * 



І 



Души. мо>І втомилась побивйннем, 
нех&й устй, говорять без упину 
и плачеться гіркйе моє сйрце. 

Не осужд&й так хутко менй, Ббже; 
скажгі міні, за що твій гнів ня мине? 

Хиба тобі утіха з мого лиха, 

що відопхнув менй, своє созданне, 

а грішникам присвічуєш на суді? 

Хиба ж и ти людськиі м&еш очі, 
и діівисся. на світ, як грішні лйде? 



345 

Хиба твій вік такий, як чоловічий? 
твоі літи. хибб. такі, як нйші, 

Що ти гріхи моі перебірй.еш, 
перйступу дошукуесся грізно, 

♦ 

хоч ЗН&.ЄШ сам, який я не повинний 
и що ніхтб від тйбе не заступить? 



* * 

« 



Твоя рука трудилась йадо мною — 
и ти мен^ збагнітувати хбчеш! 

Ой спогадай, що ти менй, мов глииу, 
зліпив, скрутйв,^и хочеш в прах розсипать! 

Тиж сам менй, як молокб, очистив, 
як сир, сгустйв, упбрав, приспосббив. 

Одйг менй ти кбжею тонкбю 

и жилами, обвив премудро кості. 

Менй жи'ггйм и л&скою ущедрив, 
достерег&в, беріг могб дихання. 

И ось вовб, що ти у серці мислив! 
таку міні судив ти щ&сну долю! 

Аби тобі за гріх менй кар4ти, 
и ни едйиоі вини не извинйти. 

Чи вивувй,т, то гбре міні, гбре! 
чи пр&веден, то глянути не смію: 
сорбмлюся мизйрности мойі. 

А підіймусь— ти, мов той лев, на мине 
наскакуєш,- щоб дух мій залякати; 



346 

свидітелів на \іене знов виводиш, 
удвоюйш проти мене завзйтте, 
один за' дним тісн>[ть менй лихйі. 

» » 

* '• 

Про щ6 менй ти из утроби вийняв? 
Умер би я, ніхтб б менй не бачив, 

и був би я, мов «є зачавсь, не склався: 
8 утроби я у землю перейшбв би. 

ХибА мій вік не сон? Стривйй же, 
хоч трбхи дай міні повеселіітись,' 

поки спущусь, без вороттй між лв5де, 
у глибини, в страшенну преиспбдню, 
в країну тьми, у номерки довічні. 

Там смйртня тінь, непор>?д, руйновйиа; 
там день одно, що темрява нічнйл. 

Н є д б м ьі с є Л Ь. 18) 

Чи вже ж мовчать, як хто горАзд говбрить? 
хибб вже й прав, хто г/сто словом сипле? 

Чи на тебй знй.йдеться розумний, 

щоб ти глумйвль, не мавши собі впину? 

Ти Богові сказав: „Я маю розум; 
в твоіх оч4х я чистий, без пороку". 

Нехай же Ббг до тйбе возглагбле, 
уст4 своі відкриє та промбвить. 

Що він тобі явив свой премудрість 
и т4йная своїх великих думок, — 
вбачатимеш, що він ще й милосйрдеіі. 



. 



347 

Ти думаєш — вбагнеш премудрость Ббжу 
и сяганйш умбм до йго .прй,вди! 

Не сягонйш, бо вища вонб. н^ба, 

и не збагнеш, бо глибша над безбдню. 

У довжини він дбвший всйго світу, 
а завширшки він ширший окисну. 

Захоче він — и грішник у темниці; 
звалить — и суд згром&диться на злбго. 

Уміє він по8н4ти винов&тця, ^ 

відкріе гріх, де й не в дог&д нікбму. 

И дУрень сим до рбзуму' дійшбв би, 
и син осли, поч4в би міркувати. 



» 



Оттим же то, коли вернувсь до Ббга, 
и простягти до 8го руки хбчеш, 

коли свій гріх ти на рук4х обмйеці, 
п внжйнеш с твогб намиту кривду; 

то сміливо підіймеш чисте бко, 
стоятимеш на вр&вді не бойвшись. 

всі бблещи, скорббти твої зникнуть, 
забудеш іх, мов пбвідь весняную; 

грядущее сяйни тебі полуднем, 
теп<5решне яснітиме як ранок; 

здобудесся впокою и впов4ння, 
оглбдисся та й лііжеш собі спатгі; 

у сні тебе нещб не потревбжить 
лестйтися до тббе будуть лйде; 



І 



* 



348 

а бчі злих на віки потемніють, 

не знатимуть, як из турботи вийти 

надія іх— дих4нне перед смертю. 

Старий Рбзум-ь. 

Нема бачу й народу більш на світі; 
як помретй, то зникне вся премудрість. 

Тим чксом я такий же м&ю розум-ь, 
я ні в чому не буду п&сти з&дню; 
та й хто тогб, що ви рекли, не знає? 

Смихбвищем я став у вл&сних друзів, — 
я, що сам Вогь до мине озивАвся! 

Я зд4вся вам, иевгінний, чистий, на сміх; 
гордуєте, бо щ^стем надулися, 
нещ&еному в людйй 0ДН& знев4га. 

В розбійницкнх намйтах тихо и мирно, 
и грішники живуть собі безпечно, 
дармй, що ім правиця стали, Богом"). 

* * 
» 

Спитій скоти,— ^и він тебй научить, '^) 
в небесних птиць— вони тебй наст&влять. 

Скажи землі— вони, тобі з-ьясуе, 

и риба річ премудру твонЗ змбвить.- 

Хто між ними не зн&е й не вбач&е, 
що Бог созд&в и сотворив вселйнну, 

що все живи— у Гбсиода в правиці, 
в бго руці -дих&нне чоловіка?. 

Хиби, словб. не вухо розбір&е, 

так як уетй, смакують всіїку стр&ву? 






849 



* * 



: 



Премудрости, мовлИв, шук&ти в сивих, 
бо рбзуму, хто дбвго жив, иабрАвся. 

У Гбспода премудрость в потуга, 
совіт благий у розум він даруе. 'в) 

Щб зруйнов&в, тогб ти не збудуєш; 
из бго рук не визволить могущий. 

Зупинить він — и пересохнуть ріки, 
а повелить — покриють вбди зймлю. 

в Єгб руці и сила и премудрость: 
обманщика а обміненим він бічить. 

Займіе він в полбнь гетьмінів гбрдих, 
тумінить він нарбднім суддям рбзум. 

Розвйзуе царим іх шабельтаси, 
верівкою упоперек іх вйже. 

Священників одвбдиїь у вевблю, 
баг&того руйнує до'остінку. 

Заціплює усті краснорічйві, 

и відіймі премудрость у премудрих. 

У гбрдощах сорбмить пишне пінство, 
підпйрези розвгізує потужним. 2°) 

Безбдню він на сонце підійміе, 
и тймряву освічує страшенну. 

Впотужнює нарбди и руйнує, 
то ширить ім, то аужуе границі. 



850 



851 



У пріїводців він рбзум одійміе 
и вбдить іх пустинями без шлЛху. 

Мов полапки, без світла, у темноті, 
мов п-ьйниі, слонЯються розумні. 

Такі див4 вбач&ли моі бчі, 
чув&в мій слух и сйрце розуміло. 

яг знаю все, погб ви здобулися, 

не нижчий я ни в чбму перед вами. 



До Господа озвуся з моім словом, 
бму под&м на суд увесь мій пббит; 

ви ж зн&ете одні лукаві плетні, 
ви лікарі для мине не потрібні. 

Мовчітиб вам, то й тоб ужб був розум, 
здавилось би, що й ви не безголові. 

Послухайтеж моеі оборбеи, 
смирітеся перед правдивим слбвом. 

Ви хочете служить лукавством Вбгу; 
неправдою до бго підлеститись? 

Чи тож бо ви — избр&наики Госпбдні, 
чи речники за Господа на суді? 

А що, як він заглйне вам у с^рде? 
чи ви й бму напустите тум&ну? 

Він пйрвих вас за кривду покаріе, 
дарм& що ви кривили задлїі бго. 

Чи вас бго велйчче не ляк&е, 

и Вбжий стр&х вам сйрця не трівожить? 



* 



Розсипались, як пбпіл, в&ші притчі; 
твердий свій мур з грязі ви муровіли. 

Идйть собі, я буду говорити, 
яка б міні за се бід& не склалась. 

Держу в уст&х моб мізернй тіло, 
держу в руці мовб уббгу душу. ^') 

Госпбдь менб вбивце без ощй,дку, 
однб міні зоот&лось — оправданве. 

А мбже тим спасусь від злоі смйрти, 
що' грішнику не д6,но б&чить Вбга. -'^) 

Послухайте ж нескрйвленного слбва; 
в щіру річ мбю ловіте вухом. 

Судитися готов я перед Вбгом: 
бо пр&вдою из суду вийду чистий. 

Нем4, тогб, хто вк&же моїй кривду, 
а з^йвиться — замбвкну я на віки. 

Щоб я не кривсь від тйбе в моім серці: 
ти дай міні у двох річ&,х ощідок: 

не роздави мизерного рукбю, 

и не ляк&й менб великим стр&хом. 

Тоді ппт&й, відказувати буду, 
або міні на дбпитки відк&зуй. ^^) 

Скажи, в чому тобі я провинився, 
скажи, які моі гріхи и кривди? 

Чогб лицй від мине одверт&еш, -*) 
иввб собі за вброга вважаєш? 



352 

Невжй сухий листбк ляк&ти хбчеш, 
солбмиву на вітрі здоганйти, 

що ти міні страшвй вирбки ойшешь, 
викбпуеш гріхи моі з колиски? ^^) 

Закбвуеш в кайд&ни моі нбги, 
нагліїдуеш ступні моі мизерні 
н навкруги ямки міні копАеш, 

а я лежу, валіїюсь порохвйю, 
одйжею, що міль попроідала. 



* * 
* 



Хто народивсь на Божий світ від жінки — 
недовгий вік, скорботи дбвгі ике. 

Пиднявсь, процвів — и вйне мов та квітка; 
біжить як тінь, що полем переходить. 

И ти сбго очима пожир4еш! 
злиденного судитись позиваєш! 

Хто чистоту 8 нечистого добуде? 
Ніхто! 

Коли злічив ти дні людськбі жйзні 
и місяці призн&чив, скільки жити, , 

коли ти дав короткий вік людині, 
то не дивись на нбі хоч під вечір, — 
нех&й вон4, як н&ймит, відпочине. . 

И дерево якусь надію м&е: 

хоч зрубане, ще мислить зеленіти, 

и паростки пускає молодйі. 

Ище й тоді, як кбріаь бгб струхне, 
як у землі само замри, засохне, 



353 

нехй,й воцб, прилащиться до бго — 
изнбв вонб зелйне пустить листе. 

А чоловік умрб — и не вдвигнйться; 
зітхни він дух — шук6.й бго де хбчеш! 

Як бзвро, засбхши, не наллється, 
або рік4 не вирветься, изсякши: 

так чоловік, простйгшися, не вст&не, 
не схбпиться, поки на нйбі сбнце; 
на віки сон обійме бго тіло. 

Ой, хоч би ти сховав мене в могилі, 
щоб я зожд&в, поки твій гнів перейде, 
и знов згад&в про мине, де я дівся! 

Та ні, хто вмер, не вернеться між лібдв! *") 
А ждав би я, мов воін у стражнйці, 

що ти мен^ ким іівшим переміниш, 
позвеш менй пррйд себй на рбспит, 
и діло рук своіх изнбв оглйдиш. 

Колйж бо ні! мене ти назир&еш, ^'') 
гріхи моі, переступи знай лічиш. 

Ти вирок мій ховаєш під печ&ттю, 
видумуєш на м^не дивні р^чі. 

Мов та горб, помй-лу порохніе, 

и сиплеться каміннем кругбм сйбе; 

мов та води, руйнує дику скйлю, 
або рік4 злив4е поберіжжя: 

так ти людськй надіі в прах руйнуєш; 
без вороттЯ руйн-Уеш чоловіка, 
скалічивши, кладбш бгб у зймлю. 



23 



354 



Не зн&е він, чи добре Єго дітям, 
якб життй, яке іх побив&вне, 

Ему болить ведужне бго тіло, 
бго души, про сйбе тількі тужить. 

НбАбмисвлі». 

Хто з розумом, той не гук&е мй^рно, 
грудйй своіх не наповніїе вітром. 

Гнилі СЛОВ& — бму не оборбва: 

яка користь в реч&х пусттіх, вікчбмвих? 

Оцйж и ти покинув страх Госпбдень, 
ти перестав Святбго поважати. 

Твоі уст& ясують твой кривду, 
хоч би які сплітав ти хитрі речі. 

Не я, ти сам говбриш проті сббе, 
ти сам себе осуджуєш ва віки. 

Хиб& на овіт родивсь ти пйрше світу? 
хиб^ пост&в ти пйрше високбсти? ^) . 

Чи радувй.в;тй рйду вкупі з Ббгом? 
чи ти стягнув до сйбе всю премудрість? 

Що знкеш ти, чогб б и ми не зн&^ш? 
чого навчивсь, чогб б ми не збагнули? 

Між н&ми є довблі сивоусих , 

и на літа бог&тших, ніж твій бй.тько. 

Святі слов^ пустив ти мимо вуха, 
в байдужй про вкші дружні рйчі. 

Кудт< тебй замчйть твоИ завзятість? . 
чогб зорйш на вас очима д^ко? , 



355 

Чи сеж тобі гнівитися на Ббга 
и до бгб такі слов4 мовляти? 

Що чоловік, щоб був він непорбчев? 
жінбцький син, щоб бути бму чистим? 

Госпбдь своім святим не довірив, *•) 
и небес& ^) не чисті п^ред Ббгом. 

То що ж бму истбта безувірна? 
що той, хто п-ье гріхи ненй.чв вбду? 



Ось слухай лиш, як я тебб наст4влю, 
и роскажу, на що я надивився, — 

що мудриі передайть молбдшим, 
набр&вшися науки в сивоусих, — 

в тих чистих душ, що тут жили на волі, 
не б&чивши між сйбе чужоземця: 

„Злочинцеві всі дні сповнгіе туга, 
лпхк души приймб. до віку муку» 

Кругбм іі кипить що-день трівбга, 
нап&сїь іі ляк&е що-годйни. 

Від тбмряви спастися не впов&е, 
мов для МЄЧ&, и рбдиться лед&чий. 

І 

Ужй бму здайться, що він ст&рець: 
бо злигодні віщує бму сйрце. . 

Уббжество ляк&е бму дУшу, 

идб бму назустріч, мов те війско. 

Бо вів ИЗН1ІВ своіб ва Ббга рУку,; 
гордіінею пійшбв проти Святбго; 



»• 



356 



на БОга він підніївся, тугошйій, 
окрив хребйт залізними щит&ми; 

залив собі яицй блискучим салом, ■ 
убрався в жир, мов у шовкбві ш6.ти. 

Оттйм же то жив^ він у руїнах, 
в руйнбвищі, що люде по'дібіг^ли, 
покидали, мов кучугурі цйгли. 

Не буде він багатий, ані щй.сний, 
и зй-ймище 6г6 у шир не пійде. 

Не вийде він из тймряви до віку, 

цожрб огбнь одрідде Єг6 хирне, 

и зникне сам, як Бог дмухни на бго. 

Нех4й же зла, безумний, не боіться. 
Бо зло 5му за нагороду стй,не. 

Не дасть бму дожити віку дбля, 

не буде він, мов п^ьма, зеленіти. 

■ і 

Плоди своі погубить в зеленбчку, 
и цвіт 6г6 обсиплеться зар&пі. 

Неплідна бо сім-ьй у нечестивих, 
пожрй огбнь намити окаянних. 

Зачне лихий в утробі зло, мов жінка, 
а врбдить він ом&ну та погибель." 

СтарййВбаум-ь. 

Багацько я такбго чув ва світі: 
не так людйй у тузі розваж&ють! 

Чи вже скінчив твоі жорстбкі речи? 
звідкіль се ти набр&всь такбго духу? 



857 

Зумів би й я по-в&шому глагблать, 
коліб дахк година вас побила; 

знайшбв би й я, щб проти вас казати, 
зумів би й я хит&ти головбю; 

мої устй, були б на слбво щйдрі, 
и ж&лощів булбб у них довблі. 



* » 



Та що! словй. печалі не заглушить: 
чи плй,чусь я, чи ні, а сйрце нйе. 

Знемігся я, на силах упад&ю: *і) 
ти вигубив мою кох&ну сйм-ью; 
схопив менй мов харцизйку албго; 

я ввесь иссбх, и се мій свідок будв'— 
хто до менй гіркб промбвить слбво. 

Жени менй гнів Ббжий, розривне, "2) 
екрігбче він страшенними зуб&ми, 
и вброг мій на мине бчі гбстріть. 

Роздзйвили на мине йру пбльку, 
ударили в лице менй безчйстем, 
и підняли одно'дногб на мине. 

Госпбдь менй оддйвт» лихим у руки 
и попустив лук&вцм льбдям пбпуск. 

я тихо жив, — післ&в міні турббту, 
вхопив менй и ростерз&в у шм&тте: 
страшенному на йграшку я здйвся. 

Кругбм мєнЄ літ&ють бго стріли; 
без жалощів даруе омЄртві ріни,' 
и жовч мой на зЄмлю проливіе. 



358 

Госпбдь менй, мов з4мок, розбив&е, 
на м^не він, як вбін, наступне. 

Одігся я в шорстку волосяницю, 

у пил земний втопив лицб з печй,лі„ 

Від слів гірких червбеі в мине бчі, 
окрило іх покривало гуотбе. 

А все такі шейк в менб непр&вди, 
и вірою я чистий пйред Богом. 



« 



Не закривй,й мойі, зймле, крові, 

не заглуш&й плачу про відомщйнне! 

Бо ще в менб свидітель є на небі, 
заступник є в висбких високбстях. 

Приятелі глузують з мене в вічі; 
запл6.чу ж я гіркими перед Богом. 

Нех&й менй з соббю сам розсудить '**), 
як судить він людйй з людьми на світі. 

Вбач&ю жті бО' кінець мойі жйзні, 
йду туди, звідкіль нем4е хбду. 

Зруйновано життй мой на світі, 
пог4шено міні на небі сбнце, 
зосталася одн& міні могила. 






Колйб менй покинули ледачі. 

щоб я іх кривд, змагання іх не б4чив! 

О Боже! будь зарукою мойю: 
бо нікому руки мойі вд4рить ^*). 



359 

Ти сйрце іх закрив 

не дай же ім на суді переваги. 

Хто зрідою приятелів підхбдить, 
тогб дітйм на СВІТІ сліпувати. 

Вони з менб зробили в лйдях прйтчу,- 
сміхбвище, що тількі ввічі плвЗнуть 

Приг&снуло мой від туги бко; 
мов та марі, моє вдасться тіло. 

Злякаються усі правдиві лйде 

ц закиплйть гнівбм на нечестивих. 

а прйіведний держатиметься твбрдо, 
удвбе він.свой снагу покріпить. 



Вернітеся, стрив&йте, не втік&йте: "*) 
я доведу, що всі ви безрозумні^ 

я все втерйв, чим сйрце веселилось, 
про що я дбав, сяг4в умбм далбко. 

Из нбчи ви хотіли день зробити; 

ваш день такий, як темрява нічнбя. "") 

Коли міні зост&лось тйлькі вмерти, 
коли вже я послів собі в могилі, 

и м&терью назв4в, сирую зймлю, 
а гробаків — сестрицями — братами, — 

яку міні голубити надію? 

и хто (і в моім житті вбач&е? 

Пішли, вони, на той-світ в преиспбдню, 
коли ще й там знайду впокій, зотлівши! 



360 



Недбмисел'ь. 

Коли скінчиш ти вигадки химерні, 
и нам даси до тйбе говорити? 

Опамятуйсь: чи ми ж тобі звіріїта, 
німий язик, що розуму не мке? 

Ти сам себй з ДОСЙ.ДИ рвеш за с^рце: 
чи світові спустіти через тйбе, 
чи камянйм переміститись горам? 

Ні, каганець у зльбщого пог&сне, 
и в курені огбнь не запал&е. 

Его намйт на віки тьма обййме, 
не здійме він свбго угбру світла. 

Ступатиме ногіми по проваллям, 
и западні на стйзці не обійде. 

Тенетами кругом йго обіймуть, 
и сілами ловитимуть, мов звіря. 

З підзймвими -зерівками аапйдні 
приправлено бму на всіх дорогах. 

З усіх сторбн бгб ляк&ють страхи, 
не авке злий, куди ему ступити. 

Чига бгб голодная погибель, 
що-дйнь бгб руіна назирбе. 

Нарбднться у смйрти перворідень, 
и погризи бму сустй,ви й жили. ") . 

Из тихого намету бгб вхбплять 

и поведуть перед царя всіх страхів. 



861 



Осйдеться чужий в егб намиті 
бгб житлб засипле з н^ба оірка. 

Внизу в йгб позасихй корінне, 
вгорі р бгб пообтин&ють вітте, 

Погинула на Світі память злйки, 
ииЛ йго забуто в тихих силах. 

Из світу в тьму провалиться на віки, 
и викинуть бго зміж сйбе лйде. 

Не м&тиме ні рбду, ні приплоду; 
ввесь дім бгб, уся госпбда вимре. 

Далекий вік здивує бго дбля; 
бго 6ІД& зляк4в всіх суч&сних. 

Така судьбй. лихих людйй на світі, 
такий кінець — хто Вога забувше! 

Старий РбаумТ). 

Докблі вам стужати мою дУшу 
и мучити менй ледічим слбвом? . 

Десятий раз міні тяжку обйду 
завдаетй без сорома, без глузду. 

Нех4й и так, нех&й я гріх сподіяв; 
мій гріх — мой, а не чий нвщ4сте.. 

Звідкіль же ви взяли велике пр4во, 
мов злбдія, менб каріти слбвом? 

Одумайтесь: се Вог менй обідив, 
се він мен^ кругбм сітьмй окинув. 

Кричу „нап&стьі" — ніхтб менб не чує; 
прошу суди.— нвмб, судді про м^ве. 



362 



363. 



Загородив він путь передо мною 
и тймряву ,на всі стежки накинув. 

Збагнітув6.в мой велику сл6,ву, 
изн({в з мен^ вінець мій осіянний. 



Ой змилуйтесь ви надо мнбю, друзії 
бо вд&рила менй рук4 Госпбдня. 

Чи й вам же то мев^ из Ббгом гн4ти? 
чи ще моім ви тілом не наілись? 



і 



Зо всіх боків житлб мой обрушив; 
як дерево, мою надію вирвав. 

Проти мен^ страшним гнівбм пал&е. 
тіснить менй, мов ворога лихого. 

Зібралися повки 6г6 на м^не, 

верст&,ючи далекую дорбгу, 

и мій намйт, мов хм&ра, обгорнули. 

Братів моіх він оддалйв од мине, 
розбіглися від мине щирі др^зі. 

Покинули менй близькі сусіде; 
хто знав менй, забув мой облічче. 

Чужий я став и гбстю и служебці, 
вони мен^ не зн&ють, зневажають. 

Зову слугу — не хоче обізв6.тись, 
и мушу я нікчемного благ&ти. , 

Жон& мой від ікіене одвернулась, 
синів моіх прохй,ти довелбся. 

Погбрджуе недужаім и дітвбра: 
здійм&юся — вони, сміються з мине. 

з ким зн4всь — водивсь, теп4р гидують мнбю; 
когб любив — на мине обернулись. 

Прилипла вже до кості моЛ шкура, 
застався я из йслами зубними, *®) 






Недбмисел'ь. 

Знайдуж и я про т^бе с^ібво в сирці, 
нех^й вовб не нйе від дос^и. 

Тяжким мев^ ударив ти докбром, 
та дух могб умй. менй наст&вив. *^) 



* 



Хиба сбгб ти не чув&в из роду, 
що на землі, з поч&тку чоловіка, 

безббжники не дбвго веселились, 
пишблися не дбвго нечестиві. 

Нех&й лихий знесеться хоч до н^ба, 
и сягони до хм4ри головбю, — 

изчбзне він, мов кал бгб, без сліду, 
не зн&тимуть Єго в місця лібде. 

Мов ДІІВНИЙ сон, из цамяти він вийде; 
десь дінеться, мов та мар& нічн&я. 

Дивилося на бго лйдське бко — 
не 66.ЧИТИ бго й ос^лі рідній. 

Тягатимуть синів бгб за бго, 
верт&тиме чуже добрб рук&ми. 



364 



Гріхи бму у кости пов-ьід&лись, . 
и спатимуть из ним у домовині. 

Бо 8Л0 було 8 6г6 устіх солодке, 
хов&в бгб ПІД язикбм лукавим. 

Держав Єг6, не виплюнув из рбта, 
и смакував лвд4че піднебеннем. 

Отрутою ему в утробі стане, 

яд гй-спедський по животу роспустить. 

Богатство він чуже пожер — и звергне: 
бо повелить Господь ему блюв4ти. 

Гадьбчий яд він виссав лиходійством — 
и гАспедьска иззість Єг6 отрута. 

Не б4чвти лед&чому на світі, 
як молоком течуть и медом ріки. 

Одд&сть увсй, не проглини чужого, 
втіш&тися не буде він баг&тством. 

Бо обдирй.Б уббгого, знущався, 
поруйнув&в хати, та й не пост&вляв. 

Не зн&е він ні н&ситу, ні впину, 
ні бщаду на найдорбжчі рйчі. 

Зажйр усй, нічого не аост&вив, 
тим р&дощі бгб короткі будуть, 

У пбвняві дозн&е недост&тку, 
всі злигодні підіймуться на бго. 

Стрив4ймо лиш, ось буде бму іжа: 
пішли бму Госпбдь огонь жерущий, 
п черево неситому испбвнить. 



365 

Коли втічй від гострого заліза, 

то мідний лук бгб прошиє н&скрізь. 

Коли стрілу из тіла свого вийме, 
блискучая Єгб в печінку влучить, 
и напади на бго бстрах смйртний. 

Скарби йму здадуться на погибель; 
ніхто й вогнй не буде розцув&ти, 
а пожери намйт бгб ^о нитки. 

И виявить бгб лукавство нйбо, 
и вся землй обернеться на бго. 

Розсиплються усі бгб вадб&ння, 
від Божого гнівА вони почезнуть. 

Такий кінйдь дай Госпбдь лихбму, 
таки в бгб лук4вому наслідде! ' і 

Старий Рбзум'ь. 

Ой слухайте мой ув4жно слбво,7— 
НЄХЙ.Й хоч се потішить хирне сйрце. г 

О, д4йтеж бр міні до вас промбвитьі . 
тоді ИЗН09 глузуйте — насміх&йтесь. 

Хиби, менй зобідила людина? 

то як же я терпіти му:шу мбвчки? • 

Зміркуйте лиш и сирцем издрігнітесь, 
устб. собі рукбю затуліте. 



* » 



Подумаю— и ввесь похолодію, 
затруситься від стр&ху мой тіло. 



366 




Чого вонб, що злиіі на світі добре, 
живуть, цвітуть, вбивй,ються у силу? 

Кругбм лихих іх сем'ьі процвіт&ють, 
іх п&молодь розмножується ліббо. 

Госпбда іх не дізнай турботи, 
и Ббжий жезл мин&е ока;!нних. 

Корови іх приплодом звеселйють, 
и >іловіць нем4, між іх стадами. 

Сім'ьй у них рости мов та от4ра, 
дітвора іх танцібе серед ст&рших, 

з бандурами, з цимбалами, з піснііми 
проміж гостей веселих веселиться. 

У рбскоші кінчають вік щасливий, 
вмир&ючи, не мучаться не стогнуть. 

А лйде сі від Бога одвернулись: 
„Байдуже нам про твій закбн сиасбнний! 

як4 користь Всевйшнбму служити? 
яки добро з молитви чоловіку"? 

Хиб4 вони не пивні в своім щ&сті? 
(о, пропади лихий совіт од мине!) 

Чи почасту вид&ли ви, що г&сне 
у злібщого в намиті бгб світло, *°) 
и що Госпбдь гнівбм лихих карбе? 

Чи почасту іх вітер, яко полову, 
и буря, мов солбму, рве — рознбсить? 

Мовлйете: „Скара лихих на дітях". 
Що діти? ні, нех&й самих кар&е, 



367 

щоб б&чили лихі своьб руіну, 
и напились ГНІВ& €г6 из ч&ши! 

Чи стр4шно ім на гбре семью кидать, 
коли самі скінчили вік безпечно? 



« * 

* 



Та ні, не нам на рбзум наставлііти 
тогб, хто всіх на високбстях судить. 

Один вміра у Щ&.СТІ та в роскбшах, 
ні клопоту, ні нужди не дівн&вши. 

Хлівй бго від молок4 парують, 
столи йгб погнулись під мясйвом. 

Другий вмірй, у нужді та в скорббті, 
ні рбскоши, ні щАстя не дізн6.вши. 

Оббх землй своим присипле пр&хом 
и гробаки оббм ім тіло вкриють. 



» * 

* 



о, анкю я, що в вас за тійні думки, 
и ай. що ви менб так осудили! 

Ви мислите: яДе дівся дім тиранський? 
Де той намбт, що кублились ледй,чі.*? 

Спитйлиб ви в-ь тих, що шляхи верстають; ") 
вонйб святу вам пр&вду роскаа&ли, 

яИ день судб, лихий не погиб&е, 
и Божій гнів ледачого мин4е. 

Хто пр&ведним бму допік би сдбвом, 
возд&в бму за всі бгб неар&вди? 



868 



369 



З перйпихом нео^ть бгб на м4рах, 
и згорда він из к&міню говорить. *"'*) 

Легкй. бму, землй серйд долини; ^^) 
потягнуться слідбм §г6 гром&ди, 
и без ліку попередили злого. **) 

Химерами менй' нів ро&важ4ли, 
проти менй у сйрщ зло таіли. 

Не Дбм и сел-ь. 

Чи чоловік'ь потрібен на що Ббгу? 
ні, тількі сам. србі розумний служить. 

Що Ббгові из щйрости твойі? 
Про що ему життй твой правдиве? 

Чн думаєш, що з 'лгіку він кар4е, 
що буде він судитися з тоббю? 

Чи є кінець твоій неситій злості? 
чи є лічб& твоим непр&вдам лібтим? 

Ти брав закл&д в братів твс^іх даремно; 
ти з голого 8ДІЙМ&В' ост&нне рям-ье; 

ти не дав&в напитись подорбжнім; 
ти прогангів голбдногс від сйбе. 

Захбплював потужний лібдську зймлю; 

хто був страшний, той панув4в безпечно, ^і^) 

Вдовиць ні 8 чим ти відпускАв од сйбе, 
и сироти калйцтва здобувались. 

От чйрез се кругбм тебй запйдеі, 
кар&есся ти стр&хом та бідбю. 



Сидиш у тьмі, кругом себй не б&чиш, 
потбпом вод твою окрило дУшу. 



1 



* « 



Господь живи на небесйх високих; 
на зорі глянь, як високо вознісся! 

А ти казав: „Що зн4тиме Всевйшний? 
чи змбже він кріз тймряву судити? 

Зап}ївсь кругом він хмбрами густими, 
и їількі знай небесний круг обходить". 

Держйсся ти старого беззаконства, 
ти думаєш, як думали пог&нці, 

що знйсені з землі до чоловіка, 
и корінь іх ВОД& повирив&ла. ") 

Мовлйли бо: „Байдуже нам про бго: 
ЩО змбже нам уробити Всемогуший?" 

А він же то намножив ім господи... 
о, пропади совіт лихих од мине! 

Руіна іх возвеселйть правдивих, 
сміятися з них будуть неповинні' 

„Погинули без сліду н&ші злібки, 
пожбр огонь непр4ве іх надбавне". 



Вернися знов до Бога, и спасйсся, 
прихилиться до тйбе щ&сна доля. 

Прийми з бго пречистих уст науку, 
СЛОВ& Єго схов&й у щйрім сирці. 



24 



870 



Уст&нет знов, як вйрнесся до Бога 
та проженйш з свого намиту кривду. 

Повикид&й скарби своі ьа смітник, 
и золото повисип&й у воду. 

Тобі Господь великим скарбом буде, 
небесний царь — горбю сріблянбю. 

И ти будеш у мирі з Всемогущим, 
без трепету зведбш на бго очі. 

Прохатимеш — и він тебй почує, 
спевниш йму святйі обітниці. 

Задумаєш — и все тобі удасться, ^ 

світитиме тобі на стезці світло. 

У смйрности, ти в гбру вознесйсся; 
щастить Госпбдь — хто бчі потуплйе. 

Спасаться и той, хто провинив у Бога, 
спасаться він твоії^ю чистотою. 

Старий Рбзумь. 

Ще раз менй осуждено безвинно: 

не ймуть слбз&м, не ймуть стогнанню йіри! 



» * 



Колйб міні знайти осилю Божу, 
и до бго престолу доступитись; 

тодіб бму все діло мой вивів 

уст4 б моі сповнив я оправдіннем. 

Нехйй би він збивав менй словами, — 
дозн&всяб я, яка у бго думка. 



371 

Замісь того, щоб силою лякйти, 
нех&й би він привикнув трохи нухои 

Тодіб узн&в, як4 у пр&вди смілость, 
и перест&в менй судом тіснити. 

Та щож! пійду на схід — бго ием4в; 
на ЗЙ.Х0ДІ шук&ю — не знахбджу. 

Чи може він на півночи? — не бкчу; 
чи в глибинах полудня? — не загладжу. 

Бо зн4е він мой безвинну совість: *'') 
як золото И8 горну в бго вийду. 

Могі Н0Г& бго слідом ходила, 
з бго путя я не зверт4в нікбли; 

не хибив я проти бго закбну, 
бго СЛОВ& хов^в у щирім се'.рці. 

Так хбче він. то хто ж бму розр&е? 
надумався— и зробить що замислів. 

Спевнить усй, що вирік прбти мине, 
а може вже и йнша в бго думка. 

Тим я боїбсь бму у вічі глйнуть: 
подумаю— и страх менб обййме. 

Він дав міні знарбшие сйрца млііве, 
знарбшне він менй ляк&е страхом, 

щоб тьма менй на віки не пожйрла, 
и встереглй.сь моіі душа від згуби. 

« * 
» 

Чому Госпбдь так не спорудить чкоу, 
щоб день судб, бгб на світі зв&лр? 



24« 



372 

» 

Загл&джують безббжники гряниці, *®) 
и крйдений тов&р пасуть безпйчно. 

Сирітського оолб, женуть у в'ьібках, 
беруть в заклйід вол4 удовинбго., 

Убогого зневолюють звертй-ти, 
хоБ&ються від них безсильні лйде. 

Пригнічені — мов у степу он&гри; 
удосвіта встаьбть шук&ти пищі, 
годує стйп голодну іх дітвбру. 

Вони свій хліб у пблі зажин6,ють. 
и виногр&д в лихбго п&на крй,дуть. 

Як день, так ніч, без рям-ья на хребтині, 
від холоду не м&ють чим окритись, 

у гбрах іх дощами пробив4е; 

до кй-меня притулюються тілом. ■'^) 

Харцизники в закл&д беруть від лбня 
малих діт^й у м&тері-т-вдовйці. 

Кого вони до нитки обідр&ли, 

ті натощ&кі) важкі снопи ім нбсять, 

вид&влюють оливу з іх оливок, 
и вина ім по вертоградах рбблють. 



А в гор( дАх встаб під нйбо лймент: 

перйд смертю про відомщбине прбсять, 

и Ббгові про лвбдський плач байдуже. 

Ще ей такі, що ненавидять світло, ^^) 

цур&ються освіченого шлйху, 

и стяжками Госпбдніми не хбдять. 






І 



878 

Перйд світом уст&не розбиш6.ка, 
уббгого, безсильного вбив&е, 
и пбночі блукй.е хижий злбдій. 

Перйлюбець смеркбм свогб чиг4е, 

„ніхтб менй ПІД вйчір не пізн&е," 

и на лицй покривало накине. 

А ті в доми під темну ніч улазять,, 
а в день сідііть по ймах поховавшись, 
не знаючи, яке у Вбга сбнце. 

Бо р4иок ім — мов смертна тьма, погибель; 
побачивши, що світ, дріжйть від стр&ху; 

Л^гкі вони, мов тріска с^ред фйлі; 
проклята іх на світі займанщйна, 
не зн&тимуть дорбги садовбі. ^^) 



* * 



Як сніговй, води, від спйки сбхне, 
так пожери могила нечестивих. 

Забуде іх те лбне, що пестило; 
робй.цтво іх обійме під землею; 

ніхтб про них не спогадає ліббо; 
мов дйрево, розбите грбмом, будуть: 

бо н&падом бездітню пожирають ^^) 
и бщаду не чинять удовиці. 

А все-таки ія Бог держить на світі, 
дай снагу, як жйзні вже не чй.ють. 

Вбезпйчуе Госпбдь и нечестивих, 
и над ними він рУку простяг&е. 



374 

Хоч мруть вони, та посеред роскбшив,- 
а падають, так як усе на світі,— 
як під серпбм у полі спілий колос. 

Нех4й же хто докйже, що я хиблю 
и річ мой обйрне у дурницю. 



Недймисел-ь. 

Страшний Госпбдь потугою свойю, ^8) 
він творить мир на висот4х небесних. 

Хто вбінство 6г6 злічити мбже? 

и на когб не ллються світ Госпбдень? 

То хто ж би зміг оправитись у Ббга, 
жінбцький син — очиститись у бго? 

И місяць сам не йсен пйред Вбгом, 
в очах бгб и збрі не блискучі; 

то як жеб то чирвіїк той ст&вся чистим 
той чоловік, той прах, та гніль нікчем ня! 

Старий Розум "ь. 

•О, як же ти безсильного піддержав! 
підпйр его правицю слабовиту! 

як темного навів на добрий рбзум, 
премудрістю зарятув&в невдаху! 

До кбго се так мудро ти озвй,вся? 
и чий се дух уст& твоі подвигнув? ") 



* « 
* 



Он вйлетні, и ті по-під морїїми, 

під твбривом морським дріж4ть від стрйху. Ь5) 



375 



Без пбкришки у Ббга преиспбдня, 
безодню він як на долбні бачить. 

В порожняві він распростбрив сівер, 
ні на чоі|[у важку повісів з^млю. 

Звелів вод&м згромадитись на хмарах, 
и ваготті не чують, не порвуться. 

Завішус лицй свогб престблу, 
насупивши поперед бго тучі. 

Очйркуе великий круг на вбдах 

там, де зоря граничиться из тьмою. ^) 

Підв&лини небесного чертбгу 
хитаються, як він гнівом пал&е. 

Він силою колише сине мбре, 
и мудростю дракбна побив4в. ") 

Дихни Госпбдь — и виясниться нйбо, 
сягнб Святий — и создаються зорі. 

З крайчку ми йгб вбач&ем твбри, 

віддалеки, и то вже вЛне вблос! 

то як же нам Госпбдень гблос чути? 

* * 

Божуся тим, хто напустив на мбне, 
ц хто мене гіркбю напов&е: 

поки в менб у тілі є дихйіннв 

и жйзні дух Госпбдень менй двіїже, ^) 

моі устй, лукавого не ск&жуть, 

в мій язик неправди не промбвить. 

До віку вас правдивими не взвбю, 
невйнности мойі не зречуся. 



376 



Узіівся я и буду боронитись: 

бо всііквй день творив я Ббжу правду. 



* * 



Нех&й же хто лахйх моіх осудить, 
нап&сників иовйрне в впнов&тство: 

Яка у них застінется надія, 
коли Господь ім нитку переріже? 

Чи він до іх плачу прихилить ухо, • 
як іх побтій година нещаслива? 

Чи зве лихий з одрйдою Благбго, 
чи мблиться з надією Святому? 

Я вас навчу, як Бога розуміти, 
відкрию вам святі бгб присуди. 

Вбач&ли ви своіми іх очима; 

и як що б вам пусти ригй,тн слбво? 

Ось що судив Госпбдь лук&вим лв5дям, 
ось що Святий готує беззаконним: 

Сини у них ростуть під меч крівАвий, 
унуки іх у-повй жить не будуть. 

Челйдників іх вигубить помір-ье, 
и вдови іх слбз&ми не заплй.чуть. 

Нех4й сріблі намнбжять, як полбви, 
а суплаття надбйють повні скрині, — 

одягнуться у ту одйжу пр&ві, 
поділяться грошима неиорбчні. 

Будинки в них— мов капшучки у мблі, 
збудовані так міцво, як катріїга. 



377 

Баг&тими заснуть вони в останнє: 
прокинуться — мов сон усе почезло! 

Мов той потбп, обійме страх лед&чих, 
и вихор іх серед ночі підхбпить. 

Хуртбвина на іх зі схбду нййде, 
и вимете из місця іх як смітте. 

Госпбдь що-дйнь на них пуск&е стріли, 
від пбстраху, від грізьбьі стуманіють. 

Сплесни нарбд руками на руіні, 

И світом іх погибель ПОВИТЙ.Є. 



» * 



Знахбдимо в землі сріблЯні жили, 
и зблото знайшовши очищ&ем. 

З землі коп&ть залізо ми умієм 
и з к&меня червбну мідь топити. 

Освічуєм підзймні глибокбсті, 
розглядуєм камінне з каганцйми, 
и смбртна тінь від нас іх не закриє. 

Коп&емо прохбди під землею; 
людські ноги- там зрбду не ступ&ла; 
висить вовк далеко від осйлі. 

Оцй землЯ, що хлібом нас годуе, 
в середині огнйми вся порита. 

В камінні там вивбдяться сапфйри 
и зблото лежить піскбм блискучим. 

Путй туди не зн&е хиже пт6,ство, 
не зазирни туди и р&ріг бком. 



378 

Дубрівнее звір'ьй там не був&ло, 
невйного там не побачиш сліду. 

До самого гранйту ми дохбдим, 
и рушимо підбшву гір висбких. 

Прорубуєм канави в щирім кбмни, 
вбач&емо сокрбвища очима. 

Уміємо протбчини гатити, 

и схбване на Ббжий світ являти. 

А де знайти премудрості! багатство? 
де рбзуму святбі'О дошук&тись? 

ніхтбб ему ціни не вмів зложити: 
вемк егб на світі між живими. 



Спитаємо в безодні, — „Ні, не м&ю"! 
спитаємо у моря, — „Ні, не зн&ю"! 

За зблото премудрости не купиш, 
и рбзуму за грбші не здобудеш. 

Не продайть за зблото офирське, 
за дорогі онйхи та сапфгіри. 

Ні а зблотом, ні з кришталем різнити 
премудрости, хто б мав іі, не буде. 

Проти іі ніщб коралі добрі, 

и від перил ясних вона дорбжча. 

Шкоди, іі топ&зом цінув&ти 

и на вагу из шійрпм зл&том кл&сти. 

Звідкіль вонб, прихбдить, ся премудрість, 
и як знайти, де розум пробув&е? 



379 

Не бачили іі людськні очі, 

не зуздріло іі й небйсне птаство. 

Одн& трун4 та смерть говбрять 
„Чували ми, як рйчено про нйі", стиха: 

Госпбдь один шляхи до н^і зн&е, 
він звкв, де премудрість пробувй,е. 

Бо дивиться аж у кінці земийі, 
вбач&е все, що діється під нббом. 

Як він держить вітри у рівнов&зі, 
и іііряе вагбю бурні вбди, 

як подай дощ&м своі закбни, 
визн&чуе дорбгу блискавицям, — 

тоді вовк в бгб перед очима, 
тоді іі він твбрить, озир&е 
и гблосом ясує чолоріку: 

„Госпбдень страх — оце свята премудрість. 
Цурайся зла — оце правдивий рбзум." 



* 



О, хтоб менй зробив таким, як був я 
тоді, як Бог дививсь на мине з нйба, 

як він світив своім на мине світлом 
и розганйв кругбм менй темнбту, — 

таким зробив, як був я в молодбщах, 
як Бог вит&в по-над моім наметом; 

як був Госпбдь ищй благий до мине, 
^к ще кругбм мевй сивй седілв; 



380 

як я топив моі у м&слі ноги 
и з каменя Т0Ч1ІВ олію дббру; 

як я ходив из хутора у гброд 

и засідав серед громМських мужів! 

Хов&лися тоді від мине бл&ані, 
старі діди стойли повстав&вши, 

Князі язик держ&ли за зуб&ми, 
уста собі руками затуливши; 

переривавсь у дуків зичний голос, 
и прилипав язик іх до гортані. 

Бо хто чув&в про мине, славослбвив, 
а хто вбач&в, хвалйв-ь мовЗ потугу. 

Я визволіів нещасних рз тісвбти, 
оборонців сиріт безоборонних. 

Благословляв менй, хто м&рно гинув, 
и вдовинй возвеселЛв я сйрце. 

Невинностю як ш&тами вкрив&вся, 
и пр&вдою як царством величався. 

Сліпому я на стйзці був очт^ма, 
безногому каліці був ногами. 

За бй,тька був уббгим, безприхйльним, 
и розбір&в я діло чужоземця 

я чйлюсті трощив лихій неор&вді, 
и виривав з зубів у неі здббич. 

я говорйв:„ умру в гнізді затишнім, 
и в старості лічить годі забуду. 



381 

Купаються в воді моі коріння, 
мйж листями ночують в мине рбси. 

Моії хвал4 раз-пб-раз процвіт&е, 
міцнів лук в моій руці потужній." 

Від мине всі породи сподівались, 
и слухали могб глагблу мбвчки. 

Проти менй ніхтб не озив&вся, 
моі СЛ0В&, мастили лиЗдямт. душу. 

Як нива жде дощу серед засухи, 
так ждйли всі, поки я покажуся. 

Я був дощбм серйд сухбго літа, 
вони в мен^ шук4ли прохолбди. 

Вони менй, як дощику, жад&ли, 
устй, своі, мов скиба, відкривали. 

Як усміхнусь, очам не довіряють, 
и сйево лицй могб збірають. 

Куди прийду, на пбкуті сід6,ю, 

мов царь седжу серед людйй оружніх, 

серед сиріт — пор&дник и заступник. 

Тепйр же я — сміхбвище в молбдших, 
чиіх батьків я нерівні не ст&вив 
з пастушими соб&ками моіми. 

За ледарство у всіх вони в знев&зі, 
лом4кою женуть іх из громади. 



И я теп4р на приспівки ім зд&вся, 
на вигадки мізбрним знадобйвсяі 



382 



Вони мев^ з огидою минають 
и плинути у вічі не бойться. 

Немйе в них ні міри, ні звич4ю, 
8НЯЛЙ з себй оброть передо мнбю. 

Мизйрники встаюті} на мене справа,"") 
підкбаують мій мур лед4чі лйде, 
прокл&дують своі дорбги злйкй. ^°) 

Моі стежки псулЗть, перетинають, 
наважились гуртбм мене згубити; * 
хто ж буде ім на поміч помагй,ти? 

Ломаються мов у пролбм замкбвий, 
потужніють руіною мойю. 

Обніїв мен^ великий страх и трйпет; 
дост&ток мій мов буря розімч&ла, 
и зникнула, мов хмй,ра, щй,саа дбля. 



« « 



Тепйр иоЛ душа слбз4ми ллються, 
злиденні дні мене опанув&ли. 

Нім&я ніч гризи недужні кості, , 

не спіть гроб&к, що в-БІвся в хирне серце. 

Від бблещів изсбхло біле тіло, 
и, мов тісна одйжа, менй стисло. 

у грязь менй повергнув Всемогущій; 
змішався я из пбпелом и прахом. 

Молвб йгб, а він менй не чує; 
Вклоняюся, а він менй не б&чить. 



888 

Ти, Гбсподи, зробивсь немилосердним, 
тісниш менй потугою твойю. 

Піднйв менй на крила твогб вітру, 
и ростопйв твоім дих&ннем бурним. 

Бо зн6.ю я — ведйш менй на той світ, 
де зійдуться до купи лйде. 



Шкоди, мольби! він простяга правицю, 
плачу могб и лйменту не чує. 

Яка ж користь, що я втішАв нещасних, 
и вболівав над дблею уббгих? 

Я щ4стя ждав — на злігодні здобувся: 
я світу ждав — у темряві зост&вся. 

Болйть-кипйть гірка мой утрбба, 
гнетй менй година нещаслива. 

Счорнів, змарнів, та не од вітру й сбнця, 
Серед людйй кричу, на нбги знявшись. 

Я бр4том став худбму сіроманцю 

и стрбвусам, що квилять по пустйни. 

Поп&далась мой шматками шкура,- 
кісткй моі від ж&ру почорніли. 

Не пісня, плач в моіх бандурніх струнах, 
мой сурма по мйртвому голбсить. 



* * 



Коли я йшов дорбгою ом&ни, 
коли ногб. мой ступила криво. 



384 



коли звернув я з прбстоі дорбги 
и об чужб добро иомазав р^ки, 

Нехй.й чужі пожнуть, що я посіяв, 
и на землі погйбне ввесь мій корінь! 

Коли рабб. мого абб рабйвю 

я пригніт&в, придавлював па с^ді; 

(я міркув&в: „А що, як Бог озваться, 
и нам оббм звелить на с^ді ст&ти? 

Хибі не він созд&в раби, и п&на? 
хибк не він зач4в оббх в утробі"?); 

коли я гнав уббгого від сйбе, 
и не вваж&в на слбзи удовиці; 

коли я хліб ід&в не поділивши, 
и сироти у мине не кормився: 

нехй,й плечб мовб покине р^ку, 
нех4й руки, одділиться від ліктяі 

Ні, я бойвсь Святбго црогнівйти, 

я знав свой мизбрність пйред Ббгом. 

Коли я клав на зблото надію 
и говорив: „На тйбе уповйю"; 

коли моім бог&тством я втішй,вся 
и пбвнею мойю веселився; 

коли радів з ворбжого нещ&стя, 
коли я був чужим щасливий лихом; 

коли я кляв могб врагй, прокліном, 
и согрішив, бажавши бм^ смйрти; 



385 

коли земля на м^ве нарек&ла 

в плй.калась гіркими перед Богом, 

коли я ів іі врожай без пл4ти, 
однйвши в тих, що тяаіко працюв&ли: 

вех&й міні, замісь пшениці, т^рен, 
а бодякй замісь ячмйню рбдятьі... 

Гол ость из-ь йбба, [ 

Хто ти такий, що хбчеш затемйти 
небйсний суд слов&ми без на^ки? 

Підпережись як лйчиїь у поході, ^^) 
и дай одвіт на всі мої пит&ння. 






Де був есй, як оснував я землю? 
скажи міні, коли такий премудрий! 

Хто розміріів по всій землі границі, 
и ланцюги натягував по мйжах? 

На чім іі підв&лини держиться? 
хто положив іі наріжний к&мінь, — 

як пбрядно співйіли р&нні збрі 
и всі сини Госпбдні ликували? ^-) 



» * 
« 



Хто ворітьми запйр филИсте мбре, 
як ринуло из чйрева земнбго, ^^) 

як дав ему я хм&ри на одйжу, 
а тумани густйі на сорбчку, 



35 



386 

ЯК визначив йму грянйці п^вні, 
поставивши из шалами ворбта, 

и повелів: „Бурх&тимеш от-пбти, 
отт^т межи, твоїм сердитим фйлям! 



* * 
* 



Чи ти хоч раз давбз нак&зи р&нку, 
и визнач&,в зорі на небі місце, 

щоб обняли всю землю по узкрйллям 

и всіх дихих струстнула в преисподню? ''^) ^ 

Покажеться— и мов печать приложит: "Ь) 
являється мій світ у пишних шйтах. 

В лед&чого мов каганбць пог&сне: *в) 
він кйдае лиху свой роботу. 

Чи ти ходив аж до морських кринйчин? в') 
чи ти спуск&всь на дно в морську безбдвю? 

Чи бкчив ти ворбта смйрти оком 
и темряви страшенної порбги? 

Чи ти обнйв хоч прбсторонь земною? 
скажи, бо ти все зн4еш и все бачив. 



* 



Які шляхи ведуть в осблю світа, 

и де живи півнбчня тьми, страшйнна? 

Скажи, де світ гряничиться из тьмбю, 
и покажи дорбги в їх госпбду? 

Чи то ж би ти не знав с5гб, родившись 
тоді, як ще вони не народились? 



387 



« * 



Чи ти був&в у снігових комбрях? 
Чи ти вид&в засіки пбвні гргіду, 

що я держу в запасі про безббжних, 
прихбвую про час войнй й руїни? 

Де росхідні шляхи для світу сбнця 
и для вітрів, що по землі бугіють? 

Хто відчини вікбнця дощовйі 
и' блискавкй.м визн&чуе дорбгу, 

щоб дощ ишбв на зймлю камлит^сту 
и скрбплював безлюдную пустиню; "") 

щоб прбсторонь велика зеленіла, 
степи й луги окрилися красбю? 



■к * 
» 



Чи є отйць у дбщику дрібнбго, 
и хто рожй, серйд засухи рбсу? 

Де рбдиться той лід, прозірна крига, 
та п&морозь, той йней піднебесний? 

Мов КЙ.МІНЄМ окриються потбки 
и по вод4м постелються дорбги: 



« 



Хиб& се ти садж&в на нйбі Квбчку, 
хиби, се ти заплів Волосож&ра? ^^) 

Хиб& се ти вивбдиш р&аню 'збрю, 
хабк се ти везйш по нйбу Вбза? 



25' 



888 

Чи зн&еш ти небйсниі закбни, 
и як вовй землею управляють? 

Чи вмієш ти дав4ть порядок хіларам 
и виаив4ть дрібні дощі на землю? 

Чи по твойму велінню хбдять збрі, 

чи до тебб вони озвуться, як покличеш? 

Хто дарував ім чоловічий рбзум, 
и сйрце ім премудрістю испбвнив? 

Чи злічит хто всі хм^ри попід нйбом, 
чи повелить ім пролив&ти вбду, 

щоб пил земний злипався наче тісто, 
и бранка місилася, як глина? 

Хпбк се тц дайш поживу л^ву, 
и левчуків годуєш у пустині, 

як у кублі леж&ть вони голодні, 
або в кущ^х чатують на зйірйну? 

Хто вброну вороненйт годуе, 

як 8 гблоду врщй др Ббга крячуть, 

тинйючись, цр пущі, без цожйви? 



« « 



Чи зн&еш ти, коли на скелях сАрна 
и тиха лань своіх телЛтРК тблять? 

Чи ти лічив, відкбли врнй тільні, 
и скількі днів важкими ім ходити? 

Навкблішци станбвщьдя звірина, 
клади тел}ї и ббдю бідьд не чує. 



880 



Телята іх ростуть собі в пустині, 
росхбдяться и м4тері не знають. 



* 



Хто випустив он&гру на своббду, 
и знав припін из дикого оолйти? 

Я дав бму пустиню на пробуток, 
солончаки под4в бму на п&шу. 

Не льббить він тіснбти городськбі, 
и голосом погбаича гордує; 

пасеться він по неприступних гбрах, 
и кущики вишукує травиці. 



Чи змусиш ти до послух&ня тУра? 
чи в тйбе він при йслах заночує? 

Чи бброну до бго ти привйжеш? 
чи пійде він за батіжкбм у т^бє? 

Чи звірисся великій бгб силі, 
и віддаси на бго всю роббту? 

Чи впйвнисся, що впбрае він пбле 
и на гумнб перевези що врбдить? 



* * 
» 



Хто стрбвусу звелів мах&ти крильми 
и буселя переганяти бігрм? 

Він кйдае своі на з^млю Яйця, 
щоб грілися србі в піску на вйвод. 



390 

Не дба про те, що іх ноги, розд&вить, 
або копйї звірити полбвбго. 

• 

Дітйй своїх не догляди жорстбкий, 
и байдужі, що мучився даремне. 

Се тим, що Бог не дав бму розсудку, 
не наділив бгб умбм звіриним. 

Аж ось — побіг и лбвить крйльмі вітра; 
шкод4 бгб конйм наздоганяти! 

* 

Чи ти се дав таку коневі силу, 
и роспустйв бму филйсту гриву; 

навчив бгб, мов сарану, скак4ти 
и голосним ляк&ти сйрце рж&ннем? 

Він копитбм капйе згбрда зймлю, 
прбти луків він сам летить стрілбю. 

Сміється він из-ь бстрах(у?) и см^рти, 
перед мечйм назбд не подасться. 

Дзвінйть над ним сайдак и лук мідйний, 
и р&тище блищить над головбю. 

Стенйться він, заржи и жре дорбгу, "') 
він сам не свій, як у трубу затрублять. 

Почув трубу— го-го! заржб и рваться; 
оддалекй він чує бій крівй,вий 
и крик бойців, и гблос отам6.ння. 






Чи ти зробив, що щуляк пл&вле вь н^бі, 
и на зіму у вйрей путь версти є? 



891 

Чи ти орлу звелив ширить під хм&ри, 
на висот&,х гніздо собі звив&ти? 

На скблях він житлб собі спорУдів, 
на камянйх природних замковйщах. 

Извідтілй він здббич назирне, 
в далеку даль затбплюе зирнйці. 

Годуються бг,6 орлііта крбв-ью: 
де в пблі труп, там и орйл шуг&е. 



* 



Учителю, чи ще ти не смирйвся, 
• и Господа винитимеш устами? 

Старий Рбвум-ь. 

Щ6 я скажу, никчймний прах и пбпіл? 
я затули устб, моі рук6,ми. 

Поч&в був я... та більше вже не буду, 
у другий раз я слбвом не озвуся. 

Голось из-ь неба. 

Підпережись, як лйчить у похбді, 
и дай одвіт на всі моі питання. 



« 



Чи тож тобі мою знев&жить пр&вду, 
свою вину перевести на мине? 

Чи то й твой така страшнб. правиця? 
чи й ти грімйш, як голосом озвбсся? 

А ну, вберись у сл6,ву та в велйчче! 
ну, одягнись у сйево й перйгіих. 



392 



393 



та запал&й гвівбм на нечестивих, 
и пбглядом смирй людську гординю. 

Спогл>(нь униз — и роздави надутих, 
як прах розвій по вітру беззакбнних, 

позарив&й у зймлю всіх лукавих, 
и смйртною навік окрий іх тьмбю. 

Тоді и я твов} прославлю силу, 
що ти собі запомогти умієш. 



Хто на бгб підіймется, застука, 
тенйтами пійм4в, загнуздає? 



« • 
♦ 




Ось бегембт — и він мой созданне: 
він ість траву, нен&че він домй.шній. 

Дивись, як4 страшйнна в Єго сила, 
який хреббт и черево потурене! 

Хвості свогб згин4е, н&че'кйдра, 
покручени на стегнах йго жили. 

Мов мідяні стовпи, у бго ногі, 
а кбсті — мов товсті залізні шт4би. 

Найперший він між твбривом Господаим: 
Госпбдь бму дав меч свій на послугу. "") 

Пасеться він між гбрами в долинах, 
там круг бгб усі звірйта гріють. 

Ляг4е він по холодкіх надвідніх, 

и в комишіх по бігвах любить спіти. 

Чи розлилб — не стрішить его повідь, 
хочбй и вся Ордінь лилась на бго. 



«« 



І 






Чи витягнеш з води Левиаеіна, 
гачком бгб, як рибу, зачепивши? 

Чи проштрикнйш бму лозою ніздрі? '*'') 
чи буде він гуляти ' на припбні? ''*) 

Чи скіже він тобі покірне слбво, 
благітиме тебй, як полонйнив? 

Чи стіне він з тобою на умбві, 
и згбдиться повік тобі служити? 

Чи будеш нім, мов птішкою, гулИтись, 
на нйтоцци привяжеш ;^ля дитини? 

Чи продадуть гуртом бгб рибйлки, 
поділяться нім лібде хананейські? ''*) 

Чи рітищемт» пробгйш бму ти шкуру, 
чи гблову бму прокблеш бстю? 

Ось положи свовЗ на бго рУку, — 
чи в другий раз захбчеш воювіти? 

"Так се твой лицірськая одвіга? 
чи спр&вді ти не вб-ьеш бгб очима? 

Коли ж бгб ви боіт^сь дражнити, 
то хто міні противитись посміє? 

Кому се я и зі що винувітий? 
усй мой, щб ти під нйбом бічиш. 



394 

Поглйвь ище, яки. бгб будівля, 
яки сеогй, и що в бго аа збруя! 

Хто зазириб під опанч^ страшнбму, 
подивиться §му в двойнйі зуби? 

Хто відчиняв ворота бго пйльки, 

и зазир&в, що там за страх зуб&тий? 

Пищаеться лускбю він свойю, 

вонб в 6г6 мов щит лежить на щиті. 

Однй, одну держ&ть, не розірвуться, 
суцільною корою позрост^лись. 

Як чхне страшний — засйе блискавиця, 
як позирни — мов та зорії засвітить. 

Иа рбта він огбнь червбний сипле 
и йскрами трескучими бурх&е. 

Из ніздер він пускає дим стовпами, , 
мов той каз4н на хблоді парУе. 

Дихни — и жар мов міхом роздув&е, 
и нбломге бмУ' из гбрла ллються. 

Страшенная в бгб шийці сила, 
а перед ним німий літ&е пбстрах. 

Твердй в бгб сутугувате мйсо, 
як бливо злилбся, не здвигнеться. 

Мов камяв^ у грудях бго сйрце, 
жорсткй, міцнЄ, невй,че спіднє жбрно. 

Підійметься — и де одв&га вА,ша? 
втікаєте неббзирь помертвівши. 



• 



395 

А ні з мечйм, ні з р&тищем бул&тним, 
ні 8 стрілами, ні з пАнцирем до бго. 

Лом&е він залізо, мов солбму, 
а мідь бму — що дйрево потрухле. 

Не побіжить від лука він тугбго, 
и пр4щею бгб не заляк4ещ. 

Ощіп бму — неначе хворостина, 
сміються він над списом довгоклйгим. 

По чйреву у бго черепиця, 

у б&гнищі лежить він боронбю. 

Кругбм бгб кипить вод4, булькбче, 
він п&хощі ив мбря випуск&е. ''5) 

За ним-ь идй між4 искрйста піни, 
що тиб сказ&в — посивіла безбдня. 

Нем& бму на всбму світі пй,на: 
еоздавсь на те, щоб не боявсь нічбго. 

Він дивиться на все висбке згбрда: 
се царь всбгб «йхр-ьЛ и риботвбру. 

Старий Рбзумть, павши ницг. 

О, б&чу я, ти в світі всемогущий: 
щб здумаєш— ніщб тебе не впинить. 

Хто 8вй,жиіься озв&тись прбти Вбга? 
я говорив безумно, без науки, 
про ті дивй,, що не СЯГЙ.Є рбзум. 



396 

„Послухай же, я буду говорити, 
и дай одвіт на всі моі питання". ''*) 

Про тйбе я бувало тількі чую, 
тепйр же я вбачав тебй очима. 

Тим к^юся, річей моіх цур&юсь, 
и ц^даю у прах перйд тоббю. 



Прим^чанія и поясненія 

автора и редактора. 



Цредиедовій, прим-ЬчанІй и поедкдовія 

КЬ СВОИМ-Ь СТИХОТВОРЕНІЯМІ). 



•^ 



-І 



Предисловія, примічанія и послісловія П. А, Кулиша кь своимь 

стихотвореніямі. . : 



Народня слава. 

Стр. 68.. - 

Изь .Досвшпокь'^ изданія 1899 г.*): Слава предкивг ііидій- 
мае потомкивь на вольїкодушни вчинки, — тилько справдешня, а 
не фальшована патриотичнимг фанатизмомг слава. Украйинець 
може величатись одними степовими могилами, яко дбказомт. 
того, що вдержавсь изг свойимь словомь на земли, засіяній 
предкнвськими костьми; бильшт. ннпимг нехай не величається 
передь культурнимг ареопагомг народивт.. 

Солониця. 

1.— Стр. 70, ст. 6. 
Уродило жито. 
Та нікому жати: 
Вг народной пісн* о поході на линію поется: 
Посіяли, п'юралн. 
Та нікому жбти: 
Пішли нйші коз&ченьки 
Лнніі копати. 



*) ДальвІ^Итія прим-Ьчанія, беаі. указанім м'Ьста их-ь напечатанія, 
ванти изь жури. „Осаова", гд-Ь они пом'Ьщаются всліЬд'ь за стихотво- 
ревіем-ь, к-ь которому отяосятся. Цифрьі страниц'ь и стиховт. прим-Ь- 
неньї ісь вастоящему иадавію. — Ред. 

1 



( 
І 

І 
1 

І 

в 
II 

І 

ІІ 

і: 

Рі 

к 



та 

Сгі 



2.— Стр. 70, ст. 10. • 

Пішли наші хлібороби 
. Списами орати. 

ІІольско-козацкія войньї бнли не только борьбою религіи 
сь религіею, не только народа сг народомт., но и стремленіемг 
кореннаго народонаселенія старорусскихг земель отстоять права 
вольности народной по отношенію кг ііольскимг панамг '). По- 
9тому-то, при всЬхг мрачннхг чертахг своихт. сг одной и дру- 
гой сторони, зта борьба достойна вдохновенія позтовг и изуче- 
нія мислителей. Вь посліднее время, нісколько ПОЛЬСКИХ'Ь 
перьев'ь, не весьма впрочемг сильнихг, вооружились за достоин- 
ство арнстократическихг представителей старой, давно покон- 
ченной борьби. Не входя с-ь ними вг діалектическіе диспути, 
приведемг имь свидітельство о господствующихг классах-ь ві. 
Річи-Посполитой нхг же писателя, современника Наливайка и 
Хме.іьницкаго. Онг много разг путешествовалт. по Европ*; со- 
временники прозвали его, за разнообразния его свідінія, Поль- 
скимі. Варрономг, а извістний польскій писатель нашого вре- 
мени, Юліант. Бартошевичг {Нізі. Іііегаі. Роїзкіе], аіг. 383), 
признаетг за нимь рицарское праводушіе: Ргашойс тіаі гусег- 
вкі^. Втотг писатель, по именя Симонь Старовольскій, вь зна- 
менитою книі'і своей: КеГогтасуа ОЬус2а^о\V РоІзкісЬ (стр. 105 — 
111), пншетг: Сг^огакіе аІЬоАУІет и паз гйгіегеі^о, а г^оіа піе- 
ро11ато^Vапе рга\ует йайпет, - 2па](іизв зі^, Роїасу тоі. Ріегчгзге 
зІагозІОАУ і (І2іегга№с6\^ гогтаііусіг йбЬг ггесгурозроіііе], кібггу 



• 



1) Вь самом'ь начал'Ь войн'ь козацких-ь, задача его сд'Ьлалась 
очевидна для панов-ь, но только пани викак-ь не сознавали себя ви- 
новньїми вь том-ь, что такая задача явилась ^Ь'Масс'Ь Украинскаго 
простонарОдія. Гетмань Жолкевскій, пресл-Ьдуя Наливайка, вь 1596 г., 
писалт. кь королю: Вггісіко авг у вротіпасг йо С2Є§;о ві§ Іо 8\¥0«о1еп- 
8І*о Ьгаїо, іакіе вротіпапіе таіевіаіи XV. Кго. Мсгі, іакіе гатівіі о 
Ог8со\^-іе, в(о1іс2і ніалупеі ^. Кго. Мсгі, гогЬісгіи, угіїгасгепіц віапи агіа- 
сЬесгкіеео... (2ггдсіІа (Іо Ог. Роївк., рггаг М. ОгаЬоцгакіе^о і А1. Рггег- 
іігіескіево, 1, 72). 



€0 тейгіві, ^акіс11 с'щі&гоу/, гоЬосігп і ро(іаІк6\^ піе Vк1а(1а^^ па 
иЬо^іе роййапе кгбівдрзкіе (а (Ігийгу і вУГОІсЬ \УІа8пусЬ 1ей*ів 
піе 2Є зкбгу о(І2Іега^^), піс па котізуе, піс па йекгеїа кг61е"»8ків 
пе (іЬа^^с. А 5<1у кібге до рга'игет рггусізп^ і іпк\УІ2усуагаі, Іесіу 
сі рапоіуіе, со рггу (ітуогге паїепсгаз Ь^іа^, ]е(1еп (^ги^іедо гаїиіц, 
ота\уіа]^ рг2Є(і кгбіет і&ко то^ц, рггусгупіа]^ зі^ га озкайопупі, 
«Мору дготі^, зігоіщ^. зігазг^ і ойроVіайа^^ іга, аЬу копіес2ііів 
зрга^у ойзЦріІі, і 2аті1с2ЄІі кггу^й з'^оісЬ піегпойпусЬ. А ^Ау 
кЬбггу 2 сЬІороду ^02итпіе^82усЬ, 8ро(І2Іеуга]^с зі^ ]акіе] рорга\уу, 
8^о^^ тоспіе рггу ргалуіе 8№0]ет і піе и81,а^^ г зиріікаші йо 
й)Уоги, — тупеї ісЬ ро2аЬі^а6 каі^, аІЬо роїоріб, а сІшсІоЬ^ ]в§1і 
^ак^ тіеіі копйзкох^аб, і ті^йгу 82С2\уас2б 8■»о^е го2(1ас, 2а(1а\У32у 
сМорц иіоріопети, іе Ьппіодупік Ьуі, 4е оргу82ек, ів гІоЛгїв^нкц 
2 родгапіс2пеші ргге'даосіпі^ ітіута.]. І Іасі, диогит 08 пгаІеШс- 
ііопе еі атагіІиЛіпе ріепит Є8І, иг2^(іпіко\¥іе, екопото\?іе і 
8Іи4ко\ріе №іегпі, аІЬо ^асге^ гаи82піс2ко^іе рап6\р злуоісії, кібггу 
Цп^иіз зиіз сіоіозе а^еЬапІ, рггуууіойгі \упеі р£>пу (іо Іе^о, іе 

Ь^й^ Vе^осез рейез еогит ай е//ип(1еп(іит зап^иіпет. 

Вги§:іе 2(ізіег8І\Уо ]Є8і 1,ак рапб-^ ліРІеІкісЬ, ^ако і згІасЬІу іпіег- 
ПЄ] гисЬлуаіеу, кібггу росігбйе г §;гогаа(1петі огзгакаті сгупіцс, 
піе ріас^ -№ §:озройасЬ со паїгаАУІЕі, па роїи з2ко(іу Іий/іот иЬо- 
^іт С2упі^, а ісіг §\^гагйуе піекагпе рггег ■«'віє аІЬо тіазіесгка 
^а(1^с со ^епо ро йго(І2Є роІкя]£і— рог\уц; дчй, киг^, Ьагапа, зег, 
гаазіо, кіеіЬазу, сЬизІу і -«гзгеїакіе пасгупіа (іотодае, сіііори йо когаогу 
"»ра(іІ82у. А рапо^іе, зкаг^ч зіузг^с, аІЬо віч зкгус каг^ Іегаи со 
из2ко(І2і}, аІЬо сШора роГиказ^ і оЬи82ко\игас кайц, іе о Іайа со 
ІигЬи^е ^е^о то§сі. А Іут 1е2 зрозоЬет і г і-гетіейіпікаті, і ч 
кирсаті \У32Є(32Іе росгупаі^, па Ьбгд Г2вс2у паЬга\^82у аІЬо гогЬіб 
8оЬів 00 го2ка2а\¥82у, пі^йу 8Іч піе І82С2£і пікоши, піе р}асц, аіе 
2а-№82е 8ІЧ 2 ргасе сиЙ2Є] і па]е§6 і паріб і гЬо^асіс сііс^, кайикі 
ирга82а]£іс ро 1и(І2Іас1і со тогпіе^з2ус11, Іак га іушоїа ісії со ]еп() 

ша]£і \Vу(І2Іега^^, ^ако і (І2ІаІкот ісЬ иЬодіщ, ро йтіегсі опусії. 

Тггесіе 2(І2іег8І\?о С2упі^ \у РоІ82С2е ^згузікіо иг2§йу, рг2е1о4оп- 

йі^а і 8^(іу Іак •и'іеікіе ]ако і таїе. —Сгуї&гХв гАгх&г^Ько 

сгупі чг РоІ82С2Є 40ІПІЄГ2, кібгу Вода гаротпіалузгу і вргамуіейіі- 
•№0Й6 ^едо, ^е8^ о^с2у2піе з\Vе^ іега2 Ьагрі^ і Іугапет піеиЬІада- 

1* 



ІІ^" 



пущ. ііігіе гоїпіегг па ^оіп^, йгге, Іирі Іийгіе иЬо^іе, і Ьга- 

сіа 8АУо]ч. ^е8і па лроіпіе V оЬогіе, па сгаїу ^увуіа па тузгувікіе 
зігопу, ]ак \? піерггузасіеізків] гіеті. 2 \гоіпу зі^ дугаса, йгге, 
Ьіегге, Іирі ро зіагеши, ]акоЬу Іо г Ьоісіо^апе^о ро^апіпа, і уг 
]е(іпеі МУЗІ *у]а(1а, г (Іги^іе] ^Ьг зкагЬпу ріси]е, і ітььЩ йо 
йоши 8*е^о ровуїа, а г йгіезі^сіи ріепі^аге \?уЬіега. І Ьу Іо 
ІС82С2Є ]Є(іпа сЬог^^іеду Ьгаіа, а (іаіеу Іак рі^йгиіцс піерозічро- 
^аіа, Іесіу Ьу іакокоі^іек зивИпіззет иіідие, а1б ]Є(1па сЬощ- 
5іе\¥, ^уЬга^згу со тоів дууйггес, ге лузі лтупізсігіе, а (Іги^а Іе§о2 
(Іиіа гагагеш пазі^рще, Іггесіа па2а]иІГ2. І Іак піетазг іак рой- 
Іеі ^іозкі, Іак Іісіїе] тіезсіпкі, соЬу цг піе] Іггуйгіе&сі і сгіег- 
(Ігіезсі сЬопі^\¥І піе Ьгаїо. А4 зі^ Іисігіе 2 піе^ го2Є](і^,' ріасг^с, 
рі-2ек1іпа]гіс 1 о ротзІ«і 2Є ^згузікіе^о зегса туо1а]^с. 9той-то жаж- 
,ьі мести и удовлетворяли козаки, которьіхт. отдільнме интереси 
(виадалн сг иитересами простонародья везд*, гд* они ни по- 
являлись. Чтоби дорисовать картину неистовствь короннаго н 
панскаго войска, которое большею частью состояло. изг блаїо- 
родноіі шляхтьі, не говоря уже о ротмистрахь, хорунжихг, пору- 
чнкахг и прочая, которне били вс* базі нсключенія чистнйшей, 
благороднійшей дворянской крони, скажемг, что вг АктахьЗа- 
падной Россіи напечатани документи, которими одно и то же 
правительство увольняетг одни города на н*сколько літь оі"ь 
податей и пошлинг за то, что они претерпіли татарскій набіїт., 
а другіе— также на нісколЬко л'бгь за то, что ^'ь нихі. кварти- 
ровало войско (см. т. 1-й, стр. 347 и 350). Между рукописями 
С.-Петербургской публичной библіртеки автор'ь нашель наивяия 
жалоби от'ь войска королю: что когда войско идетг походомг и 
нриближается кг какому-нибудь городу или містечку, то м*- 
щане, узнавт. обь атомь, заблаговременно ломают'^ мости на р*- 
кахг, запирають ворота и защищаютг отг него переправи и 
проходи, какг отг непріятеля. (См. фоліантг Польскаго от^іла 
рукописей, Лі 94, ^стр. 244, 465—469 (годг 1637) и 711— 71» 
(год-ь 1639). 

3.— Стр. 70, от. 16. 

Не впевняйся, сизий орле, 
На лейстрдвихь дуже. 



За бунти противг воєводі, старості, и короннихг гетма- 
нові, изь козацкаго реестра виключались всі безпокойния го- 
лови. Зти козаки, вьіписанние изі реестра и потому називав- 
шіеся виписчиками (^урі82С2укі), отличались отвагою, как'ь 
люди, которимг нечего терять, и постоянно враждовали сг ре- 
єстровими козаками, которихт. они ненавиділи, которимг зави- 
довали и которихг старались поднимать противг установленних-ь 
сеймомг властей, чтоби общимг возстаніемт. возвратить утрачен- 
ния права и, вмісто управленія дворянскаго (воеводско-старо- 
стинскаго), установить вг Украйні управленіе козацкое, основан- 
ное на общей для всего населенія подачі голосовг. Таковг билг 
искони идеалг общественнаго благоустройства у украинскаго 
простонародья ^), и ради атого-то идеала помогало оно козацкимі 
ополченіямг, и на козакові, часто поступавшихі сг нимг вар- 
варски, смотріло обикновенно какг на своихг защитниковг. 

4.— Стр. 71, ст, 14. 

Щобь на своихг бити. 
Ві народной пісні о разореніи Січи поется: ' 

Ой уклонилися тому Тарасбві, 

А що підг нимг дббре жити. 

Ой тілько тйе та и неприіГтно, 
Що на своіхі трйба бити. 

5.— Стр. 73, от. 5. 

Солдниі млаки. 

Млаками називаются мочари ві низинахі. Трава ростегь 
по нимг только изрідка, потому что они пропитани горькою солью. 



Изь изданія .Досвитокь' 1899 г.: И польска муза нівить, 
пиді критичню тбмряву, вихваляла попередника Наливайкового, 



*) Пуагуивг Окоівкіево, в«т. 81: О іак *іе1в Іе^о іп Ьеііо $егьШ плу 
<1иів ві^, кібггу гусгц, аЬу осігоЬіпа рапблу і вгІасЬіу піе говіачгаіа, аЬу 
и82СС2ЄгЬек гаа^е8Ш кго1в«гвкі сіегріа), а сЬІорвкі ге§ітепІ пав(,(іро\уаІІ 



6 



Косиньскаго. Оного часу, якт> писались оци думи, авторі уже 
проглянувг кризь досвитню тбмряву стильки, що зрикся Косинь- 
щьши. Дарма жт., що не зникла ще на Вкрайини традиція 

„Про лицаря того гетьмана, 
- „Що на огни Ляхи спекли" — 

вин'ь знехтувавг мидяндго вола варшавськрго, которий, прой- 
шовши ба' й чрезг таки твори, які. Гоголейи, нашкодивг обомь 
народамг стильки, скильки могла бажати чернеча влисть, виду- 
муючи инквизиторськи вчинки. Авторг не знавь тильки, що На- 
ливайко поривався втекти вь московськи пустини" видь пидма- 
ненихг затязцивь свойихь, як'ь описля зробивт. пресловутьгй 
Острянинт., чи Гостраньїця. Любо було патріотичнбму серцеви 
думати, що и вг насг бували свойи Курційи. Тимь Наливайка 
вг бго не видали козаки, якг вид&вали багатбхг свойихв вож- 
динь, а самг винь озвався жертвою. Авторови думалось, що треба 
було „рятувати та визволяти Украйину од-ь ляхивь та недоляш- 
кйвг". Ой леле! мусили вси розумни рятувати та визволяти 
Лійи внд'ь козацького буяньня та духовницького аь обохг бокивь 
ц&мороченьня. ■ . 

Сь того світу. 

Стр. 83. 

Примгьчаніе. Когда умерь Шевченко и возникг вопросг о 
перевезеній его тіла вь Украйну, нікоторие изг украинцевь 
настаивали, чтоби похоронить его вь Кіеві, тогда какь вь зав*- в 
щаніи позта сказано, чтобг его похоронить вь степи, надь Дн'Ь- 
промг. Зтихг нікоторихі почитатели воли покойнаго називали 
паненятами и панскими дітьми, т. є. людьми, не понимающими 
жизни Шевченка и духа его поззіи. 



Изь ,Досвитокь' изданія 1899 г.: Не перерадивши тиуг, 
що згявились пидт. часг Шевченковойи смерти представьітелями 
національности, авторі приписі червону китайку самі и вкриві 
нею козака-позта. 



,<( 



-1 



Кумейки. < 

1.— Стр. 85, ст. 6. 

'За жидівські дуди, 

О дудахь или дудекгь упоминаюті паші Самовидеці и 
польскій историкі Грондскій (Нідіогіа Веііі Созасо-Роіопісі). Вто 
била плата арендатору оті поселянина за рожденіе дітей. Наз- 
ваніе' ея произошло оті монети, називавшейся попросту (Іийек. 
Она соотвітствовала нинішнимі 18 копейкамі; но, по ааміча- 
нію Грондскаго, Жиди, медленною видачею квитка и разними 
унаслідованними оті предкові и обратившимися ві ремесло 
ухищреніями, уміли увеличивать ату плату по своєму усмотрі- 
нію, такі что народі, и безі того сі негодованіемі окупавшій 
рожденіе дітей, терпілі ОТІ нихі не только моральное, но и 
матеріальное бремя. Иольско-украипскіе пани, нуждавшіеся по- 
стоянно ві деньгахі, старались упрочивать за собой арендпую 
плату оті Жидові, и потому узаконивалн ві своихі имініяхі 
всі лсидовскія видумки, карали смертью ослушникові и грубіїг- 
нові, а нерідко нредоставляли и самимі Жидамі-арендаторамі 
право жизни и смерти наді хлопами. Ни что до такой степени 
не ожесточало противі шляхти нашихі хліборобові, какі жи- 
довскіе грабежи и притісненія, и потому, какови би ни билн у 
козакові побужденія кі войні, но помогавшіе имь хлібороби 
и ремесленники управлялись только жаждою мести за жидовскія 
неистовства. 

2.— Стр. 86, ст. 6. 

То кварцяне військо сь панськимь 
Докупи зьіжджалось. 

Сили польскаго государства достояли, во-первихі, изі войска 
состоящаго на жалованьи, которое видавалось по четвертямі года, 
квартамь, — почему и називалось кварцянимь; во-вторихі, ияі 
наемнихі німцеві; ві-третьихі, изі ополченій панскихі, кото- 
рими пани защищали пограничья оті Татарі и воевали другь 
сі другомі, и, ві-четвертихі, изі козакові украинскихі, полу- 






чаишихт. небольшое жадованье и содержавших'ь свою артиллерію 
изг оїведеняьіхт. имь на Укранн'Ь волостей. 

3.— Стр. 86, ст. 22. 

Три стиха 9Т0Г0 куплета рзятьі изг народной піісни; 

У гброді у Гл ухові 
Ревнули гармй.тьі: 
Не по однімг козАченьку 
Заплакала мати. 

4.— Стр. 86, СТ. 24. ' 

Ой розбйвь зь гармать Потдцькій 
Таборь, мовь кошару: 

Самимг употребительньїмь у козаков'ь способомь защити 
бил'ь таборь. Иногда во время пораженій своего онн у співали 
втаборитись меньшимг таборомг, т. є. сомкнуть вокруга себя 
четьіреугольник(імт. возьі вь нісколько рядові, и тогда опять 
долались страшними для враговь: Такі било и подь Кумейками. 
Когда Потоцкій разорваль таборг, рг которомь вози сковани 
били одинг сг другимг ціпями, и врізался вь него сг конни- 
цею, козаки занимая ІІотоцкаго сЬчею и ружейною перестрілкою, 
втаборились наново, занявь меньшее пространство. Зтимг они 
спасли себя отг окончательнаго пораженія и ночью отступили кь 
Боровиці, гді еще разг проиграли битву. 

5.— Стр. 87, сї. 2. 

Никли трави жалощами, 
Гнулось др^во сь туги: 

Изг Пгьсни д полку Игоревгь: „Ничить трава жалощами, 
и древо сг тугою кг землі приклонишася". 

6.— Стр. 87, ст. 12. 

Розійшлися по Вкраїні 
Каліки безрукі. 



Такихг безрукихь калікь встрічали еще недавно вг За- 
падной Укранн'Ь, какг памятникг Коліивщини. Обикновенно 
отрубали осужденнимг правую руку н лівую ногу, и вь такомг 
виді пускали ихг на всі четире сторони для устрашеній народа. 
8то било посліднее повтореніе тіхг ужасовг, которие побудили 
Украйну соединиться противг мапіатскаго владичества. Руко- 
цодимие питомцами современной инквизиціи, польскіе пани вооб- 
ражали, что наводятг на наніих'ь предковг узкасг безчеловічними 
казнями, тогда какг зтимг-то именно и поддерживали они вь 
нихг жажду мести, ненаситившуюся до посліднихг столкновенііі 
Украинцевг сг Поляками. Желая опозорить, вг глазахг толпьі, 
предводителей ея публичньїмг терзаніемг ихг тілг, пани при- 
давали имг величіе мученичества, заставляли забивать всі ихг 
недостатки и память ихг ділали священною для потомства. Зто 
ми видимг всего ясніє на Ґонті, сг кі/гораго сняли сг живаш 
кожу, и проч., н проч. (ужасно даже пересказивать), а народг 
тутг же воспілг его смерть вг пісняхг, котория до сихг порі 
не умолкаютг, внушая простолюдинамг презрініе кг мучителямг 
и негодованіе на ихг звірство. Вірний духу своего народа, Шев- 
ченко возведг Ґонту, ^мученика праведного*, какг онг его на- 
зиваетг, вг апотеозг величія, н ни одна душа не усомнилась вг 
истині словг его, потому что позтомг управляло правосудіо 
сердца, котораго никакими проповідями и политическими доводами 
невозможно разубідить вг его чувствахг, хотя они вг отношеніи 
кь какому-нибудь отдільному факту и могугь бить ошибочни. 

7.— Стр. 87, ст. 16. 

Зтотг куплетг заимствованг изг народной пісни о казни Ґонти: 

Панг рейментарь похожбе: 
„Дивітеся, лібде, 
Ой хто тілько збунтуетця, 
_ • То всімг тбе буде!" 



Приміьчаніе (стр. 88, ст. 4). ІІодг словомг Ляхь иадревле 
иодразумівалось понятіе — панг, т. є. человікг, воображавшій 
за собою какое-то родовое право на своевольство. Отг зтого вг 



10 



нашихг народньїхь думахь кт. слову Ляхи всегда прибавлялось 
иронически— ^иос/яйв/ пани: Украинская народность не чуждается 
никаного племени, никаного сословія. 9то доказано свободнимг 
нстуиленіем-ь каждаго, кто би онг ни бьілг, вь запорожское брат- 
ство. Хмельнвцкій, вг переяславскихг переговорахг сг Адамомь 
Киселемг, говорил-ь, что вь Украин* свободно могуть прожирать 
и владіть землями всякіе магнати, только би подлежали общему 
праву, т. є. отреклись огь своихь родовихг предразсудковг. Но, 
сколько наши козаки ни уб'Ьждали поляковг и собственнихі. 
ополяченнихг землякові. „жел*зними доводами", зти господа 
остались глухи кг голосу человічности и кг народному праву. 
Ми понимаемг зто такимь образомь, что для Поляковь отка- 
заться. отг своихг панскихг тенденп,ій— било все-равно, что от-^ 
казаться отт. исторической будущности. Почему же наши не-пан- 
скія тенденцій должни били бить для насг меніе дороги? От- 
речься отг нихг ради братства сг Ляхами, мостивими панами, 
для насг то же, что отказаться огь своей будущности. Вотт. по- 
чему Украинци .могли сказать имь: 

Поки Рось зоветься Россю, 

Дніпрб вг море ллетця, 

Ноти сбрце українське 

Сь панськимь не зживетця. 



Ивь „Досвитокь' изданія 1899 г.: Туть вернули видумки 
Кгрондзького и инших'ь пессимистивг, що водились духомь 
партій. Не жидивськи оранди та дуди пидіймали козацтво на 
культурникивь, а той недомиселг, которий зг одного боку освя- 
чувало изуйицтво, а зг другого вьізантьійство, найдавнійши во- 
роги свободнойи науки. Ми сами ще бували герольдами темного 
бою завзятьіхг та великодушнихг, котри ще меньше насг розу-' 
мили, за що и якь треба воювати. 

Шкода морочити самихг себе и иншихг, буцимг ми, „ги- 
нучи, свою правду кривгю записали". Шкода проповидувати, 
буцимг би серце „ианьське" (серце людей маетнихг и потуж- 
нихг) єсть обсолютне зло, зь котримг „серце украйиньске не 
зживеться до вику". И зжив&еться передг нашими очима, не 



11 



шкодяче прокгресови науки й маральности, и зживатиметься 
тоди, якь забудуть на Вкрайини уже й имена геройивг козащини, 
зг усимй тенденціями, яки ми до нейи пришиваємо. 

Самь собі, 

Стр. 92. 
Седьмой куплетг зтого стихотворенія построенг на слЬдую- 
щихг стихахг народной пісни: , 

Ой гбре, гбре, нещаслива дбля! 
Виорала Марусенька мислоньками пбле, 
Чбрними очима та й заволочила, 
Дрібненькими слізоньками все пбле змочііла. 

Старець. 

Стр. 94, ст. 26. 
Изг народной п*сни: 

Та літів орйлг, та літіе сизий 

По висбкій високбсті; 
Охг и пл&че кбзакг, та плй.че старенький, 

'А по своій молодбсті: 
„Охг, и молодбсте-одрадбсте, 

На серденьку СВ05І вбля!..." 

Дунайська дума. 

1.— Стр. 96, ст. 2. 

Тихо Дунай, тихо 
Несі чисту вдду: ' 

Вода вг Дуна-Ь очень мутна и становится, говорять, чище 
только осевью. Авторг, д-Ьлая невЬрность, билг ободренг народ- 
ною музою, которая подсказала ему зти стихи. Она воспіваеть 
тихое теченів\Дуная, тогда какг онг отличается своєю бистро- 
тою и містами иміетг опасние водовороти. Народная пісня 
начинается такг: 

Тихо, тихо. Дунай вбду несе. 



12 



18 



Есть прекрасная по складу пісня, ві которой говорится о 
мутности Дуная, но зта мутность приписивается причин* случайной: 

Не журь мене, старі нбне. 
Бо я журбу и самг знаю: 
До Дун&ю приіжджйю, 
Сг кониченька не вставйю, 
Вь піхву ш6,блю не хов&ю. 
Все зь Дун&емг розмовл>{ю. 
Чомг ти, Дун&й, ставг такт, смутенг, 
: Ставг такь смутень, каломутень?. 

Що, Дунйю, тебе збило: 
Чи галочки чорнокрилі, 
Чи кбники воронйі, -^ -^ 

Чи козаки молодйі? 
Ой чомь коні гетмйнськні 
Не пьють води Дун&йськоі? 
Ой не пгють, не спочивають, 
Все на той бікь поглядають, 
Де козаки кіньми гр&ють, 
Шабелькйми повертають. 

Впрочемь, какг би ни билг мутенг Дунай вг натур'Ь и вь 
атихт. безцінних-ь стихахг народной пісни, онг представляется 
совершенио чистимь вь тихую погоду, когда вг немь, какг вг 
зеркал*, отражаются его прекрасний рощи. Позтому два сл4- 
дующіе стиха: 

Задивилися дуброви 
На свою урбду — 

могуть служить оправданіемі стиху предгидущему. 

2.— Стр. 39, ст. 21 и 22. 

Нехай браття шляхта « 

Нашу людскість знають, 

Людскость (Іийгкобс), т. є. обходительность ст> людьми, ра- 
душіе вг гостепріимств'Ь, играла важную роль вг биту польско- 



' 



украинскихт. панові, но любезность ихг простиралась только на 
сословіе благородних!.. 

3.— Стр. 99, ст. 23. 

Нехай вашу панську гбйность. 

Какг вг втомг, такг и вь другихг стихотвореніяхь авторь 
считаеть достодолжнимг вводить слова польскія вь стихи, кото- 
рне онг вкладиваетг вг уста шляхт*. Хоть у него изображается 
собственно шляхта украинская, но она, бесідуя даже на своемг 
родномг язик* (готорий вообще презирала, яко язикг хлопскій), 
употребляла слова своихг руководителей вг аристократизм* — па- 
новг польскихг. Гойность значить собственно — щедрость. 

4.— Стр. 99, ст. 26. 

Кращого клейндду, 

Ал^ййО(?б— драгоц*нность, знакг фамильнаго отличія вг 
герб*, знакг власти, какг наприм*рг: булава, бунчукг, печать. 

5.— Стр. 100, ст. 12. 

Що всю шляхту, усіхь дущвь 
Зовуть ворогами? 

Сохранился сь нап*вомь, вь вид* стона, сл*дующій отри- 
вочекі какой-то незабитой п*сни, напечатанной вь Южнорус- 
скихь народнихь пгьсняхь Метлинскаго: 

Та все пани, та все дуки... 

Позаід&ли пкшц. лани, луги й луки. 

6.— Стр. 100, ст. 18. 

Винники, дейнеки; 

Дейнеками називались бездомние козаки, народь б*довий. 
отчаянний. По л*тописи, всего больше они д*йствовали, вь ка- 
честв* партизановь, во времена Виговщини. Слово дейнека оши- 
бочно обіясняютг словомг денеякі (словомг несуществующимг 
вг устахь народа: єсть слово деякі). Одна п*сня начинается такь: 



\ 



І 

І 



14 



Ти, козіче Запорбзький, дейнбко, • 
Не заводь дівчини відг матуси далеко. 
Дівчина вг мат\«сі — якг утй наль водою, 
А заввдбшт. іі — вони, буде сиротою. 
Скитальческій битг дейнеки виражается и вг слЬдующей п^Ьсн*: 

Гбре мені на чужині. 
Що не вкупі брати моі: 
Одйнь вь Січі от&маномь. 
Другий вг степу ватажкою, 
Третій дійно-дейнбченько, 
Понадь Дністрбмт. дійно ходить, 
Дбвятеро кбней водить, 
На десйтімг поізж&е, 
Дністра братомг назив&е: 
„Дністре бр&те, побратаймось, 
Скажи річку Савр^нськую 
Ц прикмету козацькую". 
^„Вгбру, дійно-дейнеченько! 
Тамі, річенька Савр^нськая 
И прикмбта коз&цькая". 

7.— Стр. 110, ст. 24. 

Завше пдвні того хлбпства 

Винниці й бровари. ^ 

Завше— ВСЄЩ&. Должно-бить, вг старину чернорабочіе на- 
емники при винокурняхь и пивоварняхг, а также при заіки- 
точнихь домахг, состояли изь бездомнихь бурлакг, которьіхг 
легко било склонить на всякое отчаянное предпріятіе. Вь думії 
обт. Йван* Коновченк* полковникь Фидоненко вьізьіваетт. ихг 
на воєнний подвигь такимг образомь: 

Ви, грубники, ви, л&зники. 
Ви, бров&рники, ви, винники! 
Годі вамг по вйнницяхт. горілбкг курити, 

По бров&рняхг пивг варити. ..,, 

По л&зняхг лб-зень топити, 



15 



По грубахг, по пйчахь сп&ти, 
Товстймь вйдом-ь мухь годув&їи, 
Спиною с&жи витир&ти: ^ 

Ходіте зт. н&ми на долину Черкйць погулйти! 

• ■ • 

Не надо забивать также, что, вь извістние моменти Укра- 
инской исторіи, винниками, броварниками, будниками, грубни- 
ками, лазниками бивали Украинци и по-невол'Ь. Зто обстоятель- 
ство воабуждало вг нихь особенную готовность искать счастья 
вь войні, противті кого би ни би^а она. Вг Лгьтописи Само- 
видца, ві , исчисленіи причині всйни Хмельницкаго, говорится, 
между прочимг, о козакахь:... „тогда бо оньїхь, не хотячихг, чего 
не звикли били, панщини робити, на службу замковую обе])нено, 
которихь зг листами и вь городі до хандоженія коней стаі)0- 
стове держали, вг дворахг грубу , т. є. печи, палити, псонг 
хандожити, двор* зм'Ьтати и'до йншихг неизноснихг ділг при- 
ставляли". 

8.— Стр. 100, ст. 26. 

Поза городами: 

Населенная часть Украйни називалась Городами , или 
Україною. Открития степи, доступния только людямг кочую- 
щимг |и вооруженнимг, називались Полями или Дйкимь Пб- 
лемь, а не то — Степами. Посл*днее названіе сохранилось до 
конца украинокаго козачества, т. є. до Уманской трагедій и раз- 
зоренія Запорожской Січи, вг слідугощей козацкой импровизаціи: 

Степй-полй, 

'Степй-поліі, 

Рбскішг мой! 
Гбді мені по васг гулііти, 
Ляхівь, Жндівг розбивати! 

9.— Стр. 101, ст. 22. 

Що ви Україну ,,, , 

Гарно захистили^ 

'-••'.ИУ-'- 



16 



Какт. би ни била велика оказанная намт. усдуга, она мо- 
жете бить уничтожена влоупотребленіями згоизма. Притомт, же 
пани украино-польскіе, приводя Украйну вт. возможно-цв^тущее 
состояніе, заботились вовсе не о благоденствін наибольшей мас- 
си ея обитателей. А старанія ихт. о ея безопасностн били ве- 
лики. Зто, между іірочимь, видно изг современнихі брошюрг. 
Вг одной изг нихь (Роїзка Кігпа аІЬо ОйоЬа Роїзка еіс. рггег 
X. Ріоіга ОгаЬошйкіе^о, 1596) говорится между прочимт.: Таїа- 
го\\'іе Іисігіе Ро^апзсу, ЬагЬагі піероі^іпі, йо Ьоіи ^оИ, іак сг({- 
зЮ а ^чзЮ кгаіпу пазге ризіозггі — ^кгаіпу пазге ро^гапісгпе, 
оЬйЮвсііі 2ІЄШІЄ оЬіесапеу ройсЬне, л¥ ризіупі^ Ьуйі^с^ оЬгасаігі 

ЯоЬ()1піко\у пазгусЬ, кіогау па пазх сІїІеЬ гоЬі^, ІусІ! Івй^о, 

піе каіДу гок ро кіікийгіезі^і Іузі^су уутиііі. А со пагаіозпіеу- 
зга, сг^зЮ зі^ Ігайа, \і піегодупо тпіузга ИсгЬа Роїтпсо*, \уіч- 
І82Ч 1іс2Ь«5 (1из2 СЬгаезсіапзкісЬ Ьгасіеу пазгеу, зготоіпіе V піе- 

№ОІд \?іес2Піі гаЬіегаі^ Мозк^а, ас2 ЬагЬагі, іИіЬегі, Ьег апі- 

тизги, Ье2 зегса бІасЬсскІе^о, а сі ейпак о Таїагу з\?оіе, со ііп 

82кос1піеу82у Ьуіі, розіагаїі зі^ у Іегагіизгі^ зоЬіе, ів піс піе 

тіезгкаіг^с у РегекорзкісЬ сІ2ІЄ8Ічсіппіко^ па82усЬ, со V паз 
(І2ІЄ8ІЧСІПЧ хууЬіегаі^, орапиі^, у ійі кііка гатко* пай піші ро- 

зайо^ііі. Заботясь о заведеній на Украин* воорулсеннихт, 

шляхетскихг поселеній, зтота добродушний политикг ХУІ віка 
говорить: Муш 2(1апіет Іерзгу Ь^йгіе Ьгаї шоу гусега . сдуісгопу, 
кЮгу гаі V роІггеЬіе па піергауасіеіа те^о ургаеутіе ротове, па 
Іут сЬІеЬіе, кЮгуЬут іа' гаіаі сийгойгіегасот (Іаїс, 2а (ігіесіппе 
аЬо гасгеу піеміезсіизге ісіі сЬ^азІу, апі4 рг2Є(іпівуз2в Тигескіе 
у \У1о8кіе іе{1\уаЬіе, піг -даіпа Мейуоійпзкіе, пїг зоЬоІе у таг- 
іпигкі Мозкіе\У8кіе. пі4 аготаїа Іпйіузкіе, у іипе Іакіе сітазіу 
гусегзІ\уи піерггузіоупе а г^оіа згкоДІііуе. 

Сообщаю еще н'Ьсколько виписокь, характеризующихт. тотг 
віїкг, вг котормй начались польско-украинскія войни. 

.... Сг^йс ісЬ (панскихг доходові) Тигсгупо^і па кеЬіегсе, 
заКапу. іесІ^аЬіе, ес. Сг^йс Міетсога, \У1ос1ют 1е4 па іе(1\УаЬіе, 
зпкпа, ріоіпа йго^іе, па дуіпа у аготаїа гогтаііе ес. Сгфі, Мо- 
зк\\-іе па Гпіга, а іез2С2Є сг^зк) Іак піеЬасгпіе у 32а1епіе, іі па 
укй^е, ро1огу\У82у Гиіго 2 гіоіет, кіоге га піе йаі^, йгіезі^скгос, а 



17 



рой сгаз 2І0ІО ^і^сву Ь^гігіе *а2у1о, піі Гиіго. у пав іиі Іо 

V оЬусгау дувзгіо, 4е зкого кіо шаічіпозікі іакіеу паЬ(}(І2Іе, іиг 
тизі гай піе гай ко82Іо \?іе&с, а іе§1і2 си(І20(І2Іепісош ріепіепйгші 
піе бсіеіе, га дгиЬіапа, піороіііа у піе (і^опіапіпа ^о піаі^, а 
пат№ЄІ у \ууйтіеі£і §о". 

Продавай плінниковг, набранних'ь в-ь Украин*, „Татари га 
ро8ро1іІе§:о гоЬоІпіка С2Іег(І2іе§сі, рідсйгіезі^І сгегшопусН гІоІусЬ 
Ьіог^, а га о8оЬ1і\уе^о іакіе^о У(1аІпв^о тіосігіепса у зіо сгегж»- 
пусЬ гІоІусЬ. 

Туш зі^ у Когаска йгіка (Ігиіупа, (іо 8рга\уу, рог/цйки 

у розіивгепзіхуа ргаушіейгіе; у гаЬіейу зі^ куга <;г*ой:ат у піеЬез- 
ріес2пі)§сіаш, кіоге г когаскіедо 8>уо\уо}епзІ\уа на РР. рг2ус1іо<І2іі, 
у іп82ут ІЄ82С2Є *і(іІ8гут, кіоге 2 Іе^ог 8\уо\УОІепзІша г сгазеш 
тгойс шоеч, аЬо^іеш \уіе1е ісЬ, со Ьу аі^ (іо когако* У(іа(: шіеіі, 
па^еі у сі ваші со у^ когаскіеу (ігигупіе Ьч(і^, (іо гусег8І%'а зі(} 
Іе^о У(іа(І2ч, ^Й2ів з1а\у^ з\у^ у (іизгпуш гЬау^іепіеш з^уш у г 
ре\упуш ораіггепіеш 8\уупі, 2 таїіопкг^ті у (ігіаїкаші 8>ууті 
УС2СІ№іе ргі!Є(І Рапеш Волієш у 1и(І2ші губ Ь^сігі шо^іі, (Іаіеко 
рггузіоупіеу піг у когакоу?, гасгуш когакош (ігиіуиу у шосу піе 
Ь^(І2Іе Й08Іа\уаІ0, ге віч пі осг кизі(і піе Ьч(і^ то§:1і, у охузгеш 
заші когасі \у Іо зі^ гусег8І\уо гаспе, 8рга\упе, у \У. Іі. М. ро- 
зіизгпе рггеГогшиі^. 

Зто замічательная черта старопольской исторіи, что коза- 
ками долались не мужики собственно и не Украинци собственно. 
Аристократизмг польскихт. панові, возвишенний почти до оли- 
гархическаго монархизма (если такт, можно виразиться) и осня- 
щаемий ученіемь тогдашней іі,еркви, породилг вг самомг нідр* 
польскаго государственнаго общества множество реакціонерові, 
которие, увлекаясь, какі вообще биваеті ві исторіи, собствен- 
ними интересами, вміст* сі тімі готовили неизбіжное разру- 
шеніе стараго порядка вещей. Приведу изг рукописей С-Петер- 
бургской публичной библіотеки интересную виписку о томі, что 
козачество, поді инимі названіемі, являлось иногда, независимо 
ОТІ украинскихі волненій, вовсе не ві украинской части ІГоль- 
скаго государсїва. Ві рукописи Л: Р. отд. ІУ, № 99-й, подг за- 
главіемі: Зіапізіаіуа ЬиЬіпзкіе^о Ьізіу кг61е\узкіе (Іо гогпусЬ, 

2 



І 



І 



18 

1600, на листкахь 42—48, читаемь слідующее: „...^іеіе а ре*- 
піе '«гіегкзга сг^йс икг2у\?(І20пусЬ оас1іО(І2І ой паурггейпіеувге^о 
Іе^о Звітові ро\\га&і зргау?іе(і1і\?08сі іЬгопа Ьезг зрга^іеШілУОзсі. 
Ті-2еЬа па Ю потиге^о зрозоЬи (зто— Іпзігисііа па веіт туаіпу ко- 

гоппу) аЬу (іогао^у па^А у рокоу розроіііу ^Іасіга г^іегсЬ- 

П08СІ 8№еу V іе(іпаківі віч іггутаіа кІиЬіе, аіе ргевгаа^а ргі^аШа 
8\уамго1а, Ьо &і« Ю іизг га^^зсіїо, ге рга\?о розроіііе гпіе^агащс 
кагйу ^дуаНет зтує^о (іос1іО(І2і, ргіуаіпі озоЬу \Уоу8ко геЬгас, 
1и(І2І си(і202іет8кіс1і палуіезс, сЬога^у^іе гозс^пі^с, Ьііаує іесіеп г 
йги^іт ^йі^рпут Ьоіет гтеас, РапзЬ'даа розігоппе паіасЬас, ро- 
коі 2ег\уас, а тіпіо Ю ^згузіко, сЬос Рап паротіпа 2ака2иіе, 

г\їіегс1іпо8с 2піе\уа2ус, піс к) V паз. V паз, гаї зіч Воге, до 

Іе^о рггузгіо, ге кіо іепо Іуїко тоге, йо ^дигаїїи 8І^ усіека, дго- 
тшіа, 2\У0(1у, ^Уоузка з^йу оЬеасігаі^, паіасЬа іедеп (іги^івео, іиа 
Ю ггесг 2\?ус2аупа, ліуіазпів іакоЬу гмуіегсЬпозсі, іакоЬу Рапа, 
іакоЬу ргаша лу Роїзсге піе Ьуіо. г^иЬа іо Кріеу, іа^пу урасіек 
^оіпозсі, кЮгЕї Іако^а АпагсЬіа ^^упізгсга. Кіе (іа^упозс Іо V 
Роїзсе пазіаіо, аіе ргчіко, зЬггег Воге, ^уггизгепіет ^пчіггпедо 
рокоіи, усізкіет Іийгі уЬо^ісЬ, сопіетріет ргатуа, гпіеуігагепіеш 
тгаї^сіо-» -даугозсіс у г^иЬіс тоге, іезіі зі^ -^сгаз Іети піе гаЬіегу. 
ТгаеЬа па Ю озігае^о рга\уа, Ьо аа\?пе іиг іак зі^ріаіу, ге зіч 
ісЬ Іеп Іеіко Ьоі, кіо піе та тосгу. а котиг Ігийпо, ^йу зі^ ой- 
мгагу, а г^іозса рггі Іак гозризсгопу у зтіаіу а^еі -даоїеі? Раіг- 
гаїізту \? іут гоки па \¥оу8ка, ой ргу^аШусЬ геЬгапе, йогпаїо 
Хі^зітуо Ма20\їіесків у Ргиазу, а ре-дтіе зато \У. К. Ьііе^узкіе 

піегтіегпусії ой пісЬ сі^гагох?, Іирезідлга, е^аііо^ у шогйоу?. • 

Nо^Vв сгазу, по\ігв оЬусгаіе рга\у поугусії роІггеЬиі^. 1 іес з^ 

сЬогоЬу пазге, Іо паз, г паз зашусЬ росЬойг^с, е^Ьі. Даліе 

(на оборот* 58 листа, вь Упітуегзаііе рггесідиг зугомуоіпікот, 1615, 

к\уіеІпіа 28, изь Варшави) король пишегь:- ^ іусії йпіасЬ 

кира гпасгпа Іийгі г ргаевгіеу Соп!ейегаІіе] тішо оЬо^і^гек (ро 
лу/ічсіи йозіаіесгпеу гаріаіу) па зі^ йапу 8\?о^о1зкіе сЬог^^^іе гоки 
рг2Є82Іеео ройпіезіі, згкойу луіеікіе -» Когопіе у \¥. К. Ьіі. а 
гаогйу, рогові, 1иріе8І\ра ту Кзі^зі^іе Ргизкіт росгупіеіі, гпо^и 
іегаг V Іако\уеу2Є па Іиру у тогйу ой\уа2пеу ^гошайгів йо Ко- 
гопу уувзгіі, аЬу 8І§ па музгеїак^ рої^е^, 2 тіеізса йо тіеіаса зі^ 




19 

ротукаі^с, зрозоЬітегу здувши гіешц рггейзіч^гі^сіи, г кіогуш па 
гдиЬч оусгупу ой^азуЦ зіч, йрзус исгупііі. Вь заключеніе, король 
проситг воєводу кіевскаго и гетмана короннаго гасить зтоті 
огонь, вг такихг же вираженіихь, ракія потомь уиотреблялись 
вг воззваніях-ь противг Хмельницкаго. Кто читалг Раші^іпікі 
Разка, достойньїе прилежнаго изученія, тоть всиомнитг вьі- 
раженіе одного пана о безпорядкахг, .происходившихг передг 
главами гетмана и подскарбія литовскаго, Гонсівскаго, вг 1662 
году: їй и паз зрга\уа когаска. (Рат. Равка, изд. 1860, стр. 162). 
Поразителень отвітг Крьімскаго хана на просьбу пановь принять 
участіе вг ихг междоусобной войні (1663): .... 02па^ті1 (хань), 
ів іе^о піе исгупі, оЬіес^^с іо па^гойгіс па іппц изіи^ч, аіе піе 
па 1^ туоіпч, ^Й2іе Ьгаї па Ьгаїа згаЬІ^ йоЬуига. (Тамг же, 173). 

10.— Стр. 101, от. 28 и 24. 

И козацтво вь Чбрне мдре 
Гулять не пустили. 
Ві наше время почти вс* соглашаются, , что относительио 
козацкихг набіговг на Татарг и Турокг Польское правительство 
поступало благоразумно. Собитія, однакожг, противорічагь зтому 
мнінію, и вь ХУІІ вьк* били между Поляками люди, стоявшіе 
за козаковь. Вь одной изь рукописей С.-Петербургской публичной 
библіотеки: (Л: Р, отд. XVII, № 33. стр. 107—142) авторь нашель 
слідующій интереоний документь. 

8еп4епІіа о изрокоепіи \Уоу8ка 2арогозкіе^о ]вйпе^о зіасії- 
«іса Роізкіе^о. 

\Уіайоша іезі ггесг кагйеши, ге сгезсепеіЬиз V Укгаіпіе со- 
Іопііз сгезсік \Уоу8ко 2арого8кіе, кіоге ргеу СгегказасЬ іуїко ко- 
<52о\уа1о, а Ауічсеу піе Ьу\ра1о ^о, Іуїко й\уа Іузі^са; зЦй у Мовкне, 
кіога ро йгіз йгіеп Когакоту Сгугказаші 2о\уіе, паіегйгаїі, у V 
♦ роїи сЬойг^с г Таїагаті узіаууісгпіе т^апіаіі зі^, г Впіерги па 
Сгагпе Могге -«ігой^ уграйаіі, Іапйега Іопде... *) гааіейИ іуіозсі, г 



*) Списано мною сь весьиа нечеткаго почерка, и в'Ькотория слова 
остались непрочитааньїии, или под-ь сомн-Ьніем-ь. 

Приміьч. Ред. Вм, діопве", нвсо»ів*нно, сл*дувгь читать: „Іоіміет', 
1. є. сухим'ь ііутцмь. 

2* 



20 



кІогусЬ согаг \VІ^к82е ротпогвпіе Когасу ■дагіеіі, іако Іейу, поп- 
ПІ8І виЬІаІа саиза ІоИіІиг еіївсіиа, Іак кІлЬу сЬсіаІ ехігорагв 
Когакош, тизіаіЬу геиосаге ай зиа ргіпсіріа, Іо іезі г "игіозсі 
Іаіпес/пусії усгупіс ризіупі^ йіа к^коівід^а ас рвгепісс еЬ ргоріег 
яріпа 8сіп(іеге гозаз, 2піо\ї82у гЬагаЦй з^оіе ^Іозсі, тизіаіа Ьу 
Нгесгрозр. сіегріес косго^івка Таіагзкіе па ІусЬ шіеувсасії. Віа" 
іе^о у (ііа ■«'оупу Тигескіеу, па кіощ у 1У0(1^ у Цйеш з^ рої- 
ггеЬпе Когасу, і піе гегоі^о^аіа зі^ Кгесгрозр. у ге8о1*о\^ас 8І^ 
піе 'Ш02Є па Іако\Уе ехігеша, згосіко* газ у врозоЬо* гогпусЬ 
ко82ІО№а1а па гаїггугаапіе ісЬ V Іерзгут рогг^йки, аіе іт озігаеу 
2 піші розії^ро^апо, Іут Гогііиа опі 2 Іе^о игуїатуигаїі зі^. 2Ц(і 
Іак с2^8Іо роїіозі піе^сгазу Кгесгроз. у сг^зіе а кг\¥а'«ге 2 піші 
о{1рга\їОА^ас пиі8і ^оупу. .ІакоЬу Іейу сопвиїегв Іети у іезсгв 
8киІесгпіеу82ус1і розгикас 8ро8оЬо\у ^ іак сі^2кіт іегагпіеузгут 
Оусгугпу гагіе, со гогит у ехрегіепііа орііті сопзіїіагу зиайепі 
поЬіз, Іе^оЬупі іа іезсге зргоЬо\уас гусгуї. N16 уіесгу пікі сію- 
гоЬу, роко іеу поп репеІгаЬ саизат еі гайісет, Іоі зепііепйиш. 
\У Іеу 8ргадріе. сЬсгцс згкойіі^е зкиїкі гпіезс гоггисІЮАУ Когас- 
кісЬ, роІггеЬа іпсіа^аге, со^^позсеге еі Іоііеге саизаз, кіоге Ьуіо 
тіаіу Ьус саизае саизапіез рагохузту па Кгесгроз. іпзоіепіуі^ 
Когаскгі. Іа сгіегу Ьуйг гпауйиіе: ріепузга — гаЬгапіе *) роїа у гаог- 
га; (іги|і:а — иг2^(1о\у УкгаіппусЬ г піші гдуаііа; Іггесіа — окоіо ро- 
(Іам'апіа у зкагзгугпеу сопїизіо; сгіл'агіа — рига шаііііа. ^иой ргі- 
типі, Когасу згаЬЦ гус'паусгуИ зі^, роїа у тогга рііпиігіс, іакоЬу 
Іе(іу аііепат кахапо іт ітЬиеге паїигат, ^йу іт кагапо ропіесЬас 
Іе^о. Сіегріеіі рокі той'іі, сі^^пеїн рггесіе га\¥82е паїига іако 
\уі1ка (іо Іаза, у Іак йіи^о Іеп тугаой гЬіега! зі^, аг 8І^ зрикі. 
С^иіЬиз саизіз сопзіііиеіиг Сіуііаа, іізсіет ге(,іпв1иг. Аге піе Іа 
Ьуіа Сопзіііиііа \Уоузка 2арого8кіе§:о, (геЬу) гус Ьег роїа у тогга, 
(11а Іе^о ІЄ32 АУ (ут рогг^йки гаїггутас зі^ піе то^іі Іак (ііи^о 
у піе то^Еі, рггепіезіізту піешсгаз Тпгко\у у Таїаготе иіа паз • 
8атусІ! у оусгугпе пазг^. ЕаЬгопіІізту Іази, гсіоЬусгу — згикаі^ іеу 
л' пазг; (Іо пазг Іезг Огйе па ротос Ьіог^ зоЬіе, г кіог^ рггейіут 
XV рокі о ^гипіу Кгесгрозр. гахузге 8І§ у^апіаіі. А йо Іе^о оііа 



І 






*) гаЬгопіепіе? — Ред. 



21 



(іапі уіііа; гоїпіегг раігїае зиае, ^йу ши зіигЬу піе зіапів, аІЬо 
іеу V? сийгеу гіеті згика, аІЬо зейіііозиз гіота Ьумга, сге^о Іоі 
ехешріа тату Сгезагсгукоу^, Ьізо^сгуко* еі і(і. §;епи8. Та Іейу 
іезі ргіта саиза еІ ргаезепііз са1аті1;а<;І8 Кгесгурозр. у га^згв 
Іитиііиз когаскісЬ ііа>¥пусЬ гаЬаіу у гйоЬусгу гаЬгопіепіе сит 
оііо уШозо гЦсгопа; зедиііиг сопсіивіо: аІЬо юИеге саизаз, аІЬо 
саизаз раїі. ^ио(і яесипДат саизат, ііа езі йетопзігаїіуа еі раі- 
раЬШз, 26 ргаейіут Ьу*а1у г оссагіеу сопіепііопіз Укгаіппусії 
РойзІагозсісЬ \Уоупу у іегагпіеувга, у гЦйге огі^^о Кипіеузкіеу 
\Уоупу у роїут па Зіагси зкопсгопеу. А со ОісочгзкісЬ гйоЬусгу 
^е(іпа Ьесгка Гапіо\у гаЬіІусЬ ^гі^іа когако^і о(1 ^е(1пе^о Укгаіп- 
пе^о Ро<І8Іагозсіе^о, йіа кіогеу зіо Ьесгек кгхуіе зІасЬескіеу '«'у- 
Іе^аіо 8ІЧ у' та^па рагз Укгаіпу гпіезіопа, у іпзгеу \Уоупу Іака 
рггусгупа, те Іасепіе 1і^ие^. Лакозг іети гаЬіегес ргоЬо*а1а 
Кгесгрозр. гогпусЬ зрозоЬоду, (Іа^аіа у Ри1ко\упіколу зІасЬіе, Гог- 
том'аіа зкиїеспе зрга^іесіїіугозсі ті^йгу Когакаті а Угг^йаті 
Укгаіппуті, піе Іо піе рото^іо; уіз ІоИеге еіїесіит, ехііп^ио 
саизат, іакозг Іо гогитіес как: аІЬо Когакош рггепіезс, аІЬо і 
пісЬ уггчгіпіко^ угупіезс; і аге Когакоту рггепіезс ой Опіерги, 
згіако^у у ой 2арогога — у піеройоЬпа, у поії вхрейН Кгесгуїюзр. 
Іо зе^иііцг, 2е о^усЬ ой пісЬ (аегиаїлз вегиаш) роІггеЬа іуупіезс 
у Іак зі^ зрга\уіес, іако 2 ро^іеіггет. Маі^ 1і ро АУІозсіасЬ... 8«о- 
іт гаролуіеіггас Когасу Іоіат рІеЬет, таі^ 1і г>уайу сгупіс Ро(1- 
5Іаго8сіо\уе Кгесгурозр. \У82у8І;кіеуг Когакаті, заііз езі ой^а- 
иудазгу рагіісиїат йоЬг Кгаесгурозр. ^ап^т резіе іпГесіоз, гадуг/ес 
ш піеу у 2 піті \уурго\уаЙ2Іс гтуай дувгузІкісЬ оссазіе у ісіі 
ехігорагв гайісет. РгойіЬипі..,. ех іта^^іпаїіопе еі арргеЬепІіопе 
!иІигі.... регісиїі сопігагіе отпез Ьиіс гегаейіа, Ьесг Іиіигіз регі- 
си1і8, іезІіЬу іакіе шіаіу етапеге, Гиіигцт Іетриз ргоуійеі сопзі- 
На; поз ргаезепз сигапша таїит, кіоге^о гЬус піе тогету 
^пиІОАУпіе, іуїко зиЬІаІа саиза. ^иой Іегііат саизат, Іа гдуукіа 
Ьухуас 2 гапііезгапіа зіч ті^йгу аоЬі^ Когакош, ^йу іт котпііз- 
аагге ЮМ. ройа^аіі Неїтапо^, а іт аіч піе ройоЬаІ Неішап, а 
уупеї аІЬо гаЬіі^, аІЬо Іорі^. О со 8І«^ роїут Ьіегге Кгесгрозр. у 
2ЦЙ тіуоупу Ьу>уаі^, ^йу Іейу г ройахуапіа Іе§о 8іагз2Є§;о Неішапа 
коггузсі піетазг Кгесгурозр. Іуїко 2У?айа. У (^ саизат атриіаге: 



І 



22 



піесЬ воЬіе у оЬіегаі^, у гаЬііаі^; піе \Р(іа^ас зіе \у 4о, кіоге^о 
оЬіог^ 8оЬіе.... Іе^о іт зі^іегбгас. Мо^^ зі^ кіе(іу ті^сігу аоЬ^ 
2агаіе82ас окоіо Іе^о заті у (Іас оссазі^, ай теїіиз еззе, ге Іеріеу 
ІСІ1 го2ЛУа(32ас о Іо Ь^сігіе, пігеїі зі^ \уа(І2Іс. ^ио(1 ^иа^1;ат саи- 
заш, 2е ро(1 С2аз Ьег ■«•82е1кіеу оссазіеу Іитиііиігі 8і^ ех рига 
таїіііа, іако Ьуі Хаіе^їауко, а Іакге Козіпзкі у Ро(1ко\ра. Та іиг 
ехсІиДііиг, Ьо Іакі <;о іи то2е ро\РзІас, іако у рол^зІаН г іакіе^о 
кої^іек кгаіи, а піе 2 -игоузка 2арогозкіе§о, аіе Іезг іакіе^о, іако 
оіікгуІе§:о гогЬоупіка, іигіз пиііит ргаеіехіит ІіаЬепіеш, у розіг- 
геіг Іаі^іеу у 8е§:ге§агв еі іп ЬегЬа гергігаеге, а іо іе^о іггу 
оссазіе 2піо\\"82у гитиііе^ у зейіііеу Ко2аскісЬ, Іак -игургогпілузгу 
аЬ отпі іпїесііопе согриз, па Іо іейпо ассесіапз Іаішеу шіес опо, 
іако ів -урзгузікіе оссазіе таі^ з\Уоіе ргаеіехіу, Іак рига таїіііа 
у ггайко зі^ рг2у(1ас у зата зіеЬіе 2а\У8Іу(І2ус у йіи^о Іг-дгас 
піе то2е у г^оіа зата Ьу зіеЬіе агеиеге .тизіаіа. То іак йейи- 
со^а\Р32у, 2е ^йу Когасу піе Ь^сі^ оііозае; піе Ь^(і^ іезг тіїіозае, 
у дйу Ь^сісі 2(іоЬуЙ2 у рогуи'іепіе тіеіі -уроіпе іаш, ^йгіе тіе-їРаИ, 

V пазг іеу 32икас піе Ь^(1^, -«г роїи 2аАУ82Є -«гайгіїі зі^ 2 Таїа- 
гаті, зігазгпа у 82ко(11і\ра Іі^а тіеузса піе Ьч(І2Ів шіаіа; у ^і^ 

Ь^й^ 8аті іп ос 1е82 ІусЬ, 2 кіогуті зі^ туайгу^аіі, 

тіе82ка1і, ока2Іеу йо К2ес2уро8р. шіес піе Ь^сі^, сЬуЬа зі^ заті 
2 зоЬ^ т^айгіс 2есЬс^; а §і^ Ь^й^ заті зоЬіе оЬіегаіі Зіагзгугпе, 
сЬос ісЬ Іоріс і 2аЬііас Ь^сі^, ту аі^ г піші о ію дуасігіс піе Ь^іі- 
2іету. Рг2усЬо(І2і Г2вс2 (ІО Іаківу сопсійзіі, 2в іезіі поп ГаПіЬ 
гаїіо Ьіз зиЬІаІіз, кіоге ^ійотіе саизапі зейіііе у іитиііу Ко- 
2аскіе, пазі^рпіе геуоіиііо зрокоупе^о 2а1г2утапіа луоузка 2аро-' 
гозкіе^о у 2а\У2І^Іву іа(1о\уі1,еу Ьозіііііаііз тзтіеггепіа у Іі^і 
82ко(11ітуеу 2 ог(і^ гезігісііа. Аіе гозіаі^ езсге оЬіесІііопез, кіоге 
Ьу шо^іу сопіга ргітит гетейіит їогто\уас зі^ еі сопіга зесип- 
(іит, сопіга Іегііит, 2е туоіповс ко2ас2а 2асЬо(І2і г Тигсгупет 
расіа. Сопіга зесипйит, 2е галузге Когако-^ затусЬ .... тоге 
тіес лу зоЬіе іакіе роїотпе регісиїит, Іе Іо гезоіиеге теїіт. 
Nар^20(1 Іейу, 2е расіа 2 Тигс2упет 2асЬо{І2іту: піе різаІіЬузту 

V Соттіззіеу апі V огйіпасіеу роїа у тог2а Гасиїїаіет Когакоуг, 
аіе Іак Іуїко, 2е рг2у (іа\упусЬ \уо1позсіасЬ 2асЬо\уиіету. А зкого 
Когакот ірзо ГасЮ \У01по тогге 2 Тигс2упвт газ Г2ЄС2 Іак^ зата 






23 



засга уегіїаз йгтаї: 1г2ута1і8ту ко2ако\ч' ау ка^есапіе сит Іапіа 
запдиіпіа ргоГизіопе, а Іо тог2е Ідуоіе С2агпе -даоїпо Ьуіо осі па- 
іа2(1о^. 2аІг2уту\уа1іЬузту у (іо коиса, Іесг ТаІаго\УІе Іугоі, піе 
копІепІО№а\У82у зіч Іут, 2е, па кагау гок Цті^іс раоїа, Рапзі^а 
когоппе паіе2(І2а1і, гі^сгулузгу зі^ у зрікп^^агу зі^ гйгасігіеско 
2 Когакаті, Гогіесе, кіога Ьгопііа (іо тогга, рг2еіе1і у НеІтапо\¥ 
2 \уоузкіет 2ПІЄ8ІІ у роз2Є(із2у іп уізсегаз ге^пі, Гегго еі і^пе 
ризІозгуИ і^. 2^(іату, усгуп пат у зоЬіе зрга^іееііімгозс 2 Таїа- 
го№ а Ьу(І2 озігогпу осі Когакоту, Ьо ту расіа 2 ІоЬ^ Іггуташу, 
аіе га рогпозгепіет Гогіес рг2Є2 8ро1п^ г^кч Таїагоду у Когако*, 
гаїггутас Ко2акотлг піе то2ету; аІЬо Іейу рокагау огсіе у Іак 
•кег V кІиЬе ТаІаго\у, іакоЬу у ту сіо ріег\?82е§о рог2^(1ки ггесгу 
рг2у\?іе8С Шо^іі, аІЬо сі 8\уа\уо]пе ас и^гіп^ив, Ьуіе хуоувка зіі^ 
паз2в піе шіезгі^у; пазгусЬ расі піесЬ піе пагизгаі^, а газ Рогіа 
Оіотапзка піесЬау осі Ко2ако\у тіазі 8\уоіс1і па шогги Ьгопі, а 
ту ТаІаго\у Ьгопіс зі^ Ь§сІ2Іету. АІЬо Іо рггуітіе Сезаг2, аІЬо 
піе. ^ез1і рггуітіе, розаЙ2і\у32у к\уагсіапв луоузко V Вгас1а\уіа у 
рг2ус2упі\уз2у ^0 га Іо, созту Косіак ораІг2у\уас у Тагагот уро- 
тіпкі (іаурас шіеіі, Сгагпу згіак Іак роЦгпіе, іак іиг пазЦрііа 
роЦ^а Когаска, га-^агзгу, 2 Когакаті гозіапіе Кгесгрозр. Ье.2- 
ріесгпа. ^е81і Іезг піе рггуітіе Тигесга Рогіа Іакіе^о расіи, рггу 
ніеу, піе рггу паз (оесіі Іга^іит; а кіесіу рггусігіе паусі^зга, кіо 
ко1\¥Іек ша го2ит, зепііеі ге іеріеу у?оуп^ Тигеск^, пігеїі Ьеі- 
Іпт іпісзііпит раїі, 2 кіоге^о ^епегаїіо Ро^^апзка позіга соггирііо 
\¥І(1ота рос1іо(І2і. 8^ Іе^о пиііа гаїіопеа. 3& Іуїко (іат сгіегу: па 
\уоупе Тигеск^ уузгузсу СЬггезсіапе (іоротойг то^гі; па (1ото\уіі 
пікі піе рошоге, оуузгет пекіоггу — зіггег Воге — (іо гиіпу пазгеу 
рггусгупіс Ьу 8і§ сЬсіеІі. \Уоуп^ Тигеск^ геїипсіііиг Ііда; г Огсі^ 
когасїк^ ЬеІІо іпіезііпо йгтаїиг еі позігиш гоЬиг йгтаїиг. Каїіо 
\уоупу Тигескіеу — зесіез \УоІозкіеу 2івті, а Оусгугпу саіовс, іп- 
іезііпо Ьеііо зата \? воЬіе гиіпа у?і(іота. Каїіо, іезіі ■»оіо\уас 
Іеріеу сопіипсіа тапи СЬгізІіапа г піерггуіасеїет Кггуга 8\уі§- 
Іе^о, пігеїі 2 затут 8оЬ^ Іеріеу сит агі Мопагсіїа, пігеїі г- 
ууіазпуті сЬІорі, Іеріеу іп р^гі аіе ту Магііз о рапзІ\уа, апігеїі 
2 Когакаті о ісЬ зівгті§діе, а о зтлгоіе Рап8І\уо; Іеріеу итггес 
іп засго Ьеііо 2 Тигкаті, пігеїі піксгетпіе ой сЬІора. АІЬо піеЬо 



24 



рокоу паш рг2у\угосіс сіісе у ргуішіе Рогіа Тигеска расіїїт, аІЬо 
«оуііе ^оіиіе, кЮг^ іе8Іі та (іориасіс Раїі Во§, о ішіе іьзина 
СЬгі.чІиаа Рана пазге^о тшіегас у піеЬо зоЬіе 2а8Іи§'а\уас, апігеїі 
ш кг\\га\уут (1ото\уут роїоріе піксгетпіе ^іщс уоіету. Со іивг 
(1о (Іпі^іеу оЬіесІібу, 2е Іо регісиїозит Ьуйг гаоге йас ватут 
Когакоіп раПісиІиш їип(іі, луаротіпаїо зі^ ї^угву, іг ргаезеиз 
таїиіп ^огзге іезі пігеїі Гиіигит, Ьо йе Гиіигіз сопІіп^епІіЬиз шя» 
йаіиг зсіепііа; юо2е іак Ьуйг, іако зоЬіе іта^іпиіегау, гаоге іііе 
Ьугіг: Іо 2а8 таїит, кіоге іизг паз ргаетії йе Гасіо, сигап(1ит, 
а (іо Іе^о соко1\уівк гогитіешу Ьуйг со іп раазо регісиїі оЬ-^а- 
іч)\уас сопітіззі^ у іигашепіаті иі ййет КеіриЬ. піемгс1іо(І2епів 
№ слпзрігаїіо 2 розігоппуті, піерг2есЬо(І2Єпіе сугкиїи гашіегго- 
пе^о, піерг2уіто\уапіе росісіапусії, піе\уус1ю(І2впіе па даіозс, віа- 
по\уіепіе шоухка 1іс2Ьу ре^упе па кагйц роІггеЬ^ Кріеу еІ ^е1і^иа. 
Ка ойіаіек гегит .... аІЬо іезіі іо Р9тіез2а, аІЬо \у 8\уеу кіи^ 
Ьіе гозіапіе. Іезіі зі^ ротіе82а, гесІіЬіІ ай КетриЬИсат Іоіаіп, 
атеіепі2піеуз2ут С2а8іе, 26 8ІЧ Кріе \¥у(І2\уі§^иг^с то2в теї Ііос 
ЬепейМо рІаиІіЬіІі рориіі, (іозус г паз Щйгів іезіі Іезг Іа српзіі- 
Гиііа Ь^сігіе (іигаЬіІіз, а 0ус2у2па \¥ рокоіи. То іезі; тоїі позігі 
сариї у о Іо Рапа Во^а лузгузсу ргозіщу. Ассесіапі аіііиз .... 
іп^епіае ні ргоріпепі 0ус2у2піе .... со ех та^ізіга гегига \¥Ій- 
2ІЄС то^іет у Іак сопсіийиіе: NіесЬ Ко2асу,. іак Ьуіі, Іак Ь§ац, 
ЄЙ2ІЄ с1ю(І2і1і, Іат сЬодг^, со С2упі1і, Ьо С2упіц; піесЬ іп ипо 
гоїиіо 2а\уагсі 208<;аи^ є}, ех еай. рагіісиїа йапусії зоЬіе \у1озсі 
р!ас^ загаі зоЬіе, а Кріеу (зиЬІаІа оссазіопе №82е1кіеу 2\уас1у) 
аіаЩ; піесії г Таїагаті ч/&й2Є^ -ащ, піе ЬгаІаІ£і, а 0ус2у2па піесЬ 
та 2 пісії у ІКМРМ Місіугу ройдапусії у зіи^;, а піе піерг2уіасіо1. 
Янг Рудавскій также полагаеть, что, есди бн не лрепят- 
ствовали козакамг воевать сг невірними, то не било би бун- 
товг козацкихг. Іейупа іо Іаіетпіса йо 2а1г2ушапіа \у рггуіагпі 
і розіпзгепзі^іе Іий гизкі йо Ьапки росіюрпу, а па №82е1ків 
рг2Є(Ьі^те2І(5сіа хисішаїу. Нізі. Роїзка, І, 9. 

11.— Стр. 101, сї. 29 и ЗО. 

Що наша Вкраїна 
Стала шляхті раемь. 



25 

Зам*чаніе инженера XVII віка, Боплана, что пани вь 
Украин* блаженствуютг, какг вг раю, а крестьяне мучатся, как-ь 
вг чистилищ*, извістно каждому. Оно подтверждается и другими 
печатними документами; а то вогь виписка изт, руконисной за- 
писки о Польш-Ь италья.нца Петра Дуодо (1598 г.), добитой для 
автора, ' вт. Венеціи, Н. Я. Макаровимь: ^иапс1о аііа Ігаїїаііоп 
(Іеі ророіі 1а поЬіІІа ипіуегзаїтепіе 6 іп Ьапіа іісепііа рег 1а 
виргеша аиЮгіи сЬ'еІІа Ііа пеіі йіеіе, сЬе поп 1іа пе Іе^^е пі 
огйіпі сЬе 1а гііеп^опо. II ророіо гаіпиіо еі вресіаїтепі* і сопіа- 
йіпі 80П0 Іаїтепіо іігаппІ22аіі даі поЬіИ сЬе а репа ровзопо (Іігв 
Ьауег ИЬего ГКаЬіІо сЬе рогіопо; еІ зорга ^И аіігі ^иеі (ІеІІа 
ЬіІШапіа, і диаіі ЬепсЬб гассої^опо аЬопйапІатепІе, Іиііауіа поп 
^Ііепе гезіа. рег роїег пийгігзе еі йе Іоге Гашіїіе, еІ ^ие8^і апсога 
8і Р0880П0 йіге апсога {еіісі СІІІ аггіуопо а роїег уіуеге, іп соп- 
ігопЬо (іі яиеііі сЬі ЬаЬіІапо уісіпо Ш Тигсіїі еі йеі Таїїагі. 
(Кеіаііопе йі Роїопіа йеі сіагіззіто РіеГго Ьиойо. 
пеі 1598)*). Скарга, вг одной ивг сеймовихг річей, упрекаетг 
пановг такі: ВоІкпгібЬу і опе^о 2ІЄ50 ргамуа, кібгет ктіесіе і 
ууоіпе Іисікі Роїакі і ууіегпе СЬггейсіапу роййапе иЬо^іе пієууоі- 
пікаті сгупі^, ^акоЬу тапсіріа киріепі аЬо па ууо]пі(! зргаууіесі- 
ііуїє^ роітапі Ьуіі і сгупігі 2 піеші йги(І2у со сііс^ па шаі^^іпобсі 
і па 2(1гоууіи і еагсіїе, йайпе] іш оЬгопу і Гогит іайпе^^о о кг2ууу(іу 
ІСІ1 ^ (іги^йу піегпо^пе — піе йаі^с і па пісії зиргетит По- 
тіпіит (па кібге 8І§ зату лУ2(1гуйашу) зіаууіцс, еіс. еіс. (Кагапіа 
8е]Ш0У?е, 8ІГ. 95 — 97). 

12,— Стр. 102, ст. 7—10. 

Обливалось панство 
Дрібними слизами: 
.Ддбра наші, сіла наші! 
Що-то буде зь вами?' 



•) ага виписка оообщена авторомь Н. И. Костомарову для пора- 
женій кого-то из-ь рьіцарей Польской стариньї и, в*роятно, употрвб- 
лена им* вт. д*ло; но— гереіШо вві та(вг віийіогит. 



26 



Зтими стихами авторг желалг наппмнить читатедямі. слі- 
дующее простодушно-вірное замічаніе л'Ьтописца Грабянки о 
панахь украинскихг, основанное, конечно, на той истнн*, что, 
гд* сокровище ваше, тамь и сердце ваше: „Вь тихг часіхі 
Іерем'Ьй Вишневецкій, послишавши зь Лубень, зь войскомі сво- 
имг и зь всімг дворомі, заплакавши по маетностяхг, до Полщн 
рушил-ь" (Стр. 51 — 52). Коронний хорунжій Александрг Конец- 
польскій писалг вг своемь универсалі 1648 г., 31 мая: „...когда 
всіі мьі проливаемг слези (\Р82у8Ікіга пат ІасЬгушіз р^08в^ивп- 
Іі1)иа), потерявь всякую надежду, — зти в'Ьроломние... ни о чемь 
другомг не помишляють, какг обг убійствахь, пожарахь, опу- 
стошеніяхг и истребленіях-ь". (Памятн. Кіевск. Комм:, II, 
отд. 3-й, стр. 44.) Тамг же, на стр. 31, см. с*тованія Адама Кн- 
селя о потері ста тисячь злотихт, годового доходу на лівой 
стороні Дніпра. У него оставалось еще, по его словамг, оті. десяти 
до двадцати тисячі злотихь годового доходу, но овх, какг истин- 
ний панг, восклицаетг: „Ми будемг нищими, подобно нашей 
лифляндской братін!" 

13.— Стр. 102, ст. 11 и 14. 

Предки наші славні 
Королямь служили, 
И пустині Украінські 
Людомь осадили... 

ІГ Честь и слава имь за ато, а всб-таки не слідуеть ломать 
іульевг, хоть Александрг Македонскій и великій человікг. Но, 
ставляя Гоголя сь его безсмертними насмішками, приміиимьіми 
не кь однимг Русскимг, обратимся кь документамь, которке 
для автора — а можетг бить и для его читателей — интересніе 
его стиховг. Украинскія пустини отдавались королями во вла- 
дініе панамг сг условіемь населить ихь, жить вг нихь лично 
и, в'ь военное время, защишать ихь отг непріятелей. Такь Вла- 
диславь Ягелло пожаловалт. на Подольи (Украйна у насг везді, 
гді аборигени говорягь по-украински) Томку изь Коморнлкг 
село Соколі». Ріа Іатеп, сказано вь жалованной грамоті 1406 
ґода, ^иой іп Іегга Ройоїіае, ргоріег (ІеГесІиш Ьотіпиш, гезісіец- 



27 

Ііат Гасіаі; регзопаїет, еі ай віп^иіаз ехрейіііопез поЬіз сит ипа 
Іапсеа еі (іиоЬиз ва^ііагііз і(1вт ТЬотсо еі е]из зиссеззогез оЬзе- 
диі ІепеЬипІиг ек зегуіге, віс еііатспт ехрейіііопез йотезіісаз, 
иіроіе сіґса (іеГепІіопвз Ьеггае сит отпіЬиа ЬотіпіЬпз поЬіз еЬ 
позігіз зис'сеззогіЬиз уепіге зіпі азІгісУ, еІ (іаЬіопез, сопІгіЬиІіо- 
цез, 1аЬогез^ие, ^иіЬизсип^ив потіпіЬиз уосіїепіиг, ^иае апіе- 
сеззогіЬиз П05ІГІЗ йисіЬиз, еі ргіпсіріЬив РоіоИае, еІ роззеззогіЬиз 
ірзіиз зоїуі зоїііае їиегапк КоЬіз рег кшвіЬопез еІ іпсоїаз ргае- 
йісіае УІИае еШсасіІйг регзоіуапіиг. {Іггбйіа (Іо Ог. Роїзк. 
•шуй. ргг. МісН. ОгаЬо-ьозкіе^о і АІ. Рггегсігіескіе^о, І. 154). 
Что пани обращали вг населенния міста именно пустини. зто 
видно, между прочимь, изг грамоти Витольда, жалованной вь 
1383 году. Такт, сказано: ... ведемо чинимі аже есмо до- 
пустили садити село Княжую Луку на сирому кореню у Подоль- 
ской земли, у Каменецком-ь повіті, межи реками Морашками, 
до берега Морашки Сенковской, зі. лісомь, што зовуть Стриіовь 
Рогь и Куликовими ліски, аже потоля, гді упадаеть Морашка 
Сенковская у Мурахву Великую, Василеву Корачевскому, слузі 
нашому... (Тамь же, стр. 144). 



Изь ,Досвитокь' изданія 1899 г. Коли згадаємо, яка була 
користь изь Украйни усимь культурнимь сусидямь, то правда, 
що вона, „якь садь рясний процвитала", и не пидь козацькимь 
же то бунчукомь заряснила вона. 

Исторія колонизаційи Украйинськихь пустинь свидкуе, що 
хоть би й користно було воно панамь, не змогли бь вони пану- 
вати такь, щобь йихь порядки Укрййиду 
„Якь садь искрасили, 
И сдбзами пидданськими 
Вси трави зросили* 
Се бо ричь неможня: бо та роса випалювала бь и садь и 
бго трави. 

Що пани „кбзацьства вь „Черне море гулять не пустили", 
цимь докоряють н сами ляхи свойимь предкамь. Ну, а колибь 



НІІ 

т 

к 

ш 

т 

щ 
т 

т 
II 
ЦІ 

№ 



«В 



І 



! 



пустили? що було бь тоди? Турокт> утикг би вг Азію? хто за- 
те поручиться? та нехай би и втикг. Хтожг би тоди циклу- 
вався свободою розуму людьского? Пиклувались би або ти, що 
6дияг-на-6дного закликали Туркив-ь, обороняючись одг рефор- 
мадійн, або ти, що зробили бг у Турціи Велику Руйину. 

До ндеального пбгляду на козацьку бувальщину приводило 
насі чувство благородне — жажда прокгресу; тильки жг бо че- 
резі заслиплену патріотизмомг критику, старосвицьке хижацтво 
адавалось камг героями якойи-сь колись будучойи культури, 
ісотрій ниби то не давали себе виявити властители неписьмен- 
I його простацьства. 

Ір Инша рич'ь боротись изь тими, котри вь очивидьки заий- 
|і,ають науку и йийи ридну дочку — культуру, які, се виображено 
Іи думи „Зза Дунаю" и де-якихт. инших-ь. За си авторг не 
Ічервоніе передь самимь собою. Се не сфальшована патріотизт 
|иомь речивистость. 

Настуся. 

1.— Стр. 109, ст. 1 . 

Поміжь балокі Жбаті Вбди 

На річк* Жовтихт. Водахь козаки впервие разбили корон- 
іое шляхетское войско. Річка 8та дійствительно протекала по 
іеіінимг долинамг, балкамг. Теперь она, говорягь, изсякла. 

2,— Стр. 109, ст. 7 н 8. 

Похожають вь пйшнихь шатахь 
Козаки чубаті. 

Одіігься вг платье побіжденнаго врага считалось у коза- 
ввг рицарскою честью. Зто видно и из'ь думг народнихь, какг 
кприм'Ьр'ь: 



1 



Чоботи Татарські истягйв'ь. 
На своі козйцькі нбги обувйвг; 
Одйжу истягйвь, 



29 



На своі козацькі плйчі надівавг; 

Бархатний шликг издіймйе, 

На свою козацьку гбдову надівше. 

Современний л*тописвцг говорить, что когда козаки-сер- 
мяжники возвращались сг походу на Поляковг, то, одітне вг 
добичния одежди, сг висоти казались массами двнжущихся 
цвітовг. 

Зпитетг чубйті взяті нзг народной думи: 

Що не видно чуб&тихг 
Не то по степахь, 
Не то й по лугйхг... 

3.— Стр. 110, ст. 1—4. 
Форма 9Т01Х) куплета взята изг народной нісни; 

Приіхало до дівчини 

Два козаки вгбсті. 
Одйнг стоіть коло сіней. 

Кониченька вйже; 
Другий стоіть підь вікбнцемг, 

Добрй-вечірг кйже. 

4.— Стр. 111, ст. 1. 

Що вь Кум^йкахь. вь Боровйці 

Подг Кумейками и подг Боровицею, ниже Канева, близг 
Мошенг, козаки били разбити Потоцкимг вь 1637 году. Вг слі- 
дующемг году било новое возстаніе и новия пораженія козаковг 
надг Сулою. 

5.— Стр. 111, ст. 26. 

Підь Корсунь вь гостину... 

Угощеніе состояло вг кровопролитной битв*, которая била 
наиередг хорошо соображена, обезпечена засадами и потому 
окончилась ріішительнимг пораженіемг шляхти. 



II 






зо 



6— Стр. 114. 

Вг 1-й и ІІ-й строфахь діло идетг о первьіхг козацкихь 

войнахг и потомг о пораженій козаковг вг 1638 году, когда 

гетманг Острянинь біжалг сь комбнникомь вь Московскія 
степи. 

7.— Стр. 115, ст. 5. 

Тільки Дмитро Гуня 

Слідовало би напечатать Дмитрб; но народг говорить и 
Дміітро. Напримірг, вг послозиці: До Дмитра дівка хитра 
а після Дмитра, якь стріне собаку, то й питає: „Чи не 
вь старости ви, дядюшка, йдеті?' Т. в, невіста переборчива 
;о їіхг порь, пока минуетг время сватовства, опреділяемое 
осеннимг праздникомг св. Дмитрія. 

8.— Стр. 115, ст. 11 и 12. 

Не загине Єго слава 
Поміжь козаками.' 

Неудачная война Остряника била нскуплена Гунею, кото- 

,рий, оставшись только сг піхотою, видержалг продолжительную 

іосаду соединеннихг силг Потоцкаго и князя Іереміи Вишневец- 

каго. Онг доказалг, что доведвнние до отчаянья козаки страшніе 

ля короннаго войска, нежелн во время великихг надеждг сво- 

і'хг. Войни Остряника и Гуни, равно какг и Павлюка, до сихі 

!Орг мало намь извістни. Ми ожндаемг сг нетерп'Ьніемг окон- 

іанія новаго труда Н. И. Костомарова — подробнаго изображенія 

аремени, предшествовавшаго ХмельнищинЬ, которимг трудомь 

іашг несравненний историкг занять вг настоящее время. Чтобм 

іать читателямг понятіе, до какой степени можетг бить ннте- 

іесна художественно обработанная повість обг зтомг період*,, 

іриведу небольшой зпизодг изг неизвістной еще літописи Лу- 

їмскаго, пиеанной вг 1770 году и сообщенной мні М. В. Юзе- 

ювнчемг. Немногіе чнталп Віагіизг Окрізкіе^о, откуда заим- 

твованг літописцемг зтотг зпизодг, потому что зта драгоцін- 



81 



ная книга составляла большую библіографнческую рідкость н 
появилась только недавно вг обширномг собраніи исторнческихг 
матеріаловг: ВіЬІіоШека Роїзка. 

„Гетманг ІІотоцкій (говорнтг Лукомскій со словг Околь- 
скаго, очевидца войни) крайнє на томг постановилг, чтоби ко- 

ааковг перемінними хорунгвами безпреривно доставать, 

на нихг наступать и вилазки ділать до десяти дней, и притомг 
близг шанца німецкаго сділать батарею изг дубовг, а на верху 
оной изг земли блокгаузг, сг котораго сг пушекг вг окопг ко- 
зацькій мочьно бг било стрілять цільно, повелілг. Ко- 
заки, усмотря, что реченая батарея и блокгаузг поляками со- 
всімг сдідани и что изг онаго блокгауза всі міста и лица ихг 
вг окопі видіть не -трудно, одні утекаютг, другие сквозь поль- 
ское войско пробиватись хотіли, а чернь кг гетману обгявление 
послали, что они поддаться ему готови; старшини жг такой хи- 
трости употребили. Юля 11 числа ноччю отправили они ні- 
сколько козаковг кг шанцу, состоящому близь оной батарей, сг 
наставлениемг, даби они противг нихг льстили такою річчю, 
бутто они для словления язика йдуть до окопу, и подг тімг 
прикровениемг даби провідали, какой у поляковг лозунгг. Ті 
козаки, подг видомг реестровихг (т. є. преданяихг ІІотоцкому), 
вг обозг кг нимг же, реестровимг, пришли, соглашаються сг 
оними, какимг образомг язика достать вг окопі (Гуни), а между 
тімг соглашениемг и о лозунгі провідали и оній кг своимг 
принесли. Потомг, сгпустя полчаса, нісколкома десятками ко- 
заковг засаду учинили и опять кг шанцамг возвратились. Какг 
же ихг спрошено: кой лозунгь? они сгказали; а одинг изг ко- 
заковг реестровихг спросилг: достали ль язика? Они отвітство- 
вали: и не одного достали. Между тіми самими разговорами 
засадние козаки на разговаривавшихг неосторожнихг реестровихг 
нападши, нісколько десятковг, тутг же при нихг нікоторую 
частицю піхоти німецкой висікли и викололи. Кг тому жг, 
наміривая еще и оній батарей истребить, блокгаузг разрушить 
и пушки рзг оного искатить, и уже били на оній вгзлізли; но, 
какь во всемг обозі полскомг окрикг учинился, а поляки кг 
оному батарею сближатись начали, то оніе козаки, чтобг поляки 



32 

ихг не захватили, сг того батарея сскакивая, спасеній своего 
іцастиемт. искалн. Вг тую жг почг учинилось вт. полскомг обозі 
пеликое замішательство, такое, что все войско чрезт. всю ночг 
прн ружжу стояло. Вг теє жг ночное вгремя козакові нзг окопу 
н-Ьсколко тисячі вг обовг полскій вгскочивг, многихг поляковг 
вг ономг помертвили и вг оконг сг побідою возгратились". 

9.— Стр. 117, от. 23 и 24. 

Извістіе о бігств* Гуни сг тремя-стами козаковг вг степи 
кг Острянину сохранилось вг рукописяхг С.-Петербургской пуб- 
лимной библіотеки. Николай Потоцкій, отг 19 сентября 1639 года, 
сг оффиціальною наивностію, увідомляетг короля, что Гуня ушелг 
безь всякой причини (Нипіа, кібгу Ьеїтапії 8\уа\уоІ8І№и ргге- 
(;і\уко \?оу8ки АУК^', у 2 кііка. іппусЬ Ргіпсіра1о\¥ \^е ІггвсЬ аеі 
копі йо Озігапіпа до Мо8к^Vу, рггез \У82ЄІку рггусгупу, исіекі). 
ІІозма обгясняетг зти причини, на основаній извістнихг уло- 
вокг магнатскаго полноправства вг Украин'Ь. 

10.— Стр. 118, ст. 11 и 12. о 

Утікала відь нась тляхта 
Штани погубила. 

Изг народной пісни обг Уманской різні: 

Утік&ли Уманчикн, 

Штани погубили. 

11.— Стр. 121, ст. 9 н 10. 

-' ^ 

Одь Прйпеті до Синюхи . • 

Вславили себі Обухи, 

Украинскій народг не чуждг понятій обг аристократизмі, ио 
онг до сихг порг держится коренного значеній слова арізто; 
(лучшій), не прибігая кг внішнимг, искусственнимг, механиче- 
ски.мг пособіямг превосходства одного чоловіка передт, другимг. 
Са.\іая слава имени соединялась вг его поиятіяхг не сг усці- 
хомг, а сг значеніемг діяній общественнихг. Зто всего ближв 



І 



88 



ми можемг видіть на Ґонті, Котовичі и другихг участникахг 
Коліивщини, заклейменнихг и до сихг порг клеймимихг даисе 
со сторони людей Русскихг назваиіемг разбойника. Какг по- 
ступаетг у Квитки любящая дівушка, цілуя руки у грязнаго, 
опозореннаго колодника, такг поступадг Украинскій народг, нг 
своихг пісняхг и воспоминаніяхг, сг тіми, на кого онг смотрілг, 
какг на мучениковг народной правди. Вотг почему авторг вкла- 
диваетг вг уста Обу.шихи горькое воспомияаніе о предкахг, ко- 
торие прославились бідствіями и несчастіями. Упрекг Пушкина: 
„Друзья минутнаго, поклонники успіха", кг нашему народу не 
относится. Били случаи, когда онг вг пісняхг своихг прокли- 
налг торжествовавшаго Богдана Хмельницкаго и називалг ко- 
зацькими батьками такихг людей, какг Зализнякг и Гонта, 
которимг печатная исторія (сг немяогими исключеніями) отво- 
дила до сихг порг самое позорное місто. Тотг же самий народг 
не отозвался ни единимг словомг сочувствія кі Мазепі, пад- 
шему якоби за Украйну. Вообще его сердечная логика достойна 
изученія. Я только обращаю здісь вниманіе читателей на тотг 
аристократизмі нашого неграмотнаго (и слідовательно чуждаго 
грамотнихг заблужденій) простолюдина, которий вираікается вг 
его бесідахг и семейнихг сділкахг словами: чдсний рідь, ди- 
тина чесного рбду, и пр. Уваженіе кг богатству у насг єсть; 
по богатство вообще такг заподозріно, что даже молодая чета, 
получивг вг приданое рогатий скотг, лошадей, овецг, часто 
обращаетг все зто вг деньги, суевірно утверждая, что не пой- 
детг вг прокі добитое чужимг трудомг, а впослідствіи поку- 
паетг на трудовий деньги другой домашній скотг, и уже віруетг, 
что можно сг него разжиться. Зтимг обгясняется отчасти и убо- 
жество нашого народа, и та странная для иностранца гордость 
вг убожестві, уваженіе кг самому себі вг крайней нищеті и 
равнодушіе кг обогащенію, котория такі, часто можно еще и вг 
наше политико-акономическое время встрітить вг Украйні. Что 
касается до понятія о честномг роді, то своеобразний аристо- 
кратизмі 9Т0Г0 понятія такі силвні ві нашемі простонародьи, 
что п^остие козаки и вообще поселянки-невісти доступни у насі 
только для немногихі образованнихг и богатихі паничей, ко- 

3 



84 



торие бьі вздумали на нихт, жениться. Тугь останавливаеть ро- 
дителей и самихь нев-Ьсгь в-ь нхг внбор* не страхг поваго 
положенія вт. світ*, не стид'ь своего мужичества, т. є. необра- 
зованности между дворянами,— вовсе н*тг. Народу ьашему вЬчно 
чудится несчастье, неизбіжно соединяющееся сг богатствомг, 
пріобрітенниліг, какг онь виражается, Богь Єг6 знає, якь. 
Смислг зтого страха тотг, что, по его нелегко обгяснимой ло- 
гик*, челов*кг— самі по себ*, а богатство— само по себі, и что 
см*шивать зти понятія до неразділимости для него такг же дико, ^ 
какг смішивать в*чное сг временнимг, живое ст. мертвимь, 
несомнінное сг призрачнимг. Такимг образомь и при своемі 
аристократизм*, любящемг углубляться вг область преданій, на- 
родь нашг остается глубоко демократическимг: остается всегда 
и во всемт. народомь, а не классомг, вьід*ляющимся изг народа. 
Зная 9Т0 по живБімт. нредставителямт. простонародного Украи- 
низма, ми легко можемг понять, к^кт. зто синь владЬтельнаго 
князя, каким-ь йе іасЮ билт. Богдані. Хмельницкій, (іе іиге билт. 
только реестровой козакь, т. є. рядовой воинь; какг воини, по- 
добяие кошеному Йвану Сірку, по сложеніи сг себя войскового 
званія, били вг глазахг народа только простими пасічниками, . 
хотя ихг знакомствомг и дружбою каждий гордился, кй,кь вг 
уголовния обвиненія противг гетмана Самойловича (измишлен- 
ния канцелярскимг умомь Мазепи) внесени простодушно жалоби 
козаковг на то, что, прійдя кг нему, надобно било стоять у по- 
рога, и пр. и пр. На основаній всего втого, я заставляю счаст- 
ливаго и конечно обогатившагося побідителя Поляковг, Мороза, 
вміїст* сг прославившимся Гунею, относйться кг жені Обуха 
такг, какг будто она вовсе не обідніла и не унижена шляхтою 
до уровня служенія шумнимг постояльцамг-жолнерамг, а ее 
самое— говорить сг гостями тімг же язикомг, какимг говорила 
би и жена гетмана Хмельницкаго. Мн4 случалось входить вг 
короткія отношенія сг бродячими бідняками, лирниками, кобза- 
рями И.1И просто нищими. Никогда я не замітилг, чтоби они, 
во время предлагаемаго имг гостепріимствя, стіснялись своен) 
нищетою и низостью своего положенія, или виражали лакейское 
уваженіе кг моимг житейскимг преимуществамг. Гомеровскій 



85 

Пріамі вг шатрі Ахиллеса никакг не билг проще. естественніе 
и благородніе ихг вь обращеніи. Благодарность свою они вира- 
жали даже сг какнмг-то милимг для меня упрекомь: Тільки се 
й тво^, що ти своєю рукдю подаси, а то все не тво^. Ви- 
дите, какг у нашвго народа актг душевной діятельности отді- 
ляется отг матеріала, которий употребленг для зтого акта! Не- 
вольно приходить на мисль, во что оцінилг Христось чашу води 
холодной. Не смотря на то, что ні житейскихь счетахь за вещн 
она не стбить и самой дробной единици матеріи,-вг областн 
духа онь ділаеть незабвеннимь діломг актг употребленія зтой • 
матерій. Украннской народг, относясь кг міру вещей и явленій 
жизни непосредственно, безь той искусственности, которая у насг 
часто видается за усовершенствованіе жизни,- сохраниль простой, 
здоровий взглядь на исторію, на народное право, на достоинство 
личности человіческой и на многое, о чемь приходится намь 
споритБ сь ученими и неученими кабинетними людьми. Само 
собою разуміется, что не всі простолюдини и даже не очень 
многіе простолюдини могуть служить намь предстателями того, 
что ми назив»ем-ь истинно украинскою народностію. Но вь томь' 
то и подвигь народоизученія, чтоби отличать главное оть второ- 
степеннаго, общее оі-ь частнаго, постоянное оть случайнаго, вну- 
треннее, са.мородное оть внішняго, пришлаго, самобитное, перво- 
начальное оть наброшеннаго извні, подражательнаго, искаженнаго. 

12.— Стр. 122, ст. 11. 

Наші бждли піддирали, 

Вь печатающихся нині Археографи ческою Коммиссіею Ак- 
тахь Западной и Южной Россіи часто идеть діло о заграблен- 
нихь или опустошеннихь пасікахь. Зто локазиваеть, что вь 
ХУП столітіи пасіки составляли еще одну изь главційшихь 
статей сельскаго хозяйства и промишленности. А Лптопись 
Самовидца (стр. 7) иронически виводить изь подобнихь грабе- 
жей даже причину войнь Богдана Хмельницкого: „...натрапили 
(сказано вь ней) на чоловіка на одного, у которого одняли па- 
сіку, которая всій землі Польской начинила біди, а тимь спосо- 



1 . 



іі*' 






36 



бомь...." (и начинается пов'бсть о самихг войнахг). Кстати обращу 
вниманіе читателей-спеціалистовг на темное місто вг современ- 
ной рукоинси одного шляхтича (приведенной мною вг приміча- 
ніяхі кі. Дунайской Думгь), указивающее на какой-то неиз- 
вістний намь грабежг подстаростія Чаплинскаго: А со оісо\у- 
вкісЬ 2(1оЬус2у ^е(іпа Ьесгка Гапіо\у гаЬііусЬ щіеіа. ко2ако\уі 
(очевидно, зтотг козакг — Хмельницкій) ой зейпе^о Укгаіпие^-о 
Ройзіагозсіе^б, (ііа кіогеу зіо Ьесгек кг\уіе зсШасЬескіеу \ру1е- 
^аіо 8І^... 

13.— Стр. 122, ст. 13 и 14. 

Біднйли нась постдями, 
Харчуваннямь. напоями. 

Вг увиверсал* своемг гегманг Острянинг {Записки о 
Южной Руси, II, 297) жалуется всему народу, что начальникь 
квартировавшихг вг Острі жолнеровг, Геродовскій, требоврг 
отг его отца доставлять для его, Геродовскаго, собакг ежемісячно 
по три ведра творогу и по ведру масла, не говоря ужг о "томг, 
что остерскіе козаки и міщане поставляли для корму самимь 
иостояльцамг. Изг зтого можно заключить, сг какимг горькимг. 
чувствомг должна била вдова Обуха вспоминать о своей без- 
защитности послі неудачной войни гетмана Острянина. Самий 
стихг: Харчуваннямь. напоями, взятг изг Лгьтописи Самовидца 
(стр. 11), гд* говорится, что вг началі войнг Хмельницкаго 
міщане должни били вступать вг козаки, чтоби освободиться 
„отг побоевг, напоевь и кормовг незвьічайнихг". 

14.— Стр. 122, ст. 21. 

Якь ви вь полі стали дрця, 

Вираженіе стати дрця употребительно у черноморскихг 

І байдачниковг. Зто значитг— повернуть байдакг противг вітру. 

Лоставь дрця! говорять они другь другу вг извістномг случаі 

Стати лукга- почти то же, что и стати цапа, т. є. воспро- 

тивиться какой-нибудь силі. 



87 

15.— Стр. 128, ст. 8. 

Самі слізми обливались. 
См. 12-е прим, кг Дунайской Думп>. 

16.— Стр. 123, ст. 24. 

Медомь. пьянимь-чдломь. 

Медг подг названіемг пьян^-чолб упоминается ві извіст- 
ной думі о Ганжі Андибері. 

17.-^Стр. 126, ст. ЗО. 

Мито зь людей брали. 

Митомг називалась пошлина сг провознихг товаровг и 
сгістнихг припасовг, которую брали на заставі при переправі 
черезг ріку, при вгізді вг городг и т. п. Вг Украйні, при не- 
ограниченномг господстві Жидовг-арендаторовг, подг видомг 
мита, брались народа везді, гді нн вздумается— бивало арендатору, 
00 всего, сг чего вздумается, и столько, сколько вздумается. До 
какой степени возмутителенг билг зтотг грабежг, можно судить 
- изг того, что народг воспівалг его.ві своихг думахг, наравні 
; сг кровопролитними битвами и другими своими торжествами и 

страданіями: 

Да брили мйто-промйто: 
Одг возовбго 
По півг-аолотбго. 
Одг цішого пішенйці по три д^нежки мита бр&ли, 
Одг неборака стйрця 
' Брили кури да гійца, 

■ Да ищб (Жидг) пит6,е: 
„Ци нем^. кбтику, сце цогб?' 

18.— Стр. 127, ст. 11—14. 

Ще недавно по три кдрчми 
Стояло на милі 



38 



39 



И щоглами одзначались 
Високі могили. 

Кобзарь Андрей Шуть сохранилг вг своей памяти вірную 
картину безобразной жадности пановг польскихт., которьіе давали 
волю свомг арендаторамь вижимать изі народа посліднюю де- 
нежку. Онь п^лг мні: 

Якь одг Кумівщини да до Хмельнйщини... 
У землі кралевській добрй не було 

Якь Жиди-рандарі 
Всі шляхи козацькі зарандовали, 

Що на одній МЇІЛІ 
Да по три шинкіі становили. 
Становили ШИНКІІ. по долйнах-ь, 
Звбдили щбгли по висбкихг могйлахі. ... 

19.— Стр. 127, ст. ЗО. 

Иодражаніе народной пісні-веснянк*: 

Мала нічка Петрівочка — 

Не виспалася ніша дівочка, 

По горі ходила, 

Тонку біль білила, , 

Изь тиею біллю говорила: 

„Ой беле жг моя та тоненькая! <^ 

За когб пійду я молоденькая? 

Якг я пі йду за нелвбба, 

То я теб§, беле, у чорні почту, 

То я тебе, бйле, у будень зношу. 

Ой якь я пійду та за милого. 

То я тйбе, ббле, у білі почту, 

То я тебб, беле, у свито зношу ". 

20.— Стр. 129, ст. 20, 

Вь-старину очень часто отець семейства, устроивши домаш- 
ній бить д*тей, оканчиваль жизнь вь уединенной пасік*, куда 



■ 



ему обикновенно доставляли пищу младшія д'Ьти, внучата, а так- 
же и старушка-жена, оставленная имь для кроткаго руководства 
молодой семьи. Вь зтомь видань народний практическій разумь. 
Старику-отцу мудрено било би сохранить достоинство своє вь 
домі, гді молодая сила требуеть простора и той свободи лич- 
ности, на которой основивается ділимость семействь вь Украйні. 
Напротивь, старушка-мать, непривьікшая кь власти подь влади- 
чествомь мужа, легко подчинится вь главнихь частяхь хозяйства 
господству молодого домовладики, а для дітей его н для руко- 
водства молодой жени она необходима. Я видаль пасічниковь, вь 
роді Гуни и Мороза. Пасіка у такихь стариковь дійствительно 
превращается вь молитвенную пустинь. На нихь смотрять, какь 
на отшельниковь, какь на людей святихь. Тишина уединенія, 
отсутствіе житейской сумотохи вь хозяйстві пасічника, свіжесть 
окружающихь его травь, котория должни, для самихь пчель, 
изобиловать цвітами, и, наконець, таинственное жужжаніе роовь, 
которими онь править, подь покровительствомь святого Зосими, — 
все зто вмісті производить на посітителя то впечатлініе, 
какое, безь сомнінія, производили первобьітние славянскіе храми. 
Когда прошла по Украйні велика руїна я все превратилось вь 
развалини, чтб говорило о шляхетстві и покровительствуемомь 
шляхтою католическомь и полу-католическомь духовенстві, — 
старикамь-отцамь било естественно заступить місто духовнихь 
наставниковь народа. Я знаю одно село, обливаемое наїїрбвесні 
водою такимь образомь, что вь світлий праздникь ніть возмож- 
ности добраться до какой-нибудь церкви вь сосідстві для освя- 
щеній пасхи. Вь заміну зтого, неграмотние старики собирають 
народь подь откритимь небомь и говорять публично о Христі 
и его ученій, какь слишали оть своихь дідовь. На всіхь зтихь 
даннихь основани стихи мои: 

Нехйй Богу будуть хрімомь 
Пасіки-пустйні. 

Даліе, вь позмі, сліду еть изображеніе старнков-ь, сида- 
щихь на пбкуті подь образами. ІГочти слово вь слово я слишадь 
4-й и 5-й куплети ПІ-ей строфи моей изь усть дівушки-козачки, 



^'? 



(II 



40 



разсказнвавшеГі намь вг Петербург*, сь сердечним'ь умиленіемь, 
какг у них'ь по ііраздникамь украшается хата присутствіемг 
почтеннихг сельскихг патріарховх. Чувство старческой красоти 
доступно нашему народу, какг и чувство красоти юношеской. 

21.— Стр. 130, ст. 26 и 27. 

Розмова нонами 
Зь німими стінами; 

Народная пісня такт, изображаеть подобное одиночество: 

Ой пійду я до кімнати 

Постілоньки слй,ти. 
Постіль біла, стіна німа, — 

Ні сь кімь розмовліїти. 

22.— Стр. 132, ст. 10. 

Добьемдся до Варшави, 

Вг зтомг смислі ніть преувеличенія. Уже во времена Кумей- 

!>вщнни польскіе магнати виражали своє негодованіе на вмсо- 

коміріе козацкое. Идеи завоеванія у казаковг не било, такі. 

какг они чуждались обладанія людьми, но у нихг всегда било 

істремленіе ниспровергнуть существовавшій вг Польскомг госу- 

,дарств* порядокь и попраті шдяхетскія неправди, какь назива- 

.ш они всі ті тенденцій, сь которими и вь йаше время аристо- 

ісратическіе представители Польпін виступають на поприще по- 

.іитической пропаганди. Вспомним'ь угрози Богдана Хмельницка- 

вь переговорахь сь польскими послами. Его річь не била 

іьяною импроиизаціею: онь висказиваль то, о чемь, безь сомні- 

ия, мечтали Морозенки, Вогуни и пр. 

23,— Стр. 132, ст. 84. 

9тогь куплеть заимствовань изь народной ііісни: 

ІЦо ти, милий, думаешь-гадйешь? 
М&будь мене покинути маешь. 



41 



24.— Стр. 133, ст. 13 и 14. 

Будешь кровь ворбжу. 
Изь піскдмь мішати, 

Вь народной думі Хмельницкій говорить козакамь: 

Ой козаки, діти, дрУаі!' 

Дббре ви дбаєте, 

Ляхівь побиваєте, 
Кровь іхь Лгідську у пблі 
Зь жбвтимь піскбмь міш&йте., 

25.— Стр. 135, ст. 11 и 12. . 

Буде битись вь сиру зімлю 
Старенькая мати; 

Вь народной пісні козаки говорять матери украинскаго 
Ахиллеса: 

Не плачь, не плапь, Морозйхо, 
У сиру зймлю не бийся... 

26.— Стр. 136, ст. 15 и 16. 

Заспівае-заридае 
Уся Украіна. 

Народная пісня о Морозенкі начинается такь: 

Ой Морбзе, Морезйньку, 
Ой ти славний козйче! 
За тббою, Морозеньку, 
Усії Украіна плйче. 

Намекнувь на извістний по піснямь копець Мордзенка, я 
оканчиваю зтимь свою позму. Жизнь зтого любимаго героя 
Украинской старини представляеть богатую тему для зпоса: онь 
попаль вь плінь Полякамь и биль викуплень матерью, которая 
продала для зтого не только домашній скоть, но и всю воєнную 
добичу мужа и сина; потомь онь отиграль всю трагедію Хмель- 



42 

ницкаго и, посі* Жванецкой битви, очутился вь плііну у Та- 
тарі, которьіе вирізали ему у него живое сердце. 

Вони жт, 6г6 ані сікли, 

Ні вг чверті рубили, 
Тільки аг бго молодбго 

Живьбмі сйрце ВЗІІЛИ. 

Все 9Т0 очепь завлекательно для позта; но Морозенко изві- 
стенг намг иочти по однімї. только піснямг народнимг. Сно- 
вать позту по 9Т0Й радужной основі значило би— соперничать 
СІ народною музою, чаго я никому не посовітую. Другеє діло— 
заимствовать отг нея цвіти и краски. ГІритомь же моим-ь на- 
міреніемг било — представить козаковг послі войни, или вг 
промежуткахг военнихь походовь, дома Вг лиці Обушихи я 
хотілг показать, какихг женщинг создавала наша кровавая 
исторія (вспомнивг осаду Трилісг и разореніе Буши), а вг лиці 
Настуси— какг тяжело падали на ніжное, полное любви и стра- 
стн женское сердце необходимия условія боевой козацкой жизни. 
Какови били козаки вні хуторскихг захолустьевг свонхг, зтихг 
гфіютовг позтическихг преданій, пісенг и врожденной мечтатель- 
ности украинскаго характера,— зто изображеио мною вг другой, 
большой позмі: Великі Проводи, которую Основа начнетг пе- 
чатать сг январьской книжки 1862 года. 

27.--Стр. 136, ст. 28 и 29. , 

Усміхнетця, брате. 
Заплакана Мати, 

Изг посланій Шевченка: * 

Обниміте жг, брати мо'і 

Найменшого брата, 
Нехйй Мй,ти усміхнетця. 

Заплакана Мити! 



Изь „Досвитокь^^ изданін 1899 года. Ся позма виображуе 
1648 рнкг. У сбму н вг дальшихг рокахг Татари важили в'е- 



43 



лико у тій козацькій слави, що стала нашою неславою. Авторови 
очи не бачили слона вг Хмельницького кунсткамери. Украйинсь- 
ку справу поставлено тоди такг: або паньскимг добромг живи- 
тись, або вг татарськихг ликахг до Крими прямувати. Вели- 
кодушнихг и праведнихг людей всегда и всюди бувало бмаль. 
Звидкнля жг було йимг набратись на Вкрайини, щобг перева- 
жити татаро-козацьки загони? 

Авторг теперг вбачає критичний свій поступь оного часу 
у тому, що вже не малювавг панськойи та жи;^ивсі.койн наруги 
зг благочестивойи вири. Ему вже й тоди було ясно, що коли 
козаки такг часто важились на кривавихг терез&хг ивг десят- 
ками тисячг коронно-панськаго війська, покрепл^цного нимецькою 
пихотою й инженеріею, то не могли бг и одного тижня втйрпи- 
ти, щобь який-ся тамг жидг-рандарь „на славній Украйини" 
не дозволявг козикови й мужикови церкву одчинити, дитину 
охрестити або молодихг одружити, якг виспивували а роаіегіогі 
Хмельничане, на втиху нашимг сучаснимг историкамг. 

Та й безг ціейи слипойн хиби, гиркою ироніею здаються 
теперг таки слова, яеь оце: 

Та не всихі насі хижа сила 

Людойидствомг застрашила, 

Не всимг очи заслинила, ' 

Не задавить тому серця, 

Чий ридг зг давности ведеться. 

Хто якг пташка зг клитки рветься. 

Чия кривг лилась и льлеться 

За Вкрай нське щастя-долю, 

За святу народню волю. 

Або: Вг кого срибло, вг кого злбто 
Та шляхецькійн клейноти, 
А вг насг правда, права воля — 
Найлюбійша вг свити доля . . . и дали. 



Або: Ой що насг по-вовчи рвали, 
Вовчимг слидомг повтикали 



-й? 



і^ 
ц 



44 



Вже жь то правда поробила, 

Наша предкивськая сила.... ' 

Або: Ой наші риді ведеться здавна, 
Наша слава здавна славна; 
Наша правда здавна права 

«Чиста славна наша слава! 
Вг одному мисци авторі дає козакамь таке говорити- що 
вони поперербблюютг у церкви костбльни руйини. Се нагадує 
той фанатизм'ь, которимх дихали, вг свою чергу, протестанти 
подужавши папистив-ь и забувши, що вони ведут-ь свій риді 
видг прославленнихь „Друзивь Свита". Ми знаємо, якг широко 
1 1 освитили людській розумь благочестиви або православни церкви 
^ поперероблевани на католицьки костели.... Чи то пидг татаро- 
козацькою шаблею засияло бт, свитло ширше, нижь пид-ь римсько- 
шляхецькою? О Ка.іьвине! Кальвине! о Сервете, Серветеї Запсіа 
8ішр1ісіІа8", тай годи! • " 



Стр. 135. 



Брату Тарасови. 



Изь .Дбсвитокь' изданія 1899 г. Ще вь 1846 роци стався 
бувг спасенний зйдумг. оппертий на готова гроши, вирвати ге- 
ніального кобзаря зь того ретроградного гурту, щр опав-ь бго 
мові, духи тьми, псуючи 'бму и добрий розум-ь, н здоровья' 
Дурна, вельми потужна лапа придавила насг обохі. надовго 
Вже тилькц недбгарокг Шевченкового таланта вернувся зь Азі- 
яччини и на недбгарокг накинулись люде, що тильки вмили 
потурати хьібамі. позта. Хоть и вчащавг Шевченко до нашого 
куреня, та не переважали ми шкодливойн принади. 



Стр. 137. 



Гоголь и Ворона. 



Прошу редакцію приложить кь Основп, басню: Гоголь и 

Ворона, вг вид* извіщенія о приготовляемомь кт. изданію сбор- 

^ник* моихь стихотвореній. Украинское слово, по моєму глубоко- 



45 



му уб*жденію, способно проявить себя со временемг во всЬхг 
родахг и видахг стиховг и прозц. Надіюсь, что читатели уви- 
дятг зто отчасти и вь моемг сборникЬ, изь котораго заимство- 
вана предлагаемая басня. Само діло убідить вь зтомь, — и мо- 
жеть бить, скоро — нашихь антиподовь, которихь День для нась 
Ночь, которие пророчески рішають вопроси жизни и сміло 
утверждають, что наше слово способно кь тому-то, и не способно 
кь тому-то. Надіюсь также, что другів писатели украинскіе под- 
держать мою мисль новими произведеніями; что явятся новие 
позти сь новими силами и новими, еще несуществующими для 
нась средствами язика, такь мало покамість разработаннаго. 



Давнє горе. 

1.— Стр. 138, ст. 15. 

У пісні співають: 

Чомь ти, Дун6,й ставь такь смутень, 
Ставь такь смутень, калом^тень? 
Ой щ6 жь, Дунйй, тйбе збило? 
А чи галочки чорнбнькі, 
Чи кбники воронйнькі. 
Чи козаки молодйнькі? 

2.— Стр. 139, ст. 5. 

Зиндвать (Суіізиз аизігіасиз Ь., ракитникь луговой, ште- 
белюнь, Раїїаз). Ніякймь плуго^иь зиновати не вйкоренишь. 
Пбле, де порослб. зіновать, вваж&ють за пропбще. 

Чумацькі діти. 

1.— Стр. 142, ст. 16. 

Комйшники були розбишаки степові зь утікачівь п&нсь- 
кихь и всіїкихь йншихь. Нарбдь бувь уббгий, бо не зь добр& 
кйдавь рідне селб и с^мью, та й жорстокий, бо, натерпівшись 
лиха, не вваж&вь и на чужб гбре. Прочит&ти мбжна про нихь 
у Запискахь о Южной Руси, І, 75 и 157. 



,» 


ао 


* 


(а 


.і 

"'V 


і^ 


•й 


кі 


і»;; 


кЬ 


41 


ц 


41 


1?5 



І 



46 
2.— Стр. 143, ст. 14. 

Гайдабура-і^ жг, що й гайдамака, тільки ще гірше- 
щось жорстоке, хиже и зовсімь дике. Жінка, що знйла однб 
лихо за чоловікомь-розбнш^кою, зложила, зг гбря пісню: 

Заколи я свинй б/ру 

Помин&ти гайдабуру... 

Ьа^о т১іоге. 

1.— Стр. 144, ст. 13. 
У пісні співйють: • 

По йлнці хбжу, 
Та й не нахожуся; 
Дивлвбсь, де родина, 
Та й не надивлйся. 

Святиня. 

1.— Стр. 150, ст. 27. 

Изь запорозької пісні: 

Струни моі, струни золотйі '* 

Зайгр4йте міні стиха... 

ВеліГкІ проводи. 

1.— Стр. 154, ст. 25. 

Чи, то Хмельничане, 
Автору не случилось, В1. изустньїхь преданіяхг народа 
слишать слова Хмельничане; но что оно существовало, доказа- 
тельствомі. тому могутт. служить слідующія слова Рудавскаш 
(при описаній Збаражской осадм): 2а піші (за плінньїмн Поля- 
ками, привязанньїми кг жердямг) ро8и^Vа1і зі^ г^оіпа бо ^^'а^о^V 
пакзгІаН хуогб^ г козаюі, піезІусЬапе тасЬіпу (іге^упіапе, ;у 
кІбгусЬ 81^ кгуїі паі;урга№піеі8і 2С1ітіе1піс2ап.(НІ8І. Роїзка, 



47 - 

2.— Стр. 155, ст. 24. 

Сидить пишний князь Еріма 

Еремою називали козаки князя Іеремію Вишневецкаго-Ко- 
рибута, которому, принадлежала^ большая часть восточной Укра- 
йни, по лівую сторону Дніпра, кром* множества иміній В'ь за- 
падной Украйні и Червоной Руси. 9то билі самий знергическій 
защитникь пановг противг козачества, самий искусний полко- 
водецг между шляхтою, самий жестокосердий тирані, относи- 
тельно побіжденнихі и захваченнихт. вг плінь, н вь то же 
время одннт. изь образованнійшихг людей между магнатами 
Польскаго государства. Отрекшись отг наслідственной греческой 
віри, онг служилі римскому католичеству ст. такимг фанатиз- 
момг, какг-будто всі пани и кардинали, сколько ихг ни било, 
вдохнули вг него свою душу. Украинско-католическая аристокра- 
тія до сихь порг гордится Іереміею Вишневецкимь; Украинскій 
народі до сихг порі вспоминаегь его имя сь ужасомг и отвра- 
щеніемг; государственники удйвляются его великодушному само- 
отверженію для поддержанія цілости Річи Посполитой; гума- 
ннсти презираютг его анергію. 

3. — Стр. 155. ст. 25. 

На тісдвімь ^анку. 

По разсказамг Големббвскаго и других-ь антикваріевг, старо- 
світскіе дворяпе строили свои дома такимг образомь, чтоби изг 
сіней, изь піддашья, или ст. §анка можно бьіло видіть все до- 
машнєє хозяйство. Сидя на §анкгь, пані ділаль всі распоряже- 
нія на счетг охоти, рибной ловли, посівовь и сбора хліба, за- 
щити своихь границь оть сосіднихь нановь, чиниль судь и 
расправу своимь дворянамь, т. є. шляхті, служившей при его 
дворі, или, какь виражались тогда, находившейся вь дворской 
или дворянской службі, изрекаль кару нераднвимь или прови- 
нившимся подданнимь (крестьянамь), ділать смотрь надвор- 
нимь хоругвямь, или ротамь козаковь, панцирникові, драгунь, 
гусарі и т. п. и пироваль сь гостями. Внутроннихь комнать вь 






■ > -Л' 



Щи 



48 



старину било гораздо меньше, чімт. вг наше время. Гости н 
домашніе мужчини обідали, играли, танцовали и спали большею 
частію вг наружнихг частяхг дома, подг навісами и подт. от- 
критимг небомь. Позтому-то авторь виводитг Іеремію Вишне- 
вецЕаго на сцену не внутри, а в'н* его палать, которие чита- 
тель не долженг воображать ни очень обширними, ни очень 
роскошними. Разсчази літописцеві о сотняхь тисячг панскихг 
возовг, наполненнихь сребром-ь, одеждами и мебелью, покази- 
ваютг, что вг тотг вікг, исполненний набЬговг и пожаров-ь, 
цінния прннадлежности пишной панской жизни заключались вг 
разнаго рода движимости. Оттого-то панско-козацкія войни унесли 
СІ собою почти всі сліди магнатской жизни вг Украйні, — жизни, 
не уступавшей биту западнихг властелиновг черни, ни вг рос- 
коши, ни вг разнообразіи забавг и наслажденій. ІІопировали 
старинние украинскіе пани, нашуміли на весь мірг, разлили 
ріки шляхетской и козацкой крони, и оставили послі себя только 
. богатство воспоминаній, вг услажденіе спокойнаго позтическаго 
І созерцанія и вг безконечную скорбь каждой благородной души. 

4.— Стр. 157, ст. 21—24. 

Дамб тобі крулевщйзну 

У Липовімь Брбді, 
И будешь та. зь ласки сійму, 

Шляхтцнь на загрдді. 

11 Привилегіи шляхетства били такг велики вг Польскомг 
Ьударстві, что висшей награди не возможно било и придумать 
|і храбраго воина. Даже и во время упадка политической поль- 
ой системи, многіе старшини козацкіе . обезпечивали себя, на 
Івсякій случай, шляхецкимг достоинствомг, сг которимг прята- 
ілись отг войсковой козацкой черни и людей, преданнихг націо- 
|кальному ділу искренно. Нобилитація сопровождалась пожалова- 
Ініемг крулевщйзни, или имінія, считавшагося королевскимг. 
рти крулевщйзни били часто только номинальния, потому что 
ладілялись нобилитованнимг козацкимг старшинамг изг земель, 
іавно потеряннихг Річью Посполитою. Такг Самкб или Самчйн- 



^ 



о 



49 

ко получилг, на сеймі 1659 г., нобилитацію н вг пожизненное 
владініе имініе Березани, См. Уоіцтіпа Ьедит. томг IV, стр. 651 
(по изданію 1859, стр. 304): Маі^с V (ігівіе гусегекіт гаїесопеео 
^акіта Зашсгепка 2 луоузка 2арого8кіеєо, опе^о йо Іуіиіи у рге- 
гоуаіу^у 82ІасЬескіеу рггуризгсгату, у ргауАуіІеу Іак па поЬІІіІа- 
Ііі^, іако па {Іоіулуосів Вегегапу, опети йапу, арргоЬиіету. Такг 
нобилиговани вг том-ь яіе году: войсвовий суді,н Самуилг Заруд- 
ний, сь пожалованіемг иміній: Капустной, Долини, Дорековецг и 
Чергова; Василій Золотаренко, гусегг г \Vоу8ка йарогозкіе^о, сг 
. переименованіемг вг Золотаревскаго, и многіе другів, которихг 
имена потемки ихь, Украинци, найдутг вг Уоїишіпа Ье^ию. 
Замічательно, что самн они таили жалованния королевскія гра- 
моти от-ь козаковг., а впослідствіи ихг наслідники окривали 
ихг козацкіе подвиги отг шляхти. Польскій истррикт, Нісецкій, 
опасаясь оскорбить роднихг Григорія Гуляницкаго, награжденна- 
. го, вь 1659 году, Носовкою и Киселевкою (нікогда панскою доби- 
че'ю рода Киселей), утаилг, не взирая иа літописи и уоїишіпа 
Ье^чіп. что Гуляницкій билг козацкимг полковнакомь, назвалг 
аго ротмитромь и приписалі кг орто-польскому роду Уляниц- 
кихг (рм. т. IV. стр. 435), произшед'шему, конечно, отг какой- 
иибудь Украинки і/ляньї. 

.,5,т-Стр. 159, ст. 3-й 4. 

Уродила мати— 
Яі<ь намалювала. 

Вг народной пісні поется: 

Уродіїла менй м&ти — 
Якг намалювкза. 
Далі мені ща,стя-дблю, 
Щобг я панувала. 

6.— Стр. 159 ст, 5 н 6. - 

Якь вйідешь збройно 

Грянйчить грянйці, 

Вираженіе грянйчитись или грянйчити грянйцю обравова- 

лось вг то время, когда украинскіе пани увеличивали свои влйді- 

нія на счегь сиоихг сосідей, подобно монархамг. Кйкг вто било 

возможно ділать, читатель увидитг изг 9-ш примічанія кг Ду- 

4 



50 

найской Думгь. Предавія о войнахь пановг между собою собра- 
ньі, кг сожалЬиію, вг небольшомь количестві, изі устг народа и 
напечатаньї вг 1 томі Записокь о Южной Руси. Авторі, во время 
пребьіванія своего на служб* вь Кіеві, получнлг огь почтенн*й- 
шаго, нині уже покойнаго, старичка Валентія Росцишевскаго, 
владілща села Липоваго, весьма интереснш бумаги ХГІІ віка 
о пограничнихт, войнахг Адама Киселя сг Песочинскимг; но ' 
копія сг нихг погибла у него, вь 1847 году, вміст* со многимн 
другими бумагами, по извістному случаю. 
К. 7.— Стр. 159, ст. 29 и ЗО. 

^т Ой бье-розбивае 

К Щука-рйба ряску: 

шт Не вважає Гблка 

На дівбчу ласку. 
Вг народной пісні: 

Ой одбйла щука-риба 

Одг берега риску: 
Утерйла відг милого 

Вірне слово й лиску. 
8.— Стр. 160, ст. 9 — 11. 

Пішла-повилася 
Зь Лубйнь крутоярихь 
Дорбга розлдга... 
Вг народной пісні: ■ . 

Ой изг Лубйнь до Хорбля 
Дорбга розлбга. 
9,— Стр. 161, ст. 16 и 17. 

Ой буде розмбва, 
Гарматняя рада. 

Поляки говорять: іеіакпе гас^в. См. Раті^іпікі Разка, стр. 
130. Ла іег 2го2итіа^^82у, іе іи Іи4 роког^ піс піе ^V8к6^ату, 
аіе гасіаші геїагпеті пайгаЬіаб ІггеЬа. ^акет Іггушуа} оЬисЬ 
\у г^касИ, іак ^о Ш хагаг піт тоспо ргге4е&па1ет ^ ріегаі 
іб щ&і\ роД }аїу^. ' 

10.— Стр. 166, ст. 7, 

Кінь вороний, самь молодий,— 



51 



Вь народной пісні: 

ІСінь вороний, самь молодйП, 
Та ще й не женився. 

11.— Стр. 169, ст. 24 и 25. 

Не зь одниі буди 

Повтікали люде. 

Будами називались заводи для виділкн поташа. Иаь сти- 
ховь іероманаха Климентія, жившаго во времена Мазепи: 

Да тгіе будники вь н&шой землі бувйють, 

що пбташь Туркамь сукна фарбовй,ть вироблюють — 

ми знаемь, что буди доставляли матеріаль для заграничной рп- 
боти. Видно, зтоть промисель доставлядь панамь значительния 
вигоди, если Адамь Кисель, исправляя должность полномочнаго 
посла вь Москву, випросиль для себя лично у царя Алексія 
Михайловича на семь літь позволеніе ,жечь золу и ділать по- 
тать на трехь старихь будахь" ьь Трубчевскомь уізді и ик 
двухь вь Недригайлові, „вг дикомь черномь лісу", какь зто 
намь извістно изь такь називаемихь Малороссійскихь дгьль 
Московскаго архива иностр. діль (связка подь № З, 1648, марта 
8, л. 18). (1). 

12.— Стр. 170, ст. 14. 

И хиже рандарство. 

Жадность арендарей вошла вь предмети народнаго пісно- 
пінія. Лучшая дума о нихь яапечатана вь 1-мь томі Записокь 
о Юж:ной Руси. Обь ожесточенін протипь нихь народа Лгьто- 
пись Самовидца (стр. 7) говорить такь: „...сами державци на 
Украйні не мешкали, тилько урядь держали, и такь о кривдахь 
посполитихь людей мало знали, альбо, любо " (хотя) н знали 



II 






*) 9ти д^ла пвчатаются вт. настоящев времн и вскор'Ь вийдуть. 

4» 



52 

толькії, заслЬплени будучи подаркими оті старосїь и Жидовг- 
арандареіі, же того не могли узнати, же ихг же саломг по ихь 
,ісе шкур* и мажуть, сг ихт, подданнмхг видравши, оньїмг да- 
руютг, що и самому пану вольно бн узяти у своего подданного 
и не такг би подданний его жалковавь; ато леда-шевлюга, леда- 
Жидг богатится, по килька цуговт. коней справляетг, вілмиш- 
ляючи чннши великіе. поволовщини, дуди, мЬрочкй, бсисіт,, мі- 
рочки сухіе, зг жорновг плату и иное..." 

13.— Стр. 170, ст. 22—27.' 

Нехай побиває 

Вороженьківь наиіихь 
Всегосвітняя поздра. 

Що по всбму світу. 

По всіхь дббрихь людяхь 
Ходить изь двора до двора. 

• Вг народной пісн* о Наливайки: 

Не такйе ище бь лііхо, 

Як'ь т4я позбра. 
Що ходить по білу світу 

Зт. двбра да до двбра. 

14.— Стр. 171 ст. 1 и 2. 

Ой нехай же тебе 
Божий Синь намнджить. 
Вь народной п*сн'6: 

Ой колйбг же тогб 
Божий Синь намнбживь. 
Хто щііриі лйбощі 
На сей свігь пролбживь! 
15.— Стр. 171, ст. 13—15. 

Коли жь не побачу 
Козацького війська 
Підь білою корогвбю. 



1 




■ 



53 



О томь, что у козаковь била білая хоругвь, сохранилось 
извістіе у Окольскаго (В у а г и у з 2, зіг. 69): Когасу \уе Іггесії 
Іузігісасії, ^га]^с \у сЬаІатоік^, № Ь^Ьпу Ьуцс, 2 с1іог£і^\¥Іаші і 2е 
гпакіет пай зіагзхут р6}ко\Упікіет, Іо ^в8^ рой Ьипсгик, росі рго- 
рогсет Ьіаіут ге (і\уіета о^опаті га^іезгопеті росі згеГоІіиеш 
і сгагпг^ та^іегк^ 2а\уіе820п, згіі рг2есі\¥ Кігітотеі (когда Пав- 
люкг билг разбить, и они покорились панамг подг Кумейками). 

16.— Стр. 172, ст. 5 и 6. 

Мбже, предки умочали 

Вь людській крові руки... 

Заимствовано изг слідующаго вираженій Лп>тописи Само- 
видца (стр. 11): „Рідкій вь той криві на тоть чась рукь сво- 
ихь не умочиль". 

17.— Стр. 172, ст. 11. • , ' 

Зь висдкоі високбсти 

Вь народной пісні: 

Ой літ4в орбль, ой літй,е сизий 
По висбкій високості... 

18,- Стр. 172, ст. 17—20. 

Тимь дворянствомь пишаючись. 
Училася шляхта, 
Якь достаткомь та гондромь 
Переважить брата. 

Поляки находять, что дворская жизнь разливала вь обще- 
стві просвіщеніе, смягчала нрави и проч., но вред'?. одь нея, 
по нашему мнінію, далеко перевішиваль пользу. Шляхта прі- 
учалась жить не по состоянію; пріучалась казаться не тімь, 
ч-Ьмь она била вь разнихь отношеніяхь; пріучалась, чтб нази- 
вается, отличаться, хитрить и сь патрономь и сь его клієнтами, 
проводить время вь забавахь, балагурстві, праздности. Издатедь. 



І 



54 



книги Гурницкаго: В\^ог^2апіп Роїакі, говоритт. вь пре- 
дисловін: „... зкого кагйу піетаї згІасЬсіс роІгхеЬо'И'а'і Ьус (і\?ог- 
гапіпет, каісіе^о Іеі, угейів щтл^т бл^сгезпусЬ, ^іппу Ьуіу 
гйоЬіс іе ргаутіоіу, ^акіеті ббспіскі з^е^о йтіроггапіпа гсІоЬі. А 
между тІАіг и сквозь книгу Гурницкаго, вь которой онг старался 
скрасить дворскую службу и виставить вс* лучшія ея сторони, 
проглядиваетг печальная игра вг надменность и услужлнвость, 
проглядиваетг деморализующая пустота дворской жизни и жалкое 
тщеславіе такими вещами, которихть слідовало би стидиться. 
,во))ская жизнь отдЬляла шляхту огь народа непереходимою чер- 
гою и творила посреди народа другой народг, народг болтливихг 
[армоідовг, сліпихг и глухихг к-ь страданіямь темной, черно- 
іабочей масси. Таково общее впечатлініе, производимое на Укра- 
інца нашего времени весьма интересною книгою Гурницкаго. 
Ісли почти каждий шляхтичг (каг(3у піетаї згІасЬсіс) вт. старой 
Польші должень билі. пройти ату школу дворской жизни, то 
становится понятнимг, почему польское дворянство, говоря во- 
обще, является уже при Ян* Казимирі такимг жалкимт, граж- 
данскимг обществомг, и почему оно такі глубоко всосало вг 
своя аристократическіе предразсудки, что и послі паденія Поль- 
ши всб еще любуется тімт, порядком!, вещей, оть котораго она 
пала. Справедливо говориль на сейм* Скарга: 2ІЄ рга'И'о ^огьге 
ІЄ8І піііі Іугап пазгоізгу, Ьо у^Щ Іугап осішіепіб зі^, аЬо па- 
ш6\уіс, аЬо итггес тоіе, і ^е&о 1;угапзі\¥0 изіа]е; аіе гіе рга^о 

2а^Vгау Іг'йга, гшіі^ гаЬуа, і згкосіч сгупі ^ако 1е№ і Ьезіуа 

піегогигапа, кібга пат6\уі6 зі^ піе й&, аі і^ гаЬіб і итоггуб! 
(Кагані а 8е^толVе, зіг. 97). 

19.— Стр. 172, ст. 27 и 28. 

Старші вг війську, самовладні 
На сеймовій раді. 

Рудавскій: .... іппі... риЬІісгпуш ^гозгет ^укагтіепі, гЬи- 
аотеа^згу рг2егеп рої^^^ 8\Vоіе^ гоагіпу, туупіезіепі пай рогіот 
ргу\гаІпус1і озбЬ, гу\та1І2чгісу г Кгбівт со йо йауієіпойсі, рагеп 
Іеі^, кИепІаті, Гаксі]аті ^го^пі і 2Ьго]пі, кібс^ ^згузікіе зргат¥у 



І 



о І 






55 

І- паеіпаІЕі ]& па коггуйб ^Іазп^... (Ні зі Роївка, І, 109) 
\Vі^к82а сгч&б таепаЮду, ^згузіко ро&\^^і^са^^сус11(і^а 8Vо^6^ русЬу, 
роті^агу іппегоі зекгеіагаі з\¥ОІе^о 8ато\у1аа2І\уа, оЬ^а\?іопе50 ау 
ітепіи і ро(і рогогега гб^побсі, рггейе^згузікіт зіч І^ка, аіеЬу 
гаівгпіеі82б] Гогіипу оЬу\?аіе1в піе *у1ко піе оіггутаїі па^гбі ой 
К2всгуро8ро1і^6^, аіе піе (1о82Іі па^еі игй^іб^, д^гіеЬу то^іі 2(1о1- 
пойсі 8V0^в окагаб; паіошіазї пакз2Іа}1 ^о^и ігиіпібтйг, роіега^^с 
(іоЬга риЬ1іс2пе, йо -«гагувІкісЬ 8рга\г роко^и і дуо^пу 8^а^а^^ аі^ 
Кгесгуровроіііб] пагаисіс з\?о]в ^угойпе і Ьегйагпе роЮтзІ\¥0. 
(Тамт, ж.е, 110) .... та^пасі, й'йуЬу па 8е^тікасЬ зрг2есі\ріа1 зіч 
•іт ешіп 82ІасЬескі, 2а ротос^ рор1ес2ПІкб\? Ьегріесгпіе то^^ 
дузгувШіе гагаіагу вкібсіс і гтіезгас. 2 Іе^о роллгойи піета піе 
й^уі^Ье^о і піеіукаїпеєо, піе рггерізапеео рга^еш, піе оЬ\?аго\їа- 
пе^о па^§VІ^із2еті ргг'узі^еі, со Ьу и]&6 шодіе щк Іпрівіпусії, а 
пікї 82С2ЄГ2в піе кагсі 2а риЬІісгпе гЬгойпіе, іак іе^о луута^а 
іпіегез зат6^ т^^оіпойсі ■ (Тамь же, стр. 99). 

Скарга вь сеймовой річи: 2іегагасів зі^ г т?іч1кіеті кираті 
^егйпусЬ і ріе82усЬ, іако па V0^п^, иіе па гайч; і иігасасіе Ю, 
сгетЬу зі^ піе таїе '«го^зко исЬомуаб роЦоЬпо то^іо — — Ріегтеїе/ 
8ЄІто\уе зіапо'їУІепів ЬуЬ, ^ако Ьозкіе, піе^ггизгопе і б^і^іе; Ье- 
гаг тос Ігасі, ро^уа^і піе гаа (ВіЬІіоІека Роїзка, 1857, 
2Є32. 1 і 2, зіг. 5-6). Вг проповіди о любви кг отчизні: 8а- 
шійсіе Іуїко зоЬіе іугапаті, &(іу рга\? піе; тіуукопуу?асів, а йо 
зргатуіеаи^ойсі Гаїзгут?^ тл^сіпобсі^ аЬо гасге^ здуа^оіпо&сі^ ргге- 
32ко<іу заші зоЬіе сгупісіе. — -^ Заті ,8оЬіе згкоігісіе і івйеп 
пасі (Іги^іт іугапі^ ро(1по8Ісіе, рга\г піе ехекл?ч^с, а тос рапзка 
Іат, е<І2Ів піе роіггеЬа, кгбс^с (Тамі же, 20). Вь проповіди о 
МопагсЬіе] І Кгоіезі^іе: .... оЬіегапіе ро8Іо\? па 8Є]тікасЬ Іаків 
^е8^: \і. тогпіе^82у а йгоіеізгу сгупі^, со сЬс^: аЬо зіе заші оЬіе- 
га]^, і (1ги(І2у шаіо піе (іо4у\уоІпу зоЬіе іеп игг^іі С2упі^, аЬо 
Іакіе Vуз^аV?іа^£^, кібггу ісЬ шубіош і .рггесігі^тйггічсіи 8Іи4^ (Тамг- 
-. же. 79). 

20.— Стр. 173, ст. 15 и 16. 

Ой якь зь давніхь булд часівь, 
Такь повинно, й бути; 






^' Ш 



■ т 

щ 



І 



ТЧУ 



І 



!»1 



Іі 



56 



Зто стихи подсказаньї автору однимь изг ньін'Ьшних'ь за- 
щитнпковг стараго украинскаго панства. Так Ьуіо і Іак Ьі^сігіе! 
пророчествуегь онг, исполнясь духа польско-украинскихг магна- 
тові, которьіе своє зШи ^ио едва ли проміняли би и на Маго- 
метовг рай. 

21.— Стр. 173, ст. 25—27. 

Закрутилась круто 
Зелена хмелина. 
Звившись на тичину; 

Хмельницкаго часто називали Хмілемг Поляки и Украинци. 
ранился отривокь пісни (см. І т. 'Записокь о Южной Руси), 
ажающен озлобленіе против'ь него народа: 

Бодай Хмбля Хмельницького 
Шрва куля не минула.... 

Народная поззія воспользовалась именемг гетмана, чтоби 
уподоблять завзятость козацкую завиткамг растенія, дающаго 
ііМеду и пиву хмельную силу. 

Чи не той то хміль, що коло тичйнь вгйтця? 
Гей, той то Хмельницький, що сь Ляхами бгйтця. 



Илн: 



еще: 



Чи не той то хміль, хміль. 

Що у пиві грбе? 
Чи не той-то коз&кт. Нечйій, 

Що Ляшківг руб4е? 
Чи не той то хміль, хміль 

Що у пиві кисне? 
Чи не той то коз&к'ь НечАй, 

Що Лйшеньківт. тисне? 

Та ще хміль, та ще. зелененький 
На тичину не звився, 

А вже Палій підг Полтавою 
Изг Швйдом'ь побився. 



І 

і 



57 



. Та ще хміль, та ще зелененький 

Головбкг не схилйвь, 
А вже Палій підг Полтавою 

И Швйдівг побіів'ь. 
Ой хмЄлю жг мій, хмЄлю зелененький! 

Чомг головокь не складаешг? 
Ой либбнь же ти, проклятий Мазйпо, 

Вже изт> ШвЄдомт. накладйешь. 

22.~Стр. 174, ст. 18. 

Усіма сторонами. 

' 9та форма вираженій єсть вг народной п'Ьсн* о Нечаі: 

Я пости вивг сторбженьку 
Усімб. шлях&ми. 

Она сохранилась также и ві» п'Ьсн'Ь о разореніи С-Ьчи: 

Оступили Запорожжя 
Всім& сторонами. 

23. —Стр. 175, ст. 9. 

На возі вд^а риштують. 

Одинь возг, поставленний на другой, обикновенно служип. 
козакамь трибуною для провозглашенія возстанія или похода. 

24.— Стр. 175, ст. 10—12. 

Чого притаїлись 
У нити зь Жидами 
'У склепахь зь мертвяками? 

Козаки во всЬх'ь своихг возстаніяхг пресл'Ьдовали унія- 
товг больше, нежели самихт, католиковг. По войньї казацкія 
принали характерь религіозной борьби только во времена Хмель- . 
ницкаго, которий очень удачно сділалг защиту віри однимь 
изг побужденій народа кг возстанію. Книжная исторія Украйни 
часто вмішиваетг козакоііг вг религіозную борьбу, руководись 



II 

в 
в 
я 

(і 

и 

(і 

во; 
И 

Г; 
аі 
16; 



58 



59 



актами чисто дипломатическими и сказаніями украинскихг літо- 
писцевг, которьіе били или монахи, или воспитанники монаховг. 
Войни козацкія, до разгара Хмельнищини, иміли слишкомь мало 
общаго сг монастирскими интересами, а между тімь в-ь мона- 
стирскихг хроникахг безпрестанно говорится о борьб* козаковг 
за віру. Напримірг, авторг Сказанія откуду козаки Запоро- 
жане, иишетг: „Тогда же ревностію благочестія разжегся ніктс^ 
гетмань Запорожского войска Наливайко", и пр. {Запор. Ста- 
рина, изд. Срезневскимг, часть І,_вип. ІІ-й, стр. 31). Но розве- 
рнвте 2-й томь изданнихт. Броелемг-Пл&теромг РагаіеШік6\¥ 
йо Вгіеіо^ Роїзкіск и читайте, яа стр. 214—219, письмо Нали- 
вайка кт. королю, — ви не найдете вг зтомь акті н« намека на 
ревность благочестія, хотя найдете, описаніе весьма интереснихг 
собитій жизни самого Наливайка и отношеній тогдашняго коза- 
чества Ет. панамг и укранскихг поселянам'ь. Читайте цілин 
кипи современнихт. реляцій, панскихь и козацкихг писемь оть 
1600 года до Хмельницкаго включительно, хранящихся вь С.-Пе- 
тербургскон Публичной Вибліотек*; читайте Акти Южной и 
Западной Россіи, издаваемие Археографическою Коммиссіею. 
Московское правительство, вмішиваясь вг домашнія діла Польши 
подт. видомг покровительства единов'Ьрцев'ь, очень хорошо знало, 
что борьба между козаками и панами идетт. вовсе не за в'Ьру. 
Вт> тогдашнихт. тайнихт. бумагахт. ми находимг, напримірь, 
такой отвітг прі'Ьзжихт. в1> Москву украинскихь монаховь, на 
разспроси боярь: „учинено де ихь Черкасг било лестровихь, по 
королевскому росказанью, шесть тисечь, а прави де королевскіе 
имг давали вг ту пору, какь служба ихг гд4 будетг, на шесть 
тисечь, а бодьше тово .Черкасомг не бить било, а достальнимг 
би указано вг городехг, гді хто похочетг, подг панскимг на- 
чаломг, а самовольникомг де Черкасомг и за Порогами не бить 
било. И он* де Черкаси не похотіли бить подг панскою спра- 
вою и учинилися самовольни по прежнему, и по городом ь^уряд- 
никовг и Ляховг и Жидовг побивали и грабили, и кастели 
пожгли вг городйхг. За то де ихг Черкасг побиваютг Поляки, 
а не за віру". {Дгьла Малоросе, вг Моск. Архиві иностр. ділг. 
1638, связка № 1). Хотя вг воззв^іяхг козацкихг гетмановг и 






попадаются нерідка вираженія: „возстанемг противг нашпхг 
душмановг и враговг віри нашей^, хотя вг жалобахг и пре- 
тензіяхг козацкихг, подававшихся правительству, упоминается 
между прочимг и о вірі; но вг разнихг документах! єсть из- 
вістія, что козаки не довіряли своимг попамг, когда діло шло 
о войні сг панами, что они били враждебно расположени кь 
Украинскимг монастирямг, что монахи и монахинн греко-рус- 
скаго исповіданія, просдишавг издали обг ихг возстаніяхг, бі- 
гали изг Украйни вг Москву со всімг монастирскимг имуще- 
ствомг, и что козаки не разг перерізивали имг дорогу и граби- 
ли ихг никакг не хуже, какг и Татари. Во время Кумейской 
войяи, кг Потоцкому привели схваченнаго подгіздомг стараго 
попа изг Мошенг, Гетман"^ увірялг его, что жизнь его вг беао- 
насностн, и подарилг ему талерг. Ободренний попг обгявилг, 
что вчера онг виділг на ринкі вг Мошнахг пушки, но прибиді 
ли Павлюкг, не знаетг, потому что козаки остерегаются попові 
вг войскі (Вуагуи82 Окоізкіе^о, зіг. 48). Тамг же, на стр. 107: 
^е(іаа Г2ЄС2 піе^гипіоугпа и пісЬ і піе Ьегріесгпа га^вге: (Іо 
\V0^8ка рор6і№ 8\уоіс1і піе рг2ури82С2а]а, а 2а1ет шаіо о Во^и 
тузЦ, аіе ^ако Ьеггсгитпі, ту зііе 8^Vе^ і •«гіе1ко§сі с1и{а^а. Ру- 
кописи С.-Петербургской публичной библіотеви, появясь вг своє 
время вг почати, покажутг, что интереси грекорусской церкви до вре- 
менг Хмельницкаго отстаивадг на сеймахг тол ько пани Украин- 
скіе, но и ті отстаивали больше потому, что, сг подчиненіемг 
грекорусской церкви римскому пані, они лишились би возмож- 
ности, вг качестві світсеихт, людей, вмішиваться вг церковния 
діла; а зто било би для нихг крайнє убиточно, потому что всі 
епископіи, архимандріи, катедри и доходния парафін заміщались 
обикновенно ихг близкими и дальними родственниками. Греко- 
русскіе монахи и попи били вг польской Украйні ті же пани, 
только вг другой одежі. Вотг почему они смотріли сг ужасомг 
на всякое возстаніе простонародья, и первие давали тягу при 
наступленіи грози, которую предупреждать подвигами братской 
любви и самоотверженія било би ихг діломг. Само собою разу- 
міется, что между духовними, какг и между світскими, облада- 
телями Украйни били исключенія, какг воегда и везді. Лгьто- 



60 



пись Самовидца (стр. 20) разсказьіваетг очень трогательную 
легенду о доброд'Ьтельномь пані Сосновскомь, которьій, пона- ■ 
діясь на извістную всЬмг свою невинность и доброту, остался 
вг Конотоп'Ь во время всеобщаго бігства шляхти ,• оста- 
вался четмре года невреднмг во время страшной бури, истре- 
бившей до остатка многіе дворянскіе родьі, и билг убитг уже 
не знавшими его гайдамаками со всімь своимг семействомі, вь 
1652 году, кг великому сожалінію жителей конотопскихг. Вь 
Актахь Западной Россіи (т. III, стр. 117) напечатано иоученіе 
кіевскаго митрополита Сильвестра Коссова, обращенное кг ново- 
поставленному свяш;еннику и показьівающее, что и в'ь то время 
били между духовенствомг люди, гнушавшіеся неправедним'ь 
стяжаніемг до глубини души своей. Онь, между прочимь, гово- 
рить: „И не пріемли приноса у Божій жертовникь отг невіїр- 
нихг, ни отт> еретикг, ни огь блудникг, ни оть' прелюбод'Ьй, ни 
огг татей, ни отг разбойниковг, ни оті. властель немилосорд- 
нихг, ни отг корчомниковь, ни оті різоимцень, ни оть ротни- 
ка, ни отг поклепника, ни отг лживаго пастуха, ни отг чолхо- 
ва, ни отг потворника, ни отг игрьца, ни отг алобника, или 
томящаго челядь свою гладомг и ранами". Впрочемг, невольно 
приходитг и здісь на мисль итальянская пословица: Ваі йеііо 
аі Гаііо у'й ип ^гап ігаїіо. . 

25.— Стр. 175^ ст. 22 и 23. 

Ой хапайте, браття. 
Хто кий, хто дрючину^ 

Вг народной думі: 

Котбрий козбкг не міе вг с^бе ш4блі булітноі, 
Пищ&лі семипіідноі, 
Той козйкг кий на плйчі забір&е. 
За гетьм^номг Хмельницкимг у охбтне війско поспішне. 

Посланци Виговскаго, вг ма* 1651 года, говорили вг 
Москві о войскі Хмельницкаго: „... ружьемг де войско все 
исиолнено. У инихг огненний бой, а у инихг лучная стрільба. 
А сг кіями де, какг бивало прежг сего, нині вг войскі нико- 



61 



го нітг". (Малорос, дгьла Мосв. Арх. ин. д., связка подг № 
9, 1651). 

Воспоминаніе о возстаніи ду'іинг противг сабель (во вся- 
комг случаі , постидное для польс^о-украинской шляхти) сохра- 
нилось еще вг слідующихг стихахг народной пісни: 

Хбдить Ляшбкг по риночку, 

Шабельку стиск&е; 
Коз&кг Ляхи, не боітця, 

Шапки не здійм&е. 
Ой кинувсь Ляхг до шаблйки, 

А козйкг до дрнЗка: 
„Тепйрг тобі, вр&жий сину, 

Зг душйю розлука!" 

26.— Стр. 177, ст. 1 и 2. 

Аби у всіхь була вдля 
И дума єдина. 

Вг народной думі Богданг Хмедьницкій говоритг 

Тимг-то й ст6.л8сь по всбму 'світу 
Страшйнная козацькая сила. 
Що у васг, панбве молбдці, 
"• Була вбля и дума єдина. 

27.— Стр. 177, ст. 15 и 16. 

Предки ваші невблею 
Той мурь мурували. 

Гетманг Павелг Михновичг Бутг, иначе Гудзанг, или 
просто Павлюкг, писалг вг 1637 году кг переяславской стар- 
шині .... ІусЬ 2(1^а^с6\V, ііе ІСІ1 ^е8і 'VV0^8коVгус11 н ^ав, кЬбгуш 
оЬіайу, \УІес2вг2а і Ьапкіеіу и рапа 261ко-№8кіе§:о Ьулраіу, і га 1о 
Іо\уаг2у82б\у пазгусЬ рапи 261ків\?8кіети ро^уйатуаіі, і піе ^ейпеши 
и82у роиггупапо і па Найіасг дуаіб* зураб гарготуасігопо, — ІусЬ 
2(іга]с6у^ '№0]8ко^усЬ піе Ьгопсіе, аЬу ісЬ Ао агшаїу (1о ■дао^зка 
ро^шаV82у рггурго^асігопо. (Вуагуизг Тгапваксуі ^оіеп- 



!і;». 



1« 



в2 



і 



пе] ті^(І2І \^о]8ківт когоппет і йарогоакіет и г. 
1638, рггег Згутопа Окоізкіе^о, віг. 12). 

28.— Стр. 179, ст. 5 и- 6. 

А козачки неволею 

Постіль пакамь слали. 

Кйікг пани отбирали ключи у казаковь и простьіхг посе- 
лянг и д-Ьлались вт. ихг домахг полними хозяевами, обг зтомг 
вспоминаеть грозно-печальная народная муза вг думі о Білоцер- 
ковскомг мир* (Записки о Южной Руси, т. 1). Ми приведемь 
здісь изг нея только трагическій упрекь козакові послі побіди 
надь панскимь войскомг: 

Зй Яяхй жі ви, Ляхи, мостйвиі паяй! 
Годі жг вамг поза кущ&ми валйтьця: 
Пори, до н^шихь жівбиг на опочйвокт. итй. 
Ужб н^ші жінки и подушки поперебивбли, 
Васг, Ляхівг, мостйвихь панів'ь, дожидали. 

29.— Стр. 179, ст. 7—10. 

Чи то, якь панове 

Гамували бунти, 
И підь шляхту позаймали, 

Козацькиі грунти; 

Вуагуизг Окоізкіе^о, аіг. 70: (разбив-ь Павлюка подг 
!умейками) (1о Регеіазіа'їРІа ват ^. ш. р. Ьеїтап гизгуі, і Іага 
,,кага1 Ьип^о■VVпік6\V; іоі. рга-ягіе і ро ■«згузІкісЬ тіазІесгкасЬ сгу- 
І1ІІ, а рггукіасіега ]е^о '«'Іазпі рапотуіе роддапусЬ змуа^оіпусії ка- 
гаїі, ^е(іпі па »аг(і1е, (Ігийгу па шаз^ііпобсі. 



і 



ЗО,— Стр. 179, ст. 11—14. 

Чи то, якь сь Потдцькимь 
Сільский людг карали, 

Відь Ніженя до Києва 
На пилі сажали, — 



68 



Вь 1637 году, воєвода брацлавскій и гетманг польний ко- 
ронний Николай Потодкій, побідив'ь козакові подг Кумейками 
и подг Боровицею, перешелг на лівую сторону Дніпра усмирять 
поСелянг, помагавшнхг козакамі и вписивавшихся ві козацкое 
войско, яли, какг оні виражался, ай иііга ехИграїкіаз гайісез 
Іако^еу іпзоіепііеу. „Еслиби (говоригь' онь вь своей реляціи) 
карать Украйну соотвітственно ея вині, которая обнаруживается 
вь показаніяхг виданнихг мні злодієві, то пришлось би все 
безг нсключенія Подніпріе и Задніпріе вирубить ві пень. Но 
доводьно (продолжаетг онь) смертію десяти сотг приступииковг 
застращать сто тисячі, другихт. виновнихг. Я для того собствен- 
но іду вт. Ніжині, чтоби нидіть ихг собственними глазами на 
кольяхг". И дійствительно онть устроилі себі тріумфі, достойний 
римскихі императорові: вся дорога оті Ніжина до Кіева била 
уставлена кол(>ями сі посаженними на нихі живими людьми. 
Зтимі обясняется, почему ві слідующемі же 1638 году поселя- 
не такі отчаянно бросались поді знамена Острянина или Остря- 
ници, которий такі жестоко обманулі ихі надежди, лапереді 
вивезти, своє и своихі приближеннихі семейства ад московслій 
рубежі и біжалі потомі ві московскія степи ві самий крити- 
ческій моменті войни (См. приміч. 51 кі зтой позмі). Ві ре- 
ляціи своей Николай Потоцкій описиваеті жестокости Украин- 
цеві кі шляхті, Жидамі и католическому духовенству, н соб- 
ственнимі кра«норічіемі опреділяеті степень обиді, ожесточив- 
шихі до звірства добродушную натуру украинскаго простона- 
родья. 8ту реляцію, еще неизвістную ві почати, авторі на- 
шелі, ві числі множества другихі драгоціннихі документові, 
между рукописями С. - Петербургской Публичной бибдіотеки, 
(Польскій отд. № 94, стр. 502 — 504). Боті изі нея виписка: 

0(1 Ра \У(іу Вгасіатйгзкіео йо Рапа Кгако\Р8кіео 
2 Кігуца, (1. 8. ^апиагіі 1638. 

га Впіерг рггезгейі (іа) г тоувкіет аі уііга ехііг- 

рапйаа гайісез Іако\?еу іпзоіепііеу, кіога іп ІапЬиш ехсгеиегаї, 
ге піе Іуїко туіеіе зІасЬескіеу кг\уіе зіхишіепі, »1в Каркпзкіеу 
гогіаіа, §йгіе ро Іеу 'дазгузікіеу Ігапзасііеу Кігітепко поп іе^е- 



. :• І ісі 



-*. 



ЯЯІ) 



л?і 



.••„•іГ 



-^•і 






64 



V піеспосіе 0(1 Рапа Оуса з^е^о, піе твдіе^с іезсге Іак о 
і\иг1ики, Тіютіїепки у іппусЬ, іако у Оуси з-^ут лу кауйапасЬ, 
геисії 8Іе па ЬиЬпіе Хсіа ^М у Іат 2 рггуЬгап^ йгигуп^ влуоі^ 
2ашек гіирії, Хсіа Ш Зіи^, ЗІасЬіе у ЗІасЬсіапкі рогаЬііаІ, ко- 
8СІ0І зраіі}, Вегпагйіпоте кііки зсі^І злУІ^іусЬ, піе йаі^с ісЬ гай- 
цегаи сіюлуас, рзот разітеізкіет сгупії; азг іизг у Іеп г Іазк^ 
Віі2^ іезі лу заки у огаг 2 Рапет Оусет 8\гуга па раїи 2а1к\уі у 
іппеті ротоспікаті з'игеті (Ьо ІусЬ до \\'аг82а\уу па луійо'даізко 
йагешпе '№02ус; гасгеу, 2еЬу іи, §іг\е гоЬіІі, у гаріаіе ойпіезИ). 
Ул Іо іе(1пак піе зіоі; па со осгу тоіе раїггаі;^, іакіе Іугап8І\уа, 
тогсІег8І\уа у Іиріезілуа росгупіопе, ^йгіе ті Ьег&г ро ^озсіпсасЬ 
ііррагаїу козсіеіпе у -^іеїв 8рг^^о\V ЗІасЬескісЬ гогпі ргаезепіиі^ 
рггу 0(1(1алуапіи у загаусЬ 2}ос2упсо'«г, ройїи^ кіогусії сопїеззаі 
ігіІуЬуш Іак^ гаіаі сгупіс іака \уіппа іез4, ехесиїігі, уузгузіко Ьег 
ехсерііеу Рос1піерг2Є у 2а(1піерг2в рггузгіо Ьу ^V ріеп ■теусігіс; 
ІЄС2, 2е роепа іп раисоз теїиз та райас, со §ґ1о\Упіеу82е^о ро ' 
^^озсіпсасЬ ург2^1ас каге, (ігіезі^сі зіи зіо Ьузі^си па рггукіасі 2 
пісЬ йаіцс, а піе йіа іппе^о гезресіи у їй йо NІ2Іпа гіасЬаіет, 
■; Іуїко геЬут піекіогут 1032 Ьезріес2ЄП8і\уо 2§'апі} у зат ісЬ па 
' раїи \уі(І2іа1. їегаг р1и2у сгаз ■№82узІко 2 пісЬ іак г \уозки тіеріс 
Кріеу, 2еЬу іизг \уі^сеу Іо гіе іп уізсегіЬиз іеу півго8Іа\уа1о. ^а 



ІЄ82 заш рг^іко 2Ц(і (Ьут іуїко іусЬ, кІогусЬ ті езсге зріе^иі^, 
па гозІаупусЬ (Іго^асії зігогаті озайгії) ^ууЬіегге ки осісіапіи 
г\уук1усЬ пюісЬ У8Іи§ ■\ут теши МР. \у кіогу кгау у ч?2а8у соп- 
Ігасіоду зріезгус ті зі^ ро сг^ясі каг^, аЬут ісЬ піесо то§;} 
гасії^усіс, ас2 сі гас2еу Ьгас, апігеїі йа'игас па 2а8Іатуу у (іатт- 

П)еу82ус1і ріаїкіет ойЬу\уаі^с, . поууусЬ згикас сгеіііо^. Аг- 

таїе Іако-^уе^о ууоузка, іако у Ко2аск^ розіапо'ягіїет ■№ Кііочгіе 
рггу Рапи 2о11о\У8кіт. 

31.— Стр. 181, ст. 27 и 28. 

Якь стояти за свій гонбрь — 
Вікамь дальшимь перекажемо. 

У насг, вг украинской, да и вь великорусской, лцтератур* 
вошло почти вг обичай изображать старнннихг польско-украин- 



і 



вб 



скихі пановг какимн-то недолюдками. Напротив-ь, многіе изі 
нихг представляютг лучшіе образци чвловічества, если смот- 
ріть на нихі аристократическими и правовірними глааами. ІІо- 
8ТОму-то такія личности, какг, напримірь, Іеремія Вишневецкій, 
до СНХ1. порг составляють гордость самихь почтеннихг Поля- 
ковг, проникнутнхг консервативними ндеями. 9то вь самомг 
діл* били герой своихь убіжденій. Имт. и вт. голову не прихо- 
дило, что настанегь время, когда ихь иотомки, уразум*віпіе 
великоліпний обманг, вь какомь били воспитани, вь какомь 
жили и умирали ихь славние предки, готова будуть умолять 
историковь и позтовь о забвеніи ихь великихь нодвиговь. Едвали 
представители какой-либо государственности могуть превзойти 
польско-украинскихь . пановь вь подражаніи возреличеннимь ста- 
ромодною исторіею героямь классическаго міра. Оіїи, исполняя 
священную для нихь волю католическаго Рима и слідуя внуше- 
ніямь тогдашнихь академистовь, постоянно иміли вь виду пра- 
вило Саллюстія... ^иопіат уііа ^иа Ггиітиг, Ьгетіа вві (шіМ гес- 
Ііз Є8зе уійеіиг), тетогіат позігі ^пат тахіте Іоп^ат еШсего. 
У нихь не виходиль йзь памяти гордий вопрось: 

-Чтб ви, о поздніе потомки, 
Помислите о нашихь дняхьі" 

Извістний магнать-изгнанникь Іеронимь Радзійвскій, вь 
заграничномь манифест* своемь противь короля и Річи Поспо- 
литой, говорить: ОЬаугіаІет 8І§, аЬу о гапіе піе парізапо, со 
Ріааескі V Кгопісе о ВетЬіпзкіт ро\уіа(1а — — ^^ка^^с зі^ ро- 
(1оЬпй^ ^гтіапкі, і рзгепозгцс ис2сі-»о66 пай коггубб, тіаіеш 8І^ 
па озігбгпойсі.... (НІ8І. Роїзка, ргг. Дапа \¥а\ігг2уса Нийа'иг- 
зкіе^о, 1, 207). Хризостомь Пасекь, вь своихь Раші^ІпікасЬ, 
пишеть о королевскомь рекомендательномь письм*: О Іеп гай 
1І8І, кібгу Ьуі йо С2агпіескіеяо, ргоаііет, іеЬу ті §0 ка2а1 ой- 
йас, родлгіайаі^с, йе Іе і ройоЬпе ока2]е сЬоууат зоЬіе, аЬу рого- 
зіаіу йіа роїотпобсі, ^ако §\?іайесї^о те^о 4усіа. (Стр. 138, над. 
1860). Сеймовий р*чи пановь, ихь оффиціальния и частния сно- 
шенія между собою наполнени Цицероновскими вираженіями о 
доблестяхь гражданскихь и о слав* вь потомств*. Напримірь, 



66 

вь инструкціи, данной Александру ІІясечинскому, при втправле- 
ніи его посломь на повітовий винницкій сеймикг, вь 1621 году, 
говорится: „...расі} Іоз па Ьгасі^ пааг^, Іисігіе ■«'іеікіе у гпапе, ге 
Ьгопідс оусгугпу, га ^згуІкісЬ зі^ 2а8Іа\уиідс, іесіпі га^гпіе ^агйіа 
роїогуїі, (Ігисігу V піе\УоЦ розгіі, піезтіегіеіпа вкч'а ісЬ зіупіе 
у зіуп^с Ь^агіе ро ^згузкіш з^іесіе, рокі іусЬ зіапіе, кіоггу ітіе 
С1ігу8Єи8о\\'е '«'угпаАУаІ£4, згіасіїеіпе ісЬ йизге, кпуіг^ отуїе, піеой- 
гаіеппусії рггу т^схеїшкіеу Согопіе ш піеЬіе 2а2у\?аі^ гайогсі. 

Кіокоітеек V сгазу рггезгіе ^еіггу, рггугпас Ю тизі, ге ів 

хаспе иагосіу, кіоге зі^ рой ітіепіеш когопу Роїзкіеу 2а\уіегаі^, 
ііій:ііу ПІС2 шіІ82е^о піе шіаіу пай з}а\і?е. (2г2бй1а (іо Вг. 
Роїзк. рг2. МІСІЇ. С^^аЬо\V8кіе^о і А1. Рг2Є2(І2ІЄскІЄ^0, І, 27). 
Око.іьскій, авторь драгоц*ннаго для.исторіи Украйни Дневника 
(Оуагуизг), посвящая свой трудь гдавному дійствующему лицу 
войни сь козаками, Николаю Потоцвому, пишеть: N16 па Іос 
\ура№{]2іе, аЬуй V. т. ]а§пів -^іеі. т. рап Іапіагит гегиш 
аі8 Іаисіаіог, аіе аЬу розіегіїаз Іак гаспе^о йоти пазЄе- 
рищс^ \ї. ш. тоісії тіІобсшусЬ рапб^, Іапііз ІгорЬаеіз 
82С2ус^с 8іе і гйоЬіцс, тіеіі, ^ивт ішіїагепіиг, еІ сиі йе- 
Ь є г є п І. Увіренность вь святости своихг подвиговг сопровождала 
панові вг самихг жесховосерднихі, ихь поступкахі. Зтотг са- 

! ний ІІотоцкій Ііздилт. вь Ніжинь, чтобг видіть собственними 
глазами осужденних-ь имг людей на кольяхь, и отг Ніжина до 

, Кіева уставилг дорогу казненними такимь образомь Украинцамії. 

' (См. ирим. ЗО кь зтой позмі). 

Героизмь тогдашнихь Полект. соотвітствоваль понятіямь 
боевого віка. Когда извістний різунь Чарнецкій виізжалг вь 
аоході проїнві Шведов'ь, старшая дочь его Александра воскли- 
кнула: О! ]ак і.&Щ% івт а'щ піе игойгіїа т§82С2у2іі^, аЬут па- 

і8Іа(1о^аІа сгупб^ і (Ігіегігісгуіа віамр^ о^со\?8ка. (Ні 8 1. 8іеґ. 

ІСгагпіескіе^о, рг2Є2 М. К^а^вч'8кіе&о, аіг. 173). 

32.— Стр. 181, ст. 29—30 и стр. 182, от. 1—2. 

Похилились вь "темнімь лузі 

Калинові віти: 
Заплакала вірна шляхта, 

Якь малйі діти. 






67 

Вь народной пісні о разореніи Січи: 

Похилились густі лбзи 

Й калинові віти: 
Заплакали Запорбзці, ^ » 

Якь малйі діти. 

33.— Стр. 183, ст. 10. 

Ой загули талимбаси мідяні, 

Талимбаси — родь барабановь, литаври. Ихь носили и во- 
зили на коняхь, всегда парами; колотили разомь вь оба палками. 
Слово зто упоминается вь Лгьтописи Величка (І, 71). Вь числі 
добичи, взятой козаками у Поляковь послі Корсунской битви, 
захвачено нісколько .телембасовь срібнихь и міднихь позло- 
цістихь". 

34.— Стр. 183, ст. 12. 

Стара брама усміхнулася, 

Подражаніе свадебной пісні: 

Ой пічь наша регбче — 
Коров&ю хбче, 
А прйпічокь усміхаетця — 
Короваю сподіваетця. 

35.— Стр. 183, ст. 16. 

Білі шати, золотиі береги, 

Стихь зтоть подсказань автору слідующимь містомь на- 
родной пісни: 

Припну фартухь дорогий — 
Золотйі береги. 

36.— Стр. 183. ст. 20. 

Ой заграно міні и забубнено, 

5» 



і 



68 



1' 



Зтоть стихі. заимствованг изг свадебной пісни: 

Вт. неділеньку рано 
На дворі загр&но, 
Ой з&грано и забубнено, 
Бо}(ри побужено. 

37.— Стр. 184, ст. 4. 

Зубчаста грімниця: 

■ ■ Авторг употребилг слово грімниця вг значеній молніи, но 
ему не случалось сльїшать зто слово вг устахг народа: изь прн- 
мічанія же 10-го кг 1-му тому Актовь Западной Россіи ему 
извістно, что грімниця собственно значить освященная св'Ьчка, 
которую зажигали при молитв-Ь, во время грома, и что громни- 
цами вг Западной и Южной Руси називается праздникг Сріііте- 
, НІН Господня. На страниц* 27-й 1-го тома зтихг актовг, подь 
грамотою 1398 года, читаемг: „Вг Остапові, предь Громницями", 
т. є. 1-го февраля. 

38.— Стр. 184, ст. 10. - 

Дозволь батьку, изь жупана 
Срібний іудзь зірвати: 
Ой не візьмуть чарівницю 
ІН Козацькі гармати. 

ІЩ Вг річи, обращенной кг отаману, слово батько само по 
іісеб* значило то же, чтб и вмісті сг словомг отамань. 

От&мане, батьку нашг! 
Порйдь же ти теперг насг. 

Вг пісні, сложенной Запорожцами на Кубані поется: 

Ой встань, батьку, сг тогб світу. 
Великий гетьмйне! 

Человіка, уміющаго заговаривать оружіе, можно било 
Цгбнть только сребряною пулею. Вг пісні о Нечаі повтся^ 



69 



Не зн&ете, врйжі Ляхгі 

Якг козаки, вбити; 
Срібнимг ^Удзькомг, срібнимг дУдзькомг 

Рушницю набііти. 

Поляки также віровали вг заговорг оружія и, по словамг 
Паска, 2аж82е рггей Ьіі*^ коїв рггургатуіаіі, росіе^^^^с ]е г64- 
петі йш^іоббіаті (Рат іі^іпікі, 41). Разскази о томг, какг 
характерники одвертають кулі, напечатани вь 1-мг томі За- 
-писокь о Южной Руси. Окольскій (В у агу изг, зіг. 95), опи- 
сивая войну сг Остряниномг, говоритг, что козаки С2аго\¥піс і 
сгаго^пікб^, аЬу іпкапіасуе па ргосЬу, зІггеіЬ^, рошіеігге і о^іеЛ 
сгупііі, ро АууаокісЬ йасЬасЬ аЬу ираіготеаіі, гогзадгііі. Тамг же, 
на стр. 135, о козацкомг предводителі Сокираномг или Соки- 
равомг: Вуї 1о (іалтоу Когак, бшадоту тогга і Ьип16\у ргупсу- 
ріаі, ^іеіе итіа} гДгай і с2аго\у па ро^іеігга, па віггеІЬ^. 

39.— Стр. 184, ст. 15 и 16. 

Ой ти знаешь, отамане, 
Всяке характерство. 

Характ^рствомь, т. є. волшебньїмг искусствомг побіждать, 
по мнінію козаковг,. обладалг каждий искусний предводитель. 
Вг посліднее время славился характерствомг вг народньїхг 
преданіяхг Семенг Палій. Онг творилг такія чудеса, что вотк- 
нутое вг землю копье его казалось непріятелямг лісомг; онн 
спасались вг зтотг лісг, наклоняя голови подг воображаемими 
вітвями. и такимг образомг самн подставляли шеи подг саблю 
„великаго воира". Бесіди сг народомг о великомг воині Паліі 
дали автору основу для характера Голки, вимишленно-популяр- 
наго предводителя возстанія черни вг началі Хмедьнищини. 

40.— Стр^ 184, ст. 21. - 

Гадячане, якг снбпики, 

Вг народной пісні о Нечаі: 

Та й ставг Ляхівг, врйжівг синівг, 
Якг снбпики кл&сти. 



І 

ш 



1 






70 



41.— Стр. 184, ст. 29. 

Зачарує семипядну 

ІІрилагательное семипядна. при слов* пищаль, ві народ- 
яой украннской поззін сділалось гомерически постояняимг, Ког- 
да Украинець, описьівая что-нибудь, входитт. вг цавось, онь 
иногда, подобно арабскимг позтам-ь. опусваетг существительное 
НапримЬрь: Заплакавь гіркими (слезами). Засміявся на кут^ 
ні (зуби; т. є. заплакалг). Побачивь чорнобріву (дівчину). Де 
жь моя сизокрила (гулубка). Вг зтомг дух* и автор-ь опу- 
сти лг существительное. 

42.— Стр. 185, ст. 21 и 22. 

Чи то жь слава — на капусту 
Зсікти жменю шляхти? , 
Вг народной піснЬ о Нечаі: 

Та й ставь Ляшківг, вражихі синів-ь 
На капусту сікти. 

43.— Стр. 186, ст. 25—27. 

Ой злетівь пугачь 
На високу браму 
Та якь пугу та пугу. 

В-ь народной пісні: 

Ой злетівг пугачг 

На могіілоньку 

Та якг пугу та пугу! 

44.— Стр. 188, ст. 12. 

Якь у дзвони бзвбнять. 

Вг народной пісні: 

Ой якь ваговбрить — 
Якг у дзвбни дзвбнить, 



71 

А ЯКІ. засмійтця— ^ 
Дун4й розіллетця. 

45.— Стр. 189, ст. 25—28. 

Крйкнувь о-пивндчі ■* ^ 

Півень кукуріку! 

Не побачять Гадячане 

Сірдми до-віку. 

Вг народной пісні 

Крйкнувг на ворбтяхг . 
Півень кукуріку! 
Не поб&чить мити сина 
Сг похбду до віку. 

47. •)— Стр. 195, ст. 18. 

Гей, лучче бь вамь по комишахь 
Низовйхь сидйти; 

Вг ннзовьяхг Дніпра бнли міста, заросшія^ густими коми» 
шами, дававшими убіжище людямг, не довольно сильнимг для 
3(щити себя отг преслідованія польскаго правительства. Чумаки 
временг Екатерининскихг разсказиваютг о раабояхг комьіиі- 
никовь. Віроятно, и ві зпоху возстанія Хмельницкаго комиши 
укривали того же сорта людей. Вг современной перепискі по- 
граннчнихг воеводг Моековокаго государства сг польско-украин- . 
скнми урядниками часто упоминаются степние разбойники, не- 
подчиненние никакой власти и ни для кого неуловимие. Про- 
исхожденіе ихг должно бить то же самое, чтб и комишниковг. 
Запорожци временг Виговскаго различаютг себя, вг оправда- 
тельномг письмі кг гетману, отг бездомнихг бурлакг, и нази- 
ваютг себя козаками-зимовчаками. Всегда существовало у ко- 
заковг рааличіе между козаками старими, природними, и мбжду 



*) 4в-в приіі-Ьчаніе пропущено авторокіг— в-ь „Освов'Ь'' его в-Ьті. 

Ред. 



* 



Мій 



1 

а 
и 

И 
II 

І 



II 

її 



Гі 



72 



людьми новими вг козачеств* или недостаточно воинственньїми, 
какг вг наше время ділается различіе между дітьми отецькими 
н бездомовньїми наймитами. Лїьтопись Самовидца (стр. 11) 
отзивается ст> негодованіемь обь ополченін, присвоившемг себ* 
названіе козакові, (око не щадило и единов*рцевг своихь): „И 
(і на тогь чась туга великая людямг всякого стану значнимг била 
' н наруганія отг посполитнхг людей, а найбольше отг гультяй- 
ства, то єсть отг броварниковг, винникові,, могилниковг, будни- 
кові., наймитовг, пастухові., же любо (хотя) який человікі, знач- 
ний н не хотіль привязоватися до того козацкого войска, тилько 
мусіілг, задля позбитя того насмівиска и нестерпимихг обидг 
вь побояхь, напояхь и кормахг везвичайнихт., и тій мусили у 
войско приставати до того козацства". 

48.— Стр. 195, ст. 19 и 20; 

Лучч£ бь доглядати 
Муравського шляху 

На Варшавсюшг сейм* 1646 года назначена била коммис- 

;ія па йокбпсгепіе §:гапіс і гасг^іе^о йисіи і рго^айгепіа ^о ай 

1о 82Іак6\? МогашйкісЬ. (Уоїитіпа Ье^иш, ІУ, 88, изд. 1859, стр. 

5). Муравскій шляхь описанг подробно вь Книгіь Большого 

Іертежа. Такь какь восточния окраини Польскихі. владіній, 

і'раниченния зтимь шляхомг, бщи почти вовсе незаселенния 

івнини, то, естественно, по ннмг разгуливалн шайки своеволь- 

ііхг людей, живясь грабежомь на большой торговой дорогі, а 

шь только вг Украйні начались волненія, онн являлись ло- 

•ть вь мутной воді рибу. 

49.— Стр. 195, ст. 23 н 24. 

Лучче бь вамь зь лихими 
Жити ушкалами 

Ушкали— разбойники, віроятно, то же, что великорусскіе 
;;ікуйники, разьізжавшіе на судахь ушкуяхь. Вь думі о ведо- 
й Безродномг безбожні ушкали изранили козака и гонялись 



І 




' 



78 



8а его чурою. По ходу повіствованія видно, что рабойники 
водянме: 

■ Чи то гуси кричИть, ' 
Чи лебеді ячйть, 
Чи ушкали гудуть, 
Чу, може, козаки Дніпрбмь нд^ть? 

50.— Стр. 195, ст. 27 и 28. 

Буде зь вась, що нашихь 
Батьківь підманили, 

Зтоть уіірекь можно подтвердить слідующими словами Околь- 
скаго (Вуагуизг, зіг. 108): І Іак Озіі-гапіп 2\уі6(1І82у шіеіи ге^^е. 
8Іго\уу*с1і, рггусІ8п^-»82у иЬойзгусЬ, га§;па*8гу 2 тіазі і зібі ро 
піетУоИ піешппусЬ Іийгі, згиЬ, згеЬга, копі, гсіоЬусгу ^V82е1кіе^ 
іт ро \^уегапеі паоЬіесо^адузгу, роїет ^^У ісіі йо роІггеЬу ргау- 
^і6(И, '§йу'*9Ьас2у1, І4 }\хі Іузіцсаті Іеі^, ші^за йозуб і бсіег^'и, 
'ват исіекаб Ьй пісЬ туйііі. 

Между козаками и простими поселянами часто происходи- 
ли несогласія. Не разь случалось такь, что козаки поднималн 
безоружную чернь кь возстанію и потомь, вь трудное время, 
бросалн ее на произволь судьби. Характерь Наливайка до сихь 
порь очень двухсмислень вь исторіи. Вь его пользу говорять 
народний пісни, противь него — письменние памятннки; но, ка- 
ковь би онь ни биль лично, неуспіхь его діла должень биль 
возбудить вь народі ропоть противь его сообщвнковь, предстн- 
вителями которихь являются, вь позмі, хищние дейнеки. 

51.— Стр. 196, ст. 5 н 6. , 

И зь лукавимь Острянйномь 
Вь степи повтікали. 

По милости Конискаго, натворившаго довольно великодуш- 
нихь героевь между козацкими предводителями, гетманг Остря- 
ница долго считался мученникомь народной свободи. Изг днев- 
ника Окольскаго и современнихг бумагь оказивается, что онь 
не тйлько біжаль сь поля битви сь конними козаками, но и 



ї 



«І 





п 




І 




»• 




ІІ 


• 


і 


к 


"-І 


І. V 


ш 


,., 


Ш 


.і» 


т 


..;. 


рт 


, *■' 


■ 


І 


І 



і '^1 



І» 



74 



П)товился забляговременно, вт. случа* неудачи, біжать вь Мос- 
ковскія владінія. Оставленное имг войско отчаянно, но безу- 
гп'Ьшно защищалось надг Сулою нісколько неділь. Приводимь 
ніслолько виписокг изь рукописей С.-Петербургской Публичной 
Бнбліотекн и Московскаго Архива Иностранньїх'ь Ділг .... ^V 
осіа^е Воіе^о Сіаіа (ішшетг пань Хршонстовскій кг коронному 
іетману) шоузко пазге гизгуїо гросі ЬиЬіеп ки 81ерого(1и (ггесгка 
га іезі Ьіоіпіяіа у ігийпа (1о ргаеЬусіа) парггесі* 08І;ггапіпо\?і, 
гіе° 8ів оп пі^йу піе йройгіе^аі, аіе •» Іут Зіекіегапіпіе тіаі 
па(І2Іеіе, 2е копіє іуоузки пазгети 2а^агпіе у 1«ті ^егІеЬаші у 
ІисЬаті іако уЬіегу ЬиЬпіе, аЬу оп 2 гаіазіа, а Оаігапіп г роїа 
па туоувко павге уйегаус то^іі. ОЬасгу^згу 1е(іу пай аоЬ^-ягоузка 
іпоріпаїе, 1іагсо\¥піка іейпак \рурга\уі1 піе таїо у ріесЬоІу-г кііка 
Іу8І5су, аіес пасгу 2а Іазк^ Вояг^ 2ага2 Іо гр^йгіИ у а82 ау ІаЬог 
\^'р^(І2і1і; 2ага2 роїут агпіаіе 2аи)С20по у 2 ^огу роІЧ2Піе Ьііо (Іо 
гаЬоги; 1ес2 рг^йко пос 2а82}а, а оп, тдгі^с, 2е окоіо піе§;о 2Іе, 
2ага2ет 2Іекс2уАР82у іаЬог 2а-»а(іе рог2исі№82у, агтаїе іепо ^гіатт-. 
.></у, пагай (іо Ьикошіа росгаї ус1ю(І2Іс. Nа2аіи(;г2 гапо, оЬас2уду82у 
пазгу, І82 Озігаїїіп У32Є(І}, 2ага2 ^е°МР Осіезгупзкіе" г кіікгі СЬо- 
щ^т га піт ^е'^^IР \У'(ііс розіаі, аЬу §0 2аЬа'»іа1^ піт Ьу іаЬрг 
па82 у 2 агтаЦ рггез іеп Зіерогой ргаерга^іас зі^ то§;Іа, А 
*гут Іеп Зіекіегапу чггаса} зі^ па2а(і ргозіо ки 81ерого(1ц, зро(3- 
гіедуаі^с зі^ з^оісії газіас, у пара(1} іпоріпаїе па ІаЬог піазгусії 
ІІе§;взіго\уус1і, тпіетаігіс іе з^оі, рга>уіе ш ІаЬог 2 з\ууті Іийгті 
росгаї усЬо(І2Іс. Ро8Іг2е§:з2у, 26 піе змгоі, па2а(], аіе 2ага2 Ке§;е- 
ніго^і ро піт, зате^о роігааіі Зіекіегапе^о, па кіргедо га(І2Ів 
*іе1е рг2Є8Іа\уа}, а рга«іе іе^о §Іоч/г^ Озігапіп 32в(1} у \роіо\уа1, 
Теп2е Іо ро%'іе(І2іа} роїут, 2е Озігапіп іеу туоупу копс2ус піе 
шувіі, аіе усіес сЬсе до Віа1о^го(іи Мозкіелузкіе^о, ^(1у82 Іат у 
20ПЄ іизг ■»уАУІ02І у іппа Зіагзгупа, іакоз2 ро (і>уа кгос грой Іл- 
котіе усіекаї, аіе ^о 2а\¥82е С2егп (іо^опіаіа у роїуш па рііпут 
окп тіаіа ^о 2 іппеті. Роїут 2а8іе ууоузко пазге о(і\угоІ усгупіс 

іпиаіаіо ^йуЬу піе Іе сгаіу — — па товсіе Ьикошізкіт 

гЬіІіЬу, га ротос^ Во2^ Озігапіпа, кіогу, тпіетаіцс, Ьу дуоузко 
огаг ^згузіко пазі^іродуаіо, рос2^} іиг (іако роїут і^гукі гареугпв 
Пуіеічігіїу) рг2ету8Іа^ас, ІаЬог роггиоі^згу, ус1ю(]2Іе, а розігге^- 



75 



агу, 2е іепо кііка сЬощ^і, ой тозіи ой*іо(11 Іе сЬог^ілгіе пазге, 

ойзі^риі^с а ро2\?а1аі£іс опут рггез тозі Іаі^е^о рггезсіа. -^ 

Озігапіп йо\їіе(ігіа\уогу зі^ о ^гі^сіи Зівкіегапе^о у ро^гО' 

тіе Іе^о риіки заує^о, сЬсіііі ки Мозк^іе гпо^и па Китпо усЬО' 
(І2ІС, аіес сгегп рггето^іа, аЬу па (1о1 Зиі^ ки Впіергодуі усЬо. 
Й2І1, а Впіергет ки 2арого2и, гасгут Іа зігопа, іако Ауі^ізга 
гтодіа, у Іак па (1о1 Зиі^ усіюсігії, Ліес їуоузко пазге піе тпіеу 
вріезгцеу 2а піт згіо. \\^ Ьикотіи па тозі у па &асі рггергаууиі^ 
зі^ у азг рг2Є(1піе Риікі 2 Хсіа ^в°Мсі ^е^ешіа8га 1и(32ті йозгіі 
Озігапіпа го^упо е з^ііет ■№ піейгіїе пігеу 2оіпіпа 81оЬо(іу Хсіа 
^е°Мсі ^е^етіа82а; Іат гагаг, піе йаі^с ІаЬоггус зіч Іетп Ьиііау- 
8І\уи аЬоАУІет (іпіет у пос^ усЬо(І2І}, гагаг риік зкосгуі іе°МР 
\У(І2іса Вгасіауузкіе^о, -гт-.— Те СЬога^Уігіе гагаг мг риі ІаЬог 
гочіегууаіу у уузгувікіе ргосіїу у С2іегу йгіаїка 0(ііч1у, кіоге (ііа 
0(ісі^сіа копі пазі роггпсіИ, а опі гпотеи 0(1у8ка1і. йу^позс уузгу.- 
зікіе кіогеу тіеіі (іозус 0(1іе1і. 8ко(іе у? пісЬ ууіеікгі ^ ІусЬ гііга- 
усасЬ сгупііі, Іак йаіесе, ге іизг о(і ІаЬоги V Ьіоіа усіекаїа ріе- 
сіюіа, а Озігапіп ват їуріаіу рггез Зиіе г 8щт копіиппікіет, 
кіоге^о у?іе1е ро Іеу аігопіе Зиіу 0(1 Регуазіа^тіа па (іоі усіекаіг^- 
се^о \уі(1гіеИ. Озіаіек ІаЬоги кіогу Кшіга — — г РезгЦ г2£і(І2ІІі, 
2агаг іе(іпак ІаЬоггус росгеГі у ргаууіе тдгзгузікіе Іе СЬог^^уугів 
оіосгуїі, 2Є УУе 8го(1ки гозіаіу. \Уіут Хге ^е<'М. Іггукгос лузрагіу 
0(і ІусІ! 2(1гаусоуу 8Ігге1Ь£і 2 8\ууш Риікіега, га Іггесіт гагет 
рзгеїашаї іг'тте Іут СЬоггіе\уіот, кіоге г січкоасі^ їуіеік^ а г 
уігасепіет змгуш г ІаЬоги игуЬіІі 8і§. (Польскій отділг ру- 
кописей, № 94, стр. 604—613). О пробиваній женг Остряннцм 
и его подручннковг за московскимь рубежомт. свидітельствуетг 
слідующая отписка вь Москву путивльскаго воєводи Никнфора 
Плещеева: ,1іоля вь З день (1638) пришли вг Путивль Запорож- 
скіе Черкаси 2 человйка сі листомг оть гетмана Запорожскніч) 
отг Яцка Остренина, для сиску жоііг своихг; и онг Микиоорь, 
роспрося ихг и взявь у нихт. листг, отпустилг ихг назадг вт, 
Литву". Вь добавокг ко всему, разсказанному вт. реляціи Хржон- 
стовскаго, вь зтой отписк* говорится, что вг пнсьм* кі нему 
оть другого гетмана, Дмитрія Тимов*ева, (видно— преемника б*- 
жавшаго Остряници) написано: „Которие Черкаси виїхали ві 



•;С. 



І- 



76 



77 



Путивль, а СІ собою мяого добрихг людей невиннихг душ'ь и 
ЖИВОТОВІ ііоима.іи, и ІІутивльскій бн воєвода тЬхт> Черкась по- 
садилг вг вязенье до т'Ьхі. мість, какг сни другихт, своихь но- 
сланниковг вь Путивль пришлютг, а тіх-ь бьі невиннихг душг, 
которихг сь собою невинно завезли, и животи ихг, напрасно 
поиманньїе, нинішнимг ихг посланникамт. отдади". {Дгьла Ма- 
лорос. Моск. Арх. Нностр. Ділг, 1638, связка № 2). Руконнси 
С.-Петербургской Публичной Библіотеки также свидітельствуетт. 
о подобньїхг посту пкахг героевг козачества, зтих-ь истинньїхг 
гучениковь побитаго имн дворянства. Вь фоліант* Польскаго от- 
[діла, йоді № 94, на стр. 707 — 709 читаемь письмо гетмана 
[Жолкевского кі королю, 1639 года, изь Микулинецг: ^и82 ІЄ82 
[іи V дго(І2е йаі ші 2па6 Рап Соттіззагг, ге ро ойіегйгіе тоіт 
[Нипія, кібгу Ьеїтапії 8\Vа^Vо1еп8і\Vи рггесімгко ^V0^8ки \\''КМ і г 
[кіік^ іпзгусії Ргіпсіра1о\ї^ теє ІггесЬ зеІ, копі йо Озігапіпа <1о 
Мо8к\уу (ї. є. вт> Московскія владінія) рггеа VV82в1ків^ рг2ус2упу 
усіекі. Різаіеш ^а Іак гок різаіет і рггезгі^ ро82І,ц йо ШХ Оап- 
сіегга, рго82£іс аЬу зі^ ЛУКМ Іе^о гйга^се зегіо уротпіес гас2у1, 
кіогу Іак \^іе1е Іузі^су 1иЙ2І §:\?а}(ютупіе 2 Рапзїї? \УКМ йо 
Мо8к\ру -їуурепйгії і опі ісЬ пай раоїа ргуіеіі у ропіе'№01піе 
Іггутаіц. 

52.— 197, ст. 3—6. 



І 



Міжь козацтвомь Голка 
Мовь по пущі блудить, 
И кбника ворондго 

Підь собою нудить, 



Здісь авторі хотілі, но не сіумілі, подражать слЬдую- 
щнмь превосходньїмі стихамі народной п*сни: 

Зашуміли густі дози 
Козакови при дорбзі; 
Сюди блудить, туди блудить, 
Підг соббю К0НІІ нудить. 



'і 



,■ 



53.— Стр. 200. ст. 15 и 16. 

Постоли будуть сапьяні. 
Шовкові волоки. 

Вг народной п*сн*: 

Хвалилися гайдам&ки, 

Підг Умань идучи: 
„Вудемі др&ти, пани-бр&ти, 

Сі киткйки онучі!" 

54.— Стр. 201, ст. 18—22. 

Ліддй добрі! ось дивітесь: 
Жидівська намітка! 
Утікала, та й втеряла 
Чортова Жидівка! 

Подобньїй случай бьілі ві 1654 году на Подоли, когда По- 
ляки взяли приступомі містечко Бушу. „Семьдесяті женщині 
успіли скриться ві пещер*, находившейся недалеко оті мі- 
стечка и вакрьітой густнмі терновникомі. Но нівоторьія. бі- 
жавіпи, потеряли свои намитки. Зто замітили слуги", и пр. См. 
Богд. Хмельн. Н. Костомарова, П, 457. 

55.— Стр. 202, ст. 27 и 28. 

Бачте, до чогд довддять 
Ваші кляті карби, 
Несчастнме потомки Моисея, Давида, Соломона, великодуш- 
ной Юдиеи, доброцітельной Зсеири, прекрасной Сусанни, раз- 
сіяннне по всему світу, воспользовались цревосходствомі ум- 
ственнихь способностей своихі на счеть иноплвменникові, и 
сділаві деньги своєю силою, своєю защитою и спасеніемі оті 
и^увірства послідователей новаго, иногда искажаемаго и потому 
недостойнаїх) ві глааахі Еврееві ученія, сділались почти у 
всіхі, между кімі они жили, предметомі ненависти и омерзі- 
„іи какі іероглифь собственнаго мотовства и безпорядочности. 



4¥ 



4^ 




78 

^какг живой уко))ь вь беззаботности о будущемі и неум*ньи 
істроить своє благоденствіе вг настоящемь. Не зная, какь истре- 
'бить 9ту язву, естественно вознякавшую там-ь, гді гражданское 
и общественное діло не им*ло здороваго строенія, короля и ма- 
гистрати придумивали противь Жидовг стіснительние законм, 
народі., при всякомг безпорядочномг волненіи, истреблялі ихг 
сотнями и тисячами. Такг поступали сь ними и наши козаки, 
безсознательно вимещая на нихг политическіе и общественньїе' 
гр'Ьхн свои. Вотг обращикг, какг относились кь Жидамг ста- 
ринньїе статути, за их-ь способі обогащенія. .Лихва Жидовская 
им*етг иигдьі насищенія: про то ми и рада наша уставляемі 
и Жидов-ь... непріятелівт. віри христіянскоі, и на лихву, пе- 
!зи дають, не иміютг большг брать на неділю, толь 10 п*- 
зь... пінезй давают-ь на записи, а лихви не дають два годи, 
чтоби ся ихг лихва множила; а у тихг двухг годіхг не упо- 
минаються, ани на судг ведуть: а по двухг год*хг, уже имг 
да-тЬй нігь лихвк жадное, и ни записомг иміюгь поминать... а 
НІ1 їотг, хто ся имг записалг. не имеетг имг запису... полнить". 
(Акти Западной Россіи, І, ІЗ). „Коли жг жидовский умислі 
п злость ихг єсть на то, какг би христіянство обажили" и 
пр. (стр. 20). ' 

Карби, о которихг говорится вг позмі, били нарізки на 
па-чочкахг взятон вг долгг горілки, или черточки міломг и уг- 
лемг на стін*. Изг проданій о гайдамакахг 1768 года, напеча- 
ганяихг вг Запискахь о Южной Руси, видно, что поселяне 
зсего больше ожесточались на Жидовг за начетг долговг по- 
■редствомг карбівь. 

І 56.— Стр. 203, ст. 5. 

' Ви зь Жидами накладйли. 

Слово накладати (совмбстно злоумишлять) сділалось вг 
!краинской річи р-Ьдкимг. Вг народной п*СнЬ поется: 

Мазйпо гетьм4не, 
! Израдлйвий пане! 

Злйе почин&ешг, ^ 

Зг Швйдомг наклад&еіпг... 



-: 



І 



т 79 

57.— Стр. 204, сї. 2. 

Великдень збо^цький. 

Збо^цький — разбойничій. Польскія -олова били тогда у всЬхь 
вг употребленіи. См. проповідь, напечатанную Н. М. Білозер- 
скимь при изданнихг имг Южнорусскихь Лгьтописяхь. 

. 58.— Стр. 204, ст. 11 и 12. 

Ой якь грюкне оружйна 
Изг довгого дула,^— 

Слова; оружйна и дула могутг показаться не совсімг 
украинскими. Вг рішеній подобнихг сомнЬній всего лучше опи- 
раться на изустную народную словесность. Вг одной пісні поется: 

Сидить козй,кг на могилі, 
Зг оружйни огбнь крйше: 
Сккіки лбмить, роскладае, 
Вг своі ркни заглядає. 

Вг другбй: 

« 

Одинг веди за чуприну, 
Другий дула бге: 
„Ой не ходи, вр4жа дуко, 
Де голбта пге! 

59.— Стр, 207, ст. 1 и 2. 

Ще жь не згасло галаганомь 
Козйцькее сбнце! 

Слово галагйнь виговаривается также и ^ала^ань (голов- 
ря), сохранилось только вг фамильномг имени дворянг н коза- 
ковг Галагановг. Мні случилось, однакожг, слишать его вг 
устахг народа, и именно вг домі покойнаго Н. В. Гоголя. Сель- 
скій мальчикг, разсказивая мні безтолковую, скучнійшую сказ- 
ку, наградилг меня за терпініе слідующими словами: у попелі 
галагань, запичняя искра. На вопросг мой: что такеє значить 
запичняя искра? онг отвічалг, что, витопивши печь, хозяйка 



80 



;іііриваеть в-ь золу галагана, т. є. головню сг огнемг, чтоби 
^,<ч»хранить хоть искру для разведенія огня назавтра. 

Козацькимь сднцемь називается луна. 9то названі є укази- 
гтг на то время, когда козаки должни бьіли вести жизнь во- 
І)вскую, поспартански, и промишлять своимг ремесломг больше 
Ьего по ночамг. Воровство у нихг бнло преступленіемг только 
вг отношеніи кг товариству. Еще и автору случалось слишать 
і)тг сторожилові такія разскази о Запорожцахг: „У іх-ь, якг 
сто не краде, то зйразг козаки й грімають: Чого лежнемь ле-. 
жйшь? дурно хлібь ісй!" 

61. *)— Стр. 208, от. 2 и 3. 

На коникахь вигравають. 
Шабельками повертають, 

Вти два стиха взяти изь народной пісни, приведенной вь 
іфимічяніи б-мт. кг зтой позмі. 

62.— Стр. 208, ст. 12—16. 

Ворони зь грачами 
По звалищахь грують 
А по пусткахь вовки завивають, 
Нрекети зь орлами 
По степахь шумують, 

Слова грують и шумують, не встр'Ьчающіяся уже бол'Ье 
іь народной р*чи, взяти авторомг изт. старинной народной думи: 

Закрііче вбронг, загруе, зашумує, 
Та й полетить у чужую зймлю. 

Тамт. же и кречети поміщеньї, какт. здЬсь, рядомь сь 
Р-іамц: 

Закуркуютг крйчети сй^І) 
Загадйютця брлики хижі. 



№ 



*) Прим'Ьчанів 60 пропущено автором'ь,— его н*гь вг „Основ-Ь". 



^ 



Ред. 



81 



65.*)— Стр. 209, ст. 24 и 25. 

Перетявь усі дордги 

И стежки дейнека. 

Слово дейнека употреблено здісь вг томг смисл*, какг 
говорится: Стала дешева сіль, то чумакь такь и порину вь 
на оз^ра; или Бжолй такь и грйе роями. 

66.— Стр. 209, ст. 27 и 28. 

Повтікйло драгоніі 
Тисяча и двісті. 

Панг Черний кг пану Юрію Оссолинскому, 25 мая 1648". 
Хщів "У^ізпіошескі та озш Іуві^су луоуака, 1ес2 іт піе иГа, Ьо 
Кий. {Акти Кіевской Коммиссіи, І, 3-я нумер., стр, 26). 

Адамг Кисель кг архієпископу Гнізненскому, 31 мая 1647: 
.... гааш Іакіе ой шоісЬ 81и^ гЬіеіаІусЬ 2 2а(іпіерги луіайотобсі, 
2е Хщіе ^тс, ^(іу ти ві^ азвузіепііа іе^о ех еайет §;еп1,в 2^го- 
гаайгопа гшукас росг^іа, шивіаі сопзиіеге воЬіе г §^аг8сі^ ЗІасЬіу 
Роївкіеу, і 8}и§^ а^оісЬ иіесігас \у Вгас1а\У8ків \Уоів\?о(І84\уо. 
(Тамг же, 80). 

67.— Стр. 210, от. -5 и 6. 

Ширбкая окдлиця 

И вершдкь низенький 

Вг народной п*сн*: 

А у Лях& вершбрг низький, 
Ширбкі опушки. 

68.— Стр. 210, ст. ІЗ и 14. 

Ги.^.' тобі, пишний князю. 
Ловити рардгівь: 



*) Прим'ІЬ'іааія 63 и 64 пропущеви автороьгь— ихт. н-Ьть в-ь 
„Основ*".— Ред. 



82 



Вг Малорос. Дгьлахь Моск. Архива Иностр. Д*лг, связка 
1, 1648 года читаемг вь письмі князя Іереміи Вишневецкаго 
а білогородскому воєводі, князю Прозоровскому, отг 2 декабря, 
1647: „Извісїно вамг да будегь, что я, на прямую потребу мою 
І ст. моєю грамотою, черезь слугу моего Яна Семашка сь ІІе- 
юкг посилалг и стрельцовь своихг для рароговг, снірічг креча- 
вг..." За обиду зтимг людям-ь онг ділаетг такую угрозу: „по- 
ю вг маетности моей Задніпровской вашихг купецкихь лю- 
:ей позабирать и самг управу чинить..." Лгьтопись Самовидца 
стр. 7), исчисляя нанесенньїя отг пановг казакамь обиди, гово- 
шгь: „Зг Запороасья, черезь поля дикіе, зг рарогомь, яструбомт., 
фломг, сг хортомг козака бідного шлетг (панг, сділанньїй 
іолковникомг или другимь козацкимь старшиною) вт, городи, 
сому подарокг шлючи, якому панові, не жалуючи козака, хочай 
іц згинул-ь, які, не трудяо от-ь Татарг". Изь всего зтого видно, 
[ТО не легко доставалась стрільцамг князя Вишневецкаго пан- 
кая забава. 



69.— Стр. 210, ст. 17 и 18. 

Годі сдболя держати 

На срібнімь ланцюзі: 

Изь Раті§1пік6\у Разка ми знаемі,, что любимою панскою 
абавою били освоенние дикіе звіри и птици. Адамг Кисель 
є разставался сь ними и вг далекой дорогі. Вг Малор. дгь- 
УЩахь Моск. Архива Иностр. Ділг, вг связкі подг ^^2 1, 1648 го- 
||а, сохраннлась отписка сівскаго воєводи кг царю, вг январі, 
|іВ47: „... какг шолг отг твоего царскаго величества сг Москви 
.\дамг Кисель, и вг Волхові у него, у Адама Киселя, утекг со- 
боль сг чепью серебреною, а у брата ево Александра Киселя— 
гончая собака; и того соболя и собаку, по твоєму государевому 

указу, изг Волхова велено прислать кг намг. Да какг, 

государь, того собаку н соболя ми, холопи твои, кг Адаму Ки- 
селю отошлемг, и о томг би намг, холопемг твоимг, отписати 
кг тебі. великому государю. И изг Волхова, государь, Микиво])г 
Давидовг писалг кг намг, холопемг твоимг, и прислалг того 



ІІ 



І 



83 



соболя и собаку декабря вг 27 числі, и мьі, холопи твои — — 
послали сг Сівскими пушкари -; ". 

70.— Стр. 210, ст. 19 и 20. 

Ой уже жь твоя княгиня 
У великій тузі. 

Зтими стихами авторг хотілг напомнить чйтателю о жені 
князя Вишневецкаго, Гризельді, дочери боади Замойскаго, кото- 
рую онг такг любилг, что казацкая літопись его кроваваго вре- 
мени записала, вг числі достойнихг замічанія собитій, ихг не- 
вольную разлуку на той стороні Дніпра. Грабянка (стр. 52): 

„Князь Вишневецкій поиде (изподг Збаража) до обозу сво- 

его подг Чолганскій Камень, а княгиню свою до Білого Каміня 
отосла, которая, разділяющися, зг плачемг поднесши зіниці вг 
небо, рекла: О каменіе! коль далече за Вислу границу намг 
заміраете?" 

71.— Стр. 210, ст. 21 и 22. 

Годі, князю, за гряниці 

Зь Москвбю тягатись: 

Вг ділахг, упомянутихг вг прим. 69 кг атой позмі, идетг 
большая переписка о притязаніяхг князя Вишневецкаго на зем- 
ли, присвоенния на ничьемг пограничьи имг и Москвою. Онг 
упорно отстаиваетг каждий ступень своей земли, не предвидя, 
что скоро потеряетг цілое государство по сю сторону Дніпра, 
и московскіе межевщикн одному его упрямству приписиваютг 
невозможность докончить разграниченіе между Московскимг и 
Польскимг государствами. 

72.— Стр. 210, ст. 28 и 24. 

Пора зь Лубйнь зо всімь кддломь 
Вь Пдльщу вигребатись. 

Живописное слово вигребатись заимствовано изг посланія 
полковника Мартина Пушкаря кг кіевскому митрополиту Діони- 



1 



84 

Цю Ба-чабану: „... все войско изг Запорожья вигреблося и аь 
ародовьімт, вонскомт, Заііорожскимг до купи и до ради енермь- 
ой знялося.. " {Акти Зап, Россіи, У, 10). 

73.— Стр. 210, ст. 25 и 26. 

Мавь ти, князю, изь борбги 
Ченцівь завертати: 

Монахи Густьінскаго монастиря, при наступленіи военной 
>зи, р*шнлись, ііодобно прочимг чернецамг н черницамі, 
|[браться заблаговременно изг Украйни вь Московское государ- 
Іітво и уложили на вози все монастирское имущество, вг томь 
числ* образа, книги и все, чтб можно било увезти сг собою, а 
скоть угнали напередг; но князь Вишневецкій остановилг ихь 
и обгявилг монастирь, основанний и обогащенний его предками 
своєю собственностью. Обг зтомь сохранилась интересная пере- 
писка вь Малор. Дгьлахь Моск. Архива Иностр. Ділг. 



№ 



74.— Стр. 211, ст. 5 и 6. 

Стоїте ви залдгами 

Вь старихь таборйщахь. 



Изг брошюри кіевскаго бцскупа Юзефа Верещинскаго, подг 
шглавіемг: РиЬІіка, написанной вг 1597 году, видно, что Укра- 
яна сохранила огь временг княжескихг множество окоповг я дажв 
кирпичнихг сзоруженій. Вг брошюрі между прочимг говорится: 
...іеиораіггату пазЦічсе ризіе Ьогодувгсга аІЬо гаткі, раіггашу, 
іііезіеіуг па 8Іоіі\се Іуїко гаигу ризіе, ейгіе півай^іейгіе, «гіїсу 
|Д йшпіе (Ігікіе 8І^ \\' пісЬ І^^пч, а рггесізі^ паз Іо піе рогизга; 
і^йуг Іо, таїі 8І.І рга\\чіа ггес, іі піпасг іпзгецо ^осіпо ^ас2е^ Іак 
гусЬ 1іого(іу82су аІЬо шигбї? ризіусії па Іет 4ат 2а(іпіерг2и аІЬо 
па Пкгаіпіе піе с1ю\уапіу, ]е(1по па Ьавгіу піерггу^асіеіот вУігоіт 
І-о^гапісгпут, аЬу опі Іо ро\уо1і роЬ^аVР82у, іакоі ]йі. і Мо8к\¥а 
на Іо росішсіііууа 8оЬіе, 08а(І2ІІі, а гЦй паз Ьегріесгпіеі \уоіо№а1і 
І р08іа(1а1і. (81г. 18). 



.1 



85 



75.— Стр. 211, ст. 7—10. 

На ш,о тобі, пишний князю. 
. Дордги питйти? 
^ Лучче тобі манівцями 

Зь Луббнь простувати. 

Козаки могли такг говорить по воспоминаніямг билого. 
Окольскій вг Діаріуші (стр. 16) пишетг, что вг 1637 году, ко- 
гда Павлюкг поднялг на Украин* такую же тревогу, какг че- 
резг одинадцать л'Ьтг Хмедьницкій, Адамі Кнсель вміст* сг 
другими богатьіми панами 2 та]§Іпо§сі 8№е] г г(іго\уіет исЬой- 
2І6 і піе ^ойсіпсет \у1а8пут пшвіеіі. То4 і іппі рапо№іе, а 2№Іа- 

82С2а \У ДУІ&ПІ0\ТІЄС2у2ПІЄ СгуПІИ. Ьер32в }уС2аПв 2(ІГ0\УІЄ, ПІ2 

^е(і\VаЬпа йтіегс, прибавляетг войсковой проповідникг Потоц- 
Еаго, аіе и Іакіе^^о сЬІорзЬлуа і &гаіегсі]Є(і\уаЬпеішета82, оуузгет 
'V?82е1кіе^ і^пошіпіі І І у г а п І (1 1 8 реіпа. 

76.— Стр. ст. 211, ст. 25 и 26. 
Та заглянемь гармйтами 
Тобі, князю, вь вічі. 

Старожили, бесЬдуя сг авторомг о козацкихг походахг, ви- 
ражались иногда такг: Щд жь, хочь и вдарять на Ляхівь, 
коли нічимь у вічі заглянути: гармать нема! пороху нема! 

77.— Стр. 213, ст. 3. 

Ой не медь-пьянее-чдло 

Медг подг зтимг названіемь упоминается вг думіоГанж* 
Андибері, которой лучшій списокг напечатанг вг Запискахь о 
Южной Руси. Важния дополненія напечатани недавно вг Абет- 
кп>, изданной г. Гатцукомг. 

•78.— Стр. 218, ст. 7. 

Ой не пиво на про-дйво 
Говорится на прочудо. Почему же не сказать на про-дйво? 



"■*« Ча 



л 



86 

79.— Стр. 213, ст. 9 и 10. 

Князь Ерема изь шляхтою 
Гайдамацтво тисне. 

Манера описанія битвь князя Нишневецкаго сг козаками н 
йкоторие обороти заимствованц из-ь народнихь пісень, указан- 
Іьіхь вг другихг прим*чаніяхг кь зтой позмі. 

80.— Стр. 213, ст. 23—26. 

Ой де стане— земля тане— 

Підкопи рикають; 
Куди гляне — трава вяне — 

Вороги зникають. 

Народная поззія доводитг иногда краткость вьіраженія до 
^мнотьі. Надобно долго изучать ее, чтобьі наконецг наслаждаться 
І -манерою вьіражать мисли и чувства півца. Напримірг, то. 
І6 здісь вьіражено четьірмя стнхами, вт, народной пісн* за- 
ілючено вг двустишіе: 

Ой де ст4не-— земл>{ тАне; 
Куди глйне — трави, вйне. 

Говорится о воин*, осаждающемг Львовг. Віроятно, зто— 
емное воспоминаніе о Богдан* Хмельницком'ь, обращенное вг 
вадебную пФ.сню. % 

81.— Стр. 214, ст. З н 4. 

Ой вінь міні вь злихь напастяхь 
Великий заступникь. 

К8. Ріоіг 8каг^а, Каган і а 8вугао\уе, зіг. 19: Бо Іе^о 
гаьи (оусгугпа) каріапу луат і Ьізкиру і йисЬо^упе разіегге 
Vа82е (іаіе, рггу кІогусЬ рггузі^р Ао іазкі Ьо24^ і оЬгопу ой 
^ягузікісії піерг2у]асі6} тасіе. 

82.— Стр. 214, ст. 9 и 10. 

Бо »а сповіді спасенній 
Панночка сказйла. 



І 



ш 



87 

Тамь же, стр. 6^: Зротягіе^і вата ■№ каїоіісків] \уіег2в йгіу/- 
піе Іийгіот (іо споіу і (ІоЬгусЬ оЬусга]0№ ротата, кагпобб оп^ 
та^^с, кібге] йасіеп итгцй &\уіескі тіеб піе тоіе, у/ кібге] вкгуїе 
і 8егйес2пе^г2ЄсЬу І 2І0&СІ ^іп^, со (І2ІТА?піе ті^Щ ропш^а. 

83.— Стр. "215, -от. 19 и 20. 

Ой панове! се жь писйла 
Пйнна-чарівнйця! 

• Воображать женщину, участвующую калдовствомт. своимг 
вт. военних-ь ділахт., било в-ь то время естественно. Авторі 
брошюри О ВипкасЬ га СЬтеІпіскіе^о разсказиваетг, что у 
охочекомоннаго поляовника козацкаго Дуница (Донца?) била 
сестра чародійка, предостерегавшая его отг опасностей. Вг рус--, 
скомг переводі зта брошюра названа Краткою Исторіею о 
Бунтахь Хмельницкаго. М. 1847. (См. стр. 12). 

84.— Стр. 215 и 216. 

Оба зти куплета основани на слідующихг стихах'ь народ- 
ной пісни: 

Плнвй щука зь Кременчука, 

Луски на ій сЛе. 
'^ ' Хто не знйе закохання, 

Той лиха не зн&е. 
Пливи щука сг Кременчука, 

Фгілю розбивйе. 
Хто не зн^е закохання, 

Той щйстя не знао. 

85.— Стр. 217, ст. 19 и 20. 

^Завдамь, завдамь козакбві 
Страіи^нноі муки.'" 

Зти слова авторг вложиль вг уста князя Вишневецкаго, 
зная его жестокосердую мстительность. Карая самими ужасними 
муками взбунтовавшихся противг него Немировцевг, онг воскли- 



88 

лі: „Мучьте ИХ1. такг, чтобьі они чувствовали, что умираюгь'- 
ІІ8І. Рої яка, рг2Є2 Кийа^зкіе^о, І, 37, 

86— Стр. 218, ст. 21 — 24. 

Ой засію я надй 

И думи висбкі ' 
У козацькій у лицарській 

Натурі иіирбкій. 

Злійшіе враги украинской демократій признавали вг неГ, 
іисокія душевньїя свойства. Такг, очевидець войнь. пановь сг 
Іавлюкомь и Остряниномь, Окольскій, вг началі ііродолженія 
іоеіч) дневнпка (Сопіупиасуа Вуагуизга луо^епне^о, еіс. віг 81) 
шегь.... ІЄ8І Ю Ьо8ІІ8 Раїгіае піегааіу, кібгу г .гсг^ші 
іорзк,ей:о 8ІЧ сіезгу и т. д. А на стр. 101 іюворитг: Рокагаї 
ійу ріет.24 Ц иіагсгк^ Вб^, І1 ІиЬо ті^сігу Когакі піетавг 
аапе^о кзцг^сіа, зепаїюга, ^V0^е;V0(1у, г кіогуті зі^ ;у роіггеЬіе 
^іп.егг ^аіазо^уаі, аіе ^е(іпак Іако^уі згі сіііорі, іе ^йуЬу ргаууа 
міе гао^гасігаіу сопіга рІеЬуоз исгупіопе, ^ако рггейіет Ьуіо па- 
ІегІїЬу зі, і іак 8:о(1пі, аЬу ісЬ еі диіпсііо Сіпсіпаїо, оиі 
аЬ агаіго ай сіісіаіогіат Ьуі ^Vе2VVапу, аЦие ТЬеті- 
8І0СІІ уігіШе раг па2\уапо. 



1 

1 



.•!.>^ 



89 



87.— Стр. 219, ст. в. 

Характерг вьімьіиїленнаго^'олки основанх на главньїхь чер- 
іахг Немирнча, главнаго двигателя всей Виговщини. 9та поати 
•шская личность стояла далеко вьіше своего віка. Изь уваженія 
і:і ней. авторг не рішился примішивать кг ней вь романі или 
позмі вьімисла, и создалг Голку, имія вь Немиричі доказатель- 
тво, что подобния явленія били возможни вг варварскій и тра- 
11 чесній вікь. ■ 

88.— Стр. 221, ст. 23—26. 

Ой якь знбжешь ему. друже, 

Вкоротити віку. 
Не забуду я послуги 

Тво^і до віку. 



■\ 



Стихн зти основаньї на том'ь, что Хмельницкій билг очень 
ревнивг кт. своей власти и, ііодг благовидньїм'ь предлогомг, каз- 
нилг опасньїхг для него людей. Опасеніе потерять власть вь 
народ* заставляло его входить вь союзи, ненавистние для луч- 
шей части его сподвижниковь. 

89.— Стр, 222, ст, 1 и 2. 

Грачівь ключа й чорнихь галокь 
На сей бікь стягає. 

Слова ключа и стягає, употреблени на основаній сліду- 
ющихь стиховь народной пісни обь Йвані Свирговскомь: 

А изь Низу хмара стягАла, 

Що вбронівь клібча набігала. ^ 

90.— Стр. 223, гл. V. 

Описаніе послідней битви Голки основано на пісні о Нечаі: 

Ой не вспівь же коз&кь Неч&й 

На коника сісти, — 
Та й ставь Ляхівь, вр^ихь синівь, 

На капусту сікти. 
Ой не вспівь же козйкь Неч^й 

На кбника впасти. 
Та й ставь Ляхівь, вріжихь синівь, 

Якьі^нбпики кл&сти. 
Ой якь стисне козй,кь Нечай 

Коніі острогами, — 
За нимь Ляхівь сорокь тйсячь 

Зь голими шаблііми. 

91.— Стр. 224, ст. 1 и 2. 

Не зломити гайдабурамь 

Лицарьскоі сили! 
т 
Лйцарь, по понятію народа, єсть что-то непобідпмое. Его 

можно убить только сребряною пулею, или его собственнимь 

оружіемь. 



90 



92.— Стр 224, ст. З— 6. 

Повернувся лйцарь Голка 

На правую руку; 
Куди гляне, туди гряне, 
Всюди повно трупу. 
Вг народной пісн*: 

Повернувся козйкь Нечай 

На лівую руку, — 
Не вискочить Нечківг кінь • 

Изь Ліїцького трупу. 

93.— Стр. 224, ст. 7 и 8. 

Ой не взяти вамь лицаря 
Голими руками. 

^Ііь вь виду манеру отчаянинхі, рубакг обнажать руки вг 
1ГГ^Г.VТ^' Раші,е„ік'ах. (стр. 77) также Д„..: 
«а., 8^ еесіу с1.о^^VVIе роVVо1і, а ^о(1го.уіе газ ^асіц рггесі 
«ш г ^оіеті ро Іоксіе г(гкаті., ^ 

94.— Стр. 224, ст. 51 и 16. 

Ой велике характерство! 
Намь йгоне вбити. 

Разсказг л.грника: „Ляхи, якь стали Харк& рубать, то ру. 

" ажь три дн, та ні./кь не порубають; н шібля позубй- 

ь г ршь. як. залізо; та вже дорозумувйлись, щоб. рубГт ^л 

\^^. А в. .0 .Шя бул. лицарська! то та іі^ ^^ 

95 -Стр. 224, ст. 17 и 18. 

Треба, браття, срібнимь ^удзькомь 
Рушницю набити. 
Су. прнмічаніе 45 зтой поами. 



91 



96— Стр. 225, ст. 1—4. 

Не вважали гайдабури 

На козацьку врбду, 
Рвали тіло по кусдчку. 

Кидали у вбду. 

Вт> народной пісн* о Нечаі: 

Ой не дбкли вр^і Ляхи 

На возкцьку врбду, 
Рвйли тіло по шматбчку, 

Пусккли на вбду. 

97.— Стр. 227, ст. 29. 

Прозирають у Славуту. 

Славутою називали козаки Дніпрь во времена Окольскаго 
(Вуагуивг, 8іг. 89) и конечно гораздо и прежде, какь ато видно 
изг думи о Кишк* Самійлі и изг Шсни о Полку Игорев*. Вь 
старинних. козацкихь документах, употребительно слово сла- 
ветний: ,слав6тні н&ші прбдки". 



Изь .Дбсвитокь' изданія 1899 года. Слава „козацького 
батька* не заслинила и тоди автора. Вин. бму противопоставиві 
у цій поами такого войнна, який пидняв. би в. гору народнйго 
духа. Та все чисте й розумне поникло в. нас. перед, лютим, 
розбоєм. Хмельнищини у религійній темряви, ще гиршій од. 
римського изуйитства. 

До братів-ь на Вкраїну. 

1.— Стр. 237, ст. 3—4. 

Що ми справді хлібомь-сіллю 
Вброга караемь. 

Есть пословица: „Вброга хлібом, та сіллю кар&й". 



іЬ 



ІП 



1 ;;і- 



І» 



92 



93 



Початокь новой поеми. 

(1648—1654). 

Заспів-ь. 
1.— Стр. 237 и 238. 

П. А. Кулішг згодився, щобь ми нерепечатали оці стихй 
Черніговського Листка. Поспішаємо зазнабмить чит&телей 
Існдви зг гарними домами щирого Українця, и д>їкуемо високо- 
шов^жному сочияйтелеві. Ред. 

2.— Стр. 239, ст. 33 и 34. 

Що мусять на жида 
Панщину робити. 

Не то села, та й зіімкн, брали жиди вг панив-ь на оранду 
Сами якь хотя людей судили и карали, замість пана, а панг 
проживавь собі безпечне по столицях-ь (див. у Раті^іпікасЬ о 
Коп.есроІ8кісі., 8ІГ. 51) супліку жовнірську до короля, що ти 
каже, пораздававь замки панамг дармоідамь, а вони жидамь по- 
зарандовували, а жидьі іх-ь, своімг звичаемг, обертають у пустку 
н вь руіну. ' 

ВареоломеевІ Шевченкові. 

1.— Стр. 240—242. 

Предисловіе.. Вареоломйй Шевченко таки людина, щ6 нйю 
«бжна похвалитись передг усім4 земляк&ми. Викупивсь вінг ивь 
кріп4цтва ще зАмолоду, прод&вши всю своіб мизйрию до-щйнху 
Зробивсь війт, вольнимт. и вббгим-ь, мов-ь той Лазарь. та й по- 
ч&вг працювати весйлимь духомь изнбву. ГІоборбвт. кріпацтво 
поборов-ь и другу неволю-уббжество. Ще жт. сбгб мило: на- 
вшись за свогб важкбго життй всякого лиха, набр&всь и 
|.б8уму не абй-якого. Вгійшовь з-ь бго чоловікь якг слідь пись- 
^•йнннй ., тямущий. Спізнавшись изг нимг, ми побр&тались по- 
таросвіцькій покоз&цькій. 



о 



П 



Сонеті). 

1.— Стр. 244, ст. 10. 

Орлицю сміливу, крилатшу одь орла. 

Може, не кожне знає, що орлиця більша зростомь и дужча 
одг свого самця. Авторі даремно слова не скаже. Ред. 

Могильні сходини . 

Стр. 248 — 278. Посл*словіе. 

Авторі, посилаючи Редакціі отсю поему, каже: „ІІриди- 
вітця ви до неі гарненько; туть вамг нашг край, який вінг те- 
перг єсть. Отут-ь та біда, що нашг людг терпить и відг исто- 
ричнеї брехні, що у насг розпустили про-міжг народомг, и 
відг Москалівг, и відг Ляхівь, и відг жидівь, и відг другихь 
всякихі грабителівг". 

Топирт>-гора. 

1.*)— Стр. 283, ст. 25. 

Гей ти, Данило, 

Славний козаче! 

2.— Стр. 284, ст. 11. 

Свисни Щербатимь 
Звався такі знаний мвяь у Данила. 

'' 3.— Стр. 284, от. 23 и 24.- 

Потимь гиранамь 
Давь знакь бровами. 

Гиранг — музика татарський. 



*) Прим*чанів кг втому стиху авторонь не сділано. Но, в*- 
роятво, онь хот*лт. пояснить, что подт. Данилом-ь, славньші. кова- 
кои%, ряпум*ется кн. Дааіил-ь Романовичі) Галицкій.—Я^д. 



А 






ЛІ ^■ 

і' 5- 
Л 6. 






94 
4.— Стр. 285, ст. 8. 

Закричавь: амань! 
^.Добре! браво! 

5. — Стр. 285, ст. 27. 

.Джяврь, джяврь!' белькочуть. 

Невирний.— Такг мусульмане звуть Хрьістьіянг. 

6. — Послісловіе. 

Топнр-ь-гора. 

Волинська Дума. 
Перйспиві, Деннса Федоренка. 

Слово одь Редакцій. 

її .'з 

Козаки-украинци у первому периоди життя свого лицйрсь- 
*кого не ворогували зь Ляхами. Ще бо тоди Ляхи не повтягува- 
ли у свою виру украинського панства руського, що сталось нав- 
іослн гонитилями козацтва з^ривно зь ляцькимг нанством-ь. Бо 
то й зь самихг Ляхивг поосягавг руськи пустмни, козакуючи 
купи зь нашими проти Орди,— и той не вважавг себе чужимь 
ромижт. украпнською Руссю. Не про латиньство дбали на Русн 
ершн ляцьки заволоки, сидаючи на Татарських! Шляхахь за- 
іочвами чи хуторами поручь из-ь такими жі, якг сами, воина- 
ін-Русинамм: дбали про оборону народу християнського виді. 
зиятивг. Козацька слава була тоди однаково люба й дорога 
оашому хороброму серцеви, якг на Вкраинн-Руси, такь и дале- 
вндг нен— вь ІІольщи. Чували бо тамг про дивотворню обо- 
ану границь н вихваляли казацьке завзяття руського панства 
поспильства. За землю жг ни сг кимг було змагатись, спершу 
'лке миряло соби займище шаблею. И лицарь-пань и лицарь- 
іюстолюдець осягавг у пустиняхг стилько, скилько змигь оборони- 
і ОДІ гординськаго нападу. Пани обороняли своя зайиищй за 
адюгою дрибного козацства; козаки-биляки, к^плячись навкру- 



■І 




95 

ги кармазиннаго пана, разомг зг его добрами заступали проти 
Горди и своя осели, пастовники, синожати, ниви. Згода була 
всюди, бо ривняла узгрянишнихі людей одна велика бнда — та- 
тарськи наизди. 

Якг же, замисть войни, почало панство, зг сеймовон на- 
ради, одбувати азиятивг подарунками, тоди стало негербованому 
козацтву тисно промижг гербованим-ь рицарствомг. Закорени- 
лись козаки оддаликг, на Днипровому Низу, за Порогами, нави- 
дуючись тилько пидт. зимни холоди, до домивокь. Тимг часомь 
постало скризь по руськихг узгряниччяхг право польске Оиз 
роїопісиш), що не знали его вг нась перше, судячись по старо- 
свицьки правомь руськимг, громадськимь. Почали паши пани 
на вольнихь займищахг лядувати; почали вимагати податкивт. 
та видбуткивг у козацькихг сбмей, а шукаючи вг короля ласки 
н уряду, перевертались, ради приподоби, у латинство, наклада- 
ли зг бискупами та прелатами, переймали ляцьку мову, ляцьки 
звички, и ставали чужими ридвому народови руському. Оттоди 
вже козакамг годи було навкруги паяивг-лицаривг купитись; 
почали воювати за приводомг свого низового отаміння; менше 
та менше вкупи сг панами хлибг или и війскову нужду взнава- 
ли, а частищг почали на ихг кривди рбмствувати. Лицарю- 
вата жг молодижг панська давай тоди шукати соби слави та 
чести вг коронному війскови або по чужихг вемляхг, погорд- 
жуючи звичаями козацькими, запорозськими, що перше подали 
були гарну чутку про сббе широко, ажг по за Вислою. Стала 
жг черезг те й козацька слава дорогою тилько промижг людь- 
ми ривними, промижг негербованою Руссю. Пани влюбили 
славу иншу,- що ширилась тилько мижг сеймовими товариша- 
ми, а козацтво аанедббвували. 

їимг робомг частина Руського люду, найбагатша, найпись- 
менища, почала тягти до Ляхви, яко ляцьки викоханци; а люд- 
ность негербована, дрибнота и простота, тягла до козацького то- 
вариства, и славу козацьку вважала своєю руською славою. Пер- 
ше мижг украинською Руссю не вважали и Ляха-заволоку чуже- 
ницею, вбачали вг ему того жг лицаря, того жг козака, аби 
схоїивг укупи зг нашими козакувати; а посли вже и щираш 



111 



!*■ 



96 



Русина, ЯКІ перевернецця було вь.латинство, взивали Ляхомт,, 
не прекладаючи надг ксбнаа, що навчивг его лядувати. Взива- 
,ючи свонхь перевертннв'ь ляхами, або найгиршь — недоляшками, 
Руський народг протестувавг тимг самимт. передт. козацтвомг, 
яко ридною силою, свою обиду вндг людей, що продавались ко- 
ролеви за уряди та короливщини. Король бо, зь намови римсь- 
ихг нунціивг, не давав'ь ни честьі, ни поживи тому, хто дер- 
жавсь руськои вири *). Не тильки шляхта руська, та й мипіане 
о руськихь городахг тоди тилько урядовали або вг лавицяхь 
10 ратушахт. сьіднли, коли приймали латинство. Оце жг, хто 
стававсь Русьіномг, той не мавг звидкил»! достатку свого при- 
ильшати; а хто стару виру кидавг, той самимг ренегатсївомь 
имі убивавсь у почести та вг велики достатки. Болило серце 
г Руського народу, що чужоземня сила забирала вь его сь-носе- 
іедг громади найкращу шляхту, нейзаможнище мищанство до 
ншого гурту, пидь инше право, пидт, иншу мову, пидь ьіншн 
вичаи, а вт. тихг людей, що не ламали предкивськои вири и 
ивичаю, однимальї и честь и вжитокг. Тимг-то панський нунцій 
Торресг, доносячи Рнмови, року 1622, що діецця вг Речи Пос- 
иолитій, пропьісавь таку реляцію: 

„Не можна того й словомг змовити, якг прости Русини 
ненавидятг Латинцивг. Та ихг ненависть ажг до того сягає, 
що, вздривши ксенза-латинця, плюють на землю зг досади и 
огиди" **). 

Оттаки то були обставини ворогування козацького вг Ля- 
хами, що почалось пидь саме время навертання руського пан- 
ства н мищанства вг латинство.- Коли й перше ремствували ко- 
;іаки на попивг, сидючи на Низу за Порогами ***), то й надто 
важко дихали вони проти панивг-перевертнивг. Коли й перше 
слава козацька розливалась по всій Украйни промижг Руссю, то 



*) Читай: Кеіасуе Мипсуивгб» АровІоІвкісЬ; напечатани в'ь Па- 
рмжи, року 1864, т. II. стр. 7в, 81, 104, 140 и 159. 
**) Чьітай там-ь же, отр'. 155. 
***) Знаємо зь оповидання Папроцького про побуток-ь Зборовского 
ОаиіЦла мижі Запорожцями. 



97 



й надто засияла вона тоди, якг постали нови Ляхи зг руського 
ренегатства. Навпаки сему, руське панство, ставши латинськимг, 
ляцькимг, та вбившись у почести та вг велики достатки, зне- 
важало руське козакування, не прекладало его надг розбишацтво, 
„Ляхбмг вирубало" по бенкетахг та по сеймикахг, а славнихг 
атаманивг козацькихг узивано герштами. Перевернулись речи 
такг: що кого руський народг виспивувавг у письняхг та вг 
кобзарськихг думахг, яко чесне воинство, тихг наши лядовники 
вкупи зг Ляхами проклинали и вг своихг панськихг гуторкахг 
и вг своихг писанняхг; а хто мижг тією Руссю, що накладала 
зг Ляхами, бувг у нихг славень и хналенг, яко смиритиль 
бунтивг украинськихг, тихг ми вважали за лютихг ворогивг 
рнднои матери Украйни, и замисть великои слави, народни думи 
наши надавали такимг героямг «розумг жиноцький". Слава 
одного народу була неславою вг другого, а замисть єднання сили 
проти спильного ворога, якг було на початку козащиньї, почали 
одицг одного руйнувати. Ото жг боролась Русь - Украйна за 
свою волю пидг козацькимг праноромг.'та й доборолась, мовлявг, 
„до самого краю". Допанувалася жг и Польща надг Руссю до 

злиднивг. 

Якг уже зникло и проп9,ло все вг обоихг народивг, опримг 
кривавихг споминокг, якг зосталось Польщи, мовляли нашн 
селяне, «тильки зг рукавг",— схаменулись тоди де-яки сг тихг 
Ляхивг, що понаплоджувались одг ренегативг народу Руського 
(найбильшг поети), Бачать, що негараздг робили ихг руськн 
пращури, накладаючи зг деспотами панами та ксензами проти 
риднои братти,— и бажала бг вороття та нема его! Воно то Й є, 
коли хочете, та ба!,.. Е вороття до ридцого люду, обидраного, 
стуманилого, покаличеного, запроданого жидови люду руського, 
да тяжкои воно вимаг& жертви: треба було бг нашимг прихиль- 
никамг всю ту велику славу, що нею пишались предки-пере- 
вертни, знехтувати, яко неславу; треба б^, військови подвиги 
проти „бунтовливого хлопства Украинського" огласити розби- 
шацтвомг, изуицьку ляцьку просвиту назвати бузовирствомг. 
а предкивське надбанне— ледачою крадижжю. Усю ляцьку пиху 
треба було бг разомг (а чи можна жг то?) позбути и ввійти 

7 



98 



вг убогу руську громаду простьімг громадяньїномг, остатнимг 
зь остатнихь, непрбщенимт. волоцюгою по нечестивихт. вйкуткахг. 
Не доказавь такого дива нихто сь тихт>, що почували вг 
соби пбзивг поетичнего малювання старовини украинськои, а 
черезг те не обизвалось и руське серце на ихь кобзарюванне. 
Ни той Мальчевський, що гравирують его козакомї. зг бандурою, 
нн Гощьінський, що спивавг про славну Канивйщину, ни Бог- 
данг Залеский, прославитель наших-ь степивг та Запорозцивг, 
не порушили нашого серця тим* двигомь солодкимь и сумнимг, 
якого дознає воно, проникаючи до бандурнего старечого рокотання 
про давню козащину, або до Тарасовихг писень про гирку долю 
рядного краю. Видумали Ляхи-поети якусь иншу Вкранну, не 
ту, що до неи ми, якь до вбогои матери, горнемось. Ляцька то 
Украйна, а не руська. Не мати вона намі, а хиба мачуха. Обер- 

Іітае бо ляцько-украинська муза до насг панське обличче зт. 

Іг недбалоетю, а тимг часомі. пестить спаних'ь та поксенженихі> 
дитокг, пестить у нашому кубли гордовникивг нашихь, прослав- 
ляючи неправе вхі пануванне наді ними. 

Хто хоче промовляти до нашого серця, виспивуючн наши 
степи та могили, нехай той вивчицця поетичнои мови не вг 
тихг, що коренились промижі. насг нахабою, а .вь того народу, 
що, бидуючи у своихт. убогихг домивкахг та по Дикихь Н6- 
^іляхт., гартувавт. своє серце до боротьби зт. нашийниками. Вмв- 
чицця жь у народу мови тилько той, що не знатиме соби ьш- 
шон слави, ьіншои доли, опричг народнеи. Нехай спивцеви нат 
ліьіхі степивь та могилі однаково зь народомг буде сумно й 
весело; нехай у его буде одна честь и одинг соромі зь наро- 
домь; тоди зьиднає винь соби понуре серце украинське. 

Все жь намь, Украинцямь, не честь була бь, не подбба — 
погорджувати пробами бандурнихь струнь, що часомь появляе 
полська хочь би й черезь Малчевського, черезь Гощинського, 
черезь Богдана Залеского. До того бо пбхопу нудить ихь не що 
инше, якь руська ихь дума, зачарована вь ляцькому тили, за- 
клята вь предкивськи часи, запечатана печатьми ворожого намь 
духа до якогось часу. Мовь зь летаргичнимь сномь, борецця 
вона зь лядуваннемь, що до кожного поетичнего ихь помислу 



99 



чипляецця нечистимь морокомь. Мовь у тій повирци народній 
про вовкулаку, нстота людська, перекинута лихими чарами у 
нелюдську, силкуецця до людей прихилитись, та й не знахо- 
дить соби у нихь почуття; такь и туть: злядований духь укра- 
инськои поезій миряецця визвати зь нашого серця братній од- 
кликь своєму сумовн чи восторгови, а серце наше того духу 
жахаецця. ^ 

Справди , почитуючи ляцьки поеми про нашу матирь- 
Украину, хочь н багацько знаходимь тамь анти-народнего духу 
надь уподобами поезии, та инколи повине вь нихь и щирою 
правдою украинською. Не до-останку жь бо переродилась руська 
душа вь тихь людяхь, що викохались посередь ворожои намь 
громади. Предки их>, катуючи козакивь, кричали сь княземь 
Еремою: „мучте ихь такь, щобь дошкулити!" Предки ихь, ічь 
сударники, славословили деспотичню панську силу, фанатизо- 
вану по римськи, и взивали козацтво безголовою звирюкою; а 
ихь, отвереженихь зь государнего чаду ляцького, тягне щосн до 
козацькихь могиль, до могиль, осміянихь свого часу такими 
мудрагелями, якь знаний ксензь Окольский, и прислухаюцця 
вони, чи не стогне сь-пйдь степовои трави' безименне рицар- 
ство, що, мовлявь, спить на звялихь винкахь своеи старои сла- 
ви. ПІО жь се имь сталось?... Се вони вертаюцця манивцями 
до сплюндрованон домивки сь того полону, куди ихь заполонено 
изуицькимь пидступомь. Вертаюцця, та заслиплени довгимь ля- 
дуваннемь очи не втраплять манивцемь по-козацьки. Стуманивши 
видь лукавои просвити, гукають вони, чи не обиззвуцця до ньіхь 
забути родичи на козацькій Украйни. Темно, мовлявь, глухо, 
пусто на тій Украйни; а воно ни! Е свить помижь занедбаними 
гробовищами кривавои воли народнеи, тильки не у кожного ро- 
спалась на бчахь л^да, щобь озиркатись. И не все глухло, не 
всюди забезлюднило по нашихь предкивськихь займищахь, да 
треба иншого серця до розмови сь потомками ляцькихь недб- 
биткивь. 

Не зневажено жь того даремного силкування. Нехай чиста 
козацька душа зглянецця на бидолашню залядовану руську душу, 
що кличе іи ниби кризь тяжкий сонь до згоди. Розгорнувши 



! 
І 
І 

і ' 

І • 



і! 

п 
а 
ш. 

і Іі 

не 

Вії 

Ні 
заі 



сц 



100 



101 



поеми и думи укравнськи, що появила нашого часу ляцька муза 
вишукаймо вг нихг по зернятку наше ридне добро, позатоплю- 
ване вг лядчину. И вг ЛГальчевськогон вт. иншихі прапра- 
внукивь руського спивучого рицарства дочуємось не разі голосу 
нашоя риднои бандури, догледимось не одніеи праведнои вподоби 
украинськои. Спивали вони свонхь писень про пашу Украйну 
середі гіюмади, що позира на козацьку историю гордуючи, а 
неситимг пануваннями наді козаками пишаючись; тимі повди- 
хали вони вь себе панськош, анти-руського духа. Колибі же 
довелось имі промовляти про давню славу до потомкнві тихі 
людей, що лягали купами, витираючи зі Украйни драпижне 
панство,— иншимі би духомі дихали ихі спнви. Нехзій же 
збагне хто добримі розумомі, які видобути поетичню правду 
зі того попсованого лядчиною кобзарського спину, що нимі сма- 
кує тилько нешановливе до нашого народу серце; нехай переллє 
ляцьку мову на таку, щобі до вподоби була розумови и серцеви 
народнему. Не перекладу зі одній мовн на другу бажаємо, а 
переспиву сі чужого по нашому. Де ві тому чужому постере- 
жешь любу нашій руській души украннській мотиву, що надіе- 
стественнимі робомі якимсь перебула изуицьки школи, нашепти 
рнмськои политики, гордовливе панське господарюванне на Вкра- 
ини. и о.чвалась до насі изі поетичнеи глибини душевнои, мові 
струна до струни у двохі бандурахі, озвалась тимі самимі 
ладомі, що й кобзарська' дума козача,— додай, дотепний, свого 
почуття народнен правди украинськои и визволь ту мотиву изі 
хвалшовитого ляцького розумовання: Оце буде переспиві 'поеми 
або думи ляцькои понашому. Дило важке и заблуддиве. Зибіещія 
не гаразді удотеплений спивець изі свого прямування, н— ди- 
вись— повине по его спиву не той витері, що мовляві „нзі 
Низу Днипра віе-повивае". Та дарма! не зашкодить вині сма- 
кови народнему, бо не прийме наша душа того, що ій чуже и 
завадливе. Ще жі до того— на сторожи правди поетичнеи укра- 
инськои стоить здорова критика ридна, що ві свого тилько на- 
роду, у потомкнві козацького рицарства праведного, питаецця 
дороги литературнеи. Маємо думи и писни народни: спасенна то 
скарбовня слова, помислу почуття украинського, щиро-руського. 






Взори захованои тамі поезии до вику вичнего правитимуть на- 
шого духа, куди бі его ни похилено; до вику внчнего отверету- 
ватимуть нашу музу, якими б"^ чарами ій ни чаровано. Се наша 
поетична библія; се предкивський завить прямування народнего 
середі чужоземнего натовпу на Вкраини и на всій Руси украинсь- 
кий. Мавши іи ні себе що-дня переді очима и духа нашого нею 
ситячи, переможемо польщину, що квапицця вселитись у нашу 
громаду, яко душа ві тяло 

Тимі же то, освятивши помисли свои предкивськимі сло- 
вомі, осіявши серце свитомі правди поетичнеи, що рине до 
невичерпу СІ того джерела виковнчнего, не біймося бристи че- 
розі темряву чужоземнеи думки, що стричае кожного украинця 
на самому порози жизни и щб-дня лудить его дудами, манить 
оманами. Виросте наша словесность руська украинська середі 
чужоземнеи луди, омани, зневаги, які вирисі праведний духі 
козацький середі тионоти та неволи, и що забрано сусидьми зі 
нашого духовного надбання, все поверне вона соби чистимі, 
оживотворенимі на вики. Нема жі бо правди, то нема й сили 
у тихі посягахі на наше слово, піо квапляцця заглушити его 
сусиде, виспивуючи нашу старовину своєю мовою Дбають вони 
не про насі: збагачають бо нашимі духомі свого ляцького. 
Люблять вони не насі: вихваляють бо наши степи та могили, 
яко своє надбавне. Духі наші тимі и вирисі у гору, що оии- 
. равсь ворожому духови; степи наши тиміи вславились, що ми 
ихі засіяли кривавимі зерномі народнеи воли. Оті же не тихі 
славлять ляхи-украинолюбци, що бились не доймаючи чужо- 
земцеви вири, а тихі, що пиддавали ему заморочену браттю. 
Про народне наше завзятте ні оборони воли вмовчують прав- 
нуки хижихі пращуриві, або жі узивають его бунтомі безго- 
ловимі и гайдамацтвомі темнимі. Оце жі ихі поетичня правда 
у малювання старовини украинськои! Не нидій ма така правда 
народнего духа, а заступа останній свиті нашій темнбти. Тиль- 
ко нихто зі нашихі щирихі та праведнихі не прислухаецця 
до чужого спиву. Мові би витромі мимо дерева гуде ляцьке 
спнванне по Вкраини. Хто бі уподобані чужоземню поезию, яко 
свою народню правду, той би вже буві чужениця мижі земля- 



102 



103 



камн. Нехай бьі сталась нам-ь духовньїмг життемг лядька сло- 
весность, ляцька поезьія, ляцька правда,-посталм бг тоди на 
Вкрашпі сами Ляхьі замисть нас-ь, Руси. Ото жь пбсягь на наше 
слово, на нашу поезію, на нашу народню правду у сусидній сло- 
весностн прямує не до чого ьіншого. Де постане ляцька жизнь 
тамь нась постигне смерть. Жьітн бо й процвитатьі на руській 
землн зможе Лях-ь тилько тамг, де ми станемось перегноемі 
для его кореня. История те свидчить. Найбагатша, найдуща 
найрозумнища була та половина Речи-Посполитои польскои де 
Ляхва пожерла рущину; да й тепері має вона найбильшу силу 
тамь, де, занепадаючи, нивечачись, пропадаючи для своеи буду- 
щини, ми ситимо.... громаду переробленнимь помацьви своимі 
розумомг, оберненимг на ляцький ужитокь своимг достаткомт. 
■Г Огь же бажали бт. ляцьки Богдани, щобь ми взнали их-ь ' 
^пнви за свои риднн, и багацько понаписували вони про наиіь 
Ірай хвалебного.-тилько вси як-ь одинт. минали славою тн 
■аси. бон, пригоди и тих-ь людей, которихь оспнвали, які. свн- 
"ом-ь сонця осияли, наши писни и думи народни. Не про що 
дбають, які про те, щобг ми вреклись руськои украинськои 
вравди. а ляцьку кривду звеличали правдою. Шкода заходу! 
іКивий живе гадає, а вони его намовляють умерти. Думай по 
ашому, Русине.-все одно, що: вмри, Русине, а ми житимемг 
Й, ой, панове! ни!... У нас-ь такимь робомг зь роду вику не 
оджено. Ми не говоримо:. „посунься; ляше, бо намь у нашій 
рмнвци часомь ниде буває систн". Нехай усяка нація живе и 
^ите своими силами. Радити намі усякому життю й пвиту 
езь нашои шкоди, аби кожне жило й брало силу зь свого не 
Ь чужого грунту. Звемо Ляхиві своими ворогами, бо не були бь 
они й Ляхи на руському грунти, коли бь не вороговали нашій 
воли народній; а про те, нема ві нась до нихь иншого ворогу- 
вання, оприч-ь: „Ляше, Ляше, визьми своє, верни наше!" живи соби 
якг знаешг, та й нам-ь не перебивай жити по нашій уподоби' 
Тимь же то безі погорди и зневаги позираємо на сусидню 
^.ювесну ниву: нехай засиваецця густо, аби не нашою пашнею 
Коли пожичено вг насг нашого врожаю, або узято нишком-ь 
•00 нахабою зг нашихт. рукь викручено,-нехай Господь спо- 






рить и ошуканцям^, н злодіякамг и самимг харцизякамг на 
все добре, безг і.ашого гриха. Наша нива родюча,— аби нам-ь 
не перебивано ратайствувати. Хто жт. іи засива нам-ь бодяками 
на пакисть,-ми бодяки викоренемо. А що ляцьки поети пиди- 
груюцдя пидь нашу поезию народню, то не для насг их-ь кобза- 
рюванне. Маємо голоснищу, вимовнищу, серцеви нашому любищу 
кобзу, нижь та позич ина в-ь наших-ь предкивг за Порогами та 
перестроена на инший ладг. Ще й надто: визьмемо іи вг руки 
яко предкивщину, почепимо золоти струни та й наладимо ихг 
по своєму, не по панськи,— по вкраинськи, не по ляцьки,— по 
щиро-руськи, не по чужоземськи. 

- Оце ж-ь однн'ь такий обибрався. Прочитавши волинську 
думу пана Олизаровського. переспивавт, іи сь польскои мови по 
нашому. Чи таке жг було в-ь его миркуваянє, як-ь оце вь нас-ь, 
чи може й инше, не знаємо; самого бо кобзаря вг вичи не ба- 
чили й не роспитували. Приривнявши жг спив-ь до спиву. пре- 
кладаємо руський надг ляцький. Козацьке бо слово промовить 
виразнище про нашу бувальщину, ниж-ь яке б-ь ни було инше. 
Нехай будуть суддями ти щири та праведни, що чують пред- 
кнвську кров-ь у забутихг. цозорюваннихг, на бурти порозкопу- 
ванихь козацькихь могклах-ь. Нехай скажуть, чи справди се по 
нашому ляцьку думу переспивано. 

Про естетичню вагу сего твору вмовчимо. Може й не все 
в-ь ему гаразд-ь. За взир-ь его наши не визьмуть, мавши перед-ь 
очима инши взори поезии украинськои. Де-що в-ь ему не доспи- 
вано; инде миру перебрано, а инди й самому ладу вшкоджено. 
За все, про все не час-ь нам-ь рахувати. А що знайдецця тут-ь 
, пишна краса слова и живе малюванне давнеи Украйни волинсь- 
кои, се добре знаємо, та й зг новим-ь гостинцемг усю вкра^- 
инську Русь поздоровляємо. 

Нигилистт». 

Стр. 307| ст. 2. 

о вгьрности боярь вь опальнихь волосахь: 

Вь старину; когда царь подвергалг боярина опал-Ь, боярин-ь 
не стрирь волос-ь до полученія помилованій. 



І* 



104 



Коментарий до „Слави". 



І' Стр. 314-318. ГІосл*словіе. 

И онуки те забудуть, 
що дідамь роскаже. 

Дивуються було не по малу письменні наші люде, чого так 
швидко позабувано козацькі думи на Вкраіні: Минуло тількі 44 
і-оки по зруйнуванню Січи, а вже князь Цертелев (1819) зібрав ' 
■пльк. з десяток кобза,.ськихі дум. Після Цертелева зібрано іх 
вельми мало, а тепер уже не чути по Вкраіні ні одноі не спи- 
'•ано.. Се того, що й саме зруйнованне Січі було всімг станам 
нашого товариства діломг байдужнім. Нехай читає охочий у За- 
т.сках о Юл:ноп Руси", як невважливо старики, що бачили своіми 
очима запо]шзців, промовляли до мене про січовиків. Не то що темні 
оиучята позабували славу козацьку, и самі письменники, видаючи . 

и>ечаіав (1834). попи в ладівницях .замісь пани в ладівницях 
думаючи, що лаШниг^я має своїм коренем ладан. М. Лисенко 
«Збірнику Українських пісень^ (1868) замісь: „Ой Богдане 
^Ьогдане. запорозький .-етьмане", печатае з мужичого співу-' 
рОх и ти. Лимане, ти, Лимане, та запорозький отамане-- а В 
Антонович „ М. Драгоманов, заходившись коло виясню'вання 
Ж^рическихг Несень Малорусскаго Народа«, печатают Лях 
^утурлак у році 1874 без коментарня, такь само, як II Лу- 
>ішевич печатав у 1885 року, не знаючи, що клюшниками галере- 
ями були потурлаки. ті що потурчились, як и сей. „сотник 
ереяславськнй. недовірок християнський". 

Ні! з порядкомь господарчім 
бились гольтяпаки. 
Историю України підправлено до смаку того либеральства 
шукає доолести громадської не там, де люде працюють коло 
ряднего збирання достатків, а там, де останню одежу з плечей 
Ьднидрю..оть, Засліплені видуманими літог^йсями Грабянок 
"•■•ків, Коніских, або перевертнів латинської шляхти, укра- 



4 



.-І 

1 



105 



інські историки игнорують „Літопись Самовидця", котра маяюе 
■козацтво таким, яке воно було. Уже, під роком 1648 Самовидець 
пише: „И на тот час туга великая людям всякого стану знач- 
ньімь була и наруганія огь посполитихг людей, а найбільше 
отг гультайства, то єсть отг броварниковг, винников-ь. могиль- 
никовг, будниковг, наймитовг, пастуховг, же любо якій человікі 
значний и не хот^лг привязоватися до того козацкого войска, 
тилько мусЬлг задля позбьітя того насмівиска и нестерпимьіхі 
б*дг ві побояхг и кормахг неввьічайньїхь, и тій мусили у войско 
приставати до того козацтва". 

Та з Татарином дружили 
з Турчиномь єднались. 

Спершу козаки були тількі в татар. Озівські козаки пере- 
вернулись на Донськихг. приймаючи до себе розбишак звідусюди. 
Город Черкаси був певно колонією черкаською. З донцями чер- 
каси були свояки, а запорозьці — побратими. Черкаси були в1])ою 
християяе, та безбожні пирати на Чорному морі за Длугоша, 
которий не дожив до козацтва славянського. Про козацьку віру 
здавня писали, що вона турецька, и не зовсімі дармо. Між ко- 
заками було доволі татар и турок повсячаси. Тим вони и бились 
и дружили з татарами такг само, як з ляхами, як з москалями, 
як з волохами. Запорозці вОювали вкупі з'ь кримцями. що бунту- 
вались проти турецького султана, ще до Сулими й Павлюка. 
Після Павлюківщини багацько козаків поховалось од шляхти між 
ордою. Дружба з нею Хмельницького Богдана ^на спустошенне 
християнства", як мовляв Самовидець, знана всім добре. Син бго 
зг ченців зробивсь потурнаком. Петро Дорошенко був гетьманом 
турецьким. Запорозці од царя Петра втикали під Турка, а гетьман 
іх Орликг принявт, закон Магометів,. женився на туркені и мав з 
нею дітей. Заправляла низовцями здавня така польска шляхта, що 
робилась банитами. Банитів було повсячаси багацько між поту])- 
накамн, а в війську Хмельницького налічено іх до шести тнсячь. 
'Оці ж то люде були страшні пййам и яко турецькі ватажки, и 
яко отамани козацькі. Отечества пе було ім ні в Польщі, ні в 



і», 

т 
ш 
! шоі 
«І 
ша 






106 



Московщини, ні в Київщині: всі традиціі були в них порвани. 
Козаки також рвали давні традиціі, цурались ба й рідноі семьі 
письменства не любили; ніяких не вели хронік, навіть кощового 
отамана вибирали тількі з таких, що не знали ні читати, ні 
писати. 

Утікали туди слуги, 

що в панів прокрались. 

Панські слуги-шляхтЬчі (бо пани мужиків до послуги собі 
ие брали) раз-нораз утікали за Пороги. Втративши честь між 
своім шляхетним товариством, ім ніде було дітись, як йти в ко- 
ьишники; а як часто обкрадали вони панів, про се свідчять 
акти киевськоі комисіі. 

и. влизнувши з рук у ката, 
гетьманами звались. 

Павлюкг піймавсь учупі з Сулимою, которого не помилува- 
но, хоч він перед смертю прийняв и латинство. Павлюка Хома 
ЗамойськиП випрохав у короля, як уже він був у катівських 
руках. Се діялось у грудні 1635 року, а в 1636-му Павлюкь 
озвавсь уже гетьманомт. голоти, котра хотіла тількі козакувати, 
нічого не роблячи. Коли не затягань іі нихто чи в Волощину, 
чи в Московщину, чи в Турещину, вона шарпала дома що запо- 
пала, не минаючи й тих сіл чи входив, що були поприписувані 
до руських церков и манастирів. 

а зідравши шкуру, мисом 

з Турчином ділились... • 



Хоч и звали козаки панів душманами своїми, а проте 
'трашні були людям самі, як жовніра або татарва. Про Нали- 
ваґіка знаємо, як він пустошив мужицькі дворі всюди, де про- 
ходив. Которі мужики не давали ему стаціі, тим різав носи и 
вугаі. Тарас, которого псевдо-Копісьний зве Трясилом, терроризо- 
I вав мужиків по Київщині, щоб ' обороняли віру від Конецьполь- 
ского, которьій віри не займав и которому руські ченці Пу- 



_1^ 

стинського монастиря жалілись на козаків. Павлюкь мав зви- 
чай розсилати комишину по мужиках, щоб вистачали всбго 
на «го війско, що звелять козаки. Як побачить було мужик під 
хатою комишину, мусить уволити всю волю козацьку. Гостря- 
ниця чи Острянин займав цілі села и гнав поперед себе в мо- 
сковські пустини на нові козацькі осади. Террор Хмельницького 
був страшенний. Як нічим було заплатити орді за підмогу, пла- 
тив селянами. Брали татаре тількі молрдіж, дівчат и дітвору. 
Се все й шло на турецькі базари, точнісінько як живе мясиво. 
З того ж то часу пійшла народна пісня: 

Та бодай Хмеля Хмельницького 
Перва куля не минула, 
Що велів брати дівки й паробки 
И молоді молодиці.... 

Якь зігнали козаки після Паліівщини ввесь народь з пра- 
вого берега Дніпра в Гетьманщину, тоді Чигиринщина, Черка- 
щина, Вілоцерківщина и т. д. залягли пустинею, по котрій білі- 
ли ТІЛЬКІ людськи кістяки, як се прописав нам Самійло Величко 
після огляду правобочнбі України своїми очима. Козаки пиша- 
лись такими подвигами. Малбванний запорожець вихваляється 
ними так: 



Лучалось міні на степу варити пиво; 
пив Турчин, пив Татарин, пив и Лях на диво; 
багато и тепер лежить по степу з похмілля 
мертвих голів и кісток ВІД того весілля. ■ 

Степом зве козак ту землю, що була густо осаджена до 
Хмельницького. Чиї ж се там голови й кістки „лежали з похміл- 
ля"? Не одних турків, татар та ляхів (шляхти, сільскіх госпо- 
дарів), а найбільш тих, про котрих Самовидець мовляв, що во- 
вн „во всем жили обфито вь збожахь, вь пасіках", людей пос- 
политих, селян, мужиків, котрих козаки и підпоїли, и піддурили, 
и залякали,- а коли ні, то татарві живцем пооддавали. Се було те 






;.Т 



^ 



108 

саме пиво, що до бго заохочував „голоту" Хмельницькій,— Почи- 
найте, мовляв, варити з ляхами пиво: лядській солод, козацькі 
вода, лядськи дрова, козацьки труда". Автор кобзарськоі думи, 
якг бачимо з іі характеру и складу, був таки мислитель, якого 
могла виробити за нашого часу хиба паризька комуна, н такий 
поет, котрий прийшовся б як раз по душі московським нигилистам. 
История козацьтва буде не що инше, як история пьянді демаго- 
ги і и безощаднеі руіни. 



II 



Прокляла своє козацтво 
Україна мати. 



Хоч ЛІазепу звелів проклясти царь Петро, та й народня 
муза додала до бго клятьби своє слово: 

Та вже ж твоя, псе Мазепо, 
и душа проклята. 



Якг допитуюсь було я в стариків: що то за гайдамащина 
була? вони міні частенько було одвітуют: .Проклята була! Як 
аопгеться, то йму не кажи ні злого, ні доброго, — така собача 
юха"! Хиба ж сі слова не те саме, щ6 сказано в пісні про „пса 
Мазепу»? А як послухати нашихг историків, дак се були народ- 
ні визволителі. Прислухаймось тількі, як Залізняк привітавт. 
хлопятг, вгіздячи вг Черкаси: „Здорові, сучаки»! Прислухаймось, 
що казали коліі людям, котрі. на них изза ліси дивились: „У ха- 
ту, мурею, ато запалю"! Такі зістались про них споминки" в жи. 

І вих-ь людей. А гірш усяких споминокг— всенародне забутте ко- 
заків з.іх гетьманами й их славою. Проклятті забутій козаки 
заслужили. Тількі школярьский недбмисел силкувавсь у нас вер- 
нути з того світу крівавого вампира— козащину и поставити 

І его навіть оборонцею віри и церквщ, та світло историчнбі кри- 
тики не попустиле дикій химері закоренитись між письменною 
темнотою: 



і 



1 



109 



Собственноручния приписки П. А. Кулиша поперекь послгьд- 
ней страници карандашемь: 

Посилаю на почту по два рекомендованньїх'ь листи з Воло- 
чиска. Кели що є од Васг, відпишу. 

1876, липця 10. 

Чи не можна б хоч деяки слова позначити акцентами, як у 
мене: бо не однаково іх читають, а й надто в прозі; акцентами 
ж ми найбільш різнимЛсь од Москви. 

Розмова козацька и панська на тому світі. 

1.— Стр. 328, ст. 24 и 25. 

Белькотали ми порймські 
краще Цицерона. 

Раємо, прочит&ти про нікчемність и м&рність ізуітськоі 
науки в 1-му томі исторіи культури Отто Генне-Ам-Рина (Сиі- 
Іиг^езсЬісЬіе йег пеиегп 2еіі уоп Оііо Неппе-Ага-КЬуп. Ьеіргі^, 
1^70 — 1872). А покі що випишемо тут з неі хоч трошки: 

Віє МиІІегзргасЬеп зіпй ап йеп ]е8иіІІ8сЬеп АпаіаІІеп 
зІгОп^ уєг^Опі ппсі тії, ЗігаГеп Ьейюііі.... Віє аііеп Кіаазікег діе- 
пеп еіпгі^ ипй аііеіп гиг Віїйип^ йез Зіііз оЬпе КйскзісЬі аи! 
(Іеп 6еі8і (іегвеІЬеп, йаЬег аисЬ Ьііего аіз йаз Іібіізіе Ісіеаі сііезег 
ЗсЬиіеп уегеЬгІ ^ігй... (Зеіїе 287). 

2.— Стр. 328, ст. 28 и 29. 

Не схотіли іх лицарством 
правим поробити. 

Нех&й читатель згадає про петркбвський сейм 1582 року, 
де міркували спорудити за Порогами рицарську школу, а україн- 
ські пустині пороздавати малими займищами дрібній шляхті. 
(Ист. Возсоед. Руси, І, Спб. 1877, 47 раззіш). 









-1» 

і 

І 
* 



т 



пве 






II 



110 

Бесіда Старого Розума з Недоммслом-ь. 

1.— Стр. 330, ст. 13. 

Нехай та ніч во вік неплідна буде, 

То єсть, чтоби вг зту ночь никто уже не зачался. 

2.— Стр. 330, ст. 14 и 15. 

Да проклянуть іі—що проклинають. 
Шкодливі дні и пдмерки наводять/ 

На восток-Ь существуетг вірованіе, что проклинатели не- 
счастнихг дней могутт. визвать изг моря дракона, которьій про- 
глотигь солнце, и оттого по всей землі сділается среди дня 
темнота — пбмерки. 

3.— Стр. 331, ст. 13. 

Там грішники перестають буяти. 

На Востокі, какг вг Украйні до снхг порь, воображали в% 
древности, что души усопшихг на томг світі продолжають еще 
прежнія свои отношенія, существовавшія по сю сторону могили. 

4.— Стр. 331, ст. 20 и 21. 

Неддмисель. 

Читатель вг слідующемг монологі найдетт, благочестивий 
сентенцій, свойственния дюдямт,, которие умни чужимь умомг. 

5.— Стр. 332, ст. 18. 

и слухав я, як мимрило щось тихо. 

Недомисел'ь обращается кь вимишленному общенію своєму 
сг незрими.\іг міромг, чтоби подійствовать на Старбго Рбзума. 

6.— Стр. 333, ст. 13. 

Порвалась би верівка в іхь наметі, 

Вг восточной поззіи, наметь — тіло, а в'еревка, которою 
держится наметг— душа. Смерть перврізиваегь веревку и тіло 
падаеть. 



111 

7,— Стр. 833, ст. 16. 

котдрому з святйхь жалітись будеиіь? 

Т. 6. ангеловг, которие вг отдаленния библейскія времена 
били единственними святими Божіими. 

8.— Стр. 333, ст. 22. 

за ворітьми їх бито без защйти. 

Вг восточнихг городахг за воротами чинится судг и рас- 
права: зто — ринокг, судилище, общественное місто. 

9.— Стр, 336, ст. 1. 

хиба рика онагра серідг паши? 
Онагра — иначе куланг, дикій оселі. 

10.— Стр. 337, ст. 26. 

' вернітеся, я правду возглагдлю. 

Надобно пр«дцолагать, что здісь слушатели уходятг огь 
Старбго Рбзума, не разділяя сг нимг его мніній. 

11.— Стр. 338, ст. 16. 

Ой спогадай, що жизнь моя— як вітерь! 
Обращеніе кг Богу. 

12.— Стр. 342, ст. 11. 

Создав:ь він Візь, Волссожар и Квдчку, 
Украинскія народний названій созвіздій. 

13.— Стр. 343. ст. 7. 

Я був би прав, колйб мій ріт затявся: 

Онг хочетг сказать, что всякое возраженіе противг Бога — 
неправда. Зто восточная гнпербола. 



ш 



(ІЄН; 



Озаі 



11-2 



14.— Стр. 343, ст. 14. 

Ні. ему сміх из проби неповинних! 

Невозможно постигнуть законовг правосудія Божія, и ра- 

зумг челов*ческін приходить отг того вт. отчаянте. Библія до- 

садованіемт. праведника показьіваегь, какг неисповіднмн судьбьі 

Божій. 

15.— Стр. 344, ст. 16. 

бо в серці я не той, яким здаюся. 

Совість Старого Розума чиста. 9то Госпбдь допустилт. не- 
разумію запугать его. 

16.— Стр. 346, ст. 15. - ■ 

Неддмисель 

По первоначальному плану діалога, Старий Рбзумг должен- 
ствовалг бьі йміть двухь оппонентовг, но нищунь исправлялг 
должность обоихг за неимініемт. товарища, и самое заглавіе 
пьесьі приспособлено Якимомг кь зтому обстоятельству. 

17.— Стр. 348, ст. 17. \ 

дарма и^о ім правиця стало Богом 

ї. є., что они уповають на одну свою силу. Бехіга тіЬі 
йеиз (Аепеійа, X, 743). 

18.— Стр. 348, ст. 18, 

Спитай скота — и він теб4 научить. 

Старий Розумі, опять береть мисль, которую висказаль- в-ь 
начал*, н доказиваеть, что его оппойенть не сказаль ничего 
удивительнаго или очень умнаго. 

19.— Стр. 349, ст. 4. 

совіт благий у рдзум він дарує. 

Длиннимь монологомт. о БогЬ Старий Рбзумь хочетг по- 
казать, что не нуждается вг наставленіяхь Недбмисла. 



113 

20.— Стр. 349, ст. 20. 

Підперези розвязуе потужним. 

У восточнихь народовг, поясі оаначаетт, силу вг бою. 
Широкая одежда держится поясомг; распоясать кого вг бою— все 
равно, что обезсилить. 

21.— Стр. 851, ст. 6. 

держу в руці мою убдгу душу, 

8то— восточная пословица. Смислг ея такові: хоть и умру ' 
аа моє слово, а говорить буду. 

22.— Стр. 351, ст. 10. 

•и(о грішнику не дано бачить Бога. 

Старий Рбзумг колеблется между двухг мислей: то пред- 
ставляется ему неминуемг^ смерть, когда онг визоветг Бога кг 
отвЬту: ибо, по мнінію восточнихг народовг, кто увидитг Бога, 
тотг живг не останется; то успокаиваеть себя тімг, что Богь 
не удостоитг его своего лицезр-Ьнія. 

23,— Стр. 351, ст. 22. 

Тоді питай, відказувати буду, 
або міні на допитки відказуй. 

Дал*е идетг какг би судебное разбирательство человіче- 
скаго разума сь его Творцемг. Олицетворенний разумг за своє 
дерзновеніе готові дажс погибнуть: такі его томитг жажда 6о- 
жественнаго откровенія. 

24.— Стр. 351, ст. 25. 

Чогб лиц^ від мене одвертйеш— 

Самоув*ренность осліпляетг человіческій разумі до того, 
что ему представляется, будто Господь уклоняется отг отв*та', 
не находя оп' .рженій противг праведника. 

V/ 8 



тії 
неп 
ща 
ш 



ІІШІ. 



Т. 



114 



25.— Стр. 352, ст. 4. 

викопуєш гріхи моі з колиски? 
Зд-Ьсь самомн'Ьніе праведника. ' . 

26.— Стр. 353, ст. 13. 

Та ні. хто вмер, не вернеться між люде! 

Разумь человііческій колеблется зд*сь между двухт, мислей: 
■14) поражаетг его факть, что человікг не воскресаетг: ибо д*Я- 
отвіе пропсходцть задолго до Рождества Христова; то успокаи- 
лаегь его размьішленіе о всемогуществ* Божіемг. Туть олице- 
■гворенньїн .разумь сравниваетг себя вг замогильномь мір* ст. 
]Юиномг, которий отбиваетг стражу, поджидая сміньї своей. 

27. — Стр. 353, ст. 18. 

Колйж бо ні! мене ти назираєш, 

ІІрипоминая, что Богь караетг до седьмого колона, разум'ь 
челов*ческін снова впадаеть в-ь униніе, и вь такомг положеній 
■змьішляеть, на муку себі, то, что Богу не свойственно. 

28.— Стр. 354, ст. 17. 

хиба постав ти перше високдсти? 

Т. є. ІІремудростн Божіей, которая, по Библіи, родилась 
арежде всіхг твареЛ, См. Притчи, УІІІ, 25. 

29.— Стр. 355, ст. 5. 
^ Господь своім святим не довіряє, 

Т. є. ангеламь. 

ЗО.— Стр. 355, ст. 6. 

и небеса не чисті перед Богом. 
Т. є. вс-Ь чнстие духи, живущіе на небесахь. 



115 

31.— Стр. 357, ст. 9. 

Знемігся я, на силах упадаю 
Дад*е— опять обращеніе кг Богу. 

32.— Стр. 357, ст. 14. 

Жене мене гнів Бджий, розриває, 

Спутавшійся вь свонхь предположеніяхг разумг человіче- 
скій сміішиваеть здісь страшний гнівт. Господень сь напастью 
недруговг нли лицемірнихг друзей. • 

.33.— Стр, 358, ст. 15. ■ 

Нехай мене з собою сам розсудить. 

Вознегодовавг на лицем'Ьріе друзей своихг, олицетворенний 
разумг человіческій, в'ь бідственномі своемг положеній, обра- 
щавтся кг Богу и^просить его бить судьею, нужди н*тг, что 
тугь же представляетг его своимг преслЬдователемь. 

34.— Стр. 358, ст. 25. 

бо нікому руки моєі вдарить. 

Ударомг по рук* давали вт. древности знать, что ручаются 
за того, кого ударили, 

35.— Стр. 359, ст. 13. 

Вернітеся, стривайте, не втікайте. 

~' Друзья олицетвореннаго разума, лукавя по са.\іой природ* 
-своей, хотіли уже удалиться оть него, вг негодованіи за то, что 
•онг считаетг ихт. ум'ь неразуміемг. 

36.— Стр. 359, ст. 18. 

ваш день такий, як темрява нічная. 

Развитіе той же мнели. Самая глубина несчастьян* по- 
нятна для них-ь, по недостатку любви, безь которой умь— не 
овітг, а тьма. 



> 






та 



І№ Сі 

Мій, 

їп 

Ліо. 



Сіп 

Пі 



116 

37.— Стр. 360, ст. 24. 

и погризе ему сустави й жили. 

У семитскихг народові, болізни— дочери смерти, самая 
страшная болізнь у нихт. — первенец-ь чїмерти. 



Г 



38— Стр. 362, ст. 27. 

застався я из яслами зубними. 
Восточная пословица, виражаюшая крайнюю нищету. 

39.— Стр. 363, ст. 9. 

та дух мого ума мен^ наставив. 
Древніе еврец думали, что разумт, живеть отд'Ьльно оть 



^йсу разумініе таннь своихг. 



40.— Стр. 367, ст. 22. 

у злющого в наметі Єго світло, 

Олицетворенньїй разумг беретг ті самня слова, котория 
го лицемірньїе друзья употребляли, стращая его гнівом'ь Бо- 
:іимг на нечестивихг. 

41.— Стр. 367, ст. 19. 

Спиталиб ви в тих, що шляхи верстають; 

Вг древнія времена, люди, ходившіе сь караванами, счи- 
лнсь самими свідущими вг наук* народнаго права, потому 
к аная, какг поступають судьи вг разлнчньїхь случаяхг у 
ІГгихг народовг, могли всесторонне обсудить каждое спор- 
р діло. 

42.— Стр. 368, ст. 2. 

и згорда він из каміню говорить. 

Статуя, кс^орую ставили вг древности, по приміру егип- 
г, вг віідЬ памятника, одухотворяется здйсь и представляется 
азносящею собственную зпитафію. 



І 



117 

43.— Стр. 868, ст. 3. 

Легка ему земля серед долини: 

Во времена они билг обичай хоронить мертвихг вг доли- 
нахг за городомг. Города, ради неприступности, обьїкновенно 
строили на висотахг. 

44.— Стр. 368, ст. 5. 

и 6^3 ліку попередили злдго. 

Здісь надо разуміть, что, видя богатство и славу нечести- 
ваго, люди пойдутг по его слідамг цілими толпами, и что нітг 
счета тімг, которие прошли уже вг жизни его путемг и упре- 
дили его своимг нечестивимг существованіемг. 

45.— Стр. 368, ст. 22. 

хто бул страшний, той панував безпечно. 

Зтотг упрекг относится кі небрежному исправленію долж- 
ности судьи, которая обикновеняо составляла принадлежность 
богатьіхг людей. 

46.— Стр. 369, ст. 12. 

и корінь іх вода повиривала. 

Воспоминаніе о всемі]»номг потопі. 

• 47.--Стр. 371, ст. 9. 

Бо знає він мою безвинну совість: 

Вг припадкі помішательства, олицетворенний разумг че- 
довіческій думаетг, что Богь скривается отг нею, зная, что 
праведникг страдаетг безг всякой вини. 

48.— Стр. 372, ст. 1. 

Загладжують безббжники гряниці, 

Тогдашніе убогіе люди не находили суда на богатихг, 
которие уничтожали межевие знаки посредствомг засипки зем- 
лею межи или перенесенія граничнихг камней на другеє місто. 






1 

О] 
МІІОГ 



«І 



у 

ЇТі 



ЛЦ 49.— Стр. 372, ст. 15. 

т' до каменя притулюються тілом. 

Чтоби закрить оть непогоди хоть часть своего т*ла. 
50.— Стр. 372. ст. 25. ■ . 

Ще є й такі, що ненавидять світло, ' 

І Говорнтся о злодіях-ь, совершающихг свои преступлеяія 

подь кровомг ночнаго мрака^ 

51.— Стр. 373, ст. 14. 

не знатимуть дорбги садовбі. 

Т. є. ннкогда не достигнути того, чтобьі отг степнаго 
іитанья перейти кт. жизнн культурной. 

52.— Стр. 373, ст. 21. ■ 

бо нападомь бездітню пожирають 
Са.\іая беззащитная вдова бьіла та, которая не им*ла дітей. 
53. Стр. 374, ст. 7. 

Страшний Госпддь попйрою сво^ю. 
Недо.мьіселг, видя, что не можетт. опровергяуть сіітона- 
Н1Й олицетвореннаго разума, 'прибігаєте к-ь общимг містамь о 
всемогуществ* Божіемь. 

і 

54.— Стр. 374, ст. 23. 

н чий се дух уста твоі подвигнувь? 
Осміявг убогія фрази . Недомисла, олицетворенний ра- 
іумі развернуль передт. ннмі. величественную картину сили 
.ч)сподней. Вь т* времена, между умними людьми обикновен- ' 
шмі предметомг разговора било всемогущество п величіе Бо- 
«іе. У насг вг Украйні старики, извістние начитанностію за- 
шмаются „г „раздничние дни подобними бесідами, иричитивал 
р-нибудь „зг священнаго писанія. Нікто заіхалх вг стенной 



^ 



119 

хуторг кг незнакомому ему богатому козаку, у котораго рабо- 
тали на дворі собственние плотники, четире взрослихг сина. 
Слово за слово, разговорг принялг направленіе бнблейское. Тогда 
старик'ь призвалг своихг плотниковг и сказалг: „Гбді вам май- 
струвати; сідайте, слухайте. Роббта не де дінеться, а такбго 
гбстя вже не буде". 

Тоть же нікто, вислушаві однажди сг прихожанами отда- 
.іеннаго отг него села проповідь вг церкви, исполненную уко- 
ровг за лінивое посіщеніе богослуженія, бесідовалг сг ними 
дорогою на ту же тему. „Колґіб нам піп таки каайв, то миб, хоч 
що-дня, ходили до церкви", сказали слушатели. О, какое у насі 
еще свіжее поле для сіятелей слова Божія! 

55.— Стр. 374, ст. 25. 
під твбривом морським дріжать від страху. 
Зто — преданіе о титанахг, сохранившееся вг Вибліи. 

56.— Стр. 375, ст. 10. 

там, де зоря гряничиться из тьмбю. 

Тогда думали что, площадь земли окружена со всіхг сто- 
роні водою. 

57.— Стр. 375, ст. 14. 

и мудростю дракдна побиває. 
См. приміч. 2-е кг стр. 330. 

58.— Стр. 375, ст. 23. 

и жизні дух Госпбдень мен^ двйже, 

Олицетворенний равумг обращаетг противг Недомисла ті 
самьіе устави правди Божіей, которими тотг пугалг его. По 
его убіжденію, Вогь караеі"ь только злихг, а кто золг? не Ра- 
зумг, а Недомиселг. Разумг питаетг упованіе на вьісшіе, недо- 
ступние для него закони промисла Божія, а Недомиселг не упо- 
ваетг ни на что. Самодовольство фарисея заміняетг для него. 



:г,06 






:.1(і|^' 



ікиіі 

ІІІОВі 



Сц 



ші 



1 



120 

волнеяіе ума жаждущаго уразум*ть истнну и впадающаго вг 
униніе отг ея недоступностн. 

59.— Стр, 382, ст. 5. • 

Мизерники встають на мене справа 

Т. є. обв.шителями на суді, гд* истеці. становился справа 
отвБгчика. 

60.— Стр. 382, ст. 7. 

прокладують свої дороги злюки, 

\ 9то язображеніе древней блокадьі, в'ь которой воображаетг 
ебя олицетворенньїй розумь. 

61.— Стр. 385, ст. 10. 

Підпережись як лйчить у поході, 

Желаніе олицетвореннаго разума исцолнено: судь кото- 
іаго онь до.могался, дань ему. Чтобн посміяться человіческому 
езсилію стать на прю сг Богомь, небесньїй глась представляеть 
врзновенний разумг какг-бьі воняомг, вьгступающимі. протнвь 
огущественнаго воителя. 

62— Стр. 385, ст. 1?. . 

и всі сини Господні лику вали? 

Сьінами Вожіими вг книг* Іова назьіваются небесяш С7- 
|ества. окружающія Господа, каві, слуги господина своего. 

63.— Стр. 385, ст. 21. 

як ринуло из черева земнбго. 

Вь первобьітнмя времена думали, что море вирвалось изг 
«ой внутренностн н затопило землю первимі. разливомг 



121 

64.— Стр. 386, ст. 8. ■ 

и всіх лихих струснула в преиспбдню? 

Тогда думали, что земля плоская, какь разостланннй коверг. 
Заря, показавшись на неб* н освітивг его вдругь отг одного 
края до другого, пугаетг воровг и какг би стряхиваетг ихг 
прочь сг ковра земного, точно сорі, 

65. -Стр. 886, ст. 9. 

Покажеться— и мов печать приложить: 

Вг темноті земля представляетг безформенную массу, по- 
добную размятому вг рукахг воску, пока на немг не сділанг 
печатью оттискг. 

66.— Стр. 386, ст. 11. 

В ледачого мов каганець погасне: 

Ночь для воровь— день, такг ' какг только ночью могутг 
они заниматься воровскою работою. 

67.— Стр. 386, ст. 13. 

Чи ти ходив аж до морських кринйчин? 

Евреи думали, что на дні моря єсть такіе роднили, какг 
вь пруді или озері, и что море имн питается. 

68.— Стр. 387, ст. 10. 

и скрдплював безлюдную пустиню; 

Зто говорится для униженія гордости человіка, которьій 
роображаетг, будтоби дождь ниспосьілается только для земледіль- 
ческихг надобностей. 

69,- Стр. 887, ст. 20, 

хиби се ти заплів Волосожара? 
См. вьіше, приміч. 12в, кг стр. 342. 



122 



70.— Стр. 390, ст. 19. 

Стенеться він. зарже и жре дорогу. 

ато вьіраженіе бистроти б4га встрічается у арабскихь 
позтовг II у Шексппра. 

71.— Стр. 392, ст. 18. ' 

Господь ему дав меч свій на послугу. 
Говорится о к.їнках'ь гиппопотама. 

72.— Стр. 393, ст. 5. 

Чи проштрикнеш ему лозою ніздрі?. 
Для того, чтоби нести, какг рибу. 

73.- -Стр. 393, ст. 6. 

чи буде він гуляти на припдні? 
Крупную рибу, до нродажи, держатг вг вод* на привязи. 
74.— Стр 393, ст. 14. 

поділяться нім люде хананейські? 
Хананеи нлн фнникійци долго господствовали на рннкахь 
и потому слово хананей сділалось у евреев-ь синонимомь купца.' 

75.— Стр. 395, ст. 12. 

він пахощі из мбря випускає. 
Крокодилі, вшіускаегь изг себя запахь мускуса. 

76.— Стр. 396, ст. 2. ■ 

и дай одвіт на всі моі питання. 

"ловаш,. '" ""'"'"'" ''^"' "^"'^'^ ^^ собственнимн 



л 



Зіримїчахія редактора. 



4 



# 



г 

І 



к 



Прим^чанія Редактора. 



Украйна. 



і 



8т0 произведеніе ГІ. А. Кулиша, ставшее давно уже, подобно 
нікоторьімі другимг, библіографической рідкостью, ми перепе- 
чйтиваемг сг соблюденіемь вс'Ьх'ь особенностей правописанія, 
исправивг лишь указанньїя авторомг опечатки и сд-Ьдавг замкну 
словг: „бика", „бику", вг девятой думі (стр. 43, ст. 16 и 18), 
словами: ,вола", „волу". 

Три слезй дівочі. 

Три стихотворенія подь атнмг заглавіемг, приписиваемия 
обикновенно перу П. А. Кулигаа историками южно-русской лите- 
ратури, покойний В. II. Горленко считалг произведеніями Г. И. 
■ Дуниной-Борковской или же г-жи Псіол'ь. Вг письмі своемь кь намь 
по зтому поводу В. П. Гороленко ссилался исключительно на память. 
Не оспарнвая зтого мнінія, ми однако думаемг, что П. А. Кулигаь 
настолько видоизмінилг зтн стихотворенія, такг ихт. переділалг, 
что отг оригинала осталось лишь одно заглавіе, бить можеть, 
основная мисль стихотвореній да разві немногія вираженія. Не 
смотря на то, что вг стихотьореніяхг чувствуется крупное позти- 
ческое дарованіе, не смотря на то, что II. А. Кулишг всегда под- 
держивалг молодие таланти, онг не обозначилг вь подписи 
имени автора , не привітствовалт. „ словом'Ь оті издателя " 
„первоцвіті" начинающей позтесси, какь сділалг онг зто по 
отношенію кі стихотвореніямь г.г. Щеголева, Кузьменка и друг. 



І 



4, 
4\ 



і 



126 



,Трп слбзії дівочі" били иапечатаньї вг литературномь сборни- 
к* „Хата', взданномь П. А. Кулишемг вь Спб. вг 1860 г. и на- 
печатаннолії. нмь вг собственной „друкарні". Находящійся у 
насг вт. рукахі зкземплярг Дати" составляегь собственность 
супругн издагеля. А. М. Кулишг. Рукой издателя написано на 1-й 
сграниц* модг заглавіемг.сборника: .Коханій господині одь госпо- 
даря'. Годержаніе сборника слідующее: „Що є вг Хаті': Переднє 
слово до громадн-Я. А. Кулйша. Первоцвіті Щоголева и Кузь- 
менка, Щоголева: і) „Гречкосій"; 2) „Поминки"; 3) „Безталанне"; 
4) .Безрідні", н 5) „Покірні", и Кузьменка: 1) Коханне"; 2) „Три 
дороги"; 3) „Не женись"; 4) „Дарма"; 5) „До вірної дівчини"", и 
[ в) „До дітей". Произведеніямт. Щеголева и Кузьменка предпо- 
слано „Слово оті. издателя". Дал*е, „Чари" - Марка Вовчка 
(разсказг); „Приказки Гребінки'', со словомг оть издателя' 1) 
„Могилини родини"; 2) „Ячмінь"; 3) „Рибалка"; 4) „Ведмежий 
судг"; 5) „Мірошникг"; 6) „Воронь и Ягня"; 7) „Віль"; 8) „Рожа 
да Хміль"; 9) „Будяк'ь да Конопляночка", и 10) „Вовкт. и Огонь". 
Сіра Кобила — Иродчука (псевдонимг П. А. Кулйша), сг по- 
священіемь „Миколаю Даниловичу Білозерському*) одг издателя"; 
разсказу также предшествуегь слово отг издателя.— „Кобзарський 
гостинець", состоящій изг слідующихг стихотвореній Т.Г. Шев- 
ченка: 1) „Калина"; 2) „Пустка"; 3) .На Різдво"; 4) „Козацька 
доля"; 5) „На Вкраіну"; 6) „Хатина"; 7) „До зорі"; 8) .Хустина"- 
9) „Доля", п 10) „Пісня". „Лихо не безг добра" -Ганни Бар- 
вінокь (псевдонимт. А. М. Кулишь), • со словомь огь издателя 
„Три слизи дівочі": і) „Заплакала Украіна"; 2) „Ой колиб-ь я 
голосг^ соловейка мала", н 3) „Віє вітерг наді. Киевомг".- 
,Коди", Українська драма зь остатнбго польскаго панування на 
Вкраіні"-/7, А. Кулйша.- ,Вь осені літо", оповіданнє Ганни 
Барвшокь, со словомг отг издателя.- „Дідь Мина и баба Мй- 
ннха"— Ж. Номиса. 

Сообщае.мг зтн св*дінія о сборник* „Хата", какь матеріалі 
для характеристики издательской Д'Ьятельности П. А. Кулйша 
о которой нам'ь придется подробно говорить вг посліднемг томі! 

*) ато-двоюродн«й братт. лУм.Кулишь, урожд. ВИло-черскоИ. 



127 



. Кь Олимпію. 

Олимпій Михайловичі БІїлозерскій — родной браті А. М. 
Кулиші. Портреті аго ми дадимг вг одномі иаі слідующихі 
томові. Стихотвореніе напечатано по собствепноручно написан- 
ному авторомі оригиналу. 

Досвітки. 

Поді втимі заглавіемі соГірани ві небольшую книгу (іп — 
16), за немногими искліоченіями, почти всЬ произведенія П. А. 
Кулйша, напечатаньїя имг ві журналі .Основа' ь-ь 1861 и 1862 гг. 
Журналі зтоті издавался ві Снб. поді редакціей Василія 
Михайловича Бгьлозерскаго, родного брата Александри Михай- 
ловни; ві зтомі журнал* П. А. Кулиші принималі самое діія- 
тельное участіе, какі негласний соредакторі. Здісь поміїщеньї 
очень многія изі его стихотвореній, повістей, историко-литера- 
турнихі изсл-іідованіп, полемическихі статей и проч., чтб вг 
своемг місті и будеті нами указиваться. 

■ Заглавні.ій листокі сборниіса гласнті: „Досвітки". Думи и 
позми П. Кулйша. Спб. 1862 г. Ві друкарні П. А. Кулйша". Со- 
браннимг ві „Дбсвіткахі" стихотвордніямі предшествуетг „За- 
співі", котораго ми не находимі вг „Основі". Одині акземплярі 
„Дбсвітокг" авторі поднесі своей супругЬ, „дружині", рі щегре- 
невомі темно-зеленомг переплеті, сі золотимі тиснеріемі рамки 
и золоти МІ обрізомі. На первомі вклеенномі листкі авторі соб- 
ствепноручно написалі „Присвяті", ві стихахі, наді ко'уорими 
читается поясненіе: „Присвяті оправного ві золото .примірника". 
Ві конці „Присвята" подпись: „П. Кулиші". Стихотроренія вг 
„Досвіткахі" расположеньї не ві томі порядкі, ві какомі они 
печатались ві „Основі". Воть послідовательность ихі ві сбор- 
никі: Заспіві; Народня слава; Солониця; Кумейки; ДунаЙска 
дума; Зза Дунаю; Что єсть мні и тебі, жено? Самі собі; Ста- 
рець; Давне горе; Святиня; Сі того світу; Люлі-люлі; Ьа§:о Ма^^іоге; 
До Да^гга; Родіїна едііна; До Марусі Т,; Гульвіса; Гоголь и Ііорона; 
Русалка; Химери; Чумацькі діти; Настуся (позма); Брату Тара- 
сові, на той світі; Великі проводи (нозма). 






! 



над 

ПІК 

іеіа 






іПіІСік 



128 

Не задолго до своей смерти вь 1897 р. П. А. Кулишг при- 
іютовилг кт, печати 2-е изданіе „Дбсвітокг", но напечатать ихг 
уже не уси'Ьлг. Они появились вг свігь вг 1899 г., вг Харь- 
ков-Ь, какь изданіе Александрм Михайловяи Кулишь. На заглав- 
номг лист* его ми читаемг: „Повне видання творивь Пантелей 
мона Александровича Кулиша. — Досвитки. Думи та позми. Ти- 
помь другимг зуповненимг". Дополненія составляли: „При- 
святі", написанний на анземпляр*, подаренномг вь 1862 году 
авторомг своей суцрурЬ, о чемі, ми упомянули више; окончавіе 
Дунайской думи" и „Приписки до Дбсвитокг'. Ко 2-му изданію 
„Дбсвитокг" авторг прибавилг еще „Переднє слввце", которое 
ми и приводимг ниже: 

„Передьн€ словце." - з 

„Якг трудно слобонитись вид-ь иллюзій отрочества и виді 
того миражу козащиньї, которий роспростерла передг очима вг 
насг и московська и украйинська литература, вкупи зг некри- 
тикованою ще й доси устною словесностю нашого простолк^ддя, — 
нехай баче розумний по цій самій книзци. 

„Мусимо себе заспокойити хоть тимг, що подаємо виданьня 
иовне, а вт. цимг новимь виданьни молодий розумг, здибний до 
уваги, вбачатиме, якг силкувався авторг, уже й оного часу, 
1862 року, перемогги ту недугу, которою недугує, вь своєму 
зелеиочку, литература украйинська. 

„Середь непомирнойи идеализаційи, сєредь мизєрихь иллю- 
зій, середі фанатизму національности, прогляне, сподиваемось, 
І читачеви, хоть такий сьвить у цихь „Досвиткахь", якимь наше 
І око вдовольняється середі удосвитнЄйи темряви." 

П. Кулиші. 



Во 2-мь изданіи „Дбсвитокь" опущено посвящєніє позми 
ІНастуся"— „Йвану Пилиповичу Хильчевському". 

Нікоториє куплети н стихн позми „Великі проводи", при пе- 
►таяіи ея ві , Основ*", били опущени, но потомі вошли ві оба из- 



і^і^ 



129 



Данія „Досвітокь*. Опущєнньїе куплети и стихи, вь настоящмь 
изданіи, занимають: на стр. 163, ет. 11—14; на стр. 170, ст, 31 — 
33; на стр. 174, ст. 1—6; на стр. 175, ст. 16—30; на стр. 176, 
ст. 1—3 и 18—29; на стр. 177, ст. 1—30; на стр. 178, ст. 1—9; 
на стр. 188, ст. 15—30; на стр. 190, ст. 5 — 8; на стр. 191, ст. 
10—13 и 26—29; на стр. 194, ст. 5—8, 13—20; на стр. 195, ст. 
21 и 22; на стр. 196, ст. 13—22; на стр. 197, ст. 21 и 22; на 
стр. 198, ст. 1—4 и 13-16; на стр. 201, ст.ІІ- 14; на стр. 202, 
ст. 14; на стр. 208, ст. 19—32; на стр. 209, ст. 1—4 и 11—16; 
на стр. 319, ст. 5 и 6; на стр. 220, ст. 23 и 24, 29 и ЗО; па 
стр. 221, ст. 1 — 6. 

Пропускь билі сділань и вь стихотворєніи: «Народна сла 
ва", при печатаніи его вь „Основ*"; вь обоихі изданіяхь „До- 
свитокь" пропускь возстановлень; вь настоящемь изданіи онь 
занимаеть ст. 13 — 20 на стр. 69. 

Наконєць, зам*тимі, что н*котория. стихотворенія, при 
печатаніи ихі вь „Основ*", подписани псевдонимамн П. А. 
Кулиша, именно: „Русй,лка," „Химери" и „Чумацькі діти" под- 
писани псевдонимомь Ломусь; „Гульвіса" — Ивань Горза. 

Пом*щая прим*чанія П. А. Кулиша кь своимь стихотворе- 
ніямь, печатавшимся вь „Основ*", ми прнсоєдинили кь ннмь и 
„Приписки", сд*ланния авторомь кь зтимь стихотвореніямь во 
2-мь изданіи „Дбсвитокь", отм*чая ихь заимствованіе оттуда и 
сохраняя точно ихь правописаніе. Рукописи зтихь „Приписокь" 
ми не им*ли вь рукахь и не знаемь, сохранилась-ли она. ]іь 
бумагахь же П. А. Кулиша ми ея не нашли. 

Издатели литературнаго сборника „Дубове листа", посвя- 
щеннаго памяти П. А. Кулиша, сообшають вь конц* книги спи 
сокь сочиненій покойяаго писателя* и подь 1878 г. указиваюгь 
на 2-е изданіе „Досвітокь", сд*ланное будто-би кіевскимь кііи- 
гопродавцемь Ф. Іогансономь. Но, по пров*рк* нами, вь магазин* 
зтого посл*дняго такого изданія не оказалось. Им*я вь виду, 
что Харьковское изданіе 1899 года названо 2-мь, ми позволя- 
емь себ* думать, что издатели вишеупомянутаго сборника впали 
вь ошибку. 



ш 



ті 
а- 

ш 

Щ 
т. 

щ 



4' 



іа- 






Шщ 



130 



Дунайска дума. 

Вг журналі „Основа" и вь І-мг наданій „Досвітокт." 1862. 
года била напечатана только первая половина зтой думи, сг за- 
м*чаніемь: ,Печатаніе другой половняи откладивается на неопре- 
діленное время". Другая половина появляется лишь вг 1863 г. 
вг „Галичанин-Ь" н входитг во 2-е изданіе „Досвитокг" 1899 г. 

До землячки. — На добра нічт) усімт» на нічт>! 

11^ Оба з'ги стихоїворенія, напечатанния вь „Основі", подпи- ' 
сани псевдонимомь II. А. Кулиша — Т. Вешнякь. 



І 



Кь Помпею. 



Упоминаюшіеся вг стихотвиренін Помпей — ІІомпей Михай- 
ловичі Білозерскій — родіїой брать супруги П. А. Кулиша; Нади- 
на — Надежда Михайловяа Забілла, родная сестра ея же; Саша — 
сама Александра Михайловна Кулипіг; Мотроновскія картини — 
чудния ііозтическія картини природи родового хутора Білозер- 
сккхг— Матроновки (теперь Кулишовки), іюдг г. Борзной. Стихо- 
»твореніе напечатано по копі и, присланвой намт. А. М. Кулишь. 

Могильні сходини. 

Стихотвореніе напечатано подь псевдонимомі. II. А. Кули- 
ша — Гургурдядько. 

Топир-ь-гора. 

Волинская дума — переспивь Дениса Федоренка;—дт псев- 
донимг И. А. Кулиша. Кромі своего содержанія, дума визиваетг 
кг себ* инн маніє и со сторони правописанія, о чемг ми скажені. 
подробнЬе, когда коснемся правописанія автора вг его біографій. 

Наканун-Ь 17-го октября. 

Накануніь 17 го октября и слідующія за нимг 11 сти- 
хотвореній, напечатанния вг иллюстрированной „Газет* Гатцука", 



1 



131 

издававшейся вг Нижнемг-Новгород* вг 70-хг н начал* 80-хг 
годовг, найдени нами вг большей части вг вирЬзкахг изг „Га- 
зети", вмісті сг вирізками нікоторихг другихг стихотвореній 
П. А. Кулиша на малорусскомг язикі, печатавшихся вг газеті 
„Дніпрг" вг 1885 г. Всі вирізки даворочени вг листок'в сірой 
бумаги, на которомг карандашемг рукой П. А. Кулиша написано: 
„Новорускі моі стихотвори (и староруські) з Гатцуковон Газети". 

Господнє попущеніе. 

9та легенда найдена нами вг бумагахь П. А. Кулиша соб- 
ственноручно имг написанною и сі его подписью. По зтой руко- 
писи она и напечатана. - 

Слава. — Козацька и паньска розмова. 

Произведенія яСлава" и „Козацька и паньска розмова" 
вакг указано нами више, вг примічаніяхг кг стр. 814 н 319, 
любезно сообщени намг для напечатанія Михаиломь Николае- 
вичемь Кочубеемь, которому считаемг долгомг принести здісь 
за зто нашу глубокую благодарность. 

Бесіда Старого Розума з Нед6мьісломі>. 

Какг указали ми вг подстрочномг примічаніи кі атому 
произведенію на стр. 830, оно заимстйовано изг сборника „Ху- 
торская философія", о содержаніи и судьбі котораго скажемі 
цісколько словг. Сборникг задуманг билг П. А. Кулишомг давно. 
Еще на обороті передней обложкн ІІ-го тома „Исторіи возсоеди- 
ненія Руси', вьішедшей вг світг вг С.-Петербургі вг 1874 г., 
онг помістилг слідующее обгявленіе: 

„Печатается и вг непродолжительномг времени вийдетг вг 
світг книга того же автора подг заглавіемг: „Хуторская фило- 
софія и удал енная отг світа поззія", книга, написанная вг виді 
отдиха послі второго тома .Исторіи возсоединенія Руси" (ли- 
стовг около 20)". 

Но ата книга вишла вг світг только вг 1879 году. По 
поводу ея вихода авторг пишетг вг предисловіи: 



ш 

НОІГ 

сш 
11 ( 



Ш 

«л 

'ЖЕ 

ті 

т 

ІЦбі 

»39 



ШІ 



■•'і 



IV, з 

ч 

Уїв 



182 



„Четире года тому назаді, на обложк'Ь ІІ-го тома „йсторіи 
возсоединенія Русн", било обгявлено, что вь непродолжитель- 
номг времени вийдетт. вг світг книга подь заглавіемг: „Хутор- 
ская Философія" я пр. Разния обстоятельства, неинтересния для 
публики, пріостановнли ея виходь. Наконецг она является, не 
не вт. полном'ь своемг состав*. Авторі, смотрнтг на нее какт. 
на собраніе темг для размишленій и соображеній, кт. которимт. 
онг возвратится сі т*мь, чтоби изложить ихг боліє подробно 
и обстоятельно." 

Но вскорі 9та книга подверглась изгятію изг продажи, по 
требованію цензури, и распространенія не получила. Даже вь 
библіотек* самого автора не наділось зкземпляра. Зкземплярг 
атой книги, едва ли не единственний, храннтся вг Императорской 
Публичной Библіотек* и по нашему порученію списанг г-жей 
Н. В. Плетневой, благодаря содійствію покойнаго В. В. Стасова. 

Заглавний листь книги, сг обичнимг расаоложеніемт. ча- 
стей заглавія, гласит-ь: .П. А. Кулишь. Хуторская филосовія и 
удаленная огь світа поззія. — С. - Петербургь. — Типографія Това- 
рнщества „Общественная польза". Большая Подгяческая, домг 
№ 39.— 1879". 

На особомг листк* на лицевой страницЬ нааечатано: „Ху- 
торская философія". На обороті поміщенно оглавленіе, которое 
ми я приводим'ь полностью, сг означеніемь страниць той книги: 






І. 

И. 
ПІ. 

ІУ. 
У. 

VI. 



Содержаніе. 

■ Стр. 

Почему русская пресса мало содійствуетг размноже- 

нію вь обществі умнихг и добродітельнихг людей 1 

Просвітительний злементг вт. глухомг захолустьі 25 

Иродова Морока, святочное представленіе на малорус- 

скомг язикі 33 

Заміна университетскихг лекцій народоизученіемг . 76 

Позтическій протесті, одноію древняго народа протнвь 

другого 120 

Возможность поднять изг упадка нравственния спо- 

собности общества 151 



133 



Стр. 
УИ. Бйсіда Старбго Рбзума зг Недбмисломг, святочное 

философствованіе на малорусскомг язикі 192 

УПІ. Хуторянка, святочная оперетта на малорусскомт. язикі. 275 



Изг перечисденнихг восьми пьесг сборника только одна 
„Хуторянка" била напечатана вг „Руськой Хаті"— буковинскомг 
альманахі на 1877 годг. Остальньїя появляются какг-би вг пер- 
вий разь. Всі оні будуть разміщеии вг соотвітствующіе ихг 
содержанію томи яастоящаго собранія сочиненій и писемг П. А. 
Кулиша. 

И. К. 




Оглавленіе 1-го тома. 



Огь Редакцій. 

Присвягь — А. М. Кулишь. 

Стихотворенія. 

(1843— 1875 гг.). 

стг. 

Украйна 1 

Три слбзй дівбчі ; . , 63 

I. Заплакала Україна . 

II. Ой коли бт, я гблось соловейка мила 64 

,ш. Віє вітерь надг Кііевомг . 65 

Кь Олимпію *........ 66 

Дбсвітки 67 

Присвят'ь 

Заспівг , 68 

Нарбдня сл&ва . . , 

Солбниця 70 

Зза Дунаю 74 

Рус&лка 76 

яЧто єсть мн* и теб*, жено!" ........'. 82 

Сь того світу . 88 

Кумййки ■ . . . . . 85 

Химери ......... . 88 

Самі собі 91 

Люлі-люлі 92 

Старець '. [ 93 

Дунайська дума 96 



г 
с 
в 

І ЛЕЇ 



Іовт 
чш 



ІШ 



ІГІ 

їй 

і, І 

рою 

Ірвго 

І.' в 



шад: 
ІІКОІ 

Г 

Госпо] 



№аці 



¥ 



II 



СТР. 

Настуся 105 

Брагу Таі>асові . ]35 

Гоголь н Ворона 137 

Дав}іе горе 1 38 

Чумацькі діти . . . . . . . . 140 

Ьа^о Ма^^іоге 144 

До Данта 145 

До Марусі Т. — 

Родина єдина 147 

Гу.іьпіса ...«»... 148 

Святііня 150 

Великі проводи .151 

•стання пісня 230 

'[о землячки — 

^* На-добра^нічт. усім-ь пк нічг 232 

Іо братівт. на Вкраїну 233 

Іочаток'ь нової позми 237 

^арволомееві Шевченкові 240 

С-ь Помпею 242 

Сонет-ь 248 

Дума про Сану Кононенка 244 

ріогильні сходини . 248 

опир-ь-Гора 278 

аканун-Ь 17 октября 297 

оззваніе , . 298 

изовг ......... — 

Прпглашеніе 299 

Война 300 

ІСь „народньш-ь п'Ьвцам'ь'' ЗОЇ 

Герою : 302 

Приговорь 303 

* ^^ * Везсмьісленно стихи мои журчатг. . . . . . . . 304 

Западникамг 305 

Возсозданіе 306 

Нигнлисть 307 

Господнє попущеніе 307 

Слава 314 

Козацька и пінська розмова на тому світі 319 

Бесіда Старого Рбзума з Недбмьіслом-ь ...... 330 



ПІ 



Предисловія, примЬчанія и послШовія П, А, Кулиша. 

отр. 

Народяя слава , і 

Солбниця 

Сь того світу. . . , 6 

Кумейкн 7 

Самь собі 11 

Старець.' — 

Дунайська дума ' — 

Настуся. , 28 

Брату Тарасові '. 44 

Гоголь и Ворона 44 

Давне горе 45 

Чумацькі діти — 

Ьа§:о та^^іоге 46 

Святиня ...... — 

Великі проводи ...... — 

До братівг на Вкраіну 91 

Початокг нової поеми 92 

Вареоломееві Шевченкові . ... . — 

Сонеті. 93 

Могильні сходини ^ ...... . — 

Топирь-гора ; — 

Нигилисть 103 

Коментарий до „Слави" ........... 104 

Розмова козацька и панська на тому світі . , . . 109 

Бесіда Старого Рбзума з НеАбмисломг . . . , . . 110 

Примічанія Редактора. 

Украйна 125 

Три слбзи дівбчі ....;.. 125 

Кь Олимпїю 127 

Досвітки — 

Дунайська дума . 180 

До землячки. — На добра нічі, усімі на нїчг. ... — 

Кь Помпею — 

Могильні сходини — 

Топирг-гора ' . . — 

Наканун* 17-го октября . — 

Господнє попущеніе 181 

Слава. — Козацька и паньска розмова — 

Бесіда Старбго Рбзума з Недбмисломт. ...... — 

Оглавленіе — 



с 



» ■ 



Зам^ченньїя опечатки. 





Напенатано: 


Долано бить; 


Стр. 7, 


ст. 5,— броварвихг . . 


броварня хг 


, 93. 


„ І,- МЛИОШЯХ'Ь . . 


милощахії 


„ 146, 


іірим*ч. 1 є, -Сентябрь, 41 


Ноябрь— Декабрь, « 


„ 150, 


ст 1,— па бандурі . . 


на бандур"! 


„ 161, 


я 17,— Гарматпая рада 


Герматная рада *) 


. 302, 


„ 10, — Глядищимт. . . 


Глядящимт. 


« 312, 


ст. 7, — сгекайтеся . . 


ствкайтеся 


, 314, 


прим'Ьч., — Н. М. Копубею 


М. П.' Кочубаю 


„ 331, 


ст. 19,— Недоиисвлт. . 


Недомисел!. '') 


„ 332. 


„ 17, — тихо *) . , . 


тихо 6) 


„ 333, 


„ 13,— наметі *) . . . 


наметі •) 


т» ~^ 


„ 16, — свнтих •) . . 


святих ') 


я ■ 


„ 22, — за ворітьуи ') . 


за ворітьм І *) 


» 336, 


„ 1,— онагра ") . 


онагра *) 



П р II м-Ьчан ія П. А. Кулиша. 

Прим*ч. 9, стр. 6,— \УК\У . . . \УКМ 
, 10, ст. І,— тлнхта . . шляхта 



ОТКРЬІТА ПОДПИСКА 

ІЗ собраніе сочиненій и писемі^ 

П. А. Кулиша, 

пздаваемое ^. //. )(і;тигь 

и о д -ь р є д а к ц і є я , И. М.; К а м а н и на. 



II 



Предполагается вмпуетить 20 тоїиов-ь. Вь нихь 
,, ауть стихотворенія П; А: Дулиша, егостихотвор- 
.^ереводьі, изь Библіи, драмьі, романи,, пов-Ьсти, 

ІНенІЯ ИСТОричеСКІЯ, ИСТОрИКО-ЛИТературНЬІК, 9ТН0- 

|)ическія, педагогическія;«:полемическІя и лублисти- 
ая, наконець. письма П. А. Кулиша кт. разньїм-ь 
іІ«:^и его біографія. 
?*"'*■' 

гПодписка приннмается по почгЬ и лично в-ь 
жном-ь магазин-к „Україна", бивш. Діевской Ста- 
и",(1^>евь, Безаковская, В) и 'только по почт-Ь ї 
«дзктора И,/ М. 4;Ка||анина ; т^:- Университеть, -^ 
лтрал. Архивт,): • Щна .за^ всі, 20;^гомовь при .под^ 
:ісЬ|^І5 руб.) по,вьіхрд*';:вь; св-Ьттьі/посл-Ьдняго 
ш^^ц^на будегь значительно гіовьішена. Оті 
!ьн6 'томьі. не будуть продаваться. 

Допускается разсрочкй; подписі^Ой сумми: 5 руб; 
^ подписк-Ь. а остальньїі' по . ру^лю при полуменій 
адрго сл-Ьдующаго тпма 'Маложеііньш-ь платежем-ь. 

Пересилка также наложеннимь ллзтежемь по в^су 
иги и м-Ьсту адрессата. '^ ■ * ' 



Ч 




V 



/^/ ^/ І ^/ 



«мотогест. РЕВ 2 71966 



/■ 




РкЕАЗЕ 00 N07 НЕМОУЕ 
САП08 ОП $кІР8 РПОМ ТНІ8 РОСКЕТ 

икіУЕпзіту ор тононто ивнАРУ